На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Теоретичн та органзацйно-економчн особливост маркетингової дяльност у сльськогосподарських пдприємствах. Аналз господарської дяльност ТОВ Маяк Мелтопольського району. Шляхи пдвищення ефективност маркетингової дяльност у ТОВ Маяк.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Маркетинг. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


ЗМІСТ
Вступ 5
Розділ 1 Теоретичні та організаційно-економічні особливості маркетингової діяльності у сільськогосподарських підприємствах 9
1.1 Сутність маркетингової діяльності на підприємствах агропромислового комплексу 9
1.2 Методи організації маркетингу на підприємстві 19
Розділ 2 Аналіз господарської діяльності ТОВ «Маяк» Мелітопольського району 26
2.1 Природно - економічна характеристика ТОВ «Маяк» 26
2.2 Аналіз наявності та використання виробничих ресурсів ТОВ «Маяк» 32
2.3 Ефективність реалізації сільськогосподарської продукції у ТОВ «Маяк» 42
Розділ 3 Шляхи підвищення ефективності маркетингової діяльності у ТОВ “Маяк” 51
3.1 Організація створення маркетингової служби 51
3.2 Організація проведення маркетингових досліджень 68
3.3 Організація стимулювання праці у маркетинговій службі 77
Розділ 4 Безпека життєдіяльності 84
4.1 Законодавчі акти з охорони праці 84
4.2 Укладання колективних договорів, угод 87
4.3 Режим праці і відпочинку основних категорій працюючих в сільському господарстві 91
4.4 Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці 94
Розділ 5 Правове забезпечення 97
Висновки та пропозиції 104
Список використаних джерел 107
ВСТУП
У процесі реформування аграрного сектору економіки України здійснено глибокі структурні зміни - докорінно перебудовано земельні та майнові відносини, створено організаційно-правові структури ринкового спрямування на сонові приватної власності на землю і майно.
Сучасні економічні перетворення в агарному секторі країни мають незворотний характер, але водночас його нинішній соціально-економічний стан, певна невизначеність результатів на перспективу вимагають переосмислення стратегічних напрямів здійснення аграрної політики, творчого підходу і переходу до нової методології господарювання на всіх агропромислових формуваннях, широкого пошуку альтернатив, глибоких наукових досліджень та сміливих експериментів і на цій основі - побудови нових моделей поведінки реформованих агропромислових формувань.
Орієнтація агробізнесу на успішне розв'язання ринкових завдань потребує інноваційного розвитку вітчизняного аграрного сектору й адаптації його до ринкових умов. Водночас функціонування агропромислових формувань ринкової орієнтації в умовах вільної ринкової економіки і зв'язок їх із ринком диктують необхідність застосування чіткої економічно обґрунтованої системи маркетингу. Нині, перед реформованими формуваннями, дрібними сімейними фермами постають питання: що і скільки виробляти, кому й за якою ціною продавати? І з розвитком конкуренції сільгосптоваровиробники будуть змушені займатися маркетинговою діяльністю. Ще більше потреба в маркетингу виникає в агропромислових формуваннях, які започатковують прямий вихід на зарубіжні ринки. Для українських товаровиробників проблема конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції і харчових продуктів постає особливо гостро у зв'язку з прагненням України вступити в ЄС і приєднатися до СОТ. Враховуючи це, питання організації маркетингу в системі формування продовольчого ринку є надзвичайно актуальним на сучасному етапі пореформеного розвитку аграрного сектора економіки й всього АПК.
Господарська діяльність будь-якого виробника приречена на провал, якщо йому бракує знань про закономірності товаропросування, місткість ринку, активність конкурентів, стан попиту і пропозиції, зміни у потребах покупців, тощо. Інформація про стан економіки й ефективність ринкових механізмів - конкуренції, ціноутворення, попиту і пропозиції, податків, грошей, та інших процесів помітно змінює порядок функціонування господарських систем. Така обізнаність дає можливість прогнозувати динаміку попиту і пропозиції, встановлювати зв'язок між виниклими потребами і споживчими властивостями товарів, підвищувати якість та ефективність управлінських дій. Тому підприємству важливо мати мобільну систему вивчення ринку, яка б оперативно й адекватно реагувала на постійну зміну обставин, що обумовлюють напругу економічного життя і в кінцевому.
Особливість сучасного етапу суспільного розвитку полягає у тому, що виробник повинен будувати свою виробничу політику, виходячи не з власних виробничих можливостей, а з потреб потенційних покупців.
Таким чином, актуальність окресленого кола проблем, їх теоретична та практична значимість, динамізм сучасних економічних змін та необхідність управління ними зумовили вибір теми дипломної роботи.
Метою дипломної роботи є організація маркетингової служби у ТОВ «Маяк», а також обґрунтування конкретних пропозицій щодо підвищення ефективності аграрного маркетингу на підприємстві.
Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувалися такі завдання:
- розкрити сутність і зміст аграрного маркетингу;
- обґрунтувати концепції сучасного аграрного маркетингу;
- визначити роль маркетингових досліджень в аграрному секторі;
- дати природноекономічну характеристику ТОВ. «Маяк»;
- проаналізувати динаміку використання виробничих ресурсів у господарстві;
- визначити ефективність різних каналів збуту сільськогосподарської продукції в регіоні;
- обґрунтувати пропозиції щодо організації маркетингових досліджень в аграрному секторі;
- розробити підходи щодо формування та функціонування маркетингової служби;
- обґрунтувати заходи щодо підвищення ефективності управління маркетинговою діяльністю ТОВ «Маяк».
Об'єктом дослідження є маркетингова діяльність ТОВ «Маяк» у 2000-2004 роках.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і практичні проблеми та напрями удосконалення маркетингової діяльності, а також її вплив на ефективність роботи ТОВ «Маяк».
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, напрацювання вітчизняних та зарубіжних вчених з питань маркетингової діяльності, нормативно-правові акти щодо розвитку сільського господарства у ринкових умовах.
Для досягнення поставленої мети та розв'язання завдань дипломної роботи застосовувалися такі методи: абстрактно-логічний (при теоретичному узагальненні сутності та змісту аграрного маркетингу і особливостей його дослідницької функції); монографічний (при вивченні та описуванні практики маркетингової діяльності у ТОВ “Маяк”); графічний (при наочному зображенні планів маркетингових досліджень та їх основних етапів, пропорцій забезпечення основними ресурсами та виробництву основних агропродовольчих товарів); статистико-економічний (при аналізі середніх та відносних величин щодо конкретної господарської діяльності та показників її результативності і ефективності, а також економічної ефективності продажу продукції); розрахунково-конструктивний (при обґрунтуванні формування та функціонування маркетингової служби) тощо.
Інформаційною базою дослідження були довідникові та нормативні матеріали за темою дипломної роботи, наукова література економічного профілю, звітність та матеріали бухгалтерського обліку ТОВ «Маяк»
Дипломна робота викладена на сторінках комп'ютерного тексту. Робота складається зі вступу, пяти розділів, висновків, містить таблиць, рисунків, додатка. Список літературних джерел включає найменування.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

1.1 Сутність маркетингової діяльності на підприємствах агропромислового комплексу

Маркетинг це комплексна система організації виробництва й збуту продукції, орієнтована на задоволення потреб конкретних споживачів і одержання прибутку на основі досліджень і прогнозування ринку, розробки стратегії й тактики поводження на ринку за допомогою маркетингових програм. У цих програмах закладені заходи щодо поліпшення товару і його асортиментів, вивченню покупців, конкурентів і конкуренції, по забезпеченню цінової політики, формуванню попиту, стимулюванню збуту й рекламі, оптимізації каналів руху товарів і організації збуту, організації технічного сервісу й розширення асортиментів сервісних послуг, що представляють.
В основі терміна "маркетинг" лежить слово "market", що означає "ринок". Тому часто під маркетингом розуміють філософію управління, господарювання в умовах ринку, що проголошує орієнтацію виробництва на задоволення потреб конкретних споживачів.
Маркетингова діяльність повинна забезпечити:
· надійну, достовірну й своєчасну інформацію про ринок, структуру й динамік конкретного попиту, смаках і перевагах покупців, тобто інформацію про зовнішні умови функціонування фірми;
· створення такого товару, набору товарів (асортиментів), що більш повно задовольняє вимогам ринку, чим товари конкурентів;
· необхідний вплив на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує максимально можливий контроль сфери реалізації.
Маркетинг - це соціально-управлінський процес, за допомогою якого індивідууми й групи людей шляхом створення продуктів і їхнього обміну одержують те, у чому вони потребують. В основі цього процесу лежать наступні ключові поняття: потреба, бажання, попит, продукт, обмін, угода, ринок (рисунок 1.1).

