На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Особливост творчост Ж. Расна. Вплив античност на творчсть драматурга. дейна сутнсть флософська поетизаця в трагедях Федра та полит. Образ Андромахи в грецькй мфологї. Сюжет трагедї Расна. Поєднання елементв життєвої правди мфв.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Литература. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


1
2
Міністерство освіти та науки України
Дніпродзержинський державний технічний університет

Кафедра перекладу

Курсова робота

Особливості трактування міфологічних образів у трагедіях Расіна (на матеріалі трагедії “Андромаха”)

Виконала: студентка 1 курсу групи УРП-04-1д Литвин Ю.П.
Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент Богиня Н.В.
Дніпродзержинськ
2005
Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ І

1. Особливості творчості Ж. Расіна

1.1 Початок творчого шляху………………………………………………..……6

1.2 Естетичні погляди Расіна…………………………………………….. 7

1.3 Відмінності між трагедіями Расіна і Корнеля…………………….….8

1.4 Вплив античності на творчість драматурга:

1.4.1 Трагедія Еврипіда “Іполит”………………………………….….10

1.4.2 Трагедія Расіна “Федра”………………………………………...10

1.4.3 Ідейна сутність і філософська поетизація в трагедіях “Федра” та “Іполит”…………………………………….………………………………….12

1.4.4 Міфологічна традиція в трагедіях Расіна та Еврипіда………..13

Розділ ІІ

2. Художні особливості трагедії “Андромаха”

2.1 Образ Андромахи в грецькій міфології…………………..………………..14

2.2 Сюжет трагедії Расіна……………………………………………..………...15

2.3 Головні герої твору:

2.3.1 Андромаха……………………………………………………….17

2.3.2 Пірр………………………………………………………………18

2.3.3 Герміона………………………………………………………….19

2.3.4 Орест……………………………………………………………...20

2.4 Поєднання елементів життєвої правди і міфів в трагедіях Расіна…………………………………………………………………………..…21

Висновки……………………………………………………………………...….23

Список використаної літератури………………………………………………..25

Вступ

Із стильових напрямків, що панували в західноєвропейській літературі ХVІІ сторіччя, у Франції, як у жодній іншій країні, восторжествував класицизм. Франція дала класичні зразки літератури цього напрямку. Класицизм досяг своєї вищої досконалості. Тут кристалізувалася і його теорія. Французькі класицисти зуміли поєднати досвід античної літератури з національними традиціями свого народу, що не вдавалося зробити класицистам інших країн. Своєрідні художні прикмети трагедії французького класицизму, і преш за все її яскраво виражений психологічний ухил, знайшли в драматургії Жана Расіна своє послідовне втілення. Драматург порушує у своїх творах найважливіші актуальні проблеми ХVІІ ст. Він ставить питання моральності людей, тих духовних цінностей, які мають значення і сьогодні. Витончений поет звертався до долі слабких особистостей, які не завжди могли подолати власні пристрасті і гинули. У змалюванні картин цієї боротьби в ім'я обов'язку, честі, високих моральних принципів - велика виховна сила.

1) Актуальність дослідження

Намагаючись розібратися у всіх суперечливих думках і оцінках і тим самим піти далі в розумінні поетичної сутності творчої спадщини Расіна, доцільно в пошуках дороговказівної нитки звернутися до суджень, залишеним нам чудовими діячами літератури.

Пушкін поступово прийшов до висновку про величезний суспільний зміст, об'єктивно укладеному в трагедіях Расіна, незважаючи на те, що охоплення дійсності в них багато в чому обмежене. Задумуючись над тим, “що розвивається в трагедії, яка її ціль”, Пушкін відповідав: “Людина і народ. Доля людська, доля народна”, - і продовжуючи свою думку, заявляв: “От чому Расін великий, незважаючи на вузьку форму своєї трагедії” [15; 52].

Вольтер визначив: “Театр Расіна стає шкалою прекрасного і доброго в людині, шкалою величі душі” [11; 16].

Дуже виразно розповідав Герцен: “Почерпнувши з праць німецьких романтиків дуже мінливе представлення про французьких класицистів ХVІІ ст., зненацька для себе відкрив непереборну поетичну чарівність останніх, побачивши твір Расіна на паризькій сцені і відчувши національну своєрідність його творчості” [4; 27].

