На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


методичка Органзаця дяльност та функцонування комерцйних банкв, їх економчна сутнсть, порядок створення та органзацї дяльност, структура активних пасивних банквських операцй та механзм їх здйснення; порядок формування ресурсв комерцйних банкв

Информация:

Тип работы: методичка. Предмет: Банковское дело. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ
Кафедра грошового обігу і кредиту
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
для самостійного вивчення
дисципліни за кредитно-модульною системою організації навчального процесу для студентів напряму підготовки “Фінанси і кредит” програми професійної підготовки
6.050105 „Банківська справа”
Полтава - 2008
Автори: Прасолова С.П. - доцент кафедри грошового обігу і кредиту Полтавського університету споживчої кооперації України, к. е. н.,
Вовченко О.С. - асистент кафедри грошового обігу і кредиту Полтавського університету споживчої кооперації України.
Рецензенти: Скибенко С.Т. - доцент кафедри фінансів Полтавського університету споживчої кооперації України, доцент, к. е. н.
Чижевська М.Б. - доцент кафедри грошового обігу і кредиту Полтавського університету споживчої кооперації України, к. е. н.
Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри грошового обігу і кредиту
„04” листопада 2008 р., протокол № 4
Зав. кафедрою
________________ доц. Прасолова С.П.
«Узгоджено»
Декан факультету фінансів і обліку
_______________ доц. Коросташов О.М.
«Узгоджено»
Керівник науково-методичного центру
управління якістю освітньої діяльності
_______________ проф. Огуй Н.І.
«Узгоджено»
Директор навчального центру
_______________ доц. Герман Н.В.

Зміст

    1. Вступ 8
      2. Навчальна програма дисципліни 10
        Модуль №1. „Економічні основи функціонування банків та формування їх ресурсів” 10
        Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні 10
        Тема 2. Організація діяльності банку 10
        Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу 11
        Тема 4. Операції банків із залучення коштів 11
        Тема 5. Операції банків із запозичення коштів 12
        Модуль № 2. „Розрахунково-касові, кредитні операції та операції банків з цінними паперами” 12
        Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту 12
        Тема 7. Операції банків з готівкою 13
        Тема 8. Операції банків з пластиковими картками 14
        Тема 9. Кредитні операції банків 14
        Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредитів 15
        Тема 11. Операції банків з цінними паперами 15
        Модуль № 3. „Операції банків в іноземній валюті” 16
        Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті 16
        Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті 16
        Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку 17
        Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті 17
        Модуль № 4. „Операції банків з векселями, з надання банківських послуг та економічні основи забезпечення фінансової стійкості банку” 18
        Тема 16. Операції банків з векселями 18
        Тема 17. Операції з надання банківських послуг.Загальна характеристика та види банківських послуг 19
        Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку 19
        3. Тематичні план дисципліни 21
        4. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни семестр УІ 25
        Модуль 1. Економічні основи функціонування банків та формування їх ресурсів 25
        Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні 25
        Тема 2. Організація діяльності банку 29
        Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу 33
        Тема 4. Операції банків із залучення коштів 38
        Тема 5. Операції банків із запозичення коштів 42
        Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту 46
        Тема 7. Операції банків з готівкою 52
        Тема 8. Операції банків з пластиковими картками 55
        Тема 9. Кредитні операції банків 59
        Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредитів 71
        Тема 11. Операції банків з цінними паперами 77
        Модуль 3. Семестр УІІ. Операції банків в іноземній валюті 82
        Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті 82
        Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті 89
        Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку 96
        Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті 103
        Модуль 4. Операції банків з векселями, з надання банківських послуг та економічні основи забезпечення фінансової стійкості банку 108
        Тема 16. Операції банків з векселями 108
        Тема 17. Операції з надання банківських послуг 113
        Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку 117
        5. Практичні заняття - тренінги в навчально-тренувальному банку (І-а частина) 124
        Практичне заняття-тренінг 1 124
        Практичне заняття-тренінг 2 125
        Практичне заняття-тренінг 3 126
        Практичне заняття-тренінг 4 126
        Практичне заняття-тренінг 5 127
        Практичне заняття-тренінг 6 127
        Практичне заняття-тренінг 7 128
        Практичне заняття-тренінг 8 128
        6. Термінологічний словник 130
        До теми 1 130
        До теми 2 132
        До теми 3 135
        До теми 4 138
        До теми 5 141
        До теми 6 144
        До теми 7 149
        До теми 8 152
        До теми 9 152
        До теми 10 157
        До теми 12 167
        До теми 13 170
        До теми 14 175
        До теми 15 176
        До теми 16 178
        До теми 17 182
        До теми 18 187
        7. Індивідуальні завдання (навчально-дослідні проекти) для самостійної роботи студента та методичні рекомендації до їх виконання 201
        8. Карта самостійної роботи студента 203
        8.1. Карта самостійної роботи студента з дисципліни „Банківські операції” для студентів, що навчаються за ППП 6.050105 „Банківська справа” на 6 семестр 203
        8.2. Карта самостійної роботи студента з дисципліни „Банківські операції” для студентів, що навчаються за ППП 6.050105 „Банківська справа” на 7 семестр 204
        9. Порядок і критерії оцінювання знань студентів 206
        9.1. Поточне оцінювання знань 206
        Модуль 1. Економічні основи функціонування банків та формування їх ресурсів 206
        Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні 206
        Тема 2. Організація діяльності банку 207
        Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу 207
        Тема 4. Операції банків із залучення коштів 207
        Тема 5. Операції банків із запозичення коштів 208
        Модуль 2. Розрахунково-касові, кредитні операції та операції банків з цінними паперами 208
        Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту 208
        Тема 7. Операції банків з готівкою 209
        Тема 8. Операції банків з пластиковими картками 209
        Тема 9. Кредитні операції банків 209
        Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредитів 210
        Тема 11. Операції банків з цінними паперами 210
        Модуль 3. Операції банків в іноземній валюті 211
        Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті 211
        Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті 211
        Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку 211
        Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті 212
        Модуль 3. Операції банків з векселями, з надання банківських послуг та економічні основи забезпечення фінансової стійкості банку 212
        Тема 16. Операції банків з векселями 212
        Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку 213
        9.2. Підсумкове оцінювання знань студентів 3
        Порядок проведення екзамену 10
        9.3. Загальна підсумкова оцінки з дисципліни 11

1. Вступ

Курс „Банківські операції” є базовою спеціальною дисципліною для підготовки студентів за програмою професійної підготовки (ППП) 6.050105 „Банківська справа".

Мета вивчення дисципліни - формування у студентів системи теоретичних знань у сфері організації і технології здійснення комерційними банками пасивних і активних операцій і надання банківських послуг, а також практичних навичок у виконанні банківських операцій, пов'язаних з кредитуванням, розрахунками, фінансуванням інвестицій та наданням своїм клієнтам інших послуг, а також при застосуванні механізму регулювання діяльності комерційних банків з боку центрального банку.

Завдання дисципліни “Банківські операції” полягає в тому, щоб довести до студентів зміст завдань і функцій комерційного банку, методів проведення банківських операцій та надання банківських послуг; навчити студентів, користуючись отриманими знаннями, самостійно вирішувати питання організації роботи з основних напрямків банківської діяльності, виконувати конкретні банківські операції, аналізувати стан кредитоспроможності позичальника, рівень фінансової стійкості банку тощо.

Предмет курсу - це діяльність комерційних банків, пов'язана із здійсненням операцій та наданням послуг юридичним і фізичним особам.

Курс “Банківські операції” спирається на власну логіку і зміст та має зв'язок з попередніми дисциплінами, що є базовими для його вивчення, а саме: „Статистика”, „Гроші та кредит”, „Фінанси”, „Економічний аналіз” тощо.

Основні знання, які одержує студент - це опанування загальних питань організації діяльності та функціонування комерційних банків, їх економічної сутності, порядку створення та організацію діяльності, структури активних і пасивних банківських операцій; порядку формування ресурсів комерційних банків; механізму здійснення банківських операцій, пов'язаних з кредитуванням, розрахунками, фінансуванням інвестицій та наданням різноманітних послуг, а також економічних основ забезпечення фінансової стійкості банку.

Основні уміння - оцінювати діяльність комерційного банку за різними напрямками, забезпечувати раціональне використання його ресурсів, враховувати фактори впливу на ефективність проведення комерційними банками обслуговування клієнтів; вишукувати резерви зміцнення фінансової стійкості банку.

Основні навички - проведення фінансових розрахунків; визначення оцінки ефективності діяльності комерційного банку в цілому з огляду на виконання вимог з додержання економічних нормативів, визначених центральним банком;

При викладанні дисципліни використовується чинне законодавство України, діючі нормативні акти НБУ, навчальні посібники і підручники, монографічні джерела, матеріали періодичних видань, відомчі документи тощо.

Основними формами вивчення дисципліни є аудиторна робота студентів під керівництвом викладачів та засвоєння програмного матеріалу в процесі самостійної роботи над законодавчими та нормативними актами, навчально-методичною і науковою літературою, періодичними фаховими виданнями.

