На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Микола Гоголь: критико-бографчний нарис. Структура аналзу свтогляду письменника. Вдродження фольклору народу та народного духу завдяки М.В. Гоголю. Значення нжинського пероду для його дейного розвитку. Суспльн погляди художн смаки Гоголя.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Литература. Добавлен: 07.04.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Міністерство освіти і науки
Львівський Національний Університет імені І. Франка
Факультет культури і мистецтв
Кафедри театрознавства і акторської майстерності
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
На тему:
«Світоглядні орієнтири Миколи Гоголя»
Студентки Крижевич Юлії
Групи КМК _- 21
Перевірив


- Львів 2009 -
План

Вступ
М.В. Гоголь: критико-біографічний нарис
Висновок
Список використаної літератури
Вступ

«Твори Гоголя зображають духовну міць героїчності простого народу, всю страсну силу і енергію його боротьби з експлуататорськими суспільними відносинами і тим самим роблять його нашим сучасником. Великий письменник апелює до почуття справедливості, в його світі завжди є місце таким духовним цінностям як добро, любов і справедливість. Героям його творів непритаманне пригнічення людської гідності, вони виступають проти несправедливості. Разом з тим Гоголь виступає як письменник - патріот, поетичні образи якого вчать відданості Батьківщині, любові до неї і слугуванню народу», - так пише будь-яка хрестоматія з літератури, але так це чи ні я попробую розібратись. Для цього, щоб краще дізнатися про цього письменника проштудіювала його листи, проглянула телепередачу і навіть заглянула в Інтернет. Адже для мене Гоголь передусім колишня жива людина, із своїми прагненнями і стремліннями. І тому прошу не судити строго, якщо я буду відхилятися від літературної норми, так званого кліше складеного спочатку радянською, а потім сучасною пропагандою . Адже, щоб дослідити світогляд людини потрібно хоча б знайти причини, що саме на неї вплинуло.
Структура аналізу світогляду письменника:
Дати онтологічну характеристику світогляду письменника; залежно від умови загаданої теми розприділити їх на типи (матеріалістичний, ідеалістичний, релігійний або пантеїстичний).
Зазначити як ще можна в загальному охарактеризувати який тип світогляду (індивідуальний чи груповий, науковий, релігійний чи мішаний, буденний чи теоретичний) - притаманний письменнику.
З`ясувати наступні аспекти:
ставлення до природи;
ставлення до членів соціуму (до себе і до тих, хто відгадує, до інших людей і до влади, до соціальних груп, до соціально-економічних класів, до власників на засоби виробництва),
до різних суспільних явищ,
до мови, мистецтва і науки).
На основі проведеного аналізу:
виявити чинники, які зумовили ті чи інші аспекти світогляду (або обставини суспільного життя в тому числі особливості історичної епохи);
з`ясувати систему цінностей окремо взятої загадки;
сформулювати смисложиттєві ідеали, що прагне донести загадка;
вивести світоглядну паралель через загадки.
М.В. Гоголь: критико - біографічний нарис

Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня (20 березня ст. ст.) 1809 року в містечку Великі Сорочинці, Миргородського повіту, Полтавської губернії. Батьки Гоголя були дворянами, а отже володіли кріпаками - близько 145 душ. Степанов в життєписі Гоголя пише: «… Батько Гоголя виділявся посеред інших місцевих поміщиків своєю освіченістю, літературними і театральними інтересами…. Він був автором комедій на українській мові, які ставились на сцені домашнього театру у дальнього родича Гоголів - Д. Трощинського, в його іменні в Кібінцях ». [2, 1] Проте суто радянська пропаганда, адже тут опушений такий не мало важливий факт, як те, що домашній театр складався загалом з «окультурених кріпаків». Вистави не могли іти на українській мові, адже тогочасне дворянство не вживало «мужицького язика» і тим більше слідкувало за модою - навіть російською мовою не говорили, спілкувалися суто французькою. І якщо він навіть і написав на російській мові комедії зі вставками українізмів, то це скоріш свідчило про так звану мало обізнаність у французькій мові. Проте ви можете заперечити: « Як же тоді Пушкін, Тургенєв, які писали лише на російській мові, і тим не менше стали спочатку столичними, а потім вже загальноросійськими письменниками?». В столиці тоді набуває мода на «русское», щоб забезпечити загальноімперську програму відродження Росії. А в провінції зовсім інше становище - модно жити, як європейці, модно говорити по-європейськи. Той же самий Степанов зазначає: «Дитячі роки майбутнього письменника пройшли в батьківському іменні - в селі Василівка. Ще підлітком він познайомився з народним життям, покохав народні казки, пісні, сказання, добре знав побут українського села». Мати Гоголя , яку він іменує «мамонька» Гоголю уваги не приділяла, усю любов він отримав від своєї годувальниці - простої української селянки, яка крім цього привила йому любов до села, до природи, до простих людей.
