На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти готовые бесплатные и платные работы или заказать написание уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов по самым низким ценам. Добавив заявку на написание требуемой для вас работы, вы узнаете реальную стоимость ее выполнения.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Быстрая помощь студентам

 

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Клас плазуни або рептилї: поведнка, спосб життя, размноження та значення в природ. Види плазунв, занесен до мжнародної Червоної Книги та до Червоної Книги України, їх характеристика. Закони, за якими збергаються занесен до Червоної книги види

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Биология. Добавлен: 13.06.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
2
Міністерство освіти та науки України
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
природничий факультет
кафедра зоології
Екологія та поведінка плазунів
індивідуальна робота
студентки 22 групи
Бєлотицької Єлизавети Юріївни
науковий керівник
Харченко Л.П.
Харків - 2009
Зміст
1. Клас плазуни або рептилії (Reptilia
1.1. Загальні відомості
1.2. Екологія плазунів
1.3. Поведінка плазунів
1.4. Спосіб життя плазунів
1.5. Розмноження плазунів
1.6. Значення плазунів
2. Види занесені до міжнародної Червоної Книги
2.1. Ряд Черепахи (Testudines use Chelonia)
2.2. Ряд Дзьобоголові (Rhynchocephalia)
2.3. Ряд Лускаті (Squamata)
2.4. Ряд Крокодили (Crocodylya)
3. Види занесені до Червоної Книги України
4. Закони, за якими зберігаються види, занесені до Червоної книги
5. Висновки
6. Список використованої літератури
1. Клас плазуни або рептилії (Reptilia)