Для набуття практичних навичок з питань організації діяльності комерційних банків і здійснення ними різноманітних операцій навчальним планом передбачаються практичні заняття з виконанням завдань, у тому числі ситуаційних, із здійсненням фінансових розрахунків по активних і пасивних банківських операціях

Робоча програма складена на основі нормативної навчальної програми з курсу "Банківські операції". Послідовність викладання матеріалу відповідає Галузевому стандарту вищої освіти освітньо-професійної програми за напрямом 6.030508 „Фінанси і кредит”, навчальному плану спеціальності.

2. Навчальна програма дисципліни

Модуль №1. „Економічні основи функціонування банків та формування їх ресурсів”

Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні

Походження, розвиток та функції комерційних банків. Банківська діяльність: поняття, процес становлення, функції. Етапи формування сучасної банківської системи України. Становлення, розвиток банківської системи України та основні зовнішні чинники, які на нього впливають.

Банк як головна складова фінансово-кредитної системи. Види та класифікація банків. Банківські об'єднання.

Створення та державна реєстрація банківських установ. Документи, які подаються до територіального управління НБУ для його державної реєстрації. Відокремлені структурні підрозділи банку. Порядок реєстрації представництв іноземного банку. Форми і порядок реорганізації банківських установ.

Тема 2. Організація діяльності банку

Організаційна структура та управління банком. Функціональна, дивізіональна та матрична структура банку. Функції та компетенція загальних зборів учасників банку, наглядової ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії, служби внутрішнього аудиту та постійно діючих комітетів.

Сутність, основні принципи організації банківських операцій, їх класифікація. Взаємодія структурних підрозділів банку при виробництві і продажу банківських послуг.

Концепції управління діяльністю банку. Організація планування і контролю роботи банку. Оптимізація внутрішньобанківського управління.

Ліцензування банківської діяльності. Передумови отримання банківської ліцензії та умови її відкликання.

Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу

Економічна характеристика та джерела формування банківських ресурсів, їх класифікація. Балансові та за балансові джерела формування ресурсів банку. Поняття ресурсного потенціалу банку.

Власний капітал банку, його структура, джерела формування, функції та значення. Структура балансового та регулятивного капіталу банку, його вплив на формування власного капіталу банку. Характеристика фондів, що формують його капітал. Резервні і спеціальні фонди. Роль прибутку у формуванні власного капіталу.

Достатність капіталу банку. Фактори, що визначають достатність капіталу банку. Основні критерії і стандарти оцінки власного капіталу банку згідно вимог Базельської угоди. Показники нормативів капіталу для банків України.

Тема 4. Операції банків із залучення коштів

Економічний зміст депозитних операцій, їх класифікація та загальна характеристика. Особливості депозитних рахунків до запитання, строкових та ощадних вкладів; їх переваги і недоліки. Особливості укладання депозитного договору та встановлення депозитної процентної ставки. Фактори, які впливають на рівень депозитного процента.

Механізм здійснення строкових депозитних операцій з юридичними особами. Система страхування (гарантування) вкладів населення в банках.

Класифікація депозитів фізичних осіб, їх загальна характеристика. Права вкладників. Правовий режим вкладників. Вклади (депозити) до запитання фізичних осіб у банківських установах. Строкові вклади фізичних осіб до банківської установи. Довіреність на розпорядження вкладами. Порядок складання і використання заповітів. Порядок видачі вкладу після смерті вкладника. Порядок розпорядження рахунками неповнолітніх та інших клієнтів, визнаних недієздатними.

Тема 5. Операції банків із запозичення коштів

Економічний зміст операцій з недепозитного запозичення коштів, їх загальна характеристика.

Міжбанківська торгівля ресурсами. Роль міжбанківського кредитування, функції та структура ринку міжбанківських кредитів. Практика здійснення операцій з міжбанківського кредитування. Особливості одержання централізованих кредитів від НБУ. Механізми рефінансування комерційних банків. Операції, пов'язані з отриманням (наданням) кредитів від інших банків. Відмінність міжбанківських кредитів та депозитів.

Випуск незабезпечених боргових зобов'язань банку як засіб запозичення ресурсів. Поняття субординованого боргу. Випуск банківських облігацій та депозитних сертифікатів.

Модуль № 2. „Розрахунково-касові, кредитні операції та операції банків з цінними паперами”

Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту

Характеристика платіжного обороту. Суть і принципи організації безготівкових розрахунків. Системи і законодавча база розрахунків в Україні. Відкриття і ведення банківських рахунків. Характеристика різних видів рахунків.

Форми та способи безготівкових розрахунків, сфера використання і порядок проведення розрахункових операцій. Особливості оформлення розрахункових документів та порядок їх приймання і виконання банками: розрахунки із застосуванням платіжних доручень та платіжних вимог-доручень; порядок здійснення розрахунків чеками та акредитивами; примусове та договірне стягнення (списання) коштів. Особливості розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Міжбанківські розрахунки в Україні. Необхідність і види міжбанківських розрахунків. Здійснення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів (СЕП). Основні завдання, функції та принципи організації роботи СЕП. Програмно-технологічна структура СЕП. Особливості застосування внутрішньобанківських платіжних систем. Здійснення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини.

Тема 7. Операції банків з готівкою

Організація готівкових грошових розрахунків. Суть і принципи організації готівкових грошових розрахунків.

Загальна характеристика касових операцій банку. Загальні положення та вимоги щодо касових операцій банку.

Касові операції банків з клієнтами. Види та порядок оформлення касових операцій. Приймання та видача готівки з каси банку. Здійснення касових операцій через банкомати. Загальні вимоги до організації діяльності банків з перевезення готівки та інших цінностей. Особливості зберігання грошових коштів у банку. Порядок вилучення з обігу та передавання для дослідження сумнівних банкнот та монет.

Забезпечення касової роботи банку. Забезпечення банків зразками банкнот та їх зберігання. Передавання готівки банками своїм філіям (відділенням), а також між банками. Особливості формування та пакування банкнот та монет національної валюти.

Регулювання обігу готівки банківськими установами та контроль за веденням касових операцій. Визначення касових оборотів банків та емісійного результату. Здавання та отримання банками підкріплень готівкою національної валюти через територіальні управління НБУ.

Тема 8. Операції банків з пластиковими картками

Поняття, види та характеристика банківських платіжних карток. Переваги та недоліки застосування пластикових карток у масових платежах. Особливості впровадження Національної платіжної системи масових електронних платежів.

Основні учасники системи карткових розрахунків, їх права та обов'язки.

Порядок видачі та обслуговування платіжних карток.

Здійснення касових операцій із застосуванням платіжних карток. Здійснення касових операцій через банкомати. Особливості виплати заробітної плати з використанням платіжних карток.

Технологія безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток. Механізм здійснення розрахунків при купівлі товару з використанням платіжних карток. Порядок операцій еквайрінгу при розрахунках платіжними картками за товари (послуги). Порядок розрахунків платіжними картками за кліринговою схемою міжбанківських розрахунків.

Тема 9. Кредитні операції банків

Сутність, принципи та функції кредиту, його роль в економіці. Форми та види банківського кредиту. Організація кредитної діяльності банку. Особливості укладення кредитних договорів. Поняття кредитного портфеля банку та його якісна характеристика.

Організація банківського кредитування. Поняття і складові кредитної політики банку. Методи надання та способи погашення кредиту. Етапи процесу банківського кредитування. Плата за кредит та фактори, що на неї впливають. Методи ціноутворення на банківські позики.

Кредитний ризик та методи управління ним. Методи розрахунку величини кредитного ризику. Система оцінки кредитоспроможності позичальника банку. Основні засади проведення оцінки кредитоспроможності позичальників зарубіжними банками. Форми забезпечення повернення банківських кредитів, їх поняття та загальна характеристика. Застава як вид забезпечення. Порука та гарантія. Страхування. Особливості нарахування неустойки, пені та штрафів. Особливості формування резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями банку.

Методи управління проблемними кредитами.

Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредитів

Особливості механізму надання та погашення споживчого банківського кредиту. Консорціальний кредит. Особливості кредитування у формі овердрафту.

Особливості кредитування малого та середнього бізнесу. Особливості кредитування підприємств АПК. Система пільгового кредитування підприємств АПК.

Інвестиційне кредитування. Методи оцінки доцільності та ефективності інвестиційного проекту. Іпотечне кредитування та перспективи його розвитку в Україні. Особливості операцій з надання і погашення інших видів кредитів.

Тема 11. Операції банків з цінними паперами

Поняття інвестиційних операцій банків. Характеристика цінних паперів та видів банківської діяльності на фондовому ринку. Класифікація та види банківських операцій з цінними паперами. Операції з цінними паперами, що підлягають ліцензуванню.

Емісійні операції банків. Поняття емісії цінних паперів та емісійної діяльності банків. Розміщення акцій та їх обіг. Операції банків з облігаціями власної емісії. Депозитні (ощадні) сертифікати банків як інструмент емісійних операцій.

