На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Проблеми та психологчн особливост вивчення творв фольклору в середнй школ. Усна народна творчсть: поняття, сутнсть, види. Методична лтература про специфку вивчення з огляду на жанрову специфку. Специфка вивчення лричних та епчних творв.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Литература. Добавлен: 22.04.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
Міністерство освіти і науки України
Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим
Філія у м. Армянську
РВНЗ "Кримський гуманітарний університет"
Кафедра гуманітарних наук
ВИВЧЕННЯ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В 5-7 КЛАСАХ
Курсова робота
студентки 3АУ групи
спеціальність "Українська мова і література"
Кліманової Інни Олександрівни
Науковий керівник: асистент кафедри гуманітарних наук
Дубінець З.О.
Армянськ 2009

Зміст

    Вступ 3
      Розділ 1. Проблема вивчення творів фольклору в середній школі 8
      1.1 Усна народна творчість: поняття, сутність, види 8
      1.2 Психологічні особливості вивчення творів фольклору 14
      1.3 Методична література про специфіку вивчення усної народної творчості 17
      Висновки до першого розділу 20
      Розділ 2. Вивчення творів фольклору з огляду на їх жанрову специфіку 21
      2.1 Особливості вивчення ліричних творів 21
      2.2 Специфіка вивчення епічних творів 23
      Висновки до другого розділу 24
      Висновки 27
      Список використаних та рекомендованих джерел 29

Вступ

Актуальність дослідження. Одним з найважливіших завдань розвитку особи дитини середнього шкільного віку є освоєння їм духовного багатства, культурно-історичного досвіду народу, що створюється століттями величезною кількістю поколінь.

Зміни в економічній і соціальній сферах життя вимагають підготовки підростаючого покоління, що здатного адаптуватися в обстановці, що змінюється, уміє ухвалити рішення, зробити самостійний вибір, проявити ініціативу, володіє достатньо високим рівнем загальної і національної культури. Лише думаючі, творчі особи, здатні здійснити розвиток країни, її рух по шляху прогресу. У зв'язку з цим виникає необхідність пошуку нових підходів до визначення змісту виховання і освіти, до створення особово-орієнтованої моделі виховання і освіти дітей середнього шкільного віку.

Одним з дієвих засобів виховання такої людини є усна народна творчість.

Можливість використання усної народної творчості в шкільній установі для розвитку творчої активності дітей середнього шкільного віку обумовлена специфікою змісту і форм творів словесної творчості українського народу, характером знайомства з ними і мовним розвитком школярів. Діти добре сприймають фольклорні твори завдяки їх м'якому гумору, ненав'язливому дидактизму і знайомим життєвим ситуаціям.

Усна народна творчість - неоціниме багатство кожного народу, вироблений століттями погляд на життя, суспільство, природу, показник його здібностей і таланту.

Багато педагогів, психологів (В.Г. Белінській, М.К. Боголюбськая, Е.Н. Водовозова, Л.С. Виготській, А.В. Запорожець, Н.С. Карпінськая, О.І. Соловьева, В.Н. Сорока-Росинській, А.П. Усова, К.Д. Ушинській, Е.А. Флеріна і ін), фольклористи (В.Ф. Анікін, А.Ф. Афанасьєв, М.А. Булатів, М. Забілін, О.І. Капіца, Ю.Г. Кругле, Э.В. Померанцева, В.Я. Пропп, І.П. Сахаров, І.М. Снегирьов, П.В. Шейн і ін) визначили важливе значення словесної творчості народу в житті людини.

Через усну народну творчість дитина не тільки опановує рідною мовою, але і, освоюючи його красу, лаконічність залучається до культури свого народу. До того ж словесну творчість народу є особливий вид мистецтва, тобто вид духовного освоєння дійсності людиною з метою творчого перетворення навколишнього світу "по законах краси". Витвори українського народного мистецтва через особливу форму виразу відношення до сприйнятої дійсності, через багату тематику, зміст різносторонньо впливають на дитину, учать образно мислити, в звичайному предметі або явищі бачити незвичайне, закладають основи естетичної культури, формують пошану до результатів діяльності багатьох поколінь і уміння творчо застосовувати отриманий досвід в нестандартних ситуаціях.

