На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Проблеми теоретичн засади вивчення творчост, рецепця Лни Костенко в українському лтературознавств, теоретичн основи дослдження її творчост. Трансформаця фольклорних мотивв у драматичнй поем Лни Костенко Дума про братв Неазовських.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Литература. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


24
Зміст
Вступ
Розділ 1. Проблеми і теоретичні засади вивчення творчості Ліни Костенко
1.1 Рецепція Ліни Костенко в українському літературознавстві
1.2 Теоретичні основи дослідження
Розділ 2. Трансформація фольклорних мотивів у драматичній поемі Ліни Костенко «Дума про братів Неазовських»
Висновки
Вступ
Актуальність теми. Інтерес до творчості Ліни Костенко не спадає як у широких читацьких колах, так і в науці. ЇЇ творчий доробок активно досліджується науковцями, тому накопичено чимало матеріалу, присвяченого аналізу її творчості. Зокрема, «Дума про братів неазовських» досліджувалася під кутом зору народнопісенного історичного мислення в трактуванні історичних подій, фольклорного художнього історизму; вивчалася проблема часопростору в цій поемі. Але залишаються окремі аспекти, які не є глибоко вивченими, дослідженими, хоча й намічені науковцями. Це стосується аспекту дослідження поеми в світлі народної моралі, вивчення переосмислення фольклорного мотиву та мети цього переосмислення, використання уривків з «Думи про братів, які тікали з города Азова» та їх функціонування у творах, фольклорних образів.
Мета й завдання дослідження. Мета роботи полягає у вивченні особливостей трансформації фольклорного мотиву в поемі Л. Костенко «Дума про братів неазовських».
Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:
ѕ виявити особливості проекції фольклорного сюжету на зображення історичної події і сучасності;
ѕ розкрити роль використання у поемі уривків з «Думи про втечу трьох братів з города Азова», авторських ремарок, звертання до образу кобзаря;
ѕ виявити ідейні перегуки поеми з народною мораллю в трактуванні проблеми вірності і зради;
ѕ дослідити образи персонажів поеми в антитетичному співставленні з персонажами народної думи.
Об'єктом дослідження є поема Ліни Костенко «Дума про братів неазовських».
Предметом нашого дослідження стала трансформація фольклорного мотиву в поемі Л. Костенко «Дума про братів неазовських».
Метод дослідження. Основними методами дослідження є порівняльно-історичний, що полягає в співставленні поеми з народною думою, дослідженні перетворення фольклорних мотивів, образів, символів, в аналізі трактування історичної події авторкою; психологічний, що базується на поясненні мотивації вчинків персонажів; інтертекстуальний, що полягає в розкритті відсилок поеми до інших творів і художніх реалій, зокрема до народнопісенної творчості; структурний метод, що допомагає виявити роль використання фрагментів «Думи про втечу трьох братів з города Азова», авторських ремарок та особливості їх функціонування в тексті.
Наукова новизна одержаних результатів. Виявлено роль накладання фольклорного сюжету на історичну подію для висвітлення її з точки зору сучасних проблем та поглядів. Виділено основні особливості трансформації фольклорного мотиву відповідно до художньої мети авторки. Дістало подальшого розвитку вивчення трактування проблеми вірності в поемі у світлі народної моралі, також досліджена роль використання уривків з народної думи в тексті твору.
Практичне значення одержаних результатів. Результати цього дослідження можуть бути використані для подальшої розробки теми в дипломних, магістерських дослідженнях з більш глибоким висвітленням одного з поставлених питань. Положення і висновки цих робіт можуть знадобитися для роботи з дітьми в літературних гуртках у школі, у класах з поглибленим вивченням української літератури тощо.
Структура роботи. Структура дослідження визначається його метою і завданнями. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку джерел використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 24 сторінки та 3 сторінки списку літератури, який містить 20 позицій.
