На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Рекламна стратегя пдприємств промислової властност. Формування стратегї маркетингу, особливост рекламної полтики та планування об'ємв випуску на завод Електроважмаш. Технко-економчна характеристика пдприємства. Органзаця охорони прац.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Маркетинг. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
ЗМІСТ

Вступ
1 Теоретичні основи рекламної стратегії підприємств промислової властності
1.1 Проблеми формування ринку промислових підприємств і їх правової охорони
1.2 Теоретичні підходи до формування стратегії маркетингу
1.3 Особливості рекламної політики та планування об?ємів випуску
2 Загальна характеристика ДП завод „Електроважмаш”
2.1Структура і техніко-економічна характеристика ДП завод
„Електроважмаш”
2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства
2.3 Аналіз маркетингової діяльності підприємства
3 Розробка рекламної стратегії та правового захисту корисної моделі ДП завод „Електроважмаш”
3.1 Визначення патентоспроможності та розробка документів на прикладі "Прямоточного гідроагрегату"
3.2 Розробка заходів щодо рекламної стратегії "Прямоточного гідроагрегату"
3.3 Розрахунок ефективності і рекламної стратегії
4 Охорона працi та навколишнього середовища
4.1 Загальні питання охорони праці і навколишнього середовища
4.2 Організація охорони праці на ДП завод « Електроважмаш»
4.3 Промислова санітарія
4.4 Виробниче освітлення
4.5 Мікроклімат
4.6 Шум
4.7 Електромагнітне випромінювання
4.8 Міри безпеки
4.9 Пожежна безпека
4.10 Охорона навколишнього середовища
5 Цивiльна оборона
Висновки
Список джерел інформації
Додаток А Баланс підприємства
Додаток Б Оформлення документів на корисну модель
ВСТУП

Одним з основних показників цивілізованості суспільства в усі часи була і залишається увага, яка приділяється в ньому розвитку науки, культури і техніки. Від того наскільки значним є інтелектуальний потенціал суспільства і рівень його культурного розвитку, залежить успіх розв'язання посталих перед ним економічних проблем.
Технологічно провідні країни світу останніми роками в основу своєї економічної ( а в ряді випадків і політичної) стратегії на перші позиції поставили науку та її результати як основу основ базису високих технологій.
Формування соціально-ринкової моделі господарювання в Україні пов'язане з проблемами, які не лише ускладнюють створення єдиної обґрунтованої концепції стабілізації та розвитку національної економіки, а й посилюють негативний вплив на діяльність промислових підприємств, їх фінансову стійкість. Найскладнішими є такі проблеми:
· відсутність сформованої правової та методологічної бази для проведення санації та реструктуризації підприємств;
· недостатня забезпеченість України паливно-енергетичними ресурсами;
· недосконалий розвиток кредитних відносин на тлі фінансової кризи.
Мало того, у ринкових умовах господарювання економічні досягнення суспільства безпосередньо залежать від діяльності підприємств. Ось чому радикальні економічні реформи слід насамперед спрямувати на підприємство, де відбуваються основні економічні процеси, вирішується комплекс проблем якості і технології виробництва, формуються певні економічні та соціальні відносини, стикаються інтереси суспільства, колективу і працівника.
З огляду на складну соціально-економічну ситуацію, необхідність у провадження комплексу цілеспрямованих заходів для стабілізації виробництва і досягнення економічного зростання на якісно новій основі передбачається здійснювати структурну перебудову не за галузевим принципом, а за пріоритетними напрямками реформування економіки. Визначено такі першочергові взаємопов'язані завдання:
· підвищення конкурентноспроможності виробництва і розширення експортного потенціалу країни;
· посилення соціальної орієнтації економіки, освоєння випуску нових конкурентоспроможних товарів;
· реалізація енергозберігаючої моделі економіки;
· оновлення виробництва на науково-технічній основі;
· реструктуризація підприємств;
· створення відповідних ефективних регіональних структур.
Зазначені завдання можна розв'язати лише за сприятливого розвитку зовнішнього середовища підприємств і широкого використання маркетингу виробниками товарів промислового призначення, спрямованого на розширення промислового ринку і якнайповніше задоволення попиту споживачів на промислові товари.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕКЛАМНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСТНОСТІ

1.1 Проблеми формування ринку промислових підприємств і їх правової охорони

1.1.1 Визначення промислового ринку та основні його характеристики
Промисловий ринок:
* це сукупність економічних відносин між виробниками і споживачами товарів виробничо-технічного призначення у сфері товарно-грошового чи бартерного обміну, які забезпечують реалізацію відповідних технологій добування та переробки сировини, виробництва матеріалів обладнання, перепродажу промислової продукції здавання її в оренду;
* це сукупність осі6, підприємств та організацій, які продають, купують чи отримують за бартером продукцію та послуги з метою їх використання у виробництві, для перепродажу або зданання в оренду.
Займаючись промисловим маркетингом, фірма дещо інакше будуе свою діяльність, ніж на споживчому ринку.
Це зумовлено низкою причин:
попит організацій залежить від попиту кінцевих споживачів, оскільки якщо попит на кінцевий товар знижується, одразу знижується попит і на відповідн товари промислового призначення. Крім того, попит на промислові товари характеризується низькою ціновою еластичністю, тобто зміна цін не призводить до помітних коливань попиту;
мотиви закупівлі споживчих товарів переважно емоційні або продиктовані модою. Придбання сировини, матеріалів, напівфабрикатів організаціями-споживачами має рацінальний характер, який визначається багатьма чинниками, зокрема спеціалізацією фірм , їх фінансовими можливостями, обсягами збуту продукції;
покупці промислових товарів -- професіонали, які мають відповідну підготовку щодо аналізу постачання, ведення переговорів тощо. Вони спеціалізуються на закупівлі певного асортименту товарів, постійно аналізують укладені угоди. Споживачів на промисловому ринку набагато менше, ніж на споживчому, до того ж вони географічно сконцентровані;
вимоги щодо сервісу і розподільчої мережі промислових товарів суттєвіщі і відіграють визначальну роль при укладенні угод. Організації-споживачі можуть вимагати особливих послуг: 6ільших гарантій, співробітництва в рекламі пільгових умов кредитування, комплектное™ тощо. Вимоги до реклами на споживчому ринку вищі, ніж на промисловому;
канали руху товарів і збуту на промисловому ринку, як правило, одно- чи дворівневі.
Основні відмітні характеристики промислового та споживчого ринків наведено в таблицi. 1.1.
Таблиця 1.1
- Порівняльна характеристика промислового і споживчого ринку.
Показник
Ринок
промисловий
споживчий
Попит
Вторинний
Первинний
Обсяг збуту
Великий
Невеликий
Обсяг закупівель
Природа закупівель
Професіональна
Індивідуальна
Прийняття рішень
про закушвлю
Колегіально
Одноосібно
чи кількома особами
Кількість споживачів
Невелика
Велика
Розмір індивідуального споживання
Великий
Невеликий
Розміщення споживчів
Географічно сконцентроване
Розпорошене
Методи просування на ринку
Здебільшого персональний продаж
Засоби реклами
Канали розподілу
Здебільшого персональний продаж
Багатоступінчасті
1.1.2 Особливості формування попиту на промислові товари
Попит -- це забезпечена грошима потреба в товарах, яка реалізується на ринку.
Потреба -- це суб'єктивне відчуття недостатнього задоволення, спрямоване на його зменшення чи ліквідацію.
Спеціалісти у сфері маркетингу повинні ретельно розробляти маркетингову політику свого підприємства стосовно визначення потреби у продукції, що виготовляється, і оцінювання попиту на неї. Центральне місце у схемі взаємодій основних економічних категорій маркетингу належить потребі як вихідному і кінцевому пункту маркетингової діяльності підприємства (рис. 1.1).
Рис. 1.1- Взаємодія основних економічних категорій маркетингу
Попит на промислові товари має характерні ознаки, що відрізняє його від попиту на споживчі товари:
нееластичність (зміни цін на промислові товари неістотно змінюють попит на них);
нестійкість (пов'язана з динамічнішою зміною технічних процессів виробництва, постійним оновленням засобів виробництва);
парність (зумовлена тим, що здебільшого попит на один промисловий товар водночас зумовлює попит на інший, який використовують у комбінації з першим. Наприклад, придбання |транспортних засобів передбачає відповідно наймання водіїв і купівлю пального, придбання токарних верстатів -- наймання токарів відповідної кваліфікації і використання електроенергії);
вторинність (попит на промислові товари визначається попитом на споживчі товари, тобто є похідним. Дослідження попиту на промислові товари потребують великих витрат, оскільки необхідно вивчати тенденції змін у попиті на споживчому ринку.Збільшення попиту на споживчому ринку в середньому на 10% спричинює збільшення попиту на промисловому щонайменше у 5 разів).
Кожна галузь промисловості забезпечує свої потреби за рахунок інших галузей і, у свою чергу, створює умови для задоволення потреб інших галузей. У такому розумінні кожна галузь, підприємство є водночас постачальником, і споживачем промислової продукції.
Потребу у продукції конкретної галузі визначати важко через незадовільний рівень розробки відповідної методологічної бази.
На формування потреб у засобах виробництва впливає багато факторів. Так, на перспективну потребу в окремих виробах для служби сервісу значною мірою впливає зміна продуктивності устаткування, на якому такі вироби встановлені. У свою чергу, продуктивність устаткування визначається соціальними, організаційними і технічними умовами, які діють на кожному робочому місці і постійно змінюються. Урахувати всі першопричини при формуванні потреби неможливо. Проте знаючи фактори зміни інтенсивного та екстенсивного використання устаткування, можна оцінити перспективну потребу в ньому. Така оцінка завжди містить фактор невизначенності, який відображає обмеженість знання потреби і вимірюється за допомогою ймовірнисних характеристик.
Поточна потреба у виробах для фірмового обслуговування техники визначаеться обсягом, що необхідний для досягнення запланованого рівня розвитку системи, та експлуатації в об'ективно існуючих господарських умовах.
Розглядаючи потреби в засобах виробництва та їх роль у ринкових відносинах, необхідно розрізняти абсолютні, дійсні та фактично задоволені потреби [1], а також ураховувати фактори, під впливом яких одна форма потреби переходить в іншу.
До абсолютних належать усі наявні суспільні потреби, які об'єктивно можливі при існуючому рівні життя суспільства, але лише теоретично. 3 абсолютних потреб формується система дійсних економічних потреб, яка виражається в сукупності створених і освоєних виробництвом певних споживчих вартостей та відповідного сукупного робочого часу, необхідного для їх виробництва. Дійсні потреби в засобах праці формуються на основі абсолютних. На відміну від абсолютних дійсні потреби поділяються на дві групи:
перспективні (середньо- та довгострокові), що мають випереджальний характер, тобто охоплюють цілі, засобів досягнення яких ще не існує (при плануванні ці потреби називають інтервалом прогнозування);
поточні, що виражаються у вигляді ринкового попиту, на який впливають рівень виробництва в галузях-виробниках та споживачах товару, цілі суспільства в певний період, а також діючий механізм виробництва та розподілу продукції.
Система фактично задоволених потреб характеризує перетворення можливості задоволення потреб у фактичне їх задоволення. Ця система формується в межах системи дійсних потреб, яка, у свою чергу, визначається як абсолютна потреба.
Фактори, що впливають на кожну з розглянутих потреб, зображено на рисунку.1.2.
Рис.1.2-Фактори, що впливають на різноманітні потреби
1.1.3 Структура промислового ринку
Будь-який товарний ринок є елементом внутрішнього ринку країни . За характером споживання придбаних товарів ринок поділяється на промисловий і споживчий. За призначенням об'єктів ринкових відносин у сучасному розвиненому товарному товарному господарстві налічується понад 20 видів ринків, зокрема, засобів виробництва, технологій і науково-технічних досягнень, інформації; споживчих товарів; землі; капіталів, валюти і цінних паперів; робочої сили та ін. Усі вони мають певну специфіку, особливості реалізації товарів, проте органічно взаємопов'язані.
Промисловий ринок охоплює систему ринків. Основними з них є такі:
· засобів виробництва;
· технологій;
· науково-технічної продукції;
· інтелектуальної власності;
· інформаційного продукту;
· промислових послуг;
· патентів та ліцензій.
Ринок засобів виробництва - це сукупність економічних відносин між виробниками і споживачами ТВП у сфері обігу.
Основними організаційними формами ринку засобів виробництва є товарні біржі, торговельно-посередницьки фірми, комерційні центри, лізингові компанії, аукціони, ярмарки, страхові фонди.
На товарній біржі відбувається постійна, організована за певними правилами широкомасштабна оптова торгівля за зразками, стандартами і пробами. З цією метою визначаються середні норми якості товарів. Потреба у товарних біржах зумовилась розширенням торгівлі окремих товарів, насамперед сировини і сільськогосподарської продукції.
Реалізація товарів на біржі має певні особливості:
· відсутні наявні товари і гроші;
· угоди укладаються на однорідні масові товари (бавовну, цукор, зерно, метал, нафту та ін.).
За зразками групуються партії товарів з однорідними, рівноцінними властивостями. Угоди укладаються, як правило, на певний строк: продавець зобов'язується поставити покупцеві товар у певний строк за узгодженою ціною. На товарній біржі найпоширеніший шестимісячний строк. Наприклад, бавовну купують, як правило, у липні, а поставляють у грудні того самого року.
У класичному розумінні товарна біржа - це об'єднання торговців чи біржових посередників, які спільно сплачують витрати з організації торгів, встановлюють правила торгівлі, визначають санкції за їх порушення.
Розширення масштабів промислового ринку і його значення відбиває реальні зміни в економіці, пов'язані зі збільшенням обсягів промислових послуг і розвитком таких видів економічних відносин, як інформаційний ринок, консалтинг, ринок цінних паперів, торгівля, ринок патентів та ноу-хау поряд із розвитком традиційного ринку суто промислового виробництва.
1.1.4 Учасники промислового ринку та їх взаємодія
На промисловому ринку продаж і закупівля товарів виробничого призначення здійснюється здебільшого між підприємствами та організаціями, зокрема промисловими, торговельними, транспортними, будівельними, а також бюджетними установами, банками, страховими та інвестиційними компаніями, громадськими та не комерційними організаціями.
До основної групи учасників промислового ринку ( ринку організацій ) належать підприємства, які купують для власних потреб, перепродують чи здають в оренду ТВП, і без розвитку цих підприємств неможливе ефективне функціонування ринкової економіки, вони зображенi на рисунку 1.3.
Розвиток ринкових відносин передбачає вільну торгівлю, як засобами виробництва, так і науково-технічними розробками, у тому числі й науково-технічними ідеями. Досвід промислово розвинених країн свідчить, що одним із важливіших чинників структурної перебудови в умовах кризи і переходу до стабілізації виробництва є створення і правове регулювання ринку інновацій, на якому права на об'єкти промислової власності є твори. Концепція розвитку національної системи охорони прав на об'єкти промислової власності передбачає вдосконалення законодавчо-нормативної бази у сфері надання та захисту прав на винаходи і корисні моделі. Розвиток патентної системи сприяє поширенню результатів інтелектуальної діяльності у формі товарів, у тому числі через торгівлю патентами та ліцензіями.
Рис.1.3-Учасники промислового ринку
В Україні наявний значний потенціал у сфері нових технологій, нових конструкторсько-проектних розробок зі світовим рівнем якості. Це стосується передусім авіа - і ракетобудування, біотехнологій та медицини, створення нових матеріалів і їх обробки.
Другу групу учасників промислового ринку становлять державні установи, які закуповують чи орендують товари, необхідні для виконання основних функцій управління.
Третьою групою учасників промислового ринку є некомерційнї організації ( школи, лікарні, вязниці, спортивні заклади, молодіжні організації тощо ).
Наведемо основні поняття, що стосуються промислового маркетингу.
Патент:
· це документ про надання винахідникові виключного права розпоряджатися своїм винаходом;
· це монопольне виключне право на використання винаходу, який вважається інтелектуальною власністю
Інтелектуальна власність це не материальні цінності, а результат творчої діяльності людини. Інтелектуальну діяльність поділяють на промислову власність (винаходи) і твори науки та мистецтва, що охороняються авторським правом.
Промислова власність це результат людської інтелектуальної діяльності, до якої належать винаходи, нові технології, промислові зразки, нові художньо-конструктивні рішення.
Ліцензія - це дозвіл на впровадження і використання іншою особою чи організацією винаходу, технології, технічних знань та промислового досвіду, секретів виробництва, торговельної марки, необхідних для виробництва комерційної чи іншої інформації протягом певного часу за обумовлену винагороду. Правовою формою видачі ліцензії на використання обєктів промислової власності є ліцензійний договір.
Сукупність правових норм, регулюючих відносини, пов'язані із створенням і використовуванням об'єктів права промислової власності, відносяться до сфери дії патентного права.
Патент юридично закріплює за його власником право на переваги, що надають можливість не тільки покрити витрати, необхідні для створення і освоєння нової техніки, але і одержати прибуток від використовування нового технічного засобу. Сам характер патентної монополії стимулює науково-дослідні роботи, пошук нових рішень, що дозволяють обійти «чужий» патент, створення нових способів рішення задачі, виявлення нових галузей вживання вже відомих способів і т.п. Наявність патенту дає можливість продавати вироби на зовнішньому ринку за вищими цінами, не побоюючись конкуренції товарів капіталістичних монополій. Патентування винаходів виключає можливість копіювання і безкоштовного використовування науково-технічних досягнень.
Патент гарантує свободу виробництва і захищає капіталовкладення, будучи при цьому ефективним юридичним інструментом, що використовується підприємцями в конкурентній боротьбі для завоювання домінуючого положення на ринках. Вживання технічних новин дозволяє понизити собівартість продукції, поліпшити її якість і, таким рбразом, одержати додатковий прибуток в порівнянні з тією, яку одержать конкуренти, не володіючі правами на такі досягнення. От чому підприємцю так важливо одержати монопольне право, що надається патентом, на ісполь зованіє новини. Вказана перевага існує до тих пір, поки винахід невідомий конкурентам.
Право завжди повинне бути формалізованим, тобто вираженим в певній формі. Тому з формально-юридичної точки зору джерела права -- це офіційно визнані форми, в яких здійснюється встановлення, зміна або відміна правових норм. Іншими словами, джерела права -- це способи юридичного виразу права.
Джерелами права є:
-закони, тобто нормативно-правові акти, що приймаються органами законодавчої влади;
-- підзаконні нормативні акти, видавані органами виконавчої влади у виконання і розвиток діючих законів;
-- правові звичаї і судові прецеденти, а також міжнародні угоди. В Україні основною формою встановлення правових норм є нормативно-правові акти, що повною мірою відноситься і до питань регулювання правовідносин в області охорони промислової власності.
1.2 Існуючі засоби до формування стратегії маркетингу