Тому широкий діапазон досліджень з проблем виховання і освіти, присвячених усній народній творчості.

Питання художньо-мистецького розвитку особи є предметом вивчення багатьох наук: філософії, педагогіки, психології. Філософські основи вивчення даної проблеми представлені в працях Аристотеля, Ю.Б. Борева, Г.Л. Ермаша, А.І. Лилова, Е.А. Ануфрієва, С.А. Подолінського і інших.

Психологічні основи проблеми формування творчої активності дітей середнього шкільного віку розглядаються в роботах Б.Г. Ананьєва, Л.С. Виготського, Л.А. Венгера, Е.І. Ігнатьєва, Д.В. Колесова, А.Н. Леонтьєва, Б.М. Теплова, А.А. Ухтомского і інших. У педагогічній науці проблеми художньо-мистецького розвитку висловлюються в працях Н.А. Ветлугіной, Т.С. Комаровой, Б.Т. Ліхачева, Н.П. Сакуліной, А.Е. Шібіцкой, Т.Я. Шпікаловой і інших. Дослідники підкреслюють найбільшу сенситивність шкільного віку до засвоєння суспільно-історичного досвіду людства, до оволодіння різноманітними видами діяльності, у тому числі і творчими.

У теорії шкільного виховання питання сприйняття фольклору в різних аспектах розглядалися дослідниками і практиками (К.Д. Ушинський, О.И. Капіца, Г.С. Виноградов, А.П. Усова, Е.А. Флерина, Г. Гучене, М.Ю. Новіцкая, Р.П. Боша, А.Е. Шібіцкая, Н.Ф. Самсонюк та інші). Дослідники відзначають великий інтерес дітей до творів усної народної творчості. Визначений вплив творів словесної творчості народу на образність і виразність мові дітей середнього шкільного віку (Р.П. Боша, Н.Н. Насруллаєва).

Під впливом різноманітних жанрів усної народної творчості відбувається етично-естетичний розвиток дітей: формуються різноманітні етичні якості, поняття про норми поведінки в сім'ї, суспільстві (С.А. Газієва, Н.С. Карпінская, О.И. Соловйова, Х.І. Салімханова), здійснюється закладка основ для розвитку у школярів патріотичних відчуттів (Н.Ф. Самсонюк, Р.Ш. Халікова). Виявлені можливості формування творчих умінь в процесі освоєння художніх мовних образів творів фольклору (О.Н. Сомкова). Визначені шляхи розвитку рідної мови дітей за допомогою словесної творчості народу (С.А. Алієва та інші).

Учені в області етнопедагогики (Г.Н. Волков, Ф.Х. Валєєв, М.Ф. Гуртуєва), дослідники різних видів народної творчості (Т.І. Бакланова, В.Е. Гусєв, Ю.Г. Круглоє, М.А. Некрасова та інші) серед його якостей особливо виділяють соціальну цінність фольклору, яка створюється за рахунок узагальненості, цілісної концентрації в собі всього людського досвіду, колективності створення і розповсюдження. Воно, як відзначають дослідники, несе в собі всі форми суспільної свідомості, включає величезну кількість інформації, встановлює спадкоємність між минулим, сучасністю і майбутнім. Це робить народне мистецтво універсальним засобом засвоєння соціальних цінностей.

В цілому ж дослідження, присвячені усній народній творчості як засобу етично-естетичного виховання, містять вказівку на те, що усна народна творчість таїть в собі величезні можливості по формуванню творчої спрямованості особі дитини-школяра. Але умови, шляхи, зміст, форми і методи роботи по розвитку дитячої творчості, і зокрема, творчій активності не розкриваються. Проте в науково-педагогічній літературі є дослідження, що розглядають проблему розвитку творчої активності дітей шкільного віку в різних видах діяльності (С.М. Чемортан, О.С. Ушакова), за допомогою народного декоративно-прикладного мистецтва (В.Н. Зінченко, А.А. Грібовськая, В.В. Огузов, З.І. Пазнікова, Н.М. Сокольнікова та інші). Робіт, присвячених питанням формування творчої активності в процесі інтеграції різних видів художньої діяльності за допомогою усної народної творчості, вивченню комплексного впливу жанрів усної народної творчості в процесі інтеграції різноманітних видів художньо-мистецької діяльності, до теперішнього часу не проводилося. Саме тому в масовій практиці роботи шкільних установ фольклорні твори використовуються односторонньо, в основному як засіб етично-естетичного виховання і ознайомлення з явищами суспільного життя.

