На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Свт далеких мандрв Одссея Синдбада-мореплавця. Одссей море. Синдбад-мореплавець: реальнсть фантастика. Типологчна подбнсть образв Одссея Синдбада-мореплавця. Поема Одссея Казка про Синдбада-мореплавця.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Литература. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2006. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


21
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра теорії літератури і словістики
Типологічна подібність образів
Одіссея і Синдбада-мореплавця


Курсова робота
з зарубіжної літератури
Підготувала:
студентка ІІІ курсу
факультету іноземної філології
групи ІМ-33
Науковий керівник:
доц. Хмель В.А.
Рівне - 2006
Зміст
Вступ…………………………………………………………..
Частина І. Світ далеких мандрів Одіссея і Синдбада-мореплавця….
І.1. Одіссей і море……………………………………………….
І.2. Синдбад-мореплавець: реальність і фантастика………….
Частина ІІ. Типологічна подібність образів Одіссея і Синдбада-
мореплавця………………………………………………………
Висновки…………………………………………………………
Список використаної літератури……………………………….
3
5
5
11
16
20
23
ВСТУП
Музою далеких мандрів назвав російський поет ХХ століття Микола Гумільов прагнення людини до пізнавання нового, що існує далеко від нас. Він вважав, що саме вона надихає капітанів, мандрівників, першопрохідців на пошуки нових земель, на небезпечні подорожі й пригоди, на блукання на стареньких вітрильниках в океанському безмежжі, що завершуються відкриттям нових континентів. Хоч мотиви та причини цих прагнень різноманітні, все ж в них є спільне саме в завзятому пошуку нового, а також і в потязі до повернення додому.
Існує категорія людей, котрій властиве прагнення до пригод, перемог і рано чи пізно виникає бажання повернутися до рідного порогу. Саме цей психологічний стан є основою, що складає художній мотив пошуку пригод і повернення додому, що є основною темою поеми Гомера «Одіссея» та арабської «Казки про Синдбада-мореплавця».
Метою даної роботи є з'ясування типологічних подібностей образів Одіссея та Синдбада-мореплавця.
Завдання роботи обумовлені її метою:
1. Проаналізувати композиційні особливості та сюжет поеми Гомера «Одіссея» та «Казки про Синдбада-мореплавця».
2. Докладно розглянути образи головних героїв, а саме: Одіссея та Синдбада-мореплавця, зосередивши увагу на характерах та їх прагненні до пригод та мандрів.
3. Зробити порівняльну характеристику образів, визначивши типологічні збіги та відмінності персонажів.
Актуальність теми. Гостре відчуття вітчизни, любов до рідних і свого народу, прагнення пошуку нового і невідомого зробили образ Одіссея і Синдбада-мореплавця не лише прогресивним явищем свого часу, а й втіленням вічних ідей гуманізму, які і сьогодні є актуальними для людської спільноти.
Предмет дослідження - поема Гомера «Одіссея» та арабська «Казка про Синдбада-мореплавця» із книги «Тисяча і одна ніч».
Об'єкт дослідження - типологічні особливості образів Одіссея та Синдбада-мореплавця.
Практичне значення дослідження. Вивчення теми налаштовує на розуміння правильності розкриття образів, а саме застосування специфічних прийомів, найдоцільнішими з яких можуть бути метод компаративного аналізу і країнознавство.
Для вивчення літератури античного світу важливого значення мають фундаментальні роботи провідних вчених-літературознавців, а саме Підлісної Г.Н., Тронського І.М., Боннер А., Радцига С.І., Маркіша І.М., Лосєва О.Ф., які містять докладний аналіз вивчення античної літератури, в даному випадку характеристику поеми Гомера «Одіссея».
Для вивчення арабської народної новелістики («Тисяча і одна ніч», отже і про Синдбада-мореплавця) суттєвого значення мають роботи відомого літературознавця І.М.Фільштинського «Історія арабської літератури Х-ХVІІІ ст.», «Арабська класична література», Шидфара Б.Я. «Книга далека і близька - Тисяча і одна ніч», Шумовського Т.Л. «Араби і море».
Структура роботи обумовлена метою і завданнями та складається зі вступу, двох частин, висновків і використаної літератури.
