На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Мжнародний характер типологчна подбнсть чарвних казок слов'ян. Типологя антигероя в чарвних казках слов'ян. Образ змя. Баби - Яги. Кощея Безсмертного. Система мфологчних культв у контекст трактування типологї антигероя.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Литература. Добавлен: 07.06.2006. Сдан: 2006. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


25
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра теорії літератури і словістики
Типологія антигероя в чарівних
казках слов'ян


Курсова робота
з зарубіжної літератури

Підготувала:
студентка ІІІ курсу
факультету іноземної філології
групи ІМ-33
Науковий керівник:
доц. Хмель В.А.
Рівне - 2006
Зміст

Вступ………………………………………………………….
Частина I. Міжнародний характер і типологічна подібність чарівних
казок слов'ян…………………………………………………..
Частина II. Типологія антигероя в чарівних казках слов'ян………….
1. Образ змія………………………………………………….
2. Баби - Яги………………………………………………….
3. Кощея Безсмертного………………………………………
Частина III. Система міфологічних культів у контексті трактування
типології антигероя…………………………………………..
Висновки………………………………………………………
Бібліографія……………………………………………………
3
5
7
8
13
16
19
22
24
Вступ

Такий різновид казок як чарівні, вчені часом називають “власне казками”, підкреслюючи, що саме в них змальовані всі ті незвичайні пригоди й фантастичні істоти, яких ми звикли називати казковими.
У світі чарівних казок живуть герої, для яких немає нічого неможливого, вони долають перешкоди й потрапляють до найнеймовірніших ситуацій.
Незвичайні не лише герої казки, але і їхні помічники та вороги. Останні різко протиставлені за своїми якостями. Добро і зло перебувають на різних полюсах і зло завжди уособлюється в антигероях, які являються носіями темного світу.
Як епічне оповідання казка характеризується специфічними жанровими особливостями. Насамперед у живому фольклорному процесі вона сформувалась як твір усний, має своєрідний стиль і сюжет.
Мета курсової роботи: полягає у розкритті основних типів антигероїв в чарівних казках слов'ян.
Розкриття мети даної теми можна досягти шляхом вирішення наступних завдань:
1. Розглянути питання міжнародного характеру і типологічної подібності чарівних казок слов'ян.
2. Проаналізувати основні типи антигероїв в чарівних казках слов'ян.
3. Розглянути питання впливу її міфологічних елементів на характеристику антигероїв в чарівних казках слов'ян.
Актуальність теми: - образ антигероя є, був і буде присутнім і надзвичайно актуальним в усіх казках народів світу. Адже добру завжди протиставляється зло, правді - неправда, прекрасному - потворне, справедливості - несправедливість тощо.
Особливо яскраво цей образ проявляється в чарівних казках слов'ян, а саме в образі Баби - Яги, Кощея Безсмертного та Змія Багатоголового. Цими а також іншими персонажами в казках відбито національну своєрідність кожного народу, середовища їх існування, природні умови, а особливо історію, яку він проніс крізь віки.
Об'єкт дослідження - чарівні казки слов'ян.
Предмет дослідження - тип антигероя в чарівних казках слов'ян.
Практичне значення - вивчення теми наштовхує на розуміння правильності розкриття образів - антигероїв, а саме застосування специфічних прийомів, найдоцільнішими з яких можуть бути метод порівняльного аналізу, країнознавства, а також міжнаціонального підходу.
Для вивчення типології антигероя в чарівних казках слов'ян принципове значення мають ґрунтовні дослідження В. Я. Проппа “Исторические корни волшебной сказки”, М. В. Новікова “Образи восточно - словянской волшебной сказки”, Є. М. Мелетинского “Герой волшебной сказки”. В їх теоритичних працях розглядається чимало важливих завдань, пов'язаних із чарівною казкою слов'ян. Вивчення типології антигероя розглядається в контексті дослідження інших проблем казкознавства - історичного розвитку, форми, композиції казок та ін.
Значна увага в дослідженні теми приділена роботам відомих казкознавців Анікіна В. П., Дунаєвської Л. Ф., Кравцова М. І., Померанцової Є. В., які містять цінні спостереження індивідуальної творчої манери.
Частина I. Міжнародний характер і типологічна подібність чарівних
казок слов'ян.

