На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Класифкаця жночого шкряного взуття. Номенклатура показникв якост жночого шкряного взуття. Вивчення споживних властивостей та дефектв жночого шкряного взуття. Органзаця, порядок проведення та оформлення експертизи жночого шкряного взуття.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Маркетинг. Добавлен: 11.09.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
УКООПСПІЛКА
Полтавський університет споживчої кооперації України
кафедра товарознавства і експертизи непродовольчих товарів
КУРСОВА РОБОТА
На тему: «Товарознавча експертиза якості жіночого шкіряного взуття вітчизняного виробництва на матеріалах магазину «Каблучок» м. Полтави».
Студента IV курсу
спеціальності 6.050301
„Товарознавство і
комерційна діяльність”
групи
Полтава 2007
ЗМІСТ
Стор.
Вступ……………………………………………………………………………….3
1. Класифікація жіночого шкіряного взуття……………………………………5
2. Номенклатура показників якості жіночого шкіряного взуття………………8
3. Вивчення споживних властивостей взуття………………………………….11
4. Вивчення дефектів жіночого шкіряного взуття…………………………….16
5. Організація та порядок проведення експертизи жіночого шкіряного взуття..23
6. Оформлення результатів експертизи………………………………………..27
Висновки та пропозиції………………………………………………………….29
Список використаної літератури………………………………………………31
Додатки…………………………………………………………………………...33
ВСТУП
У гардеробі сучасної жінки взуття займає провідне положення і є предметом першої необхідності. Воно призначене для захисту ніг людини від несприятливих дій зовнішнього середовища - холоду, надмірного нагріву, вологості, пилу, грязі, механічних пошкоджень, а також служить предметом прикраси людини.
Поки існує взуття, доти буде актуальною проблемою контролю його якості. На сучасному етапі розвитку економіки України особливого значення набуває необхідність створення цивілізованого ринку взуття, який поки що характеризується як неблагополучний з точки зору наявності високоякісних, максимально адаптованих до потреб споживачів взуття.
Якість продукції (включаючи новизну, відсутність дефектів при виконанні, надійність в експлуатації) є одним з найважливіших компонентів завоювання й утримання позицій на ринку. Тому підприємства приділяють особливу увагу, забезпеченню високої якості продукції, установлюючи контроль на всіх стадіях виробничого процесу, починаючи з контролю якості використовуваної сировини і матеріалів і закінчуючи визначенням відповідності випущеного продукту технічним характеристикам і параметрам не тільки в ході його іспитів, але й в експлуатації.
Створення конкурентного середовища на ринку товарів, підвищення їх якості, конкурентоспроможності та надійності являється необхідним кроком для підвищення життєвого рівня населення і забезпечення товарами народного вжитку, що відповідає його запитам, являється одним із найважливіших завдань, які сьогодні стоять перед промисловістю і торговими організаціями. Значну роль у вирішенні цього завдання призвані зіграти контроль якості і експертиза товарів, які повинні стати складовою частиною державної політики формування вітчизняного ринку і його управління.
Якість взуття має вирішальне значення на конкретному ринку взуття. Визначення факторів, що впливають на конкурентоспроможність даного товару, зокрема його споживчі властивості, безпечність, відповідність нормативним документам, умовам договорів, за якими воно закуповувалося, є необхідною складовою функціонування сучасних спеціалістів.
Тому, на розгляд даних актуальних питань і направлена ця курсова робота. Метою курсової роботи намічена товарознавча експертиза якості жіночого шкіряного взуття вітчизняного виробництва на матеріалах магазину «Каблучок» м. Полтави.
Для розкриття теми роботи, необхідно теоретично і практично дослідити такі основні завдання:
· Провести класифікацію жіночого шкіряного взуття;
· Визначити номенклатуру показників якості жіночого шкіряного взуття;
· Проаналізувати і вивчити споживні властивості взуття;
· Вивчити дефекти жіночого шкіряного взуття;
· Організувати порядок проведення експертизи жіночого шкіряного взуття;
· Оформити результати експертизи;
· Зробити та обґрунтувати висновки та практичні пропозиції щодо удосконалення якості жіночого шкіряного взуття;
1. КЛАСИФІКАЦІЯ ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ
Незважаючи на те, що
в даний час існує багато класифікацій взуття, таких наприклад як, стандартна класифікація, класифікація взуття за ДКПП (Державний Класифікатор Продукції та Послуг), навчальна класифікація та інші, в даній курсовій роботі буде розглянута остання. Таким чином шкіряне взуття за навчальною класифікацією поділяють [3-8]:
1. По призначенню :
- побутове (масове і модельне);
- спортивне;
- спеціальне;
- медичне;
2. По конструкції верху:
- чоботи прикрійні (голінище і перед, з'єднані швом);
- витяжні;
- черевики з відрізною союзкою, круговою;
- " конвертом" з застібкою;
- напівчеревики звичайна;
- типу мокасин;
- з перфорованим верхом (сандалети);
- туфлі різноманітного покрою з різними прикрашеннями;
- чобітки які мають прикрашення, часто застібку;
- напівчобітки (з більш коротким голенещем).