1.2.1 Суть і принципи маркетингу

Виникнення маркетингу тісно пов'язане з виникненням обміну і виникненням ринку. Маркетинг - це робота з ринком ради здійснення обмінів, мета яких - задоволення людських потреб і потреб.

Основу діяльності маркетингу складають такі заняття, як розробка товару, дослідження, налагодження комунікації, організація розподілу, встановлення цін, розгортання служби сервісу.

По відношенню до ринку маркетинг має 2-сторонню структуру, а саме: маркетинг, здійснюваний продавцями, і маркетинг, здійснюваний покупцями.

У літературі основна увага приділяється маркетингу, здійснюваному продавцями. Можна також визначити маркетинг як «комплекс заходів у області досліджень торгово-збутової діяльності підприємства, по вивченню всіх чинників, що роблять вплив на процес виробництва і просування товарів і послуг від виробника до споживача».

Маркетинг (від англійського market - ринок) - комплексна система організації виробництва і збуту продукції, орієнтована на задоволення потреб конкретних споживачів і отримання прибутку на основі дослідження і прогнозування ринку, вивчення внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства-експортера, розробки стратегії і тактики поведінки на ринку за допомогою маркетингових програм. У цих програмах закладені заходи щодо поліпшення товару і його асортименту, вивчення покупців, конкурентів і конкуренцію, по забезпеченню цінової політики, формуванню попиту, стимулюванню збуту і рекламі, оптимізації каналів руху товару і організації збуту, організації технічного сервісу і розширення асортименту сервісних послуг, що представляються.

Маркетинг як породження ринкової економіки є в певному значенні філософією виробництва, повністю (від науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт до збуту і сервісу) підпорядкованою умовам і вимогам ринку, що знаходяться в постійному динамічному розвитку під впливом широкого спектру економічних, політичних, науково-технічних і соціальних чинників. Підприємства-виробники і експортери розглядають маркетинг як засіб для досягнення мети, фіксованої на даний період по кожному конкретному ринку і його сегментам, з найвищою економічною ефективністю. Проте це стає реальним тоді, коли виробник має в своєму розпорядженні можливість систематично коректувати свої науково-технічні, виробничі і збутові плани відповідно до змін ринкової кон'юнктури, маневрувати власними матеріальними і інтелектуальними ресурсами, щоб забезпечити необхідну гнучкість в рішенні стратегічних і тактичних задач, виходячи з результатів маркетингових досліджень. За цих умов маркетинг стає інструментом планування виробничо-комерційної діяльності підприємства, складання експортних програм виробництва, організації науково-технічної, технологічної, інвестиційної і виробничо-збутової роботи колективу підприємства, а управління маркетингом - найважливішим елементом системи управління підприємством.

Забезпечення ефективного розвитку і функціонування, як великих підприємств, так і молодих фірм в умови ринкової системи господарювання в даний час є складною комплексною проблемою. В першу чергу це стосується таких її сторін, як менеджмент і маркетинг.

Як показує практика, в умовах трансформації вітчизняної економіки в ринкову маркетинг нерідко є найбільш «вузьким місцем». При неефективній маркетинговій системі незатребуваними залишаються гнучкість і ресурсні можливості виробничої, фінансової і інших підсистем фірм.

Маркетинговий підхід - загальновизнаний напрям в створенні і реалізації фірмами продукції і послуг різного напряму. У країнах з розвиненою ринковою економікою маркетинговій сфері приділяється велика увага, оскільки неефективна маркетингова система підприємства може привести не тільки до втраченого прибутку, але і прямим збиткам. Маркетингова система як підсистема організаційного управління існує в будь-якій фірмі, проте, ступінь її розвитку і ефективності може мати значні відмінності. У організаційному відношенні в крупних і середніх фірмах ланка маркетингової системи, що управляє, - спеціальні служби і підрозділи. У малій фірмі це може бути безпосередньо один з керівників.

На багатьох вітчизняних підприємствах в даний час поволі реалізуються справжні маркетингові заходи і дослідження. Проте, на ряду з цим відсутній нерідко відсутнє правильно розуміння самого поняття «маркетингова діяльність», «маркетингова система», «управління маркетингом», «маркетингової управління», як про цілісну підсистему управління фірмою. Об'єктивні причини цього пов'язані з тим, що маркетинг стикається і перетинається з самими різними сторонами діяльності підприємства, але в теж час не дублює їх [3].

Маркетинг, в широкому сенсі цього поняття, розуміється як система реалізації наступних принципів: орієнтація на споживача, економічна ефективність як основа діяльності фірми; координація зусиль всіх служб і підрозділів для досягнення поставленої мети. Тут маркетинг бере на себе деякі функції менеджменту.

