На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Теоретичн аспекти аналзу рентабельност банку. Методичн пдходи до аналзу рентабельност банку. Напрямки та показники аналзу. Аналз рентабельност АКБ Приватбанк. Шляхи покращення рентабельност комерцйного банк.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Банковское дело. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2007. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


38
Аналіз рентабельності банка.
ПЛАН

    Вступ 3
    1.Теоретичні аспекти аналізу рентабельності банку 5
      1.1.Поняття рентабельності 5
      1.2.Методичні підходи до аналізу рентабельності банку. Напрямки та показники аналізу 9
      1.3.Нормативна та інформаційна база аналізу рентабельності банку 13
    2.Аналіз рентабельності АКБ „Приватбанк” 15
      2.1.Економічна характеристика банку АКБ „Приватбанк” 15
      2.2. Аналіз рентабельності АКБ "Приватбанк" 23
    3. Шляхи покращення рентабельності комерційного банку 28
    Висновок 31
    Список використаної літератури 32
    Додатки 33

Вступ

Поглиблення банківської реформи в Україні та всебічне зміцнення на цій основі національної банківської системи, забезпечення на ділі її ефективної підтримки з боку держави розглядається як одне з пріоритетних завдань економічної політики на сучасному етапі.

На початковому етапі розвитку економіки незалежної держави спостерігалось послаблення рентабельності ко-мерційних банків. Причини цього були в бюджетно-му дефіциті, інфляції, зростанні цін, спаді вироб-ництва, зростанні неплатежів, що перейшло в платіжну кризу.

Є небагато можливостей впливу на кожен із названих процесів і на сукупність їх у цілому в прагненні подолати негативні наслідки розвит-ку економіки, а також послабити рентабельність банків. Обмежені можливості такого впливу має в своєму розпорядженні й кредитна система. Поглиблення банківської реформи в Україні та всебіч-не зміцнення на цій основі національної банківської систе-ми, забезпечення на ділі її ефективної підтримки з боку держави розглядається як одне з пріоритетних завдань еконо-мічної політики на сучасному етапі.

За таких умов банки провадили агресивну політику щодо залучення коштів юридичних і фізичних осіб та високоризиковану кредитну політику, а також активне інвестування коштів у державні цінні папери. Це надавало їм можливість стабільно отримувати значні прибутки і при цьому підтримувати достатній рівень ліквідності. Така ситуація в банківській сфері України панувала до середини 90-х років XX століття.

Стабілізація національної грошової одиниці суттєво вплинула на діяльність комерційних банків України. Відразу ж виявились "слабкі сторони" вітчизняної банківської системи, що стало причиною втрати окремими українськими банками ліквідності та рентабельності і як наслідок - їх банкрутства. За період з 1991 до 2005 р. в Україні припинили діяльність 122 комерційні банки, значна частина яких була ліквідована у другій половині 90-х років. За цих умов виникає потреба у впровадженні до практичної діяльності комерційних банків сучасних методів і підходів до управління їх рентабельністю.

Дана курсова робота присвячена дослідженню особливостей аналізу рентабельності та прибутковості комерційного банку. Предметом дослідження є особливості аналізу рентабельності комерційних банків, об'єктом дослідження аналіз рентабельності АКБ „Приватбанк”.

Мета дослідження - вивчити, на прикладі діючого вітчизняного банку, особливості процесу фінансового аналізу комерційного банку і рентабельності зокрема.

Робота складається із трьох розділів, в яких послідовно розглядається дана проблема.

1.Теоретичні аспекти аналізу рентабельності банку

1.1.Поняття рентабельності

Зміст будь-якої підприємницької діяльності складається в досягненні позитивного економічного ефекту у виді абсолютного показника прибутку чи відносного - рентабельності. Тим самим рентабельність виступає головним об'єктом і метою банківського фінансового менеджменту. Чим більше приділяється уваги рентабельності, тим успішніше функціонує банківська установа. У цьому зв'язку питання наукового управління рентабельністю являють собою актуальну проблему теорії і практики підприємницької діяльності.

