На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Тварин, як називаються у повсякденному житт рибами, включають всх хребетних, як дихають зябрами мають парн кнцвки у вигляд плавцв. Риби це тип хордових. Домнуюч за чисельнстю види у рчц Уж. Розподл видв риб по течї рчки Уж.

Информация:

Тип работы: Реферат. Предмет: Биология. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УЖГОРОДСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ХАРАКТЕРИСТИКА РИБ РІЧКИ УЖ
Ужгород - 2005
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Огляд літератури
2. Фізико-географічна характеристика р. Уж.
3. Матеріали та методика роботи.
4. Огляд іхтіофауни річки УЖ.
Висновки
Література
ВСТУП
Група тварин, які називаються у повсякденному житті „рибами”, включають всіх хребетних, які дихають зябрами і мають парні кінцівки у вигляді плавців. З точки зору зоолога-систематика, ця група не представляє єдиного цілого. Вона включає в себе три класи, з яких один - круглороті (сюди відносяться міноги і міксини) разом з групою давно вимерлих панцирних риб - яка відноситься до особливої гілки безщелепних, а два інших - хрящові риби (акули, скати, химери) і кісткові - до гілки щелепноротих того ж підтипу хребетних.
Риб відносять до типу хордових (Chordata), підтипу хребетних (Vertebrata), або черепних (Craniata). Це надзвичайно різноманітна група водних хребетних тварин, в якій налічується від 20 до 22 тисячі видів (Линденберг, 1971), що об'єднується за сучасними поглядами у два самостійні класи: хрящові (Chondrichthyes) та кісткові (Osteichthyes) риби.
Причому слід мати на увазі, що „інвентаризація” риб ще далеко не закінчена і щорічно в спеціальній літературі публікуються десятки описів нових видів, головним чином з числа риб, які заселяють глибини Світового океану і маловивчені водойми тропічної зони.
З давніх-давен і до наших днів ловля риби має велике господарське значення в житті і економіці багатьох народів. Біологічні (і перш за все) рибні ресурси морів і внутрішніх вод, все більш повно використовуються людиною для задоволення потреб в білковій їжі.
Говорячи про риби, не можна не згадати про чисельну армію риболовів-любителів, які і літом і зимою годинами проводять з вудочкою, спінінгом або з підводною рушницею на річках, озерах, водосховищах і морських узбережжях. Надзвичайно поширилось в нашій країні і захоплення акваріумним розведенням екзотичних риб, завезених із тропічних водойм Південної Азії, Африки і Америки.
На Україні є багато найрізноманітніших водойм - великих і малих річок, заплав, лиманів, озер, штучних водоймищ i ставків; суходіл обмивають води Азовського й Чорного мopiв. Їx населяють близько 200 видів риб, з яких близько половини мають промислове значения.
Риби надзвичайно цшний продукт харчування, який характеризуеться високою калорійністю i багатим вмістом потрібних людському організму білкових речовин. Рибні запаси підлягають збереженню и раціональному господарському використанню, що в межах країни важко здійснити без o6iзнaнoстi широких верств населения з рибами та ix біологією. В минулому широкі дослідження фауни риб Української РСР дозволили створити значну фауністичну, рибоводну i рибогосподарську літературу.
Вивченню риб УРСР, їх систематиці, екології, промислу, рибництву
присвячено понад 2,5 тис. праць, опублікованих переважно в piзних пepioдичних виданнях, недоступних масовому читачу.
Так як це питання було недостатньо дослідженим, ми вирішили уточнити це питання і тому темою нашої курсової є „Іхтіофауна річки Уж”. Метою нашої роботи є вивчення різноманітності видового складу річки Уж.
Основні завдання наших досліджень:
1. Дослідити найбільш домінуючі за чисельністю види у річці Уж.
2. Вивчити розподіл видів риб по течії річки Уж.
3. З'ясувати залежність чисельності видів риби від екологічних параметрів річки Уж.

1.ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.Взагалі інтерес до іхтіофауни річок Закарпаття виник, мабуть, з тих пір, як стали скорочуватись запаси риб.

2. По іхтіофауні рік Закарпаття перші і найбільш повні відомості знаходили і В.Владикова (1926), який описав 45 видів риб, які зустрічаються в річках області і головні способи та знаряддя їх лову.

3.В.А Колюшев (1946) писав про промислові риби Закарпаття.

В.І. Жадні (1950) вивчав життя прісноводних риб: поширення, живлення та розмноження.

В.С Костомаров (1919- 1936) вивчав водойми Закарпаття і їх значення для рибоводства.

П.Й Павлов (1980) створив першу монографічну працю про всіх риб, що населяють водойми України. Він і його співробітники та учні зібрали оригінальні матеріали з систематики, екології і морфології видів риб.

Л.С.Берг (1949) досконало вивчав морфологію і систематику риб, які заселяли водойми СССР. Велику увагу звернув на підвиди різних видів риб.

Під керівництвом академіка Л.А. Зінкевича і завдяки професорам А.Г.Баннікову, Н.А Гладкову, А.П Кузякіну, А.В. Міхеєву, С.П Каумову, Ф.П. Правдіну і Т.С. Рассу була створена енциклопедія 4 том частина 1 (1971), в якій описана велика кількість видів риб, які заселяють цілий світ, в тому числі і види, які водяться на Закарпатті. В ній описані деякі нюанси з екології цих риб.

