На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Змст та визначення психологзму як способу зображення персонажв. Бографчн передумови створення дитячих оповдань, рзнобарв'я прийомв для змалювання свту ззовн та в душ дитини, авторська свтоглядна позиця Франка, автобографчна суть сюжетв.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Литература. Добавлен: 05.11.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Міністерство освіти і науки України
Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
Кафедра української літератури та
краєзнавства
Крнтрольна робота з предмету:
«Українська література»
на тему:
«Психологізм дитячих оповідань у творах Івана Франка»
Виконала : студентка гр.5-8/2
Настенко Н.В.
Перевірила : асс. Кірнос В.М.
Дніпропетровськ 2009 р
Зміст

Вступ
1. Психологізм як спосіб зображення персонажів
1.1 Визначення психологізму
1.2 Літературний психологізм творчості Франка
2. Дитячі оповідання Франка : зразок психологізації прози
2.1 Біографічні передумови створення дитячих оповідань
2.2 Психологізм дитячого оповідання «У кузні»
2.3 Психологізм дитячого оповідання «Грицева шкільна наука»
2.4 Психологізм оповідання «Малий Мирон»
Висновок
Список використаної літератури
Вступ

Дана робота присвячена в першу чергу загальній актуальності питання дитячого психологізму у оповіданнях письменників, які здійснили неоціненний вклад у формуванні української літератури. І саме твори Франка, присвячені темі дітей, дають нам змогу досить повно відчути загальну картину внутрішнього світу дитини. Автор настільки майстерно моделює форму та стиль сюжету, де відчувається величезне різнобарв'я прийомів для зображення світу ззовні та в душі дитини, завдяки чому дана тема потрапляє на новий рівень актуалізації та затребуваності в суспільстві.
Творчий геній І.Франка описаний також у багатьох працях наших видатних сучасників, які доклали зусиль до аналізу й узагальнення публіцистики І. Франка, насамперед, це академік М. Возняк, В. Дмитрук, О. Дей, М. Нечиталюк, І. Курганський.
Франко лишив нам величезний спадок, до якого ми маємо можливість доторкнутися у даній роботі. Він зображував у своїх творах різних людей, це були твори і про «верхи суспільства»-поміщиків, капіталістів, лихварів, спекулянтів, бюрократів, і про «демократичну інтелігенцію» та її участь у визвольній боротьбі народу, і про простих робітників, селян, заробітчан.
Для дітей Франко писав окрім дитячих оповідань, ще й казки. Він підкреслював, що його книжки для дітей мають суто педагогічний характер, і далекі від політики. Його ідеалом у суспільній сфері, що синтезує всі інші цінності, був «ідеал повного, нічим не в'язаного і не обмежуваного життя і розвою(рівноправ'ям) концесій. Все, що йде за рамки нації, се або фарисейство людей, або хворобливий синтементалізм фантастів, що раді би широкими, «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації».
Перейдемо до обраної теми, а насамперед чим вона зумовлена. Отож тема зумовлена потребою осмислення проблеми психологізму як у теоретичному,так і у художньому аспектах, необхідністю висвітлення сутності Франкової концепції психологізму, психологічного зображення дитини у своїх оповіданнях, необхідністю змалювати його та передати повним барв читачеві.
Зауважимо, що концепція психологізму даних оповідань Франка має авторський стиль та проходить у площині «дитина і світ», «дитина і суспільство» , «дитина і школа». Також дана робота буде досліджувати поставлені у творах філософсько - психологічні проблеми , з потребою з'ясування функціональності форм,засобів і прийомів психологічного зображення у світлі авторської світоглядної позиції та автобіографічного контексту.
Об'єктом курсової роботи обрано оповідання «У кузні», « Грицева шкільна наука», «Малий Мирон» як найпоказовіші з погляду психологічного зображення авторської світоглядної позиції та мають дуже виражене автобіографічне забарвлення.
Предмет дослідження - психологізм дитячих оповідань І.Франка «У кузні», «Грицева шкільна наука», «Малий Мирон», а саме їх зв'язок з автобіографією самого письменника та спосіб відображення у образах головних героїв рис та описів дитинства Франка.