Питання рентабельності постійно були і є предметом особливої уваги провідних вчених-фінансистів, аналітиків і практиків. Їм присвячені монографії, численні статті в періодичній пресі, спеціальні розділи і параграфи в навчальних посібниках по фінансовому менеджменту, зокрема, фінансовому аналізу. Але нажаль, дотепер іноді зустрічаються роботи і навіть навчальні посібники по аналізу фінансової діяльності банківської установи, що применшують і навіть, що цілком ігнорують настільки важливу тему. Подібне відношення до рентабельності дезорієнтує практиків-економістів і особливо менеджерів-фінансистів у складних ситуаціях сучасного економічного розвитку в країні, що ще в більшому ступені вимагає подальшого вивчення питань рентабельності й уніфікації існуючих концепції.

Як відомо, безпосереднім результатом діяльності комерційного банку є прибуток, але він часто дуже приблизно відбиває ефективність підприємницької діяльності. Більш точну оцінку функціонування банківської установи дає рентабельність. Це не просто статистичний, розрахунковий параметр, а складний комплексний соціально-економічний критерій. На відміну від прибутку, він характеризує ефективність фінансової діяльності будь-якого конкретного економічного суб'єкта, щодо всіх інших (індивідуальних підприємців, організацій, регіонів, окремих країн і світу в цілому), незалежно від розмірів і характеру економічної діяльності. Дана якість додає рентабельності, з одного боку, форму економічної категорії, що виражає економічні відносини між економічними суб'єктами з приводу результативності використання факторів капіталу, а з іншого боку - характер об'єкта й інструмента фінансового менеджменту. Розглянемо останню властивість докладніше.

У загальному виді рентабельність є відношення ефекту (результату) до витрат (ресурсів) діяльності банку. Звідси різноманіття форм вираження чисельника і знаменника створює велику кількість різних видів рентабельності, які можна систематизувати в такий спосіб (див. рис. 1.1).

38

Перша група показників, відбиваючи рівень рентабельності різних економічних суб'єктів суспільства від окремого приватного підприємця без утворення юридичної особи, підприємства, банку до країни, міждержавної організації, міжнародного регіону і світу в цілому, показує співвідношення і формування ефективності функціонування різних сфер економіки. Її роль полягає в забезпеченні соціально-економічної орієнтації, вибору напрямків руху і переливу капіталу з малоприбуткових і збиткових сфер (регіонів, країн) у більш дохідні. Реальний процес інвестицій будується на механізмі розрахунку середніх норм рентабельності підприємницької діяльності з врахуванням конкретних специфічних особливостей соціально-економічного розвитку того чи іншого суб'єкта.

Рентабельність економічних суб'єктів і сфер економіки (приватний підприємець, підприємство, банк, регіон, галузь, країна, і т.д.) відбиває характер ефективності їхньої діяльності. Кожен вищестоящий рівень служить середньою нормою для нижчестоящого. При цьому загальнонаціональна і світова норми виступають кінцевими орієнтирами результативності при виборі виду і напрямків розвитку бізнесу.

Друга група представлена множиною параметрів у залежності від розмаїтості використовуваних ресурсів економічного суб'єкта.

Дана група характеризує рівень результативності використання ресурсів економічного суб'єкта, що складаються з двох, що випливають одна з іншої, форм руху вартості: сукупного капіталу й активів.

Перша відбиває вихідні вартісні позиції підприємницької діяльності й у першу чергу ефективність власного капіталу, а також позикового і залученого капіталу. Ці показники виражають інтереси власників капіталу і насамперед засновників, власників підприємства.

Друга форма показує ефективність функціональної сфери бізнесу - численних різновидів активів - своєрідного метаморфозу капіталу. У ній зацікавлені не тільки власники, але і менеджери організації.

Третя група охоплює параметри рентабельності витрат. Показники можуть бути обчислені стосовно до окремих елементів витрат (спожиті основні засоби, матеріали, сировина і т.д.) і собівартості в цілому. Найбільше застосування одержали рентабельність виробу і продукції.

