На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик ПРАВОПОРУШЕННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, СКЛАД

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Право. Добавлен: 06.04.2012. Сдан: 2010. Страниц: 24. Уникальность по antiplagiat.ru: 10.

Описание (план):


Кафедра теорії держави і права

Курсова робота

ПРАВОПОРУШЕННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, СКЛАД

Київ - 2010
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………. 3

Розділ 1 ПРАВОМІРНЕ ТА ПРОТИПРАВНЕ ДІЯННЯ
1.1. Поняття та різновиди правомірної поведінки……………………………………… 5
1.2. Основні підходи до розуміння поняття «правопорушення»……………………….8

Розділ 2 ПРАВОПОРУШЕННЯ: СУТНІСТЬ, ОЗНАКИ, СКЛАД ТА РІЗНОВИДИ
2.1. Сутність та ознаки правопорушення………………………………………… 12
2.2. Склад правопорушення………………………………………………………… 14
2.3. Різновиди правопорушення……………………………………………………. 18

ВИСНОВОК…………………………………………………………………… 23
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Вступ
Конституція України проголошує принцип верховенства права та визначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні вищою соціальною цінністю. Забезпечення захисту даних цінностей були і є пріоритетним завданням юридичної науки і практики.
Право - важливий інститут регламентації, розвитку й охорони суспільних відносин. Проте саме ці відносини є результатом життєдіяльності людей, їх поведінки у суспільстві. Отже, право може регулювати суспільні відносини, лише впливаючи на поведінку конкретних людей, яка є безпосереднім об’єктом правового регулювання.
Поведінка людей надзвичайно різноманітна. Вона має різні форми вираження, інтенсивність, мотиви, цілі, наслідки. Відповідно, будь-яка поведінка виступає об’єктом моральної й правової оцінки.
З позицій права поведінка людини може бути оцінена по-різному. Окремі відносини людей знаходяться поза сферою правового регулювання, а тому взагалі не можуть бути оцінені правом (відносини кохання, дружби та ін.). Вони піддаються лише моральній оцінці. Інші відносини не регулюються правом, юридично байдужі й не вимагають правового опосередкування (наприклад, захоплення мистецтвом, музикою, спортивними іграми).
У даній роботі буде розглядатися питання поведінки, яка регулюється нормами права та отримала назву «правова поведінка». Актуальність цієї проблеми зумовлена змінами в економічному, соціальному та політичному житті держави, трансформацією загальноприйнятих поглядів на правові положення, які визначають сутність правової поведінки, її ознаки та види.
У юридичній літературі під правовою поведінкою розуміють соціально значиму, усвідомлену поведінку індивідуальних чи колективних суб’єктів, врегульовану нормами права, що тягне за собою юридичні наслідки.


ПРАВОМІРНЕ ТА ПРОТИПРАВНЕ ДІЯННЯ
Поняття та різновиди правомірної поведінки
Людина у процесі своєї життєдіяльності постійно перебуває у соціальному середовищі, яке впливає на неї через певну сукупність факторів та умов соціального характеру, які у юридичній літературі отримали назву багаторівневої системи соціальних інститутів.
Соціальне середовище досить динамічна категорія, яка потребує постійного регулятивного впливу. Правові норми регулюють поведінку суб’єктів у межах даного середовища. Так, О. Скакун зазначає, що правова поведінка – це соціальна поведінка особи (дія чи бездіяльність) свідомо вольового характеру, врегульована нормами права, що тягне за собою юридичні наслідки називається правовою поведінкою.
Різновидом правової поведінки є поведінка правомірна, яка з одного боку, забезпечує правопорядок і відповідає режиму законності, а з іншого, - відповідає меті правового регулювання суспільних відносин.
М. Абдулаєв та С. Комаров вважають, що правомірна поведінка – це усвідомлення особою та відтворення у своїх діяннях всіх соціальних норм суспільства, свідома, вольова поведінка, спрямована на досягнення особистого чи суспільного блага.
М.С. Кельман, О.Г. Мурашин зазначають, що правомірна поведінка – це суспільно корисна, суспільно необхідна, бажана і допустима поведінка осіб, яка відповідає правовим нормам і гарантується державою.
Слід погодитися з даними позиціями авторів, оскільки правомірна поведінка – це суспільно необхідна, бажана, допустима, усвідомлена поведінка суб’єктів, яка відповідає правовим приписам та гарантується державою.
Т.І. Тарахонич віділяє таку класифікацію правомірної поведінки:
I. Залежно від суб’єктів розрізняють:
o правомірну індивідуальну поведінку;
o колективну поведінку (діяльність трудових колективів, державних органів).
II. Залежно від об’єктивної сторони розрізняють:
o активні дії;
o бездіяльність.
III. Залежно від форм реалізації норм права розрізняють:
o дотримання;
o виконання;
o використання;
o застосування.
IV. Залежно від юридичних наслідків, яких бажає досягти суб’єкт реалізації, розрізняють:
o юридичні акти;
o юридичні вчинки.
V. Залежно від суб’єктивної сторони розрізняють:
o соціально активну поведінку, яка характеризується високим ступенем активності суб’єктів, цілеспрямованістю їх діяльності у процесі реалізації своїх прав, обов’язків, у межах правових норм;
o законослухняну поведінку – це свідоме дотримання законів, які виконуються добровільно на основі високої правосвідомості суб’єктів;
o конформістську поведінку – це поведінка, яка характеризується низьким ступенем соціальної активності суб’єктів, їх пристосованістю, вона не відрізняється від поведінки інших суб’єктів, основним принципом даної поведінки є «роби як всі»;
o маргінальну поведінку, яка перебуває на межі між правомірною та неправомірною, переступити яку не дозволяє страх перед юридичною відповідальністю;
o звичайну поведінку, яка є різновидом діяльності суб’єктів, ввійшла у звичку в силу багаторазового повторення, не потребує додаткових затрат.
Р.А. Калюжний, С.М. Тимченко, Н.М. Пархоменко, С.М. Легуша до вище зазначених додають ще такі критерії класифікації правомірної поведінки:
I. Залежно від активності виокремлюють:
• активну;
• пасивну (утримання від дій).
II. За галузевою ознакою розрізняють:
• цивільно-правову;
• адміністративно-правову;
• конституційно-правову;
• трудову поведінку та ін..
III. Залежно від фіксації в нормативно-правових актах та в інших джерелах права поділяють на:
• врегульовану законодавством;
• нерегульовану законодавством.
IV. Залежно від ставлення держави розрізняють поведінку:
• схвалювальну;
• заохочувальну;
• допустиму.