Метою курсової роботи є з'ясування особливостей психологізму дитячих оповідань І.Франка «У кузні», «Грицева шкільна наука», «Малий Мирон». Відповідно до мети формулюються такі завдання :
- аналіз дитячих оповідання І.Франка;
- висвітлення головних постулатів художнього психологізму у формулюванні І.Франка;
- дослідити функціональне спрямування психологічного зображення в оповіданнях, окреслити людинознавчу концепцію митця, враховуючи автобіографічний і психографічний контекст його творчості;
- виокремити наявні в оповіданнях письменника форми, засоби і прийоми психологічного зображення, рангувати та систематизувати їх,проаналізувати з погляду художньої доцільності.
Наукова новизна полягає в тому , що вперше в українському літературознавстві епічна творчість ,зокрема дитячі оповідання І.Франка стали предметом цілісного осмислення з погляду художнього психологізму в контексті теоретико-літературних поглядів письменника-педагога ,його концепції дитини і світу,з опертям на автобіографічний матеріал, тобто всі основні напрями та шляхи формування письменником його творчості. Його унікальний творчий пошук, автобіографічне забарвлення творів, надали у підсумку його оповіданням ліній гротеску, сатири а інколи гіркого драматизму, притаманних лише оповіданням самобутнього, видатного письменника.
У циклі оповідань представлених в даній курсовій роботі, Франко виявив себе визначним педагогом, обстоював найпрогресивніші методи навчання й виховання юнацтва, глибоко заглянув у душу юних героїв-школярів, майстерно зобразив їх психологію, широко розкрив внутрішній світ дитини.
Загалом ці оповідання описують дітей їх дитинство, їх перший досвід взаємовідносин зі школою, навчанням, вчителем та вихованням у сім'ї та школі.
Отож маємо до аналізу автобіографічні твори письменника, з нарисами виховання сільського хлопчини 30-40 років 19 століття у Галичині, починаючи від перших проблисків власного мислення та закінчуючи досвідом отриманим у середній школі того часу.
1. Психологізм як спосіб зображення персонажів

1.1 Визначення психологізму

Для подальшої роботи з проведення аналізу оповідань по заданим параметрам, підведемо теоретичну основу. Отже дамо визначення таким термінам, як «психологізм» :
1) як метод, психологічний підхід до тлумачення текстів, образів, уявлень, переживань, емоцій, особливостей мислення автора та персонажів, тощо;
2) як художній засіб відображення широкої палітри явищ психічної активності автора, персонажів, персоніфікованих субстанцій та ін.
Визначено центральний аспект літературного психологізму - психологічне зображення персонажів у художньому творі.
Тепер слід провести основні лінії, точки дослідження:
1) основні фільсофсько-психологічні проблеми творів;
2) основні риси психологізму;
3) портрет героїв з рисами автобіографії письменника.
Також слід зазначити, що Франко відзначався не простим описом або простим зображенням своїх героїв, це стосується також і героїв дитячих оповідань. Дуже часто Франко представляє нам внутрішню психологію дитини як не однорідний, окремий образ а дитяча психологія поєднує в собі певний симбіоз психології власної та скажімо психології чи психологічного стану батьків а також вбирає в себе деякі психологічні риси автора. Письменник полюбляє вимальовувати складні психологічні портрети своїх героїв наділяючи їх складним внутрішнім світом, інколи суперечливими діями намагаючись якнайточніше через такі прийоми дати зрозуміти нам внутрішній світ дитини.
Відомо, що Франко написав цілу низку критичних та літературних статей про художні твори та художню діяльність тих письменників, яких вважав визначними, загалом це були західні письменники та філософи. Аналізуючи лише цей факт можна зрозуміти, що у теолога, критика та письменника Франка є одна характерна якість в усіх названих сферах літературної роботи, це поглиблений інтерес до „психофізичних” основ оповідань критикуємих авторів та до описаних героїв. Тобто письменник тяжіє до проникнення у внутрішній світ людини, кожне оповідання наділене антропоцентричністю(антропос-людина) сюжету, Франко приміняючи ідею поєднання психо-соціального підходу до написання своїх творів з великою точністю зображує психологічну анатомію людей. Так у ході вивчення та зображення потім психологічної анатомії людей, Франко у основних оповіданнях, переносить створені ним психологічні портрети на тваринний світ, наділяючи тварин людськими якостями у казках до дітей. [10, c.55-62]
Тож філософсько-соціальна векторність психологізму оповідань Франка, а зокрема його творів були однією з унікальних рис таланту Великого Каменяра.