Гоголь з ранніх років був свідком кризи феодально-кріпацького господарства, що глибоко за фіксується в його підсвідомості. Батьки письменника були змушені пристосовуватись до вимог часу, заводили в своєму іменні винокурні, влаштовували ярмарки для реалізації продуктів, проте постійно потребували грошей, тому позичали та закладали імення, торгували селянами - нерідко розлучаючи сім`ї. Саме тоді годувальниця оповідала Гоголю легенди про вільних козаків, що нікому не коряться і коли-небудь прийдуть і захистять селян від панства.
На той час кожен поважаючий себе дворянин середньої ланки забезпечував виховання своїх дітей в пансіонатах, і Гоголь цьому не виняток в 1818 році поступає в полтавське повітове училище, в якому провчився півтори роки, а потім був прийнятий в Ніжинську гімназію вищих наук. Ніжинський період (1821 - 1828) мав суттєве значення для його ідейного розвитку. Суспільні погляди і художні смаки Гоголя складалися в після воєнну епоху (Вітчизняна війна 1812 року) та революційного руху декабристів.
І хоча Ніжин був віддалений від столиці, проте і тут у гімназії були відчутні революційний відгомін. Гімназисти читали вільнодумні вірші Пушкіна, його оду «Воля», вірші Рилєєва, читали «Полярну Зорю». Серед викладачів гімназії були передові люди, як М. Білоусов, інспектор гімназії і професор римського права. В 1827 році була відкрита справа по звинувачені Білоусова і інших викладачів гімназії в вільнодумстві.
До справи про вільнодумство були притягнені і студенти , які давали свої покази про професорів. Черненко пише: «Гоголь стояв на стороні Білоусова, і давав покази на його користь»[49,2]. «Проте це не зовсім правда, ті студенти, які захищали професора були виключені з гімназії», - пише Олесь Бузина у своїй статті «Українські письменники ХІХ ст. - правда і вигадка», та водночас задає риторичне запитання: «Чому Гоголь закінчив гімназію з відзнакою, якщо він так захищав Білоусова?» [7 -8, 3]. Єдиним залишається той факт, що Гоголь назавжди зберіг про професора добру згадку.
У Гоголя рано розвинувся інтерес до літератури, любов до читання. Вже в шкільні роки він починає збирати бібліотеку, виписує книги. «Я відмовляю собі навіть в крайніх потребах, - пише матері в квітні 1827 році Гоголь - гімназист, - з тим, щоб мати хоча б маленьку можливість підтримати себе в тому стані, в якому я знаходжуся, щоб мати можливість задовольнити мою спрагу бачити і відчувати прекрасне» [67, 5]. В листах він постійно просить присилати батька йому книги. Гоголь любив вірші, а особливо Пушкіна.
Іншим хобі Гоголя був театр. Він приймає участь в усіх постановках студентського театру, пише п'єси, малює декорації.
Вже в гімнастичні роки зростає незадоволення Гоголем марудного життя ніжинських «споживачів», в нього виникають думки про служіння благородній і вищій меті. В 1827 році він пише Висоцькому: «… як важко бути заритим разом з створіннями низького небуття в мовчазне мертве! Ти не знаєш усіх наших споживачів, що живуть у Ніжині. Вони душать корою своєю приземленості, нікчемним самолюбуванням високим статусом. І між ними я вимушений плазувати…»[234, 5]. Думка про майбутнє, про застосування своїх сил для слугування людству захоплює Гоголя. Він перераховує усі посади, він шукає таку службу, де може стати по-справжньому корисним для суспільства.