Потреба (потреба, нестаток у чому-небудь, що вимагає задоволення). Коли людина не в змозі задовольнити якусь потребу, вона або її заміняє або знижує рівень своїх запитів. Поняття потреб лежить в основі теорій мотивацій (Фрейда, Маслоу й ін.), у тому числі визначальне поводження споживачів на ринку. Головне завдання маркетингу - знайти потребу й задовольнити її.
Бажання (потреба, що прийняла конкретну форму відповідно до культурного рівня й особистістю індивіда). Іноді називається конкретизованою потребою. Наприклад, загальна потреба в їжі, трансформується в більше приватну потребу у фруктах, що, у свою чергу, вилилася в конкретизовану потребу, бажання, купити яблука. Причому в різних регіонах і країнах загальні потреби трансформуються в найрізноманітніші бажання, обумовлені культурними, історичними, географічними й ін. факторами. Ту ж потребу в їжі жителі різних країн задовольняють шляхом споживання різних продуктів харчування. Споживачі, що проживають в одній країні й випробовують ту саму потреба, можуть її задовольняти шляхом придбання різних товарів.
Попит (бажання, конкретна потреба, підкріплене купівельною спроможністю). При заданих ресурсних можливостях люди задовольняють свої потреби й бажання шляхом придбання продуктів, які приносять їм найбільшу користь і задоволення.
Продукт (усе, що можна запропонувати на ринку для придбання, використання або споживання, з метою задоволення певних потреб). Продукт - це все, що може задовольняти які-небудь потреби (фізичні предмети, послуги, люди, організації, види діяльності, ідеї). У літературі по маркетингу, англійський термін "product" найчастіше переводиться як товар. Однак треба пам'ятати, що товар (goods) - це фізично відчутний продукт, до категорії якого не ставляться, наприклад, послуги, ідеї, організації. З огляду на, що у вітчизняній літературі широко використається термін “товар” у даних публікаціях там, де не спотворюється зміст, терміни “продукт” і “товар” використаються як синоніми.
Обмін (акт одержання від когось бажаного продукту шляхом пропозиції йому чогось у замін). Для здійснення обміну необхідно, щоб виконувалися наступні умови:
· сторін повинне бути як мінімум дві;
· кожна сторона повинна повинно мати щось, що могло б являти цінність для іншої сторони;
· кожна сторона повинна хотіти зробити обмін з іншою стороною;
· кожна сторона повинна бути вільної у виборі - вступати в чи обмін ні;
· кожна сторона повинна у змозі здійснювати комунікації й доставку свого продукту.
Дотримання цих умов робить обмін можливим, а чи відбудеться він чи ні залежить від того, чи прийшли сторони до угоди й чи готові вони укласти угоду.
Угода (торговельна операція між двома сторонами, що включає, принаймні, два суб'єкти інтересу та угода про умови, строки й місце її реалізації). Існують два види угод: грошова угода, коли продукти обмінюються за гроші й бартерну угоду. Угода припускає виконання наступних умов: наявність принаймні двох продуктів, що представляють інтерес для взаємного обміну; погоджених умов, часу й місця її здійснення.
Ринок у маркетинговому розумінні - це сукупність існуючих або потенційних продавців і покупців продуктів, а також місце, де відбуваються угоди. Саме на ринку зроблений продукт і витрачений на нього працю доводять свою соціальну значимість, здобувають визнання у споживачів. У сучасному суспільстві ринок не обов'язково має фізичне місце розташування. Для демонстрації товару, його реклами, одержання замовлень широко використаються сучасні кошти комунікацій, без фізичних контактів з покупцями. (У маркетингу, під ринком також розуміється сукупність споживачів певного продукту; говорять - ринок металу, зерна й т.п.).
Таким чином, потреби, виливаються в конкретні бажання, які з урахуванням грошових можливостей трансформуються в попит на ринку на конкретні продукти; здійснюється обмін між виробником і споживачем, оформлюваний у вигляді певної угоди. Звідси треба, що маркетинг направляє економіку на задоволення безлічі постійно мінливих потреб мільйонів споживачів.
Інакше кажучи, маркетинг - це філософія управління, коли вирішення проблем споживачів шляхом ефективного задоволення їхніх запитів, веде до успіху організації й приносить користь суспільству.
На рівні окремих суб'єктів господарювання маркетинг визначається як цільна система, призначена для планування асортиментів і обсягу продуктів, визначення цін, розподілу продуктів між обраними ринками й стимулювання їхнього збуту, щоб досягнуте при цьому розмаїтість благ приводило до задоволення інтересів як виробників, так і споживачів. Дане визначення має досить широкий зміст, тому що охоплює діяльність також і некомерційних організацій. Таким чином, маркетинг - це діяльність організації в інтересах її клієнтів.
У більше вузькому, підприємницькому змісті, для комерційних організацій, керівництво яких як головна мета їхньої діяльності визначило одержання прибутку, а це далеко не завжди так, під маркетингом може розумітися система управління виробничо-збутовою діяльністю організації, яка спрямована на одержання прийнятної величини прибутку за допомогою дослідження й активного впливу на ринкові умови.
Таким чином, маркетинг одночасно є системою мислення й системою дій.
Можна виділити наступні основні принципи маркетингу:
1. Ретельний облік при прийнятті рішень потреб, динаміки попиту й ринкової кон'юнктури.
Даний принцип визначає добре знання ринкової ситуації щодо існуючої й прогнозної величини попиту, діяльності на ринку конкурентів, поводження на ринку споживачів і їхні відносини до продуктів даної організації і її конкурентів. При цьому споживачі часто не досить добре знають, що саме вони хочуть. Вони хочуть тільки якнайкраще вирішити свої проблеми. Тому одне з головних завдань маркетингу - це зрозуміти, що бажають споживачі.
2. Створення умов для максимального пристосування виробництва до вимоги ринку, до структури попиту виходячи не із миттєвої вигоди, а з довгострокової перспективи.
Сучасна концепція маркетингу полягає в тому, щоб вся діяльність підприємства (науково-технічна, виробнича, збутова й т.д.) ґрунтувалася на знанні споживчого попиту і його змін у перспективі. Більше того, одне із завдань маркетингу укладається у виявленні незадоволених запитів покупців, щоб орієнтувати виробництво на задоволення цих запитів. Маркетинг означає розробку, виробництво й збут того, на що дійсно є споживчий попит. Система маркетингу ставить виробництво товарів у функціональну залежність від попиту і вимагає провадити товари в асортименті й обсязі, потрібних споживачеві. При реалізації концепції маркетингу акцент прийняття господарських рішень зміщений від виробничих ланок підприємства до ланок, що почувають пульс ринку. Служба маркетингу є мозковим центром, джерелом інформації й рекомендацій не тільки ринкової, але й виробничої, науково-технічної й фінансової політики підприємства. Тут на основі ретельного аналізу стану й динаміки попиту й ділової кон'юнктури вирішується питання про необхідність, перспективність, прибутковість виробництва того або іншого продукту.
3. Інформування потенційних споживачів про продукти організації й вплив на споживачів за допомогою всіх доступних коштів і методів просування з метою схилити їх придбати саме даний товар.
Найбільшою помилкою керівників, орієнтованих тільки на розробку й виробництво нових продуктів, є затвердження, що якщо в лабораторії винайшли оригінальну, дуже ефективну мишоловку, то ринок сам проторує дорогу до даної лабораторії. Розробка й виробництво ефективних нових продуктів, безумовно, є однією з головних завдань більшості організацій. Однак не менш важливим завданням є їх успішне просування на ринок.
Основні цілі маркетингової діяльності на підприємстві: досягнення максимально можливого високого споживання; досягнення максимальної споживчої задоволеності; подання максимально широкого вибору; максимальне підвищення якості життя.
1. Досягнення максимально можливого високого споживання;
Багато вчених вважають, що ціль маркетингу - полегшувати й стимулювати максимально високе споживання, що у свою чергу створює умови для максимального зростання виробництва, зайнятості й багатства. За всім цим криється затвердження, що, чим більше люди купують і споживають, тим счастливіші вони стають.
2. Досягнення максимальної споживчої задоволеності;
Відповідно до цієї крапки зору, ціль системи маркетингу - досягнення максимальної споживчої задоволеності, а не максимально можливого рівня споживання. На жаль, ступінь споживчої задоволеності важко виміряти. Отже, дати оцінку системі маркетингу на основі показників задоволеності, що вона приносить громадськості, важко.
3. Надання максимально широкого вибору;
Деякі дослідники ринку вважають, що основна мета системи маркетингу - забезпечити максимально можливу розмаїтість товарів і надати споживачеві максимально широкий вибір. Система повинна дати споживачеві можливість знайти товари, які найбільше повно відповідають його смаку. Споживачі повинні мати можливість максимально поліпшити свій спосіб життя, а отже, і одержати найбільше задоволення.
На жаль, максимальне розширення споживчого вибору вимагає витрат. По-перше, товари й послуги стануть дорожче, оскільки велика розмаїтість викличе ріст витрат по їхньому виробництву й підтримці запасів. Підвищені ціни спричинять зниження реальних доходів споживачів і масштабів споживання. По-друге, збільшення розмаїтості товарів зажадає від споживача більше часу й зусиль на знайомство з різними товарами і їхньою оцінкою. По-третє, збільшення числа товарів зовсім не означає для споживача розширення можливості реального вибору.
4. Максимальне підвищення якості життя;
Багато хто вважають, що основна мета системи маркетингу повинна укладатися в поліпшенні "якості життя". Це поняття складається з:
якості, кількості, асортиментів, доступності й вартості товарів;
якості фізичного середовища;
якості культурного середовища.;
Прихильники цього погляду оцінюють систему маркетингу не тільки по ступеню безпосередньої споживчої задоволеності, але й по впливу діяльності у сфері маркетингу на якість фізичного й культурного середовища.
Основними функціями маркетингу є: аналіз навколишнього середовища ринкові дослідження, аналіз споживачів, планування товару (послуги), планування збуту, планування просування товарів, планування ціни, забезпечення соціальної відповідальності й керування маркетингом. Незважаючи на те, що багато операцій вимагають виконання однотипних функцій, таких, як аналіз споживачів, просування продукції й установлення ціни, вони можуть виконуватися різними способами.
Суб'єкти маркетингу включають виробників і організації обслуговування, оптові й роздрібні торговельні організації, фахівців з маркетингу й різних споживачів. Як показано на рисунку 2, у кожного з них своя роль. Важливо відзначити, що хоча відповідальність за виконання маркетингових функцій може делегуватися й розподілятися різними способами, ними в більшості випадків зневажити не можна, вони повинні обов'язково кимось виконуватися.
Рис 2 Суб`єкти маркетингової діяльності
З багатьох причин один суб'єкт звичайно не бере на себе виконання всіх маркетингових функцій:
· багато виробників не мають у своєму розпорядженні достатні фінансові ресурси для прямого маркетингу;
· прямий маркетинг часто вимагає від виробників випуску відповідної продукції або продажі відповідних товарів інших фірм;
· організація не може, або не хоче виконувати певні функції й шукає для цього фахівців з маркетингу (так багато компаній прибігають до послуг спеціалізованих рекламних агентів; використовують дослідні організації для розробки поросних листів, збору й аналізу даних.);
· багато організації малі для ефективного виконання певних функцій;
· для багатьох товарів і послуг уже існують відпрацьовані методи реалізації, і обійти їх важко;
· багато споживачів з метою економії коштів можуть робити покупки у більших кількостях, самостійно забирати товар, користуватися самообслуговуванням і т.д.
Кожне підприємство має певні ресурси - фінансовими, виробничими, кадровими й т.д. Ці ресурси воно повинне мобілізувати і направити на те, щоб використати існуючий ринковий потенціал найбільш рентабельним образом, що забезпечує акумуляцію коштів, що робить можливим існування підприємства і його розвитку. При цьому воно повинне вести відбір і орієнтуватися на такі ринки, які мають гарний потенціал для реалізації необхідного обсягу продажів і одержання необхідного прибутку.
Підприємствам, що застосовують концепцію маркетингу, варто виходити з наступного:
1.Міри, які підприємство приймає заради найкращого використання існуючого ринкового потенціалу, повинні бути двоякого характеру. З одного боку, підприємство повинне запропонувати споживачам продукти, що задовольняють їхнім потребам і бажанням і за ціною, що вони хочуть і можуть за ці продукти заплатити. З іншого боку, воно повинне вживати продумані акції впливу на споживача, щоб вони купували їхні продукти. З розвитком концепції маркетингу стало видно, що політика продажу й робота служб продажі можуть бути успішними, а споживачі можуть бути "піймані на гачок" тоді, коли продукти задовольняють їхнім потребам, а ціни для них прийнятні, а це вже завдання абсолютно всіх служб підприємства.
2.Фінансовий ефект повинен бути основним критерієм прийняття господарських рішень. Обсяг продажів, забезпечений правильною орієнтацією на задоволення потреб споживача, і всі інші заходи для найбільшого використання ринкового потенціалу - не самоціль. Не важливий і обсяг виробництва, як такий. Важливий фінансовий ефект. Кінцева мета маркетингу складається в здійсненні задовільного фінансового ефекту, що робить можливим акумуляцію коштів, що дає можливість підприємству жити й розвиватися. Звідси збільшення обсягу виробництва й обсягу продажів має сенс остільки, оскільки проглядається задовільний фінансовий результат господарювання.
1.2 Методи організації маркетингу

