На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Ббля вангелє вд Булгакова. Бачення автором образв уди та Левя Матвея. Булгаковське бачення зла у роман. Взаємовдношення персонажв з рзних свтв. Майстер Маргарита - подвйний роман.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Литература. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2006. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


22
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра теорії літератури та словістики
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«Онтологічні теми в романі М.Булгакова
«Майстер і Маргарита»
Підготувала:
студентка ІІІ курсу
факультету іноземної філології
групи ІМ-34
Паршикова А.В.
Науковий керівник:
доц. Матчук А.Л.
Рівне - 2006
Зміст
Вступ
1. Основна частина
2.1 Біблія і Євангеліє від Булгакова
2.2 Бачення автором образів Іуди та Левія Матвея
2.3 Булгаковське бачення зла у романі
2.4 Взаємовідношення персонажів з різних світів
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Михайло Афанасійович Булгаков великий письменник кінця ХІХ - початку ХХ століття. Свою літературну діяльність М. Булгаков розпочав в газетах та журналах в якості автора оповідань та фальєтонів. Найбільш глибока творчість М. Булгакова найшла себе в романі „Майстер і Маргарита”. Роман має велику історію написання .
Роботу над своїм великим шедевром автор розпочав в 1928 році. Початок розділу, який називався „Манія фурібунда” збереглася в другій із двох вцілівших редакціях . Рукопис першої редакції був знищений самим Михайлом Булгаковим .У ній йшлося про диявола (Воланда), який розповідав двом літераторам про Понтія Пілата. Єршаламіївські розділи були викладені разом як один розділ, у вигляді розповіді Воланда. Стиль і мова єршаламіївських розділів, ще не різнилась від стилю і мови московських сцен, там, і тут більш помітну роль відігравав сатиричний початок з елементами гумору. Все це породило новий роман з московськими повістями, написаними Булгаковим в середині 20-х років.
„Майстер і Маргарита” Михайла Булгакова - твір, роздвинувший кордони жанру роману, де автору вперше вдалося досягнути органічного поєднання історично-епічного, філософського і сатиричного начал.
По формі „Майстер і Маргарита” - це роман в романі. Розповіді на біблійні теми - це розділи, який пише майстер, інтерпретуючи відому історію зіткнення Ісуса Христа і Понтія Пілата. У біблійному сюжеті Булгаков розвиває головні ідеї Євангеліє від Луки, у якому Христос змальовується як син людський(як відомо, у Біблії є чотири Євангелія, що різняться трактуванням образу Христа). У романі Ієшуа - людина як усі і водночас незвичайна. Як звичайна людина він боїться болю, смерті, лякається, коли дізнається, що його хочуть убити. І в той же час, тільки своїм співчуттям, лікує головний біль Пілата, а жорстокий збирач податків, наслухавшись добрих слів Ієшуа, кидає гроші на дорогу і йде за ним. Філософія Ієшуа проста: усі люди добрі й потрібно зробити все,щоб допомогти людині виявити свою доброту, бо тільки добро може змінити світ.
Також в романі царюють щаслива вільність фантазії і одночасно суворість композиційного та архітектурного замислу. Там править бал Сатана, вдохновенний майстер пише свій роман. Там прокуратор Іудеї відправляє на страту Христа, а поблизу цього всього пристосовуються до життя земні люди.
Мета данної курсової роботи: дослідити онтологічні теми в романі М. Булгакова „Майстер і Маргарита”.
Мета курсової роботи поставляє ряд завдань:
- порівняти єршаламіївські розділи з Біблією;
- дослідити і порівняти біблійні образи Іуди та Матфея з булгаковськими;
- дослідити булгаковське бачення зла у романі;
- виявити взаємовідношення персонажів з різних світів у романі „Майстер і Маргарита”.
Об'єктом дослідження курсової роботи є біблійні образи та сили зла у романі М. Булгакова „Майстер і Маргарита”.
Предметом дослідження є біблійна тематика у романі.
Тема даної курсової роботи є дуже актуальною. Роман „Майстер Маргарита” - один з найскладніших, найзагадковіших художніх творів, які вивчаються в 11 класі. Він поєднує в собі смішне і серйозне, філософію і сатиру, пародію і фантастику, карнавалізацію дійсності та її буденність. Актульність теми полягає в тому, що дана курсова робота виносить на обсуд такі проблеми: добро і зло, зрада чи вірність, віра та без вір'я.