І.І. Колюшев (1949) склав визначник риб Закарпатської області.

Е.А. Веселов (1977) склав посібник для вчителів по визначенню видів риб, які водяться, як в прісних так і в морських водоймах.

О.П. Маркевич і І.І Короткий (1954) вивчав прісноводні риби УРСР.

В.А. Мовчан (1953) займався питанням рибного господарства при комплексному використанні малих річок Української ССР.
В.І. Помсарчук (1953) вивчав риб Закарпатської області.
А.А.Протасов (1946) займався вивченням іхтіофауни річок Закарпатської області.
Е.К. Власова (1954) вивчала риби Закарпатської області, описала 45 видів риб.
2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РІЧКИ Уж.
Великий вплив на формування річкової системи має рельєф. Українські Карпати розташовані на головному вододілі, звідки річки стікають в Балтійське і Чорне моря. До басейну Балтійського моря належить басейн Вісли, який заходит в межі Українських Карпат верхів'ям річки Сян. До басейну Чорного Моря відносяться басейн Дністра і Дунаю. Головні притоки Дунаю - Тиса Прут, Сирет. Взагалі вся річкова система Закарпатської області належить до Басейну річки Тиси.
Річка Уж починається біля Підніжжя Вододільного хребта на 5 км східніше Ужоцького перевалу, має два витоки (Уж і Ужок), які беруть початок відповідно на висотах 1250 і 100 м н. р. м. Протікаючи паралельно до державного кордону, нижче міста Ужгорода, вона перетинає його і незабаром на території Словаччини впадає в річку Лаборець - праву притоку Латориці (яка в свою чергу вливається в р. Бо дрог, а остання на території Угорщини - в Тису). Загальна довжина р. Уж 133 км, а площа водозбору 2750 кв. км (в межах України - 107 км і 2010 кв. км).
По своїм гідрологічним особливостям річка Уж, як і всі річки області діляться на три частини. Верхня - типово гірська на висоті 450-500м і вище, середня, на висоті 250-500 м і нижня 90-250 м над рівнем моря.
В гірській частині річки долина вузька або зовсім відсутня, особливо в містах, де річка прорізає корінні породи Полонинського і Вулканічного хребтів. Ширина русла верхньої течії річки від 2 до 5-10 м. Глибина від декількох сантиметрів до 1 м. Швидкість течії від 0,5 до 50 м/сек., в залежності від кута нахилу. В середній течії русло розширюється до 15 - 20 м, відповідно збільшується і глибина. Швидкість течії сповільнюється до 2 м/сек. І менше (р. Уж в районі перечила). В місцях де річка виходить не рівнину, (нижче міста Ужгорода), швидкість течії зменшується до 0,4 м/сек. Русло розширюється до 30-50 м. Глибина збільшується до 3 м і більше, утворюючи невеликі ями.
Структура дна: в верхній течії - дно кам'янисте, або вкрите крупною галькою. Русло часто загромаджене крупними валунами. В середній течії перекати чергуються з плесами. В нижній течії дно кам'янисте.
На протязі року рівень води різко змінюється під час весняних і осінніх паводків і також після дощу. Вода може підніматися на 2-3 м. Крига утворюється не раніше грудня і тримається біля берега не довше 30-40 днів. Повністю річка замерзає під час сильних морозів, але на сильній течії майже не вкривається крига, при цьому вона утворюється на дні на камінні.
Рослинність розвинута досить слабо. Це в основному мохи (Fatinalis, Hydrohypnum, Scoponia і інші), водорості (Hydrurus, Ulotrix, Spirohira, Nosrok і інші). Зустрічаються зарості осоки (Carex sp.) вербняки і топольники.
3. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИКА.
Для написання курсової роботи послужили особисті спостереження за рибами річки Уж, а також матеріали зібрані в наслідку аналізу літературних даних. Основна увага зверталась на виявлення видового складу риб річки Уж. Вивчення іхтіофауни проводили відловом риб, який здійснювали за допомогою вудилищ, спінінгів, банок і гачків.
Для відлову риб вудилищами використовували телескопічні вудилища довжиною 3-4 м; волосінь діаметром 0,16-0,20 мм, гачки №4; грузила-дробінки і поплавки з пінопласту і гусиного пера.
При лові на вудилище з гусиним пером, грузила не ставились для того, щоб відловлювати риб в верхніх шарах води. При цьому використовувались насадки: кімнатні і сірі м'ясні мухи, коники, гусінь, личинки одноденок і веснянок, дощові черв'яки. Цим методом відловлювали яльця, головня, жереха, верховодку, бистрянку.
При лові на вудилище з пінопластовим поплавком грузила ставились для того, щоб відловлювати з середніх і нижніх шарів води. При цьому використовувались насадки: дощові черв'яки, мамалига, плоди вишні, мальок риб. Цим методом ловились марена, піскар, головень, підуст.
Для відлову риб спінінгом використовували телескопічний спінінг довжиною 2,5 м, волосінь діаметром 0,20-0,30 мм, гачки № 4-6; донні грузила вагою 15-20 г і дзвіночок у якості сигналізатора. Цим методом відлов проводили біля самого дна. Насадки: дощові черв'яки, плоди вишні, мамалига і живець. Живець насаджували на два гачки: один за губи, інший - за хвіст. Відловлювали цим методом головня, окуня, йоржа, марену, підуста.
Відлов проводили також сачком, для того щоб зловити голянів і гальців, які на ввудочку майже не ловляться.
Спійману рибу фіксували в 4 % формаліні.
Велику допомогу у визначенні риб нам надали визначники: І.І. Колюшев /1949/, Е.А. Веселов /1977/. В курсовій були використані фотографії О. Stepanek і B. Istvan.
4.ОГЛЯД ІХТІОФАУНИ РІЧКИ УЖ.
Згідно даних Е.К.Власової (1948-1954) в водоймах Закарпатської області водиться 45 видів риб, які відносяться до 11 родин. Згідно тих же даних в р. Уж водяться наступні види риб (табл.1).