1.1 Загальні відомості.
Плазуни в порівнянні із земноводними є наступним етапом пристосування хребетних тварин до життя на суші. Це перше сьогодення наземне хребетне, таке, що характеризуються тим, що розмножуються на суші яйцями, дихають лише легенями, механізм дихання у них всисного типу (за допомогою зміни об'єму грудної клітки), добре розвинені провідні дихальні шляхи, шкіра покрита роговими лусочками або щитками, шкірних залоз майже немає, в шлуночку серця є неповна або повна перегородка, замість загального артеріального стовбура від серця відходять три самостійні судини, нирки тазові (метанефрос). У плазунів збільшується рухливість, що супроводиться прогресивним розвитком скелета і мускулатури: міняється положення різних відділів кінцівок по відношенню один до одного і до тіла, зміцнюються пояси кінцівок, хребет розчленовується на шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий відділи, збільшується рухливість голови. Череп плазунів, як і у птиць, на відміну від інших хребетних тварин, з'єднується з хребтом одним (непарним) відростком. У скелеті вільних кінцівок характерні міжзап'ястні (інтеркарпальні) і міжплесневі (інтертарзальні) зчленування. У поясі передніх кінцівок у них є своєрідна покривна кість-надгрудинник. До примітивних особливостей плазунів як мешканців суші слід віднести наявність двох дуг аорти, змішану кров в артеріях тулубового відділу, низький рівень обміну речовин і непостійну температуру тіла. Сучасні плазуни є лише розрізненими залишками багатого і всілякого світу рептилій, що населяв Землю в мезозойську еру.
Зараз налічується близько 7000 видів рептилій, тобто майже втричі більше, ніж сучасних земноводних. Плазунів, що нині живуть, ділять на 4 ряди: черепахи (Testudines), дзьобоголові (Rhynchocephalia), лускаті (Squamata) і крокодили (Crocodylia). Найбільш багаточисельний ряд лускатих (Squamata), що включає близько 6500 видів, - єдина нині процвітаюча група плазунів, широко поширена по земній кулі і яка складає основну масу рептилій нашої фауни. До цього ряду відносяться ящірки (Sauria), амфісбени (Amphisbaenia) і змії (Ophidia). Значно менше черепах (Chelonia) -- близько 230 видів, представлених на тваринному світі нашої країни декількома видами. Це дуже древня група рептилій, що дожила до наших днів завдяки своєрідному захисному пристосуванню -- панциру, в який закуте їх тіло. Крокодили (Crocodylia), яких відомо близько 20 видів, населяють материкові і прибережні водоймища тропіків. Вони є прямими нащадками древніх високоорганізованих плазунів мезозою. Єдиний вигляд сучасних дзьобоголових (Rhynchocephalia) -- гаттерія має багато надзвичайно примітивних меж і збереглася лише в Новій Зеландії і на прилеглих дрібних островах.
1.2.Екологія плазунів.
Можна виділити дві екологічні групи плазунів: сухопутні і водяні. Перша група найчисленніша, друга - об'єднує тварин, які вторинно пристосувалися до життя у водному середовищі в дорослому стані. Плазунів, які живуть на суші, можна розділити залежно від місць життя: на плазунів лісу, степу, пустині, скелястих урвищ, гірських схилів тощо; водяних плазунів - на прісноводних і морських.
Розселившись у всі кліматичні області земної кулі, за винятком приполярних областей, плазуни дали дуже велику різноманітність життєвих форм. Серед них є наземні, підземні, водні, деревинні. Серед викопних рептилій були такі, які мали крила і літали в повітрі. Залежність температури тіла, що проте збереглася від предків, від температури довкілля, тобто пойкилотермія, пов'язана з низьким рівнем обміну речовин, визначає як специфіку поширення, так і багато біологічних меж плазунів. Плазуни, на відміну від земноводних, широко розселилися не лише у вологих тропіках, але і по пустелях, які дуже сприятливі за температурними умовами. Проте у міру руху до полюсів число видів рептилій падає.
Циклічність рептилій -- це біологічне пристосування до несприятливих умов температури і кормності жител. З умовою вологості в такій мірі, як в земноводних, вона не зв'язана. Добова циклічність пов'язана з температурою. Плазуни активні при оптимальних для кожного виду температурах. Оптимум же у всіх рептилій лежить в області високих температур і вагається в різних видів в межах 20-40°С. Будучи теплолюбивими, більшість плазуючих помірних широт -- денні, небагато видів -- смеркові і лише гекони -- нічні тварини. У тропічних пустелях, навпаки, дуже багато нічних видів рептилій, оскільки вдень там дуже жарко. Навіть у помірних широтах вдень температура грунту буває вище оптимальною, а в Середній Азії вона незрідка досягає 60°С і вище. При такій температурі всі рептилії могли б загинути через декілька хвилин від перегріву. Але, переміщаючись протягом доби, вони вибирають ті ділянки біотопу, де температура зараз щонайближче до оптимуму. Вранці тримаються на солнцепечних схилах барханів, потім переходять на тіньові схили, при нагріванні грунти підіймаються на гребінь бархана або кущ і так далі. Шляхом таких переміщень рептилії уникають перегріву і підтримують температуру тіла на високому і відносно постійному рівні, близькому до температури тіла гомойотермних (теплокровних) тварин, тобто вони виявляються «екологічно теплокровними» тваринами. Особливість ґрунту утримувати денне тепло використовується нічними видами плазунів. Так, сцинковий гекон, полюючи вночі, час від часу закопується в теплий пісок, тобто активність його розпадається на ряд періодів. Будучи біологічним пристосуванням, добовий цикл активності міняється