На підставі вищесказаного актуальність теми дослідження визначається необхідністю художньо-мистецького розвитку школярів, а також неопрацьованістю проблеми формування творчої активності дітей за допомогою фольклору в процесі інтеграції різних видів художньої діяльності в теорії і практиці шкільного виховання. Актуальність даної проблеми зумовила вибір теми дослідження "Вивчення усної народної творчості на уроках літератури в 5-7 класах"

Об'єкт дослідження - навчальний процес на уроках української літератури загальноосвітньої школи.

Предмет методика вивчення усної народної творчості на уроках української літератури в 5-7 класах.

методика виховання патріотизму в учнів у процесі вивчення творів художньої літератури.

Мета дослідження - науково обґрунтувати специфіку вивчення творів фольклору в середній школі.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати навчально-методичну літературу з обраної теми.

2. З'ясувати сутність поняття "фольклор".

3. Розкрити психологічні особливості вивчення творів фольклору.

4. Виявити ефективні методи й прийоми на уроках української літератури, що сприяють усвідомленню торів усної народної творчості.

Для вирішення поставлених задач використані такі науково - дослідницькі методи:

1. Емпіричні: бесіди з учителями й учнями; педагогічні спостереження й аналіз уроків української мови; аналіз усних і письмових відповідей учнів.

2. Теоретичні: вивчення та аналіз навчально-методичної літератури з проблеми дослідження; аналіз навчальних програм, шкільних підручників та методичних посібників з української мови; узагальнення педагогічного досвіду з означуваної проблеми.

Структура роботи: робота має вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел (24 найменування).

Розділ 1. Проблема вивчення творів фольклору в середній школі

1.1 Усна народна творчість: поняття, сутність, види

Перед вчителем-словесником коштують завдання виховання людини нової формації. Одна з цілей літературної освіти в сучасній школі - залучення учнів до мистецтва слова. Воно сприяє освоєнню ними духовних цінностей, розвитку художньо-естетичного смаку і творчого потенціалу школярів, формуванню їх етичних позицій. Істотна в зв'язку з цим роль фольклору, знайомство з яким розвиває пізнавальну діяльність школярів, удосконалює культуру мислення, сприяє глибокому освоєнню ними витоків рідної літератури.

Значення фольклору в житті народу важко переоцінити. Не випадково ця проблема стала предметом наукового вивчення літературознавців (М.К. Азадовський [1], В.П. Анікін [2], А.Н. Веселовський [4], В.Я. Пропп [22], А.А. Потебня [21], Н.И. Рошіяну [23] і ін), методистів минулого (Ф.І. Буслаєв [3], В.І. Водовозов [6], В.Я. Стоюнін [24]) і нашого часу (Г.І. Беленькій, Т.Ф. Курдюмова, А.Г. Кутузов, М.Б. Ладигін, В.Г. Маранцман і ін). Методисти розглядали фольклор як початковий етап роботи, направленої на розвиток естетичних відчуттів що вчаться, їх образної думки, вдосконалення мови школярів, знайомство з художньою літературою.

Теоретичні дослідження учених внесли цінний внесок до розвитку практичного вивчення фольклору в середній школі (М.Г. Ахметзянов, М.И. Бакієв, В.И. Бєкоєв, Н.Н. Вербовая, В.Ж. Хамаганов і ін). Фольклор кожного народу своєрідний і унікальний. Його походження, битованіє, форма, зміст, мова, художні засоби, словеснообразна система мають свою національну своєрідність, свою неповторну специфіку. Впродовж багатьох століть люди створювали справді унікальний фольклор, що відрізняється глибоким змістом і великою жанровою різноманітністю. Могутньою силою художнього узагальнення утілилися в нім історія народу, його досвід і традиції, національний характер, ідеали, ідейно-естетичні поняття. Усна народна творчість стала істинна народною поезією. Історичні долі народів, їх світогляд, художні традиції визначили шляхи розвитку усної поетичної творчості, його тематику, ідейну спрямованість, естетичну і національну своєрідність. Ці ж причини зумовили формування і розвиток фольклорних жанрів, які у кожного народу мають свої неповторні риси [14, с.17-23, 41-49].