Маркетинг і менеджмент є основою будь-якої діяльності будь-якого підприємства або фірми. Функції менеджменту і маркетингу відображають різні об'єкти їх додатку (персонал, фінанси, будівництво, страхування, торгівля, виробництво, інвестиції, інновації, проекти, інформація, знання і ін.), а так само різні концепції, що відображають технологічні аспекти самого менеджменту і маркетингу як способу управління (методологічні, організаційні, інструментальні, інформаційно-правові, інформаційні і ін.). Ми знаємо, що в менеджменті один з підходів в управлінні носить назву «маркетинговий», що має на увазі маркетингове управління фірмою, підприємством, тобто це таке управління, яке орієнтоване на споживача, відповідно до їх потреб, потреб, запитів. Але, на жаль, не в багатьох навчальних посібниках, статтях можна знайти чітке визначення понять «маркетингової управління» і «управління маркетингом».

За логікою приведених вище міркувань буде доцільно дати визначення цим двом поняттям:

- управління маркетингом;

- маркетингове управління.

У теорії і практики ведення маркетингової діяльності ці два поняття нерідко наділяються рівноправними характеристиками і виконують однакові функції. Отже, спробуємо розібратися, в чому ж схожість і відмінність цих понять (див. таблицю 1.2).

Отже, управління маркетингом - це цілеспрямована діяльність по регулюванню позицій фірми на ринку, по засобах планування, організації, обліку, контролю, виконання кожної фази позиційно-діяльнісної поведінки фірми, з урахуванням впливу закономірностей розвитку ринкового простору, конкурентного середовища для досягнення прибутковості і ефективності діяльності суб'єкта на ринку [4].

Сфера управління маркетингом, займаючи певне місце в загальній системі маркетингових знань, включає аналіз, планування, контроль за проведенням заходів, розрахованих на встановлення, зміцнення і підтримку вигідних обмінів за допомогою рішення певних задач організації, таких як отримання прибутку, зростання об'єму збуту, збільшення частки ринку і т.д.

Зі всього вищесказаного можна зробити наступний висновок, що поняття «управління маркетингом» і «маркетингове управління» входять в набір інструментів менеджменту і витікають із загального поняття управління підприємством.

Такі функції управління як цільова установка, прогнозування, планування, є, по суті, обґрунтування і ухвалення управлінських рішень, що реалізовуються в рамках інформаційно - аналітичних завдань, маркетингу. Не всі менеджери здатні самостійно вирішити ці питання, і в складних випадках це маловірогідно [5].

Таблиця 1.1 - Порівняльні характеристики

Управління маркетингом
Маркетингове управління

Об'єкт управління - маркетинг, а саме позиційна діяльність на ринку з урахуванням всієї сукупності чинників зовнішнього і внутрішнього середовища.

Суб'єкт управління - діяльність конкретного власника даного підприємства, або за його дорученням діяльність менеджера.
Середовище

Об'єкт управління - підприємство, ринок, сегмент, існуючі споживачі і потенційні покупці.

Суб'єкт управління - діяльність конкретного власника даного підприємства, або за його дорученням діяльність менеджера.
Управління маркетингом

Маркетингове управління

Проведення заходів, щоб знайти оптимальну кількість клієнтів, необхідне для реалізації всього вироблюваного фірмою в даний момент об'єму продукції. Це означає не тільки створення і розширення попиту, але і проблеми його зміни, а іноді і скорочення.

Процес управління маркетингом охоплює такі сторони діяльності фірми, як організація збуту і його стимулювання, рекламні кампанії і дослідження маркетингу, управління товарами і ціноутворення.
Дії
Формування у співробітників підприємства, партнерів «маркетингового образу мислення», проходження маркетингової ідеології, тобто повна орієнтація на ринок, забезпечення «маркетингового мікроклімату» на підприємстві. Плюс всі ті заходи, які входять в поняття «управління маркетингом».
Отже, завдання управління маркетингом полягає " у дії на рівень, час і характер попиту так, щоб це допомагало організації в досягненні тих, що стоять перед нею цілей". Тобто "управління маркетингом це управління попитом". Виходячи з цього, управління маркетингом стосується питань вивчення бажаного рівня попиту на товари конкретної фірми; аналізу ситуації перевищення реального попиту над бажаним, їх відповідності і ситуації, коли реальний попит нижче бажаного.
ВИСНОВОК
Отже, маркетингове управління - це одна форма управління підприємством, при якій підприємство повністю орієнтується на ринок, відповідає на сьогоднішні запити поставлені ринком, тим самим задовольняючи потреби споживачів і потенційних покупців.

У крупних і середніх підприємствах ці завдання покладаються на спеціальні організаційні ланки - маркетингові підрозділи, служби. Вони виконують роль внутрішніх консультантів, здійснюючи підготовку рішень (для цього можуть притягуватися і зовнішні консультанти). Взаємини менеджменту і маркетингу визначаються таким чином. З одного боку, до ним можна відноситься як до двох окремих суміжних сфер. З іншого боку, маркетинг можна розглядати як частину менеджменту, орієнтовану на відстежування макроекономічного середовища, зовнішніх чинників, внутрішніх змін, вироблення адекватної реакції на них у вигляді індикативних управлінських рішень.

Чим складніша система управління підприємством, тим доцільніше чітке розділення завдань менеджменту і маркетингу. Тоді процес ухвалення рішень стають більш спостережуваними і керованими, а самі рішення обгрунтованими і адекватними [6].

Менеджмент може бути орієнтований на людину і на проблему. У першому випадку найважливішою стороною менеджменту як виду професійної діяльності суб'єктів (менеджерів) є уміння управляти персоналом. У другому випадку йдеться про ділову інтуїцію, яка визначається умінням менеджерів здійснювати (самостійно або за підтримкою фахівців) постановку і рішення задач управління. При цьому менеджмент фірми може розглядатися як адекватна і своєчасна її реакція на зміни макроекономічної ситуації, зовнішні і внутрішні зміни у фірмі. Зокрема, якщо менеджмент розуміють як управління бізнесом, то в будь-яких умовах він повинен бути націлений на витягання прибутку.

Маркетинг в широкому розумінні пов'язаний саме з другим випадком. При цьому відмінність між менеджером і фахівцем з маркетингу має конкретний сенс: фахівець ухвалює індикативні (рекомендаційні) рішення, а менеджер - директивні (безпосередньо виконувані). Таким чином, в конкретних випадках один і той же суб'єкт може виступати в різній якості [7].

Можна виділити наступні основні складові цієї програми:

- визначення цілей маркетингу;

- маркетингові дослідження;

- вибір цільових ринків;

- організація маркетингу;

- розробка комплексу маркетингу;

- розробка стратегії і плану маркетингу;

- управління маркетингом.

Маркетингова програма повинна забезпечити:

- надійну, достовірну і своєчасну інформацію про ринок, структуру і динаміку конкретного попиту, смаки і переваги покупців, тобто інформацію про зовнішні умови функціонування фірми;

- створення такого товару, набору товарів (асортименту), який більш повно задовольняє вимогам ринку, чим товари конкурентів;

- необхідна дія на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує максимально можливий контроль сфери реалізації.

У чому ж полягають основні принципи маркетингу? У основі діяльності виробників, що працюють на основі принципів маркетингу, лежить девіз: проводити тільки те, що вимагають ринок, покупець. Початковим моментом, лежачим в основі маркетингу, виступає ідея людських потреб, потреб, запитів. Звідси суть маркетингу гранично коротко полягає в наступному: слід проводити тільки те, що, безумовно, знайде збут, а не намагатися нав'язати покупцю “неузгоджено” заздалегідь з ринком продукцію.

1.2.2 Місце маркетингу в системі управління підприємством

Маркетинг викликає до себе інтерес і застосовується більшістю компаній перш за все тому, що дозволяє вирішувати ринкові проблеми найбільш раціональним шляхом, максимально використовувати і оптимально сполучати виробнику власні можливості і можливості ринку засобів виробництва для отримання високих прибутків, планувати свою діяльність на ринку з урахуванням передбачуваних тенденцій його розвитку [8].

Промисловий маркетинг використовується підприємствами, що діють не тільки у сфері виробництва, але і у сфері звернення. Він постійно еволюціонує, при цьому істотно міняються погляди на нього, вживані підходи, прийоми і методи.

Концептуальна суть маркетингу полягає в тому, що він розглядається перш за все як система управління виробництвом, а також реалізацією товарів і послуг, орієнтована на ринок. Це означає, що в основі ухвалення управлінських рішень і їх оцінки лежить інформація про обумовлений ринок, де безпосередньо реалізується товарна продукція.

Промисловий маркетинг складається з двох основних напрямів.

Перший напрям - це управлінський маркетинг («маркетинговий менеджмент»). Він формує «образ мислення» в управлінні промисловим (посередницьким) підприємством. Головна його мета полягає в максимально повному обліку і задоволенні вимоги ринку товарів виробничого призначення і ділових послуг [9].

Для досягнення цієї мети всі функції підприємства (виробнича; комерційна; фінансова; кадрова; наукова і т. д.) орієнтовані на виконання комплексу завдань, що відображають цільові установки, стан і перспективи розвитку ринку, а також наявні і потенційні можливості підприємства. Відповідно до цього будуються організаційна структура і система управління підприємством, розробляється корпоративна філософія, формується корпоративна культура.

Другий напрям - функціональний маркетинг - це система діяльності підприємства на самому ринку. Функціональний маркетинг формує так званий «образ дії» господарської структури.

Даний напрям припускає формування і розвиток гнучкої системи просування і реалізації товарів виробничого призначення і ділових послуг.

Система діяльності підприємства на ринку включає наступні основні аспекти:

- розробка нової продукції і вдосконалення товарів виробничого призначення, що випускаються, пошук нових функціональних додатків;

- формування і адаптація моделей пропозицій, що включають як відчутні (основні, допоміжні, додаткові товари), так і невідчутні (основні, допоміжні, додаткові послуги) елементи;

- дія на покупців (споживачів, торгових посередників) за допомогою інструментарного комплексу по формуванню і стимулюванню попиту, участі в альянсах, реклами, паблік рилейшнз і т.д.;

- здійснення гнучкої цінової політики;

- проведення успішної конкурентної політики;

- управління каналами руху товару та інші, які разом складають унікальну композицію способів, використовуваних в різному поєднанні для раціонального досягнення поставленої корпоративної мети [10].

Виходячи з сказаного, можна скласти наступне визначення: промисловий маркетинг - це багатофункціональна система постійного пристосування до ринку товарів виробничого призначення і ділових послуг, що змінюється.

Промисловий маркетинг має безліч типів і видів. Кожен тип і вид промислового маркетингу припускає використання специфічних прийомів організації і здійснення ринкової діяльності.

Щоб реалізувати промисловий маркетинг на практиці, необхідно, щоб на підприємстві була змінена філософська концепція виробничо-комерційної діяльності і здійснений перехід від традиційної орієнтації на вимоги виробництва до орієнтації на вимоги ринку. Ці дві стратегічні орієнтації по ряду аспектів тісно зв'язані між собою. Проте в умовах перетворення ринку виробника в ринок споживача, яке відбувається по більшості галузевих напрямів, потрібен відповідний світогляд на значення, роль, місце і суть виробничо-комерційної діяльності з соціально-економічних позицій [11].

Важливо відзначити, що орієнтація на споживачів - це вищий ступінь в діяльності промислового підприємства. Її суть полягає в тому, щоб не обмежуватися рішенням задач внутрісистемного характеру, а встановлювати кінцеву мету, пов'язану в першу чергу із задоволенням попиту і очікувань покупців.

Також слід зазначити, що промисловий маркетинг по відношенню до маркетингу споживчих товарів і послуг має ряд відмінностей і особливостей.

У основі маркетингу товарів виробничого призначення лежить перш за все облік вимог не окремих осіб, а виробництва і характеру підприємницької діяльності. Це означає підвищену прагматичність господарської діяльності, яка виражається через раціональність, оптимальність, жорсткість, узгодженість, підвищену відповідальність і т.д.

Реалізація промислового маркетингу передбачає системний підхід, при якому послідовність, комплексність і узгодженість дій повинні утворювати стрункий технологічний процес, починаючи від задуму товару виробничого призначення (або моделі пропозиції) і закінчуючи його використанням інституційними споживачами.