1 розділ. Проблеми та теоретичні засади вивчення творчості Ліни Костенко
1.1 Рецепція Ліни Костенко в українському літературознавстві
Творчість Л. Костенко активно досліджується українським літературознавством. Доробок науковців включає як монографії, нариси, так і окремі статті, де розглядаються Ліни Костенко поетеси чи питання, пов'язані з творчістю Л. Костенко. В.С. Брюховецький у нарисі «Ліна Костенко» подає цілісний аналіз творчості поетеси. Він, залучаючи біографічні матеріали, показує становлення стилю поетеси, її мистецький розвиток, дає уявлення про формування ліричного героя, аналізує окремі збірки і твори. Автор нарису знаходить у творчості поетеси трансформацію кращих традицій українського фольклору і класичної літератури. Він робить висновок щодо філософічності світосприйняття поетеси. Літературознавець вважає, що громадянський пафос її творів ніколи не зводиться до декларативності, вписаний у національне і загальнолюдське. В. Брюховецький торкається питань використання і трансформації біблійних, міфологічних, фольклорних образів у творчості Л. Костенко. Зокрема, характеризуючи «Думу про братів неазовських» автор статті вважає мотив протиборства вірності і зради стрижнем твору. Він вказує на антитетичне протистояння поеми своєму фольклорному аналогові, який, у свою чергу, за словами критика, несе у собі могутній утверджуючий потенціал через пристрасне засудження. Науковець робить цікаве зауваження про використання мотивів XX сторіччя, які не тільки не шкодять цілісності твору, а поглиблюють контраст і розширюють часопростір, накладаючи історію і сучасність, вказуючи на проблеми емоціональної атрофії і втрати історичної пам'яті.[2]
У літературознавчій публіцистиці є чимало статей, присвячених творчості Л. Костенко. Ми розглянемо ті із них, які безпосередньо стосуються нашого об'єкту дослідження.
Н. Кириленко у статті «Народнопісенне мислення та фольклорний характер художнього історизму в драматичній поемі Ліни Костенко «Дума про братів неазовських»» каже про розробку Ліною Костенко фольклорних образів і мотивів, характерних для її попередників, зокрема, про традиції зображення образу народного співця, козака. Дослідниця вважає, що письменниця спирається на традиції української літератури, розуміючи високе призначення громадянського трактування історичної теми. Поетеса проектує історію на дійсність. Н.І. Кириленко зауважує, що конкретні долі історичних осіб підпорядковані художньому осмисленню вічної проблеми вірності і зради. Автор статті вважає, що драматична поема антитетично протистоїть народній думі, становить філософську антитезу до неї. Дослідниця ставить питання про психологічний зміст вчинку Сахна Черняка, про причини його на перший погляд безглуздої жертовності. Можливою відповіддю на це питання Н.І. Кириленко вважає прагнення спокутувати дорогою ціною відступництво і зраду інших, реабілітувати в очах майбутнього козацтва, нації саме українське ім'я. Дослідниця знаходить у цьому перегуки з народною думою, антитетичне протистояння їй. Жертовність Сахна Черняка пояснюється внутрішньою свободою, прагненням іти за власним сумлінням.[7]
У роботі « Історія України у творах Ліни Костенко» Н.І. Кириленко вказує на пафос сучасної поеми, який визначається посиленою увагою до героя у момент обрання життєвого шляху, обстоювання позицій в ідейній боротьбі, в екстремальній ситуації. Автор каже про полемічний характер історизму Ліни Костенко, де полеміка відбувається на рівні національного світогляду. Характерним є взаємопроникнення часових площин.[9]
М. Гольберг у статті «Душа тисячоліть шукає себе в слові» досліджує образну систему і художні засоби Ліни Костенко, використані у збірці творів «Сад нетанучих скульптур». Він наголошує на важливості образу часу у віршах і поемах цієї збірки, час стає проблемою історичної свідомості, її ролі в пробудженні творчої енергії сучасної людини, при цьому відбувається не пасивне сприймання, а діалог з історією, який дає глибоке проникнення в суперечності сьогодення. Літературознавець каже про цікаве питання алюзій і ремінісценцій творів Ліни Костенко, вказує на розуміння глибинної сутності зображуваних історичних подій, на цікаві і достовірні історичні деталі, які органічні у тканині творів і допомагають створити колорит та реалізувати художній замисел. Для «Думі про братів неазовських» дослідник знаходить подвійне жанрове визначення: дума і драматична поема. Він каже про жанровий синтез, складне поєднання кількох жанрових форм, про асоціативний зв'язок з «Думою про втечу трьох братів з города Азова». М. Гольберг стверджує, що ця драматична поема несе поєднання конкретно-історичного і загальнолюдського. Він наголошує на важливості авторських ремарок, у яких виникає образ кобзаря, важливості використання уривків з народної думи. Два коротенькі епізоди з комп'ютерами автор статті не вважає органічними, вони, на його думку, лише шкодять втіленню задуму авторки, тому творові бракує стрункості, природності. [3]