Четверта група показників формується в залежності від різновидів одержуваного ефекту - прибутку (збитку). Остання має кілька видів, у тому числі: прибуток одного виробу, прибуток випуску виробу, прибуток товарної продукції, прибуток реалізованої продукції, інший прибуток, прибуток року, чистий прибуток. Усі вони знаходяться в тісному взаємозв'язку і залежності.

Нарешті, останній вид рентабельності, обумовлений по чистому прибутку (прибуток року за мінусом податкових платежів), відбиває як діяльність економічного суб'єкту, так і стан його фінансових взаємин з державою. Обов'язковий-примусовий характер останніх може звести нанівець весь ефект підприємництва, а тому має надзвичайно важливе значення при формування інвестиційної політики економічних суб'єктів. Тут може бути розрахована ціла група параметрів, негативної для економічного суб'єкта рентабельності, обумовлених відношенням окремих видів і всієї сукупності податкових платежів до різних елементів ресурсів (капітал, активи), витрат (витрати виробництва і реалізації) і фінансових результатів (виручка, прибуток).

Особливу роль у фінансовому менеджменті відііграє п'ята група рентабельності, що відбиває різні управлінські фази підприємницької діяльності: планову, поточну і заключну. Найбільші значення і складність представляють розрахунки планових показників. Від ступеня їхньої обґрунтованості і вірогідності залежать як ухвалення рішення про реалізацію інвестиційних проектів, так і кінцеві результати підприємницької діяльності.

Остання шоста група показників розраховується в залежності від термінів функціонування економічних суб'єктів: день, тиждень, місяць, півріччя, рік. Ці параметри необхідні при фінансовому аналізі стану і перспектив розвитку як окремих сторін, так і підприємницької діяльності в цілому.

Комплексне використання розглянутих вище параметрів рентабельності повинне стати невід'ємною складовою частиною фінансового менеджменту всіх економічних суб'єктів. Особливо велика його роль на базовому рівні економіки - комерційному банку. При цьому невід'ємною умовою повноцінного аналізу рентабельності в сучасних умовах є комп'ютерна обробка всіх соціально-економічних і виробничих параметрів інформаційного нормативної системи функціонування організацій.

1.2.Методичні підходи до аналізу рентабельності банку. Напрямки та показники аналізу

Зміст банківського аналізу полягає у підготовці матеріалів для прий-няття своєчасних управлінських рішень з поточної чи прогнозної діяльності ко-мерційного банку. Такий звіт можна скласти за результатами оцінки діяльності об'єкту управління шляхом виміру впливу факторів на його відхилення від зада-них параметрів, встановлення причин відхилень і виявлення резервів.

Аналізуючи баланс банку, застосовують:

1. Прийом порівняння, який дає змогу визначити причи-ни й рівень динамічних змін та відхилень за статтями на ліквідність банку і прибутковість його операцій, а також ви-значити резерви підвищення дохідності останніх.

2. Прийом групування, застосувавши який, шляхом систе-матизації даних балансу можна розібратись у суті аналізова-них явищ і процесів.

3. Метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв'язок між різними статтями, розділами чи групами статей балансу.

4. Графічний прийом, який дає змогу комплексно (візуально) оцінити динаміку окремих показників і структурні зміни.

За періодичністю проведення аналіз поділяють на:

· щоденний;

· щотижневий;

· місячний;

· квартальний;

· річний.