в різні сезони залежно від умов температури. Так, навесні плазуни активні тільки в середині дня - в найтепліший час доби. В середині літа активність плазунів багатьох видів схилається, навпаки, тільки до вранішніх і вечірніх годин. Велике значення в терморегуляції плазунів має сонячна радіація. Так, в горах при температурі повітря мінус 5°с і поверхні ґрунту плюс 5°с температура тіла ящірки може досягати на сонці 19°с. Залежність активності від температури у змій не така очевидна. Проковтуючи повністю дуже велику здобич (до 2/3-3/4 власної ваги) і поволі перетравлюючи її, змії можуть бути неактивні 5-8 днів. Голодна ж змія виходить з притулку і при досить низьких температурах, далеких від оптимуму. У гори плазуни піднімаються до висоти 4000 м, зрідка до 5000 м, що також залежить від температури. Тобто тут спостерігається вертикальне поширення видів. Наприклад, у Таджикистані з 44 видів плазунів, у пустелях і напівпустелях, де висота 300-800 м над рівнем моря, живе 35 видів, у перед гірській зоні (висота 900- 1100 м) - 18, у гірській (вище 1100 м) - 12 видів.
Вплив температури позначається і на живленні плазунів. Так, у неволі гюрзи при температурі 22° С і нижче не їдять, а при температурі 35° С відригають їжу і перестають живитися. У літній період при високій температурі більшість плазунів залягає в літню сплячку або стає мало рухливою. Особливо відчутний вплив температури в зимовий період. Так, коли підвищується температура, деякі плазуни (ефа, гюрза, агами) вилазять із своїх сховищ, щоб погрітися на сонці.
Вологість, сонячна радіація, тиск впливають поширення лише окремих видів плазунів. Наприклад, степова гадюка живе в більш посушливих місцях, ніж звичайна. Під час розвитку зародка вологість відіграє певну роль, бо через шкаралупову оболонку ембріон дістає деяку частину вологи.
Велике значення мають також і біотичні фактори. Плазунами живляться багато хребетних тварин, тому в них є різні пристосування до захисту - від захисного забарвлення до отруйних залоз. Хребетні та безхребетні стають жертвою плазунів, тому між ними встановилися складні зв'язки, різного роду пристосування. В організмі плазунів та на їхньому тілі паразитує багато різних гельмінтів, кліщів. Деякі плазуни живляться рослинною їжею. Усі сухопутні черепахи - рослиноїдні тварини. Важливу роль у житті плазунів відіграє рослинність як середовище для життя. Останнім часом дуже впливає на плазунів окультурення ландшафту, яке призводить до зміни їх місць існування, а іноді і до зменшення або зникнення ряду видів, які не змогли пристосуватися до нових умов. Деякі види досить добре почувають себе в нових умовах. Так, у Середній Азії із зменшенням площі цілинних земель зменшилась і чисельність тварин, зникли сірий варан, сцинковий гекон, смугаста ящірка, водночас поширюються такі види, як пустинний гологлаз, сірий голопалий гекон, водяний вуж та деякі інші. Останнім часом багато видів плазунів охороняється законом, організовано заповідники.
1.3. Поведінка плазунів.
Циклічність. У плазунів, як і в інших хребетних тварин, добова циклічність змінюється залежно від сезону року. Значна частина плазунів веде денний спосіб життя і лише незначна (гекони, тропічні види) - нічний. Тому добова циклічність залежить від температури протягом доби. Добова активність (близько 12 годин на добу) у денних видів починається після виходу зі сховищ вранці обігріванням на сонці, потім настає час здобування їжі в різних як в освітлених, так і затінених місцях, що залежить від температури грунту і повітря. У літні дні більшість плазунів активні в ранкові й вечірні години. Оптимальні температури для них - від 20 до 40° С. Завдяки переміщенню плазуни уникають несприятливих температур, які змінюються протягом доби. Восени, коли загальна температура значно нижча, вони активніші в денні години.
Сезонна циклічність в основному характерна для тварин помірного клімату, де дуже змінюються температурні параметри протягом року. З цим пов'язані в плазунів зимова сплячка (а в деяких місцевостях і літня) та міграції, періоди розмноження, линяння (1 або 2 рази на рік), активне живлення тощо.
Сезонна циклічність, як і у земноводних, служить пристосуванням, що дозволяє мешкати в зонах, придатних для існування лише в теплий період року. У плазунів тропіків немає правильної сезонної зміни періодів активності і спокою. Вона слабо виражена в субтропіках і з'являється лише в помірних широтах, де плазуни впадають в зимову сплячку. Тривалість активного періоду міняється залежно від температурних умов. Так, живородна ящірка (Lacerta vivipara) у Південній Європі активна 9 місяців, в середній смузі Європейської частини колишнього СРСР - 5,5 місяця, а на півночі - ще менше. У плазунів різних видів тривалість зимової сплячки різна і пов'язана з холодостійкістю виду. Зимова сплячка на різних широтах триває неоднаковий час. Так, у кавказької агами в Туркменії- 100-110 днів; у живородної ящірки в Пермській області - 210-240 днів; у степової черепахи - 240-270 днів. Зимують плазуни в тріщинах скель, руїнах, різних пустотах, під камінням, між корінням, у покинутих норах, деякі зариваються в пісок. Звичайна гадюка (Vipera berus) з'являється навесні раніше інших змій, що мешкають в даній місцевості, і пізніше за них йде на зимівлю. За сприятливих температурних умов більшість плазунів можуть не впадати в зимову сплячку. Наприклад, в теплих спорудах людини в Середній Азії агами, що зазвичай впадають в зимову сплячку, і гекони виявляються активними всю зиму. У зв'язку з відносно теплими взимку і частою відлигою в Середній Азії гюрза, ефа, щитомордник, ряд видів ящурок і круглоголовок регулярно з'являються на поверхні землі і гріються на сонці, так що у них немає безперервної зимової сплячки.