Методи маркетингової діяльності визначається у тому, що проводиться:
· Аналіз зовнішньої (стосовно підприємства) середовища, у яку входять ринки, джерела постачання й багато чого іншого. Аналіз дозволяє виявити фактори, що сприяють комерційному успіху або створюють перешкоді цьому. У результаті аналізу формується банк даних для прийняття обґрунтованих маркетингових рішень.
· Аналіз споживачів, як актуальних (діючих, що купують продукцію підприємства), так і потенційних (яким ще потрібно переконати стать актуальними). Даний аналіз укладається у дослідженні демографічних, економічних, географічних і інших характеристик людей, що мають право ухвалювати рішення щодо покупці, а також їхніх потреб у широкому змісті цього поняття й процесів придбання як нашого, так і конкуруючого товарів.
· Вивчення існуючих і планування майбутніх товарів, тобто розробка концепцій створення нових товарів і/або модернізації старих, включаючи асортименти їх і параметричні ряди, упакування й т.д. Застарілі, що не дають заданого прибутку товари, знімаються з виробництва й експорту.
· Планування руху товарів і збуту, включаючи створення, якщо це необхідно, що відповідають збутових мереж зі складами й магазинами, а також агентських мереж.
· Забезпечення формування попиту й стимулювання збуту (ФОССТИС) шляхом комбінації реклами, особистого продажу, некомерційних престижних заходів («паблик рилейшнз») і різного роду економічних стимулів, спрямованих на покупців, агентів і безпосередніх продавців.
· Забезпечення цінової політики, що укладається у плануванні систем і рівнів цін на експортовані товари, визначенні «технології» використання цін, строків кредиту, знижок і т.д.
· Задоволення технічних і соціальних норм країни, що імпортує товари підприємства, що означає обов'язок забезпечити належні рівні безпеки використання товару й захисту навколишнього середовища; відповідність морально-етичним правилам; належний рівень споживчих властивостей товару.
· Управління маркетинговою діяльністю (маркетингом) як системою, тобто планування, виконання й контроль маркетингової програми й індивідуальних обов'язків кожного учасника роботи підприємства, оцінка ризиків і прибутків, ефективності маркетингових рішень.
У контексті досліджуваної нами теми розглянемо планування у маркетинговій діяльності.
В умовах розвиненого ринку розробка й застосування стратегії маркетингової діяльності - одна з найважливіших функцій керівників фірм вищої ланки.
Стратегія - це генеральна програма дій, що виявляє пріоритети проблем і ресурси для досягнення головної мети.
Стратегічне планування - це управлінський процес створення й підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми, її потенційними можливостями й шансами у сфері маркетингу. Воно опирається на чітко сформульовану програмну заяву фірми, виклад допоміжних цілей і завдань, здоровий господарський портфель і стратегію росту.
У стратегічному плані фірми визначається, якими саме виробництвами вона буде займатися, і викладаються завдання. Якщо виробництво включає кілька асортиментних груп, кілька товарів, марок і ринків, то на кожну із цих позицій повинен бути розроблений окремий план. Всі ці плани можна позначити одним терміном - «план маркетингу». Відповідно до більшості досліджень, можливості підприємства тим ширше, ніж тісніше планування маркетингу погоджується зі стратегічним плануванням.
План маркетингу має велике значення. Його головна мета - приведення можливості фірми в найкращу відповідність із можливостями ринку, сформованими в результаті її цілеспрямованих дій, а також приведення цих можливостей у відповідність із тими факторами ринку, які не піддаються контролю фірми. План повинен забезпечити прибуткову роботу фірми в сучасному світі - динамічному, безупинно мінливому й надзвичайно схильному до нововведень.
Оскільки багато вихідних даних (зокрема, результати прогнозування) мають імовірнісний характер, то план маркетингу є не «законом», а гнучкою програмою дій, для чого він має не один «твердий» варіант, а як мінімум три: мінімальний, оптимальний і максимальний. Мінімальний - визначає діяльність при несприятливому розвитку подій, оптимальний - при нормальному, максимальний - при найбільш сприятливому. На етапі попередньої підготовки число планів може бути більше, важливо вміти вибрати з них ці три.
На думку Ф. Котлера, переваги маркетингового планування укладаються у тому, що планування:
1. спонукує керівника перспективно мислити;
2. сприяє більше чіткій координації зусиль підприємства;
3. веде до встановлення показників діяльності для наступного контролю;
4. дозволяє чіткіше визначити завдання підприємства;
5. створює передумови фірмі швидше реагувати на ринкові зміни;
6. наочно демонструє взаємозв'язок обов'язків всіх посадових осіб.
Плани розробляються на короткий проміжок діяльності (звичайно на один рік) і на тривалу перспективу (від п'яти до десяти років), існують так само середньострокові плани (від двох до п'яти років). Перед їхньою установою розробляються мети, завдання служби маркетингу й методи їхнього досягнення.
Короткостроковий і середньостроковий задають точні цілі маркетингу й стратегії для кожного продукту, пропонованого підприємством.
У довгостроковому плані звичайно дається прогноз зовнішнього середовища на цей період, і визначаються довгострокові потреби відповідного сегмента ринку.
З досвіду планування маркетингової діяльності на різних підприємствах можна зробити висновок, що найбільше поширення одержали плани, розроблювальні на короткий проміжок часу, допустимо, строком на 1 рік. До того ж ці плани не уніфіковані, і їхня розробка по змісту визначається економічними обставинами й ситуаціями, завданнями в області маркетингу.
Маркетингові плани розрізняються по охопленню: може бути маркетинговий план для кожного з основних продуктів, може бути інтегрований, що включає всю продукцію, і, нарешті, плани маркетингу можуть складатися, як і взагалі плани, або знизу нагору, або зверху вниз.
Плани, розроблювальні знизу, реалістичні, оскільки ґрунтуються на оперативній інформації. Але можуть виникати труднощі при їхній координації й відомості в єдиний інтегрований план. Нічого подібного не відбувається, якщо план розробляється зверху вниз, коли планова діяльність централізовано управляється й контролюється. Але в цьому випадку з'являється ризик неприйняття й нерозуміння мети підприємства з боку керівників підрозділів, тому краще коли сполучаються обидва підходи.
План і політика маркетингу розробляється у такій послідовності:
збір інформації;
аналіз положення конкурентів;
сегментацію виробленої продукції;
розробку ринкової стратегії;
розробку ринкової тактики;
визначення й аналіз витрат;
контроль над виконанням маркетингової програми.
При цьому складається програма маркетингу. Це - внутріфірмовий документ. Найбільш важливі елементи програми - комплекс виробничих завдань, асортименти продукції, система заходів в області попиту на цю продукцію, реклама, канали реалізації, продажні операції й т.д.
Контроль за реалізацією програми головним чином включає контроль за динамікою обсягу продажів, своєчасним уведенням об'єктів і встаткування й т.д. Якщо спостерігається істотний відхід від наміченого ходу програми, то вона коректується. У випадку успішного досягнення поставлених цілей на порядок денний висуваються нові завдання, які визначають майбутню стратегію фірми.
Зміст (структура) короткострокового плану визначається його розроблювачами, тобто службою маркетингу:
· На самому початку плану дається зведення контрольних показників. Вона дає можливість не тільки зрозуміти основну спрямованість плану, але й проконтролювати виконання.
· У наступному розділі викладається поточна маркетингова ситуація, - це фактично основний розділ плану, де дається опис характеру цільового ринку й положення підприємства на цьому ринку, огляд основних товарів, перераховуються конкуренти й указуються канали розподілу продукції.
· В останньому розділі плану маркетингу викладається порядок контролю за ходом його виконання.
Слід зазначити, що багатоваріантність плану істотно відрізняється в маркетингу від звичної для нас «директивно-розподільної» стратегії, а тому розробка цього роду планів вимагає визначених стереотипів мислення й поводження - обставина надзвичайно складна, але винятково важливе для успішної роботи на зовнішньому ринку. Різноманітний план дає можливість гнучко реагувати на зміну зовнішнього середовища як піддається нашому контролю, і привчає персонал до найважливішої маркетингової думки: не слід іти напролом там, де можна й потрібно відшукати обхідний маневр. Саме різноманітний план зводить до мінімуму неправильні дії персоналу при різкому погіршенні або поліпшенні обстановки, а особливо при виникненні надзвичайних обставин.
Процедура планування повинна являти собою діалог між вищими рівнями керівництва, зайнятими стратегічними проблемами, і нижчого, вирішального тактичного завдання. Безперервність цього діалогу, спонукання керівників нижчого рівня до ініціативних пропозицій - шлях до оптимізації відносин між різними рівнями керівництва.
Зарубіжні вчені так формулюють кінцеві цілі складання програми маркетингу:
· координація зусиль великої кількості осіб, чия діяльність взаємозалежна в часі й просторі;
· визначення очікуваного розвитку подій; готовність до реакції на зміни, коли вони відбудуться у зовнішньому середовищі; зниження до мінімуму нераціональних дій при виникненні несподіваних ситуацій;
· забезпечення чіткої взаємодії між виконавцями;
· зниження до мінімуму конфліктів, викликаних неправильним (або різним) розумінням цілей фірми.
У цьому переліку немає вимоги «забезпечення виконання плану», хоча планування і є суттю маркетингу; виконання його обов'язково піде, якщо зазначені в списку мети доступні за допомогою плану маркетингу.
Схема маркетинговой деятельности предприятия

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «МАЯК» МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ

2.1 Природно - економічна характеристика ТОВ «Маяк»

ТОВ „Маяк” розташоване у південно-західній частині Мелітопольського району Запорізької області. Господарство має один населений пункт у с. Мордвинівка, який віддалений від районного центра - м. Мелітополь на 18 км, а від обласного центра - м. Запоріжжя - на 120 км. Віддаленість господарства від товарного залізничного шляху становить 25 км.

Кліматичні умови району відносяться до континентальних; вони характеризуються нестачею опадів, низькою відносною вологістю та високими температурами влітку. Багаторічна середньодобова відносна вологість повітря за період квітень - жовтень складає 61% (сама висока у жовтні - 72% і сама низька в липні - 35%). Кількість днів за цей й же період з відносною вологістю нижче 56% складає 30,4% загальної кількості. Причому, найбільша кількість таких днів буває в липні та серпні. Це вказує на можливість повітряних посух, що створюють умови сильного випарювання вологи ґрунтом та рослинами.

Середньорічна температура повітря в районі розташування господарства за декілька останніх років складає +10С. Самим теплим місяцем є липень, самим холодним - січень з температурою -10С. Середня тривалість без морозного періоду складає 190 - 200 діб. Вегетаційний період холодостійких культур складає 220 діб, а відносно теплолюбних - 180 діб.

Середній розмір поля рільничих культур 9-ти польної сівозміни складає 140 - 150 га. Ґрунтоутворювальними породами на більшості територій товариства є пальметно-бурий, жовто-бурий та карбонатний ліс. Найбільшу площу займають темно-каштанові солонцюваті ґрунти - понад 31,6% від загальної земельної площі господарства, каштанові солонцюваті ґрунти - 25,9%, лугові чорноземи - 13% тощо.

У цілому рельєф та гідрологія території господарства сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур, механізованого обробітку ґрунту, збору врожаю та отримання високих результатів.

Земля - основа аграрного виробництва. Аграрні формування повинні берегти закріплені за ними землі, раціонально їх використовувати і збільшувати родючість.

Для аналізу структури, стану та використання земельних ресурсів визначають такі показники: структуру земельних угідь (процентне відношення видів угідь у загальній земельній площі); коефіцієнт освоєння землі під сільськогосподарське виробництво (відношення площі сільськогосподарських угідь до загальної площі землі, закріпленої за господарством); коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь (відношення ріллі до сільськогосподарських угідь); коефіцієнт використання ріллі (відношення площі, зайнятої під сільськогосподарські культури до загальної площі ріллі).