Ці проблеми досліджували багато вченних-літераторів, таких як: Лесскіс Г., Дерягін А., Соколов Б. та багато інших.
Основна частина
1.1. Євангеліє від Булгакова та Біблія.

Роман „Майстер і Маргарита” - вершина творчості М. Булгакова.
Михайло Булгаков задимляв свій твір як роман про диявола. В першій редакції(пізніше спаленій) взагалі не було образів майстра та Маргарити, які являються не лише головними героями, а каталізаторами людських вчинків та думок.
Ще в першій редакції роману була розвинена не тільки тема про диявола, але і викладена євангелійська легенда, де мова йшлася про Ісуса та Понтія Пілата .
Булгаков створює своє власне Євангеліє. Він вважає що зло можна перемогти за допомогою світла та божественної істини, творчого сумніву великої любові та самопожертви.
Одна з найбільших таємниць роману майстра-сюжет. В чому він схожий та несхожий на євангелійський?.
Відомо, що Біблія складається з чотирьох Євангелій, які насамперед різняться позицією оповідача та ідеологією.
Булгаков у своєму романі розвивав головні ідеї від Луки, в якому Христос змальовується, як син людський. Ієшуа вже не Христос і навіть не його інтерпретація. Ієшуа це людина, як усі, хоча і незвичайна. І зображається він без жодного натяку на месіанство. Йому притаманні усі людські почуття і навіть слабкості.
Також велику роль в романі відіграло Євангеліє від Никодима. В статті” Никодимівського Євангеліє”, енциклопедійського словника Блокгауза і Єфрона відмічається, що цей твір мав особливо багато матеріалів, пов'язаних з Понтієм Пілатом.
Але в романі немає апостолів, матері Марії і навіть натяку на воскресіння.
У Біблії Понтій Пілат не мучиться докорами сумління, а Булгаковський герой постійно балансує між добром і злом, зазнає чимало переживань від нуртуючої совісті. Якщо в Біблії Христа розіп'яли за рішенням Синедріону і за вимогою юрби, яка кричала Пілатові:” Розіпни його!”, то в романі відповідальність остаточного вироку покладається начебто на прокуратора.
М. Булгакову були відомі книги англійського релігійного письменника Ф. Фараона” Життя Ісуса” та німецького філософа Д. Штрауса” Життя Ісуса”. У них Понтій Пілат - жертва обставин та підступності іудейських проповідників. Але М. Булгаков зважає на постійну апеляцію уваги .
Автор зважає на переконання мислителів і письменників межі ХІХ-ХХ століття: Ф. Ніцше проголошував, що „Бог вмер”, Анна Ахматова вбачала „страшну виразку” в суспільстві у боговідступництві.
Через Воланда, що є очевидцем І століття нової ери, і майстра, письменника, якому відкрилась істина Божественного існування, Булгаков творить своє власне Євангеліє, своє одкровення про Віру і віддає його на читацький суд.
Автор зображує перед читачем „свого” Христа та Понтія Пілата. Але щоб краще зрозуміти булгаковського героя, давайте пригадаєм, хто такий Понтій Пілат, як історична особистість?
Пілат був правителем Іудеї на початку І століття нашої ери. На роки його правління припадає одна із доленосних подій історії людства - розп'яття і воскресіння Ісуса Христа. Пілат віддав розпорядження про страту Сина Божого. Історія увічнила ім'я жорстокого і золотолюбивого прокуратура Іудеї поряд з іменем Ісуса Христа у молитві „Символ Віри”. Так син царя - звіздаря Ати та доньки мірошника красуні Піли (свідчення давньогерманських легенд) Понтій Пілат увійшов в історію.