Управління маркетингом на підприємстві здійснюється двома шляхами [12]:

1) З допомогою формування і розвитку організаційної структури маркетингових підрозділів, що здійснюють взаємозв'язану функціональну діяльність.

2) З допомогою розробки і здійснення комплексу маркетингових програм і планів (стратегічних, оперативних), що визначають виробничо-комерційну діяльність підприємства на ринку.

Дослідження маркетингової діяльності в крупних промислових компаніях економічно розвинених країн свідчать про необхідність комплексного здійснення низки організаційно-економічних і виробничо-технічних заходів. Серед них можна виділити найбільш важливі:

- створення розгалуженої ієрархічної товаропровідної мережі, що включає автоматизовані транспортно-складські системи, крупні регіональні торгово-розподільні комплекси з філіалами і центрами технічного обслуговування;

- створення ефективної і гнучкої системи посередницьких структур;

- побудова єдиної інформаційно-обчислювальної мережі, заснованої на застосуванні сучасних засобів зв'язку, персональних комп'ютерів і інтерактивних терміналів для автоматизації обліку виробничих і торгових операцій;

- використання сучасних локальних, регіональних і національних телекомунікаційних систем і відповідних інформаційно-обчислювальних центрів;

- створення автоматизованих баз даних, що забезпечують функціонування інтегрованої системи планування виробництва, обліку продажів і управління товарними запасами в товаропровідній мережі;

- впровадження автоматизованої системи розробки, введення і контролю дотримання взаємозв'язаних норм, нормативів і стандартів в сферах виробництва, розподілу і споживання продукції.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що організація маркетингу на підприємстві, а вже тим більше управління маркетингом, представляється процесом трудомістким, таким, що вимагає знань, умінь і навиків не в окремій вузькій ситуації, а в цілому, інтегрованому маркетинговому просторі. Очевидно, що успішна робота на ринку неможлива без продуманого маркетингу. Компаніям доводиться все більше уваги приділяти збору і аналізу значних об'ємів кількісної і якісної інформації, одержаної з різнорідних джерел. Зробити цю роботу ефективною можна лише за допомогою її автоматизації.

Останніми роками на основі накопичення практичного досвіду і узагальнення теоретичних досліджень стає очевидним, що процес створення систем управління маркетингом промислових підприємств містить складний безперервний ланцюг інженерно-економічних завдань, що вимагають об'єктивного і конкретного рішення. Ці завдання досить складні і відповідальні: визначення якнайкращих структурних схем, відповідних алгоритмів і режимів їх функціонування, необхідних технічних засобів і т.д. повинно бути здійснено на стадіях, передуючих безпосередньому створенню системи управління на підприємстві.

Структурну схему системи управління маркетингом підприємства можна представити у вигляді підсистеми, що управляє, за допомогою якої здійснюється оптимальне управління об'єктом, і інформаційної підсистеми, призначення якої - забезпечення процесу управління всією необхідною інформацією [13].

Виходячи з особливостей маркетингу як об'єкту управління, слід зазначити, що все-таки це інформаційний комплекс. Проте створення інформаційної підсистеми неможливе за відсутності певних відомостей про завдання, що відносяться до побудови інших підсистем. В першу чергу це відомості про основні принципи, на яких базується розробка кожної з підсистем; окрім цього, заслуговує уваги і ширина діапазону пов'язаних з цими підсистемами питань, які повинні враховуватися при створенні інформаційної підсистеми. Сюди можна віднести: суть головних фінансово-економічних, виробничих і збутових механізмів, що визначають результуючі властивості маркетингу як об'єкту управління; побудова відповідних математичних моделей; структуру і функції вживаних алгоритмів оптимального управління і т.д.

Таким чином, ми визначили, що маркетинг є інформаційною структурою виробництва. Основою для вирішення завдань маркетингової діяльності підприємства і відповідних управлінських дій є спеціальна інформація. Повний комплекс маркетингових досліджень фірми по кожному виду товару охоплює всі етапи, пов'язані з його виробництвом, збутом і споживанням. Очевидно, що інформаційний простір, породжений такою діяльністю, по своїй структурі різнорідно. Це можуть бути як дійсні облікові дані підприємства, так і деяка модельна (тобто штучна) інформація або експертні оцінки, одержані в процесі проведення досліджень.

Управлінські рішення ухвалюються на основі висновків, зроблених в результаті обробки маркетингових даних. Для цього необхідне використання сучасних інформаційних технологій. Одним з нових перспективних напрямів в таких технологіях є оперативна аналітична обробка даних і створення інформаційних сховищ. Саме ці області автоматизації і є найбільш актуальними при розробці маркетингових систем. При розробці промислових систем виникають певні труднощі. Звичайно вони виникають із-за невідповідності теоретичного розуміння проблем і можливостей їх автоматизованого рішення. Маркетингова інформація, як правило, має якісний характер, тому важко виділити і визначити ті кількісні показники, які можуть бути розраховані [14].

Управління маркетингом може здійснюватися з позиції різних підходів:

1) концепція вдосконалення виробництва затверджує, що споживачі благоволитимуть товарам, доступним за низькими цінами, і, отже, завдання керівника -- удосконалювати економічну ефективність виробництва і знижувати ціни;

2) концепція вдосконалення товару виходить з того, що споживачі надають перевагу товарам високої якості і, отже, великих зусиль по збуту не вимагається;

3) концепція інтенсифікації комерційних зусиль базується на тому, що товари організації не купуватимуть в достатніх кількостях, якщо не спонукати споживачів до цього за допомогою значних зусиль у сфері збуту і стимулювання;

4) концепція маркетингу будується на твердженні, що фірма повинна виявити за допомогою досліджень потреби і запити точно обкресленого цільового ринку і забезпечити їх бажане задоволення.

Практична діяльність маркетингу робить великий вплив на людей, виступаючих як покупці, продавці і пересічні громадяни. Як її цілі висуваються такі, як досягнення максимально можливого високого споживання, досягнення максимальної споживчої задоволеності, надання споживачам максимально широкого вибору, максимальне підвищення якості життя.

Інтерес до маркетингової діяльності посилюється у міру того, як все більше число організацій у сфері підприємництва усвідомлюють, що саме маркетинг сприяє їх успішному виступу на ринку.

У ринковій економіці, за логікою економічних законів, підприємство повинне забезпечити собі певний рівень доходів. Таким чином, воно може існувати тільки в тому випадку, якщо весь час розвивається, йде в ногу з прогресом. Маркетинг і є, насправді, уособлення такої активної позиції.

Кожне підприємство володіє певними ресурсами - фінансовими, виробничими, кадровими і т.д. Ці ресурси воно повинне мобілізувати і направити на те, щоб використовувати існуючий ринковий потенціал найбільш рентабельним чином, що забезпечує акумуляцію засобів, що робить можливим існування підприємства і його розвитку. При цьому воно повинне вести відбір і орієнтуватися на такі ринки, які володіють хорошим потенціалом для реалізації необхідного об'єму продажів і отримання необхідного прибутку [15].

1.3 Особливості рекламної політики та планування обємів випуску на пiдприэмствi

1.3.1 Планування маркетингової діяльності на підприємстві

На етапі планування йде вибір елементів маркетингу, які об'єднуються в найбільш оптимальний, з погляду поставлених цілей, комплекс (“4Р”), а також розподіл фінансових коштів в рамках бюджету маркетингу.

Залежно від адресата програма маркетингу може бути для вищого керівництва або низових ланок. Для вищого керівництва програми короткі і стислі, виділяють тільки найбільш важливі напрями подальшої роботи. Для низових ланок вони деталізовані, докладні і включають конкретні системи маркетингових заходів.

По термінах маркетингові програми можуть бути короткострокові, середньострокові, довгострокові.

Залежно від круга охоплюваних завдань програми діляться на звичайні і цільові. Звичайні передбачають рішення питань по всіх напрямах маркетингової діяльності фірми. Цільові програми направлені на реалізацію окремо виділеного, особливого завдання (наприклад, розробку нового товару або освоєння нового сегменту ринку).

Маркетингова програма складається після завершення серйозного науково-практичного дослідження: аналіз маркетингового середовища, комплексного вивчення ринку, вимог споживачів до товару, кон'юнктури ринку, його місткості і ринкового попиту, системи ціноутворення, рівня і динаміки цін, фірм-конкурентів, контрагентів і нейтралів, форм і методів збуту, особливостей поведінки покупців і мотивів ухвалення рішення при покупці, оцінки виробничих ресурсів і збутових можливостей підприємства .

Структура маркетингових програм може бути різною, проте, суть її, як правило, типова.

Програма маркетингу не може бути реалізована без відповідного бюджету. У практиці маркетингу використовуються різні методи визначення бюджету маркетингу. Найбільш поширені з них представлені на рис. 1.3

2

Рисунок 1.4 - Методи визначення бюджету маркетингу

Фінансування від можливостей здійснюється за принципом «скільки ви можете виділити». Такий метод застосовується фірмами, орієнтованими на виробництво, а не на маркетинг. Абсолютна довільність виділень конкретних сум, їх непередбачуваність з року в рік і як наслідок - неможливість розробки довгострокових маркетингових програм, планування комплексу маркетингу і всієї діяльності фірми.

Метод фіксованого відсотка. Визначення бюджету шляхом відповідності з торішнім відсотком продажів, з рівнем передбачуваних продажів наступного року. Це відсоток в основному заснований на рівні продажів в цілому по галузі, на досвіді компанії або встановлюється довільно. Відсоток прибули. Використовується подібно до методу «відсотка від продажів», за винятком того, що процентний вираз набуває прибутку - за минулий рік або передбачувана наступного року.

Метод відповідності конкуренту. Гроші розподіляються в кількості, відповідній витратам головних конкурентів. Інакше цей метод називається методом самооборони.

Метод максимальних витрат припускає, що на маркетинг необхідно витрачати якомога більше засобів.

Метод на основі цілей і завдань вимагає чіткої системи точно сформульованих цілей і завдань. Суть методу зводиться до підрахунку витрат, які належить провести в рамках окремих заходів, що забезпечують досягнення відповідної мети.

Метод обліку програми маркетингу припускає ретельний облік витрат на досягнення конкретної мети, але не самих по собі, а порівняно з витратами при інших можливих комбінаціях засобів маркетингу, тобто при реалізації інших «ланцюжків» альтернатив» маркетингової стратегії [16].

Діяльність будь-якого підприємства направлена на досягнення тих, що стоять перед ним цілей. Ці цілі є початковим моментом при розробці планів і програм маркетингу, процес виконання яких повинен забезпечити точне просування до намічених рубежів. Оцінка ж ступеня виконання намічених цілей і програм забезпечується за допомогою системи маркетингового контролю.

Контроль маркетингу - постійна, систематична і неупереджена перевірка і оцінка положення і процесів у області маркетингу. Процес контролю звичайно протікає в 4 стадії:

- встановлення планових величин і стандартів - цілі і норми;

- з'ясування реальних значень показників;

- порівняння;

- аналіз результатів порівняння.

Етапи процесу маркетингового контролю направлені на своєчасне виявлення всіх проблем і відхилень від нормального просування до поставлених цілей, а також на відповідне коректування діяльності підприємств, щоб наявні проблеми не переросли в кризу. Конкретними ж його завданнями і цілями можуть бути: встановлення ступеня досягнення мети, з'ясування можливостей поліпшення, перевірка того, наскільки пристосовність підприємства до змін умов навколишні середовища відповідає потрібною.

Система маркетингового контролю припускає здійснення окремих видів контролю, призначених для спостереження і оцінки ефективності діяльності фірми, виявлення всіх недоліків і вживання відповідних заходів.

Контроль результатів направлений на встановлення збігу або неспівпадання основних запланованих показників реально досягнутим результатам по економічних (збут, частка ринку) і неекономічних (відношення споживачів) критеріях. Контроль може бути направлений як на комплекс маркетингу в цілому, так і на окремі складові його елементи.