Інвестиційні операції банків з цінними паперами. Економічна характеристика інвестиційних портфелів цінних паперів. Загальні принципи оцінки цінних паперів у портфелях банку.

Посередницькі (комісійні, клієнтські) операції банків з цінними паперами, їх загальна характеристика. Депозитарні операції комерційних банків. Заставні операції банків з цінними паперами. Механізм проведення брокерських операцій. Операції у ролі інфраструктурних (професійних) учасників ринку цінних паперів.

Ризики, пов'язані з діяльністю банків на ринку цінних паперів та засоби захисту від них.

Модуль № 3. „Операції банків в іноземній валюті”

Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті

Економічні та організаційні основи здійснення валютних операцій. Валютні цінності та валютний ринок. Види та учасники валютного ринку. Класифікація валютних операцій.

Порядок відкриття та ведення валютних рахунків юридичних осіб-резидентів та представництв юридичних осіб-нерезидентів в уповноважених банках. Відкриття та обслуговування рахунків в іноземній валюті фізичних осіб.

Способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті. Сутність кореспондентських відносин. Основний зміст та мета встановлення кореспондентських відносин. Критерії вибору банку-кореспондента. Порядок відкриття та режим функціонування кореспондентських рахунків. Електронні системи міжнародних міжбанківських платежів.

Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті

Сутність торговельних валютних операцій та їх класифікація.

Економічні основи міжнародних розрахунків. Форми міжнародних розрахунків: суть, види, загальна характеристика. Банківський переказ. Інкасова форма розрахунків. Документарний акредитив. Оплата товарів (робіт, послуг) з використанням пластикових карток, чеків та векселів.

Банківське кредитування експортно-імпортних операцій. Загальна характеристика та класифікація міжнародних кредитів. Типи і виплати відсотків за міжнародним кредитом. Особливості банківського кредитування міжнародної діяльності.

Контроль уповноважених банків за міжнародними розрахунковими операціями своїх клієнтів.

Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку

Сутність, функції та учасники міжбанківського валютного ринку. Права та обов'язки суб'єктів ринку. Поняття та види валютної позиції банку.

Касові торговельні валютні операції. Угоди типу тод, том та спот.д.окументи, що є підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку. Особливості купівлі, обміну іноземної валюти за торговельними, неторговельними та за операціями, пов'язаними з рухом капіталу.

Строкові торговельні валютні операції. Форвардні угоди. Валютні ф'ючерси. Валютні опціони. Валютні угоди „своп”. Валютний арбітраж: види і техніка здійснення.

Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті

Загальна характеристика неторговельних операцій комерційних банків. Нормативні правила здійснення неторговельних валютних операцій.

Загальні умови здійснення та класифікація операцій уповноважених банків з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти. Етапи проведення обмінних операцій. Особливості конвертації готівкової іноземної валюти різних іноземних держав. Крос-курс.

Операції фізичних осіб з дорожніми чеками, що номіновані в іноземній валюті. Операції з кредитними картками. Операції з приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків. Перекази готівкової та безготівкової іноземної валюти фізичними особами. Відправлення переказів в іноземній валюті.

Модуль № 4. „Операції банків з векселями, з надання банківських послуг та економічні основи забезпечення фінансової стійкості банку”

Тема 16. Операції банків з векселями

Характеристика сутності векселя та організації вексельного обігу в Україні. Класифікація операцій банку у сфері вексельного обігу.

Кредитні операції банків з векселями. Урахування векселів. Вексельне переврахування та вексельна перезастава. Рефінансування НБУ банківських установ за допомогою векселів. Особливості кредитування під заставу векселів. Онкольний кредит.

Торговельні операції з векселями.

Гарантійні операції з векселями. Авалювання векселів. Видача гарантій під забезпечення оплати векселів.

Розрахункові операції банків з векселями. Оформлення заборгованості векселями. Розрахунки з використанням векселів.

Комісійні та довірчі операції з векселями. Інкасування векселів. Оплата векселів, у яких банк виступає особливим платником (доміциліантом). Зберігання векселів. Купівля, продаж і обмін векселів за дорученням.

Організація роботи з векселями в банку. Особливості проведення експертизи векселів.

Тема 17. Операції з надання банківських послуг.Загальна характеристика та види банківських послуг

Лізингові операції. Сутність та економічне значення лізингу. Класифікація видів лізингу та принципи розвитку лізингового бізнесу. Види лізингових платежів та методика їх розрахунку. Ризики лізингових операцій.

Факторингові операції. Основні поняття та елементи факторингу. Класифікаційна характеристика видів та форм факторингу. Механізм здійснення факторингової операції. Факторинг у зовнішньоекономічній діяльності. Вартість факторингової послуги. Ризики, що виникають при здійсненні факторингової операції.

Форфейтинг. Основні поняття та елементи форфейтингу. Механізм здійснення та вартість форфейтингової операції. Ризики, пов'язані зі здійсненням форфейтингової операції.

Гарантійні послуги банків. Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги.

Довірчі (трастові) послуги.

Організація послуг щодо зберігання цінностей у банку.

Операції банку з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Банки як суб'єкти ринку дорогоцінних металів. Загальна характеристика банківських операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням.

Фінансовий інжиніринг.

Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку

Сутність фінансової стійкості комерційного банку та способи її забезпечення.

Економічні нормативи регулювання діяльності банків та нагляд за їх дотриманням.

Ліквідність та платоспроможність банку. Оцінка ресурсної бази банку з позицій ліквідності та забезпеченості потреб банку в ліквідних засобах.

Основні підходи щодо управління банківськими ризиками. Поняття та мета процесу управління банківськими ризиками. Етапи процесу управління банківськими ризиками. Організаційна структура ризик-менеджменту банку.

Порядок формування і використання резервів для покриття можливих втрат банку від активних операцій. Резервний фонд комерційного банку. Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку. Порядок формування і використання резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості і від операцій з цінними паперами.

Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності.

Прибутковість банку: поняття та оцінка. Засоби підвищення продуктивності діяльності банку.

3. Тематичні план дисципліни

„БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ” для студентів спеціальності 6.050105 „Банківська справа”

НАЗВА ТЕМИ
КІЛЬКІСТЬ ГОДИН ЗА ВИДАМИ ЗАНЯТЬ
Усього
Аудиторні
Позааудиторні
лекції
прак-
тичні
Індивіду-ально-консультативна робота
самостійна робота студентів
1
2
3
4
5
6
Модуль 1. Економічні основи функціонування банків та формування їх ресурсів (теми 1 - 5)
Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні
15
2
2
2
9
Тема 2. Організація діяльності банку
15
2
2
2
9
Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу
17
2
2
3
10
Тема 4. Операції банків із залучення коштів
21
4
4
3
10
Тема 5. Операції банків із запозичення коштів
16
2
2
2
10
Модульна контрольна робота
8
-
-
-
8
Разом по модулю 1
92
12
12
12
56
Модуль 2. Розрахунково-касові, кредитні операції та операції банків з цінними паперами (теми 6 - 11)
Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту
23
6
4
3
10
Тема 7. Операції банків з готівкою
17
2
2
3
10
Тема 8. Операції банків з пластиковими картками
15
2
2
2
9
Тема 9. Кредитні операції банків
21
4
4
3
10
Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредитів
15
2
2
2
9
Тема 11. Операції банків з цінними паперами
23
6
4
3
10
Модульна контрольна робота
10
-
-
-
10
Разом по модулю 2
124
22
18
16
68
Разом за УІ семестр
216
34
30
28
124
Модуль 3. Операції банків в іноземній валюті (теми 12 - 15)
Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті
12
2
2
3
5
Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті
14
2
4
3
5
Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку
14
2
4
3
5
Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті
13
2
4
2
5
Модульна контрольна робота
8
-
-
-
8
Разом по модулю 3
61
8
14
11
28
Модуль 4. Операції банків з векселями, з надання банківських послуг та економічні основи забезпечення фінансової стійкості банку (теми 16 - 18)
Тема 16. Операції банків з векселями
14
2
4
3
5
Тема 17. Операції з надання банківських послуг.
18
4
6
3
5
Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку
18
4
6
3
5
Модульна контрольна робота та підготовка до екзамену
8
-
-
-
8
Разом по модулю 4
58
10
16
9
23
Практичні заняття - тренінги в навчально-тренувальному банку
25
-
16
-
9
Разом за УІІ семестр
144
18
46
20
60
Разом по дисципліні
360
52
76
48
184

4. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни семестр УІ

Модуль 1. Економічні основи функціонування банків та формування їх ресурсів

Тема 1. Види банків і порядок їх створення в Україні

1.1. Методичні поради до вивчення теми

Розглядаючи дану тему, спочатку варто розглянути походження, розвиток та функції комерційних банків, зокрема процес становлення банківської системи України.

