На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Притчовий характер прози В.Голднга. Роман Володар мух у контекст творчост В.Голднга. Система персонажв роману. Практичне заняття. Загальна характеристика творчост В.Голднга. Аналз роману Володар мух. Гуманстичний пафос роману.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Литература. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2002. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Міністерство освіти та науки України

Херсонський державний педагогічний університет

Кафедра зарубіжної літератури
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ
“Роман Вільяма Голдінга “Володар мух”
як литературна притча.
Виконавець:
магістрант заочної форми навчання
факультету іноземної філології
Аркуша О.В.
Херсон-2003

План

1. Притчовий характер прози В.Голдінга.

2. Роман “Володар мух” у контексті творчості В.Голдінга.

3. Система персонажів роману.

1. Притчовий характер прози В.Голдінга.


Один із найяскравіших та самобутніх англійських прозаїків ХХ ст Вільям Голдінг за життясприймався як класик. Як зазначає С.Павличко, “проза Голдінга належить до того напряму сучасної західної літератури, яка змальовує не людські характери, а узагальнені ідеї, алегорично втілені в ситуаціях та образах. Універсальності голдіновських героїв кореспондують і максимально розмиті контури історичного часу і простору. Та все ж у непрямій формі письменник торкнувся найважливіших соціальних проблем нашої епохи, котру не сприйняв і прийняв як епоху негуманну, небезпечну, апокаліптичну”.
Свої романи В.Голдінг називав притчами. У сучасному літературознавстві під притчею розуміють в першу чергу засіб вираження морально-філософських роздумів письменника, які часто бувають протилежними до загальноприйнятих суспільних уявлень. Для притчі головне не змалювання, а вираження смислу. В її основі покладено принцип параболи: оповідь ніби віддаляється від конкретного часопростору, рухається по кривій, повертається назад, висвітлюючи у філософсько-естетичному аспекті явище художнього осмислення. У лекції “Притча”, прочитаній у 1926 році у Каліфорнійському університеті, В.Голдінг подав своє бачення основних завдань письменника: “Він не може вигадати історії, в якій би не було повчання людям. Ускладнюючи на свій лад свої знаки, він досягає не глибини на багатьох рівнях, а того, що й очікується від знаків - послідовної значущості. Отже, за природою свого ремесла автор притчі дидактичний і прагне дати моральний урок. Люди не дуже люблять моральні уроки. Пігулка має бути підсолодженою, має бути дотепною чи розважальною, чи в якийсь спосіб захоплюючою. Крім того, мораліст мусить бути недосяжним для своєї жертви, коли на неї падає весь тягар уроку. Адже мораліст робить припущення, котре важко вибачити, а саме, - ніби він знає більше від свого читача.”
Перший роман В.Голдінга “Володар мух” (1954) приніс йому визнання і славу. Власне за цей твір В.Голдінгу 1983 році отримав Нобелівську премію. Після того, як критики стали відзначати антиутопічний характер роману, письменник не без іронії згадував: “Я почувався наче той пан, котрий відкрив, що ціле життя говорив прозою. Я був, як виявилося,...антиутопістом. спочатку далекий пейзаж був порожнистим, тоді, звичайно, виник Платон. У полі зору з'явився Томас Мор... Раптом у ноновому світлі заблищали імена - Батлер, Свіфт, Вольтер, Дефо, Шоу, Уеллс, Хакслі, Орвелл...” Будучи за своєю природою моралістом, В.Голдінг протиставляє свої романи антиутопіям і прагне “створити людську мораль, людську істоту, яка не здатна вбивати собі подібних, експлуатувати чи грабувати. Тоді ніхто не матиме потреби писати утопії, сатири чи антиутопії, оскільки ми самі станемо мешканцями утопії”.
Таким чином, В.Голдінг як письменник мораліст ставить на перший план проблему недосконалості людської природи, зумисне оголюючи її беззахистність перед злом,і тим самим робить спробу переконати читача у можливості попередження глобальних помилок.
2. Роман “Володар мух” у контексті творчості В.Голдінга.
Як відомо, “Володар мух” напочатку писався В.Голдінгом як пародія на роман Р.Баллантайна “Кораловий острів”, у якому йшлося про англійських хлллопчаків, що потерпіли аварію на пароплаві і таким чином опинилися на безлюдному острові. Згуртованість, дружба допомогли цим дітям подолати всі перешкоди, що стояли у них на шляху, і перемогти зле начало, втілене в образах піратів та людожерів. Подія перейшла в полеміку, що в результаті дало життя новому, самостійному художньому творові, який (за Голдінгом) “до чтива для хлопчаків не мав ніякого відношення” Письменник зауважив: “Острів Баллантайна був островом дев'ятнадцятого століття, населений англійськими хлопчиками; мій - мав бути островом двадцятого століття, населений англійськими хлопчиками. Я можу сказати тут, в Америці те, що мені б не хотілося говорити вдома; що я засуджую і не люблю вади моєї країни саме тому, що я так пишаюся багатьма її чеснотами. Один з наших недоліків - віра в те, що зло лежить десь в іншому місці і притаманне іншій націі. Я знаю чому так сталося в Німеччені. Я знаю, це могло трапитись в будь-якій іншій країні. Воно могло трапитись тут.”
Отже, В.Голдінг з точністю до навпаки відтворює колізії роману дикунів. “Дивіться, дивіться, дивіться - ось яка вона, якою я її бачу, природа найнебезпечнішої з усіх тварин - людини,” - зазначив автор.
Здоровий глузд виявився неспроможним урятувати хлопців від озвіріння.
В.Голдінг спростовує загальноприйняту ідею раціоналізму та організованості британців, адже національна приналежність не може визначатипереваги доброго чи злого начала в людині.
На думку англійського письменника, зло сидить всередені кожної особистості і штовхає на страшні, іноді абсурдні вчинки. Звичайно, воно стримується суспільними нормами моралі, але за умов відсутності контролю в людині виявляються інстинктивні сили, що можуть призвести до до трагічних наслідків. “В людині більше зла, ніж можна пояснити одним тільки тиском соціальних механізмів,” - робить висновок В.Голдінг, і такий скептицизм автора насамперед є первинною дисгармонією людського єства. У “Володарі мух” природа людини зображається як результат роз'єднаності основних її іпостасей: тваринного начала, раціоналізму, ірраціоналізму та моралі. Цей трагічний конфлікт і був покладений в основу системи алегоричних персонажів.