Характер притулків, де зимують плазуни, вельми різний. Більшість зимує в норах гризунів, тріщинах ґрунту, в порожнечах, що утворилися на місці згнилого коріння, тощо. Улюблені місця зимівель живородної ящірки - порожнини, що утворилися в болотистих місцях під дерном при опусканні рівня ґрунтових вод. Вужі у великій кількості збираються на зиму в гнойових купах і підвалах. Полози нерідко зимують в печерах, болотяні черепахи - на дні водоймищ. Більшість плазунів зимують поодинці або невеликими групами в 2-3 особини. Проте деякі утворюють взимку великі скупчення. Так, звичайні вужі збираються в клубки по декілька сотень і навіть тисяч особин; у клубках зимуючих гадюк і щитомордників знаходили десятки змій. До періоду зимівлі у плазунів накопичуються запасні поживні речовини, а інтенсивність обміну речовин різко падає. У деяких плазунів спостерігається літня сплячка, проте вона визначається не вологістю, як у земноводних, а відсутністю повноцінного харчування. Так, в пустелях Середньої Азії в літню сплячку впадає середньоазійська черепаха (Testudo horsfieldi). В кінці травня або початку червня, услід за висиханням рослинності, якою вони харчуються, черепахи викопують нори і впадають в заціпеніння. У тих місцях, де рослинність не висихає, наприклад на зрошуваних полях, черепахи активні все літо. Отже, циклічність в цьому випадку залежить від живильності жител.
Сезонні міграції характерні для багатьох плазунів, здебільшого вони відбуваються на незначні відстані. Лише морські черепахи мігрують на місця відкладання яєць, долаючи тисячі кілометрів (зелена черепаха пропливає до 2 тис. км).
1.4.Спосіб життя.
Корми плазунів, як і способи добування їжі, досить різноманітні; серед плазунів зустрічаються комахоїдні, рибоїдні, хижаки, рослиноїдні і т.д. Комахами годуються більшість ящірок. Круглоголовки (Phrynocephalus) в основному ловлять мурашок, дрібних жуків, ящур (Eremias) -- прямокрилих і напівжорсткокрилих, справжні ящірки (Lacerta) харчуються жуками, павукоподібними і молюсками. Молюски складають основу живлення веретеніци і жовтопуза. Найкрупніші ящірки -- варани, окрім комах, ловлять мишоподібних гризунів і птахів. Комахами годуються небагато змій, наприклад сліпозмійка, ейреніси (Eirenis). Велику частку вони складають в живленні степової гадюки. Головоногими молюсками і ракоподібними годується морська пеламіда (Pelamis); ракоподібними, молюсками, комахами, рідше рибою -- прісноводі черепахи.
Основу живлення великого числа змій складають хребетні тварини. Звичайний вуж і великоокий полоз (Ptyas) ловлять головним чином земноводних; водяний вуж (Natrix tessellata) і морські черепахи - риб; стріла-змія, червоносмугий полоз (Coluber rhodorhachis), волкозуб (Lycodon), афганський літорінх (Lytorhynchus) -- ящірок; гадюки -- мишоподібних гризунів. Гризуни складають основу живлення ефи (Echis carinatus), гюрзи (Vipera lebetina) і більшості наших полозів. Деякі полози, наприклад амурський (Elaphe schrenki), добре лазячи по деревах, ловлять в кублах пташенят і дорослих, птахи складають помітну частку також в живленні гюрзи. Є змії, що пожирають інших змій. Так, поширена в Нижньому Поволжье і на Кавказі ящерічная змія (Malpolon monspessulanus) годується не тільки ящірками, але і степовими гадюками, віддаючи перевагу останнім. Змії взагалі найбільш спеціалізовані по живленню. Так, наприклад, африканська яєчна змія (Dasypeltis) годується тільки яйцями птахів, у зв'язку з чим у неї є своєрідні пристосування. Зубний апарат цієї змії розвинений дуже слабо, проте передні хребці мають направлені вперед відростки, які проб'ють стравохід, вдаючись до його порожнини. Змія заковтує яйце цілком, і воно, проходячи через стравохід, розрізає відростками хребців, після чого рідкий вміст яйця стікає по стравоходу, шкаралупа ж викидається через рот. Крупні тропічні удави нападають на таких великих тварин, як мавпи і дрібні копитні. Неотруйні змії пожирають здобич живцем (наприклад, вужі -- жаб) або заздалегідь душать її, обвиваючись навколо жертви кільцями. Проте, здавлюючи здобич, вони не ламають її кісток, які могли б поранити змію при заковтуванні здобичі. Отруйні змії заздалегідь вбивають жертву блискавичним кидком, встромлюючи в неї свої отруйні зуби, після чого заковтують цілком.
Найрідше зустрічаються рослиноїдні плазуни. Рослиноїдні майже всі сухопутні черепахи, у тому середньоазіатська і середземноморська черепахи (Testudo horsfieldi, Т. graeca). У живленні небагатьох ящірок, головним чином тропічних агам і ігуан, також значну роль можуть грати рослинні корми. Серед ящірок агами іноді харчуються квітками і плодами, а довгоногі сцинки (Eumeces schneideri) -- ягодами шовковиці.
Більшість плазунів активно розшукують здобич. Так, користуючись слухом і зором, відшукують здобич гекони, сцинки, ящур, ящірки, варани. Відшукують здобич, використовуючи головним чином дотик, кобра, ефа, щитомордник, стріла-змія, полози. Навпаки, підстерігають свою здобич, подібно до кішок, агами, круглоголовки, а із змій -- гюрза, удави.
У плазунів захисні пристосування не тільки носять пасивний характер, як у земноводних, але і можуть приймати форму активного захисту.