1.2 Літературний психологізм творчості Франка

Слід також підкреслити, що Франко постійно і дуже вдало в своїх використовує багатий психологічний інструмент, так зокрема в літературно-критичній діяльності, де за допомогою таких інструментів він зміг відзначити ті основні аспекти, якими оперує сучасна теорія літературного психологізму дитячої літератури: рецептивно-комунікативний, аспект психології першого ступеню життя людини, аналізу внутрішнього світу героя тощо.
Так психологізм у дитячих оповіданнях письменника, він дуже вдало примінив принцип художнього зображення внутрішнього світу дитини та її оточуючих, Франко дуже тонко «промальовував» у своїх оповіданнях емоційно-психологічні зв'язки між героями та суспільством.
Особливе місце психологізму надається завдяки художнім та характерним особливостям дитячих оповідань письменника, які випливають з автобіографії Франка. Характерно, для письменника і те що він дає нам змогу долучитися до внутрішнього світу героїв та розкрити суть оповідання через площину психології та філософії життя у своїх творах.
Так психологічні мотиви головних персонажів дитячих оповідань, а саме дітей Франко зумовлює особливими соціальними, ментальними рисами українського народу та українського суспільства 19 століття. Хоча й сюжетна динаміка, як така відсутня зміни та доповнення сюжетних ліній несуть на собі нариси внутрішнього світу дитини, основною конструкцією сюжету є індивідуальна психологія дитини з усім різнобарв'ям переживань та емоцій дитячого життя. Де переживання та відчуття дитини становлять головну основу психологізму дитячих оповідань Франка.[11, c.40-48]
Діапазон душевних переживань дитини не сильно поступається по палітрі переживань дорослим. Навіть збагачує надбання української літератури 19 століття магією відчуттів дитини, барвами її внутрішнього світу та індивідуальними психологічними особливостями.
Треба також підкреслити, той факт що по особливостям художньої обробки своїх творів Франко тяжіє до творчості Нечуя-Левицького та Панаса Мирного.
2. Дитячі оповідання Франка : зразок психологізації прози
2.1 Біографічні передумови створення дитячих оповідань

Відштовхуючись від заданої тематики аналізу в даній роботі, а саме виокремлення основних ліній психологізму дитячих оповідань, знаючи що вони за своєю направленістю мають автобіографічний характер, я пропоную для початку ознайомитися з біографічними передумовами створення даних оповідань. Адже саме вони надали письменнику творчого поштовху до написання дитячих оповідань.
Отже, Іван Якович Франко народився 25 серпня 1856 року, у сім'ї вправного ремісника-коваля Якова Франко та Марією Кульчицької, що походила з дрібної загонової шляхти. Дитинство Яся (Ясем або Мироном часто називали тоді Івана в родині) минуло в селах мальовничого Підгір'я -Нагуєвичах та Ясениці Сільній- в селянському оточенні. З батькового обійстя й від кузні, що знаходилось на високому горбі, у нагуєвицькому присілку Слободі, було видно все село. Чуйна дитяча натура всотувала все побачене та відчуте, пам'ять фіксувала постаті людей, що відвідували батьківську кузню чи гостювали в хаті, і їх розмови та розповіді, їх радощі і турботи.
Найраніші життєві враження супроводять людину весь вік, з роками стають колоритнішими й гострішими. Дитячі та юнацькі враження позначались на багатьох творах і працях Франка. Зрештою, на реально-життеву підоснову своїх творів вказував і сам Франко у автобіографії 1890 року: «Про новели свої скажу тільки одно, що майже всі вони показують дійсних людей, котрих я колись знав, дійсні факти, на котрі я дивився або котрі чув від свідків, малюють край образи тих закутків нашого краю ,котрі, я, як то кажуть, переміряв власними ногами. В такім розумінню - всі вони частки моєї автобіографії».