Казки багатьох народів мають багато спільного: вони подібні за змістом, герої й сюжети в них схожі, хоч і казка кожного народу має властиве тільки їй національне забарвлення. Цю особливість народної творчості помітили вчені - фольклористи, а тому виникло кілька теорій, в яких пояснювалися причини схожості багатьох сюжетів.
Одна з таких теорій - міграційна. Вона ґрунтується на переконанні, що казки, отже й герої “мандрують” по світу, від одного народу до іншого.
“Упродовж багатьох віків блукало... з країни в країну по всьому світу чимало різних оповідей, які внаслідок цього заведено в науці називати “перехожими” або “мандрівними”. Вони у своєму “мандруванні” так перехрещувалися, переплутувалися і перероблялися, зникаючи часто на батьківщині і живучи в повному розквіті на чужині, що важко буває іноді навіть вказати місце початкового їх виникнення і той шлях, який вони пройшли”, - писав Г. О. Булашев у своїй праці “Український народ та його вірування” [3,64].
Слов'янські казки доволі різноманітні за типом і багаті за сюжетом. Вони, з одного боку, мають у своєму складі міжнародні сюжети, такі, які є в казках багатьох народів, а з іншої - сюжети, властиві тільки слов'янським казкам, або казкам певного слов'янського народу.
Як зазначає Кравцов М. І., “наявність в казках міжнародних сюжетів (а також і типів персонажів) пояснюється тим, що у творчості різних народів діють загальні закони: вона розвивається схожими шляхами відповідно ступеням її суспільного розвитку. На схожих ступенях розвитку виникають і схожі сюжети як відбиття схожих умов життя” [9;109].
Схожі сюжети і типи персонажів в казках слов'янських народів пояснюються і тим, що ці народи отримали ще з давнини загальну культурну, в тому числі фольклорну спадщину. Важливою особливістю є те, що казки, казкові сюжети і типи героїв частіше переходять до сусіднього народу (наприклад, тип антигероя - багатоголовий Змій або Баба - Яга). Певна річ, що типи героїв або сюжети, переходячи до іншого народу, але зберігаючи міжнародну основу, в той же час приймають національно - своєрідну форму і особливе забарвлення у трактуванні. Відомий фольклорист В. М. Жирмунський у своїй роботі “До питання про міжнародні казкові сюжети”, пише, що “казки частіше ніж твори інших жанрів, переходять від народу до народу, адже вони мають (прозову) форму і в них відсутні конкретні історичні деталі й географічні особливості” [8;461].
Схожість слов'янських казок полягає в їх структурі, сюжеті, персонажах і їх чудодійних помічниках. У своєму історичному розвитку слов'янські казки пройшли складний шлях. В найдавніших сюжетах зображується боротьба героя з чудовиськом і велетнем, з багатоголовим Змієм; перевтілення людини в тварину і, навпаки, перевтілення тварини в людину.
В більш пізніх казках з'являються нові сюжети, нові персонажі, але в казках всіх часів зберігається народна оцінка подій і дій героїв, а також народна мораль: перемагати завжди буде добрий, чесний, сміливий герой і засуджуватись злий, жадібний.
Отже, казковий матеріал свідчить про те, що дуже міцні зв'язки єднають людей, які живуть на землі. Тут усе нерозривне: і їх правічна спорідненість, і схожість матеріальної та культурної історії. Всі народи однаково уявляють істину і неправду, справедливість і облуду, злочин і кару, геройство і боягузтво. Упевнитися в цьому можна на прикладі аналізу типологічних образів антигероя слов'янських чарівних казок.
Частина II. Типологія антигероя в чарівних казках слов'ян.

Головною темою народної казки є становлення людини як особистості, її боротьба проти сил, що заважають її гармонійному розвитку, за створення таких умов суспільного життя, в яких вона могла б найповніше виявити свої здібності, почувати себе вільною і щасливою. Цю тему втілюють персонажі, що об'єднуються в певну систему, тісно пов'язану з сюжетом твору. “Відбір сюжетів та їх комбінування у казці суттєво впливає не лише на її форму, але й на зміст, на розвиток образів - персонажів казки”. [12;25] За словами відомого дослідника Н. В. Новікова, казковий образ - це тип, що втілює певні ідейно - естетичні завдання казкаря, і від цих завдань, які здійснюються в межах казкової традиції, від майстерності оповідача залежить сюжетна архітектоніка казки. Російський казкознавець В. Я. Пропп визначив у казці семиперсонажну систему, виділивши в ній злотворця, дарувальника, помічника, царівну, отруйника, героя, псевдогероя [14;12]. Поряд з головними образами вчений визначив значну кількість персонажів для зв'язку дії - скаржників, зрадників, наклепників тощо. Дослідниця Л. Дунаєвська подає трикатегорійну систему казкових персонажів, поділяючи їх на злотворців, добротворців та знедолених. [7;19]
Отже, моральні устої життя - добро і зло - в чарівних казках різко відокремлені одне від одного. Світла сторона героя знаходиться у постійній боротьбі з темним світом ворожих сил, потворних і жахливих, таємних і незрозумілих, але зрештою які людина перемагає.
Категорія антигероя в чарівних казках слов'ян охоплює образи усіх противників головного героя, основні риси яких сконденсовані в тій чи іншій мірі в персонажах Змія, Баби - Яги, Кощея Безсмертного.
Розділ II. 1. Образ Змія.