Ці прекрасні стремління він викладе - в поемі «Ганс Кюхельгартен» . Герой якої мучається пошуком ідеалу і прагне покінчити зі світом споживачів.
Юнацькі мрії кликали Гоголя в столицю і улітку 1828 року він закінчив гімназію і їде в Санкт-Петербург.
Гоголь приїхав в Петербург в канун нового, 1829 року і оселився в дешевій квартирці на Гороховій вулиці, де жили дрібні службовці. Роботи найти не міг, а життя в столиці було надто дороге. «я знав бідність…., я звик до морозу, всю зиму проходив у літній шинелі», - напише він матері 2 квітня 1830 року. [300. 5]. По суті веде паразитарний спосіб життя, адже він існує на гроші батьків. У всіх листах він просить прислати йому грошей і обіцяє віддати, коли розбагатіє.
В листопаді 1829 року він знайде роботу в департаменті державного господарства и публічних видавництв, але вже в квітні 1830 року поступив писарем в департамент наділів.
У столиці Гоголь зустрівся з цинізмом і байдужістю: надії, покладені ним на поему «Ганс Кюхельгартен», не здійснились. Видана в 1829 році під псевдонімом «В. Алов», поема не мала успіху була розкритикована в рецензіях в «Московському телеграфі», «Північній бджолі». І навіть Пушкін до якого Гоголь надіслав свої твори мовчав. Гоголь вирішив сам переконатися і піти до нього, проте слуги Пушкіна не пускають на поріг Гоголя. Для Гоголя - це крах, це фіаско, адже це був його кумир, його ідеал. Проте сам Пушкін був далеким від ідеалу: бабій, п'яниця, гультяй і карточний гравець. Гоголь був повністю «обезкровлений». В листах до Висоцького пише: « Пушкін - не той, яким я його уявляв… Як може людина, що творить прекрасне жити не зовсім гідно?» [399, 5].
Цілий рік Гоголь був службовцем в департаменті, та дослужився лише до посади помічника столоначальника. Однак кар'єра його не цікавила. Усі зацікавлення письменника були зосереджені на літературі і мистецтві. Він відвідував Академію мистецтв, займаючись там живописом, продовжувались і його заняття по літературі. Проте тепер він вже не пише мрійливо -романти -чних поем, а звертається до життя народу, - в його піснях і казках вбачає істинну поезію і творить її в своїх повістях. В листах до матері просить присилати йому звичаї і обряди українських селян, народні повір'я і казки. Він просить написати йому: «… декілька слів про колядки, про Івана Купала, про русалок…. Багато сказань повір, анекдотів… Все це для мене цілком цікаво.., тут так усіх цікавить усе малоросійське…» , - лист від 30 квітня 1930 року. Усе це потрібно Гоголю для написання «Вечорами на хуторі поблизу Диканьки».
1831 рік для нього найвдаліший - він поступає вчителем історії в Патріотичний інститут (учбовий заклад для доньок офіцерів), та знайомиться з Пушкіним, що перейде в творчу близькість. Пушкін стає для Гоголя творчим наставником.
1831 році виходять у світ «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» одразу звернули на себе увагу яскравістю поетичних кольорів, колоритністю картин української природи. Пушкін після прочитання «Вечорів» писав: «Вони вразили мене. Ось справжня, відверта поезія, без примусова, без жеманства, без чопорства! А місцями, яка поезія! Яка чуттєвість! Усе це так незвично в нашій літературі, що я до сьогодні не відійшов від шоку.»
В «Вечорах» Гоголь створив ліричний образ України, який назавжди ввійшов у літературу. Цей образ розкривається письменником в чудесних, поетично мальовничих пейзажах - і перед усім в зображенні самого характеру народу, його гумору, мужнос и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.