3. По матеріалу низу взуття буває на підошві:
- шкіряній ;
- з пласт-шкіри;
- гуми (монолітної, пористої, шкіроподібної і транспорентної);
- із пластмас;
- із каучуку;
4. По методу кріплення низу взуття ділять на:
- клейове;
- рантове;
- сандальне;
- інші;
5. По висоті каблука буває:
- взуття на низькому (до 25 мм.);
- на середньому (26-45 мм.);
- високому (46-70мм.);
- і особливо високому (більше 70 мм) каблуці.
6. По кольору верху взуття випускають:
- чорне;
- кольорове;
- коричневе;
- яскраве (сине, червоне, зелене, жовте);
- світле;
- біле;
- комбіноване;
7. По способу кріплення на нозі :
- на шнурках;
- кнопках;
- застібці-блискавка
- інше.
8. Розміри шкіряного взуття:
- в метричній системі (21,5-27,5);
- в штихмасовій (33-42,5);
9. Повноти шкіряного взуття:
- з 1 по 9 повноти;
Фасон взуття визначається його силуетом, формою і розміром носка - вузький і широкий, тупий і гострий, овальний і граневий, а також формою, шириною і висотою каблука.
Модель взуття визначається формою і розміщенням деталей верху, характером оздоблень.
По складності моделі взуття підрозділяють на масове і модельне.
Масове взуття виготовляється по типових нескладних моделях. Воно буває звичайного стандартного покрою з перфорацією на окремих деталях; фігурного покрою.
Основні типи масового (повсякденного) взуття: туфлі-лодочки, напівчеревики на шнурках і ремінцях з пряжками.
Повсякденне взуття випускається в наступному асортименті: чобітки, напівчобітки, черевики, напівчеревики.
Модельне взуття - це нарядне, легке, еластичне взуття яке носять в особливо святковій обстановці. По асортименту ця група включає перш за все жіночі туфлі-лодочки на високому каблуці з різними оздобленнями. Виготовляють їх з високоякісних матеріалів по більш складних і різноманітних моделях і щільною обробкою. Модельне взуття випускається 1, 2, 3 груп складності.
Чобітки - це різновидність чобіт з щільним обляганням ноги в області голінища або з пристосуванням для закріплення на нозі.
Напівчобітки - відрізняються від чобітків меншою висотою голінища: не більше 20 см.
Черевички - закривають тильну поверхню стопи з берцями, і пристосуванням для втримання їх на нозі .Можуть бути з союзкою, пряжками, застібкою-блискавка.
Напівчеревики - взуття з берцями не вище кісточок, що закривають тильну частину стопи. За видом крою заготовки і застібки вони мають багато спільного з черевиками.
Туфлі - взуття з верхом не повністю закриваючим тильну поверхню стопи. Для туфель характерний складний покрій і декоративна обробка.
Сандалі - взуття сандального методу кріплення, без підкладки, з перфорацією і просічками, з одним чи двома ременями і набійкою.
2. НОМЕНКЛАТУРА ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ
Результативність оцінювання конкурентоспроможності значною мірою залежить від обґрунтованості класифікацій взуття
- об'єднання в одне угрупування видів, конструкцій і моделей взуття ідентичного призначення і умов використання, що є альтернативними об'єктами вибору окремими типами споживачів.
Кожна з підібраних груп взуття буде характеризуватися відповідними домінуючими властивостями (теплозахисними, водозахисними, естетичними), показники яких повинні відповідати певному рівню для віднесення взуття саме до цієї групи. За рештою показників проводиться порівняльна оцінка зразків.
У відповідність з ГОСТ 4-12 «Взуття. Номенклатура показників» нормуються наступні показники (табл.. 2.1) [14-16].