Таблиця 2.1

Розмір та структура земельних угідь

Угіддя
Структура
загальна площа
земельні угіддя
с.-г. угіддя
Загальна земельна площа, га
3501
100
х
у т.ч. сільськогосподарські угіддя
3469
99,1
100
з них: рілля
2745
78,4
79,1
пасовища
488
13,9
14,1
Коефіцієнт освоєння землі
0,99
х
х
Коефіцієнт розораності
0,79
х
х
Посівна площа
2300
х
х
Коефіцієнт використання ріллі
0,84
х
х
Багаторічні насадження
165
47
4,7
Сінокоси
71
2,1
2,1

Земельний фонд господарства протягом останніх 5 років залишався майже незмінним. Загальна площа господарства - 3501 га, з яких 99,1% або 3469 га припадає на сільськогосподарські угіддя. Площа ріллі - 2745 га, що складає 78,4% від загальної земельної площі та 79,1% від сільськогосподарських угідь. На пасовища припадає 488 га (або 13,9% - від загальної площі та 14,4% - від площі с/г угідь). В господарстві в наявності є зрошувальні землі частка яких складає 59,6% від загальної земельної площі та 68,2% від сільськогосподарських угідь. Динаміка структури земельних угідь за останні 5 років представлена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка структури земельних угідь ТОВ „Маяк”

Земельні

ресурси
2000
2001
2002
2003
2004
га
%
га
%
га
%
га
%
га
%
Сільськогосподарські угіддя
3624,4
97,2
3430,2
100
3519
100
3519
100
3469,3
100
рілля
2734
73,3
2722
79,4
2728
77,5
2745
78,0
2745
79,1
сінокоси
75,4
2,02
75,4
2,2
75
2,1
75
2,1
71
2,0
пасовища
628
16,8
528
15,4
528
15,0
528
15,0
488
14,1
багаторічні насадження
187
5,01
104,8
3,0
188
5,4
171
4,9
165,3
4,8
лісові насадження
104,8
2,8
-
-
-
-
-
-
-
-
Всього земель
3729,2
100
3430,2
100
3519
100
3519
100
3469,3
100

У ТОВ „Маяк” потягом дослідного періоду відбулися незначні зміни у розмірах земель. Площа сінокосів, завдяки зменшенню частки тваринництва у діяльності господарства, зменшилась на 4,4 га, пасовищ - на 140 га. Структура використання сільськогосподарських угідь свідчить про рослинницький напрямок виробництва. Площа ріллі займає 79,1%, площа під багаторічні насадження становить 4,8%, сінокоси та пасовища займають лише 16,1%.

Основною характеристикою господарства, тобто її розмірів є не тільки розмір сільськогосподарських угідь, але й площа посівів найважливіших культур, поголів'я худоби, вартість основних фондів, чисельність працівників, тощо. Наявний ресурсний потенціал у господарстві, його параметри та раціональне поєднання процесу господарської діяльності є вихідною передумовою виробництва конкурентоспроможної продукції. Аналіз розмірів господарства є економічною характеристикою при аналізі сільського господарства (табл..2.3).

Таблиця 2.3

Розміри ТОВ «Маяк», 20004 р.

Показники
ТОВ «Маяк»
Сусіднє господар-ство
У середньо-му по під-приємств-ам району
Показники у % до
Сусіднє господар-ство
середні дані по району
Валова продукція, т. грн.
2124
917
5966,3
231,4
35,6
Валовий прибуток, т. грн.
-72
-12
-68
-
-
Товарна продукція, т. грн.
1851,2
922,7
947
200,7
30,5
Площа с/г угідь
3469
750,9
3754,3
462
92,4
у т. ч. рілля
2745
613,4
2792,5
447,5
98,3
Кількість працівників
96
45
194,3
215
49,4
Вартість основних фондів, тис. грн.
2189,7
167,2
1689,6
1309,6
129,6
Валове виробництво, ц:
зерна
2318
438,4
2994,8
528,7
77,4
молока
400
106,5
488,9
375,5
81,8
м'яса
44
-
175
-
25,1
соняшнику
6839
2833,1
2758
241,4
247,9

Аналіз свідчить, що, за показниками розміру, ТОВ «Маяк» більше ніж сусіднє господарство. Більш ніж в 2 рази вищий рівень виробництва валової та товарної продукції. При цьому вартість основних виробничих фондів більше ніж 2000 тис. грн., а кількість працівників більше на 51 чоловіка. Значно перевищує сусіднє господарство по валовому виробництву всіх видів сільськогосподарської продукції.

Порівняння з середніми даними по району, показує нам що дослідне господарство має середні розміри, оскільки відхилення від середніх даних незначне. Так площа сільськогосподарських угідь менша на 8,6% або на 285,3 га. Площа ріллі менша на 1,7%. По вартості основних виробничих фондів ТОВ «Маяк» більше на 29,6% за середніми даними по району, відхилення по валовому виробництву сільськогосподарської продукції в основному не перевищує 25%.

Сутність спеціалізації проявляється в тому, що підприємство відповідно конкретним ґрунтово-кліматичним умовам організує виробництво одного або двох видів продукції рослинництва або тваринництва, розвиваючи разом з тим допоміжні галузі, які не заважають розвитку основних галузей, а навпаки пристосовуються до них або їх обслуговують.

Структура товарної продукції відображає спеціалізацію підприємства, яка виражається за допомогою словесної форми, і визначається, як відсоткове співвідношення продукції окремих культур і галузей в загальній сумі вартості товарної продукції по господарству, яка приймається за 100%. Напрямок спеціалізації визначається в середньому за період. Рівень спеціалізації визначається по коефіцієнту спеціалізації, який розраховують за формулою:

100

КС = (2.1)

Р (2•і - 1),

n=1

де Р - питома вага кожної галузі в структурі товарної продукції;

і - порядковий номер виду товарної продукції в ранжируваному

ряду по питомій вазі, починаючи з найвищого.

На рис. 2.1 ображена структура товарної продукції в середньому за п'ять років у період з 2000 по 2004 роки.

Рис. 2.1 - Діаграма структури товарної продукції.

Таблиця 2.4

Структура товарної продукції господарства

Види товарної продукції
Вартість товарної продукції, тис грн
Р, %
і
2і - 1
Р(2і - 1)
2000
2001
2002
2003
2004
В серед-ньому
за 5 років
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
Зернові
432,7
727,9
624,0
615,5
617,2
603,46
42,2
1
1
42,2
Соняшник
326
191,4
224,0
60,7
583,8
277,18
19,4
2
3
58,2
Картопля
3,2
0,2
-
-
-
0,68
0,05
13
25
1,25
Овочі
1,5
0,8
-
-
-
0,46
0,03
14
27
0,81
Баштанні
0,8
-
-
-
-
0,16
0,01
16
31
0,31
Плоди
116,5
345,3
212,0
152,0
448,1
254,78
17,8
3
5
89,0
Інша продукція
6,7
8,3
4,0
43,2
69,0
26,24
1,8
8
15
27
Всього по рослинництву
887,4
1273,9
1064
871,4
1718,1
1162,96
81,4
х
х
218,77
М'ясо ВРХ
66
31,4
30,4
41,4
-
33,84
2,4
7
13
31,2
Свині
80,1
137,4
115,1
39,7
3,6
75,18
5,3
5
9
47,7
Вівці
19,8
-
-
-
-
3,96
0,3
9
17
5,1
Коні
4,7
-
-
-
-
0,94
0,07
12
23
1,61
Молоко
1
3,3
0,8
0,4
-
1,1
0,08
11
21
1,68
Мед
1,2
1,3
-
-
-
0,5
0,03
15
29
0,87
Інша продукція
0,8
7,5
2,5
3,2
-
2,8
0,2
10
19
3,8
Всього по тваринництву
173,6
180,9
148,8
84,7
3,6
118,32
8,3
х
х
91,96
Реалізація іншої продукції
64,6
49,1
46,3
42,9
75,7
55,72
3,9
6
11
42,9
Промислова продукція
128,4
94,1
119,1
66,2
53,8
92,32
6,4
4
7
44,8
Всього по підприємству
1254
1598
1378,3
1065,2
1851,2
1429,34
100
х
х
398,43

Господарство має зернову спеціалізацію з інтенсивним виробництвом соняшника і плодово-ягідних культур. У середньому за дослідний період на продукцію рослинництва припадає 81,4% від товарної продукції господарства, на продукцію тваринництва 8,3%, а на допоміжні виробництва з надання робіт і послуг на сторону 10,3%.

Визначимо коефіцієнт спеціалізації, який дорівнює:

Кс = 100/398,43 = 0,25

Це свідчить про те, що господарство має середній рівень спеціалізації.

2.2 Аналіз наявності та використання виробничих ресурсів ТОВ «Маяк»

Виробництво продукції у сільському господарстві здійснюється на основі органічної єдності таких факторів, як земля, трудові ресурси, засоби і предмети праці. Рівень і темп зростання виробництва продукції і підвищення продуктивності праці залежить від забезпеченості господарства виробничими фондами. Залежно від характеру участі у виробництві і перенесення вартості на готову продукцію, фонди поділяються на основні і оборотні.

Основі фонди - це засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, при цьому зберігають свою натурально - речову форму, виконують одну і ту ж функцію впродовж декількох виробничих циклів і переносять свою вартість на виробничу продукцію частинами. Оборотні фонди представлені в основному предметами праці, які беруть участь в одному циклі виробництва, повністю споживаються в ньому і переносять свою первісну вартість на готовий продукт, втрачаючи при цьому свою натуральну форму.

Узагальнюючими показниками, які характеризують потребу і забезпеченість підприємства основними засобами є:

· фондозабезпеченість - вартість основних виробничих фондів с.-г. призначення на одиницю площі сільськогосподарських угідь:

· фондоозброєність праці - вартість основних виробничих фондів с.-г. призначення на одного середньорічного працівника, зайнятого у с.-г. виробництві.

Основними показниками, які характеризують економічну ефективність використання оборотних засобів, є коефіцієнт оборотності оборотних засобів (кількість оборотів за рік) і тривалість одного обороту в днях.

За допомогою даних таблиць 2.5 і 2.6 проаналізуємо ступінь забезпеченості та ефективності їх використання в ТОВ „Маяк” за 5 років.

Вартість основних виробничих фондів у 2004 році порівняно з 2000 роком значно зменшились (на 73,4%). Така зміна фондів відобразилась на показниках фондозабезпеченості та фондозброєності, які знизились відповідно на 72,2 та 70,6 відсотки.

