На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Дитяч та юнацьк роки вана Тоблевича. Вплив см'ї на характер свтовдчуття. Участь в аматорському драматичному гуртку. Вступ в театральну трупу Михайла Старицького. Заслання до Новочеркаська. Видання творв Карпенка-Карого. Зустрч з Л. Толстим.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Литература. Добавлен: 15.11.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Біографія Івана Карпенка-Карого

Роботу виконав:
Микулин Юрій
ЛЬВІВ 2 0 0 9
Іван Карпенко-Карий (1845-1907)- псевдонім Івана Карповича Тобілевича - найвизначніша постать в українській дожовтневій драматургії. «Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя,- писав І. Франко про Карпенка-Карого,- се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се зрозуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література...»
Дитячі та юнацькі роки. Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Херсонщині, поблизу Єлисаветграда (нині Кіровоград) у сім'ї прикажчика поміщицького маєтку Карпа Тобілевича, який походив із збіднілих дворян. Мати майбутнього драматурга, Євдокія Садовська, була кріпачкою, викупленою на волю своїм чоловіком.
Підростаючи, вразливий хлопчик все більше відчував жорстокість кріпацького побуту, в якому насильство, знущання були звичайним явищем. Плач і стогін замучених панщиною кріпаків боляче вражали дитяче серце.
На характер і світовідчування майбутнього драматурга помітно впливала атмосфера родинної згоди, душевної теплоти і поетичності, яка, незважаючи на матеріальні нестатки, панувала в сім'ї Тобілевичів. Карпо Адамович і Євдокія Зінов'ївна були людьми щедрої, поетичної вдачі. В їхній родині особливо шанували Шевченкове слово і народну пісню, тому й люди горнулися до цієї сім'ї. В довгі осінні вечори до Тобілевичів сходились жінки і дівчата прясти. За роботою співали, розповідали цікаві бувальщини. От коли наслухався малий Іван усяких сумних оповідань про кріпацьке життя, цікавих казок та приказок. А скільки народних пісень у ті довгі вечори дійшли до серця юного слухача, пісень, що в них оживали картини народної недолі, оживали героїчні постаті Морозенка, Наливайка, Богуна, Палія -- мужніх захисників народної волі! Разом з піснями в душу хлопчика входила велика любов до поневоленого народу, яку пізніше ні час, ні школа й канцелярія, ні важкі життєві випробування не змогли заглушити в його душі.
Від матері, яка дуже любила театр і знала напам'ять майже всю «Наталку Полтавку», малий Іван не раз чув захоплюючі розповіді про вистави мандрівних труп. Під впливом цих розповідей театр для хлопця став мрією, втіленням краси, правди, героїчного минулого рідного народу.
В дружній сім'ї Тобілевичів діти вчилися не тільки розуміти і цінити народне мистецтво, а й любити труд, шанувати людей праці. Не випадково ця сім'я дала українській культурі чотирьох видатних артистів, корифеїв українського театру: Івана, Миколу, Панаса і Марію Тобілевичів.
Коли Іванові було десять років, батьки посилають його вчитися до Бобринецького повітового училища. Вчився хлопець добре, багато читав, особливо захоплювався творами Пушкіна і Гоголя. Юний Тобілевич мріяв і про університетську освіту, прагнув стати лікарем або вчителем і віддати свої знання та енергію рідному народові. Але не судилося здійснитись цим пориванням. Сувора дійсність, матеріальні нестатки в сім'ї примусили чотирнадцятирічного хлопця шукати роботи і самостійно заробляти на шматок хліба. Спочатку він стає писарчуком у станового пристава, а згодом працює канцеляристом у Бобринецькому повітовому суді.
Найбільшою відрадою у житті молодого канцеляриста була участь в аматорському драматичному гуртку, що утворився 1863 року в Бобринці. Одним із ентузіастів цього гуртка був Марко Кропивницький, відомий тоді бобринецькій публіці своєю першою п'єсою «Дай серцю волю, заведе в неволю». Велика любов до театру зблизила і здружила на все життя І. Тобілевича й М. Кропивницького. Бобринецькі аматори ставили «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ'яненка, «Бедность не порок», «Доходное место» О. Островського, «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького та інші п'єси.