Залежно від спектра питань, які вивчаються, аналіз поділя-ють на:
· повний, тобто вивчаються всі аспекти діяльності банку, його зовнішні та внутрішні зв'язки;
· тематичний, коли з метою поліпшення окремих на-прямів діяльності банку розглядається лише вузьке коло пи-тань.
За метою і характером розрізняють:
· попередній аналіз, який застосовують, щоб, оцінивши стан рахунків, з'ясувати, чи спроможний комерційний банк здійснювати ті чи інші операції;
· оперативний аналіз, який проводиться у ході поточної діяльності банку з метою перевірки дотримання нормативів та інших показників. У разі необхідності вживаються термінові заходи, щоб підтримувати на належному рівні нор-мативи та інші показники, а також одержувати достатній прибуток;
· остаточний (подальший) аналіз, необхідний для визначен-ня ефективності роботи комерційного банку у звітний період, виявлення резервів підвищення дохідності:
· перспективний аналіз, що застосовується для прогнозу-вання очікуваних результатів у майбутньому періоді, вибо-ру нових видів операцій та визначення внутрібанківської політики.
Залежно від об'єкта аналіз поділяється на шість видів:
функціональний аналіз дає змогу з'ясувати спеціалізацію, місце установи в системі розподілу банківських послуг, фор-ми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами систе-ми, а також допомагає оцінити ефективність і доцільність функцій, які виконує банк. Такий аналіз здійснюється на підставі загальної суми балансу, співвідношень розмірів де-позитів і кредитів, частки міжбанківських операцій у загаль-ному обсязі ресурсів і вкладень.
Мета функціонального аналізу -- виявити можливості щодо підвищення прибутку ' від банківських операцій та їх ліквідність, її досягають, відмовляючись від неефективних та обираючи прогресивні шляхи виконання потрібних операцій;
структурний аналіз здійснюється за видами банківських і операцій. Базується на відсоткових значеннях кожного рядка таблиці щодо загального підсумку. Зміни відносних показників окремих статей відображають зміни питомої ваги ак-тивів чи пасивів та прибутків або збитків віл окремих операцій банку;
операційно-вартісний аналіз розгортає масштабну карти-ну становища банку при визначенні його дохідності, допомагає точніше оцінити вартість конкретних операцій, їх прибутковість чи збитковість. Аналіз дає змогу з'ясувати значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку, розробити основні напрями депозитно-позикової політики щодо конкретних контрагентів із метою максимізації доходу:
рейтинговий аналіз має виняткове значення для комплексної оцінки фінансового стану комерційних банків і порівняння їх між собою. Рейтинг визначають на підставі висновків, зроблених спеціалістами різних категорій.
Експертна оцінка ґрунтується на досвіді і кваліфікації і фахівців, які. використовуючи доступну їм інформацію, аналізують якісні й кількісні параметри.
Бухгалтерська оцінка здійснюється на основі офіційної фінансової звітності банку шляхом аналізу лише кількісних показників.
Факторний аналіз покликаний з'ясувати вплив окремих чинників на показники фінансового стану банку, виявити йо-го сильні і слабкі сторони, зорієнтувати, як найповніше ви-користовувати внутрішні резерви, приймати правильні управлінські рішення та розробляти ефективну стратегію розвитку. В практиці факторного аналізу застосовують ме-тоди ланцюгових підстановок і пайової участі:
Макроекономічний аналіз дає змогу визначити масштаби активно-пасивних операцій та обсяг банківського прибутку, а також рівень участі комерційного банку чи групи банків у форсуванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональному розподілі кредитних ресурсів. Як правило, його проводить центральний банк.
Порівняльний аналіз діяльності банку. Порівнюючи велику кількість показників банку за певний проміжок часу або кількох банків, можна об'єктивно оцінити фінансовий стан установи. Дані порівняльного аналізу до-помагають простежити діяльність банку в динаміці, а також спрогнозувати його фінансовий стан на майбутнє.
При порівняльному аналізі застосовуються три види вихідних даних із числа тих, які вивчають, аналізуючи фінан-совий стан банків, а саме:
· індивідуальні показники діяльності банку;
· середні показники по групі банків, до якої входить ус-танова, що аналізується (або відхилення від середніх по групі);
· місце установи серед банків зазначеної групи за кожним показником.
Такий вид аналізу дає можливість банку:
· порівняти власні показники із середніми показниками своєї групи банків;
· визначити своє місце серед банків групи;
· оцінити власну діяльність у тій чи іншій галузі на рин-ку банківських послуг;
· прогнозувати фінансовий стан банку залежно від тих чи інших економічних обставин.
Для порівняльного аналізу діяльності банку пропонується зведений звіт банку. Відповідно до поставлених завдань порівняльний аналіз слід проводити за такими часовими вимірами:
· за 5 робочих днів -- тижневий;
· за 4 (5) тижнів -- місячний;
· за 3 місяці -- квартальний;
· за 6 місяців -- піврічний;
· за 12 місяців -- річний;
· за кілька років -- аналіз розвитку банку.
Така система аналізу дає змогу робити прогнозні розрахун-ки щодо діяльності банку у майбутньому.
Етапи проведення аналізу
Хоча напрями та критерії, за якими аналізується робота банку, досить різноманітні, технологія проведення аналізу єдина і передбачає такі етапи:
попередній;
аналітичний;
заключний (інтерпретаційний).
На попередньому етапі звітність готують до подальшої аналітичної роботи: оцінюють правильність її складання і ступінь достовірності отриманих даних, групують окремі статті активу і пасиву балансу, звіту про прибутки і збитки, складають аналітичні таблиці та відбирають певні показни-ки. Потім на основі опрацьованої первинної інформації від-бирають абсолютні й відносні показники, які характеризу-ють ту чи іншу сторону діяльності банку, і визначають поря-док їх розрахунку. Зрештою, всі показники групують в аналітичні таблиці відповідно до запланованих напрямів досліджень.
На аналітичному етапі визначають вид та необхідну кількість аналітичних таблиць, обирають методи аналізу, форми відображення динаміки та структури досліджуваних показників, роблять необхідні розрахунки.
На заключному етапі аналізу описують отримані результа-ти розрахунків, роблять висновки, готують аналітичні запи-ски, коментарі, доповіді. Слід зазначити, що результати ви-конаних аналітичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану банку. Процес аналізу можна порівняти з народжен-ням мистецького твору. "Матеріальної основи" аналізу для отримання коректних і достовірних даних часто недостатньо. "Домальовують" цілісний образ інтелект, логіка, досвід, на-лежний рівень кваліфікації того, хто зайнятий цією справою, а також додаткова інформація про об'єкт дослідження.