У статті «Час у творчості Ліни Костенко як темпоральний код людського досвіду» Л.Б. Тарнашинська досліджує категорію часу у творчості Ліни Костенко. Вона вказує на можливість лише у мистецькій реальності структурувати образ часу, надати йому образної множинності. Дослідниця розглядає час поеми як час історичний, герої творів проживають свій час як вибір, творять історію свого народу. З такого сприйняття часу випливає і діалог із часом, з буттям і небуттям, де драма цілої нації накладається на драму всепланетарну. Час у Ліни Костенко виступає і як умовна міра вічного, і як внутрішній час митця в історичному модусі.[16]
У нарисі «Ліна Костенко: « Я вибрала долю собі сама» Л.Б. Тарнашинська сверджує, що творчість Л. Костенко постійно акцентує дві константи буття - любові і ненависті, в яких тільки і розкривається людина. Поетесу цікавить універсальна картина світу, виявлена в конкретних епохах і народах. Дослідниця каже про інтерпретацію в нових історичних обставинах визначальних для Л. Костенко тем зради і вірності, відступництва і мудрої несхитності у «Думі про братів неазовських». Автор висвітлює також питання про образну систему пейзажної лірики, про особливості ліричного героя.[15]
Л.В. Краснова у статті «Грані поетичної майстерності» досліджує екзистенціальний рівень текстів Ліни Костенко. Вона наголошує на великій ролі метафори в художньому світі поетеси, розглядає різновиди метафори, якими користується поетеса. Дослідниця говорить про велику роль особистісного, індивідуального начала в творчості поетеси, про афористичну мову Ліни Костенко, про надзвичайне багатство її авторського словника, про органічну вписаність образної системи Л. Костенко в широкий культурний контекст світового рівня. Л.В. Краснова вважає, що емотивний рівень є рушійною силою й стилетворчим фактором усього, що формує творчу індивідуальність Л. Костенко. Також велику роль, на думку автора статті, грає київське підґрунтя світосприйняття і творчості поетеси.[6]
Аналіз проблематики «Думи про братів неазовських» і «Снігу у Флоренції» здійснив М.Г. Кудрявцев. Він робить акцент на виході за межі історичної конкретики у цих творах. «Думу про братів неазовських» науковець сприймає як аналог-антитезу до відомої народної думи. Художня концептуальність твору проектується як на прадавнє минуле, так і на сучасне. Літературознавець вважає, що історизм поетеси у своїй філософській багатовимірності має притчево-аналітичний характер, бо поетеса кожен факт проектує на вічні проблеми у їх сучасному вимірі, у національно-історичному аспекті. М.Г. Кудрявцев, аналізуючи ідейний рівень драматичної поеми, стверджує, що ідея жертовності і ідея людяності нерозривно пов'язані між собою і зливаються в ідею морально-етичної справедливості.[11]
Питанням версифікації, зокрема народних елементів у віршуванні Л. Костенко, займалася О.Башкирова. Вона робить висновок про нечасте звернення поетеси до фольклорних розмірів. Дослідниця акцентує увагу на стилізаційному характері таких творів. Щодо «Думи про братів неазовських», автор вважає уривки з «Думи про втечу трьох братів з города Азова», вкладені в уста одного з епізодичних персонажів, органічними, такими, що сприймаються не як цитати, а як частина твору.[1]
Історіософський часопростір у поемах Л. Костенко став основною темою статті Г. Жуковської. Вона звертає увагу на різні аспекти вивчення художнього часопростору, але зупиняється саме на творчому осмисленні історичного часу на основі ретроспективного логіко-смислового зв'язку й історичної пам'яті, яке має велике значення для розуміння минулого та сучасного. Літературознавець аналізує з цього погляду такі твори, як «Скіфська одіссея», «Сніг у Флоренції», «Дума про братів неазовських». Щодо останньої поеми автор статті зауважує, що час у творі - духовно насичений і «горизонтальний», бо минуле і майбутнє вводяться у сьогодення, і це робить час цілим, єдиним. Науковець робить акцент саме на морально-етичному забарвленні проблематики, де позиція людини зображена в історичному часоплині, і реалізується в її виборі. Дослідниця вважає важливим художнім прийомом увиразнення трагічної ситуації контраст, який полягає у протиставленні зради і вірності, відчайдушної молодості і розважливої старості, життя і смерті, жертовності і корисливості. Використання в поемі цитат з «Думи про братів, які втікали з города Азова» Г. Жуковська вважає доцільним і органічним, вони не відособлені, а природно вплетені у тканину твору. Критик говорить про майстерне використання цих фрагментів, яке посилює поетичність сприймання, поглиблює символічність образів, розширює просторові і часові рамки оповіді, допомагає акцентувати увагу читача на вічних питаннях моралі, відповідальності. [5]