До пасивних захисних пристосувань відноситься пристосовне забарвлення, що досягає у багатьох видів великої досконалості. Переважаюче число рептилій забарвлене під колір субстрата, на якому вони постійно тримаються. При цьому часто зустрічається забарвлення, що розчленовує, і пристосовне забарвлення очей. Особливої досконалості досягло пристосовне забарвлення у батоговидних змій, геконів і хамелеонів. Останні здобули широку популярність завдяки своїй здатності швидко міняти забарвлення залежно від умов навколишнього середовища. Пристосовне значення має контрастне і яскраве забарвлення багатьох ящірок і змій. При небезпеці такі плазуни виставляють яскраво забарвлену частину тіла напоказ, приймаючи при цьому страхітливі пози. У кобр добре відомі складки шкіри з боків шиї, які змія розширює, повертаючись до супротивника контрастними смугами, або окулярами. Роздувають шию, хоч і не в такому ступені, багато полози і вужі. Агами і круглоголовки відкривають при небезпеці рот і роздувають горловий мішок. Вухата круглоголовка додатково розкриває складки шкіри в кутках рота, які наливаються кров'ю і стають червоно-синіми. Величезних розмірів досягає така складка у австралійської плащеносной ящірки, що приймає при небезпеці відповідну позу. До пасивних способів захисту відноситься панцир черепах, що отримав найбільший розвиток у сухопутних форм, вимушених у зв'язку з рослиноїдним способом життя бути активними велику частину доби.
Активний захист полягає в пристосовній поведінці. Деякі круглоголовки, а із змій ефа, рятуючись від ворога, закопуються в пісок, починаючи швидко переміщати тіло то вліво, то вправо, і як би утопають в нім. Ефа, як і деякі інші змії, якщо не може відразу сховатися, повзе назад, але завдяки особливим рухам тіла створює враження нападу. Ряд рептилій видає застережно страхітливі звуки. Голосно шиплять багато сухопутних черепах. Шиплять майже всі змії, а гримучі змії шелестять роговими кільцями хвоста. Скрипучий звук хвостом видає сцинковий гекон. Більшість круглоголовок і ящура риють на мисливській ділянці велику кількість захисних нір, куди вони ховаються при небезпеці. Нарешті, досить широке розповсюдження має активний захист -- напад. Так діють при небезпеці майже всі круглоголовки. Нападає варан, який здатний нанести не тільки значну і довго болящую рану зубами, але і дуже сильний удар хвостом. З ящірок -- ядозуби (Heloderma) можуть при укусі викликати важкий стан отруєння у людини.
Отруйні залози -- досить часте явище у змій. Для людини отруйними слід рахувати близько 450 видів. Видозмінена слинна залоза, що виділяє отруту, з'являється у ряду видів, що не мають отруйних зубів, наприклад в удавів і вужів. Отрута останніх дуже слабка, але на холоднокровних діє подібно до отрути кобри. Для справжніх отруйних змій характерна поява спеціалізованих зубів. Отруйні зуби по своєму розташуванню можуть бути двох типів: задньоборозні (Opistoglypha) і передньоборозні (Proterog-lypha). У змій із зубами першого типу, наприклад у стрелизмєї або ящерічной змій, отруйні зуби сидять на задньому кінці верхньощелепною кістки і мають борозну для стікання краплі отрути. Ця отрута діє на холоднокровних. У змій із зубами другого типу, наприклад у гадюк, кобри, щитомордника, отруйні зуби сидять на передньому кінці верхньощелепної кістки, сильно збільшені і частіше мають внутрішній канал. Отрута цих змій діє і на теплокровних тварин. На різних тваринах отрута діє по-різному. Так, одна і та ж кількість отрути кобри може убити 10 змій, 25 собак, 60 коней і 300 тис. голубій.
1.5 .Розмноження.
У плазунів як справжніх наземних хребетних тварин розмноження і розвиток відбувається на суші. Що навіть ведуть сповна водний спосіб життя крокодили, морські змії і морські черепахи виходять в період розмноження на сушу.
Розмножуються плазуни статевим способом. Запліднення внутрішнє. Є копулятивні органи (крім гатерії). Більшість плазунів стають статевозрілими на 2-му році життя, гадюки - на 5-му, а крокодили - на 8-10-му. Першими починають розмножуватись старіші за віком тварини. Частина плазунів має індивідуальні ділянки, з яких проганяє тварин іншої статі. У таких тварин добре розвинений статевий диморфізм, який особливо чітко виявляється в період розмноження. Наприклад, у самців зеленої ящірки пляма на горлі і боках шиї стає яскраво-блакитною. У деяких плазунів відмінність у забарвленні між статями виявляється лише в період розмноження (у самців зеленочеревої ящірки замість бурувато-коричневого кольору верхньої частини тіла з'являється зелений). У період розмноження в тварин змінюється також і поведінка. Вони стають агресивнішими, демонструють своє забарвлення, набирають певних поз. Деякі плазуни в цей час тримаються групами, збираючись у клубки (змії).
Ті, що всього плазують відкладають декілька десятків яєць в рік, тобто значно менше, ніж земноводні. Менша плодючість рептилій пов'язана з досконалішою будовою яйця. У тих місцях, де багато тваринних, поїдаючих яйця, кладки охороняються батьками (крокодили, кобри, деякі удави і ін.). У пітонів, що обвивають кладку своїм тілом, спостерігаються явища «насиджування»; при цьому температура тіла змії піднімається на 2--4°С вище за температуру навколишнього повітря. Серед плазунів досить широко розвинене живонародження. Воно зустрічається лише у форм з м'якими яєчними оболонками, завдяки яким яйця зберігають можливість водного обміну з середовищем. У черепах і крокодилів, яйця яких володіють розвиненою білковою оболонкою і шкаралупою, живонародження не спостерігається.