1.3.Нормативна та інформаційна база аналізу рентабельності банку

Інформаційними джерелами для аналізу діяльності банку є:

· балансовий звіт комерційного банку (форма 11 (місячна);

· звіт про кредитний портфель (форма 301 (місячна);

· звіт про залишки за депозитами (форма 341 (місячна);

· звіт про прибутки та збитки комерційного банку;

· звіт про дотримання економічних нормативів (форма 611)

· звіт про дотримання нормативів відкритої валютної по-зиції (форма 542);

· звіт про відкриті валютні позиції (форма 540, що розра-ховується на підставі даних 01 файла).

Аналізуючи фінансову звітність, підраховують середні по-казники ключових категорій балансового звіту за період, що покривається цими даними, та визначають:

· стан надходжень -- за прибутком на середні активи та капітал;

· коефіцієнти приросту ключових показників (позик, де-позитів та капіталу);

· продуктивність роботи персоналу;

· отримані та сплачені середні процентні ставки;

· вартість посередництва.

За такого підходу для вироблення ключових індикаторів (показників) діяльності поєднують дані балансового звіту та звіту про фінансові результати, що не залежать від розміру банку, їх порівнюють із даними інших банків та між собою. Оскільки доходи й видатки аналізують щодо середніх активів та зобов'язань за період, охоплений звітом про фінансові ре-зультати, то можуть порівнюватися різні за тривалістю періоди часу.

Що стосується аналізу рентабельності комерційного банку, то основним інформаційним джерелом для нього є звіт про прибутки і збитки комерційного банку. Цей документ ґрунтується на концепції потоків: спо-чатку в ньому зазначають показники процентного доходу і до-ходу від платних послуг, від суми яких віднімають операційні витрати, потім відображають не операційні доходи чи витра-ти, резерви для покриття сумнівних кредитних вимог і по-датки, а насамкінець підсумовують чистий прибуток.

Основним нормативним документом, що регламентує проведення аналізу прибутковості і рентабельності комерційного банку є Інструкція Національного банку України про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційного банку. Згідно цього документу двома найбільш важливими показниками аналізу прибутковості банку є показники доходу на активи та доходу на капітал.

2.Аналіз рентабельності АКБ „Приватбанк”

2.1.Економічна характеристика банку АКБ „Приватбанк”

Приватбанк (далі "Банк") був зареєстрований як комерційний банк з обмеженою відповідальністю. У 2000 році він був реорганізований у закрите акціонерне товариство. Банк здійснює свою діяльність відповідно до ліцензії Національного банку України (НБУ) з березня 1992 року. Основна діяльність Банку включає надання банківських послуг юридичним і фізичним особам на території України.