Частина І. Світ далеких мандрів Одіссея і Синдбада-
мореплавця

Розділ І.1. Одіссей і море

Цивілізація - процес завойовницький і визвольницький. Твори, що дійшли до нас, а саме поема Гомера «Одіссея» та «Казка про Синдбада-мореплавця» із книги «Тисяча і одна ніч» розповідають про одне з найбільших виборювань такого роду: про подолання моря і повернення героїв на батьківщину. Героями таких виборювань стали образи Одіссея і Синдбада-мореплавця.
Як відомо, греки, які прийшли в свою країну, не знали ані моря, ані кораблів. Егейці, які були їхніми вчителями у мореплавному мистецтві, упродовж багатьох років користувалися весловими і вітрильними суднами й відкрили найголовніші «морські шляхи».
Тих, кого ми вважаємо істинним греками, лише дуже поступово переймали мореплавні традиції егейців - на це знадобилися цілі століття. Гомер використав розповіді мореплавців, що передували Одіссею і легенди, що були відомі у всіх приморських містах. «Одіссея» сповнена таких переказувань, як наповнена ними і «Тисяча і одна ніч». В «Одіссеї» всі пригоди мореплавців, винайдені народною фантазією в дусі тих, що дісталися на долю Синдбада-мореплавця, сипляться на долю героя Одіссея як із рогу достатку. Він притягує на себе пригоди і стає тією людиною, яка:
«Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,
В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею,
Щоб і себе врятувать і друзів додому вернути» [2; 1, 3-5]
Одіссей стає авантюристом моря, тією людиною, яка «мандрує повсюди», «багатостраждальним» героєм. Слово «одіссея» набуло загального значення і стало означати довгі мандри або поневіряння.
Розповідь про десять років мандрів і повернення є основним змістом «Одіссеї». Одіссей відрізняється від інших героїв епічних творів тим, що його мандри зумовлені не пошуком слави, а волею богів, які всіляко перешкоджають поверненню героя до рідної домівки.
Згідно із законами пригодницького жанру, автор не поспішає розповісти, де знаходиться Одіссей. Ми зустрічаємося з ним лише в п'ятій пісні. Він уже вісім років перебуває на острові німфи Каліпсо, вмираючи від нудьги і всім серцем прагнучи повернення на батьківщину. Каліпсо не збирається відпускати Одіссея і його звільняє лише втручання богів. На плоті, спорудженому Одіссеєм за допомогою Каліпсо, герой пливе розбурханим морем до омріяної Ітаки. Проте буря вщент розбиває пліт Одіссея. Він уплав досягає невідомого берега і, знесилений, засинає. У піснях п'ятій-восьмій описано перебування героя серед феаків - казково щасливого і безтурботного народу, що живе на чудесному острові Серія. Одіссей стає гостем володаря острова - царя Алкіноя і розповідає йому про свої пригоди.
З перших же слів помітно, що Одіссей дуже любить свою батьківщину, острів Ітаку:
«Я на Ітаці, іздалека видній, живу…
… Весь він скелястий, та дужих виховує хлопців. Не бачив
Кращої в світі ніде я країни, як мила Ітака» [2; 21, 27-28].
Одіссей розповідає, що відразу після перемоги над Троєю він потрапив у землю. Там герой зруйнував місто Ісмар, понищивши його жителів, отримав багато скарбів.
Ці пригоди, на думку Одіссея, відбуваються з волі богів, зокрема бога морів Посейдона. А тому він і далі блукає по морю і не може повернутись додому. Так, Одіссей потрапляє до землі лотефагів, що живляться тільки квітами, зокрема лотосом. Коли троє його супутників спробували лотоса, то від цих солодощів сп'яніли і не захотіли повертатись на батьківщину. Одіссей не лише не спокусився на ці плоди, але й силоміць вивіз кораблем тих, хто їх спробував. Отже, цей епізод вказує, що любов до батьківщини для героя є важливішою за всякі ласощі.
Доля закидає мандрівника у землю кіклопів (циклопів), які проживають в печерах, але кожен з них має свій «двір». Ці люди ні до чого не прагнуть. Одіссея дивує, що в них немає кораблів:
«Ні кораблів із червоними грудьми кіклопи не знають,
Ані майстрів ще не мають вони, будувати спроможних,
Їм міцно палубні судна, щоб всюди на них роз'їжджати,
В різних бувати містах серед різних людей, як звичайно
Роблять мужі, що морем спілкуються поміж собою.»[2; 9, 125-129].