Необхідно зазначити, що побудова банківської системи України за дворівневим принципом передбачає функціонування банків другого рівня, які обслуговують юридичних і фізичних осіб і діють на основі наступних принципів:

комерційний розрахунок;

діяльність у межах реально наявних ресурсів;

повна економічна самостійність;

економічна відповідальність за результати діяльності;

побудова взаємовідносин з клієнтурою на партнерських засадах;

підбір висококваліфікованих кадрів;

державний контроль за банківською діяльністю.

Діяльність банків другого рівня регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ, згідно з яким «банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб».

При вивченні даної теми студент має ознайомитися з видами банків, що функціонують в Україні і класифікуються залежно від наступних критеріїв: форми власності, організаційно-правової форми, величини активів, розміру статутного капіталу, частки іноземного капіталу, обсягу зобов'язань, секторів ринку, наявності і кількості банківських установ, діапазону операцій та ін.

Також слід приділити достатньо уваги видам банківських об'єднань, до яких відносяться банківські корпорації, банківські холдингові групи, фінансові холдингові групи та з якою метою вони створюються. Крім цього, процес капіталізації веде до структурної реорганізації банків. В Україні реорганізація здійснюється через злиття, приєднання, поділ, виділення та перетворення.

У процесі вивчення даної теми студент повинен ознайомитися із процедурою реєстрації банку чи банківського об'єднання в нашій державі.

Державна реєстрація банку - це надання банку статусу юридичної особи. В Україні банки створюються з дозволу Національного банку України внесенням відповідного запису до Державного реєстру банків. Процедура реєстрації банку регламентується положенням НБУ «Про порядок створення, державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень», затвердженим постановою Правління НБУ від 31 серпня 2001 р. № 375. Варто також приділити увагу пакету документів, який необхідно подавати до територіального управління НБУ за місцем створення банку для його реєстрації.

Остаточне рішення про можливість створення банку приймає Правління НБУ. Причому з моменту отримання Національним банком України повного пакета документів до моменту прийняття такого рішення має пройти не більше трьох місяців. У разі відмови у державній реєстрації банку Національний банк надає уповноваженій особі своє мотивоване рішення з обґрунтуванням причин відмови.

Необхідно засвоїти особливості реєстрації банків з іноземним капіталом, філій та представництв діючих вітчизняних банків в Україні та за її межами, а також ознайомитися з особливостями реєстрації установ іноземних банків в Україні.

До особливостей створення банків з іноземним капіталом слід віднести: отримання попереднього дозволу на створення такого банку; ширший пакет документів, на основі якого приймається рішення про реєстрацію банку; розгляд документів, що подаються для реєстрації, крім Департаменту реєстрації та ліцензування Юридичним департаментом та Департаментом валютного контролю та ліцензування; внески до статутного капіталу нерезиденти можуть здійснювати як у національній, так і в іноземній валюті.

Варто звернути увагу на те, що усі вітчизняні банківські установи, у тому числі філії і представництва, зобов'язані повідомляти Національному банку України про внесення змін і доповнень в установчі документи, положення про філію, представництво та інші документи, що підтверджують їх реєстрацію.

1.2. План практичного заняття

Практичне заняття 1

Питання для обговорення

1. Походження, розвиток та функції комерційних банків.

2. Види та класифікація банків. Банківські об'єднання.

3. Створення та державна реєстрація банківських установ:

- розгляд документів, які подаються до територіального управління НБУ для його реєстрації.

4. Поняття і завдання реструктуризації та реорганізації банківських установ.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Види банківських об'єднань та мета їх створення.

Способи, що використовуються для реорганізації банків.

Процедура реєстрації банку чи банківського об'єднання.

Особливості реєстрації банків з іноземним капіталом та представництв вітчизняних банків за межами України.

5. Особливості реєстрації установ іноземних банків в Україні.

1.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення з Законом України „Про банки і банківську діяльність”.

2. Ознайомлення з положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття філій, представництв, відділень, а також банківських об'єднань.

3. Розгляд документів, які подаються до територіального управління НБУ для реєстрації банку та його структурних підрозділів згідно положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття філій, представництв, відділень. .

1.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р. №2121-111.

Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття філій, представництв, відділень: Затв. постановою Правління НБУ від 31.08. 2001 р. № 375.

Положення про порядок створення і державної реєстрації банківських об'єднань: Затв. постановою Правління НБУ від 31.08. 2001 р. № 377.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. - 208с.

Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку: Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 608с.

Тема 2. Організація діяльності банку

2.1. Методичні поради до вивчення теми

При вивченні даної теми в першу чергу слід засвоїти організаційну структуру банку. Вона визначається двома основними моментами: структурою управління банком та структурою його функціональних підрозділів та служб і може бути функціональної, дивізіональною чи матричною.

Студент має з'ясувати основні функції та повноваження окремих органів управління банком з різною формою власності та організаційно-правовою формою діяльності, а також зрозуміти специфіку вищого органу управління банків з державною і недержавною формою власності.

Згідно з положеннями Законів України «Про господарські товариства» та «Про банки і банківську діяльність» структура управління банків з недержавною формою власності включає в себе вищий орган управління (загальні збори акціонерів (учасників)), виконавчий орган (правління), контрольний орган (ревізійна комісія) та спостережний орган (спостережна рада). Структура управління державним банком складається з вищого органу управління (наглядова рада), виконавчого органу (правління) та контрольного органу (ревізійна комісія).

Слід приділити достатньо уваги структурі функціональних підрозділів та служб банку. Незалежно від виду банку, його масштабності, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій всі вони обов'язково створюють функціональні підрозділи, які виконують базові банківські операції. Так, виконання депозитних операцій та операцій з кредитного і розрахунково-касового обслуговування вимагає створення усіма банками депозитних та кредитних підрозділів, підрозділів з питань аналізу та управління ризиками і підрозділів, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

При розгляді структури функціональних підрозділів та служб банку, необхідно відмітити існування постійно діючих комітетів, таких як: кредитний, тарифний та комітет з управління активами та пасивами. Вони створюються для забезпечення додаткових заходів щодо управління ризиками і захисту інтересів вкладників, інших кредиторів та інвесторів.

Поряд з підрозділами, що виконують базові банківські операції та забезпечують управління ризиками, в банківських установах створюється цілий ряд інших підрозділів: валютних операцій, операцій з цінними паперами, з управління філіями, з аналізу та прогнозування діяльності банку й маркетингових досліджень.

Також банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, які не виконують суто банківських операцій, але їх функціонування забезпечує нормальну діяльність банківської установи. Це бухгалтерія., підрозділи роботи з персоналом, фінансовий, юридичний, адміністративно-господарський підрозділи, підрозділи експлуатації та програмної підтримки комп'ютерної техніки.

У процесі вивчення даної теми необхідно зрозуміти економічний зміст окремих банківських операцій, засвоїти порядок їх відображення у балансі банку і визначити види активних та пасивних операцій банку.

Пасивні операції - це дії банку з мобілізації ресурсів для проведення активних операцій. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (недепозитних) ресурсів. Пасивні операції банку із мобілізації власних ресурсів формують власний або балансовий капітал банку. Операції з мобілізації залучених та запозичених ресурсів формують зобов'язання банків перед його вкладниками, кредиторами та інвесторами. Оскільки за вартістю активи балансу збігаються з пасивами, балансовий капітал банку визначається як залишкова вартість активів за вирахуванням зобов'язань.

Активні операції - це дії банку з розміщення мобілізованих ресурсів у депозити, кредити, цінні папери, інвестиції, основні засоби і товарно-матеріальні цінності з метою отримання доходу.

Крім цього, у діяльності банків є позабалансові операції, які не належать до активних чи пасивних, оскільки їх проведення не пов'язане із залученням чи розміщенням ресурсів. Їх виділяють в окрему групу банківських операцій - банківські послуги. Банки, які мають спеціальний дозвіл, можуть проводити операції в іноземній валюті. Незалежно від того, активні, пасивні це операції чи комісійно-посередницькі, їх називають валютними операціями банку.

Розглядаючи дану тему, необхідно ознайомитися з процедурою ліцензування банківської діяльності в Україні. Ліцензування має на меті обмежити здійснення банківських операцій тільки тими юридичними особами, які мають дозвіл на їх проведення від уповноваженого органу. Питання про можливість видачі банківської ліцензії розглядається спочатку територіальним управлінням НБУ за місцем реєстрації банку на підставі клопотання банку за умови наявності документів, які підтверджують дотримання встановлених Законом «Про банки і банківську діяльність» вимог. У разі дотримання визначених вимог банку надається ліцензія на право виконання певних операцій. Але для здійснення окремих операцій банк має отримати письмовий дозвіл на виконання окремих операцій.

Банки в межах отриманої ліцензії на здійснення банківських операцій можуть видавати своїм філіям дозвіл на право здійснення визначених головним банком операцій у межах дозволених Національним банком України.

Необхідно враховувати, що існують такі операції, які за чинним законодавством банкам забороняється виконувати, а саме: діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних та інвестиційних монет), та страхування (крім виконання функцій страхового посередника).