Таблиця 2.5

Показники забезпеченості ТОВ «Маяк» основними виробничими фондами

та ефективність їх використання

Показник
2000
2001
2002
2003
2004

2004

до

2000,

%
Середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис.грн
8225,1
7676,1
3449,6
2298,3
2189,7
26,6
Валова продукція, тис. грн..
1823,8
1810,3
1723,2
1321,3
2124,0
116,5
Площа с.-г. угідь, га
3624
3430
3579
3579
3469
95,7

Середньорічна чисельність

робітників, чол.
106
115
116
102
96
90,5

Фондоозброєність праці,

тис. грн./чол.
77,6
66,7
29,7
22,5
22,8
29,4

Фондозабезпеченість,

тис. грн./100 га
226,9
223,8
96,4
64,2
63,1
27,8
Фондовіддача, грн.
0,22
0,24
0,50
0,58
0,97
440,9
Фондомісткість, грн.
4,51
4,24
2,00
1,73
1,03
22,8

Водночас підвищилась ефективність використання даних фондів, тобто фондовіддача (у відносних показниках) зросла на 340,9%, а фондомісткість зменшилась на 77,2%.

Обсяг оборотних засобів господарства залежатиме ввід розмірів виробництва сільськогосподарської продукції і строків її реалізації. Протягом року потреба в оборотних засобах значно коливається. У період, коли створюються сезонні запаси кормів, насіння, інших матеріальних цінностей, а також при зростанні витрат незавершеного виробництва вона різко збільшується. Із збільшення сільськогосподарського виробництва потреба у оборотних засобах весь час зростає. Меліорація земель у дослідному господарстві сприяє поліпшенню використання оборотних засобів, а ткод підвищенню родючості ґрунтів (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Ефективність використання оборотних засобів у ТОВ „Маяк”

Показник
2000
2001
2002
2003
2004
2004 до 2000, %
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.
1006,5
1266,6
1428,9
1011,9
1158,1
115,1
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.
1254,0
1598,0
1378,2
1065,2
1851,2
147,6
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів
1,24
1,26
0,96
1,05
1,60
129,0
Тривалість одного обороту, днів
294
290
380
348
228
77,6

У 2004 р. по відношенню до 2000 р. вартість оборотних засобів збільшилась на 15,1%. Впровадження комплексної механізації та автоматизації у дослідному господарстві призвело до збільшенню коефіцієнта оборотності оборотних засобів до 1,6 (тобто на 29%). Це привело до зниження тривалості одного обороту, тобто з 294 днів - 2000 р., до 228 днів - у 2004 р. Такий стан обумовлений значним збільшенням виручки від реалізації продукції, яка у 2004 р. по відношенню до 2000 р. збільшилась на 47,6%, що свідчить про оптимальне співвідношення основних і оборотних фондів. На 1000 грн вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення припадає 525 тис. грн. оборотних фондів. Таке співвідношення основних і оборотних фондів є оптимальним і сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва.

Від забезпеченості господарства трудовими ресурсами і ефективності їх використання залежать обсяги і своєчасність виконання с.-г. робіт, ефективність використання техніки і, як результат, - обсяги виробництва продукції, її собівартість, прибуток та інші економічні показники.

Для характеристики ефективності використання робочої сили використовують наступні показники:

- забезпеченість господарства трудовими ресурсами;

- виробіток на одного робітника (середньорічний, середньодобовий,

середньоденний);

- коефіцієнт використання річного фонду робочого часу.

Для аналізу трудових ресурсів господарства розглянемо наступні показники, які приведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Забезпеченість господарства трудовими ресурсами

та ефективність їх використання

Показники
2000
2001
2002
2003
2004
2004 до 2000, %
Середньорічна чисельність робітників, чол.
106
115
116
102
96
90,6

Витрати праці,

тис. люд.-год.
236,5
198,4
160,0
80
109
46,1
Відпрацьовано люд. -днів 1 робітником за рік
318
246
147
112
162
50,9
Середня тривалість робочого дня, год.
7
7
7
7
7
100
Вартість валової продукції, тис. грн.
1823,8
1810,3
1723,2
1331,3
2124
116,5

Виробіток одного

робітника:
- середньорічний, тис. грн.
17,2
15,7
14,86
13,05
22,125
128,6
- середньодобовий, грн.
54,1
63,8
75,4
116,5
136,6
252,5
- середньоденний, грн.
7,7
9,1
10,8
16,6
19,5
253,2
Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу
1,1
0,87
0,7
0,4
0,5
45,5

Середньорічна кількість працівників у господарстві скоротилась на 9,4% по відношенню 2004 року до 2000. Таке зменшення кількості працюючих призводить до скорочення витрат праці на 53,9%. Зменшується також кількість відпрацьованих людино-днів 1 робітником за рік на 49,1%. Внаслідок зменшення кількості працюючих зростає виробіток на одного працівника: середньорічний - на 28,6%, середньодобовий - на 152,5 та середньоденний на 153,2%. Оскільки значно знижується кількість працівників в господарстві, то зменшується забезпеченість господарства трудовими ресурсами. На 54,5% знизився коефіцієнт використання річного фонду робочого часу по відношенню 2004 року до 2000.

Матеріально - технічна база сільського господарства - це сукупність засобів і предметів праці, які використовуються в сільському господарстві. Більш детально розглянуті матеріально - технічні ресурси ТОВ “Маяк” в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Матеріально - технічні ресурси підприємства

Показники
2000
2001
2002
2003
2004
2004 у % до 2000
Кількість тракторів, фіз. од.
24
23
19
19
18
75
Кількість тракторів в перерахунку на умовні еталонні трактори
18,4
17,4
14,6
14,6
13,2
71,7
Загальна потужність двигунів тракторів, к.с.
4870
4070
2035
2035
1960
40,2
Кількість зернозбиральних комбайнів, фіз. од.
2
2
2
2
2
100
Загальна потужність двигунів комбайнів, к.с.
440
440
440
440
440
100
Всього енергетичних потужностей, к.с.
5664
4864
2475
2475
2400
42,4
Витрачено електроенергії на виробничі потреби, тис. кВтгод.
214
250
258
198
174
81,3

Тракторний парк протягом дослідного періоду скорочується на 6 фізичних одиниць порівняно з 2000 роком, що склало 25%. Відповідно і скорочується загальна потужність двигунів тракторів. Кількість зернозбиральних комбайнів залишається незмінною.

Рівень забезпеченості господарства енергетичними ресурсами визначається енергозабезпеченістю господарства та енергоозброєністю праці. Для оцінки рівня використання електроенергії використовують такі показники, як електроозброєність праці і електрозабезпеченість. Рівень механізації сільськогосподарського виробництва визначається відношенням обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт в господарстві, і характеризує розвиток матеріально - технічної бази господарства.

Таблиця 2.9

Показники забезпеченості матеріально - технічними ресурсами

Показники
2000
2001
2002
2003
2004
2004 у % до 2000
Енергозабезпеченість
490,4
421,1
214,3
214,3
207,8
42,4
Енергоозброєність праці
55
46,3
22,9
32,6
55,8
101,4
Електрозабезпеченість
19,9
23,3
24
18, 16,2
81,4
Електроозброєність
2,08
2,4
2,4
2,6
4,04
194,2
Рівень механізації робіт в тваринництві, %:
- доїння корів
89
89
89
89
89
100

- водонапування на

фермах ВРХ
97
97
97
96
96
98,9
- роздавання кормів на фермах ВРХ
72
72
70
65
65
90,3
- прибирання гною на фермах ВРХ
85
85
85
85
85
100

Енергозабезпеченість господарства зменшується в 2 рази на протязі аналізуємого періоду, це пояснюється істотним скороченням кількості енергетичних потужностей. Проте, енергоозброєність зростає на 1,4%, причиною чого є скорочення кількості працівників на підприємстві. В господарстві скорочується використання електроенергії, про це свідчить зменшення електрозабезпеченості на 18,6%. У 2 рази зростає електроозброєність праці впродовж 5 років. Майже всі процеси у тваринництві механізовані. Рівень механізації робіт у цій галузі знаходиться на рівні не нижче ніж 70%.

Великий вплив на результати господарської діяльності оказує рівень інтенсифікації виробництва. Як відомо, розширене відтворення в сільському господарстві може здійснюватись екстенсивним та інтенсивним шляхом. Якщо збільшення виробництва досягається за рахунок розширення посівних площ та поголів'я тварин, то таку форму розширеного відтворення називають екстенсивною. Якщо ж розвиток виробництва відбувається шляхом поліпшення якості ґрунту, додаткового вкладення засобів на одну і ту же площу і тим самим досягається підвищення врожайності культур і продуктивності худоби, то такий шлях збільшення виробництва продукції називається інтенсивним. Інтенсифікація є головним напрямом розвитку сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі. Постійний ріст інвестицій на розвиток більш сучасних засобів виробництва, більш кваліфікованої праці в розрахунку на одиницю земельної площі повинні забезпечити основну долю приросту виробництва валової продукції.

До показників, які характеризують рівень інтенсифікації в господарстві належать: сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь; затрати живої праці з розрахунку на гектар земельної площі або голову худоби. Для характеристики рівня інтенсивності сільського господарства використовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей, спожитої електроенергії на виробничі потреби з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь; кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг тракторних робіт на 1 га ріллі; площа меліорованих земель тощо. Таким чином, рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва розглянемо в таблиці 2.10.

У 2004 році по відношенню до 2000 р. на 72,2% зменшилась вартість виробничих фондів, яка припадає на 100 га сільськогосподарських угідь. Виробничі витрати при цьому зросли на 1,2%. Внаслідок зменшення енергетичних потужностей в 2 рази на кожні 100 га сільськогосподарських. угідь скоротилися витрати електроенергії - на 47,3%, поголів'я продуктивних тварин - на 53,4%, обсяг механізованих робіт - на 6,5%.

Таблиця 2.10

Рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

Показники
2000
2001
2002
2003
2004
2004 до 2000, %
Припадає на 100 га сільськогосподарських угідь:
основних виробничих фондів с.-г.призначення, тис. грн.
226,9
223,8
96,4
64,2
63,1
27,8
виробничих витрат, тис. грн.
50,2
73,1
64,7
30,5
50,8
101,2
затрат праці, тис.люд.-год.
6,3
5,8
4,5
2,3
3,1
49,2
вартості добрив, грн.
2,77
2,98
3,41
2,11
1,31
47,3
енергетичних потужностей, к.с.
490,4
421,1
214,3
214,3
207,8
42,4

витрат електроенергії на виробничі потреби,

тис. кВтгод.
24
21
22
17,1
15,06
62,7
поголів'я продуктивних тварин, ум. гол.
30
30
29
25
14
46,6
Обсяг механізованих робіт на 1 га ріллі, ум.ет.га
9,3
9,1
9,2
8,9
8,7
93,5

Внесено добрив на 1 га

ріллі:
- органічних, т
0,16
0,21
0,24
0,19
0,13
81,2
- мінеральних, у д.р.
0,13
0,11
0,17
0,14
0,1
76,9
Витрати праці в рослинництві на 1 га ріллі, люд.-год.
46,4
41,1
33,4
19,7
33,5
72,2
Витрати праці в тваринництві на 1 умовну голову, люд.-год.
2196,7
2433,3
2137,9
1040
1214,3
55,3

Скоротилися обсяги внесення органічних та мінеральних добрив на 1 га ріллі, а також знизилися витрати праці як в рослинництві, так і в тваринництві на 27,8% та на 44,7% відповідно.

Основні результативні показники інтенсифікації сільського господарства - це врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність окремих видів тварин, вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь.

Результати інтенсифікації виробництва у господарстві в 2004 році порівняно з 2000 роком значно знижується, а по деяким показникам понад як в два рази. Це пояснюється не лише зниженням рівня інтенсифікації, але і в цілому несприятливими природно - кліматичними умовами року.