О. Ковалевський аналізує проблему вірності і зради у романі у віршах «Маруся Чурай», поемах «Сніг у Флоренції», «Дума про братів неазовських», «Скіфська Одіссея». Це питання розроблене у його статті «Український комплекс вірності-зради у контексті ліро-епічних творів Л. Костенко». Науковець вказує на численні паралелі з сучасністю в «Думі про братів неазовьких», на ідеї добровільної жертовності як заклику до сучасника, як концепції всього твору і загалом визвольних змагань, у том числі й за періоду застою. Автор статті шукає психологічну мотивацію героїчного вчинку Черняка і знаходить її у прагненні спокутувати довколишнє зрадництво. Комплекс вірності-зради досліджується як етнопсихологічний. [9]
Є. Прісовський у статті «Оновлююча пам'ять», характеризуючи збірку «Сад нетанучих скульптур», говорить про творчу суть часу в поезіях Л. Костенко. Ця творча суть часу полягає у прагненні відшукати свої джерела, у проектуванні історичних подій на сучасність. Автор статті акцентує увагу на присутності у творах збірки глибокого аналізу історичних закономірностей, говорить про почуття історичної перспективи і оптимізму, незважаючи на трагічність сюжетів. Ці настрої реалізуються без декларативності і зовнішньої пафосності. Інтерес до історії дослідник трактує як інтерес до істини.[14]
Збірці «Сад нетанучих скульптур присвячена і стаття В. Панченка. У ній дослідник робить акцент на трагічному світовідчутті поетеси, яке не виключає водночас і настроїв мужнього спокою. В аналізі «Думи про братів неазовських» автор статті робить висновок про невипадкове називання поетесою свого твору саме «думою», тим жанром, який зображував події невигадані, реальні. Літературознавець зазначає, що твір будується на антитезі моральних ситуацій, яка реалізується через відсилання до фольклорної думи. Він каже про певну умовність, до якої вдається Л. Костенко, зображуючи віз, який «їде через усю Україну», ця умовність допомагає подолати історичну конкретику і вийти на всезагальний рівень.[13]
Для аналізу перегуків з народною думою у нашій роботі та з огляду на вживання поетесою визначення «дума» в назві твору, потрібно залучити матеріал дослідження українського народного епосу. Г.А. Нудьга у книзі «Український поетичний епос (думи)» подає визначення думи як народної епічно-ліричної пісні, в якій епічний елемент переважає, але розповідь майже завжди ведеться у ліричному освітленні. Автор монографії вказує на те, що сюжет дум не ускладнюється несподіванками, події передаються якнайприродніше. Сюжети дум здебільшого пов'язані з історією народу та пройняті національною проблематикою. Дослідник каже що у думах завжди ставляться питання волі окремої особистості і волі народу. «Думу про втечу трьох братів з Азова» Г. Нудьга називає одним із кращих зразків світової епічної творчості, відмічаючи глибину узагальнення думки в типове зображення характерів.[12]
1.2 Теоретичні основи дослідження
Для виконання поставлених завдань потрібно викласти теоретичну базу нашого дослідження, для чого дамо визначення окремим літературознавчим поняттям. Насамперед треба дати визначення самому поняттю «лірика». Маємо три визначення лірики. Лімрика -- один із трьох, поряд з епосом та драмою, родів художньої літератури та мистецтва, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, витворюється нова духовна дійсність, розбудована за законами краси. У переносному значені лірика може означати ліричний настрій або стиль (емоційно-забарвлений, хвилюючий, чутливий, схильний до вираження роздумів, почуттів, переживань). У ліриці першорядне значення надається виражальним засобам, які формують інтимну атмосферу з витонченим емоційним станом, тобто -- ліризм. Оперуючи властивими їй зображально-виражальними засобами, лірика має свою якість, визначувану конкретним змістом певної доби та панівними у ній стильовими струменями, естетичними вподобаннями тощо і водночас -- ментальною свідомістю кожного етнічного середовища. Терміном лірика позначають також певний віршовий твір або сукупність творів, що відповідають високим естетичним критеріям, переважно невеликих за обсягом, але містких за полісемантичним змістом, окреслюваних своїми формотворчими гранями у багатьох жанрах (балада, елегія, епістола, ідилія, етюд, монолог, мадригал тощо).