Такий замкнутий світ не влаштовує волелюбного героя, хоч там і багато скота і німф. Герой прагне до пізнання моралі цього «суспільства». І тут розпочинається його зустріч з кіклопом (циклопом) Поліфемом, що був сином Посейдона, брата головного Бога Зевса. Так стикаються прагнення різних богів, бо ж Одіссей прибув сюди з волі Зевса і вступив у конфлікт з Поліфемом, що не мав ні моралі, ні богобоязні, ні доброзичливості, був непривітним і диким.
Страшна одноока потвора, що нагадує не людину, а «гірську верховину, лісом порослу, яка серед скель височіє самотньо» [2; 9, 191-192]. Поліфем живе відлюдно, розводячи для себе кіз, в його печері містяться ягнята й козенята, є сири в кошиках, сироватка. Одіссеєві супутники радять йому забрати це добро та й рушити на корабель, але справжнього мандрівника цікавить інше:
«Хотілось побачить його, чи не дасть мені сам гостинця?» [2; 9, 229]
Цей експеримент дорого обійшовся друзям Одіссея, бо Поліфемові нічого не варто було схопити двох ахейців, розбити їм голови і з'їсти. І це вже після того, як Одіссей пояснив йому, що вони повертаються з-під Трої і з волі Зевса лише потрапили до нього, сподіваючись на гостинність, на яку заслуговують як вояки.
Але кіклоп вважає себе сильнішим за Зевса, що призвело до його поразки. Він був впевнений, що у всякій боротьбі перемагає сила. Одіссея вважає дурним і навіть хоче випитати в нього місце пристанища його кораблів (та Одіссей розумніший і легко обманює кіклопа, кажучи, що їх порозбивав Посейдон). Тут уславлюються розум і хитрість Одіссея. Підготувавши палицю хазяїна в його відсутність, запаливши її, коли той спав, назвавши раніше своє ім'я замість Одіссей - Ніхто, герой разом з товаришами встромили цю палицю в єдине око велетня. І тут Поліфем отримав ще одну поразку, через дурість, бо, коли на його крик прибігли сусіди, він пояснив, що його згубив Ніхто. Почувши таку відповідь, циклопи розійшлися.
Як бачимо, тут підтверджується характеристика Одіссея як людини розумної, вольової, хитрої, його сміливість і винахідливість, кмітливість врятували його самого та решту його супутників. Щоб вийти з печери, Одіссей прив'язав товаришів під черева баранам, щоб циклоп їх не намацав і так, разом з чередою, вони звільнилися. Але, відпливаючи, Одіссей не стримався і назвав себе. І циклоп став благати свого батька Посейдона, щоб той не дав Одіссеєві допливти до Ітаки, але якщо вже так пророковано, то нехай допливе нескоро, сам і на чужому кораблі. І Бог почув синову молитву.
З Одіссеєм трапилось ще багато подій. Так, подорожуючи, він пропливає повз острів, де живуть привабливі істоти жіночої статі (сирени), що своїм співом заворожують і заполоняють морських мандрівників. Але Одіссей перехитрив їх: своїм супутникам він заклеїв вуха воском, а себе наказав прив'язати до щогли і не відпускати хай там що. Так вони пропливли повз сирен і вціліли, а Одіссей ще й почув найсолодший на світі спів.
Під час мандрів, Одіссей потрапляє навіть до підземного царства, в пеклі він бачить душі померлих. Там панують Бог Плутон і Богиня Персефона. В царстві Аїда Одіссей розмовляє з тими, кого знав, з ким приятелював, захищав інтереси членів, з тими, кого вже немає серед живих. Віщун Тересій провіщає Одіссеєві, яким буде його прийдешнє, яка подальша доля мандрівника. Одіссей готовий витримати все заради повернення в рідний дім.
Мандрування морем було для людини того часу досить грізною і непідкореною реальністю. Незліченні небезпеки підстерігали тих, хто насмілювався пуститися в це море. Течії відносять судна, бурі розбивають їх у вузьких протоках або об скелі мису, блискавки попадають в судна і наповнюють їх сірчаним димом, скидаючи екіпаж в сильні хвилі. А іноді приховувалось зоряне небо і мореплавець вже не знав, де він знаходиться.
Поема «Одіссея» ще раз свідчить, що для греків гомерівської епохи море, хоча і було наповнене небезпек, однак, мало і багато привабливого. Одіссей боїться моря, але в той же час любить його і хоче оволодіти і насолоджуватися ним. Це безмежний простір, думка про який «розбиває йому серце» і одночасно має величезну притягальну силу, насамперед через користь, яку можна з нього отримати. Часом той самий Одіссей, що мріє про повернення додому, наче не без жалю залишає той чи інший безлюдний острів, дивуючись, що ніхто не подумав отримати від нього користь.