Таблиця 1
Номенклатура показників якості взуття
Найменування показника якості
Позначення показника якості
Найменування властивості, що характеризується
1
2
3
1. Функціональні показники
1.1 Довговічність
1.1.1 Гарантійний термін шкарпетки (експлуатації) взуття, дні
-----
Міцність
1.1.1.1 Міцність ниткових кріплень деталей заготовок взуття, Н/см (кгс/см), по ГОСТ 9290
Р
Міцність
1.1.1.2 Міцність кріплення деталей низу, Н (кгс) Н (см) кгс(см), ГОСТ 9292, ГОСТ 9134, ГОСТ 9290
-----
Міцність
1.1.1.3 Міцність кріплення каблука, Н (кгс)
-----
Міцність
1.1.1.4 Загальна і залишкова деформація піднесення і задника, мм
-----
Формостійкість п'яточної частини, шкарпетки
1.2 Забезпечення функції руху
1.2.1 Втомна міцність каблуково-тім'яної ділянки взуття, цикли
-----
-----
1.2.2 Зчеплення підошви з опорною поверхнею при ходьбі
Фрикційні властивості підошви (опір)
2. Ергономічні показники
2.1 Фізіологічні показники
2.1.1 Маса, кг (г)
-----
-----
2.1.2 Гнучкість, Н/см (кгс/см)
-----
-----
2.2 Антропометричні показники
2.2.1 Формостійкість системи матеріалів, що імітують верх взуття, %
-----
-----
2.3 Гігієнічні показники
2.3.1 Водопроникність взуття в динамічних умовах, мін
-----
Гігієнічність
2.3.2 Паропроникність системи матеріалів, що імітують верх взуття, мг/см2ч
-----
Гігієнічність
2.3.3 Вологопоглинання системи матеріалів, що імітують верх взуття, %
Х
Гігієнічність
2.3.4 Питомий поверхневий електричний опір системи матеріалів, що імітують верх і низ взуття, Ом
Рs
Гігієнічність
2.3.5 Об'ємний питомий електричний опір системи матеріалів, що імітують верх і низ взуття, Ом см
Рv
Гігієнічність
2.3.6 Поверхнева щільність електричних зарядів системи матеріалів, що імітують верх і низ взуття, К/м2
?
Гігієнічність
2.3.7 Сумарний тепловий опір взуття, м2К/Вт(м2ч С/ккал)
Рсум
Теплозахисні властивості
3. Естетичні показники
3.1 Силует, бали
-----
Зовнішній вигляд
3.2 Зовнішній вигляд
-----
Зовнішній вигляд
3.3 Внутрішня обробка
-----
Зовнішній вигляд
Показники властивостей оцінюються органолептичним методом з у рахуванням особливостей конструкції взуття - застосованих матеріалів, фурнітури, методів кріплення, фасонів копилів і каблуків тощо. Доцільно застосовувати 10-балову систему:
1-2 бали - найнижча оцінка;
3-4 бали - нижче середня і середня оцінка;
5-6 балів - вище середня і добра оцінка;
7-8 балів - добра оцінка;
9-10 відмінна оцінка.
Відносні показники, що оцінюються відповідно до норм, можуть бути виражені у відсотках або частках одиниці. Незалежно від застосованої шкали (1, 10 чи 100) показники оцінюються згідно з наведеною 10-ти баловою шкалою, а оцінка записується в частках одиниці.
Для кожної групи властивостей розробляються окрема таблиця. Усі показники в групі і всі групи властивостей приймаються як різнозначущі, хоча в окремих випадках для показників і їх груп можуть застосовуватися обґрунтовані коефіцієнти вагомості. Тоді комплексний показник якості Кпя буде розраховуватися як середня зважена величина.
3. ВИВЧЕННЯ СПОЖИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ВЗУТТЯ

У комплексі «Одяг, взуття та предмети особистого вжитку» значне місце належить взуттю, найважливішою функцією якого є захист стопи людини від дії різних чинників зовнішнього середовища - ударів, нерівностей ґрунту, низьких і високих температур, вологи, пилу, бруду тощо. Важко переоцінити й естетичну функцію, особливо нарядного модельного взуття [6-10].