2.2. План практичного заняття

Практичне заняття 2

Питання для обговорення

1. Організаційна структура та управління банком. Функції та компетенція загальних зборів учасників банку, наглядової ради, правління (ради директорів) та ін. .

2. Банківські операцій, їх класифікація. Взаємодія структурних підрозділів банку при виробництві і продажу банківських послуг.

3. Передумови отримання банківської ліцензії та умови її відкликання.

4. Концепції управління діяльністю банку.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Структура управління банком.

Функції та повноваження окремих органів управління банків з різною формою власності.

Структура функціональних підрозділів та служб банку.

Економічний зміст основних активних та пасивних банківських операцій.

Особливості комісійно-посередницьких операцій банку.

6. Відмінність між банківською ліцензією і письмовим дозволом, сфера їх застосування.

2.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Побудова та аналіз схематичного балансу комерційного банку.

2. Ознайомлення з положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.

3. Ознайомлення з інструкцією про порядок виконання контролю та отримання ліцензії по експортних, імпортних та лізингових операціях.

2.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р. №2121-111.

Інструкція про порядок виконання контролю та отримання ліцензії по експортних, імпортних та лізингових операціях: Затв. постановою Правління НБУ від 24.03. 1999 р. № 136.

Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій: Затв. постановою Правління НБУ від 17.07. 2001 р. № 275.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. - 208с.

Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку: Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 608с.

Тема 3. Операції банків з формування власного капіталу

3.1. Методичні поради до вивчення теми

Засвоєння даної теми вимагає від студентів вивчення економічної характеристики та джерел формування банківських ресурсів, адже основою діяльності банків слугують сформовані ними ресурси. За своїм економічним змістом банківські ресурси не однорідні, їх можна класифікувати за різними ознаками. Найпоширенішою є класифікація банківських ресурсів на залучені, позичені та власні ресурси банку.

Необхідно розуміти, що власні ресурси відіграють визначальну роль у процесі створення та майбутньої діяльності банку. Тож власний капітал - грошові кошти та виражена у грошовій формі частина майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність та фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку.

Виходячи з цього, можна визначити функції власного капіталу - захисну, регулюючу та забезпечення оперативної діяльності банку. Варто відмітити, що багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом.

Краще зрозуміти сутність власного капіталу дає змогу класифікація його за різними ознаками, такими як: організаційно-правова форма діяльності банку, форма інвестування, форма власності, резидентність, характер використання власниками, характер використання в банківській діяльності, спосіб розрахунку, порядок та джерела формування.

Необхідно враховувати, що залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий та регулятивний власний капітал.

Балансовий власний капітал розраховується як різниця між балансовою вартістю активів та зобов'язань банку.

Регулятивний власний капітал використовується для обчислення економічних нормативів діяльності банків та деяких інших потреб. При його розрахунку за основу береться балансовий власний капітал, який потім коригується на різноманітні статті балансу, що характеризують банківські ризики. Алгоритм розрахунку розміру регулятивного власного капіталу має такий вигляд:

РВК = ОК + ДК - В,

де РВК - регулятивний власний капітал банку;

ОК - основний капітал, зменшений на суму недосформованих резервів за активними операціями банку;

ДК - додатковий капітал банку;

В - відвернення.

Виходячи з порядку і джерела формування слід розрізняти: статутний капітал, резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви, нерозподілений прибуток, субординований капітал.

Найважливішою складовою власного капіталу банку є його статутний капітал, який являє собою вартість вкладів засновників (учасників) банку, що передаються йому власниками вкладів у повне господарське відання з метою формування активів банку для початку чи подальшої його діяльності, а також гарантування інтересів вкладників і кредиторів банку.

Актуальним є питання мінімального розміру статутного капіталу банку, який установлюється законодавчо. В Україні вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу встановлюються на момент реєстрації банку, тобто для новостворюваних банків. Починаючи з жовтня 2006 року мінімальний розмір статутного капіталу не може бути меншим 10 млн. євро.

До складу власного капіталу входять резервний капітал та інші спеціальні фонди та резерви. Резервний капітал формується в процесі подальшої діяльності банку. Він призначений для покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансових зобов'язань. Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності та зменшує вірогідність банкрутства банку.

Резервний капітал формується в порядку, установленому загальними зборами акціонерів (засновників, учасників). Однак розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими ніж це встановлено законодавчо, а саме: мінімальний розмір резервного капіталу має бути не меншим 25% регулятивного капіталу, а розмір відрахувань - меншим 5% чистого прибутку.

Компонентом власного капіталу є загальні резерви, які створюються для відшкодування можливих непередбачених ризиків. Крім цього, до складу власного капіталу банку входять спеціальні фонди та резерви. Згідно з чинним законодавством банки мають право створювати спеціальні фонди, призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку.

Для більш повної уяви про власний капітал банку, варто відмітити, що власний балансовий капітал банку включає такий компонент, як результат переоцінки окремих активів, зокрема основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж, інвестицій у асоційовані та дочірні компанії.

Важливим джерелом формування власного капіталу є прибуток банку за минулі та за поточний рік. Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка не розподіляється, а утримується банком, як правило, з метою реінвестування в його діяльність. Зазначений прибуток є джерелом власного капіталу внутрішнього походження. Він створюється як залишок чистого прибутку після нарахування дивідендів, відрахувань у загальні резерви, резервний капітал та інші фонди, створені відповідно до рішень загальних зборів учасників банку згідно з чинним законодавством.

Розглядаючи нерозподілений прибуток як джерело власного капіталу банку, слід враховувати обмеження, встановлені чинним законодавством на виплату дивідендів:

банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу адекватності капіталу;

якщо за попередній рік діяльність банку була неприбутковою, банку дозволяється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал у будь-якій формі на суму, що не перевищує 50% від різниці між капіталом банку і рівнем регулятивного капіталу.

Також суттєво впливає на розмір і структуру власного капіталу порядок оподаткування дивідендів.

3.2. План практичного заняття

Практичне заняття 3

Питання для обговорення

1. Економічна характеристика та джерела формування банківських ресурсів, їх класифікація. Поняття ресурсного потенціалу банку.

2. Власний капітал банку, його структура, джерела формування, функції.

3. Резервні, спеціальні фонди та прибуток у формуванні власного капіталу.

4. Достатність капіталу банку. Оцінка власного капіталу банку згідно вимог Базельської угоди.

5. Показники нормативів капіталу для банків України.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Класифікація та зміст основних видів власного капіталу банку.

Призначення і функції власного капіталу.

Порядок формування, збільшення та зменшення розміру статутного капіталу банку.

Особливості формування резервного фонду банку.

Сутність спеціальних фондів, резервів та нерозподіленого прибутку як складові власного капіталу банку.

6. Сутність та призначення регулятивного капіталу.

3.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі структурою власного капіталу та особливостями формування статутного капіталу банку згідно Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

2. Ознайомлення з положенням про порядок формування та використання банками резервного фонду.

3. Оцінка власного капіталу банку згідно вимог Базельської угоди.

4. Ознайомлення з показниками нормативів капіталу для банків України згідно вимог інструкції про порядок регулювання діяльності банків України.

3.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р. №2121-111.

Положення про порядок формування та використання банками резервного фонду: Затв. постановою Правління НБУ від 08.08. 2001р. № 334.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. - 208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. - К.: Алеута, 2005. - 158 с.

Тема 4. Операції банків із залучення коштів

4.1. Методичні поради до вивчення теми

Засвоєння даної теми вимагає від студентів розуміння економічного змісту, класифікації та загальної характеристики депозитних операцій, здійснюючи які банки залучають вільні грошові кошти юридичних і фізичних осіб.

Депозит (вклад) - це грошові кошти в національній та іноземній валютах, передані їх власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі за рахунок власника для зберігання на певних умовах. Операції, пов'язані з залученням грошових коштів на вклади, називаються депозитними. За формою використання рахунків вони поділяються на: депозити до запитання, термінові (строкові) депозити; умовні депозити.

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. На вимогу клієнта кошти з поточного рахунку в будь-який час можуть вилучатися через видачу готівки, виконання платіжного доручення, сплату чеків або векселів.

Строкові вклади - це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше одного місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається переказуванням грошей на поточний рахунок або готівкою з каси банку.

Однією з форм строкових вкладів є сертифікати. Вони можуть бути депозитними та ощадними. Депозитний сертифікат - це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і обертатися на фондовому ринку і надається юридичним особам, тоді як ощадний - фізичним.

Ощадні вклади слугують власникам для накопичення грошових заощаджень. Власникові ощадного вкладу видається іменне посвідчення про внесок у формі ощадної книжки, в якій відбиваються всі операції на рахунку. Зняття коштів з ощадного рахунку здійснюється за попереднім повідомленням власника вкладу.