Банк має 49 філій в Україні. Крім цього, Банк має філія на Кіпру, представництва в Алмати (Казахстан), Кишиневі (Молдова) і Москві (Росія). Юридична адреса головного офісу Банку:

Набережна Перемоги 50,

49094, Дніпропетровськ

Україна.

За станом на 31 грудня 2005 року в Банку нараховувалося 10 342 співробітника (2004 рік - 7 505 співробітників).

Умови, у яких функціонує Банк. Економіці України дотепер присущи особливості, характерні ринковій економіці, що зароджується. Вони включають, крім інших, наявність валюти, що не є вільно конвертованою за межами країни, низьку ліквідність державного і частки ринків боргових зобов'язань і капіталу, а також високого рівня інфляції до 2005 року.

Крім того, банківський сектор України особливо підпадає під вплив економічних умов і коливань валютних курсів. Серед проблем, що впливають на банки, що працюють в Україні, слід також зазначити необхідність подальшого розвитку законодавства з питань банкрутства, офіційних процедур реєстрації і використання застави, а також інші перешкоди законодавчого і фіскального характеру.

Перспективи майбутньої економічної стабільності в Україні в значній мірі залежать від ефективності економічних заходів, прийнятих урядом, а також від юридичних, регулятивних і політичних змін, що не можуть контролюватися Банком.

Крім того, економічні умови продовжують обмежувати обсяг діяльності фінансових ринків. Ринкові ціни можуть не відображати вартість активів, що мала би місце на ефективному й активному ринку з великою кількістю продавців і покупців, готових здійснювати відповідні операції. Тому керівництво, при необхідності, використовувало всю наявну інформацію для коректування ринкових даних з метою як можна кращого розрахунку справедливої вартості.

Проаналізуємо фінансовий стан банківської установи. Основою для аналізу діяльності банку слугує балансовий звіт, у якому активи відображаються ліворуч, а зобов'язан-ня та капітал (пасиви) -- праворуч. Існує така рівність:

Активи -- Зобов'язання = Капітал.

Активи й пасиви подаються у балансовому звіті в поряд-ку зниження їх ліквідності. Щоб спростити аналіз балансу, його перетворюють у консолідований.

Основними видами аналізу балансового звіту банку є:

· структурний аналіз, який дає змогу оцінювати зміни у структурі активів і пасивів протягом певного часу;

· коефіцієнтний аналіз, за допомогою якого можна з'ясу-вати якісні характеристики активів і пасивів (при цьому ви-користовують ряд коефіцієнтів).

Проаналізуємо докладніше структуру і склад капіталу банку.

Таблиця 2.2

Аналіз структури капіталу

Показники
2005
2004
2005
Сума, тис.грн.
Структура, %
Сума, тис.грн.
Структура, %
Сума, тис.грн.
Структура, %
Статутний капітал
147296,8
38,88
283113,8
54,10
942406,9
78,49
Нерозподілені прибутки
153624
40,55
145261
27,76
132465
11,03
Прибутки поточного року
77917
20,57
94964,1
18,15
125866,3
10,48
Усього капіталу
378837,8
100,00
523338,9
100,00
1200738
100,00

Як бачимо з наведеної таблиці у 2005 році капітал банку в основному сформовано за рахунок статутного капіталу, проте у попередніх роках на долю статутного капіталу припадало лише 54,1 та 38,9% у 2004 та 2005 роках. А у 2005 році основна частина капіталу припадала на нерозподілені прибутки.

Також доцільно обчислити чистий капітал, який регулюється з боку НБУ, у таблиці 2.3 наведені дані розрахунки.

Таблиця 2.3

Розрахунок чистого капіталу

тис. грн.