Потреби споживачів на взуття постійно зростають і змінюється їх характер. На даний час у зв'язку зі зміною умов праці, побуту та відпочинку, а також культурно-освітнього рівня споживачів вимоги до взуття стають дедалі різноманітними. Споживач потребує взуття не лише для повсякденного або домашнього вжитку, а й для виконання різних видів робіт, активного відпочинку, для заняття спортом, вихідне, нарядне, а залежно від сезонного призначення та кліматичних умов експлуатації - взуття різних конструктивних особливостей.
Задоволення попиту населення у якісному взутті залежить не тільки від збільшення обсягу його виготовлення, від правильного формування асортименту та рівня його якості, який оцінюється самим покупцем, що безпосередньо відбивається на попиті на конкретні види виробів, але і вчасним проведенням експертизи якості в разу необхідності.
У сучасних умовах ринок наповнюється широким асортиментом взуття, особливо шкіряного. Для чоловічого і жіночого модельного взуття та особливо модного найвагомішими стають естетичні властивості. Взуття цих двох груп повинне відрізнятися від повсякденного новизною й оригінальністю фасону та моделі, високоякісними матеріалами, високим рівнем виконання технологічних операцій у процесі виготовлення, модного фурнітурою тощо.
Процес оцінювання конкретних показників споживчих властивостей виробів має проводитися з урахуванням специфічних вимог до них, що визначаються умовами реальної експлуатації того чи іншого виду взуття. Експертиза якості взуття неможлива без вивчення його властивостей та проведення необхідних досліджень.
До споживних властивостей взуття належать естетичні, ергономічні властивості та надійність.
Естетичні властивості взуття визначаються такими чинниками:
а) фасоном, тобто формою носково-пучковою частини та каблука, відповідністю цих показників сучасному стилю;
б) моделлю, тобто характером крою заготовки, наявністю різноманітних декоративних елементів, їх видами, оригінальністю, новизною;
в) видом матеріалів, що використовуються на зовнішні і внутрішні деталі заготовки, характером обробки лицьової поверхні. Колір матеріалу верху взуття повинен бути сучасним і відповідати естетичним смакам;
г) видом і кольором матеріалу підошви, який повинен гармоніювати зі всією конструкцією заготовки;
д) виразністю, яскравістю й охайністю нанесення маркування.
Ергономічні властивості - це насамперед зручність у користуванні взуттям.
Зручність - складний комплекс показників, на який впливають внутрішня форма та розміри виробу, а також маса, жорсткість переду задника, пружність підноска, гігієнічні властивості - волого- і теплозахисні, здатність до вологовіддачі, мала забруднюваність і легке чищення. Крім того взуття не повинне шкідливо впливати на ноги, що може виникнути у зв'язку з широким використанням полімерних матеріалів.
Внутрішня форма і розміри взуття залежать від форми і розмірів затяжних копилів. У процесі розробки копилів враховують результати масового обміру основних параметрів стопи споживачів у різних регіонах, ступінь допустимого стискування стопи взуттям. При навантаженні стопи збільшується в довжину на 1 - 3 мм, ширину - на 1 - 7 мм, в обхваті в пучках - на 4 - 12 мм. Тиск на тильну поверхню стопи повинен бути мінімальним.
На внутрішню форму та розміри взуття значно впливає товщина і жорсткість матеріалів верху. Під час проектування взуття з тонких гнучких матеріалів (наприклад шкір хромового дублення) внутрішні поперечні розміри (об'ємні) дещо зменшують порівняно з обхватом стопи. Навпаки, для взуття з верхом із юхти поперечні розміри проектуються з припуском, порівняно з розміром стопи оскільки її заготовка гірше облягає ногу, а саме взуття, як правило, одягають на товсті шкарпетки і панчохи.
Із внутрішньою формою і розміром пов'язані й зовнішні розміри параметрів взуття, їх форма і зовнішній вигляд. Хоча внутрішня форма і розміри обґрунтовані, однак бувають випадки, коли втручається мода. Залежно від її напрямків і коливань відбувається відхилення форми та розмірів носкової частини від норми - сильно звужена і витягнута або сильно розширена. П'ятково-геленочна частина уніфікована, тобто має досить визначену форму і розміри для взуття одного виду, розміру, повноти.
Форма п'яткової частини взуття залежить від висоти каблука. За даними Ю.П. Зибіна, висота підйому п'ятки стопи у взутті повинна бути в межах 20 - 40 мм. Відсутність каблука (набійки) допускається лише в спортивному взутті, для повсякденного взуття це недопустимо, оскільки можливий розвиток плоскостопості. Крім того, при великому підйомі п'яткової частини (більше 40 мм) значне навантаження припадає на передню частину стопи, тобто на її схил, що може призвести до його опускання.