Таблиця 2.11

Результати інтенсифікації виробництва у ТОВ «Маяк», 2000-2004 рр.

Показники
2000
2001
2002
2003
2004
2004 у % до 2000
Урожайність, ц/га:
- зернових культур
13,0
24,7
24,7
21,5
13,9
106,9
- соняшнику
10,18
5,83
7,2
15,6
7,45
73,2
- плоди
69,8
108,2
93,0
66,5
98,6
141,27
Середньорічний надій молока від однієї корови, кг
1877
1447
1660
1630
283
15,1
Середньодобовий приріст молодняку ВРХ, г
203
246
321
242
60,2
29,6
Вироблено на 100 га сільськогосподарських угідь, ц:
- молока
21,3
7,5
8,3
11,4
10,1
47,4
- м'яса
16,9
3,6
1,4
1,3
1,1
6,5
Вироблено на 100 га ріллі, ц:
- зерна
475,9
1152,2
960,6
84,4
699,0
146,9
- насіння соняшнику
235,4
85,7
158,3
341,3
249,1
105,8

Економічну ефективність інтенсифікації сільського господарства характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, розмір валового, чистого доходу і прибутку на 1 га земельної площі, окупність додаткових витрат. Проведемо аналіз показників економічної ефективності інтенсифікації, використовуючи дані таблиці 2.12.

Оскільки в 2004 році знижується рівень валового доходу, то показники одержання на 100 га сільськогосподарських угідь, 100 грн. виробничих фондів, а також на 100 грн. виробничих витрат мають тенденцію до зниження. Лише на одного середньорічного працівника ці показники зростають, що пояснюється різким скороченням персоналу підприємства.

Таблиця 2.12

Ефективність інтенсифікації виробництва у ТОВ «Маяк», 2000-2004 рр.

Показники
2000
2001
2002
2003
2004
2004 у %до 2000
Одержано валової продукції:
- на 1 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.
0,50
0,53
0,48
0,37
0,61
122,0
- на 100 грн. виробничих фондів, тис. грн.
22,2
23,6
50,0
57,9
96,9
436,5
- на 100 грн. виробничих витрат, тис. грн.
100,2
72,2
74,4
122,1
120,6
120,4
- на 1 середньорічного працівника, тис. грн.
17,2
15,7
14,9
13,1
22,1
128,5
Одержано валового доходу:
- на 1 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.
-0,22
-0,20
-0,17
0,07
0,11
-
- на 100 грн. виробничих фондів, тис. грн.
-9,6
-9,1
-17,1
10,5
16,6
-
- на 100 грн. виробничих витрат, тис. грн.
-43,2
-27,8
-25,5
22,1
20,6
-
- на 1 середньорічного працівника, тис. грн.
-7,4
-6,1
-5,1
2,4
3,8
-
Одержано прибутку (збитку):
- на 1 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.
-0,1
-0,01
-0,3
-0,3
+0,2
-
- на 100 грн. виробничих фондів, тис. грн.
-3,8
-0,4
-28,0
-44,0
+23
-
- на 100 грн. виробничих витрат, тис. грн.
-17,3
-1,3
-41,6
-92,8
+28,4
-
- на 1 середньорічного працівника, тис. грн.
-2,9
-0,3
-8,3
-9,9
+5,2
-

Проте слід зазначити, що розміри валової продукції збільшились при цьому наступним чином: на 1 га сільськогосподарських угідь - на 22%, на 100 грн. виробничих фондів - на 336,5%, на 100 грн. виробничих витрат та середньорічного працівника - на 20,4% та 28,5% відповідно.

Внаслідок зростання отриманого збитку, збільшується збитковість земельних угідь, виробничих фондів, а також виробничих витрат. Валовий доход, який є прибутковим лише на протязі двох останніх років, має тенденцію до збільшення. А прибуток господарство отримує лише в 2004 році.

2.3 Ефективність реалізації сільськогосподарської продукції

Одним із суттєвих факторів ефективності виробництва сільськогосподарської продукції являється формування сфери реалізації. Декілька років тому аграрний ринок не був актуальним для конкретно взятого господарства, так як практично весь обсяг продукції закуповувався державою і велика частина прибутку від їх реалізації поступала державним заготівельним та переробним організаціям. Наряду з цим, більшість господарств, які зупинились перед свободою вибору, вже сьогодні зіштовхуються з гострою проблемою збуту сільськогосподарської продукції.

Одержуючи урожай, але не знаходячи споживача на цю продукцію навіть спеціалізовані господарства не можуть вести не тільки розширене, але й просте відтворення. Тому, першочерговою метою товаровиробника є активний пошук ринків збуту.

Необхідно зосередити увагу на тому аспекті, що в умовах перехідної економіки основними виробниками сільськогосподарської продукції у південному регіоні залишаються господарства населення, що спричиняє труднощі як у виробництві продукції, так її реалізації. Фактично таке виробництво призначене насамперед для самозабезпечення домогосподарств і, по суті, майже не впливає на функціонування ринку продукції, практично не пов`язане із забезпеченням сировиною переробної промисловості, особливо це стосується виробництва плодів, ягід, винограду та овочів.

Однією з основних причин незадовільного стану реалізації продукції у ТОВ «Маяк» є не тільки спад виробництва, а й низька товарність плодово-ягідної продукції. Це наглядно видно при реалізації основного виду продукції у господарстві - зернових культур (рис. 2.4)

Середній рівень товарності за 5 років становить 77,3%. Основною причиною такого стану є несвоєчасна реалізація вирощеної продукції, внаслідок чого її псування, неможливість більшості господарств знайти ефективні канали збуту.

Слід вказати на протилежну тенденцію рівня товарності й обсягів реалізації продукції протягом 2000-2002 років. Тобто рівень товарності збільшується не за рахунок зростання обсягів виробництва і реалізації продукції, а тільки за рахунок підвищення частки обсягів реалізації. Обсяг реалізації продукції у 2002 р. порівняно з 2001 р. зменшився лише на 2,2%, водночас рівень товарності зріс на 15,5%; а при зниженні рівня товарності на 2,4% у 2001 р. порівняно з 2000 р. обсяг реалізації продукції збільшився майже удвічі.

Перш за все це означає, що господарство може реалізувати лише певну, визначену частину виробленої продукції і не здатне реагувати на економічні умови, створені на ринку, а саме зміну цін, попиту і пропозиції. Але вже за останні дослідні роки спостерігається майже чітка тенденція залежності рівня товарності від зміни реалізації продукції.

У процесі дослідження встановлено, що рівень товарності зернових у ТОВ «Маяк» залежить від складу та питомої частки кожного виду зернових культур у структурі реалізації продукції.

Таблиця 2.13

Структура валового збору та реалізації зернових культур

у ТОВ «Маяк», 2004 р

Культури

Валовий збір, т
Структура валового збору, %
Реалізовано продукції, т
Відношення реалізованої продукції в % до
до валового збору
до підсумку
Зернові, всього
23180
100,0
18451
80,0
100,0
з них: озимі зернові
11295
48,7
8301
73,5
45,0
ярові зернові
11885
51,3
10150
85,4
55,0

У структурі товарної продукції зернових культур переважає частка ярових культур, яка складає 55% від загального обсягу, що в свою чергу негативно впливає на виручку від реалізації продукції, так як ціна реалізації озимих зернових була більше на 6 грн. за центнер ніж ціна ярових культур. У структурі реалізації ярових культур основна питома вага припадає на ячмінь та просо, частка яких відповідно дорівнює 41,2 та 11,3% від загального обсягу реалізації зернових культур.

Розташування поблизу господарства Мелітопольського елеватора, наявність розгалуженої мережі автомобільних шляхів, проходження траси Москва - Сімферополь, розташування морського порту в Бердянську визначають сприятливі економічні умови для збуту у господарстві зернових культур. Проте рівень товарності зернових культур не досягає достатнього рівня. Так, товарність озимих зернових дорівнює лише 73,5%

За останні п`ять років спостерігається збільшення реалізації продукції як взагалі по господарству, так і по видам продукції (табл. 2.14).

Таблиця 2.14

Виручка від реалізації основних видів сільськогосподарської продукції у ТОВ «Маяк», 2000-2004 рр.

Види продукції
Роки
Відношення 2004 до 2000 р., +/-
2000
2001
2002
2003
2004
Зернові
432,7
727,9
624,0
615,5
617,2
184,5
Соняшник
326
191,4
224,0
60,7
583,8
257,8
Плоди
116,5
345,3
212,0
152,0
448,1
331,6
М'ясо ВРХ
66
31,4
30,4
41,4
-
-66
Свині
80,1
137,4
115,1
39,7
3,6
-76,5
Молоко
1
3,3
0,8
0,4
-
-1
Всього по підприємству
1254
1598
1378,3
1065,2
1851,2
597,2

За дослідний період виручка від реалізації продукції збільшилась на 597 тис. грн, причому від реалізації зернових - на 184,5 тис. грн., плодів - на 331,6 тис. грн. В той час реалізація тваринницької продукції зменшилась за цей період на 144 тис. грн. Основною причиною виявилося різке скорочення поголів`я тварин у господарстві. Водночас протягом 2000-2001 років ця галузь забезпечувало господарство у середньому 12-15% товарною продукцією.

Основними причинами спаду обсягів товарної продукції та виручки від реалізації в господарстві, зокрема у тваринництві, стали відміна держзамовлення на сільськогосподарську продукцію у 90-х роках та незадовільна маркетингова діяльність, завдання якої є вивчення питань заготівлі, зберігання, переробки продукції, оптової й роздрібної торгівлі. Як переконують результати дослідження, господарство ще не адаптувало виробництво продукції до ринкових умов.

У процесі переходу до ринкових відносин значно змінилася структура каналів реалізації сільськогосподарської продукції в ТОВ «Маяк». Частка каналів реалізації окремих видів сільськогосподарської продукції характеризується даними таблиці 2.15

Таблиця 2.15

Обсяги і частка каналів реалізації основних видів продукції

у ТОВ «Маяк», 2004 р.

Канали реалізації
зернові
соняшник
плоди
свинина
ц
%
ц
%
ц
%
ц
%
Переробні підприємства
3100
16,8
2376
27,3
49
1,8
12
46,1
Населенню в рахунок оплати праці
2103
11,4
331
3,8
320
11,8
-
-
Міські ринки та власні магазини
-
-
-
-
932
34,3
3
12,4
Видача пайовикам
1273
6,9
218
2,5
65
2,4
-
-
Інші канали реалізації
11975
64,9
3779
66,4
1347
49,6
11
41,5
Разом
18451
100,0
8703
100,0
2716
100,0
27
100,0

Основним каналом реалізації, який реально відображає цінову ситуацію, є реалізація продукції через міські ринки та власні магазини, на яку припадає 34,3 та 12,4% реалізації відповідно плодів та свинини. Структура каналів реалізації продукції у господарстві різниться залежно від галузі виробництва. Реалізація рослинницької продукції через заготівельну систему у 2004 році у господарстві не перевищувала 30%, в той час майже як 50% свинини реалізовувалась через м`ясокомбінат. У 2001 р. з`явився новий канал реалізації сільськогосподарської продукції - видача пайовикам в рахунок орендної плати за землю та оплати майнових паїв. Загальний обсяг продажу за цим каналом реалізації за різними видами продукції у 2004 р. Не перевищував 10 відсотків. Але він ще не набув вагомого значення серед інших каналів реалізації продукції, крім того, продукція реалізується через споживчу кооперацію, комерційні структури та підприємства.