Для більш повної уяви про операції банків із залучення коштів, необхідно розглянути процентну політику банків, адже вона відіграє важливу роль у роботі банків щодо залучення вкладів (депозитів), і одержання прибутків від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом з активізації вкладів. Розмір депозитного процента банк установлює самостійно, виходячи з облікової ставки НБУ, стану грошового ринку і власної депозитної політики.

Необхідно відмітити, що рівень прибутків за різноманітними видами депозитних рахунків різний. Найнижчі проценти комерційні банки сплачують за рахунками до запитання, оскільки вони характеризуються нестабільністю залишків. При встановленні розміру процентної ставки за строковими депозитами визначальним чинником є термін, на який розміщені кошти. Чим триваліший термін, тим вищі процентні ставки. Процентна ставка за строковими депозитами може залежати і від частоти виплати прибутку: чим рідше здійснюються виплати, тим вищий рівень процентної ставки.

Особливу увагу слід звернути на можливість нарахування банками процентів зі сплатою простих і складних процентів. Одним із способів стимулювання вкладів є застосування процентної ставки, що прогресивно зростає залежно від часу фактичного перебування коштів на рахунку. Для компенсації інфляційних витрат банки можуть пропонувати вкладникові виплату процентів наперед. Якщо депозитна угода буде розірвана достроково, виплачені проценти банк утримає із суми вкладу.

Велике значення для стимулювання вкладів має гарантування банком цілості переданих йому коштів. Цього можна досягти страхуванням депозитів. В Україні за рахунок вкладів банків створено фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Завершити вивчення даної теми варто вивченням можливості оформлення довіреності на розпорядження вкладами, порядку складання і використання заповітів, порядку видачі вкладу після смерті вкладника та порядку розпорядження рахунками неповнолітніх та інших клієнтів, визнаних недієздатними.

4.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 4

Питання для обговорення

1. Економічний зміст депозитних операцій, їх класифікація.

2. Особливості депозитних рахунків до запитання, строкових та ощадних вкладів; їх переваги і недоліки.

3. Особливості укладання депозитного договору.

4. Встановлення депозитної процентної ставки та фактори, що впливають на її рівень.

5. Особливості здійснення строкових депозитних операцій з юридичними особами.

Практичне заняття 5

Питання для обговорення

1. Система страхування (гарантування) вкладів населення в банках. .

2. Класифікація депозитів фізичних осіб, їх загальна характеристика.

3. Правовий режим вкладників:

- довіреність на розпорядження вкладами,

- порядок видачі вкладу після смерті вкладника;

- порядок розпорядження рахунками клієнтів, визнаних недієздатними.

4. Особливості нарахування процентів за вкладами (депозитами) фізичних осіб у банківських установах. .

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Відмінність понять „депозит” та „депозитні операції банків”.

Методика здійснення строкових вкладних операцій банків і вкладних операцій до запитання.

Сутність депозитних і ощадних сертифікатів.

4. Сутність ощадних вкладів населення.

4.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом угоди депозитного вкладу юридичних та фізичних осіб.

2. Ознайомлення зі змістом положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами.

3. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб”.

4. Ознайомлення з показниками, на основі яких оцінюють ефективність депозитних операцій банку.

4.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р. №2121-111.

Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 20.09. 2001 р. №2740-11.

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами: Затв. постановою Правління НБУ від 03.12. 2003 р. № 516.

Положення про порядок формування обов'язкових резервів: Затв. постановою Правління НБУ від 16.03. 2006 р. № 91.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. - 208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. - К.: Алеута, 2005. - 158 с.

Тема 5. Операції банків із запозичення коштів

5.1. Методичні поради до вивчення теми

Вивчаючи дану тему, студенти повинні засвоїти механізм позичання банками тимчасово вільних грошових коштів. Зокрема до позиченого капіталу банку належать кошти, отримані від емісії та продажу облігацій та кредити, одержані від інших банків, у тому числі в Національному банку України.

Студентам необхідно скласти уявлення щодо методики позичання коштів за допомогою емісії облігацій. Так, на відміну від звичайних акцій, облігації не дають їх власникам права на участь у керуванні банком. Якщо акції випускаються без установлення терміну погашення, то для облігацій установлюється певний термін. Тому кошти, отримані банком за допомогою випуску облігацій, не можуть вважатися власним капіталом. Вони свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики.

Варто також пізнати інше джерело поповнення ресурсів банку - міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі банки, у яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків. Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв'язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності.

При розгляді даної теми треба звернути увагу на механізми рефінансування комерційних банків. Дійсно, для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування комерційних банків:

проведення операцій на відкритому ринку;

надання стабілізаційного кредиту;

здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку НБУ проводить, здійснюючи середньострокове та короткострокове рефінансування банків через кількісний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит «овернайт»).

Стабілізаційний кредит може надаватися банку, який приведений у режим фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління НБУ. Важливо, що стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою: високоліквідними активами банку-позичальника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової установи.

Крім цього, з метою регулювання грошово-кредитного ринку, активізації проведення міжбанківських операцій з державними цінними паперами, казначейськими зобов'язаннями та іншими борговими зобов'язаннями, визначеними Правлінням НБУ, а також для сприяння встановленню котирувальних цін на ці цінні папери НБУ проводить операції з ними на біржовому та позабіржовому ринках.

Необхідно відмітити, що НБУ може кредитувати банки через відповідні механізми рефінансування, якщо вони дотримуються таких вимог:

термін діяльності банку не може бути меншим ніж один рік;

банк має ліцензію НБУ на здійснення відповідних банківських операцій;

банк має власні високоліквідні активи, які можуть бути прийняті під заставу;

банк виконує вимоги щодо дотримання нормативів капіталу;

виконуються нормативи загальної ліквідності та відношення високоліквідних активів до робочих активів банку;

банком сформовано резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями відносно до встановлених обсягів;

банком здійснюється своєчасне погашення встановлених від НБУ кредитів;

прострочені та сумнівні кредити не перевищують в портфелі банку 10% від суми кредитного портфеля;

кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському ринку, не перевищують 5% кредитного портфеля банку.

5.2. План практичного заняття

Практичне заняття 6

Питання для обговорення

1. Економічний зміст та загальна характеристика операцій з недепозитного запозичення коштів.

2. Практика здійснення операцій з міжбанківського кредитування.

3. Особливості одержання централізованих кредитів від НБУ.

4. Операції, пов'язані з отриманням (наданням) кредитів від інших банків.

5. Особливості випуску незабезпечених боргових зобов'язань банку як засіб запозичення ресурсів.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Методика запозичення коштів за допомогою емісії облігацій.

Порядок отримання міжбанківського кредиту.

Порядок проведення операцій щодо позичення банками коштів на відкритому ринку.

Порядок отримання банками кредитів НБУ через механізм рефінансування.

Порядок підтримки НБУ банків через надання стабілізаційного кредиту.

6. Сутність операцій „прямого” і „зворотнього” РЕПО.

5.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення з механізмом рефінансування комерційних банків в Україні за змістом положення про регулювання НБУ ліквідності банків шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій.

2. Ознайомлення з механізмом врахування випущених банком незабезпечених боргових зобов'язань як субординованого боргу згідно інструкції про порядок регулювання діяльності банків України.

5.4. Інформаційні джерела

Про Національний банк України: Закон України від 20.05. 1999р. № 679-ХІУ.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.

Положення про регулювання НБУ ліквідності банків шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій: Затв. постановою Правління НБУ від 24.12. 2003 р. № 584.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. - 208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. - К.: Алеута, 2005. - 158 с.

Модуль 2

Розрахунково-касові, кредитні операції та операції банків з цінними паперами

Тема 6. Операції банків з обслуговування платіжного обороту

6.1. Методичні поради до вивчення теми

При вивченні даної теми студенти повинні, перш за все, з'ясувати призначення та принципи організації платіжної системи країни.

Платіжна система - сукупність визначених законом платіжних інструментів, норм, правил, а також механізмів та процедур їх застосування всіма суб'єктами грошового обороту.

Необхідно розуміти, що важливе місце в розрахунковому обслуговуванні клієнтів мають платіжні інструменти, під якими розуміють певних носіїв інформації, що слугують банкам правовою підставою для здійснення грошових переказів на рахунки чи виконання касових операцій (чек, вексель, платіжне доручення, різні види платіжних карток тощо). Такі інструменти, що виготовлені з паперу за строго стандартизованою формою, називаються розрахунковими документами. Інструменти, що застосовуються для здійснення платежів на електронній основі, називають платіжними картками.