Варто підкреслити, що тривалий розвиток солеварного промислу в Нагуєвичах та околиці впливав на психологію мешканців, які традиційно, із покоління до покоління, виявляли своєрідну симпатію до робітників. Вона була заронена і вдушу малого Франка, якому довелося пізнати вже тоді робітників іншого промислу-нафтового-і згодом вперше їх змалювати.[9, c.170-178]
В дитинстві Франко чув перекази про колишні солеварні промисли в селах Нагуєвичі, Ясениця Сільна та інших, де топили з ропи сіль і формували в так звані «товпки» (є документальні свідчення про солеварні в цих місцевостях у 17 і 18 століттях); запам'ятав легенди про замок панів Туркулів ( такі пани справді існували і в 1770-х роках володіли Нагуєвичами); наслухався оповідань і пісень про гірських месників - опришків, на чолі з славним на весь край Довбушем, про таємничі печери з повними бочками червінців, призначених для бідноти…
Повз батькову кузню слався шлях із Борислава через Нагуєвичі до дальших сіл. У кузню заходило багато людей, особливо заробітчан, бориславських сезонних робітників(ріпників). Постійно бували в кузні односельчани, заїжджали селяни із сусідніх сіл. Яків Франко любив брати до кузні малого Івася, і той вслуховувався тут у розмови та розповіді, в яких відлунювався і тодішній «великий шум» народного гніву проти несправедливого ладу, і народна віра в перемогу правди. До кузні манили хлопця різні люди, що заходили сюди, й «ті веселі та сумні оповідання, котрих так багато можна було так наслухатися в татовій кузні».
Згадуючи ті «найщасливіші й найприємніші хвилі» свого дитинства, І.Франко відзначив, що батьки і трудове середовище рідного села запалили в його серці ті перші вогники, що потім розгорілися великим полум'ям посвяти всього його життя боротьбі за щастя трудового народу. Тобто маємо вже картину формування основної лінії психологізму творів--їх інтервертної направленості.
Поет назавжди зберіг у серці ніжну вдячність батькові за його мудру школу виховання, з гордістю згадував його як мужню натуру, що не зломилася під тиском нестерпної панщини і змогла промінитись душевною теплотою та щедрістю. Тобто письменник наголошує про вплив архетипу поведінки батька на своє життя і в першу чергу на свою творчість, який висвітлив як найточніше саме у дитячих оповіданнях.
Отже, письменник широко узагальнював типові явища тодішньої дійсності. Питання народної освіти, навчання і виховання дітей у школі і поза нею глибоко хвилювало письменника. В художніх творах і публіцистичних статтях він викривав антинародну реакційну систему навчання й виховання молодого покоління Галичини в умовах подвійного гніту - цісарської монархії і польської шляхти. Боротьбу за народну освіту революціонер - демократ Франко поєднував з боротьбою проти соціального і національного гніту. Він підкреслював, що освіта для трудящих стане доступною при справедливому, без експлуататорів, суспільному ладові. Освіта в умовах Австро-Угорській імперії була перетворена в знаряддя гноблення трудового народу. Тогочасна школа, як писав Франко, не ставила своїм завданням «образувати народ. По кількалітній науці виходять наші діти з тих шкіл такими ж темними, як і були, або. що гірше, виходять з щепленою в серці погордою до всього, що своє».[8, c.229-231]
У своїх автобіографічних оповіданнях-спогадах Франко реалістично відобразив антинародну політику в системі навчання й виховання в цісарській школі, яка калічила дитячі душі, створив хвилюючи образи своїх юних героїв.
Щоб зламати волю трудящих до визвольної боротьби, австрійські власті і польська шляхта не допускали української молоді до освіти. А тим, хто потрапляв до школи, доводилося відчути на собі весь тягар тієї системи освіти, яка робила з дітей покручів. «Наше виховання та освіта чи не є млинок, в котрий кладуть здорових дітей, а виймають покалічених дітей?» - писав Франко.[7, c.22-25]
Темі навчання і виховання дітей молодшого шкільного віку письменник присвятив низку творів, позначених рисами автобіографізму. Серед них були «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «У кузні».