Майстер представляє нам Пілата у білому плащі з кривавим підбоєм. У символіці цих кольорів ми бачимо, що біле - життя, а червоне(криваве) - символ смерті, небезпеки. У руках Пілата, як намісника кесаря в Іудеї долі людей, їхнє життя і смерть. Червоне і біле з'єднавшись дали рожевий колір ,колір троянди ( запах масла якого, так ненавидить прокуратор). Булгаков використовує символіку троянди, характерну для католицької традиції християнства, незрозумілу і невідому для християнства. Це символ таємниці народження нового світосприйняття, нової філософії, нової віри. Запах трояндового масла, якого не переносить Понтій Пілат, передує появі Ієшуа ( у католицтві біла троянда-символ Христа). Пілат страждає від невимовного головного болю викликаного запахом масла. Ще більше страждань він відчуватиме дві тисячі років саме тому, що вчинивши проти своєї совісті, віддав наказ про страту ні в чому не винного бродячого філософа. І щоб якось загладити свою провину, Пілат вбиває Іуду із Кіріафа.
Як бачимо, автор використовує лексику давніх часів(прокуратор (намісник), гімікранія(мігрень),і гемон(правитель, головний) та інші) для максимального наближення читача до епохи зародження християнства і створює ефект достовірності.
Страта Ісуса Христа була в історії людства відліку Нового часу, зародженням нової віри, формування нового мислення, нової філософії життя, гуманістичнішої порівняно з більш древніми і філософськими вченнями.
Головний акцент роману -відтворення поворотної події світової історії в істинному, не спотвореному вигляді - прихід Бога в ім'я спасіння людей через Любов, Милосердя і Добро.
Історії відомо чотири інтерпретації цієї події євангелістами Матфеєм, Марком, Іоанном та Лукою. У кожному з тлумачень, хоч загалом вони подібні, є певні розбіжності.
Булгаков вважав, що автори Євангелій не були безпристрасними у своїх оповідях, тому допускали відхилення від істини, неточності. Людському сприйняттю взагалі притаманне спотворення, перекручення підтвердження цієї думки у романі є дії Левія Матвія( Ієшуа в записках свого єдиного учня не побачив нічого того, що було ним сказано. Учень одразу ж записував свої власні інтерпретації, а не мову вчителя).
Головним героєм роману майстра є не Бог, а Понтій Пілат, чому?
Людина( письменник майстер) пише про долю людини(Пілата), оскільки бути безпристрасним життєописувачем долі Сина Божого людина не гідна.
Але образом, в лиці якого, ми бачимо Ісуса, існування якого в романі відстоює сам диявол, є Ієшуа Га-Ноцрі.
В перших редакціях роману, який був задуманий як роман про диявола, образ Ієшуа, більше нагадував боголюдину. Але в останній редакції - це звичайна людина (а можливо, незвичайна, з точки зору нашого сучасного світу, дуже він непрактичний і дивакуватий), яка переконана, що злих людей не існує на землі, що справедливість обов'язково переможе і що самий страшний гріх - це боягузтво.
Булгаков недарма посилює в романі контраст між Ієшуа та біблійним образом Ісуса. Ієшуа 27 років( а не 33), він не пам'ятає своїх батьків, він самотній в цьому світі де його всі вважають бродячим філософом(яким він по суті і є), майже несповна розуму. Але Пілат стверджує, що він несхожий на дуркуватого: ”Повторяю тебе, но в последний раз: перестань притворяться сумасшедшим…”[ 4; 26], хоча слова і вчинки бродячого філософа, з точки зору Пілата, можуть розцінюватися як безглузді. Ієшуа не вміє брехати, чи це не безглуздя в реальному світі?
Ієшуа не говорить: „Я сирота”, він вимовляє формулу присутності одного Бога у Всесвіті: „ Я один в мире”, тим самим підтверджуючи фразу Воланда: „Просто Он существовал, и больше ничего... и доказательств никаки не требуется”.[4; 15].
Булгаков навмисно не дотримується євангельської традиції Нового Заповіту: його герой - син людський. У Ієшуа немає божественного все ведіння:
- він не знає, для чого світильники у будинку Іуди(а Пілат знає!);
- він може зняти головний біль Пілата, передбачає долю Іуди, а власна йому невідома.
Ієшуа - людина безперечно беззахисна і людяна. Відбулося ”заземлення євангельської легенди”, художнє перетворення боголюдини у людину.
Для православного читача є всі підстави вважати читання „Майстра і Маргарити” гріхом, адже в центрі цього твору - Воланд, сатана. Правда останнім часом офіційна православна церква змінює свої позиції щодо роману.