Подеколи лірика умовно розмежовується на громадянську, пейзажну, інтимну, філософську тощо, хоч насправді всі ці групи наскрізь інтимізовані. Однак переживання і думки, виражені у ліричному творі, не ототожнюються з постаттю автора, з його внутрішнім світом, для цього запроваджується поняття його ліричного «Я» -- так званого ліричного героя, на підставі якого витворюється цілісне уявлення про творчість поета. [18;403-404]
Предметом нашого дослідження є трансформація фольклорних мотивів у драматичній поемі Л. Костенко, тому треба звернутися до такого поняття, як фольклоризм у літературі. Фольклоризм - це наявність фольклорних елементів у літературному творі. Проявляється він на різних функціональних зрізах: через сюжетне запозичення, введення у текст окремих фольклорних міфологічних першоелементів. Виділяють такі основні етапи освоєння літературою фольклору: стилізацію, психологічну інтерпретацію фольклорних мотивів, переосмислення народної міфології. У контексті розвитку української літератури простежується певна закономірність домінування в різні епохи різного типу фольклоризму. Нас цікавить поезія XX століття, тому зазначимо, що у цей період домінує переосмислення фольклорних джерел символічно, з розширенням його семантики новими похідними лініями. У сучасній поезії фольклоризм проявляється переважно через поетично трансформований міфологічний символ, що здобуває нову ідейно-філософську конкретизацію. Також фольклоризм - це процес освоєння фольклору в побуті, культурі, усіх формах мистецтва.[17,699; 18,469]
Наша робота стосується трансформації фольклорних мотивів, тому важливо з'ясувати, що є мотив у літературі. Мотив - тема літературного твору або неподільна смислова одиниця, з якої складається сюжет(фабула). Мотиви рухають вчинками персонажів, збуджують їх переживання і роздуми, особливо тонко динамізують внутрішній світ ліричного суб'єкта. Тому в аналізі лірики поняття «тема» і «мотив» часто зближаються. Роль і художнього-виражальні функції мотиву виявляються у фабулі і сюжеті конкретного твору, в структурі ліричного вірша, циклу, в творчості письменника, в групі типологічно споріднених творів різних письменників. Також мотив визначають як стійкий формально-змістовий компонент твору, який більш прямо співвідноситься зі світом авторських думок і почуттів, але на відміну від них позбавлений відносної самостійності, образності, естетичної завершеності, набуває реалізації у конкретних творах.[17,469; 18,230]
«Дума про братів неазовських» за жанром є драматичною поемою. Ця синтетична жанрова форма передбачає невеликий обсяг, віршовану форму, поєднання форм драми та ліро-епічної поеми. Основу драматичної поеми становить внутрішній динамічний сюжет - конфлікт світоглядних та моральних принципів при відсутності панорамного тла зовнішніх подій. Ліричні чинники переважають над епічними і драматичними.[15,210]
«Дума про братів неазовських», як відомо, є філософською антитезою до фольклорної думи. Дума - епіко-ліричний жанр українського и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.