2005
2004
2005
Основний капітал
259018,8
550218,8
889438,4
Додатковий капітал
77917
94964,1
125866,3
Відверненя
170398
102961
125182
Чистий капітал
166537,8
542221,9
890122,7

Коефіцієнтний метод дозволяє провести аналіз достатності капіталу (див. табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Розрахунок коефіцієнтів достатності капіталу

Показник
Формула
Норматив
Значення
2005
2004
2005
Коефіцієнт К1
капітал / пасиви
рекомендоване значення в межах 0,15-0,20
0,19
0,19
0,22
Коефіцієнт К2
чистий капітал / загальні активи
не менш ніж 0,04
0,04
0,10
0,14
Коефіцієнт К4
чистий капітал / зобов'язання
не менш ніж 0,25-0,3
0,05
0,12
0,18

Коефіцієнт К1 визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані його значення -- у межах 0,15--0,20, як бачимо за аналізований період цей показник відповідав нормативному.

Коефіцієнт К2 показує співвідношення чистого капіталу і загальних активів. Значення даного показника повинно бути не меншим 0,04. Тільки у 2005 році цей показник був на рівні нижньої границі нормативу, в подальшому спостерігається його поступове збільшення.

Коефіцієнт К4 показує максималь-ну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нет-то-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25--30% покривати його зобо-в'язання. Як бачимо в аналізованому періоді цей показник є меншим за нормативне значення, проте спостерігається стала тенденція до його збільшення.

Розглянемо зобов'язання банку (див. табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Структура зобов'язань АКБ „Приватбанк”

Зобов'язання банку
2005
2004
2005
Сума,
тис. гри.
Структура, %
Сума,
тис. гри.
Структура, %
Сума,
тис. гри.
Структура, %
Коррахунки банків
987
0,03
1023
0,03
1245
0,03
Міжбанківські кредити
11796
0,41
0
0,00
52601
1,18
Кошти клієнтів до запитання
2682582
93,95
3708318
94,67
4156234
93,54
Строкові депозити
2111
0,07
22084
0,56
27155
0,61
Цінні папери власного боргу
0
0,00
0
0,00
0
0,00
Інші зобов'язання
157818
5,53
185801
4,74
206253
4,64
Усього зобов'язань
2855294
100,00
3917226
100,00
4443488
100,00

Таким чином, зобов'язання банку на більш як 90% сформовані за ра-хунок коштів клієнтів до запитання. Дешеві зобов'язання ста-новлять основу ресурсної бази банку, тобто даний банк не несе значних витрат при сплаті процентів.

Частка строкових депозитів -- 0,61%, а міжбанківського кредиту -- 1,18%.

Отже, аналіз зобов'язань свідчить про те, що банк не має надійної бази кредитних ресурсів і наражається на великий ри-зик, вкладаючи такі кошти в кредити.

Розглянемо структуру активних операцій АКБ „Приватбанк” (див. табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Структура активних операцій АКБ „Приватбанк”

< и т.д.................


Активи

 
2005
2004
2005
Відхилення
(2005-2005)
сума, тис. гри.
%
сума, тис. гри.
%
сума, тис. гри.
%
у сумі, тис. гри.
у структурі,
%
Валюта, монети
359715,50
9,25
402094,00
7,31
425630,00
6,70
65914,50
-2,55
Кошти на коррахунках у НБУ
401203,00
10,31
334270,00
6,08
345621,00
5,44
-55582,00
-4,88
Кошти на коррахунках в інших банках
754273,00
19,39
810271,00
14,74
805213,00
12,67
50940,00
-6,72
Депозити та кредити в інших банках
106710,00
2,74
132564,00
2,41
154632,00
2,43
47922,00
-0,31
Цінні папери у портфелі банку
371536,30
9,55
638106,90
11,61
645657,10
10,16
274120,80
0,61
Кредити надані, всього
1338122,00
34,40
2351512,00
42,78
3079955,60
48,45
1741833,60
14,05
Інвестиції капіталу
4752,00
0,12
8331,00
0,15
9562,00
0,15
4810,00
0,03
Нематеріальні активи
146848,00
3,77
182535,00
3,32
175452,00
2,76
28604,00
-1,01
Матеріальні активи
123944,00
3,19
213291,00
3,88
256894,00
4,04
132950,00
0,86

Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.