Одна з найскладніших і найнерозгаданіших фігур у світовому фольклорі.
Як відзначає дослідник В. Пропп “мотив змієборства виник із мотиву пожирання, пов'язаного з первісним обрядом ініціації і з розвитком суспільства та його культури еволюціонував до персонажів соціально - побутового рівня”. [14;197]
В “Історичних коренях чарівної казки” В. Пропп виділив такі типи змія: “Змій - викрадач; Змій, який збирає данину; Змій - охоронник кордонів; Змій - поглинач”. [14;195] В українських казках поширений образ Змія - противника.
Найхарактернішою ознакою образу змія в казках є та, що у нього з пащі пашить полум'я, а коли біжить - усе кругом гуде.
Змій, який доганяє дочку з хлопцем, “так біжить! А ті чують - земля реве і гаряча”. [17;173] Красуня - полонянка, тікаючи від змія, каже: “Ой, сестричко, земля дуднить - це за нами змій летить. У мене праве вушко палає - він уже нас здоганяє”. (“Царівна Оленка й красуня - полонянка”. - Бойко, с. 103).
Тип змія - викрадача, змія, що вимагає данини, змія - спокусника з'являється у сюжетах про добування нареченої. Конфлікт героя з таким змієм - це також своєрідний вияв змієборства.
В українських народних казках, де діє зображений зміст, відображений ритуал посвячення в чоловіки, тобто трансформована частина обряду ініціації. Цей тип змія часто близький до людської зовнішності. Отже, в українських чарівних казках на відміну від казок слов'ян образ змія не багатоголовий.
Характерною рисою українських чарівних казок є й те, що змій там часто змальовується в умовах селянського побуту й дії його уподібнюються діям звичайного селянина. Нерідко йому притаманні людські риси: “Перекинувся він котиком, побіг, - прибігає туди, дивиться - три зміївни хустки гаптують, а стара змія на печі лежить”. [18;268] “Та й змій так і лежить, тільки вуси покручує”. [18;420] “ А змій той проклятий да перекинувся парубком, таким хорошим, що й надивитися не можна” [18;143].
Часто зустрічається у казкових оповідях здатність змія змінювати свою зовнішність. У казці “Про царевича Івана і царівну Марусю” [18;154] змій перетворюється в горобця. Дивною пташкою, якої ще не зустрічав стрілець, декілька разів стає змій і в казці “Про стрільця” [18;180] Перетворюється в золоту яблуньку, криницю, постіль, вогонь і дружини змій, щоб знищити богатирів, котрі вбили їхніх чоловіків. [18;261] В. Пропп пов'язував різні форми перетворення персонажів чарівної казки із втечею героїв та переслідуванням противника. [14;197] Вчений вважає, що такі перетворення ґрунтуються на зображенні повернення персонажів із царства мертвих у царство живих. [14;327]
Змій знаходиться в основному на своїй “законній” території - на кордоні між царством мертвих і царством живих. Він не починає бою з героєм без його згоди, більше того, пропонує йому перший удар, а пізніше - перепочинок. “Слухай, ти - говорить змій - у тебе батько був?” - “Був” - “Воли в нього були?” - “Були” - “Орав він?” - “Орав”. - “А давав відпочивати?” - “Ну, давай і ми відпочинемо” (“Іван - мужній син”. - Бойко, с.204). Герой - богатир, навпаки, вимагає бою: “Не з тим добрий молодець зайшов, щоб миритися, а за тим, щоб битися!”
Таким чином, у поведінці змія - персонажа українських чарівних казок поєднуються риси фантастичні, пов'язані з міфологічними уявленнями людей про потойбічне життя, обрядово - ініціальні і реалістичні, які відображають старий селянський побут.
Змій - персонаж типовий для фольклору східнослов'янських народів. Характерними ознаками казкового змія в російських чарівних казках є його багатоголовість (одно-, дво-, три-, шести-, дев'яти-, дванадцятоголовий змій.) і гігантський зріст.
Багатоголове страховисько, змій - вогненно - крилата істота. Коли він летить, над землею піднімається велика буря: “ Гримить грім, земля трясеться, дрімучий ліс додолу схиляється - летить трьохголовий змій” [2;487]. Летить лютий змій на зустріч герою, вогнем палить, смертю погрожує. “Я твоє царство вогнем спалю, попелом розвію,” - погрожує змій. Це достатньо певний опис реального вихору, сліпучого виблискування блискавок, гуркоту грозових розкотів, гри сил первісної природи. Буря перевертає ліс, все живе тремтить і чекає, коли стихне, натішиться своєю грою могутня гроза.
Російська чарівна казка поєднує образ змія із водою. Піднімається змій з води - “море збовталось, море сколихнулося - лізе чудо - юдо” [2;217]. Зв'язок з водою не дивує: грозу супроводжують дощі, розливаються ріки, знищують все живе.