Але творчість Расіна ще не відома достатньо.

2) Мета дослідження

Розглянути та визначити особливості трактування міфологічних образів в трагедіях Расіна

3) Досягнення зазначеної мети передбачає розв'язання наступних завдань:

Вивчити творчій шлях Расіна

Розглянути естетичні погляди поета

Знайти відмінності трагедії Расіна від трагедії Корнеля

Порівняти трагедію Расіна “Федра” з трагедією Еврипіда “Іполит”

Зробити аналіз твору “Андромаха”.

4) Об'єктом дослідження є творчість Ж. Расіна та його трагедії у контексті естетики драми класицизму.

5) Методи дослідження

Історико-літературний, філологічний та колияративний аналіз.

6) Основний зміст та наукова новизна дослідження

Основний зміст роботи полягає в детальному аналізі трагедії “Андромаха”. Наукова новизна - це розкриття головної концепції Расіна.

7) Предметом дослідження є трагедія Ж.Расіна “Андромаха”

8) Практична цінність дослідження

На уроках зарубіжної літератури з курсу “Історія західноєвропейської літератури” ми розглядали творчість Ж. Расіна й аналізували поему “Андромаха”, при цьому використовували необхідну літературу.
9) Структура роботи
Загальний обсяг роботи 25 сторінок. Із списку літератури використано 15 джерел. Курсова робота складається з вступу; розділу І, в складі якого 4 пункти, четвертий пункт має 4 підпункти; розділу ІІ, в складі якого також 4 пункти, третій пункт має 4 підпункти; висновків та списку використаної літератури.

Розділ І 1. Особливості творчості Ж. Расіна

1.1 Початок творчого шляху.

Расін був найбільшим трагедійним письменником епохи класицизму у Франції. У період розквіту класицизму складний синтез різних віянь і естетичних устремлінь досягає повноти і зрілості. У творчості Расіна відбилося напружене зіткнення двох взаємовиключних тенденцій - відчуття своєї приналежності до дворянського суспільства і протесту проти пануючих у ньому вдач.

Жан Расін народився 21 грудня 1639 року у Ферте-Мілоне в родині провінційного суддівського чиновника. Трьох років залишився круглим сиротою. Виховувався бабкою, яка у 1649 році видалилася разом з ним у монастир Пора-Рояль, центральну громаду релігійної секти янсеністів, що відрізнялися строгою моральністю. У янсеністських школах і колежах Расін одержав релігійно спрямоване виховання і класичну освіту (1649-1659). Ще в школі він почав писати вірші (найбільше відомо його опис пейзажу заміського Пори-Рояля, 1657). Зблизившись з літераторами й акторами, поет відійшов від янсенізму. Він склав придворну оду “Німфа Сени” і дві п'єси, які на побачили сцени і до нас не дійшли. Світське життя і літературна діяльність Расіна були перервані поїздкою (1661-1663) у провінцію, здійсненої за настійною вимогою його вчителів, які безуспішно намагалися забезпечити своєму “блудному сину” церковну посаду і повернути його в лоно янсенізму. Повернувшись в Париж, драматург розширив коло літературних знайомств (Ж. Лафонтен, Мольєр, Н. Буало), написав оди “На видужання короля” (1663) і “Слава музам” (1663), завдяки яким одержав доступ до двору і королівську пенсію, і нарешті, дебютував як драматург, що збільшило його розрив з Порою-Роялем, який віддавав театр анафемі, як розсадник пороків.

Ранні трагедії Расіна “Фіванда чи Брати-вороги” і “Олександр Великий” написані під впливом П. Корнеля і Ф. Кіно, однак у них уже намітилися і характерні риси його власного стилю. Перша значна трагедія поета “Андромаха” відкрила нову сторінку в історії французького театру. За нею з'явилася єдина комедія Расіна “Сутяги”, у якій, наслідуючи “Осам” Аристафана, драматург дотепно висміяв французький суд. Пізніше Жан Расін створив вісім трагедій: “Британік”, “Бєрєніка”, “Баязет”, Мітрідат”, “Іфігенія в Авліді”, “Федра”, “Есфірь”, “Аталія”

1.2 Естетичні погляди Расіна.