1.3.2 Організаційна структура служби маркетингу підприємства

Термін «маркетинг» - в буквальному розумінні процес просування на ринок - не відображає повною мірою внутрішньої подвійності процесу і акцентує «активнішу» строну маркетингу порівняно з «аналітичною». Щоб охарактеризувати цю подвійність, застосовують терміни «стратегічний» і «операційний» маркетинг. Стратегічний маркетинг є процесом аналізу, який включає аналіз потреб, сегментацію ринку, аналіз конкурентоспроможності, і в ув'язненні, вибір стратегії розвитку підприємства. Операційний маркетинг є процесом вибору цільового сегменту з подальшим складанням плану маркетингу і застосуванням комплексу маркетингових комунікацій на вибраних сегментах ринку, виходячи їх бюджету маркетингу [17].

Управління маркетингом припускає побудову організаційної структури служби маркетингу. Для встановлення реальних зв'язків виробника з ринком перш за все необхідно добитися, щоб організаційно-управлінська структура підприємства, кожна його господарська одиниця орієнтувалася на маркетингову діяльність, що припускає створення маркетингової служби і організацію її роботи.

Маркетингова служба підприємства є підрозділом, що діє на основі принципів і методів маркетингу. Основні завдання маркетингової служби - комплексне вивчення ринку, аналіз ситуації, виробничо-сировинних і товарних ресурсів підприємства; вибір ринку; розробка і здійснення стратегії і тактики маркетингу; розробка маркетингових програм і забезпечення їх виконання; обгрунтування рекомендацій по управлінню якістю товару, послуги; розробка комплексу маркетингу (товарної, цінової, збутової політики і політики формування попиту і стимулювання збуту) і забезпечення його раціонального функціонування.

Успішне функціонування маркетингової служби підприємства припускає комплексну діяльність економічного, валютно-фінансового, плануючого, техніко-виробничого, збутового і дослідницького характеру, що зумовлює високі вимоги до рівня теоретичної підготовки персоналу цієї служби.

При обгрунтуванні орієнтації маркетингових служб необхідно враховувати вимоги до їх функціонування. Створювані структури повинні забезпечувати гнучкість, адаптивність і мобільність системи; прямий і зворотний зв'язок між маркетинговою і іншими функціональними службами підприємством; відносну простоту структури; відповідність структури маркетингової служби ступеня її ефективності і об'єму продажів підприємства, специфіці асортименту вироблюваної продукції і послуг, числу і об'єму ринків збуту і їх характеристикам.

Основні елементи, якими управляє служба маркетингу, - це:

- вибір цільових ринків;

- цілі маркетингу;

- організація маркетингу;

- структура маркетингу;

- керівництво планом маркетингу.

Процес вибору цільового ринку (певної групи споживачів) включає два рішення, пов'язані з його розмірами і особливостями. Можна вибрати дуже великий цільовий ринок (практикуючи масовий маркетинг) або його невелику частину (використовуючи сегментацію ринку). У першому випадку розробляється узагальнений план маркетингу, в другому - він спеціально пристосовується для певної групи людей. Необхідно також визначити конкретні особливості споживачів в цільовому ринку, наприклад підлога, сімейний стан, рівень матеріального добробуту, і настроювати план маркетингу саме на таких людей.

Цілі маркетингу більше орієнтовані на споживачів, ніж на цілі, встановлені вищим керівництвом. Наприклад, служби маркетингу цікавляться тим, який образ фірми і її окремих товарів (послуг) сформувався у споживачів. Цілі збуту відображають заклопотаність лояльністю до торгової марки (здійснення повторних покупок), зростанням через впровадження нових товарів (послуг) і вихід на незадоволені сегменти ринку. Цілі по прибутку встановлюються у відносному вимірюванні або по сукупному прибутку. А найголовніше те, що маркетологи повинні створити відмітну перевагу - таку маркетингову програму, щоб примусити споживачів віддавати перевагу саме даній фірмі, а не її конкурентів [18].

Організація маркетингу - це структурна побудова для управління маркетинговими функціями, що встановлює підлеглість і відповідальність за виконання тих або інших завдань.

Основні завдання відділу маркетингової інформації відповідно до основних стратегічних цілей фірми і її поточних завдань, відбитих в бізнес планах і документах про установу даного підприємства відділ маркетингової інформації в своїй повсякденній діяльності зобов'язаний реалізовувати наступні основні завдання:

Забезпечення керівництва фірми необхідною маркетинговою інформацією на користь розробки стратегії і тактики розвитку і ринкової поведінки фірми. Відділ зобов'язаний при необхідності уточнювати і доповнювати вказану інформацію, а також виконувати всі необхідні роботи по аналізу і оцінці різного роду поточних і перспективних ринкових ситуацій.

Проведення всього комплексу ринкових досліджень, пов'язаних з ринком, товаром і споживачами як по затвердженому плану досліджень маркетингу, так і по спеціальних вказівках керівництва і за завданнями інших підрозділів фірми. Для визначення цілей і функцій відділу маркетингу необхідно провести повний аналіз діяльності фірми і виявити вузькі місця і диспропорції в її функціонуванні. На підставі одержаних даних побудувати гіпотезу дозволу даних проблем силами створюваного відділу маркетингу, тобто розробити план маркетингу. Виходячи, із стратегії маркетингового розвитку і з цілей відділу маркетингу ми можемо побудувати гіпотезу про раціональну структуру відділу маркетингу.

Маркетинг, як система управління, і як особлива діяльність зокрема повинна забезпечувати:

- надійну, достовірну інформацію про ринок, структуру і динаміку потреби і попиту, смаки і бажання споживачів, тобто інформацію про зовнішні умови функціонування підприємства;

- створення таких товарів (розробка таких послуг) і асортименту, який відповідає вимогам ринку, краще, ніж товар (послуга) конкурента задовольняє попит, вирішує проблему споживача;

- необхідна дія на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує максимально можливий контроль над сферою реалізації.

У сучасних умовах просто необхідно, щоб підприємство (об'єднання, фірма) в цілому створило систему управління своєю діяльністю, яка дозволила б якнайповніші використовувати його ресурси і можливості з урахуванням вимог споживача і ринку. При цьому вплив маркетингу на всьому життєвому циклі виробу (послуги) повинен бути таким, що визначає. Шляхом вивчення ринку і споживчих властивостей товарів (послуг), необхідних споживачу, потрібно встановити і довести до кожного працівника підприємства інформацію про споживчі властивості виробу (послуги), тобто повинні бути використані принципи маркетингу, які дозволяють надавати дію на проектування, технічну підготовку виробництва, хід виробничого процесу, збут. Разом з тим ці принципи зачіпають і економічний аналіз виробництва з урахуванням методології, уміння вивчати ринок, оцінювати якість і конкурентоспроможність продукції (товарів, послуг), розробляти і здійснювати стратегію виходу на ринок, систему заходів по підтримці об'єму збуту.

Виходячи із запропонованої нами концепції маркетингу фірми, пропонуються наступні функції і завдання служби маркетингу (таблиця 1.3).

Таблиця 1.2 - Функції і завдання служби маркетингу

Функції
Завдання
1. Формування ринкової стратегії фірми

1.1 Аналіз і прогнозування потреб і попиту

1.2. Аналіз і прогнозування кон'юнктури ринку

1.3. Аналіз і прогнозування чинників конкурентної переваги підприємства

1.4. Аналіз зв'язків підприємства із зовнішнім середовищем

1.5. Аналіз і прогнозування якості і ресурсоємності аналогічних товарів конкурентів

1.6. Прогнозування відтворювальних циклів продукції підприємства

1.7. Аналіз і прогнозування організаційно-технічного рівня виробництва конкурентів і підприємства

1.8. Аналіз і прогнозування якості і ресурсоємності майбутньої продукції підприємства

1.9. Аналіз дії законів ринкових відносин в умовах підприємства

1.10. Прогнозування об'ємів ринків по сегментах

1.11. Прогнозування лімітних цін на майбутню продукцію

1.12. Прогнозування конкурентоспроможності майбутніх товарів на конкретних ринках

1.13. Розробка і економічне обгрунтування заходів щодо підвищення конкурентоспроможності майбутніх товарів

1.14. Остаточний вибір цільових ринків на рік

1.15. Розробка нормативів конкурентоспроможності майбутніх товарів

1.16. Оформлення документа “Ринкова стратегія фірми на рік”

Функції
Завдання
2. Реалізація концепції маркетингу

2.1. Узгодження структури і змісту системи менеджменту підприємства

2.2. Участь в проектуванні організаційної і виробничої структури підприємства

2.3. Участь в розробці положень і посадових інструкцій підприємства

2.4. Вхідний маркетинговий контроль (на предмет дотримання концепції маркетингу) всієї нормативно-методичної і технічної документації, що розробляється і одержуваної підприємства

2.5. Розробка, узгодження і затвердження керівництвом фірми “Плану заходів щодо реалізації концепції маркетингу в діяльності підприємства на період”

2.6. Участь в аналізі міжнародної діяльності підприємства

2.7. Прогноз цін на нові товари

2.8. Узгодження контрактів і договорів

2.9. Участь в організації збуту продукції

2.10. Встановлення схеми зворотного зв'язку по стадіях життєвого циклу товарів
3. Реклама товару і стимулювання збуту

3.1. Визначення цілей реклами

3.2. Визначення методів, правил і засобів реклами

3.3. Організація роботи рекламних агентств і служб

3.4. Організація стимулювання збуту товарів і зростання прибули
4.Забезпечення маркетингових досліджень

4.1. Розробка і вдосконалення структури служби маркетингу підприємства

4.2. Інформаційне забезпечення і створення нормативної бази маркетингових досліджень

4.3. Кадрове забезпечення досліджень

4.4. Забезпечення технічними засобами

4.5. Забезпечення внутрішніх і зовнішніх зв'язків служби маркетингу підприємства

Чисельність служби маркетингу визначається такими чинниками, як розмір чистого доходу підприємства, об'єм і складність товарів, що випускаються, кількість ринків. Завдання, що стоять перед службою маркетингу, дуже складні, і на цьому не можна економити.

Структура служби маркетингу визначається безліччю чинників. На рисунку 1.5 представлена зразкова структура служби маркетингу підприємства.

2

Рис. 1.5 - Зразкова структура служби маркетингу крупного підприємства

На рисунку 1.5 прийняті наступні позначення:

1.1 - група (бюро) інформаційного забезпечення маркетингу;

1.2 - група реалізації концепції маркетингу в нормативно-методичних документах;

1.3 - група дослідження конкурентоспроможності товарів конкурентів;

1.4 - група сегментації ринку;

2.1 - група прогнозування конкурентних переваг підприємства;

2.2 - група прогнозування цін;

2.3 - група формування стратегії підприємства;

2.4 - група контролю реалізації концепції маркетингу в підрозділах підприємства;

3.1 - група прогнозування стратегій підвищення якості і ресурсозберігання;

3.2 - група прогнозування технічної і соціальної політики підприємства;

3.3 - група прогнозування нормативів конкурентоспроможності продукції і підприємства;

3.4 - група формування структури бізнес-плану підприємства і контролю його виконання;

4.1 - група методичного, ресурсного і організаційно-технічного забезпечення реклами;

4.2 - група організації роботи рекламних агентств і служб;

4.3 - група стимулювання просування товару на ринку;

4.4 - група зв'язку з громадськістю (зовнішнім середовищем).

На основі аналізу тенденцій розвитку організаційних структур підприємств при впровадженні маркетингу можна зробити наступні висновки:

- в умовах ринкової економіки підприємства і їх об'єднання повинні створювати служби маркетингу з функціями вивчення ринків збуту і визначення попиту на продукцію підприємства, вимог споживачів до неї, забезпечення її конкурентоспроможності, організації реклами, збуту і сервісного обслуговування;

- служби маркетингу повинні мати стійкі і тісні зв'язки зі всіма підрозділами підприємства і надавати на них постійний вплив, щоб забезпечувалося виконання вимог споживачів до якості і інших властивостей товарів (послуг), їх виробництво в необхідному для ринку об'ємі і асортименті; сучасне і якісне обслуговування, досягнення запланованого об'єму прибули;

- всі працівники підприємств повинні притягуватися для розробки і реалізації мети, стратегії і тактики маркетингу.