Вивчення фольклорних творів на уроках української літератури в середній школі показує, що для ефективного осмислення фольклору будь-якого народу потрібне цілеспрямоване наукове дослідження. Усна народна творчість супроводжує дітей з раннього віку у вигляді казок, лічилок, примовок, дразнілок і т.д. Починаючи з п'ятого класу, вони знайомляться з малими формами фольклору: прислів'ями, приказками, загадками. Звернення до малих форм фольклору сприяє міцнішому і свідомішому засвоєнню матеріалу на уроках і в позакласній роботі, допомагає зрозуміти національну своєрідність кожної літератури. Програмою по літературі в 5 класі середньої школи відводиться обмежена кількість годинника (1-2) на вивчення малих форм фольклору, що не сприяє глибокому, осмисленому вивченню даної проблеми, якого вона, поза сумнівом, гідна [13, с.25].

П'ятий клас - особливий етап в розвитку літературної освіти школярів. Звернення до творів усної народної творчості обумовлене потребою в самоствердженні, високою сприйнятливістю молодшими підлітками народної творчості, близькістю фольклору як усного слова до активної мови школяра. Необхідно мати з причини особливості вивчення української літератури в середній школі, пов'язані з такими чинниками, як мовний, історико-етнографічний, національно-естетичний, індивідуально-психологічний. Враховуючи той факт, що українські діти достатньо володіють російською мовою, дієвим стимулом в засвоєнні учбового матеріалу є звернення і до російської літератури. Зіставлення двох національних літератур розвиває мислення, уява, мова, сприяє активізації пізнавальної діяльності. Крім того, не обкреслений круг тим, пропонованих для вивчення прислів'їв, приказок і загадок.

Ситуація, що склалася, приводить до суперечності між необхідністю оновлення змісту освіти і існуючим реальним положенням справи, зокрема, проблема вивчення розділу "Фольклор", між потребою вчителів в науково обгрунтованому підході до вивчення даної проблеми і її недостатньою розробленістю в школі взагалі; між зростаючою необхідністю формування кваліфікованого читача і регламентованим шкільною програмою часом, що відводиться на вивчення малих жанрів фольклору. Вивчення усної народної творчості повинне стати ідейною основою збагнення його витоків. Багатство змісту і форми, простота і ясність думки, краса і влучність народної мови творів фольклору в шкільному вивченні збагачують знання учнів про природу і навколишнє середовище, формують у них високі моральні і духовні якості, розвивають їх естетичний смак, залучають дітей до витоків образної народної мови. При їх осмисленому, цілеспрямованому вивченні розширюється кругозір учнів, заглиблюються пізнавальні інтереси, активізуються практичні уміння школярів [15, с.2-3].

Основи фольклорних знань школярі засвоюють на уроках української літератури з п'ятого по одинадцятий клас. Згідно з програмами в системі літературної освіти школярі у 5 класі вивчають народні казки, перекази, легенди, прислів'я, приказки та загадки, у 6 класі - жанрові особливості народної пісні, анекдоти, у 7 класі діти знайомляться з народними думами і баладами.

Усна народна творчість: поняття, сутність, види

Усна народна творчість - це художньо-словесна творчість народу в сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбито світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.

Важливим явищем культурного життя Київської Русі стала поява літератури: історичної, філософсько-публіцистичної, юридичної, художньої та церковної. Виникнення і розвиток давньоруської літератури тісно пов'язані з соціально-економічними, політичними та культурними успіхами Русі, поширенням писемності в усіх сферах суспільного життя.

Ще до виникнення писемності у східних слов'ян існувала багата усна народна творчість: обрядові пісні, перекази, замовляння, заклинання, епічні та ліричні пісні. Особливого поширення набули за давнини епічні пісні-билини, що виконувались під музику в речитативно-декламаційній формі. Розвиток фольклору на Русі був тісно пов'язаний з віруваннями народу, які до введення християнства мали анімістично-магічний характер. Стійкість обрядів і поезії та пов'язаної з ними язичницької релігії міцно трималися в народних масах, незважаючи на вплив нової християнської релігії. Поступово старі традиції і обряди пристосувалися до церковних свят і обрядів, що призвело до виникнення двовір'я, тобто співіснування двох релігійних світоглядів народу [10, с.25].