Російська казка нерідко пов'язує місце проживання змія з горами: про нього говорять: “Змій Горинич”. Це звичайна назва казкового героя. “Горинич”, неначе означає того, хто “живе в горах”: “Ідуть рік, ідуть два, проїхали три царства - побачили гори високі, між гір степ піщаний, то земля змія лютого”.
Пов'язуючи змія з горами і називаючи його “Гориничем”, народ спочатку мав на увазі не гори в прямому розумінні цього слова. “Горинич” означає того, хто “живе на верху”, зовсім не обов'язково на горах.
Якщо змій в російських казках - вогонь, то не важко зрозуміти, чому казковий змій наділений великою кількістю голів: це багаточисленні вогняні язики. На місці зрублених виростає велика кількість інших. Герой тільки тоді перемагає вогонь, коли гасить всі вогняні язики одразу.
Пізні казкові уявлення, що далеко пішли від своєї основи про змія - чудовиська, зберегли зв'язок з першопочатковим явищем природи. В російських казках змій постійно виступає в ролі поглинача. Коли він зустрічається з героєм, він прямо заявляє йому: “Прощайся тепер з білим світом да полізай скоріше сам в мою глотку - тобі ж буде легше!” [2;135]. Змій погрожує з'їсти героя з кістками. Цей спосіб дій казкового змія достатньо зрозумілий: вогонь спалить, не залишить і кісток.
В ролі викрадача жінок змій фігурує в багатьох російських казках: “Три царства: золоте, срібне і мідне” (Андреев), Кощеєва смерть в яйці”, “брат спасає від змія сестру і братів”. Свою жертву змій або раптово схоплює і відносить до себе, або хитрістю заманює у своє лігвище. Як зазначає Новіков М. В. “головна роль Змія - викрадача дублюється Кощеєм, особливо в тих казках, де він гине від коня” [14;182].
Багатоголовий змій є також одним із характерних антагоністів героя болгарської чарівної казки. Загальна картина цієї боротьби така сама, як і в російській казці, хоча в останній описана з більшим розмахом і насичена багатьма гострими драматичними сценами і ситуаціями.
Поряд зі змієм можуть бути поставлені такі ворожі істоти, як лама, поні, Червен-ветер, Педа-човек - локет брада, Аракін, Квосе, деер, “диявол Жуглан” (одноокий циклоп). Деякі з них виконують функції змія, а також Баби - Яги і Кощея Безсмертного російських казок.
Ламя - багатоголове літаюче чудовисько із зміїним тілом. Іноді до імені доповнюють епітети: “лама” (погана), жахлива або “галема” (величезна).
Ламя надзвичайно ненажерлива (з'їдає овець, волів і навіть людей) і до того ж хитра і підступна. Подібно змію російських казок, ламя може позбавити цілу державу води і при цьому вимагати собі на з'їдання по дівчині.
Халі - зовнішністю і діями близька до лами і змія (дракона). Як і лама, поні - змієподібне, жахливе чудовисько, воно - володар грізних сил природи, спроможнє керувати плодами і впливати на врожай винограду і зернових .
У казці поні більшою мірою ворожа герою і людям. Вона поглинає сонце, і , щоб повернути його, герою доводиться вступати з нею в боротьбу. Залишаючись ворожою людям, поні тим не менше може вірно служити герою, знаходитися в повному його розпорядженні, охороняти і захищати його.
Червен-ветер - образ подібний змію або Кощею Безсмертному російських казок. Він також викрадач красивих жінок й істота невразлива, оскільки серце його сховано далеко в морі.
Педа-човек - локет брада - за прозвиськом і зовнішністю йому відповідає “Сам поготок - борода з локіток” - популярний персонаж російських, українських і білоруських казок. Як в болгарській, так і в східнослов'янській казковій традиції, цей маленький, злий і підступний персонаж володіє величезною силою. У східнослов'янських казках сам з ногіток - підземний житель і перевертень, він діє головним чином в рамках сюжету “Три царства: мідне, срібне і золоте”; в болгарських казках Педа - човек - крилатий карлик і, як і лама або кощей Безсмертний і змій російських казок, викрадач жінок.
Аралін (“Черен Аралін”) в казці виконує різноманітні ролі, в тому числі багатоголового чудовиська, у котрого герой відсікає усі тридцять голів [13;152].
Розділ II.2. Образ Баби - Яги

До числа інших образів, що виникли на життєвому ґрунті, можна віднести образ жінки, чарівниці і чаклунки. Мало яка чарівна казка обходиться без розповіді про злу, стару бабу - Бабу - Ягу.
Баба - Яга - образ дуже суперечливий. М. В. Новіков визначив такі типи: 1) Баба - Яга - поборниця; 2) Баба - Яга - мст и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.