Вид
Течія річки Уж
Українська назва
Латинська назва
1.
Мінога угорська
Lampetra danphordi
Верхня, середня
2.
Стерлядь
Acipenser ruthenus
середня
3.
Форель струмкова
Salmo trutta L. morpha fario
верхня
4.
Харіус
Thymallus thymallus
верхня
5.
Щука
Esox lucius
нижня
6.
Ялець
Leuciscus leuciscus
середня
7.
Головень
Leuciscus cephalus
середня
8.
Голян
Phoxinus phoxinus
верхня, середня, нижня
9.
Плітка
Rutilus rutilus
нижня
10.
Червонопірка
Scardinius erythrophtalmus
нижня
11.
Жерех
Aspius aspius
нижня
12.
Верховодка
Alburnus alburnus
середня, нижня
13.
Бистрянка
Alburnoides bipunctatus
верхня, середня, нижня
14.
Лящ
Abramis brama
нижня
15.
Білоглазка
A. sapa
нижня
16.
Густера
Blicca bioerkha
нижня
17.
Рибець
Vimba vimba
середня
18.
Чехонь
Pelecus cultratus
середня, нижня
19.
Лин
Tinca tinca
нижня
20.
Підуст
Chondrostoma nasus
середня, нижня
21.
Вусач (марена)
Barbus barbus
середня, нижня
22.
Марена карпатська
B. meridionalis petenyi
середня, нижня
23.
Піскар
Gobio gobio
середня, нижня
24.
Гірчак
Rodeus sericeus amarus
середня, нижня
25.
Карась
Carassius carassius
нижня
26.
Сазан
Cyprinus carpio
нижня
27.
Слиж
Nemachilus barbatulus
верхня, середня, нижня
28.
Щипівка
Cobitis taenia
нижня
29.
Щ. гірська
C. montana
середня
30.
В'юн
Misgurnus fassilis
нижня
31.
Сом
Silurus glanis
нижня
32.
Минь
Lota lota
верхня, середня, нижня
33.
Окунь
Perca fluviatilis
нижня
34.
Судак
Lucioperca lucioperca
нижня
35.
Йорж
Acerina ceruna
нижня
36.
Й. смугастий
A. sehraetser
нижня
37.
Чіп великий
Aspro zingel
нижня
38.
Чіп малий
A. streber
середня
39.
Бичок
Cottus gobio
середня, нижня
40.
Барвистоногий бабець - головач
C. poecilopus
верхня, середня
КЛАСС КРУГЛОРОТІ (Cyclostomata)

Родина міногові (Petromyzonidae)

ВЕНГЕРСЬКА МІНОГА - Lampetra danphordi (Regan).
Зустрічається майже на всій протяжній протяжності гірських річок: в багатьох струмках області , відсутня в рівнинній частині річок. Живе на ділянках річок і струмків з швидкою течією, холодною і чистою водою і кам'яним дном. Абсолютна довжина в середньому складає 22 см (18,5-26,5) за Власовою Е.К. По своїй екології венгерська мінога займає проміжне положення між непаразитичними міногами і типовими паразитичними міногами. Після метаморфоза вона живиться паразитуючи на різних видах риб, однак не здійснює віддалених нерестових міграцій, подібно непаразитичним міногам. Все життя цієї міноги проходить в річках, де вона нереститься і живе, як на стадії личинки, так і після метаморфозу.
В Закарпатті міногу не ловлять і не використовують в їжу, оскільки вважають її неїстівною.
КЛАС КІСТКОВІ РИБИ (Osteichtyes)

Родина Осетрові (Acipenseridae)

СТЕРЛЯДЬ - Acipenser ruthenus (Linne).
Місця де зустрічається - це глибокі ями з піщаним, глинистим дном або дном з дрібною галбкою, де вони знаходять личинок комах, якими живляться.
Це надзвичайно цінна риба. Зустрічається рідко. В річці Уж відловлювалася В. С. Костомаровим в р-ні Перечина і Е.К Власовою в грудні 1953 р. Біля с. Ворочево.
Довжина досягає 1 м. Частіше зустрічається від 30 до 50 см і вагою від 1 до 3 кг. Довжина екземплярів зібраних Е.К Власовою досягали довжини 41-48 см.
Родина лососеві (Salmonidae)