А. Дерюгін дав трактування деяких епізодів „Майстра і Маргарити” з метою ознайомлення читача з елементами православного світобачення. Як зазначає автор, це спроба поглянути на роман з іншого боку на противагу його негативній оцінці в православному середовищу. Чесну перед самою собою людину, роман, як, до речі, і „сатанинська біблія”, веде до Бога. Якщо завдяки „ Майстру і Маргариті” повірити в реальність сатани як особистості, то неминуче доведеться повірити і в Бога як в Особистість: адже Воланд категорично стверджував, що Ісус справді існував. І те, що булгаківський Ієшуа не є Богом, булгаковський сатана в” Євангеліє від себе „ сам усіма засобами намагається довести та показати. Проте чи правильно з наукової точки зору М. Булгаков виклав події що трапилися в Палестині дві тисячі років тому? Може бути ,що історичний Ісус з Назарета - не описаний Булгаковим Ієшуа Га-Ноцрі? Але ж тоді - хто він?
Отже, звідси логічно витікає, що читач має стати на шлях пошуку Бога, на шлях „богопізнання” [ 5; 37].
У романі Ієшуа несхожий на канонічного Ісуса. Це характеризує підхід Булгакова до вічних Біблійних сюжетів і персонажів, протрактовуваних завжди не так, як це робить офіційна церква.
Немає єдності в питанні ставлення М. Булгакова до релігії. Він не сприймає канонів та догматів”, - кажуть одні інші ж вважають його натурою релігійною.
Також весь роман пронизують мотиви темряви та світла. Релігійний(традиційний) поділ на добро і зло сприймається так: світло - добро; темрява - зло. У романі є два образи в яких реалізуються дані мотиви: Сонце і Місяць які своєю присутністю об'єднують три часових простори. Текст умовно поділений на два періоди впливу: Сонце - Місяць, день - ніч, добро - зло. В фольклорній традиції Сонце символізує добро, а Місяць зло. Але в романі все набагато важще.
При освітленні сонцем відбуваються події, які можна назвати злом: допит у Пілата на балконі, страта Ієшуа; іноді герої показуються нам, не такі, які вони є насправді, видно лише їхню „зовнішню” сторону характеру.
В основі бінарної опозиції добро - зло лежить проблема взаємовідносин між силами добра та зла(між Богом та дияволом). Єретичні мотиви в світовій літературі мають в основі головне питання: якщо Бог такий всемогутній, то чому зло має таку владу?
В романі постійно постає питання, що первинне і що сильніше: добро чи зло?
Зло може бути таким же сильним, як і добро(для Воланда немає нічого неможливого). Князь темряви може вершити долями людей, пророкувати майбутнє, „читати думки”, зводити закоханих, карати винних, але він не може відпустити гріхи, не може простити(це він робить на одну ніч(бал сатани)). Це привілей Бога, єдиного і всемогутнього. Саме тому прихід Левія Матвія у фіналі роману виглядає дивною формальністю.
Єршалаїмівські розділи в романі, були написані перш за все на основі літературних джерел, являються найбільш яскравою частиною „Майстра і Маргарити”. З мозаїки різноманітних деталей Булгаков створив історично-достовірну панораму життя людей іншої епохи, які разом з тим являються такі близькі і зрозумілими для нас сьогодні. В цих розділах заключається філософський зміст роману, його найвища етична точка.
2.2 Бачення автором образів Іуди та Левія Матвея

У романі майстра про Понтія Пілата присутні такі герої, як Левій Матвій та Іуда з Кіріафа.
Левій Матвій - загадковий персонаж в романі. Дослідники переконані в тому, що його праобразом був євангеліст Матфей. Але більше цього розгадка не продвинулась. Немає пояснення дивному імені Левій, не відомо, що саме, на думку Булгакова виразив цей персонаж у змісті проповідей Ієшуа.
Разом з тим очевидно, що образ Левія Матвія несе в собі велике змістовне навантаження, про що свідчить негативне ставлення до записаного ним на козячому пергаменті не тільки зі сторони Ієшуа, але й одного з головних героїв роману - Воландом.