- слід постійно доводити до свідомості всіх працівників, що маркетинг не відноситься тільки до збуту продукції, а в корені змінює всю систему управління, і орієнтує кожну службу і кожного працівника на досягненні кінцевої мети підприємства.

- організація управління на принципах маркетингу необхідна навіть в умовах дефіциту, оскільки виключає можливість випускати продукцію, що не відповідає потребам і потребам споживачів [19].

47

2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДП ЗАВОД „ЕЛЕКТРОВАЖМАШ„

2.1 Структура і техніко-економічна характеристика завод «Електроважмаш»

«Електроважмаш» - підприємство з власною історичною маркою, свій початок бере з 1946 року.

Першою продукцією заводу була електроустаткування тепловоза.

З 1954 року почато виробництво турбо- і гідрогенераторів, пізніше - прокатних двигунів і машин постійного струму.

За цей час об'єднанням виготовлено 660 турбогенераторів потужністю 12;30;200;300;500; МВт, 135 гідрогенератора потужністю від 5,1 до 236 МВт, 80 синхронних горизонтальних, 100 вертикальних двигунів для приводів водяних насосів зрошувальних каналів, 940 крупних електричних машин постійного струму для приводів прокатних станів і шахтного підйому, 380 електродвигунів для бурових установок, більш 18000машин постійного струму для верстатобудування і інших галузей промисловості.

Турбогенераторами виробництва заводу «Електротяжмаш» укомплектовано 73% потужностей ТЕС, ТЕЦ України, зокрема Придніпровська, Зуєвськая, Змієвськая, Криворізька, Углегорська, Ладижінськая, Бурштинськая, Трипільська, Запорізька, Криворізька, Луганська і інші теплові електростанції. Значна кількість електростанцій Росії, Білорусі, Казахстану, Туркменії, Вірменії, Литви, Молдавії, а також далекого зарубіжжя (Іран, Сірія, Бангладеш, Алжір, Югославія, Китай, Польща і інші).

Гідрогенераторами укомплектовано 78% встановленої потужності на Україні (Київська, Канівська, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, ДнепроГЕС, Дністровська і інші гідроелектростанції), гідроелектростанції Росії, Грузії, Литви, далекого зарубіжжя (Норвегія, Греція, Польща, В'єтнам).

Виготовлені заводом електродвигуни для приводів прокатних станів шахтних підйомних машин експлуатуються на металургійних підприємствах України - Маріупольські меткомбінати, Криворізький, Алчевській, Запорізький меткомбінати і інші, на шахтах Донбасу, Росії, Казахстану, в країнах далекого зарубіжжя - Польщі, Угорщини, Румунія, Китаї, Болгарії, Індії, Єгипті, і інших.

Магістральні, пасажирські маневрові тепловози з електроустаткуваннею, виготовленою на заводі «Електротяжмаш», експлуатуються в Україні, Росії, Німеччині, Угорщині, Польщі, Болгарії, Кубі, Кореї, Сірії, Чехії, Словаччині і інших країнах.

З розширенням номенклатури і об'єму випуску продукції розвивалися виробнича випробувальна база, зростання і кваліфікація робітництва, що забезпечувало якість продукції, що випускається.

У 1963 році організований Науково - дослідницький, проектний - конструкторський і технологічний інституту важкого електромашинобудування (НДІ «Електротяжмаш»), оснащений науково - дослідницькими лабораторіями. Інститут (з 2000 року реорганізований в структуру заводу) в даний час проводить спільну роботу з багато ким науково дослідницькими організаціями України, Росії і іншими країнами.

ГП завод «Електротяжмаш» - це підприємство з високими технічними можливостями: з широко розвиненим із специфічним для електромашинобудування електроізоляційно - обмотувальним виробництвом для машин різних потужностей постійного і змінного струму, випробувальною і дослідницькою базою, ливарним, зварювальним, інструментальним виробництвами.

ГП завод «Електротяжмаш» не втратив свій науково - технічний і виробниче - технологічний потенціал, продовжує освоювати нові види продукції в непростих умовах ринкової економіки.

За цей період були створені:

-турбогенератор ТГВ-200-2П потужністю 220 МВт, призначений для роботи в режимах пікових навантажень;

-турбогенераторы ТА-6-2, ТА-12-2, ТА-15-2 потужністю 6, 12 і 15 МВт відповідно, призначені для цукрових заводів, автономних електростанцій металургійних комбінатів;

-турбогенератор потужністю 325 МВт для Змієвськой ТЕС за контрактом з фірмою «Сименс»;

-для Київської ТЕЦ-6 турбогенератор ТГВ-320-2П потужністю 320 МВт;

-турбогенератор ТА-120-2 потужністю 120 МВт з повним повітряним охолоджуванням;

-в стадії проектування для малої енергетики серії турбогенераторів від 0,5 до 30 МВт;

-прокатные електродвигуни для Череповецкого, Нижньотагільського і Первоуральського новотрубного заводів;

-введена в експлуатацію остання черга електростанцій «Ісфаган» (Іран), оснащених турбогенераторами ТГВ-200-2МТ загальною потужністю 1600 МВт;

Розроблені і виготовлені тягові електродвигуни і апаратура для електровозів Дніпропетровського електровозобудівного заводу, для трамваїв і дизель - потягів ХК «Луганськтепловоз», тролейбусів «південмашу», великовантажних автосамоскидів «БЕЛАЗ» і інших;

Спроектовані і виготовлені тяговою асинхронний електродвигун ПЕКЛО-914 для електровоза, електродвигун ЕД-143 для електровоза ДЕ-1;

Беручи участь у виконанні Національної енергетичної програми України, об'єднанням досліджені нові типи ізоляційних матеріалів класу «F» з вживанням при модернізації електричних машин, що знов виготовляються, з метою підвищення їх потужності до 20%.

Спільно з АТ «електросила» (Росія) запланована робота по модернізації генераторів ТВВ-220, ТВВ-1000-2 і ТВВ1000-4 на Рівненській, Запорізькій, і Південний - Української АЕС. Реалізація сумісних українсько-російських проектів дозволить НВО «Електротяжмаш» розширити ринки на тривалу перспективу, збільшити об'єм продукції, що випускається, проводити технічне переоснащення виробництва, вирішувати соціальні програми колективу. Продовжити термін служби генеруючого устаткування електричних станцій двох держав ще на 18-20 років, внести гідний внесок в забезпечення стійкості роботи енергосистеми України і Росії.

Враховуючи складну ситуацію в електроенергетики України і інших країн СНД, НВО «Електротяжмаш» приступив до створення дизельних і газотурбінних електростанцій потужністю від 30КВт і до 8МВт, особливо необхідних для безперебійного живлення відповідальних споживачів.

Вперше в Україні і країнах СНД розроблена електропередача дизель - поїзду з асинхронним тяговими двигунами і статистичним перетворювачем частоти для дизель - поїзду ДЕЛ-01.

Ведеться робота із створення електроустаткуванні:

-для електропоїздів постійного струму ЕР-2Р, ЕР-2Т;

-бесконтактного генератора змінного струму ГПА-600, замість застарілих генераторів постійного струму;

Окрім цієї продукції «Електротяжмаш» продовжує випускати тих, що користуються популярністю у населення малогабаритні пральні машини СМ-1М, електросоковижималки СВСП, деревообробні побутові верстати УБОН.

Висока кваліфікація робочих кадрів, досвід інженерний - технічних працівників сприяють створенню унікальних електричних машин.

Вироблювана продукція

НВО «Електротяжмаш» - що веде в України по розробці і випуску турбогенераторів, гідрогенераторів, крупних електричних машин постійного струму для металургійної, гірничодобувної, верстатобудування промисловості.

ГП завод «Електротяжмаш» є основним постачальником комплексної електроустаткуванні для тепловозів, електровозів, дизель - потягів, товарів народного споживання.

Окрім цієї продукції підприємства розробляють і виготовляють устаткування для великовантажних автосамоскидів, дизель - електростанцій, міського електротранспорту, запасні частини для енергетичного устаткування, залізничного транспорту, товари народного споживання, надають послуги з проектування і випробувань електроустаткуванні.організаційно - технічні заходи щодо захисту навколишнього природного середовища, затверджуються ліміти на викиди шкідливих речовин в атмосферу і розміщення промислових відходів в навколишньому природному середовищі.

Завод щорічно одержує в Управління екології і природних ресурсів «Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення і на розміщення промислових відходів в навколишньому природному середовищі».20

Для досягнення встановлених нормативів величин викидів шкідливих речовин в атмосферу згідно тому ПДВ і скидань стічних вод у водоймища на 2004 рік намічені організаційно - технічні заходи, що передбачають ремонт пилеочисних установок в цехах: якірному, обмотувально-заготовчому, цветнолітейном.

Споживачі продукції

1.Луганський Тепловодостроїтельний завод

2.Брянський машинобудівний завод (Росія)

3.Колоьенский Тепловодостроїтельний завод (Росія)

4.Дніпропетровський завод «Літан», ПО «південмаш»

5.ВАТ Укргидроенерго (Київ)

6.ГП НАЕК «енергоатом» в Миколаївській обл. (Южноукраїнськ)

7.Львівський автомобільний завод

8.Одесс Ел. Пастранс (Одеса)

9.ГП Придніпровська залізниця

10.Німецькі залізниці

11.ПО НКМЗ (Краматорськ)

12.Київ енерго

13.АТ «Сумський завод ним. Фрунзе»

14.АЕС «Кайга» (Індія)

91

Структура персоналу в об'єднанні характеризується показниками, типовими для об'єктів сфери промислового виробництва; на динаміку структурних змін у складі персоналу певний вплив зробили і продовжують надавати загальні чинники нестабільності економічного стану підприємств об'єднання, а також економічні, соціальні, демографічні і інші чинники, що склалися в регіоні. Загальний стан показників структури персоналу в об'єднанні, а також динаміка їх зміни представлені нижче в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1- Показники структури персоналу

Найменування

показника

2007

рік (звіт)

2008

рік (план)

Всього

персоналу, чіл.

зокрема:

Промперсонал

4175

3813

3960

3700

з нього

- робітництво

- Керівники,

фахівці і

службовці

Непромгруппа

2367

1446

362

2500

1200

260

План передбачає заходи по оптимізації структури персоналу за рахунок зменшення чисельності і відповідно питомої ваги адміністративно-управлінського персоналу - перш за все у відділах і управлінських службах заводу. У зв'язку з необхідністю вживання додаткових заходів по виконанню «Індійського замовлення» передбачені заходи щодо залучення і подальшого закріплення у виробництві кваліфікованих робочих кадрів (спеціальні системи оплати праці представлені у відповідному розділі справжнього фінансового плану) і впорядкування штату управлінського персоналу у всіх структурних підрозділах заводу.

2.1.1 Технiко-економічна характеристика ГП завод «Електроважмаш»

До складу підприємств входить ряд спеціалізованих виробництв:

Виробництво турбогенераторів і крупних машин постійного струму у складі 4 виробничих цехів, загальна площа яких складає 82480 квартир м. В цьому виробництві встановлено важке унікальне металоріжуче устаткування:

-токарное вантажопідйомністю до 160 т;

-токарно-карусельное діаметром планшайб від 1000 до 7500 мм;

- подовжньо - строгальноє з довгою столу 8000 мм;

- горизонтальне - розточувальне з діаметром шпінделя до 200 мм;

- роторно-фрезерне вантажопідйомністю від 5 до 250 т.

Виробничий процес виробництва турбо - гідрогенераторів є комплексом технологічних операцій, зокрема:

-гидростатическая опресовування в казанах «Мікафіл» (Швейцарія), що дозволило поліпшити якість опресовування ізоляції;

-пайка наконечників стрижнів турбогенераторів на установці ТВЧ, що підвищило якість паяння;

-штамповка сегментів турбо - гідрогенераторів на пресах - автоматах «Аїда» (Японія);

-обработка валів роторів турбогенераторів на роторно-фрезерному верстаті «Вотан» (Німеччина) вантажопідйомністю 200 т, що підвищило якість обробки пазів і продуктивність праці в два рази;

- балансування і випробування роторів турбогенераторів на підвищених оборотах на установці розгінно-балансування «Шенк» (Німеччина) вантажопідйомністю до 90 тонн.