Особливе значення для організації банками розрахункового обслуговування клієнтів мають певні принципи, на яких ґрунтується організація платіжних систем. До них відносяться:

власники грошових коштів мають право вибору форми платежу (готівкою чи безготівково) та право вибору банку, в якому вони хочуть зберігати кошти і через який здійснюватимуть свої розрахунки у безготівковій формі;

зберігання коштів у банках та переказування їх здійснюється на банківські рахунки, які відкриваються клієнтам на їх прохання за згоди банків;

переказ коштів чи видача готівки на рахунку здійснюється банком за розпорядженням власника в порядку визначеної ним черговості та в межах залишку коштів на рахунку;

форма переказування банком коштів по рахунку клієнта визначається самим клієнтом відповідно до форми безготівкових розрахунків, передбаченої в його господарському договорі з контрагентом, при невтручанні банком в договірні відносини між ними;

строк переказування банком коштів з рахунку визначається клієнтом відповідно до порядку його розрахунків з контрагентом, передбаченого в їх договорі;

відносини між банком і клієнтом у процесі розрахункового обслуговування будуються на засадах партнерства і взаємної вигоди і здійснюються на підставі договору про розрахункове обслуговування.

Студенти повинні розуміти, що ведення банками рахунків є необхідною передумовою та важливою складовою їх діяльності з розрахункового та касового обслуговування клієнтів.

Банківський рахунок - це бухгалтерський документ, що ведеться в банку на ім'я певного клієнта для обліку руху його грошових коштів: надходження, витрачання, залишку. Весь процес ведення рахунків умовно можна поділити на три стадії: відкриття, обслуговування, закриття рахунків, кожній із яких студенти повинні приділити значну увагу.

Вивчення даної теми має за мету ознайомлення студентів з порядком документообороту при всіх видах безготівкових розрахунків, що застосовуються в Україні. Згідно з класифікацією Банку міжнародних розрахунків усі платіжні інструменти можна розділити на такі групи:

1) ті, що базуються на кредитовому переказуванні коштів:

доручення про кредитовий переказ у системі «жиро»;

доручення про кредитовий переказ у системі автоматизованих розрахункових палат;

постійні доручення;

доручення про кредитовий переказ у системі SWIFT;

2) ті, що базуються на дебетових переказах коштів:

векселі;

чеки;

прямі дебетові списання;

банківські;

3) пластикові картки, що мають ознаки як дебетових, так і кредитових інструментів.

В Україні платіжні інструменти, що застосовуються при безготівкових розрахунках, називаються розрахунковими документами. До них відносяться: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитивні заяви, платіжні вимоги, інкасові доручення, векселі.

Важливим етапом вивчення платіжної системи є розгляд міжбанківських розрахунків, які є обов'язковою передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними суб'єктами - клієнтами різних банків або різних філій одного банку.

Для забезпечення міжбанківських розрахунків створюються спеціальні платіжні системи. Україна створила досить надійну, оперативну та ефективну систему міжбанківських розрахунків - Систему електронних платежів (СЕП). Це державна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами на всій території України в електронній формі.

Варто звернути увагу на принципи, на основі яких функціонує СЕП:

усі операції здійснюються виключно у безпаперовій (електронній) формі;

система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не можуть вийти з фінансового простору СЕП на жодній з її ділянок;

оборот коштів у системі здійснюється за принципом «брутто», коли кожен платіж відображається на коррахунку учасника СЕП;

ініціатива проведення платежу належить банку-платнику, який дебетує свій рахунок;

виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх календарного надходження в СЕП і в межах наявних на рахунку коштів;

платежі здійснюються в режимі реального часу;

зарахування коштів одержувачу здійснюється тільки після списання їх з коррахунку банку, що обслуговує платника, і надходження на коррахунок обслуговуючого його банку.

Тож дотримання цих принципів позбавляють СЕП кредитного ризику і забезпечують їх високу ліквідність.

6.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 7

Питання для обговорення

1. Суть і принципи організації безготівкових розрахунків.

2. Системи і законодавча база розрахунків в Україні.

3. Порядок відкриття і ведення банківських рахунків.

4. Форми та способи безготівкових розрахунків, сфера використання і порядок проведення розрахункових операцій.

Практичне заняття 8

Питання для обговорення

1. Особливості оформлення розрахункових документів та порядок їх приймання і виконання банками.

2 Особливості розрахунків за допомогою систем дистанційного обслуговування.

3. Порядок здійснення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів (СЕП).

4. Особливості здійснення міжбанківських розрахунків через інші системи:

- внутрішньобанківську платіжну систему;

- міжнародні системи електронних розрахунків;

- двосторонні прямі кореспондентські відносини.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Призначення та принципи організації платіжної системи країни.

Порядок відкриття, обслуговування та закриття всіх видів рахунків у банках.

Порядок документообігу при всіх формах безготівкових розрахунків, що застосовуються в Україні.

Сутність і призначення Системи електронних платежів НБУ.

6.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валюті.

2. Ознайомлення та конспектування матеріалів інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

3. Ознайомлення зі змістом договору на розрахунково-касове обслуговування та тарифною політикою комерційних банків України.

4. Ознайомлення зі змістом інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті.

6.4. Інформаційні джерела

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 12. 2000р. №2121-111.

Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 12.11. 2003 р. №492.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 21.01. 2004 р. №22.

Інструкція про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 17.03. 2004 р. № 110.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. - 208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. - К.: Алеута, 2005. - 158 с.

Тема 7. Операції банків з готівкою

7.1. Методичні поради до вивчення теми

Готівка як одна з форм грошей має істотні відмінності порівняно з безготівковими грошима, що спричинює значну специфіку їх обороту. Готівкові гроші здійснюють свій оборот поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини між економічними суб'єктами.

Студенти повинні засвоїти сутність і роль касових операцій. Касові операції банків полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні виданих коштів та видачі готівки на вимогу клієнтів. Важлива роль касових операцій у діяльності банківської системи зумовлює необхідність їх централізованого регулювання. З метою його здійснення НБУ визначив основні вимоги до організації банками касового обслуговування клієнтів:

дотримання норм чинного законодавства та вимог нормативних актів НБУ щодо організації готівкового обороту;

прогнозування установами НБУ готівкового обігу відповідно до вимог основних засад грошово-кредитної політики та контроль за дотриманням прогнозних показників;

повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;

своєчасна видача установами банків готівки в межах наявних на рахунках цілі, попередньо визначені клієнтами в їх грошових чеках;

створення умов для залучення готівки до кас банків та сприяння скороченню готівкових платежів у розрахунках за товари і послуги.

Необхідно також скласти уявлення про організацію роботи касового підрозділу банку, зокрема про порядок приймання банками готівки та порядок її видачі.

Варто відмітити, що операції з приймання та видачі готівки можуть здійснюватись також за допомогою банківських ідентифікаційних карток та банківських автоматів.

Банкомат - це пристрій для автоматизованого касового самообслуговування клієнтів. Банкомати включаються в систему автоматизації банків і застосовуються з метою:

скорочення поточних витрат банку на ведення касових операцій;

розширення спектра банківських послуг клієнтів;

розширення частки банку на ринку роздрібних послуг.

Цікаво, що сучасні банкомати можуть виконувати такі операції:

інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків;

видавати готівку з рахунків;

приймати готівку для розміщення на рахунок клієнта;

приймати готівку для погашення позичок;

приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший тощо.

При вивченні даної теми варто також звернути увагу на забезпечення касової роботи банку, забезпечення банків зразками банкнот та їх зберігання, механізм передавання готівки банками своїм філіям (відділенням), а також між банками. Крім цього, треба розглянути особливості формування та пакування банкнот та монет національної валюти.

На завершення вивчення теми, необхідно наголосити на тому, що касове обслуговування клієнтів здійснюється банками через спеціальний підрозділ - операційну касу, у складі якої можуть створюватися кілька окремих кас: прибуткова, видаткова, вечірня, обмінні каси, каса перерахунку, а також обов'язково створюється сховище, яке обладнується згідно з установленими НБУ вимогами.

7.2. План практичного заняття

Практичне заняття 9

Питання для обговорення

1. Суть і принципи організації готівкових грошових розрахунків.

2. Види та порядок оформлення касових операцій.

3. Приймання та видача готівки з каси банку.

4. Забезпечення касової діяльності банку.

5. Визначення касових оборотів банків та емісійного результату.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

1. Специфіка обороту готівки та місце банків у його забезпеченні.

2. Сутність і роль касових операцій банку.

3. Порядок організації роботи касового підрозділу банку.

4. Правила приймання та видачі готівки банками.

5. Порядок здійснення інкасації готівки клієнтами банків.

6. Порядок визначення емісійного результату.

7.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення з видами та порядком оформлення касових операцій згідно з вимогами інструкцій про касові операції в банках України та про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

2. Ознайомлення зі змістом інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України.

3. Ознайомлення зі змістом інструкції №4 про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

7.4. Інформаційні джерела

Інструкція про касові операції в банках України: Затв. постановою Правління НБУ від 14.08. 2003 р. № 337.

Інструкція з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 03.12. 2003 р. № 520.

Інструкція про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Затв. постановою Правління НБУ від 15.12. 2004 р. № 637.

Інструкція № 4 про організацію роботи з готівкового обігу установ банків України: Затв. постановою Правління НБУ 20.06. 2005 р. № 149.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. - 208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. - К.: Алеута, 2005. - 158 с.