Отже, поклик моря і невідомих країн такий же сильний, як і навіюваний ними страх. В образі Одіссея проявляється не лише прагнення до наживи, а й властива грецькому народу безмежна допитливість по відношенню до світу і його чудес.
У Одіссея яскраво виражено почуття здивування перед явищами світу та їх сутністю. Як і всі давні люди, він впевнений, що природа сповнена чудес і побоюється їх, але все ж таки йому не терпиться подивитися самому, він хоче пройнятися таємницями природи, йому треба підкорити собі природу і над нею панувати; це показує, на думку А.Боннара, що Одіссей - людина вже цивілізована [1; 88].
Розділ І.2. Синдбад-мореплавець: реальність і фантастика

Описи далеких мандрів Одіссея подібні до історії «Тисячі і одної ночі», герої якої також багато мандрують. Вони відправляються в далекі країни з різною метою: хтось здійснює широко задуману торгову операцію, деякі вимушені покинути рідні місця, рятуючись від небезпеки чи опинившись в далеких краях випадково. Але які б причини не спонукали героїв казок відправлятися в далекі мандри, учасники їх завжди з жадібною допитливістю спостерігають за чужим, незнайомим їм життям.
Оповідаючи про подорожі своїх героїв, автори «Тисячі і однієї ночі» прагнули задовольнити допитливість своїх слухачів і познайомити їх з дивовижними країнами і різноманітними чудесами. Історичним підґрунтям цих оповідей були реальні торгові експедиції мусульманських купців, розповіді про яких в ІХ - Х ст. були широко розповсюджені в усіх частинах величезної арабо-мусульманської імперії.
Матеріал для оповідань про подорожування частково начерпувався з фольклорних джерел, а частково спирався на свідчення з багато чисельних і різноманітних географічних праць, поява яких була пов'язана не лише з діловими (торговими і фіскальними) і воєнно-політичними потребами великої держави, але і стимулювалося також культурними інтересами публіки, яка читала.
На рівні з діловою і науковою літературою широкою популярністю у арабських читачів користувались різноманітні збірки оповідань моряків, в яких розповідалось про далекі морські подорожі і картини природи і життя заморських країн. Їх зміст був оснований як на особистих враженях авторів, так і на оповіданнях «бувалих людей», моряків і купців, які брали участь у далеких плаваннях.
В результаті у приморських містах назбирався величезний фонд оповідань про далекі заморські країни, в яких точні відомості й вигадка, реальність і фантастика так тісно переплітались, що роз'єднати їх майже неможливо. З цього загального фонду і запозичували матеріал оповідань «Тисячі і однієї ночі» про подорожування. При цьому саме по собі існування на білому світі дива не викликало ні у оповідачів, ні у їхніх слухачів особливого здивування, бо лише свідчило, на їх думку, про необмежені можливості Творця, всемогутність і мудрість якого не змогли бути поставлені під сумнів [18; 554].
Класичним зразком оповіді про подорожування є одна з найбільш популярних історій Шахиризади - «Казка про Синдбада-мореплавця». Казка ця народилася в далекому Багдаді приблизно у Х - ХІ століттях.
На відміну від класичних індійських обрамлень, що , як правило, складає яскраву закінчену оповідь, обрамленням цієї казки служать короткий вступ і закінчення, в яких розповідається про бідняка, носія, також названим ім'ям Синдбад. Якось проходив він поблизу багатого дому, звідки лунала музика і спів і доносився запах щедрих частувань. Зупинився Синдбад-носій і вимовив вірші про те, як у житті одні нещасні й принижені, а інші благоденствують. Почувши ці слова, власник домівки, багатий купець Синдбад-мореплавець запросив носія до себе і розповів йому про свої надзвичайні подорожі. Ці обрамлення наче відсилає нас до умов, в яких відбувалося виконання творів народної літератури: Синдбад-мореплавець не бажає задовольнятися аудиторією з багатих і вельможних співтрапезників, а віддає перевагу бідному простолюдину, тобто людині з того середовища, з якого вийшов він сам.
Сім днів підряд приходить носій в будинок купця і слухає сім історій про подорожі, які являють собою закінчені, самостійні однотипні цикли: знудьгувавшись розповідати про подорожі, купець купує товари, відправляється в плавання, зазнає значну кількість лихих и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.