Левій Матвій був єдиним учнем Ієшуа. Впродовж усіх мук і аж до самої смертіга - Ноцрі, Левій був єдиним свідком. Левій співпереживав муки Ієшуа. Для того, щоб розбавити свого вчителя від страждань. Він украв ніж в хлібній лавці, і хотів зарізати Ієшуа, але страта не дала цього зробити. Крім Левія Матвія, існує ще один не менш важливий образ - Іуди із Кіріафи. Його прототипом був Іуда Іскаріот. Але якщо зрівнювати канонічну релігійну літературу з” Євангеліє від Булгакова”, помітні відродження цілий ряд моментів. По біблійній традиції Іуда Іскаріот, тобто Іуда із Каріота - один із учнів Ісуса. Іуда розкаявся в зробленому - в зраді Спасителя, вернув первосвященикам 30 срібників і сказав: „Згрішив я, зрадив кров невинну”. Першосвященники, взявши гроші, подумали, що було б непристойно покласти ці гроші в церковну казну, тому що це ціна крові, тому вони купили за них землю для поховання диваків (це місце з того дня називається «акелдама», що означає „земля крові”).
„У Булгакова Іуда - стороння людина. В Євангеліє зрада Іуди призвела до того, що він показав воякам Христа. Мабуть в Єрусалимі було багато таких, хто знав Ісуса в лице.
У Булгакова Іуда - провокатор, він діє активно: ховає в себе дома свідків обвинувачення, запалює світильник і домагається від Ієшуа розмови на політичні теми. До того ж, зрадивши, він не розкаюється. Так само цинічно діють усі інші зрадники у творі Булгакова - Ніза, Алоідій Могарич, барон Май гель» [ ; 11].
В біблійній літературі говориться, що душевні муки від скоєного призвели Іуду до самогубства, ганебної смерті.
Автор, в свою чергу, створює іншу фабулу смерті Іуди: його за наказом Пілата заманюють у пастку і там вбивають.
Гетсиманський сад - місце молитви до кровавого поту і душевних страждань Господа перед його смертю, тут був Він зраджений Іудою Іскаріотом первосвященикові - у Булгакова перевтілився цей сад в місце вбивства Іуди із Кіріафа.
Мотиви зради, совісті своє образно пов'язують єршаламіївських героїв Левія Матвея, Понтія Пілата, Іуду. Булгаковський Левій Матвій, як і євангеліст Матфей, був митником (збирач податків), а до митників відносилися, як до зрадників, які працювали на римських завойовників. Під впливом Ієшуа він глибоко покаявся у попередніх гріхах і почав називати себе учнем Ієшуа, який був готовий покарати Іуду за його зраду Ієшуа Га-Ноцрі.
«Левій вдруг приблизился к столу уперся в него обеими руками и, глядя горящими глазами на прокуратора зашипел ему:
- Ты, шемон, знай, что кровь еще будет…
- Это тебе сделать не удастся, ты себя не беспокой. Иуду этой ночью уже зарезали.
Левий отпрыгнул от стола, дико озираясь, и выкрикнул:
- Кто это сделал?
- Не будь ревнив, - скалясь ответил Пилат и потер руки, - я боюсь, ччто были у него поклонники и кроме тебя.
- Кто это сделал? - шепотом повторил Левий.
Пилат ответил ему:
- Это сделал я.
Левий открыл рот, уставился на прокуратора, а тот сказал тихо:
- Это конечно, немного сделано, но все-таки это сделал я.
И прибавил:
- Ну, а теперь возьмешь что-нибудь?
Левий подумал, смягчился и наконец сказал:
- Вели мне дать кусок чистого пергамента» [ 4 ; ].
Але виникає питання: чому Пілат вбиває Іуду?
Приходимо до висновку, що «кров по совісті» - кров зрадника Іуди - не виліковує хвору совість прокуратора, а дає тимчасове фізичне полегшення. Докір сумління, душевні муки продовжує відчувати Понтій Пілат, змушуючись переконати самого себе в тому, що посада змусила відправити на страту безневинну людину.
Іуда у Булгакова, на думку Афранія, начальника служби, дуже гарний: зовнішня краса Іуди із Кіріафа контрастує з важкістю злочину, який він скоїв.
Але ж був мотив зрадництва, заради чого ві и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.