“Жан Расін жив у той час, коли французький геній досяг усієї своєї повноти, а мова, яка остаточно склалася, ще зберігала усю свіжість золотого століття. Він учився в поетів античності, насолоджувався ними і до кінця дотримував тієї еллінської і латинської традиції, сповненої краси і розуму, що створила форми поезії - оди, епопеї, трагедії і комедії. Ніжність, чутливість, його палкість, допитливість, навіть його слабості - усе спонукало його пізнати пристрасті, що є суттю трагедії, і дати вираження жаху і жалю.”[1; 210]. Так писав про Расіна один із кращих письменників Франції кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя Анатоль Франс.

Расін являв собою вершину поетичних сил Франції ХVІІ сторіччя. Він небагато писав про питання майстерності і творчих задач драматургів. Деякої думки з цих питань поет висловив у небагатослівних, але виразних передмовах до текстів своїх п'єс.

У передмові до трагедії “Британік” Расін розвиває свою драматургічну теорію. “Трагедія є відтворення дії завершеної, де спільно діють багато осіб, - заявляє він, - дії простої, не занадто обтяженої матерією.” [12; 5]. Раціоналістична ясність, простота, логічність усієї сюжетної лінії, усієї композиційної системи п'єси, розміщення діючих осіб, їхніх взаємозв'язків, по можливості пряма лінія причин і наслідків - от вимоги, які пред'являє до драматургів Расін, і вони є основними принципами класичної естетики.

Расін ратує за правдоподібність сценічної дії, проти нагромадження в п'єсі “безлічі подій”, проти “театральної гри, тим більше приголомшливої, чим менш вона правдоподібна.”

Драматург вважає, що “один із законів театру, це - оповідати лише про те, що не можна показати в дії,” інакше кажучи - по можливості уникати “оповідання” у театрі і прибігати до нього лише в крайніх випадках, коли дію не може бути винесено на сцену.

Поет проти “нескінченних декламацій”, чим, треба сказати, чимало грішили драматурги-класицисти.

Вищі авторитети, судді, щирі цінителі прекрасного для Расіна - древні. До них він звертається за порадою, за підтримкою і схваленням. “Ми повинні постійно запитувати себе: що сказали б Гомер і Вергілій, якби вони прочитали ці вірші? Що сказав би Софокл, якби побачив представленою цю сцену?”

“Розумність”, “здоровий глузд” - це найважливіші для класицистів поняття. Розумність всіх основ твору - його ідей, емоцій, образотворчих засобів - застава художньої повноцінності твору і відкриває йому дорогу до розумів і сердець сучасників, дорогу до нащадків, дорогу у вічність тому що здоровий глузд для всіх часів однаковий, по думці Расіна.

1.3 Відмінність між трагедіями Расіна і Корнеля

Расін представляє новий у порівнянні з Корнелем етап у розвитку трагедії французького класицизму. Більш того, останній період у діяльності Корнеля перетворився в завзяте єдиноборство з молодшим сучасником. Цим обумовлено (при наявності окремих і багато в чому принципово важливих рис наступності) істотне розходження у творчому вигляді обох драматургів.

Якщо Корнель у могутнім, монолітним, овіяним духом героїки і пронизаних пафосом запеклої політичної боротьби образах відтворював у першу чергу зіткнення, що супроводжували процес зміцнення єдиної національної держави, то твори Расіна були насичені вже іншими життєвими враженнями. Художнє світовідчування Расіна формувалося в умовах, коли політичний опір феодальної аристократії був подавлений і вона перетворилася в покірну волі монарха, позбавлену творчих життєвих цілей придворну знать. У трагедіях Расіна на перший план висуваються образи людей, що розбещуються владою, охоплених полум'ям неприборканих пристрастей, людей коливних, що метаються. У драматургії поета домінує не стільки політичний, скільки моральний критерій. Драматургія Расіна зберігає внутрішню наступність з духовними традиціями епохи Відродження, і разом з тим Генріх Гейне мав підстави писати: “Расін був першим новим поетом... У ньому середньовічний світогляд остаточно порушено... Він став органом нового суспільства...” [3; 35].

У порівнянні з Корнелем, що волів створювати характери цільні і сформовані, Расіна, майстра психологічного аналізу, більше захоплювала динаміка внутрішнього життя людини.

