На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Термном нтертекстуальнсть означають взаємодю рзних кодв, дискурсв чи голосв всередин тексту, а також метод дослдження тексту як знакової системи, що перебуває у зв'язку з ншими системами.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Литература. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2002. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ”

Кафедра філології

Реферат

З курсу: “Основи компаративістики”

Концепція інтертекстуальності в

сучасному літературознавстві

Виконала студентка ФГСН-4

Кандинська Віра

Викладач: проф., д.ф.н. Наливайко Д.С.

Київ-2002

Терміном “інтертекстуальність” (фр. intertextualitй, англ. intertextuality), запропонованим 1969 р. Ю.Крістєвою для позначення “текстової інтеракції в межах самого тексту”, означають взаємодію різних кодів, дискурсів чи голосів всередині тексту, а також метод дослідження тексту як знакової системи, що перебуває у зв'язку з іншими системами. Конкретний зміст терміну суттєво видозмінюється залежно від теоретичних і філософських засновків, якими керуються різні дослідники. Спільним для всіх є постулат, що будь-який текст є “реакцією” на попередні тексти.

Витоки теорії інтертекстуальності філологи вбачають у трьох основних джерелах -- діалогійній концепції М.Бахтіна, теоретичних поглядах Ю.Тинянова та теорії анаграм Ф. де Сосюра.

Михайло Бахтін у своїй праці “Проблема змісту, матеріалу і форми в словесній художній творчості” (1924), описуючи діалектику існування літератури, зазначив, що окрім даної художнику дійсності він також має справу з попередньою і сучасною йому літературою, з якою він перебуває в постійному “діалозі”, який слід розуміти як боротьбу письма з існуючими літературними формами. Розвиваючи теорію діалогу, Бахтін писав: “Стенограма гуманітарного мислення -- це завжди стенограма діалогу особливого виду: складні взаємостосунки тексту (предмет вивчення і обдумування) і створюваного обрамного контексту (питального, заперечувального тощо), в якому реалізується пізнавальна і оцінююча думка вченого. Це зустріч двох текстів -- готового і створюваного регенеруючого тексту, відповідно, зустріч двох суб'єктів, двох авторів. Текст -- не річ, а тому друга свідомість, свідомість сприймаючу, ніяк не можна елімінувати або нейтралізувати” (цит. за 5; 285)

Юрій Тинянов підійшов до проблеми інтертекстуальності через вивчення пародії. Він (як і М.Бахтін) бачив у пародії фундаментальний принцип оновлення художніх систем, заснований на трансформації попередніх текстів. Пародія від початку виступає як двоплановий текст, в якому незримо присутній текст-попередник. Зіставлення двох планів і надає пародії сенсу. Причому завдяки принциповій незбіжності цих планів у пародійному тексті “відбуваються глибинні семантичні зсуви, запускається механізм смислотворення” (5; 32).
Дослідження анаграм Фердінана де Сосюра передували створенню “Курсу загальної лінгвістики”, але увійшли в обіг лише після 1964 р. В давній індоєвропейській поезії Сосюр виявив особливий принцип складання віршів за методом анаграм. Кожний поетичний текст у цих традиціях будується залежно від звукового складу ключового слова, найчастіше -- імені бога (яке зазвичай не називається). Інші слова тексту підбираються таким чином, щоб у них з певною закономірністю повторюються звуки (фонеми) ключового слова. Сосюр відмовлявся опублікувати свої дослідження, посилаючись на те, що ніде не згадано про свідоме застосування анаграм, а також “існує вирогідність віднайти в середньому в 3-х рядках, взятих навмання, склади, з яких можна зробити будь-яку анаграму (достеменну чи удавану)” (цит за 5; 37) Отже, зміна анаграмованого слова, штучно вживленого в тканину вірша, може повністю змінити сенс поетичного твору: “досить проникнення варіації в “зовнішні” відношення первинного матеріалу, щоб змінилися ті характеристики, які здаються внутрішніми”. Як зазначає М.Ямпольський, теорія анаграм дозволяє наочно уявити, яким чином інший текст, прихована цитата, організовує порядок елементів у тексті й здатна його модифікувати. На основі анаграматичної теорії виникає можливість ввести інтертекстуальність у структурний контекст. Ф.де Сосюр вирізнив різні типи анаграм: анафонію, гіпограму, логограму і параграму. Дослідник відзначив: “Термін параграма вказує, що кожний елемент тексту функціонує як рухлива “грама”, яка скоріше породжує, ніж виражає смисл” (цит. за 5; 38).
Юлія Крістєва звернула на поняття параграми особливу увагу: “Поетичний означник відсилає до інших дискурсивних означників таким чином, що в поетичному висловлюванні стає читабельною множина дискурсів. В результаті навколо поетичного означника створюється множинний текстуальний простір, чиї елементи можуть бути введені в конкретний поетичний текст. Ми називаємо цей простір інтертекстуальністю. […] Виходячи з сосюрівського поняття параграми ми змогли встановити фундаментальну особливість функціонування поетичної мови, яку ми визначили терміном парадигматизм, іншими словами, входження множини текстів (і смислів) у поетичне повідомлення, яке інакше постає сконцентрованим навколо єдиного смислу” (цит. за 5; 39)
Ключові поняття в теорії інтертекстуальності Крістєвої --фено-текст і гено-текст. Фено-текст є гот и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.