На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Художня манера Чарльза Дккенса, перебльшення внутршнх зовншнх рис героїв. Використання гперболи в роман Домб син. Майстернсть розмовної характеристики персонажа. Закон контрасту художньої аналогї. Своєрднсть реалзму письменника.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Литература. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


7
Роман “Домбі і Cин" як взірець нещадної критики англійської буржуазії безперечно був новою віхою на творчому шляху Діккенса. У цьому романі йому вдалося створити не лише галерею типових характерів, а й об'єднати колізії твору в певну цілісність, що несе в собі діалектичну єдність причинно-наслідкових зв'язків і естетичних закономірностей.
Для художньої манери Діккенса характерним є широке використання різноманітних художніх засобів, які служать для кращого розуміння персонажів, для їх індивідуалізації, виявлення найсуттєвіших особливостей, кращого розуміння внутрішнього світу героїв, психологію характеру. У романі ми зустрічаємо метафори, епітети, гіперболу, порівняння та протиставлення, повтори. При чому для зображення двох світів - світу добра та зла - автор використовує різні прийоми. Все зло він змальовує через карикатуру, гротеск, перебільшення, насмішку та відкриту іронію, а добро - через пом'якшений гумор, сентиментальність, зворушливість.
Нерідко Ч. Діккенс гіпертрофірує внутрішні і зовнішні риси своїх героїв. Письменник не тільки майстерно посилював, підкреслював потворні риси негативних персонажів, що слугувало йому прекрасним засобом сатиричного їх осміювання, але й володів і більш рідкісним даром - вмінням перебільшувати добро. (На цю особливість Діккенса-художника в свій час звернув увагу Честертон) Ч. Діккенс прагнув змальовувати людину, якій доброта “надана" надлюдськими дозами, в простій дитині показати безмірну самовідданість і мужність і робити це художньо переконливо. Автор говорить про Флоренс наступним чином: "Та ніким не привічена, прибита горем дівчинка була така мила, спокійна та безвідмовна, стільки було в ній любові, яка здавалась нікому не потрібною, стільки журливого розуму, на який ніхто не звертав уваги…" [13, c.36]. Ці рядки переповнені сентиментальністю та зворушливістю на противагу описові місіс Піпчін: " Знаменита ота місіс Піпчін була напрочуд бридка стара з напрочуд паскудною вдачею - згорблена, з рябим, наче поганий мармур, обличчям, гачкуватим носом і жорстким сірим оком, яке, здавалося, можна було кувати на ковадлі, не вчинивши йому жодної шкоди" [13, c.114]. Тут ми спостерігаємо карикатуру, насмішку та перебільшення.
Кругом читат наштовхується і на епітети, які свідчать про зовнішність героїв твору, їхні особливості, основні риси, які їх виділяють: "холодне серце" "яблуковидні діти", "потужні щелепи" [13, c.31], [13, c.29], [13, c.100]. Завдяки цим епітетам читач може чітко уявити даних персонажів. Також даний художній засіб використовується і у широких змалюваннях природи, що створює певну емоційну атмосферу: "похмурий, сірий, осінній день", "весела та пишна вулиця" [13, c.70], [13, c.280].
Також для створення емоційної атмосфери, глибоких переживань автор використовує у романі гіперболу. Читач і сам відчуває себе наляканим читаючи опис вулиці, де заблукала Флоренс: "Скрізь - мости, які нікуди не ведуть, проходи, що стали цілковито непрохідними, вавилонські вежі димарів без верхньої половини, гори риштувань і пущі битої цегли, величезні обриси коловоротів і гігантські триноги…" [13, c.78]. А повтор підсилює та робить наголос на тому, що є найсуттєвішим: "Поруч із кріслом виступала набагато молодша жінка - дуже вродлива, дуже гордовита та владна" [13, c.296]. Так нам говорить Діккенс про красуню Едіт. Проте повтор використовується не лише для зображення персонажів, а також для виявлення емоцій героїв, їхнього сприйняття ситуації: "Тату, любий тату! Простіть мене, даруйте мені!" - говорить Флоренс до свого батька [13, c.840]. Автор роману дає відчути нам самі переживання героїні.
Мова роману переповнена метафорами, як при описі персонажів роману, так і при описі будинків. Ось як зображений будинок міс Токс: "Міс Токс мешкала в невеличкому темному будиночку, що колись, з найдавніших часів англійської історії, втиснувся в аристократичну дільницю лондонського Уест-Енду і тулився там у тіні, неначе бідний родич великої вулиці…" [13, c.99].
"Неприпустимим муром відгороджений від людей будинок містера Домбі. Його житло здавалося холодним і сірим, бо високі будівлі, що оточували його, заступали від очей мешканців цього “каземату" небо і сонце, що заглядали у вікна тільки влітку вранці й не затримувались надовго в цьому похмурому “склепі”". Опис похмурого будинку можна вважати і характеристикою самого Домбі, його внутрішнього світу, такого ж темного, куди не проникають промені чистого кохання і співчуття. Так, Діккенс часто використовує навколишнє середовище, для опису своїх героїв. Ось наприклад автор порівнює Домбі з погодою: "Містер Домбі, стоячи у своїй бібліотеці, уособлював у власній персоні і вітер, і сірість, і весь цей осінній день хрестин. Він чекав на гостей, холодний та непривітний, як погода…" [13, c.68]. Дане порівняння повністю зображує настрій Домбі у день хрестин його сина.
Часто описи будинків передують описові самих персонажів, які там проживають. Саме таким чином читач вже може попередньо уявити образи братів Турботів: "Звернімо тепер наші очі на два будинки, що стоять не поруч, а дуже далеко один від одного. Перший. не палац і не пнеться ним бути, але він чудово розташований і зі смаком споряджений. …й справді в будинку панують розкіш і витончений смак. …А втім, в цій пишноті, серед усіх цих вигод, чується щось недобре" [13, c.475]. Таку характеристику автор надає будинку управителя фірми, Джеймса Турбота. Цьому образу протиставляється інший: "Другий будинок стоїть по інший бік Лондона, неподалік людного колись північного шляху, де тепер тихо і майже порожньо, хіба що пройде який подорожній. Це маленький, убогий будиночок, так-сяк умебльований, але дуже охайний, а простенькі квіти круг ганку й на смужці городу свідчать, що його пробували навіть прикрасити…" [13, c.476]. Так Діккенс описує будинок старшого брата Джеймса, Джона, який живе із сестрою Гарієт. Ці рядки допомагають нам одразу зрозуміти, що у цьому помешканні проживають чесні, скромні, добрі та охайні люди, на відміну від мешканця першого будинку, де, хоча і панує розкіш, проте відчувається якась таємна підлість, підступництво, бажання наживи. У цьому ми впевнюємось, читаючи далі описи самих персонажів.
Досить вільно володів Діккенс майстерністю розмовної характеристики персонажа. У мові, інтонації, манері говорити передає він, наприклад, улесливі и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.