У постановку п'єс самодіяльні актори вкладали багато праці, щирого людського почуття, тому вистави хвилювали і глядачів і аматорів, скрашували сіре існування провінційного міста, будили мрії молоді і закликали її до творчості на благо народу.
Театр став для юного Тобілевича першим захопленням, його духовним хлібом. Щоб подивитись виставу «Отелло» з участю видатного англійського трагіка -- негра Айри Олдріджа, Іван Карпович йде пішки понад 50 кілометрів з Бобринця до Єлисаветграда, годинами вистоює під театром коло каси, а після вистави вночі знову пішки повертається до Бобринця, щоб встигнути на службу. Іван Тобілевич любив театр до нестями, всіма силами своєї душі, і ця любов була провідною зіркою на його нелегких життєвих дорогах.
Формування демократичного світогляду. У зв'язку з переводом повіту з Бобринця до Єлисаветграда туди в 1865 році переїжджає І. Тобілевич. Місто Єлисаветград у 70-х роках XIX століття, за словами В. І. Леніна, було одним з тих південних ринків, де збиралися тисячі спролетаризованих селян, що ставали дешевою робочою силою для поміщиків і куркулів. З розвитком капіталізму тут пожвавлюється політичне життя, все більше зростає невдоволення пригноблених.
Єлисаветград був другим після Одеси культурним центром цього краю. В різний час сюди на гастролі приїжджали відомі артисти О. Правдін, В. Самойлов. Виступали тут і прославлені діячі музики М. Мусоргський, А. Рубінштейн, Ф. Ліст.
Саме в цей напружений і складний період інтенсивно формуються суспільно-політичні погляди майбутнього драматурга. Свавілля чиновників, беззаконні суди, страшні кривди і грабунки, яких зазнавало безправне трудове селянство від багатіїв, обурювали Івана Карповича, викликали бажання протестувати проти всього, що принижує людину. Де ж та правда?
Шукаючи відповіді на болючі питання суспільного життя, Іван Тобілевич із захопленням читає твори Шевченка, Бєлінського, Герцена, Чернишевського, Добролюбова, які формували в нього демократичні погляди, готували його до служіння народові художнім словом.
Разом з Марком Кропивницьким, що теж переїхав до Єлисаветграда, І. Тобілевич стає душею аматорських драматичних гуртків міста, улюбленцем єлисаветградської публіки. Одночасно він бере активну участь у «Товаристві для поширення ремесел і грамотності», яке ставило перед собою благодійні, просвітні цілі. Члени цього товариства, що складалось переважно з прогресивно настроєної народницької інтелігенції міста, намагались запобігати страшним матеріальним злидням серед найбідніших верств населення та поширювати в їх середовищі освіту. Не раз аматори-гуртківці, на пропозицію Івана Карповича, виручені від вистав гроші жертвували на ремісничі школи, на дітей-сиріт та інші народні потреби.
Улюбленими ролями Івана Тобілевича, які виконував він у цей час з великим успіхом, були ролі Шевченкового Назара Стодолі і Жадова з п'єси Островського «Доходное место». Образ чиновника Жадова з його високими ідеалами честі і безкорисливості, з його внутрішнім протестом проти тупоумства, зажерливості і хабарництва чиновницького світу був дуже близький Івану Карповичу.
Помітну роль у духовному розвитку Івана Карповича зіграло його близьке знайомство з такими цікавими людьми і громадськими діячами, як учитель Херсонської гімназії, колишній учасник Кирило-Мефодіївського товариства Д. Пильчиков, лікар-народник О. Михалевич, композитор П. Ніщинський.
Виконуючи головні ролі Назара та Галі в п'єсі «Назар Стодоля», Іван Тобілевич і Надія Тарковська глибше пізнали одне одного і поєднали свої долі. Молоде подружжя оселилося в будинку, де жила вся велика і дружна сім'я Тобілевичів. За короткий час цей будинок став вогнищем культури. Тут щовечора відбувались або репетиції вистав, або літературні зібрання, на яких читали, декламували, грали і співали. Та не могло родинне щастя заступити перед Іваном Тобілевичем народного горя, яке на кожному кроці Давало про себе знати.
Шукаючи нових шляхів до правди, він стає членом політичного народовольського гуртка. Його члени займались перекладами на українську мову творів російських письменників-народників, збирали кошти на придбання забороне и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.