Основним каналом збуту зернових культур та соняшника є продаж їх комерційним підприємствам - відповідно 64,9 і 66,4%. Структура каналів реалізації цих культур значно відрізняється від структури каналів реалізації іншої сільськогосподарської продукції, яка характеризується відсутністю реалізації продукції на міських ринках та значною питомою вагою реалізації населенню в рахунок оплати праці - відповідно 11,4 та 3,8%.

Якщо характеризувати продаж сільськогосподарської продукції за різними каналами реалізації в динаміці, то можна переконатися, що в 2000 - 2004 рр. по зернових культурах та соняшнику різко знизилася частка реалізації заготівельним організаціям.

Раціональне використання сільськогосподарської продукції в ринкових умовах повинно здійснюватися відповідно до задоволення попиту населення регіону на свіжу продукцію та продукцію її переробки. В останні роки платоспроможність населення визначає не тільки обсяги попиту продукції, а й ціну реалізації. Яскравим прикладом може бути реалізація плодів у господарстві. У ТОВ «Маяк» спостерігається зростання цін реалізації, проте темпи їх підвищення істотно різняться за каналами реалізації (рис. 2.5).

У 2004 р. порівняно з 2000 р. ціни реалізації плодів заготівельним організаціям зросли на 40,6%, населенню в рахунок оплати праці та на міських ринках і у власних магазинах - майже утричі. Нижчими вони були у 2000 році (від 160 грн. до 430 грн.). Водночас у 2002-2003 рр. знизилися ціни на продукцію, яка надходить заготівельним організаціям. Порівняно з 2001 р. ціни за цим каналом реалізації в 2002 і в 2003 роках відповідно дорівнювали 51,5 та 47,2%. Погодні умови 2001 року зумовили спад обсягів виробництва та реалізації продукції і внаслідок цього підвищення цін по основних каналах реалізації.

Протягом досліджуваного періоду простежується обернена взаємозалежність між обсягами й ціною реалізації. Так, у 2003 р. порівняно з 2002 р. при збільшенні рівню цін реалізації плодів і ягід в рахунок оплати праці на 40% відповідно зменшився на 51,5% обсяг реалізації продукції.

Аналіз рівня цін свідчить про значне відхилення їх залежно від каналів реалізації усієї сільськогосподарської продукції. Так, ціни на продукцію, яка реалізується сільськогосподарськими підприємствами на ринку, в 2-3 рази вищі від рівня цін реалізації заготівельним організаціям. Передусім це визначається вищою якістю продукції, яка надходить на ринок.

За дослідний період, незалежно від каналів реалізації сільськогосподарської продукції, ціни реалізації мали тенденцію до постійного збільшення. Так, ціни продажу населенню збільшились утричі, при збільшенні обсягів реалізації в 4 рази, у тому числі на ринку ціни відповідно зросли в 1,9 рази.

Слід відзначити також, що протягом 2002-2003 рр. середні ціни на сільськогосподарську продукцію, що реалізовувались населенню в рахунок оплати праці, щорічно перевищували рівень середньозваженої ціни на 2-7% відсотків.

Причиною високого рівня цін на сільськогосподарську продукцію є відсутність розвинутої ринкової інфраструктури в регіоні. Високі реалізаційні ціни, відсутність оптової торгівлі, неврегульовані економічні відносини між сільськогосподарськими й переробними підприємствами виявилися причиною перетворення діяльності господарства із високорентабельного в низькорентабельне, а галузь тваринництва у господарстві - навіть у збиткову.

Першочерговою метою господарства є активний пошук ринків збуту. В умовах ринкової конкуренції господарство є власником своєї продукції і самостійно визначає канали збуту, що суттєво впливає на ефективність реалізації продукції (табл. 2.16)

Таблиця 2.16

Ефективність реалізації основних видів продукції у ТОВ “Маяк”, 2004 р.

Показники
Види продукції
Зернові
Соняшник
Плоди
Свинина
Структура каналів реалізації плодів та ягід, %
- переробним підприємствам;
16,8
27,3
1,8
46,1
- населенню в рахунок оплати праці та через систему громадського харчування;
11,4
3,8
11,8
-
- на ринку, через власні магазини;
-
-
34,3
12,4
- видача пайовикам;
6,9
2,5
2,4
-
- інші канали реалізації
64,9
66,4
49,6
41,5
Ціна реалізації, грн./ц
28,1
57,4
138,2
708,9
Рівень товарності, %
79,6
81,5
91,2
73,2
Прибуток (збиток) від реалізації 1 ц продукції, грн.
6,2
12,8
51,2
-726,1
Рівень рентабельності, %
28,3
28,7
58,8
-50,5

Реалізація сільськогосподарської продукції переробним підприємствам у 2004 році у господарстві була одним з основних чинників формування низької ціни реалізації продукції. Строкатість рівня товарності свідчить про відсутність у господарстві постійних каналів збуту продукції.

Дані таблиці свідчать про пряму залежність між рівнем товарності, прибутком і рівнем рентабельності. При більшому рівню товарності плодів на 9,7% порівняно з соняшником, величина прибутку величина прибутку 1 центнера реалізованої продукції більша на 23,8 тис. грн., рівень рентабельності - на 67,5 відсотків.

Забезпечення вищої ефективності в ринкових умовах можливе за рахунок підвищення рівня урожайності плодово-ягідних культур, відновлення спеціалізованого виробництва, зменшення витрат на виробництво й реалізацію продукції, удосконалення системи збуту, а внаслідок цього рівня товарності та рентабельності продукції.

Узагальнення результатів здійсненого аналізу системи реалізації плодово-ягідної продукції дозволяє зробити висновок про те, що в Запорізькій області існують вагомі резерви щодо поліпшення її функціонування. Вони пов`язані зі створенням нових форм ринкової інфраструктури, а саме оптової й роздрібної торгівлі, ярмаркової діяльності та обслуговуючих кооперативів.

Разом з тим для ефективного їх функціонування в сільськогосподарських підприємствах різних форм господарювання у Запорізькій області першочерговим є вирішення таких питань, як розширення асортименту та збільшення обсягів виробництва відповідно до попиту на цей вид продукції на ринку, підвищення якості та конкурентоспроможності плодово-ягідної продукції, перш за все на внутрішньому ринку, удосконалення економічних відносин між переробними і збутовими підприємствами й виробниками плодово-ягідної продукції.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ТОВ “Маяк”

3.1. Організація створення маркетингової служби

Питання щодо організації маркетингової служби надзвичайно важливе як в теоретичному, так і в практичному відношенні. І дуже актуальне для агропідприємств. Організація маркетингу - це структурна побудова для управління маркетинговими функціями. Зараз відомі кілька типових моделей маркетингових служб. Серед них є інтегровані, які здійснюють свою діяльність комплексно і управляються з одного координуючого центру, і неінтегровані, які представляють собою сукупність відповідних підрозділів, не скоординованих у своєму впливі на споживача. Інтегровані маркетингові служби можуть бути побудовані за функціональним чи товарним принципом, з орієнтацією на споживачів чи ринки, з лінійною чи матричною взаємозалежністю окремих складових.

Великі підприємства з значною кількістю ринків використовують матричну модель побудови маркетингової структури. Для більшості сільськогосподарських підприємств, якими є малі і середні за розміром агроформування створення великої маркетингової служби недоцільно, вона не буде окуплятися, а мала маркетингова служба не в змозі проводити системні маркетингові дослідження на високому рівні.

Вихід з даної ситуації полягає в залученні до співпраці професійних маркетологів або спеціалізованих фірм. Інший шлях вирішення проблеми полягає в створенні спільно з іншими підприємствами маркетингових центрів, які б займалися маркетинговими дослідженнями, як на регіональному рівні району, регіону, так і в загальнодержавному масштабі.

Крім стаціонарних маркетингових організаційних структур у вигляді відділів, бюро, секторів доцільно створювати тимчасові. Вони складаються з однієї чи кількох груп і створюються для вирішення завдань тимчасового характеру. Такими тимчасовими маркетинговими організаційними структурами можуть бути ради з маркетингу (дорадчі органи), які включають провідних спеціалістів підприємства (або групи підприємств) і періодично збираються для вирішення конкретних проблем, або венчурні групи (невеликі групи спеціалістів), які працюють деякий час спільно над реалізацією запропонованих ідей. Для створення тимчасових маркетингових структур необхідно чітко сформулювати їх основне завдання, визначити відповідальність кожного, організувати чітке планування роботи, призначити відповідальних виконавців.

Динамічні ринки, а саме до таких належить ринок агропродукції, потребують гнучкої організаційної структури, що швидко і адекватно змінюється, яка б дозволила реалізувати концепцію агромаркетингу, забезпечувала б сільськогосподарські підприємства постійною і достовірною інформацією про ринок. Входження в інформаційні об'єднання вимагає від учасників ринку, до яких входять сільськогосподарські підприємства, постійно проводити збір, обробку, аналіз ринкової інформації для прийняття управлінських рішень. Тому доцільно для досягнення маркетингових завдань на рівні агропідприємства формування таких маркетингових ланок, які через координацію роботи з фірмовими магазинами, посередницькими та іншими структурами започатковуватимуть рух виробленої продукції до споживача. Посередницькі організації, підтримуючи зв'язки з сільськими клієнтами, через маркетингові ланки виконуватимуть ті функції, що неможливі, або недоцільні для виконання в сільськогосподарських і підприємницьких структурах.

Виконання маркетингової діяльності потребує великого обсягу інформації, знань та досвіду для її аналізу та управління виробництвом-збутом. Її повинні здійснювати спеціалісти відповідної служби. Доцільність організації маркетингової служби на сільськогосподарському підприємстві залежить від його спеціалізації, обсягу продажу продукції та цільового ринку. Господарство може мати свого маркетолога, для виконання комплексу робіт по управлінню виробництвом-збутом і одночасно використовувати послуги альтернативної маркетингової служби щодо проведення комплексного аналізу ринку, тощо. Невеликі за розміром сільськогосподарські підприємства (селянські (фермерські) господарства) для здійснення маркетингу можуть створити маркетинговий кооператив. Таким чином, можливі наступні варіанти виконання функцій управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства: новоствореним підрозділом маркетингу, перекваліфікованою службою постачання-збуту, торговим домом, або маркетинговим кооперативом.

В залежності від обсягів виробництва, його специфіки, чисельності працівників, ринків збуту структура відділу маркетингу може бути різною. На підприємствах з чисельністю працівників до 50 чоловік питання маркетингу вирішує, звичайно, один висококваліфікований спеціаліст. На підприємствах з чисельністю до 200 чоловік відділ маркетингу складає 5-12 працівників.

При організації маркетингової структури бажано дотримуватись таких основних принципів:

Простота маркетингової структури.

Чим простіша структура, тим краще і ефективніше управляти нею.

Чіткість системи взаємовідносин відділу маркетингу з підрозділами підприємства.