СТРУМКОВА ФОРЕЛЬ - Salmlo Trutta morpha fario (Linne).
Воlиться в всіх гірських річках і струмках піднімається високо проти течії. За даними Е.К. велика кількістm форелі зустрічається в лівій притоці річки Уж - р. Тур'ї. Живе за перекатами з навислими над водою гілками дерев.
Живиться комахами, які падають з навислих над водою дерев, їхніми личинками, рачками, молюсками, крупні форелі можуть живитися дрібною рибою (голян, бички) і пуголовками жаб. За Власовою струмкова форель живиться: дорослі комахи, жуки, стрекози, мухи і т.п. - 20 %; бокоплави - 13,4 %; веснянки і одноденки - 13 %; молюски - 2,2 % і інше 0,4 %.Абсолютна плодючість самок при масі тіла 84,8 г і довжині тіла 17,4 см складає 1648 ікринок, розміром 2-2,5 мм (Власова). Крім струмкової форелі в річці Уж рідко зустрічається завезена з Пн. Америки райдужна форель - Salmo irrideus Gibbons.
Ловлять форель вудочкою, спінінгом і руками з-під каміння.
Родина В'юнові (Cobitidae)

ЩИПІВКА - Сobitis taenia (Linne).
Дрібні (до 13 см) рибки з сильно стиснутим з боків тілом. Луска дуже дрібна, не помітна простим оком. Над оком знаходиться висувний двохроздільний кістяний шип. Забарвлення тіла барвисте. Основний колір світло-жовтий, з двома рядами темних плям по бокам і рядом круглуватих крупних плям на хребті. В основі хвоста з кожного боку знаходиться кругла чорна пляма. Спосіб життя донний. Населяє середню та нижню течію річки. Зустрічається в струмках. Тримається місць з тихою течією, піщаним або мулистим дном.
ЩИПІВКА ГІРСЬКА - Cobitis aurata (Filippi).
По зовнішньому вигляду схожа на звичайну щипівку, але відрізняється від неї більш яскравим забарвленням, трохи меншою величиною (до 10 см) і наявністю шкіряного кіля позаду спинного плавця. Зустрічається в передній і верхній течії річки. На відміну від звичайної щипівки тримається кам'янистого дна. В 1948 році після спаду паводкової води добуто на березі Ужа в районі Ужгорода (ботанічний сад університету) 20 щипівок гірських довжиною від 0,6 до 8,2 см. (Власова).
В'ЮН - Misgurnus fassilis (Linne).
Невеликі рибки, до 25 см довжиною. Тіло округле, трохи стиснуте з боків, покрите дрібною лускою. Шкіра багата слиззю. Всі плавці заокруглені. Спина забарвлена в жовто-бурий колір з чорними краплинками. Боки і черево жовті. По боках тіла з кожного боку тягнеться чорно-бура смужка, що починається позаду ока і доходить до хвоста. Зверху і знизу цієї смужки простягаються ще дві вузенькі смужки. Зустрічається в рівнинній частині річок, але, в основному, в сильно замулених зарослих рослинністю струмках, заливних ставках і ямах.
Родина окуневі ( Pereidae)
Риби цієї родини характеризуються наявністю двох спинних плавців, передні з яких складаються з двох колючих променів. Другий спинний плавець має переважно м'які промені й кілька колючих. Черевніплавцірозташовуютьсяпідгрудними.Тілопокритедрібної,міцносидячоюлускоюіззазубренимикраями.
ОКУНЬ - Perca fluviatilis (Linne) . Тіло окуня довгасте, помірковано стисле з боків. Воно покрито дрібною, лускою, краї якої мають шипики. Луска є й на щоках. Рот широкий, на кістках ротової порожнини є кілька рядів щетинковидних зубів. Назадньому краї зябрових кришок розташовані гострі шипи. Черевні плавці також мають колючі промені. Бічна лінія повна.
Колір тіла зеленувато-жовтий з темними поперечними смугами. Спина темно-зелена, черево біле. Колючий спинний плавець блакитнувато-червоного кольору із чорною плямою на перетинці між двома останніми променями. М'який спинний плавець зеленувато-жовтий. Грудні плавці жовто-червоні, черевні, анальний і хвостовий - яскраво-червоні..
Тримається окунь біля берегів, що поросли кущами, на невеликому плині або в затоках, старицях, а також поблизу всіляких споруджень( палі, мости й т. п.) у руслі ріки. Його зграйки, що складаються переважно з особин близьких розмірів, ведуть відносно осілий спосіб життя. Більші особини тримаються поодинці.
Окуні харчуються різноманітною їжею. Вони полюють на бичків, густеру, плотву, уклею, верховодку, щипівку, поїдають річкових раків, жаб, молюсків, п'явок, личинок комах.
Перед розмноженням зграї окуня укрупнюються. Для зимівлі вони йдуть на більш глибокі місця, продовжуючи зберігати зграйність.
ЙОРЖ СМУГАСТИЙ - Acerina sehraetser (Linne).
Тіло стисло з боків. Воно покрито дрібною, лускою, краю якої мають зубчики. Голова непокрита лускою. Бічна лінія повна. Рот невеликий, висувний. Очі більші. Спинний плавець один, що злився із двох. Його передня частина, що злегка піднімається надзадньою, складається з колючих променів, задня-зм'яких. Колючі промені є також у черевному й анальному плавцях.
Йорж веде придонний спосіб життя. Він тримається у відносно глибоких місцях з піщаним або трохи замуленим дном як в озерах, так і у ріках, де уникає ділянок із сильним плином.
Статевозрілим стає на другому-третьому місяці життя. Нереститься при температурі води 5-16 ?С на твердих піщаних ґрунтах серед рослинності, на глибинах до 1,5м. Росте йорж відносно повільно. Харчується йорж донними організмами, личинками й лялечками комах, хробаками, дрібними рачками, водяні ослики й інші.
ЧІП ВЕЛИКИЙ - Aspro zingel (Linne).
Тіло веретеноподібне і трохи стиснуте. Забарвлення жовтувато-сіре з темними плямками і чотирма більш або менш вираженими поперечно-косими смугами. Луска дрібна, щільна. Груди голі. Довжина до 45 см, маса до 1 кг.
Заселяє нижню і середню течію річки Улюблені місця - глибокі ями. Кількість його невелика. Екземпляр добутий в Ужі 15 червня 1950 р., (Власова), мав довжину тіла 22 см, шлунок був заповнений рибними залишками.
ЧІП МАЛИЙ - A. streber (Siebold).
Відрізняється від великого чопа більш довгим хвостовим стеблом, меншою довжиною (до 18 см), наявністю 5 косих темних смуг на тілі і голою передньою частиною черева.
Заселяє середню течію річки, заміняючи попередній вид по течії.
Родина бичкові (Cottidae)
БИЧОК ПІДКАМЕНЩИК - Cottus gobio (Linne).
Невеликі (до 10 см) рибки з голим веретеноподібним тілом і великою стиснутою головою. Кістки зябрової кришки з шипами. Шкіра слизиста, забарвлення тіла сірувато-буре з чотирма темними широкими поперечними смугами, що охоплюють спину і боки.
Розповсюджені в нижній і середній течії річки.
БИЧОК СЕРЕДНІЙ - Cottus poecilopus (Neckel).
Відрізняється від Cottus gobio більш довгими черевними плавцями, на яких знаходяться 5-15 темних поперечних смуг.
Населяє верхню течію річки, гірські струмки. Служить основною їжею для форелі. Довжина тіла коливається від 9,5 до 11,5 см.
Родина харіусові (Thimmalidae)

