На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Статья Пантелеймон Кулш видатний поет прозаїк, драматург перекладач, критик публцист, сторик етнограф, мовознавець культурний дяч. Факти бографї, громадянський подвиг Кулша як українського нацонального письменника. Значення його творчост.

Информация:

Тип работы: Статья. Предмет: Литература. Добавлен: 02.05.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


7
Пантелеймон Кулиш (1819 -1897 рр.)
Пантелеймон Олександрович Куліш - видатний поет і прозаїк, драматург і перекладач, критик і публіцист, історик і етнограф, мовознавець і культурний діяч. Ця незвичайна людина пройшла складний життєвий шлях. Батьківщина Панька Куліша - козацьке містечко Вороніж Глухівського повіту теперішньої Сумської області. Там і побачив він світ Божий 8 серпня 1819 року. Грамоти його навчила сестра Леся, а від матері, дочки козацького сотника Гладкого, Катерини, він наслухався українських пісень, легенд, переказів, а особливо казок, одна з яких стала поштовхом для написання першого в його житті літературного твору. «Пісня була для неї не забавкою, - писав Панько про матір в автобіографії, - вона думала піснями. А серед бесіди було що не слово, то приказка». Фольклор та книги значною мірою були основою самоосвіти і самовиховання, передовсім - розумового і морального.
Два роки вчився підліток у повітовому училищі в Новгород-Сіверському і п'ять - у гімназії. Дуже рано вияв нахил до словесності, а ще більше - до малювання. Разом із побратимом Семеном вони тижнями не з'являлися в гімназії, змальовуючи акварельними фарбами все навколишнє - краєвиди, птахів, людей. Забиралися навіть на найвищий поверх дзвіниці Успенського собору і звідти малювали над деснянські краєвиди (Новгород-Сіверський розташований над притокою Дніпра - Десною). Власне, через оте надмірне захоплення малюванням хлопець занедбав заняття з математики, одержав незадовільні оцінки, через що так і не закінчив гімназії. А покинувши її, соромлячись цього прикрого факту, до батька більше не повернувся і почав самотужки заробляти на хліб, працюючи в поміщиків домашнім учителем.
Заохочуваний ще в гімназії до літературної праці, юний Куліш читає твори Гулака-Артемовського, Гребінки, Квітки-Основ'яненка, Пушкіна, захоплюється збіркою Максимовича «Українські народні пісні», яку завчає напам'ять.
Незабаром здійснилася і давня Панькова мрія - навчатися в Київському університеті, слухати лекції зі словесності, вивчати іноземні мови. Особливо Пантелеймона приваблювали грецька мова, література пісні. Завдяки цьому вподобанню ми маємо поему «Україна», оповідання «Орися» та інші чудові твори, які Куліш написав, наслідуючи славнозвісні «Іліаду» й «Одіссею» Гомера. І хоча те раювання перервалося через три роки і довелося довершувати навчання самотужки, майбутній письменник та вчений здобув ґрунтову освіту.
Незабаром Куліш успішно виконує обов'язки викладача російської словесності в Луцькій, а згодом у Київській та Рівненській гімназіях. А на вакаціях, мандруючи по Україні, захоплюючись нашими думами, фольклором узагалі, Куліш старанно занотовує почуте з уст кобзарів, старих селян. Писав він і рідною мовою, і російською, як більшість письменників у Наддніпрянській Україні. У ці роки він пише цікаві історичні романи - «Михайло Чарнишенко» та «Чорна рада».
Щоб збагнути громадянський подвиг Пантелеймона Куліша - писати твори з історії України, та ще й українською мовою, - треба пам'ятати, що в той час, за свідченням Олександра Герцена, дух українського народу був прибитий до землі, тільки офіційна підлота могла промовляти на весь голос, а в школах замість науки викладали теорію рабства. Куліш наважився на повен голос заявити, що українці мають свою, до того ж героїчну історію, свою самобутню культуру, якою можна і треба пишатися. Після Шевченка це був другий такий голос правди, голос захисту цієї правди. І хоча на той час уже були опубліковані українознавчі праці Осипа Бодянського, Михайла Максимовича, історична проза Євгена Гребінки тощо, діяльність Куліша була вагомим внеском у скарбницю культури нашого народу.
Неабиякою честю для Куліша було запрошення від ректора Петербурзького університету на посаду старшого вчителя гімназії і лектора з російської мови для іноземних слухачів університету. Честь, звісно, незаперечна, але чужина є чужиною. У листі до Миколи Погодіна Куліш пише: «Але що мені в цьому розумному місті замінить звуки рідної моєї мови і краєвиди моєї батьківщини?» - та доречно цитує Вальтера Скотта: «Я помер би, коли б довго не бачив Шотландії».
А ще через два роки імператорська Академія наук доручає Кулішеві дослідження історії, культури та мистецтва західнослов'янського краю. І він цьому зрадів незмірно, бо що може бути цікавіше, ніж мандрувати і досліджувати народний побут?
1847 рік у житті Пантелеймона Куліша особливий: це рік великого щастя і водночас це рік величезної в його долі драми. Він одружується з красунею, поетесою Олександрою Білозерською, відомою під псевдонімом Ганна Барвінок. Боярином на цьому весіллі був Тарас Шевченко. У спогадах нареченого про ці дні читаємо: «Як же почули Шевченкове співання, ущухли всі так, наче зостався він один під вечірнім небом, викликаючи дівчиноньку свою вірную. Порвалися разом усі розмови й між старими, й між молодими. Посходились із усіх світлиць гості до зали, мов до якої церкви. Пісню за піснею співав наш соловей, справді, мов у темному лузі, серед червоної калини…»
Весілля закінчилося - і молодята вирушили у весільну мандрівку, але з Варшави додому молода дружина змушена була повертатися сама, бо Пантелеймона заарештували за участь у Кирило-Мефодіївському братстві й доставили під конвоєм у Петербург. Нестерпні допити тривали три місяці. Вирок царя Миколи I був лаконічним, нагадуючи вирок Шевченкові: «Запретить писать и сослать на службу в Вологду». Звинувачений Пантелеймон Куліш був головним чином не за участь у таємному товаристві - його покарали за те, що він «виношував надзвичайні думки про вигадану важливість України», і за його твори, «які могли вселяти в малоросів думки про право на окреме існування від імперії».
Вологду через певний час замінили на Тулу, в якій молоде подружжя в злиднях провело понад три роки. Тут Куліш написав російськомовні романи «Алексей Однорог», «Петр Иванович Березин и его семейство, или Люди, решившиеся во что бы то ни стало быть счастливыми», автобіографічний віршований роман «Евгений Онегин нашего времени». Все це було писання «до шухляди», тому що друкуватися права він і далі не мав. А для митця, який прагне висловити людям те, що йому болить, про що він мріє, така заборона - мука. До того ж Пантелеймон Куліш був людиною всебічно обдарованою і дуже працьовитою. Досконало володіючи рідною мовою, а також старослов'янською та російською, він глибоко вивчив польську, французьку, італійську, латину, німецьку, шведську, а щоб перекладати Біблію з оригіналу, уже на схилі віку заходився вивчати давньоєврейську. Завдяки його таланту і дивовижній працездатності українське письменство збагатилося численними перлинами світової літератури.
Плідні письменницькій праці сприяв честолюбний характер Куліша. Іван Франко писав про горду й неподатливу вдачу Панька, його вічне прагнення бути лише на чільному місці, протиставляти себе громаді.
Довголітні клопотання перед урядом дали и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.