Більшість плазунів відкладає яйця. Придбання плазунами здатності розмножуватися на суші шляхом відкладання крупних яєць, одягнених щільною оболонкою, звільнило їх від необхідності повертатися у водоймище -- вони стали сповна наземними тваринами. Кількість яєць в одній кладці буває різною залежно від виду: каспійський гекон відкладає 1-2 яйця, середземноморський (кримський) - 2, жовточеревий полоз - 9-11, прудка ящірка - до 12, болотна черепаха- до 16, алігатор - 20-60, нільський крокодил - 25-95, морські черепахи (зелена, бісса) - до 590 яєць. Кількість яєць у кладці залежить і від віку тварини. Молоді і відносно старі тварини відкладають меншу кількість яєць, ніж тварини середнього віку. Більшість плазунів відкладає великі яйця з міцними оболонками. У деяких вони навіть покриті вапняковою шкаралупою. Яйця відкладають у грунт, у гниючі рослинні рештки, а вужі - часто в гній. Інкубація яєць триває різний строк, що залежить від температури навколишнього середовища та від певного виду плазуна. Так, у гюрзи - 38-42 дні, у прудкої ящірки - близько 60 днів, в алігатора - 63-90 днів, у галапагоської черепахи-180-210 днів. Розвиток відбувається, як і в усіх амніот, тобто без личинкової стадії.
Для деяких плазунів характерне живородіння. На першому етапі цього процесу - запліднене яйце затримується в яйцепроводі на кілька днів. Тварина відкладає яйця, в яких ембріон вже частково розвинений. Наприклад, у звичайного вужа затримка іноді становить 30 днів, і відкладені яйця мають наполовину сформованого ембріона.
Другий етап цього процесу - яйцеживородіння (живородяща ящірка, веретільниця, мідянка), тобто затримка яєць аж до моменту вилуплення малят.
У звичайної гадюки та деяких сцинків, ящірок волокнисті оболонки яйця редукуються і хоріон безпосередньо прилягає до яйцепроводу. У хоріоні є виступи, що вростають у стінки яйцепроводу. Таким чином, живлення і обмін речовин значною мірою відбувається за рахунок материнського організму. Подібно до гадюк відбувається живородіння і в морських змій, тобто зародок у них зв'язаний з материнським організмом тонкими кровоносними судинами (примітивною плацентою).
Народжується різна кількість малят: у кавказького щитомордника- 5-6, степової гадюки - 8-10, у звичайної гадюки-8-12.
1.6 Значення плазунів.
Плазуни відіграють істотну роль в біоценозах, оскільки живляться різними тваринами і самі є кормовою базою для хребетних тварин. Є рослинноїдні плазуни (черепахи, деякі ігуани).
Серед плазунів багато видів змій, отрута яких небезпечна для тварин. Для людини і сільськогосподарських тварин небезпечними є 250 видів змій. На земній кулі від укусів змій щороку вмирає кілька тисяч чоловік.
Проте, отруту змій широко використовують у медицині. У нашій країні в Ташкенті, Фрунзе, Бадхизі, Баку, під Москвою створено серпентарії, де утримують змій: кобр і гюрз. Отруту беруть за допомогою спеціального електроприладу, її можна зберігати у висушеному вигляді до 20 років. Середній вихід отрути від однієї кобри за одне отрутовзяття становить 0,33 мл, а в сухому вигляді - 70,14 мг, за все життя тварини - 2,23 мл, або 527,77 мг. Останнім часом у Бадхизькому серпентарії більшість гюрз і кобр живуть на волі, і від них лише в літній період беруть отруту.
Людина з давніх часів використовує шкіру деяких плазунів (крокодилів, змій, варанів) і роговий панцир черепах для різноманітних виробів. У багатьох країнах світу жир і м'ясо плазунів (крокодилів, черепах, змій) вживають як їжу. Їдять також яйця черепах.
У зв'язку із зменшенням чисельності окремих видів плазунів деякі держави, у тому числі і Україна, заборонили виловлювати їх. У нас така заборона поширюється на плазунів Середньої Азії. Рідкісні плазуни занесені до Червоної книги України. Зважаючи на зниження чисельності деяких плазунів у природі і великий попит на їхню шкіру або м'ясо, їх почали розводити на фермах. Так, на Кубі одна з ферм утримує близько 10 тис. крокодилів, яйця яких інкубують. Існують ферми зелених черепах, де їхні яйця (одна самка відкладає до 590 яєць) також інкубують.
Види, занесені до міжнародної Червоної Книги
Загроза зникнення тих або інших видів найчастіше пов'язана зі скороченням (знищенням) місцепроживань та з промисловою діяльністю людини. В даний час як вимерлі (починаючи з 1500 р. н.е.) числяться 686 видів тварин, зокрема 74 види ссавців, 129 видів птахів, 21 вид плазунів, 7 видів амфібій, 80 видів костистих риб і 70 видів комах. Як зниклі в природі - 33 види тварин. Статус однієї з трьох загрожуваємих категорій мають 5453 види тварин, зокрема 1137 з відомих на теперішній час 4763 видів ссавців, 1192 з 9946 видів птахів, 293 з 7970 видів плазунів, 157 з 4950 амфібій, 699 з 25 000 костистих риб і 557 з 950 000 видів комах. При цьому, проте, тільки відносно ссавців і птахів можна говорити про наявність відомостей про стан практично всіх відомих видів. Для плазунів і земноводних дані, що дозволяють робити які-небудь висновки про необхідність охорони або, навпаки, про благополучний стан, є менш ніж для 15% відомих видів, для риб - менш ніж для 10%, для комах - менш ніж для 0,1%. У міру ретельнішого вивчення екології різних представників цих груп, число їх видів, внесених до "Червоного списку" може істотно збільшитися.
2. ВИДИ ЗАНЕСЕНІ ДО МІЖНАРОДНОЇ ЧЕРВОНОЇ КНИГИ
2.1 РОЗДІЛ ЧЕТВЕРОНОГІ - TETRAPODA
КЛАС ПЛАЗУНИ - REPTILIA
ПІДКЛАС АНАПСИДИ - ANAPSIDA
Ряд Черепахи - Testudines use Chelonia
Підряд Схованошиї черепахи - Cryptodira
Родина Кайманові черепахи - Сhelydridae
Грифова черепаха - Macroclemys temmincki