„Маркетинг для фірми, а не фірма для маркетингу”. Це означає, що служба повинна організовуватися і постійно розвиватися під цілі, завдання і особливості функціонування підприємства, максимально забезпечуючи ефективні умови для його ринкової діяльності. Під впливом змін споживчого попиту, науково-технічного прогресу, росту обсягів маркетингова структура повинна вміти змінювати свою організаційну форму. Ефективність роботи служби тільки наполовину залежить від того, як її працівники виконують свої прямі службові обов'язки. Друга ж половина цілком залежить від того, наскільки увесь персонал фірми включений у маркетинг.

Цей принцип полягає в тому, щоб бути якомога ближче до споживача. Це означає, що незалежно від варіантів організаційної структури остання повинна забезпечити максимальний контакт всіх без винятку працівників служби з реальними і потенційними споживачами продукції підприємства.

Професійний маркетолог повинен відповідати таким вимогам:

- повинен мати достатньо високий рівень спеціальної освіти;

- володіти рідкісною здатністю здобувати інформацію і у конкурентів підприємства, споживачів, постачальників, і у персоналу самого підприємства;

- мати схильність до нововведень і постійного навчання;

- бажаними є прийняття жорстких схем і структур, нормальне ставлення до протилежної думки і вміння коректно сперечатися, аналітичний склад розуму, розвинута інтуїція.

Проведене реформування аграрного сектору економіки сприяє формуванню на рівні агропідприємств маркетингових ланок, які разом з фірмовими магазинами та посередницькими структурами забезпечують рух виробленої продукції до споживача. Ці посередницькі структури мають здійснювати весь комплекс (чи частину) агромаркетингу та проводити матеріально-технічне забезпечення аграрного виробництва постачаючи йому сучасні техніку та технологію, високопродуктивних тварин та сортів насіння.

Посередницькі організації, через маркетингові ланки, виконуватимуть ті функції, що не в змозі або не доцільно виконувати в сільськогосподарських підприємницьких структурах.

Важливо, щоб функціонування маркетингових структур не обмежувалося тільки внутрішнім аграрним ринком. Орієнтація на дешеву сільськогосподарську продукцію через низьку платоспроможність населення країни призводитиме до скорочення її виробництва. Тому маркетингові структури мають активно включатися у зовнішньоекономічну діяльність, яка буде стимулювати виробництво агропродовольчої продукції.

В сучасних умовах значна кількість великих підприємств прагне використати маркетинг у спрощеному вигляді, тобто в основному для процесу реалізації своїх товарів на ринку. Основною перепоною, що постає на шляху переходу до маркетингової моделі господарювання є невміння правильно визначити свою маркетингову стратегію та неспроможність організувати дієвий структурний підрозділ, який би якісно виконував покладені на нього функції управління маркетингом.

В сільськогосподарському підприємстві у процесі переходу маркетингу з інструментальної фази до фази концепції, що об'єднує всі функції, якісно змінюється відповідальність керуючого маркетингом. Він виступає не лише арбітром між фактом продажу і діями підрозділів, що могли посутньо впливати на продаж, але й відповідальним за ринкові цілі компаній та їх досягнення.

При збутовій орієнтації діяльністю підприємства керують інженери, які відповідають за виробництво продукції та враховують насамперед існуючі можливості й потреби самого підприємства. Виробляється і продається те, що відносно легко можна виготовити (при мінімальних затратах на виробництво). Асортимент продукції при цьому досить вузький, виробничий процес жорсткий, конкурентоспроможність товару розглядається в основному через призму ціни продажу, що формується на основі виробничих витрат. Філософія управління зводиться до вирішення короткострокових завдань виробництва, споживачу приділяється мало уваги.

Маркетингова орієнтація вимагає, щоб фірмою керували економісти, які відповідають за збут продукції і на перше місце ставлять запит споживачів. Тому за такої орієнтації виробляється лише те, що буде обов'язково куплене, формується широкий асортимент продукції, у виробничому процесі закладається максимум гнучкості, конкурентоспроможність товару визначається виходячи з можливості споживача здійснити вибір під час купівлі. При цьому ціна продажу залежить від ціни споживача. Наукові дослідження здебільшого спрямовуються на дослідження ринку, поведінку споживачів і конкурентів.

Одним з найважливіших завдань підприємства є пошук і приймання на роботу кваліфікованих маркетологів і, водночас, покращення мотивації їхньої праці. Це мають бути спеціалісти з економічною освітою і нестандартним мисленням, або маркетинговою освітою. У зв'язку з тим, що в даний час не існує типових штатних розкладів і нормативів для відділів маркетингу як і будь-якої іншої документації, що регламентує маркетингову діяльність, то кожне підприємство повинне самостійно формувати відповідні відділи, виходячи з потреб, які визначає діюча в даний час економічна і кон'юнктурна ситуації.

Рис.3.1 Проектна організаційна структура управління маркетингом

Важливу роль у правильній організації управління маркетингом відіграє організаційна структура. Кількість можливих варіантів організаційних структур може бути досить великою. В загальному, тип структури залежить від розміру підприємства, його стратегічних цілей, ринкових можливостей, обраних стратегічних зон господарювання.

Вважаємо, що до відділу маркетингових досліджень повинні входити такі спеціалісти:

- начальник відділу - відповідає за організацію маркетингових досліджень і їх результати;

- експерт-аналітик - виконує широке коло обов'язків, від планування маркетингових досліджень до контролю над їх виконанням. В його підпорядкуванні можуть бути інші молодші експерти - аналітики, які здійснюють окремі етапи досліджень;

- технічні спеціалісти - виконують вузькі спеціалізовані функції, такі як розробка опитувальних анкет, вибіркові спостереження, обробка інформації, збір вторинної інформації тощо;

- обслуговуючий персонал - друкарки, референти, перекладачі.

До відділу формування попиту і стимулювання збуту входять:

- начальник відділу - відповідає за організацію формування попиту та стимулювання збуту;

- спеціалісти, основними функціями яких є:

- розробка упаковки, марочних назв, товарних знаків;

- пошук ідей для модифікації існуючих товарів;

- ринкове випробування товарів;

- перевірка якості товарів, що відповідає вимогам споживачів;

- функціонально-вартісний аналіз;

- контроль за витратами виробництва.

Ефективність функціонування маркетингової служби значною мірою залежить від тих кадрів, які зайняті маркетингом. Для успішного вирішення тих різнопланових завдань, які стоять перед службою маркетингу необхідно, щоб її очолював висококваліфікований спеціаліст в ранзі заступника керівника підприємства, який володіє економічними, фінансовими, плановими, техніко-виробничими, дослідницькими і збутовими питаннями. Мова йде не тільки про професійну кваліфікацію, але й про міру відповідальності, про рівень знань і розуміння діючої на підприємстві концепції маркетингу Маркетингова орієнтація потребує, щоб стратегію розвитку підприємства і її реалізацію розробляли економісти, у яких на першому місці - облік попиту споживачів. Тому виробляється те, що буде безперечно куплено, формується широкий асортимент продукції, конкурентоспроможність товару визначається, виходячи з можливостей покупця здійснити вибір товару чи послуги.

Організація взаємовідносин відділу маркетингу з іншими підрозділами також багато в чому залежить від того, наскільки структура підприємства в цілому відповідає принципам маркетингу. Тому важливо, щоб за керівником служби маркетингу і кожним з його спеціалістів були документально закріплені у відповідних Положеннях функції, засоби, обов'язки і права, відповідальність і повноваження у взаємовідносинах з іншими підрозділами, відділками, представниками тощо.

Функціональні задачі маркетингової служби:

- постановка мети та завдань підприємства з врахуванням тенденцій розвитку на короткостроковий та найближчі періоди, подальшу перспективу;

- аналіз та оцінка власних можливостей підприємства, в першу чергу виробничих, економічних ,матеріально-ресурсних, кадрових;

- розробка стратегії і тактики маркетингової діяльності враховуючи специфіку і умови сільськогосподарського підприємства;

- створення банку даних для систематизації і аналізу усієї комерційно-економічної інформації щодо кон'юнктури потенційних ринків збуту;

- зростання ефективності підприємницької діяльності, прибутку і доходів, підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства;

- при необхідності розробка заходів щодо реформування сільськогосподарського підприємства (перетворення в нову форму власності);

- навчання персоналу підприємства методам і принципам маркетингової роботи.

Групу продажу краще розділити на 2 відділи: - відділ збуту та транспортний відділ.

До функцій відділу збуту відносяться:

- розробка стратегій збуту;

- вибір ефективних каналів розподілу;

- розробка методів просування товарів і рекламної компанії;

- вивчення реакції споживачів на товар.

Основними функціями транспортного відділу є:

- забезпечення своєчасності поставок;

- збереження товарів під час поставок;

- визначення оптимальних транспортних маршрутів.

Положення про службу маркетингу агропідприємства надається у додатку В. Проект створення маркетингової служби включає вступ та п'ять розділів. Метою проекту є створення маркетингової служби з оптимальною, економічно обґрунтованою структурою.

Для більш наглядного опису ієрархії мети намалюємо „дерево завдань” (рис. 3.2).

Рис. 3.2 „Дерево завдань” проекту створення маркетингової служби

Основним результатом діяльності маркетингової служби буде збільшення прибутку від реалізованої продукції без посередників.

Обсяги реалізації насіння озимої пшениці до створення маркетингової служби і після показані в таблиці 3.1.

Дані щодо реалізації продукції після створення маркетингової служби - реально заплановані, які можливо отримати в майбутньому.

Проведемо аналіз планових показників з наявними на кінець 2004 р.

Таблиця 3.1 - Обсяги реалізації зернових культур

Продукція
До створення маркетингової служби
Після створення маркетингової служби
Валовий збір, ц
Обсяги реалізаці, ц
Товарність, %
Валовий збір, ц
Обсяги реалізаці, ц
Товарність, %
Зернові, всього
23180
18451
80,0
28600
26090
91,2
з них: озимі зернові
11295
8301
73,5
16200
15390
95,0
ярові зернові
11885
10150
85,4
12400
10700
86,3

Планується збільшити обсяги реалізації за всіма зерновими культурами. так, обсяг реалізації озимих зернових збільшиться майже у два рази. Ефективна робота маркетингової служби, пошук нових каналів збуту, удосконалення економічних взаємовідносини з переробними підприємствами і посередниками забезпечить не тільки збільшення обсягів реалізації, але й підвищення рівню товарності як взагалі по зерновим, так і окремо по культурам. Рівень товарності озимих зернових збільшиться на 21,5%, ярових зернових - на 0,9. низький рівень товарності ярових культур пояснюється тим, що більшість продукції залишається на потреби у господарстві.

Економічна ефективність діяльності маркетингової служби, а зокрема реалізація зернових культур, буде залежати від того, скільки господарство реалізує продукції через посередників, переробні підприємства, елеватор, агрофірми, біржі, які отримують 20% суми від всього обсягу реалізованого насіння. Основним ринками збуту зернових є Мелітопольський елеватор, який закуповує частину продукції за цінами, нижче ринкових.

Одним із завдань маркетингової служби господарства є розробка довгострокової програми (на 5 років) виходу на ринки інших регіонів.

При такій перспективі основним завданням господарства є підвищення якості продукції і зниження його собівартості, застосування інте и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.