Язичницька релігія створювала не тільки обряди, а й стала підґрунтям для створення поетичних форм обрядового фольклору, одним з найстаріших видів якого є міфи. Вони були поширені і за часів Київської Русі, про що свідчать їх уривки у писемній та усній передачі. Заклинання і замовляння виникли з віри первісної людини в чарівну силу слова. Залишки заклинань збереглися в Початковому літопису (у договорах русів з греками). До X ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, пов'язаний ще за язичницьких часів з народними річними святами, і позакалендарний - приурочений до різних явищ побуту (весіль, похорон тощо), що досить міцно тримався в селянському побуті впродовж багатьох століть [11, с.52]. Як словесне оформлення обрядів, пов'язаних із річним циклом хліборобських робіт, із чотирма порами року та іншими звичаями, побутувала звичаєво-обрядова поезія. Календарні пісні - високохудожні твори, їх образи, поетичні засоби вироблялися протягом багатьох століть. До прозових фольклорних жанрів Київської Русі належать казки, перекази, легенди, приказки, прислів'я та загадки.

Із зростанням Київської Русі, зростав у народі й інтерес до минулого, до подій та діячів давно минулих часів [14, с.18]. Виникали згадані вже історичні перекази, що передавались усно і поширювались у формі героїчних билин. Билини - це епічні пісні, що відображають історичну долю Русі та присвячені історичним подіям з життя народу, захисту країни від ворогів, різним соціально-побутовим явищам. Зародились билини наприкінці першого тисячоліття в Києві, Чернігові, Галичі, Новгороді та в інших містах і землях Русі. Відомі билини так званого Київського та Новгородського циклів. Серед них найранішими вважається билина про Святогора. Улюбленими героями билин Київського циклу (безпосередньо пов'язані зі славним градом Києвом та князем Володимиром) були воїни-богатирі: Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович, Ставр Годинович, Больга. Найпопулярніший серед них Ілля Муромець - селянський син, узагальнений образ руського воїна-патріота, безкорисливого захисника руської землі, вдовиць і сиріт. Популярним героєм народного епосу - билин - був і орач Микула Селянинович, в образі якого оспівано працю і подвиг простої людини. Самі герої здебільшого є реальними історичними особами, імена яких згадують у давніх літописах.

Билини тісно пов'язані з народною обрядовою піснею (звичаєм величання, з колядними і весільними обрядовими піснями), з казковими мотивами. Композиційно кожна билина поділяється на три частини: зачин, виклад і кінцівка. Поетика билин багата і різноманітна. Нерідко використовується гіпербола, характерні постійні епітети, порівняння, паралелізми, метафори. Ритм чіткий, вірш так званий билинний, який є різновидом тонічного вірша [14, с.40].

Творив і виконував билини власне народ. З його маси виділялися талановитіші співці-оповідачі. Пам'ять народна донесла до нас імена таких професійних митців, як Боян і Митуса. Пізніше носіями фольклору могли бути скоморохи.

Усна народна творчість мала великий вплив на давньоруську літературу, на її форму, мову та стиль. Особливо це позначилося на історичних творах найбільш ранньої літературної форми на Русі. Виникнення історичної літератури, зокрема літописання, тісно пов'язане з розвитком суспільної свідомості, інтересом до минулого своєї країни, намаганням визначити місце Русі серед інших країн і народів [18, с.17-35].

Фольклор відображував трудовий процес, характер землеробського заняття, побут та ін. Ці явища знайшли своє відлуння у так званій календарній і обрядовій поезії, дослідити і вивчити яку можна на підставі архаїчних залишків у побуті українців.

До календарної поезії можна віднести зразки народної творчості, пов'язаної зі зміною пори календарного року - весни, літа, осені, зими. До обрядової поезії належить усна народна творчість, насичена в основному весільними й поховальними обрядами-піснями. В обох з них відображено язичницькі вірування та звичаї, які пізніше продовжували співіснувати поряд з християнськими.