Родина Мулові черепахи - Kinosternidae

Головата мулова черепаха - Claudius angustatus

Крістогрудна черепаха - Staurotypus triporcatus

Родина Великоголові черепахи - Platysternidae

Великоголова черепаха - Platysternon megacephalum

Родина Прісноводні черепахи - Emydidae

Європейська болотна черепаха - Emys orbicularis

Бугорчата черепаха - Malaclemys terrapin

Гірська черепаха - Geoemyda spengleri

Лісна черепаха - Clemmys insculpta

Малайська черепаха - Malayemys subtrijuga

П'ятниста черепаха - Clemmys guttata

Трьохкильова китайська черепаха - Chinemys reevesi

Храмова черепаха - Hieremys annandalei

Шарнірна амбоїнська черепаха - Cuora amboinensis

Трисмугова шарнірна черепаха - Cuora trifasciata

Родина Сухопутні черепахи - Testudinidae

Зубчата кинікса - Kinixys erosa

Балканська черепаха - Testudo hermanni

Середземноморська черепаха - Testudo graeca

Середньоазіатська черепаха - Testudo horsfieldi

Еластична черепаха - Malacochersus tornieri

Підряд Морські черепахи - Chelonioidea

Родина Морські черепахи - Cheloniidea

Біса, або карета - Eretmochelys imbricata

Рідлея, або оливкова черепаха - Lepidochelys olivacea

Підряд М'якошкірясті черепахи - Trionychoidea

Родина Двокігтеві - Саrettochelyidae

Двокіготна черепаха - Carettochelys insculpta

Родина Трикігтеві - Trionychidae

Велика м'якотіла черепаха - Pelochelys bibroni

Родина Шкірясті черепахи - Dermochelyidae

Шкіряста черепаха - Dermochelys coriacea

Грифова Черепаха (Macroclemys temmincki)