У риб родини харіусових є жировий плавець, але від щирих лососевих вони відрізняються по дуже високому спинному плавці. Родина харіусові риби у водах України представлено єдиним видом - харіусом.
ХАРІУС - Thymalus thymalus (Linne).
Тіло харіуса подовжене, струнке. Воно вкрите досить великою лускою, що дрібніша на черевці, ніж з боків тіла, а на горлі й біля грудних плавців може зовсім бути відсутньою. Рот нижній, поперечний, невеликий. Зуби на щелепах ледве помітні. Спинний плавець дуже високий, подовжений, особливо в самців. На початку хвостового стебла над анальним плавцем розташований маленький жировий плавець. Грудні й черевні плавці маленькі.
Забарвлення тіла харіуса змінюється залежно від віку й пори року. Спина сіро-зелена, засіяними чорнуватими плямами. Збоку тіла ясно-сірі з рожевим відтінком. На них розкидані поздовжні буруваті смужки. Черевце сріблисто-білого кольору. Парні плавці жовті. Непарні плавці фіолетові з темними плямами й смужками. Молоді особини мають із боків тіла поперечні темні плями, які з віком риб зникають.
Харіус - риба швидких вод. Він воліє триматися в невеликих річках із чистою, прозорою холодною водою, звивистим руслом, із частими бистринами й кам'янистими перекатами, що перемежовуються з ямами на закрутах. Якщо у верхів'я ріки переважають пороги й водоспади, то тут спостерігається крайня границя поширення харіуса. Незважаючи на те, що харіус дуже вимогливий до чистоти води і її насиченості киснем, він може пристосовуватися до перебування у водах, що перетерплюють значні коливання температури й вмісту кисню. Про це свідчить те, що в нижніх границь свого поширення він живе в одному середовищі з маренами, щуками, й іншими рибами.
Харіус веде осілий спосіб життя. Великі особини тримаються поодинці , молоді утворять зграйки до 10 штук. Сховавшись від сильної течії за каменями, палею або іншим яким-небудь предметом, він час від часу вискакує за пливучими мимо комахами й іншими об'єктами на поверхні води, після чого знову повертається на вихідне місце. У ранкові й вечірні годинники він може наближатися до берега, якщо поблизу є спокійний плин. Зимує харіус біля тих же місць, де перебуває й влітку. Для цього він вибирає більше глибокі місця.
Нересту харіуса передує хід вверх по течії. Статеве дозрівання в нього наступає в трьохрічному віці при розмірах тіла близько 20-23 см. Ікру відкладає в мілких місцях з швидкою течією і твердим дном. У самок довжиною 22-23 см налічувалося від 1,5 до 4,8 тис. ікринок.
Найбільше інтенсивно харіус росте в перші два-три роки життя - до настання полового дозрівання.
Харчується харіус різноманітною їжею. Він охоче поїдає всіляких комах, що падають на поверхню води. Значну частку в його харчуванні становлять придонні організми - личинки комах, переважно струмковики, а також черви. Іноді він може поїдати ікру риб, що відкладають її на камені.
Родина Щукові (Esocidae)
ЩУКА - Esox lucius.
Щука має подовжене стріловидне тіло, більшу й довгу голову із сильно витягнутим рилом і широкою пащею. Обидві щелепи виступають далеко вперед, причому нижня щелепа довша верхньої. Є іклоподібні зуби. За допомогою зубів щука лише втримує здобич, але не пережовує її - вона проковтує її цілком. Зуби в щуки непостійні. Вони випадають і замінюються новими, причому випадають не всі відразу, а поступово; відслуживши певний строк зуб випадає, а поруч з'являється інший. Очі в щуки розташовані на верхній частині голови, що дозволяє їй оглядати великий простір, не повертаючи голови. Спинний плавець далеко відсунутий назад і розташовується над анальним. Тіло покрите дрібною лускою, що заходить на щоки й зяброві кришки.
Забарвлення тіла щуки піддається значним змінам. Звичайно спина чорного кольору, збоку світліше, а черевна частина біла із сірими плямами. Збоку щуки засіяні невеликими білувато-жовтими й темними плямами; зливаючись, вони утворять різної ширини смужки. У глибоких водоймах забарвлення щуки темніше, ніж у мілких, зарослих водяними рослинами. Її молодь у порівнянні зі старими особинами забарвлена в більш світлі тони. Спинний, анальний і хвостовий плавці жовтувато-сірі з більшою кількістю темних плям. Грудні й черевні плавці жовтувато-червоні.
Щука тримається в різних місцях водойми. У річках щука живе як серед прибережних заростей, так й у більш глибоких місцях. Останнє властиво більшим особинам.