Маса і жорсткість взуття визначають загальні енерговитрати під час ходіння, а отже, втому людини. При підвищеній жорсткості зменшується контакт взуття з опорною поверхнею, знижуються амортизаційні властивості. Під час експлуатації жорсткого взуття з'являються больові відчуття від тертя та інші неприємні ефекти.
Одночасно з максимальною гнучкістю конструкції шкіряне взуття повинне мати жорсткі задники та пружні підноски. М'які задники для взуття недопустимі, оскільки вони осідають і зношуються. Без жорстких задників виготовляють окремі види спортивного взуття та дорожні туфлі.
На зручність взуття впливає характер застібки, а також фрикційні властивості його низу. Взуття не повинне ковзатися. Ковзання спостерігається у взутті з підошвами з полімерних матеріалів непористої структури з гладкою, не рифленою поверхнею [8].
Серед комплексу гігієнічних властивостей, що визначають температуру і вологість внутрівзуттєвого простору, тобто мікроклімат взуття, необхідно відзначити волого обмін. Взуття, з одного боку, повинне сприяти виходу поту назовні, а з іншого - мати вологозахисні властивості.
Для взуття весняно-осіннього і зимового призначення, зокрема юхтових чобіт, напівчобіт і черевиків, надзвичайно важливими є волого- і теплозахисні властивості.
Під теплозахисними властивостями розуміють здатність взуття чинити опір надмірній тепловіддачі від стопи у зовнішнє середовище. Ці властивості залежать від наявності повітряних прошарків, які утворюються в результаті застосування матеріалів високо пористої структури або за рахунок конструкції. Високі теплозахисні властивості характерні для взуття, в якому для вкладних устілок використовують фетр або повсть, для між підкладок під деталі для верху - сітчасті матеріали, а для підошов - гуми пористої структури.
Матеріали для утеплення взуття, особливо весінньо-осіннього призначення, повинні мати вологозахисні властивості. Пористі гумові підошви, що не поглинають вологу, мають переваги над підошвами зі шкіри.
Здатність матеріалів для взуття до газо- і повітрообміну не має великого значення, оскільки вона забезпечується за рахунок конструкції, тобто нещільного прилягання до ноги, наявності перфорацій, просічок.
Надійність взуття полягає в збереженості, довговічності, ремонтопридатності.
Збереженість - незмінність властивостей взуття в процесі транспортування і зберігання.
Довговічність характеризується терміном експлуатації до повного фізичного або морального зношування. Під фізичним зношуванням розуміють неможливість товару задовольняти потреби споживача внаслідок пониження рівня споживних властивостей матеріалів або кріплень, що входять у конструкцію виробу. Моральне зношування - непридатність взуття до реалізації через застарілі фасони або модель, сировинний матеріал або їх поєднання.
Довговічність взуття залежить від конструкції в цілому і окремих деталей верху, низу, зносостійкості матеріалів, з яких викроєні деталі, комбінацій матеріалів, що застосовуються, міцності клейових, ниткових, гвинто-цвяхових та інших швів. На довговічність впливають деякі приховані дефекти.
Ремонтопридатність взуття переважно залежить від методу кріплення низу. Ремонт є малоефективним, якщо підошва у взутті сандального методу кріплення відірвалася, зруйнувалися обтяжки платформи при строчечно-клейовому методі кріплення та розірвалися кріплення при бортовому методі кріплення тощо.
Для визначення надійності і довговічності окремих елементів взуття розроблено систему показників.
Споживні властивості взуття формуються в процесі розробки конструкції і моделі, залежать від точності виконання технологічних операцій, ретельності обробки взуття, у тому числі й маркування. Проте зручність і довговічність взуття залежить насамперед від тих матеріалів, з яких вони виготовлені. Саме вони визначають і зовнішній вигляд взуття. Таким чином, експертизу якості шкіряного взуття проводять за комплексом одиничних показників.
4. ВИВЧЕННЯ ДЕФЕКТІВ ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ
Класифікація дефектів. Залежно від характеру і мети діяльності дефекти розподіляються і групуються за різними ознаками.
За характером впливу на якість взуття розрізняють дефекти функціональні і зовнішнього вигляду. Функціональні дефекти позначаються на функціях і надійності взуття, а дефекти зовнішнього вигляду впливають на естетичні властивості [6-8].