Франко ніколи не забував важких років шкільної науки з безглуздим збурінням, пронизливим фізичним знущанням за найменшу провину. Обдарований природним розумом, доброю пам'яттю, він не відчував труднощів навчання. Та пригнічувала задуха шкільних приміщень, учителі-схоласти. «Науку подають в теперішніх школах,- писав франко у статті «Наші народні школи та їх потреби»,- не для того, щоб обрадувати чи навчити робітника потрібному і людському знанню, але тільки на те…, щоб умовити в нього покірність теперішнім несправедливим порядкам і утвердити його в темноті».
Письменник виявляє глибоке матеріалістичне розуміння науки, рішуче критикував поповіство і всих тих, хто замість наукових знань пропагував релігійні догми, затуманюючи ними голови учням. «Ви повинні знати, що наука, хотячи бути наукою, мусить відкинути віру…», - писав Франко. Люди науки повинні говорити народові глибоку правду без всяких фраз і моралізацій. «Оставте фрази і моралізації попам, котрі ними присолюють і приперчують свої догми! Наука не знає ніяких догм і не потребує за тим нічого присолювати ані приперчувати».[3, c.86,92-93]
Яка молодь, таке майбутнє народу», - твердив Франко і працював над тим, щоб молоде покоління було готовим до боротьби за революційне оновлення суспільства. Письменник мріяв про нове соціалістичне суспільство, «часи будучі, невідомі». крізь простір і час до нас линуть Франкові слова:
А як мільонів куплений сльозами,
День світла й волі засвітає,
То чень в новім, великім людськім храмі
Хтось добрим словом і мене згадає.
У своїх статтях він чітко визначав свої вимоги щодо освіти і виховання дітей та молоді як майбутніх борців за щастя народу, вимагаючи відокремлення школи від церкви, доступності знань всім трудящим. Його діяльність в галузі дитячої літератури якнайтісніше пов'язувалася з суспільно-політичними поглядами і йшла в двох напрямках: як критика і теоретика та як автора дитячої книжки.
Починаючи з 1890 р., Франко активно працює в галузі літератури для дітей. Франко розповідає у своїх творах про талановитих, допитливих, наділених багатою фантазією, дітей, які позбавлені догляду, гинуть або живуть «не так, як у людей».[1, c.9-11]
Франка не тільки згадують, з гордістю називаючи провісником щастя, дружби і свободи, а й вдумливо вивчають його спадщину, починаючи з ліричних поезій і казок в молодших класах середньої школи і закінчуючи творами, що завоювали всесвітнє визнання в середніх та старших класах. Чимало його творів, уривки з них доступні дошкільнятам.
Видатний український революційно-демократичний письменник все своє життя присвятив найпрекраснішому, що може бути,- боротьбі за щастя свого народу. Сорок років трудився на ниві рідної культури. За цей час написав близько 6000 художніх і публіцистичних творів ,наукових досліджень. Вічним Революціонером, Титаном праці ввійшов він у вітчизняну і світову культуру.
І дивлячись на такий дорогий подарунок, що він лишив нам у вигляді своїх творів, можна лише дивуватися і приклонятися перед його духом та жагою до життя і запитувати себе «А скільки він ще міг створити шедеврів?», адже недарма кажуть що оцінити втрату можна тільки втративши. Це несправедлива данина часу і боротися з нею безглуздо, та ми можемо читати та перечитувати, кожного разу заново переживаючи долі героїв оповідань разом з автором, адже в кожному з них Франко лишив маленьку часточку своєї душі.
На Личаківському кладовищі у Львові на могилі Івана Франка височить єдиний у своєму роді пам'ятник- на ньому каменяр, що розбиває молотом гранітну скелю. Письменник і став «каменярем», що розбивав скелю неправди і соціальної несправедливості вогнем слова, активною революційною пропагандою.[5, c.12; 2, с.78]
Мабуть, тим визначається геніальність письменника, що його твори і через століття хвилюють, залишаючись не лише художнім літописом минулого, а й животворним джерелом естетичного збагачення кожного нового покоління, засобом виховання особистості.