Поширення: південний схід США, басейн Міссісіпі, північ штату Ілінойс

Місця перебування: річки, ставки, канали

Длина: довжина панциря буває до півметра

Вага: 60 кг

Розмноження: яйцекладіння

Кількість яєць: 20-40 шт

Живлення: водні тварини, риби

Головата мулова черепаха (Claudius angustatus)

Поширення: Південно-Східній Мексиці

Місця перебування: річки, озера, болота

Длина: панцирь довжиною 10 см

Розмноження: яйцекладіння

Живлення: риба, водні безхребетні

Крістогруда черепаха (Staurotypus triporcatus)

Поширення: річки Східної Мексіки та Гватемали

Длина: 30-40 см

Розмноження: яйцекладіння

Кількість яєць: 5-10 шт

Термін інкубації: 2-3 місяця

Великологолова черепаха (Platysternon megacephalum)

Поширення: Східний Китай, Індокитайському півострові і на острові Хайнань

Місця перебування: у прозорих і швидких кам'янистих струмках і річках серед невинного гірського лісу

Длина: 18 см

Розмноження: яйцекладіння

Кількість яєць: 2 шт

Живлення: мілка риба, молюски, черв'яки та інші безхребетні

Європейська болотна черепаха (Emys orbicularis)

Поширення: Північно-Західна Африка, Західна Європа, Південні берега Балтики, Південь Європейської частини колишнього СРСР, Пріаральє, на Кавказі і в Закавказзі, в Туреччині і Північному Ірані, Літва, Північна Білорусь, Смоленщине, по верхів'ях Дону, середній Волзі і лівобережжі річки Урал до півострова Мангишлак, долини Сумбара, Атрека, нізовьях крупних річок Середземномор'я, Черноморья і Прікаспія

Місця перебування: широко розселяється по іригаційних спорудах арикам, каналам, водосховищам, болота, ставки, озера, тихі річкові затони з мулистим дном і пологим берегом, де є відкриті місця, зручні для прийому сонячних ванн

Длина: 25 см

Розмноження: яйцекладіння

Кількість яєць: 5-10 шт

Термін інкубації: 2-3 місяці

Живлення: водні та наземні тварини, комахи земноводні, молюски, черв'які, інколи рослини

Бугорчата черепаха (Malaclemys terrapin)

Поширення: побережжя Атлантики від Массачусетсу до Східної Мексики

Місця перебування: солона вода, болота і мілководі затоки

Длина: 20 см

Розмноження: яйцекладіння

Кількість яєць: 5-12 шт

Живлення: ракоподібні, молюски, комахи, зрідка зелена рослинність

Гірська черепаха (Geoemyda spengleri)

Поширення: від островів Суматра, Індокитайський півострів, Південний Китай до островів Рюкю

Розмноження: яйцекладіння

Живлення: тваринна їжа

Лісна черепаха (Clemmys insculpta)

Поширення: США та Канада

Місця перебування: лісові угіддя

Длина: 25 см

Розмноження: яйцекладіння

Малайська черепаха (Malayemys subtrijuga)

Поширення: Індокитайський півострів, Малакке та острів Ява

Місця перебування: озера та болота

Длина: 20 см

Розмноження: яйцекладіння

Живлення: молюски

П'ятниста черепаха(Clemmys guttata)

Поширення: Схід США

Місця перебування: водоймища

Длина: 12 см

Розмноження: яйцекладіння

Кількість яєць: 1-4 шт

Живлення: дрібними хребетними

Трьохкильова китайська черепаха (Chinemys reevesi)

Поширення: Східний Китай, Японія

Місця перебування: прісні і солоноватиє водоймища

Длина: 17 см

Розмноження: яйцекладіння

Кількість яєць: 4-6 шт

Живлення: рослинна та тваринна їжа

Храмова черепаха (Hieremys annandalei)

Поширення: Індокитайський півострів

Місця перебування: болота, невеличкі річки

Длина: майже півметра

Розмноження: яйцекладіння

Живлення: рослинна їжа

Шарнірна амбоїнська черепаха (Cuora amboinensis)

Поширення: Індокитайський півострів, Великі і Малі Зондськіє острови і Філіппіни

Місця перебування: ставки, болота, залиті водою рисові поля

Длина: 20 см

Розмноження: яйцекладіння

Кількість яєць: 2-5 шт

Живлення: рослинна і тваринна їжа

Трьохсмугова шарнірна черепаха (Cuora trifasciata)

Поширення: Північній Бірмі, Південному Китаї і на острові Хайнань

Місця перебування: у ставках буддійських монастирів

Длина: 14-16 см

Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.