Потужність виробництва в рік:

-по турбогенераторам - 3900 МВт;

-по гідрогенераторам - 460МВт;

-по крупним машинам постійного струму 18-26 габаритів - 87 штук.

Штампувальне виробництво загальною площею - 17263 квартири м.

Таблиця 2.2-Площі заводу

Площа, м?

Корпусів

Ед.

Цехів і ділянок

Ед.
загальна

Критих

будівель

Проїзвод-

ственная
65500
425578
250491
20
28

Таблиця 2.3-Виробничі потужності

Номенклатура

Ед.

ізм.

Потужність на

01.01.2006

1. Генератори до парових

і газовим турбінам.

2. Генератори і гидротурб.

3. Енергозапчастини

4. Машини крупні

серії(18?26 габ.)

т. кВт

т. кВт

т. грн.

шт.

3900

460

5000

87
Номенклатура

Ед.

ізм.

Потужність на

01.01.2006

1. КЕМ

зокрема

- теплові генератори

- індів. машини, П і МП

шт.

шт.

шт.

2903

2511

392

2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Методика проведення фінансового аналізу передбачає наступні етапи:

1. Аналіз наявності і використовування власних оборотних коштів.

2. Аналіз ліквідності балансу і платоспроможності підприємства.

3. Аналіз капіталу підприємства.

4. Аналіз майнового стану.

5. Розрахунок фінансової стійкості.

6. Комплексний аналіз прибутку.

2.2.1 Аналіз наявності і використовування власних оборотних коштів

Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами починається з їх фактичної наявності, яка визначається як різниця між IП і IА (табл. 2.4).Дані для розрахунків приведені у балансі підприємства (ДОДАТОК А)

Таблиця 2.4 - Розрахунок забезпеченості підприємства оборотними коштами

№ п/п
Показники
2005
2006
2007
Відхилення
Ст.(4-3)
Ст.(5-4)
1
2
3
4
5
6
7
1
Власний капітал (I П)
168821,1
150939
154678
-17882,1
3739
2
Необоротні активи (I А)
152395,3
127664
124434
-24731,3
-3230
3
Наявність власних оборотних коштів Стор.(1-2)
16425,8
23275
30244
6849,2
6969

З таблиці 2.4 видно, що на підприємстві «Електроважмаш» в 2006 році відбулося зменшення власного капіталу і необоротних активів. Наявність власних оборотних коштів з кожним роком зменшуються, це свідчить про уповільнення оборотності оборотних коштів. Наступний етап - аналіз структури оборотних коштів, виходячи з IIА (табл.2.5)

Таблиця 2.5- Структура оборотних коштів

№ п/п
Показники
2005
2006
2007

Відхилення

Ст.(4-3)
Ст.(4-3)
Ст.(5-4)
1
2
3
4
5
6
7
1
Запаси:
Зокрема виробничі запаси
21972,1
30783
59744
8810,9
28961
Готова продукція
14107,4
14153
15781
45,6
1628
Товари
3778,0
3804
3619
26
-185
2
Векселі одержані
334
334
-
0
-334
3
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
13334,8
17696
21044
4361,2
3348
4
Дебіторська заборгованість по розрахунках:
З бюджетом
-
-
2655
-
2655
По виданих авансах
-
7661
25395
7661
17734
По нарахованих доходах
-
-
-
-
-
1
2
3
4
5
6
7
По внутрішніх розрахунках
66,9
66
66
-0,9
0
5
Інша поточна дебіторська заборгованість
8580,4
5866
6014
-2714,4
148
6
Поточні фінансові інвестиції
-
20
20
20
0
7
Грошові кошти і їх еквіваленти
859,2
646
976
-213,2
330
8
Інші оборотні активи
390,8
1295
6808
904,2
5513

Проаналізувавши структуру оборотніх засобів, можна зробити наступні висновки:

1.С кожним роком відбувається збільшення кількості запасів, що є негативною тенденцією, а в 2007 в порівнянні з попередніми роками товари на складах уменшаються, це свідчить про те, що підприємство дає свої товари в кредит.

2. У 2005 в порівнянні з 2006 і в 2007 в порівнянні з 2006 роками збільшилася дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги це говорить про те що підприємство «Електротяжмаш» збільшує об'єми продукції.

3.Зменшення кількості грошових коштів в 2006 в порівнянні з 2005 говорить про те, що підприємство стало мати свій в розпорядженні меншу суму грошей, що є негативною тенденцією, а в 2007 в порівнянні з 2006 відбувається збільшення кількості грошових коштів, це є позитивною тенденцією.

Для аналізу також використовують такі показники:

тривалість 1 обороту оборотних коштів: (середня вартість оборотних коштів * тривалість периода/ виручку від реалізації)

(2.1)

2005: (396155,5*365)/127532,1=1133,81

2006: (363961*365)/105431=1260,03

2007: (362406*365)/197099=671,13

коефіцієнт оборотності активів: (виручка від реализации/ середньорічну вартість майна (валюту балансу))

(2.2)

2005: 127532,1/225231,6=0,57

2006: 105431/234066=0,45

2007: 197099/307605=0,64

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості: (виручка від реалізації/середньорічної вартість дебіторської заборгованості)

(2.3)

2005: 127532,1/15247,8=8,36

2006: 105431/22375=4,71

2007: 197099/44586=4,42

Показник тривалості обороту дебіторської заборгованості: (кількість днів в періоді/коефіцієнті оборотності дебіторської заборгованості)

(2.4)

2005: 365/8,36=43,66

2006: 365/4,71=77,49

2007: 365/4,42=82,58

Спочатку розрахуємо коефіцієнт оборотності запасів: (собівартість реалізованої продукції/середньорічної вартість запасів підприємства)

(2.5)

2005: 79104,8/55929,3=1,41

2006: 73587/81656=0,9

2007: 127870/130698=0,98

Тепер розрахуємо показник тривалості обороту запасів: (кількість днів в періоді/коефіцієнті оборотності запасів)

(2.6)

2005: 365/1,41=258,87

2006: 365/0,9=405,56

2007: 365/0,98=372,45

Тривалість операційного циклу: (період оборотності дебіторської заборгованості + період оборотності запасів)

(2.7)

Тепер є всі дані, щоб розрахувати тривалість операційного циклу:

2005: 43,66+258,87=302,53

2006: 77,49+405,56=483,05

2007: 82,58+372,45=455,03

Коефіцієнт оборотності основних засобів: (собівартість продукції/середньорічної вартість основних засобів)

(2.8)

2005: 79104,8/396155,5=0,2

2006: 73587/363961=0,2

2007: 127870/362406=0,35

Таблиця 2.6

Зведена таблиця коефіцієнтів оборотності оборотних коштів

№ п/п
Показники
2005
2006
2007
Відхилення
Ст.(4-3)
Ст.(5-4)
1
2
3
4
5
6
7
1
Тривалість 1 обороту оборотних активів
1133,81
1260,03
671,13
126,22
-588,9
2
Коефіцієнт оборотності активів
0,57
0,45
0,64
-0,12
0,19
3
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
8,36
4,71
4,42
-3,65
-0,29
4
Показник тривалості оборотності дебіторської заборгованості
43,66
77,49
82,58
33,83
5,09
5
Коефіцієнт оборотності запасів
1,41
0,9
0,98
-0,51
0,08
6
Показник тривалості оборотності запасів
258,87
405,56
372,45
146,69
-33,11
7
Тривалість операційного циклу
302,53
483,05
455,03
180,52
-28,02
8
Коефіцієнт оборотності основних засобів
0,2
0,2
0,35
0
0,15

З даних цієї таблиці можна зробити висновок, що при порівнянні 2004, 2005 і 2006 років в 2005 році підприємство функціонувало краще, ніж в 2004 і 2006.

Тривалість одного обороту оборотних активів в 2006 році збільшилася в порівнянні з 2005, і зменшилася в 2007.Это значить, що грошові кошти в оборотних активах в 2006 році повільніше перетворюються на гроші ніж 2005, а в 2007 ще швидше ніж 2005.

Зменшення коефіцієнта оборотності активів в 2006 році говорить про зменшення грошових одиниць реалізованої продукції, а в 2007 році відбувається збільшення оборотності активів, це говорить про збільшення грошових одиниць.

З кожним роком зменшується коефіцієнт дебіторської заборгованості, це показує, що дебіторська заборгованість в меншій кількості, раз перетворюється на гроші.

Збільшення показника тривалості дебіторської заборгованості показує збільшення кількості днів для погашення кредиту, узятого дебіторами. І це є негативною тенденцією.

Зменшення показника тривалості операційного циклу показує, що в 2007 році потрібне на 28 дні менше для виробництва, продажу і оплати продукції підприємства, а в 2005 році на 181 дні більше.

Низький рівень показника коефіцієнта оборотності основних засобів як в 2005 і 2007 роках свідчить або про недостатній рівень реалізації, або про високий рівень вкладень в ці активи.

2.2.2 Аналіз ліквідності балансу і платоспроможності підприємства

Аналіз ліквідності балансу передбачається в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступеню їх ліквідності і розміщених в порядку зменшення їх ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих по термінах їх погашення і розміщених в порядку зростання таких термінів.21

Залежно від ступеня ліквідності активи підприємства розділяються на наступні групи:

Л 1 - самі ліквідні активи, вони визначаються:

стр.220+230+240. (2.9)

По 2005: 145+714,2=859,2

По 2006: 20+250+396=666

По 2007: 20+912+64=996

Л2 - бистрореалізуємиє активи, вони визначаються:

стор. (130+140+150+160+170+180+190+200+210) (2.10)

По 2005: 14107,4+3778+334+6667,4+66,9+8580,4=33534,1

По 2006: 14153+3804+334+8848+7661+66+5866=40732

По 2007: 15781+3619+10522+2655+25395+66+6014=64052

Л3 - поволі реалізовувані активи, вони визначаються:

стор. (110+100+120+250+270) (2.11)

По 2005: 21972,1+16071,8+390,8+8,3=38443

По 2006: 30783+32916+1295+10=65004

По 2007: 59744+51554+6808+17=118123

Л4 - поволі реалізовувані активи, вони розраховуються:

Л4=А1. (2.12)

По 2005:152395,3

По 2006:1276664

По 2007:124434

Пасиви балансу групуються по ступеню настання терміну їх оплати.

П1 - найтерміновіші зобов'язання, вони розраховуються:

(стор. 530 Би) (2.13)

По 2005:7969,5

По 2006:13717

По 2007:17860

П2 - короткострокові пасиви, вони розраховуються:

(стор. 620-530+430+630) (2.14)

По 2005:56410,5-7969,5=68441

По 2006:83127-13717=69410

По 2007:152927-17860=135067

П3 - довгострокові пасиви, вони розраховуються

(стр.480+430+630) (2.15)

По 2005:0

По 2006:0

По 2007:0

П4 - постійні (стійкі) пасиви, вони розраховуються

(стр.380) (2.16)

По 2005:168821,1

По 2006:150939

По 2007:154678

Усі розрахунки ліквідності груп активів приведені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.7 -Аналіз ліквідності балансу

Актив
Пасив
Стаття
1 рік
2 рік
3год
Стаття
1 рік
2 рік
3 рік
Л1 - самі ліквідні активи
859,2
666
996
П1 - найтерміновіші пасиви
7969,5
13717
17860
Л2 - швидко реалізовувані активи
33534,1
40732
64052
П2 - короткострокові пасиви
68441
69410
135067
Л3 - поволі реалізовувані активи
38443
65004
118123
П3 - довгострокові пасиви
0
0
0
Актив
Пасив
Л4-важко реалізовува-ні активи
152395,3
127664
124434
П4 - постійні пасиви
168821,1
150939
154678

По 2005 року: По 2006 року: По 2007 року:

Л1<П1 Л1<П1 Л1<П1

Л2<П2 Л2<П2 Л2<П2

Л3>П3 Л3>П3 Л3>П3

Л4<П4 Л4<П4 Л4<П4

З цих нерівностей можна зробити висновок, що баланс 2005 і 2007 років не є абсолютно ліквідним.