Щука веде переважно осілий спосіб життя. Однак вона може полювати не тільки підстерігаючи здобич, але й активно шукати її, для чого періодично пересувається по певній території.
Частіше риба може стояти на тому самому місці нерухомо, тільки злегка рухаючи спинним і хвостовим плавцями. З появою жертви вона робить три-чотири різких зустрічних до жертви рухи, а іноді й кидок за жертвою, після чого знову повертається на старе місце. У зв'язку з таким способом життя в нагульний період її скупчень не спостерігається. У жовтні - листопаді щука відходить від берегів на глибини. У міру охолодження води від берегів відходять й інші риби. Щука пересувається за ними, не припиняючи харчування. У результаті цього в глибоких ямах виникають її зграї, які зберігаються протягом всієї зими.
Ще під кригою (у березні - квітні) щука починає підходити до берегів на мілководні ділянки, заплави, у затоки, балки, де є місця, придатні для нересту. Починає вона нереститися при температурі води близько 4-6°, найбільше інтенсивно нереститься при температурі 7-13°. На місцях нересту щуки дно, як правило, тверде, покрито невеликими заростями торішньої, а іноді й нової трав'янистої рослинності, часто засіяно листами, гілками, стеблами торішніх рослин. Нерест її відбувається як у стоячій воді, так і на слабкому плині.
Глибина на нерестовищах щуки не перевищує 0,3-1,2 м.
Звичайно вона нереститься на самих дрібних, тільки що залитих прибережних ділянках заплави, глибина яких іноді не більше 5 см.
У міру підвищення рівня паводкових вод щука відкладає ікру на нових мілких ділянках.
Нереститься щука групами. До складу груп входить самка й два-п'ять і більше самців. Ікрометання відбувається бурхливо. Під час нересту чутні сплески води. При цьому в риб добре видні над водою спини й спинні плавці. Під час ікрометання щуки гублять усяку обережність, плаваючи майже біля ніг людей, що стоять у воді. Нерест відбувається з однаковою інтенсивністю протягом цілої доби, якщо немає вітру й температура води не перевищує 15-16°.
У вітряну погоду нерест спостерігається лише в місцях, захищених від сильних хвиль. Самки, відкидавши ікру, відразу ж ідуть у більше глибокі місця, а самці частіше залишаються на нерестовищах. Відпливши трохи вбік від самки, що йде, вони приєднуються до інших груп риб, що нерестяться. Тому на нерестовищах спостерігається деяка перевага самців над самками. Самці щуки вперше можуть брати участь у розмноженні вже в однорічному віці. Основна їхня маса дозріває у віці двох років. Самки дозрівають у двох-трирічному віці. Плодючість щуки залежить від її розмірів. Так, у щуки при довжині тіла 25 см і вазі 155 г виявлено 1,6 тис. ікринок, а в самки довжиною тіла 91 см і вагою 10 кг - 197 тис. ікринок.
Викидані ікринки спочатку приклеюються до рослин, однак через кілька годин після запліднення їхня клейкість втрачається, і вони вільно лежать на дні серед кущів і різних залишків рослин. У результаті цього ікринки добре захищені від поїдання їх хижаками. Цьому ж сприяє й забарвлення ікринок - вона подібна з кольором торішньої рослинності. Застряглі серед кущів, залишків рослин і коренів, ікринки в меншій мірі піддаються замуленню, ніж ті, які попадають на ділянки, позбавлені рослинності. Ікрометання серед рослинності сприяє також і тому, що личинки на якийсь час "підвішуються" на рослини й проходять так названу стадію спокою, а пізніше вони тут ховаються. До того ж у цих місцях рясно розвивається дрібний рачковий планктон, що служить їжею для молоді щуки.
Нерестовища щуки відвідують багато видів риб - густера, окунь, плотва, йорж й інші. Вони поїдають викидану ікру щуки, що несприятливо позначається на чисельному відтворенні її потомства.
Ікра в щуки велика - до 2,5 - 3 мм у діаметрі. Розвиток зародків триває довго: залежно від температури води він триває протягом 1,5 - 2 тижнів. Вийшовши з ікри личинки мають жовтковий мішок, довжина їх не менше 6-7 мм. До розсмоктування жовткового мішка вони ховаються серед заростей. Личинки й мальки тримаються біля дна. Після розсмоктування жовткового мішка щурята харчуються тваринними організмами, що живуть у воді, - рачками, мотилем. Приблизно через місяць після народження вони починають поїдати рибу. У перші роки життя самці й самки щуки ростуть однаково, а в наступні - самки ростуть швидше самців.