Лабрюйєр, один із кращих письменників Франції другої половини ХVІІ століття, указав на ті риси, що відрізняють двох найбільших драматургів його батьківщини. Він писав: “Корнель нас підкоряє своїм характерам, своїм ідеям, Расін ріднить їх з нашими. Той малює людей такими, якими вони повинні бути, цей - такими, такими які вони є. У першому більш того, що захоплює, чому потрібно наслідувати, у другому більш того, що бачиш в інших, що відчуваєш у собі самому.” Далі автор помітив “ Один піднімає, дивує, панує, учить; інший подобається, хвилює, торкає, проникає в тебе. Усе, що є в розумі найбільш прекрасного, найбільш шляхетного, найбільш піднесеного - це область першого, усе, що є в пристрасті найбільш ніжного, найбільш тонкого, - область іншого. У того виречення, правила, наставляння; у цьому - смак і почуття.” Лабрюйєр указує: “Корнель більш зайнятий думкою, п'єси Расіна потрясають, хвилюють. Корнель повчальний. Расін людяний: здається, що один наслідує Софоклу, другий більш зобов'язаний Еврипіду” [8; 369].

1.4 Вплив античності на творчість драматурга

1.4.1 Трагедія Еврипіда “Іполит”

Расін узявся за “небезпечний” сюжет, коли писав “Федру”. Ще в далекій давнині Еврипід був засуджений афінським глядачем за представлення на сцені “аморальної жінки” у трагедії “Іполит”. Аристофан обвинуватив Еврипіда в наклепі на афінських жінок, назвав його розбещувачем молоді і гнівно ремствував на те, що сцена театру стала ареною “Федр-шльондр”.

У грецькому міфі про Іполита знайшов відображення мотив, розповсюджений у древньому Середземномор'я і найкраще відомий з біблійної легенди про цнотливість Йосипа: син афінського царя Тезея Іполит, чистий юнак, глибоко шанує вічну незайману Артеміду, але нехтує дарами і всевладдям Афродіти. Ображена зневагою богиня розпалює злочинну любов до Іполита в серці його мачухи Федри, що марно намагається боротися з почуттям, що її охопило. Але Федра в трагедії Еврипіда не схожа на порочну дружину сановника Пентефрія, що, по біблійному сказанню, спокушає Йосипа. Федра шляхетна по натурі: вона всіма способами намагається перебороти несподівану пристрасть, готова краще вмерти, чим видати свої почуття.

Суперництво Афродіти й Артеміди привело до загибелі неповинних людей і в непривабливому світлі представило обох богинь. Їхнім втручанням Еврипід пояснює походження людських пристрастей, продовживши гомерівську традицію. Але в об'єктивній оцінці діяльності богів він виступив з позицією раціоналіста, що критикує традиційну релігію.

1.4.2 Трагедія Расіна “Федра”.

Греки вільніше дивилися на взаємини статі, чим сучасники Расіна. Узятися за сюжет еврипідівської трагедії в часи найжорстокішої католицької реакції - значило виявити велику сміливість. Дотепер Расін зображував любов, нещасливу в силу якихось зовнішніх причин, що не залежать від волі закоханих. Тепер він вирішив показати любов порочну, гріховну.

Расін ставив перед собою високо повчальні цілі. Він писав у передмові до трагедії: “... Слабості любові вважаються справжніми слабостями; пристрасті виступають лише для того, щоб показати всю розруху, яку вони заподіюють; і порок намальований у них скрізь такими фарбами, що змушують зрозуміти і зненавидіти його неподобство” [13; 6]. Трагедія Расіна від перших віршів до останніх розкриває історію боротьби волі і пристрасті, перемагає почуття, перемагає пристрасть, але які страшні наслідки спричиняє ця фатальна перемога: наклеп, убивство і, нарешті, ганебну загибель людини, у якої воля і розум уступили пристрасті.