2.2 Психологізм дитячого оповідання «У кузні»

Відомо, що велике значення для становлення таланту молодих письменників мають їх автобіографічні твори. Для Франка найбільш «особистим» є оповідання «У кузні», тобто і найбільш інтервертним за стилем і самим близьким до серця письменника.
В ньому автор змальовує картини його раннього дитинства - майбутнього письменника, осяяного добротою батька, людини чесної, розумної, порядної, справжнього майстра своєї справи. Франко-дитина зростає між розмовами у кузні, там він знайомиться з персонажами майбутніх своїх творів, селянами, робітниками, там вбирає в своє серце сердечний біль свого народу. Оповідання Франка «У кузні»- про силу впливу дитячих вражень на все подальше життя людини, значення для її виховання родинного вогнища.
В даному оповіданні, як вже було сказано Франко змальовує - себе, в образі дитини - сина коваля. Тож маємо основний вузол оповідання а саме психологізм відносин «син-батько». Через призму історичних та національних умов життя тодішньої України, основного народу, представниками якого були-селяни здебільшого хлібороби та ремісники, ковалі, теслярі, бондарі.
Тут також можна прослідити вплив оточуючого світу на дитячу психіку, психологію взаємовідносин з сім'єю тощо. Адже саме у дитячому віці найбільш гостро людина сприймає оточення та світ навколо, коли ще немає психологічних бар'єрів, комплексів, повністю сформованого психологічного типу особистості. Давно відомо що дитину-людиною робить лише життя серед людей, а наскільки людина буде по сторону доброго чи поганого залежатиме вже від оточуючих, від того яку вони сторону гарного або злого несли по життю та передали через виховання -дитині. Тобто маємо основну філософсько-теологічну лінію психологізму твору, а саме формування психологічного портрету дитини за допомогою архетипів та психотипів сім'ї та суспільства загалом.[7, c.53-57]
Наступним моментом аналізу твору буде виявлення автобіографічних рис у творі. Сам Франко, говорить про це оповідання наступне: «На дні моїх споминів, десь там у найглибшій глибині, горить огонь. Невеличке огнище неблискучого, але міцного огню освічує перші контури, що виринають із темряви дитячої душі».[4, c.170-172,175] Франко дуже яскраво описує для читачів ту важливість спогадів дитинства на власному прикладі. Як проніс він крізь життя той вогонь, який зародився в ньому в дитинстві, і далі абзац закінчується словами «Се вогонь у кузні мого батька». Проаналізуємо, психологізм даних уривків, перед нами постає-- дитина, внутрішній світ якої переповнений враженнями того вогню у кузні батька, це чи найяскравіше враження дитинства. Тут вибудовується лінія взаємовідносин з батьком і через них до праці-ковальського діла а так до самого місця де така праця велася-кузні. Для дитини батько, кузня, дім ототожнюються в образ домашнього вогнища де виховують його з великою любов'ю та увагою, де дитину батько допускає до свого дорослого світу тяжкої праці при цьому знаходячись поруч і контролюючи вплив на несформовану дитячу свідомість тої не зовсім зрозумілої дитині-атмосфери складного життя. Отже психолгізм оповідань у контексті психологічного підходу представляє нам світ взаємовідносин дитина-батько, увібрання дитиною в себе основних засад життя і роботи батька, його головних людських принципів та якостей. У контексті художнього підходу перед нами постає яскраво змальована емоційна природа відчуттів та вражень, які по своїй унікальності притаманні винятково дитячому психологічному типу та вдало вписані в психологічний портрет дитини.
Маємо також опис слідкуючих вражень, які представляє нам автор: «Я слухав тих оповідань, як фантастичних казок про далекі, зачаровані краї. Борислав з його страховищами, дикими жартами та дикими скоками фортуни, з його дивним промислом, дивним способом праці та дивним народом заповнював мою фантазію».[4, c.181] Отже влив на дитячу свідомість почутого та побаченого у кузні, був досить значний. Так з вищесказаного ми бачимо, як спираючись на розповіді інших людей дитина теоретично будує той непізнаний, але описаний іншими світ підключаючи и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.