Родина Коропові (Cypridae)
РИБЕЦЬ - Vimba vimba (Linne).
Подібний лящу, але має більш видовжене і низьке тіло, рот нижній, півмісячний, дуже видається рило. Позаду плавця тягнеться ясноь помітний кіль. Восени і взимку має блакитно-сіру спину і сріблясто-біле черево. Спинний і хвостовий плавці червонуваті, з чорними кінцями. З наближенням нересту спина стає чорною, середина черева - червоною. Грудні, черевні і анальний плавці стають яскраво-червоними. У самців на голові і тілі з'являються білі зерноподібні бугорки. Довжина до 40 см, вага до 1 кг. За В.Владиковим цей вид водиться в нижній течії рік і був зловлений в червні 1948 р. В р. Уж, біля Оноковців довжиною тіла 13,5 см.
ЧЕХОНЬ - Pelecus cultratis (Linne).
Бічна лінія має декілька згинів. По всій довжині черева тягнеться гострий кіль, непокритий лускою. Луска дрібна, рот верхній, грудні плавці дуже довгі. Спина сірувато-бура, боки і черево сріблясто-бурі. Грудні, черевні і анальний плавці з червонуватим відтінком. Довжина до 40 см вага до 1 кг. За Владиковим чехонь не є постійним видом в річці, а заходить в невеликій кількості під час нереста в нижню течію.
ЛИН - Tinca tinca (Linne).
Має досить високе тіло, вкрите дрібною, щільною лускою. Спина червонувато-зелена, боки оливково-зелені з золотистим блиском, черево сірувато-біле, очі червоні, краї всіх плавців, окрім хвостового, округлені. Довжина до 50 см, вага до 2 кг. За Власовою заселяє тільки заплавні водойми.
КАРПАТСЬКА МАРЕНА - Barbus meridionalis petenyi (Heckel).
Відрізняється від звичайного вусача тим, що має дрібніші розміри (до 30 см), спинний плавець не виїмчастий і немає зазубреного променя. Забарвлення буро-сіре з темно-бурими плямами на спині. Заселяє верхню і середню течію.
ГІРЧАК - Rhodeus sericeus (Pallas).
Дрібні (до 8 см.) рибки з високим тілом стиснутим з боків. Луска, відносно величини риб, крупна. Бічна лінія неповна. Спина зеленувата. Боки і черево темно-сріблясті. По боках, в задній частині тіла вузька зеленувато-синя смужка. У самців в час нересту боки тіла і черево червонуваті з фіолетовим відтінком. На кінці рила з кожного боку трикутний або півмісячний простір, покритий білими бугорками. У самок в цей час позаду анального отвору розвивається трубочка -яйцеклад, довжиною іноді більшою, ніж довжина тіла. Розповсюджений в середній і нижній течії. Живе в неглибокій, спокійній воді, серед крупних каменів і водної рослинності.
КАРАСЬ - Carassius carassius (linne).
Заселяє нижні течії рік, заливи, стариці, болота, заплавні водойми з великою кількістю рослинності і добре прогрітою водою. Небагаточисельні.
Вони виносять низькі температури, низький вміст кисню в воді. Вони не гинуть при вмерзанні в лід, якщо не промерзнуть тканинні рідини їх тіла.
Нерестяться карасі пізною весною - на початку літа. Але початок ікрометання можливий при температурі води 14 °С,а розпал нересту - при 17-19 °С.Ікра липка розміром 1 мм. Плодовитість сягає 400 тис. Ікринок.
Ростуть карасі повільно.
Живляться мілкими придонними організмами: рачками, личинками комарів, черв'яками і водною рослинністю.
САЗАН - Cyprinus carpio (Linne).
Тіло вкрите крупною суцільною лускою. Спина темна з зеленуватим або блакитним відтінком. Боки жовто-золотисті. Черево білувате. Плавці темні, крім хвостового, що має червонувато-бурий колір. Може досягати довжини 80 см і 154 кг ваги. Зустрічається в нижній течії не в великих кількостях. В 1948 р. Зловлені в р. Уж біля пішохідного міського мосту 10 однорічних коропів довжиною 5-7 см.(Власова).
ПЛІТКА - Rutilus rutilus (Linne).
Тіло плітки овальне, стисле з боків. Воно вкрите досить дрібною щільною лускою. Спинний плавець невеликий, усічений. Анальний плавець слабо виїмчастий.
Забарвлення плітки мінливе - в одних водоймах вона яскраво забарвлене, в інших - переважають темні тони, що залежить від умов перебування. Її спина темно-зелена, збоку блискучо-срібляста, черевце майже біле. Спинний і хвостовий плавці зеленувато-сірі із червонуватим відтінком, грудні плавці прозорі, черевні й анальний - рожеві. Райдужна оболонка ока золотаво-жовта із червоною плямою.
Плітка населяє самі різноманітні водойми. У ріках вона переважно тримається далеко від сильної течії - у заводях. Густих заростей уникає.