Найчастіше на практиці використовується аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів.

Розрахуємо коефіцієнти ліквідності:

Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується

(Л1+Л2+Л3)/(П1+П2) (2.17)

По 2005:(859,2+33534,1+38443)/(7969,5+68441)=0,95

По 2006:(666+40732+65004)/(13717+69410)=1,28

По 2007:(996+64052+118123)/(17860+135067)=1,2

Проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності розраховується:

(Л1+Л2)/(П1+П2) (2.18)

По 2005: (859,2+33534,1)/(7969,5+68441)=0,45

По 2006: (666+40732)/(13717+69410)=0,5

По 2007: (996+64052)/(17860+135067)=0,43

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується:

Л1/(П1+П2) (2.19)

По 2005: 859/(7969,5+68441)=0,01

По 2006: 666/(13717+69410)=0,01

По 2007: 996/(17860+135067)=0,01

Дані розрахунків ліквідності підприємства занесені до таблиці 2.6.

Таблиця 2.9-Розрахунок коефіцієнтів ліквідності

№ п/п
Показники
1 рік
2 рік
3 рік
Відхилення
Ст.(4-3)
Ст.(5-4)
1
2
3
4
5
6
7
1
Коефіцієнт загальної ліквідності
0,95
1,28
1,2
0,33
-0,08
2
Проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності
0,45
0,5
0,43
0,05
-0,07
3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
0,01
0,01
0,01
0
0

Для того, щоб визначити платоспроможність підприємства розраховують показники платоспроможності.

1.Показник поточної платоспроможності розраховується по формулі:

(стр.040+045+220+230+240-620 Би) (2.20)

По 2003: 145+714,2-56410,5=-55551,3

По 2004: 20+250+396-83127=-82461

По 2005: 20+912+64-152927=-151931

2. Коефіцієнт забезпечення власними засобами, розраховується

((стор. 380-080)/260) (2.21)

По 2003: (168821,1-152395,3)/72828=0,23

По 2004: (150939-127664)/106392=0,22

По 2005: (154678-124434)/183154=0,17

3. Коефіцієнт покриття, розраховується:

(стр.260/620) (2.22)

По 2003: 72828/56410,5=1,29

По 2004: 106392/83127=1,28

По 2005: 183154/152927=1,2

Алгоритм показників платоспроможності приведений в таблиці 2.10

Таблиця 2.10- Алгоритм розрахунку платоспроможності підприємства

Показник
Ступінь платоспроможності
назва
Нормативне значення
поточна
критична
Дуже критична
Поточна платоспроможність
> 0
< 0
< 0
< 0
Коефіцієнт забезпечення
0,1
>0,1
< 0,1
< 0,1
Коефіцієнт покриття
1,5
>1,5
< 1,5
< 1
Чиста
> 0
> 0
> 0
>0

З алгоритму платоспроможності можна побачити, що у підприємства по всіх трьох роках поточна платоспроможність.

2.2.3 Аналіз капіталу підприємства

Дані, які приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталів, скільки привернуто в оборот підприємства довгострокових і короткострокових засобів, тобто пасив показує, звідки узялися засоби, направлені на формування майна підприємства.

У першу чергу при аналізі необхідно визначити, які засоби є основним джерелом формування активів підприємства, який напрям зміна частини власного капіталу.

Для цього необхідно розглянути структуру капіталу і його динаміку. (табл.2.8).

Таблиця 2.11- Структура капіталу і зобов'язань підприємства

№ п/п
Показники
2005
2006
2007
Відхилення
Ст.(4-3)
Ст.(5-4)
1
2
3
4
5
6
7
1
Власний капітал
168821,1
150939
154678
-17882,1
3739
2
Забезпечення майбутніх виплат і платежів
0
0
0
0
0
3
Довгострокові зобов'язання
0
0
0
0
0
4
Поточні зобов'язання
56410,5
83127
152927
26716,5
69800
5
Доходи майбутніх періодів
0
0
0
0
0

Розглянувши структуру капіталу можна сказати, що в 2006 році в порівнянні з 2005 у підприємства зменшився об'єм власного капіталу, а в 2007 в порівнянні з 2006 збільшився, що є сприятливою тенденцією, оскільки для банків і інших інвесторів більш надійно, якщо частка власного капіталу у клієнта вища. Збільшення поточних зобов'язань з 2005 по 2007 роки є негативною тенденцією, тому що підприємство не в змозі відповісти за своїми поточними зобов'язаннями.

2.3 Аналіз маркетингової діяльності підприємства
Електричні машини, розроблені об'єднанням, відповідають кращим світовим стандартам, а деякі не мають аналогів не тільки в Україні, але і в країнах ближнього і далекого зарубіжжя.
2.3.1 Стратегія маркетингу. Проблеми формування ринку
З метою збереження і розширення ринків збуту продукції, формування портфеля замовлень на 2008 р. і подальші роки особливе значення придбаває стратегія маркетингу об'єднання на внутрішньому і зарубіжному ринках.
Різними аспектами маркетингу в об'єднанні займаються в переділах своєї компетенції:
- провідні фахівці конструкторських підрозділів інституту;
- відділ зовнішньоекономічних зв'язків;
- відділ бартеру і взаєморозрахунків.
Введений інститут керівників-проектів, супроводжуючих вироби від стадії проектування до реалізації і упровадження.
Для проведення маркетингу і розширення ринків збуту продукції підприємства використані напрацювання Торгової палати р. Харкова, "Укрінтеренерго", "Укренергопроєкта" і "Укргидропроєкта" України, "Технопромекспорта", "Енергомашекспорта" Росії, ЗАТ «Силові машини» Росія і «Енергомашекспорт» України.
Об'єднання використовує наступні напрями маркетингу:
- встановлення прямих контактів із споживачами продукції підприємства;
- задоволення запитів замовника;
- проведення систематичного аналізу ринку в частині потреби і цінової політики;
- вивчення як внутрішнього, так і зовнішнього ринків (Додаток №2);
- участь у виставках;
- випуск рекламних матеріалів;
- залучення інвесторів для проведення консолідованого маркетингу.
Встановлені ділові зв'язки з потенційними замовниками:
- ПО НКМЗ р. Краматорськ;
- ПО ДЕВЗ;
- ПО "південмаш";
- ГХК "Луганськтепловоз";
- Київенерго;
- Днепрогидроенерго, Днестренерго;
- Міністерство палива і енергетики України;
- НАЕК енергоатом;
- АООТ ХК "Коломенській завод";
- завод ним. Малишева;
- ВАТ "Брянський машинобудівний завод";
- ПО "БЕЛАЗ";
- АТ «Сумський завод ним. Фрунзе», АТ «Мотор Сич».
Програмою виробництва 2008 р. визначені основні споживачі виробів, що випускаються, зокрема для залізничного, міського транспорту, енергетичних об'єктів внутрішнього і зовнішнього ринку.
Визначений комплекс заходів по оновленню номенклатури і розширенню виробництва, ринків збуту продукції і послуг(Додаток №3), що випускається
2.3.2 Аналіз конкуруючих фірм
Основними конкурентами об'єднання на ринку виробників турбо-, гідрогенераторів і унікальних електричних машин є в основному російські підприємства:
- АТ "електросила" /г.Санкт-Петербург/,
- "Сибелектротяжмаш" /г. Новосибірськ/,
- "Уралелектротяжмаш" /г. Екатерінбург/.
Серед виробників крупних електричних машин, тягової електроустаткуванні (ел. двигуни, генератори для тепловозів, електровозів, міського електротранспорту) конкурентами є російські підприємства:
- "завод Турбогенератора" /г. Лисва/,
- "Южелектромаш" /г. Нова Каховка/.
У далекому зарубіжжі конкурентами по виробництву турбо-, гідрогенераторів є фірми :
- "Сименс" /Німеччина/,
- АВВ /Швейцарія/,
- Джек Альстом /Франція/,
- AEJ /Англія/.
Всі фірми володіють високою технологією виробництва, мають висококласне устаткування.
2.3.3 Рекламна політика підприємства
Орієнтоване на ринок і конкуренцію розвитку об'єднання нерозривно пов'язано з успішним менеджментом в питаннях маркетингової стратегії, використовування різних форм реклами.
Цьому ми надаємо особливе значення. За останні роки об'єднання бере участь в міжнародних, регіональних, міських і спеціалізованих виставках (ОЕЗ, Болгарії, Литві, Німеччини, Росії, України і ін.).
- Розміщення рекламного матеріалу в різних виданнях.
- Участь у форумах, конференціях, семінарах;
- Виступ з доповідями на міжнародних науково-технічних конференціях.
Взяли участь в міжнародній виставці «Експо-2000», «Експо-2001» (Ганновер), міжрегіональній виставці "Машинобудування 2000", «Машинобудування-2001», "Національному Сорочинськой ярмарку", бізнес-зустрічі "Інвестиції в економіку р. Харкова", міжнародному форумі "Енергоринок України", національній зустрічі «Україна 10 років незалежності», міжнародній торговій виставці «Експо-Балкане» р. Варна, Болгарія, енергетичному форумі в р. Ялта, р. Київ.
Розміщені рекламні матеріали про виробничу діяльність об'єднання у виданнях:
1. Буклет для виставки в Ганновері.
2. Харківська область сьогодні.
3. Машинобудування металургія 2001.
4. Каталог "Харків-2001".
5. «Золоті сторінки».
6. "Золота книга".
7. Журнал «Зроблено в Україні».
8. Журнал «Лідери» присвячений 55-річчю НВО «Електротяжмаш».
9. Журнал «Міжнародна енергетика» присвячений 55-річчю НВО «Електротяжмаш».
Публікація статі в газетах: "Час", "Вечірній Харків", «Голос України» і ін.
Виступ по обласному і республіканському телебаченню і радіомовленню. Реклама продукції випускається об'єднанням освітлена в друкарських виданнях Росії, Білорусь, Болгарія і ін.
3. РОЗРОБКА РЕКЛАМНОЇ СТРАТЕГІЇ ТА ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ КОРИСНОЇ МОДЕЛІ ДП ЗАВОД „ЕЛЕКТРОВАЖМАШ”

3.1 Визначення патентоспроможності та розробка документів на прикладі „Прямоточного гідроагрегату”

Патентоспроможність -- це властивість, якої набуває винахід, в разі відповідності умовам надання правової охорони винаходу, корисній моделі, промисловому зразку та іншим об'єктам промислової власності згідно з чинним законодавством держави
Корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою і промислово придатною.
Корисна модель визнається новою, якщо вони не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу та конструкції для визначення новизни корисної моделі можуть враховуватись лише окремо.
Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до патентного відомства або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.
Правила розгляду заявки на корисну модель визначають коло джерел інформації, які містять загальнодоступні відомості: опубліковані описи до охоронних документів, викладені заявки, вітчизняні друковані видання і друковані видання СРСР, депоновані рукописи, статті, огляди, монографії тощо, звіти про науково-дослідні роботи, пояснювальні записки до дослідно-конструкторських робіт та інша конструкторська, технологічна і проектна документація, яка є в органах науково-технічної інформації, нормативно-технічна документація, матеріали дисертацій, виданих на правах рукопису тощо.
Для одержання правової охорони необхідно здійснити аналіз корисної моделі на відповідність умовам патентоспроможності. Визначення патентоспроможності полягає у визначенні її критеріїв, тобто новизни та промислової придатності корисної моделіу який буде створено.
Аналіз новизни здійснюють шляхом порівняння сукупності ознак корисної моделі, що передбачається, з сукупністю озна и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.