За ступенем впливу на якість дефекти оцінюють як критичні, значні й незначні. Критичними вважаються дефекти, наявність яких не дозволяє використовувати взуття за призначенням. Такими є дефекти, неприпустимі для певної групи взуття. Наприклад значна деформація деталей, особливо носків і задників, сильно виражені горбики і виступи скріплювачів на устілці, відставання і розшарування деталей, складки на підкладці, механічні пошкодження.
До значних відносять дефекти, які істотно впливають на рівень функціональності і довговічності взуття, помітно погіршують зовнішній вигляд. Розміри і ступінь вираженості таких дефектів обмежуються стандартами.
Незначні дефекти впливають лише на зовнішній вигляд. Вони виявляються при огляді взуття, але малопомітні при носінні. Якщо в стандартах такі дефекти не названі серед допустимих, то вони повинні бути усунені.
Знання дефектів серед визначених груп полегшує сортування взуття.
За характером розташування дефекти розподіляють на поодинокі (відособлені), місцеві й розповсюджені.
За можливістю виявлення дефекти бувають явні і приховані. Для виявлення явного дефекту в нормативних документах передбачені відповідні правила, методи та засоби. Приховані дефекти виявляються в процесі експлуатації взуття. Для їх виявлення передбачено гарантійні терміни носіння.
За можливістю кількісного вираження дефекти бувають вимірювані й не вимірювані. Вимірювані дефекти виражаються одиницями довжини або площі.
Для прийняття рішення за результатами контролю якості розрізняють дефекти усувні і неусувні. До усувних відносяться дефекти, усунення яких технічно можливе й економічно доцільне.
За стадіями виникнення дефекти розподіляються на перед виробничі, що виникають при моделюванні і проектуванні (неправильний вибір копилів за розмірами, повнотами і фасонами, нераціональна конструкція взуття), виробничі і після виробничі, що виникають на стадіях транспортування, зберігання і реалізації взуття. Визначення стадій і причин виникнення дефектів дозволяє керувати якістю, обґрунтувати пропозиції щодо її підвищення.
Основні причини виникнення дефектів такі: не технологічність конструкції, недоброякісність матеріалів, незадовільна робота устаткування, порушення технологічного й організаційного режиму, правил пакування, транспортування й зберігання.
Не технологічність конструкції виявляється в розриві заготовок під час формування або знімання взуття з копилів, утворення складок надлишків підкладки, руйнування швів, що з'єднують настрочені берці з союзкою, під час носіння взуття.
Наявність дефектів матеріалів і деталей пояснюється недостатнім контролем, наявністю прихованих дефектів. Порушення технології може виявлятися у невиконанні передбачених операцій, порушенні нормативів і режимів виконання. Незадовільна робота устаткування також є причиною численних дефектів складання заготовок, кріплення деталей низу, опорядження. Різноманітні дефекти можуть виникати через порушення організаційного режиму: неузгодженості швидкості руху конвеєра і пропускної спроможності устаткування, несвоєчасного забезпечення матеріалами, вузлами і фурнітурою згідно зі зразками-еталонами, порушення режиму роботи тощо.
Для вивчення дефектів найдоцільніше розглянути їх у логічній послідовності за стадіями виникнення.
Дефекти розкроювання матеріалів, обробки деталей і складання заготовок. Неправильно викроєна деталь - викроювання деталі без врахування напряму мінімальної тягучості і наявність неприпустимих дефектів матеріалів.
Невідповідність контуру деталей шаблону - відхилення ліній контуру деталей від контору шаблону, нерівні краї деталей, задирки.
Непарність однойменних деталей - розбіжності між деталями за товщиною, щільністю, мереєю, відтінком кольору, іншими ознаками.
Деформація країв деталей - зміни параметрів країв деталей заготовки в наслідок їх неправильної обробки.
Неправильно розташовані (з'єднані) деталі - зміщення деталей заготовки і оздоблень при їх взаємному розташуванні перед кріпленням: перекіс, різна довжина, ширина і висота в парі носків, союзок, берців, язичків, задників тощо.
Неправильна перфорація - зміщення, не наскрізна або неточно виконана перфорація на деталях верху порівняно з шаблоном.
Неправильно нанесений візерунок - зміщення або нечітке нанесення візерунка на деталі.
Недостатнє тиснення матеріалу - відмінність кольору, глибини і яскраво и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.