З настанням холодів, як і переважна більшість мирних риб, вона збирається у великі зграї й перекочовує в глибоководні заводі з повільною течією. Тут тримається протягом всієї зими, у відлизі окремі її особини можуть підходити до берегам у пошуках їжі.
З підйомом паводкових вод плотва залишає зимові притулки й виходить у залиту водою заплаву й у заплавні водойми.
При прогріві води до 8° і вище плітка починає нереститися. Найбільше активно відбувається ікрометання її при температурі 10-12°. Під час нересту вона утворить зграї, які підходять у тихі, сильно зарослі прибережні ділянки водойм. Процес ікрометання протікає бурхливо. У тиху погоду, на передвечірній зорі й особливо зі сходом сонця постійно чутні сплески води в результаті нерестових ігор, деякі з них вискакують над поверхнею води. Самці перед нерестом вкриваються перловою висипкою, що надає шорсткість їхньому тілу. Незабаром після нересту це шлюбне вбрання зникає. Ікру плітка відкладає на торішню рослинність (стебла, листи), на плаваючі її залишки, а також на корінь верб, очерету й інших рослин. Швидкість течії на місцях нересту не перевищує 0,2-0,3 м/сек.
Розвиток зародків в ікрі триває залежно від температури від однієї до двох тижнів. Личинки, що вийшли з ікри, протягом перших днів свого життя тримаються в місцях нересту, де проходять стадію спокою, прикріплюючись до стебел і листів рослин за допомогою клейких виділень спеціальної залози на нижній стороні рила. Після початку харчування справжньою їжею мальки переходять у прибережні мілководдя, де живуть зграйками серед рослин.
Статеве дозрівання в плітки наступає у двох-трирічному віці. Найменший розмір статевозрілого самця, рівнявся 8,3 см, а самки - 9,8 см.
Плітка харчується як рослинною, так і тваринною їжею. Її молодь розміром 1,5-10 см харчується різними водоростями, м'якою вищою водною рослинністю, рачками, дрібним мотилем. Більш дорослі особини споживають в основному водорості, вищі водяні рослини, молюски й мотиль; другорядне значення в їхньому харчуванні мають рачки, личинки комах, хробаки, водяні кліщі і інші організми.
ЯЛЕЦЬ - Leuciscus leuciscus (Linne).
Ялець має подовжене, трохи веретеноподібне тіло, вкрите дрібною лускою. Він дуже схожий на молодого головня, але в нього більш струнке тіло й більш вузька голова. Рот маленький. Спинний плавець короткий, усічений. Анальний плавець виїмчастий. Нижня лопать хвостового плавця трохи довша верхньої, між його лопаcтями є глибока виїмка. У яльця колір спини блакитнувато-сірий, черевна частина сріблисто-біла. Спинний і хвостовий плавці сірі, інші з жовтуватим відтінком.
Ялець у річках тримається зграйками. Він віддає перевагу неглибоким місцям зі швидкою течією, де піщане, або кам'янисте дно. Іноді він піднімається до поверхні води, що частіше спостерігається в зарослих чагарником і деревами берегів, де відчувається течія і достатньо глибоко. Тут яльці полюють за комахами і їхніми личинками, які при вітрі падають у воду.
Після танення льоду й надходження в ріку весняних вод вони йдуть із місць зимівлі, піднімаються до перекатів, а з настанням паводка виходять у заплаву, де й нерестяться. Після нересту зграйки яльців повертаються в річки, де на все літо поселяються на окремих їхніх ділянках.
Нереститься ялець при температурі води 5-9°. Ікру він відкладає в один прийом. Сам процес нересту триває не більше тижня. Ікринки в нього дуже великі - до 2 мм у діаметрі. У зв'язку із цим його плодючість невисока. в самок довжиною 15-20 см виявлено від 6,6 до 22,6 тис. ікринок.
Статевозрілим ялець стає в трьохрічному віці, коли досягає довжини тіла близько 10 см.
Росте ялець відносно повільно. Однорічні досягають довжини тіла в середньому 3,6 см, трьохрічні - 12,8, а найбільші особини - близько 20-22 см.
Харчуються яльці личинками комах, водними й повітряними комахами, хробаками, а також іншими придонними організмами й водоростями.
У ріках Закарпаття, крім звичайного яльця, зустрічається ялець-андруга Leuciscus Agassizi, для якого характерна темна смуга, що тягнеться з боків тіла від очей до хвоста. У трирічному віці ці рибки досягають довжини 14-18 см і ваги майже до 50 г. У гірських ріках ялець-андруга живе вище за течією, ніж зви и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.