Основні підходи до розуміння поняття «правопорушення»
Останнім часом зросла кількість підстав для створення цілісної оновленої концепції протиправної поведінки в загальній теорії права. Особливу значущість ця проблема набуває в сучасних умовах поступу України шляхом європейського розвитку, коли, з одного боку, - з’явилося завдання побудови правової держави і громадянського суспільства, а з іншого – з’являються нові види суспільних відносин, які беруться під правову охорону й, одночасно, стрімко збільшується кількість правопорушень, так за даними МВС України, у 2009 р. в органах внутрішніх справ зареєстровано понад 2 млн. 907 тис. заяв та повідомлень про злочини, майже до 435 тис. з них були порушені кримінальні справи. Проте понад 1млн. 470 тис. було відмовлено у порушенні кримінальних справ за відсутністю події або складу злочину. Існуюча статистика охоплює не всі скоєні правопорушення, а отже реальний рівень правопорушності, зважаючи на її значну латентність, у декілька разів вищий за офіційний. Тобто як через неефективність правозастосовної практики, і з огляду на існуючі у праві невирішені проблеми стало досить складно реалізовувати «конституційне право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань» .................

Висновки
Вважаю за доцільне запропонувати такі висновки: правопорушення – це юридичний факт, який являє собою винне протиправне діяння, що спричиняє шкоду суспільству, державі, окремим особам; загальними для всіх видів правопорушень доцільно вважати юридичні ознаки, що притаманні всім без винятку правопорушенням, а саме: конкретне діяння, що знаходиться під постійним контролем волі та свідомості людини; протиправність як порушення об’єктивного і суб’єктивного права; вина правопорушника; суспільна шкода як сукупність негативних наслідків правопорушення; враховуючи, що концепція правопорушення як суспільно небезпечного діяння породжена політизованістю юридичної науки, пропонується розглядати правопорушення у двох аспектах: як різновид юридичних фактів і як основу юридичної відповідальності; категорія «суспільної небезпеки» є необхідною для відмежування проступків від злочинів. Для відмежування правопорушень від малозначних діянь, за які не передбачається ніякої юридичної відповідальності, доцільно застосувати поняття «суспільна шкода», що має конкретні ознаки; категорія «караність або передбаченість юридичної відповідальності» є обов’язковою ознакою лише для правопорушень у публічній сфері. Охорона приватних інтересів передбачається не в покаранні, а в припиненні протиправних діянь і примусовому поновленні порушеного права. При цьому сторона, що потерпіла від правопорушення, може на власний розсуд відмовитися від відшкодування заподіяної шкоди; головними критеріями виділення самостійних видів правопорушення можуть бути законодавче визначення правопорушень у конкретній галузі права, встановлення власних санкцій і власної специфічної процедури їх реалізації.


Список використаної літератури
1. Конституція України (з предметними матеріалами). – Х., 2007. – С.30-32.
2. Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права: Учебник. – СПб.:Питер, 2003. – С. 444.
3. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учеб. Для юрид. вузов. – з-е изд. – М.: Юриспруденция, 1999. – С.463.
4. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М., Бобровник С.В., Тарахонич Т.І. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 486-487.
5. Калюжний Р.А., Тимченко С.М., Пархоменко Н.М., Легуша С.М. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. – С.232-233.
6. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – С. 307.
7. Котляревский Г.С., Назаров Б.Л. Проблемы общей теории права. – М., 1973. – С.40.
8. Кривоченко Л.М. Класифікація злочинів // Юридична енциклопедія. – Т.3. – К., 2001. – С.115.
9. Теория государства и права: Учебник для вузов/Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Эвзеева – М.: ЮНИТИ – ДАНА, Закон и право, 2000. – С. 368.
10. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М.: Норма, 1998. – С.399-401.
11. Тарахунин С.А. Мотив злочину // Юридична енциклопедія. – Т.3. – К., 2001. – С. 778-779.


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.