У календарній народній поезії найбільш втілені анімістичні вірування, одухотворення природи, віру в магічні сили її явищ тощо. До такої поетичної творчості належать колядки і щедрівки зимою, веснянки, русальні, купальні, обжинкові й інші пісні весни і літа. Переважна більшість їх пов'язана з народженням, смертю і воскресінням природи [18, с. 20].

Пізніше язичницькі обряди обожнення природи поєднались з християнськими віруваннями про народження, смерть і воскресіння Христа. Прикладами служать такі християнські свята, як Різдво, Великдень (Пасха), Спас тощо.

Поступово більша частина обрядової поезії втратила своє культове значення, і лише колядки (які виконуються під Різдво) та щедрівки (під Новий рік і на Водохреще) тривалий час зберігали ознаки своїх колишніх магічних функцій.

1.2 Психологічні особливості вивчення творів фольклору

Проблема розуміння є однією з найбільш актуальних і значущих в психології мислення і навчання, оскільки вона тісно пов'язана з процесом інтелектуальної переробки людиною інформації, привласненням нових знань і способами їх використання в практичній діяльності. Сучасна людина з самого народження живе в умовах все зростаючого потоку інформації, що представленого в різних знакових системах і, відповідно, вимагає різних механізмів розуміння. Твори фольклору, що передають від покоління до покоління накопичуваний народом досвід, є своєрідним джерелом інформації про навколишній світ. Володіючи специфічною формою, насичені образними порівняннями, метафорами вони представляють дуже цікаву і недостатньо вивчену область в плані розуміння.

Особливе відношення усної народної творчості і дійсності підкреслюється в багатьох роботах фольклористів, літературознавців, філософів. Дослідники відзначають неоднозначний характер можливих видів цього відношення. Але завжди, на думку В.Я. Проппа, фольклор є складною, часом багатоступінчатою трансформацією якого-небудь аспекту дійсності [22, с.15, 28-30]. Розглядаючи історико-фольклорний процес і його поетику, Пропп В.Я. говорить, що в творах фольклору трансформується, переосмислюється, насищається драматизмом, піддається тій, що принциповій перекодувала матеріал етносоціально-побутової сфери народного життя, тим самим представляючи своєрідний фольклорний мир.

Об'єм, межі, масштаби, способи віддзеркалення дійсності у фольклорі глибоко специфічні [22, с.12]. М.І. Кравцов розглядає кодовий і моделюючий характер фольклору, пов'язуючи його з міфологізмом і магічними функціями народної творчості [17, с.105-110]. Вивчаючи колективну творчу природу фольклору, пише, що його образна поетична система є неповторним художнім методом зображення реальності [17, с.58].

Продукуючись в текст, подібна система представляє складний взаємозв'язок понятійного і образного. Розуміння творів фольклору грунтується на здатності того, що перекодувало, інформації, що полягає в них, умінні відобразити фольклорний вміст в алфавіті і за відповідними правилами його кодування.

Залучення до фольклору розвиває інтерес до народного слова, звичаїв, засад і традицій попередніх поколінь, створюючи тим самим основи їх спадкоємності. Також, твори фольклорної творчості, заломлюючись через побутовий устрій народного життя, є надзвичайно багатим матеріалом для усвідомлення дітьми складних соціальних реалій. Різноманіття художніх форм і жанрів усної поезії дозволяє в цікавій і доступній для дитини формі

розкривати нормативно-ціннісні відносини людини і суспільства, людини і природи, людини і людини; таким чином діти не тільки цікаво проводять час, але вчаться співпереживати героям, виділяти цінність того або іншого їх вчинку, дізнаються про загальнолюдські представлення добра і зла, справедливості і підступності, честі, краса і ін. [7, с.102]

Певні жанри фольклору через використання складних образів, їх незвичайних трактувань, що приводять до утворення переносного сенсу, активно сприяють розвитку розумової діяльності, творчого сприйняття навколишньої дійсності. Виключно важливою і цікавою, на наш погляд, тому стає проблема підготовленості дітей до засвоєння змісту усної народної творчості.

Дія фольклору на особу не відбувається механічно. Тут слід виділити більш значущий момент, коли результатом дії виступає розуміння фол и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.