Расін майстерно володіє мистецтвом композиції: нічого зайвого в чіткій, ясній лінії розвитку сюжету, і разом з тим сценічний інтерес підтримується несподіванкою перетворень. Трагедія відкривається діалогом Іполита і його вихователя Терамена. З їхньої розмови глядач довідується, що Федра ненавидить свого пасинка, що Іполит любить Арицію. З наступної сцени, з визнань, які робить Федра своїй годувальниці, глядач довідується, що Федра любить Іполита, тому переслідує його. Вона визнається Іполитові дуже мистецьки, порівнюючи його з батьком і віддаючи перевагу юнаку.

О боги! Что за речь? Иль вы забыли вдруг,

Что мне Тезей - отец и что он вам - супруг? -викликує уражений Іполит [2; 110].

Страшне моральне розкладання приносять людині пристрасті, коли вони в розладі з розумом, - цю думку постійно підкреслює Расін, розгортаючи ланцюг злочинів Федри. Приходить помилкова звістка про загибель Тезея. Це новий момент у розвитку сюжету, у трагедії Еврипіда його немає.

Расін не впустив можливості ввести в п'єсу політичний момент “в особі Енони показати зло лестощів, зло, що несуть із собою аморальні пособники царів, що потурають усім їх примхам. “Увы! Что нам дан судьбой урок!” - підсумовує Расін свою трагедію, вклавши повчання у вуста убитого нещастями Тезея.

1.4.3 Ідейна сутність і філософська позиція в трагедіях “Федра” та “Іполит”
Є щось загальне в ідейній сутності п'єси Расіна з трагедією Еврипіда. У тім і в іншому випадку перед нами тема моральної нестійкості людини, тема щиросердечного розладу. Еврипід, уступаючи поняттям свого часу, пояснив подію, що сталася в будинку Тезея, втручанням богині любові Афродіти. Богиня любові у свідомості древнього грека і древнього римлянина уособлювала собою саме життя, ідею запліднення, розмноження і продовження життя.
О благая Венера! Под небом скользящих созвездий
Жизнь ты наполняешь и все судоносное море,
И плодородные земли; тобою все сущие твари
Жизнь начинают и свет, родившися, солнечный видят, -
формулює відношення античності до любові великий поет - філософ Лукрецій [5; 190]. Людей, що уникали любові, суворо карали боги античності.
В Еврипіда в його трагедії введення образа богині Афродіти - лише формальна поступка поглядам сучасників. Іполит не покараний у п'єсі, він гине як жертва, і він увінчаний (тепер уже богинею Артемідою). Для грецького драматурга було важливо показати моральну трагедію людини в особі Федри. Думка про моральну слабість людини приваблювала Еврипіда до песимістичної ідеї про те, що тільки смерть дає заспокоєння. Хор у п'єсі Еврипіда співає гімн забуттю в найтрагічніші моменти сценічної дії.
У Расіна немає цієї філософської поетизації забуття і смерті, але мотиви трагічної приреченості людини в буйному сум'ятті пристрастей є й у нього. Французький драматург ввів у дію нову особу, якої не було в трагедії Еврипіда, - дівчину Арицію. У неї закоханий Іполит. Любов Іполита до дочки смертних ворогів його батька розглядається в даному випадку як недолік юнака, що має виправдати в очах глядача його загибель.
1.4.4. Міфологічна традиція в трагедіях Расіна й Еврипіда.
Заглиблений інтерес до людських переживань змусив Еврипіда розширити вузькі для нього рамки міфу для того, щоб відшукати нові теми і мотиви. Поет не міг змінювати звичну для глядачів міфологічну традицію. Замість цього він приводив свої вільні тлумачення міфів і прагнув укрити нововведення поверненнями до колишніх форм драматургії, наприклад, до прологів архаїчного типу, до важливого для розвитку сюжету партіями вісників. Але основні персонажі Еврипіда зберігали незмінними лише міфологічні імена. Далеке міфічне минуле Еврипід завжди зіставляє із сьогоденням.
У «Федрі» поетичні образи, почерпнуті в античності, переплітаються з ідейно-художніми мотивами, підказаними письменнику сучасністю. Для Расіна античні образи, поняття й імена виявляються рідною стихією. Расін, створюючи трагедію, спирався на Еврипіда.
Нагромадження знань про культуру свідчить про важливу роль міфу в житті людини. Міф трагічно пов'язаний з фундаментальним устремлінням людської творчості до оволодіння знаннями про минуле. В його системі утверджується та обґ и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.