3. Система персонажів роману.
Темне людське начало у романі представлено образом Джека, котрий з'являється з імли в оточенні групи хлопчиків-хористів, одягнутих у чорний “ексцентричний одяг”. Джек є атиподом Ральфа. Серед усіх він виділявся “уніформованою вищістю і нецеремонноювладністю у голосі” З лиця його “дивилися ясно-голубі очі”, і “від розчарування в них готова була спалахнути ...злість” на перших зборах він висунув свою кандидатуру на роль ватажка, однак зазнав поразки, - за нього “покірно і понуро підвели руки” лише хористи. Джек погоджується із пропозицією Ральфа укладати правила життя на острові: “Нам треба мати правила і підкорятися їм. Врешті ми ж не дикуни. Ми англійці, а англійці завжди в усьому найкращі. Тож-бо, треба поводитися добре”. Однак Джек першим же порушує ці загальні правила: “Нам більше не потрібен ріг, - говорить він. - Ми і так знаємо, хто має говорити. Яке пуття з того, що тут казав Саймон, чи Білл, чи Уолтер? Пора декому зрозуміти, що треба сидіти тихо, а ми самі вирішимо...”. Зрештою Джек на зауваження Ральфа безапеляційно вигукує: “Чхав я на твої правила”. Джек у своїх руках зосереджує одноособну владу: “У м'язах його рук грала сила, влада огорнула плечі й щось нашіптувало на вухо, наче мавпа”. Шлях, яким іде цей герой - знищення. Коли малюкам почав увижатися страшний звір, котрий ніби виходить з моря, Джек не задумуючись рішуче заявляє: “Якщо звір є, ми його вб'ємо! Ми його оточимо і будемо бити, бити, бити...”. не дивно, що девізом юних мисливців стає пісня” “Бий свиню! Горло - ріж! Кров - пусти!” Спочатку полювання нічого дітям окрім розчарування і ще більшої агресії не приносить, потім, сховавши за масками свою зовнішність, підлітки починають перетворюватися на тубільне плем'я. Як зазначає В.Голдінг, саме маска дала змогу Джекові і його хористам досить швидко позбавитися “сорому та людської свідомості.” Тому дуже скоро полювання на звіра перетворюється у полювання на дітей. У стихійному хаосі звірства гинуть Саймон, Роха, мало не гине і лише випадково рятується Ральф.
Отож хлопчики, які в недалекому минулому співали молитви, вихваляючи Господа, стали здатними без докорів сумління розтоптати людину.
Втіленням сліпого раціоналізму у романі є Роха - інтелектуал-прагматик, котрий своєю непривабливою зовнішністю(повнота, дихавиця, кирпатість, відсутність волосся на голові) тільки відштовхує підлітків від нього.
Саме Роха знаходить на острові ріг-мушлю, символ демократії і свободи, він пропонує скликати збори, встановити правила, обрати Ральфа ватажком, підтримувати сигнальне вогнище. Він вважає, що люди можуть, зібравшись разом, дійти спільної думки, домовитися про встановлення порядку і суворо його дотримуватися. Проте, віра Рохи у силу науки носить наївний , почасти несерйозний хара и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.