Тема 8. Операції банків з пластиковими картками

8.1. Методичні поради до вивчення теми

Платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказування коштів з рахунку платника або іншого відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів та послуг, переказування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання готівки в касах банків, у торговців і в банкоматах, а також здійснення інших операцій між банком та клієнтом.

Глибшому усвідомленню самого поняття «платіжна картка» та механізму її функціонування сприяє класифікація платіжних карток за різними ознаками, а саме: типом платіжної системи, характером власника, типом носія, методом нанесення ідентифікаційних даних на картку, ступенем пільг користувачів, умов, за якими здійснюються розрахунки за операціями з використанням платіжних карток та ін.

За різними ознаками можна класифікувати також операції банків з платіжними картками: залежно від суб'єктів-одержувачів послуг, від обліку операцій, від виду валюти, від того, хто оплачує операції, від типу платіжної системи, від технологічної схеми проведення операцій, виходячи з економічної суті операцій та ін.

Необхідно відмітити, що держателі платіжних карток можуть оперативно отримувати інформацію про стан картрахунку. Це можна зробити одним із кількох наступних способів: роздрукувавши через банкомат чек про стан картрахунку або міні виписку про останні операції за ним; зателефонувавши до банку та назвавши номер картки, пароль; у вигляді повідомлень, які надходять на мобільний телефон або на адресу електронної пошти власнику платіжної картки.

Тут студентам варто також розглянути технологію безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток, механізм здійснення розрахунків при купівлі товару з використанням платіжних карток, порядок операцій еквайрінгу та розрахунків платіжними картками за кліринговою схемою міжбанківських розрахунків.

Вивчаючи дану тему, студенти повинні отримати знання про сутність національної системи масових електронних платежів (НСМЕП). В Україні нині функціонує НСМЕП, яка є внутрішньодержавною банківською багатоемітентною платіжною системою масових електронних платежів. Вона використовує інформаційні технології, що забезпечують формування, обробку, передавання та зберігання документів за операціями із застосуванням платіжних карток і формування відповідних документів на переказування коштів в електронній формі.

Основним нормативним актом, що регламентує діяльність НСМЕП, є Правила Національної системи масових електронних платежів, затверджені постановою Правління НБУ від 10 грудня 2004 р. №620. Відповідно до цього документа визначаються загальні принципи побудови, організаційна структура НСМЕП, умови членства, взаємовідносини між її членами та учасниками, порядок використання платіжних карток, загальна технологія роботи НСМЕП тощо.

Студентам варто звернути увагу, що до складу НСМЕП входять:

платіжна організація, тобто юридична особа, яка є власником або одержала право на використання знака для товарів і послуг НСМЕП;

члени МСНЕП, якими є емітенти та еквайри;

учасники НСМЕП.

Платіжні картки у НСМЕП призначені для застосування їх держателями як технічного засобу для:

безготівкової оплати товарів та послуг;

одержання готівки в касах банків та інших фінансових установ, торговців та через банкомати;

переказування коштів зі своїх картрахунків на рахунки інших осіб.

Крім цього, держателі платіжних карток НСМЕП за допомогою платіжних додатків можуть виконувати такі не фінансові операції:

перегляд стану рахунку завантаження;

перегляд залишків коштів платіжних додатків на картці;

перегляд журналу платежів та журналу завантажень;

зміну ПІН залишку коштів та ПІН рахунку гаманця і чека.

8.2. План практичного заняття

Практичне заняття 10

Питання для обговорення

1. Поняття, види та характеристика банківських платіжних карток.

2. Порядок видачі та обслуговування платіжних карток.

3. Здійснення касових та інших операцій банку із застосуванням платіжних карток.

4. Механізм здійснення розрахунків при купівлі товару з використанням платіжних карток та порядок операцій еквайрінгу при розрахунках платіжними картками.

5. Особливості впровадження Національної платіжної системи масових електронних платежів.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

1. Особливості використання певних видів банківських платіжних карток.

2. Порядок зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичних та юридичних осіб.

3. Перелік операцій, що здійснюють за допомогою корпоративних карток їх держателі.

4. Види операцій, які виконуються за допомогою платіжних карток НСМЕП.

8.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням.

2. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”.

8.4. Інформаційні джерела

Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від 05.04 2001 р. № 2346/Ш.

Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням: Затв. постановою Правління НБУ від 19.04. 2005 р. № 137.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. - 208с.

Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. - К.: Алеута, 2005. - 158 с.

Тема 9. Кредитні операції банків

9.1. Методичні поради до вивчення теми

При вивченні даної теми слід комплексно охоплювати всі особливості організації банківського кредитування юридичних і фізичних осіб. З цією метою необхідно засвоїти зміст операцій, що супроводжують кожний етап кредитного процесу, а також основні прийоми застосування фінансових розрахунків. Розглядаються сутність, принципи та функції кредиту, його роль в економіці. Студент повинен, перш за все, чітко розрізняти форми та види кредиту.

Вивчення даної теми починають з розгляду критеріїв класифікації кредитних операцій та кредитів комерційних банків. Особлива увага приділяється визначенню характеру використання позичкових коштів, наявності і характеру забезпечення, терміну використання позичок, методам надання i способам повернення кредиту, характеру i способу сплати процентів, кількості кредиторів та кредитам, що мають характер послуг.

Однією з основних умов кредитування є встановлення оптимального рівня позичкового процента з урахуванням впливу різноманітних факторів. Тому студент має з'ясувати як впливають на рівень позичкового процента облікова ставка центрального банку, рівень інфляції, термін позички, витрати на оформлення позички, депозитний процент, ступінь ризику, розмip позички, попит на позичковий капітал, характер i якість забезпечення позички, зміст заходу, що кредитується, процентні ставки інших банків i фінансово-кредитних установ, характер відносин маж банком i позичальником, норма прибутку вад інших активних операцій банку, необхідність отримання прибутку від позичкових банківських операцій. При врахуванні означених факторів треба не забувати про підсумковий результат, який полягає в тому, що визначена в кредитній угоді процентна ставка має бути джерелом отримання прибутку від позичкових операцій.

Вивчаючи процес банківського кредитування, необхідно звернути увагу на те, що під таким процесом розуміють сукупність певних дій банку, пов'язаних із наданням і поверненням кредиту. Цей процес складається з певних етапів, кожний з яких, окремо, забезпечує розв'язання локальної задачі і разом досягається головна ціль позичкових операцій - їх надійність і прибутковість для банку.

Для опрацювання даної теми необхідно керуватися наведеним порядком організації кредитного процесу в банку:

1 етап - формування портфеля кредитних заявок;

ІІ етап - проведення переговорів із потенційним клієнтом;

ІІІ етап - прийняття рішення про доцільність надання кредиту та форму його надання;

ІУ етап - оформлення кредитної справи;

У етап - робота з клієнтом після отримання ним позики;

УІ етап - повернення кредиту з процентами і закриття кредитної справи.

Процес вивчення етапів кредитування має завершитися самостійним розглядом методів надання і способів погашення кредитів.

Найбільш складним і відповідальним етапом кредитування є прийняття рішення про можливість надання позики з огляду на достатній рівень кредитоспроможності майбутнього позичальника і способи захисту від кредитного ризику, в першу чергу, - за рахунок забезпечення кредиту відповідними цінностями (товарними запасами, рухомим і нерухомим майном, цінними паперами, дорогоцінними металами), а також гарантією або поручительством третьої сторони.

Вивчаючи дану тему, студенти повинні знати, що визначення кредитоспроможності клієнта банку регламентується відповідним положенням. Оцінка кредитоспроможності позичальника може здійснюватися двома методами:

методом коефіцієнтів;

методом рейтингової оцінки.

Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.

Питання оптимального набору показників, які найоб'єктивніше відбивали б фінансовий стан підприємства-позичальника, кожен конкретний банк вирішує самостійно. Зокрема, банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.

Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників.

У банківській практиці всі показники, звичайно, поділяють на окремі групи, залежно від того, який бік діяльності позичальника вони характеризують.

1. Показники платоспроможності визначають достатність ліквідних активів для покриття позичальником його зобов'язань і вимірюються співвідношенням між різними групами ліквідних активів і короткостроковими зобов'язаннями позичальника перед банком та іншими кредиторами.

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

- коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:

КЛ1 = Ав / Зп,

де Ав - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 - не менше ніж 0,2;

- коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки:

КЛ2 = Ал / Зп,

де Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 - не менше ніж 0,5;

- коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:

КП = Ао / Зп,

де Ао - оборотні активи,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КП - не менше ніж 2,0.

2. Показники фінансової стабільності характеризують забезпеченість підприємства власними джерелами формування основних та обігових коштів.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

- коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

КМ = (Вк - Ан) / Вк,

де Вк - власний капітал підприємства,

Ан - необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КМ - не менше ніж 0,5;

- коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:

КН = Зк / Вк

де Зк - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання),

Вк - власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН - не більше ніж 1,0.

3. Показники рентабельності позичальника засвідчують частку чистого прибутку на одиницю активів чи пасивів і визначаються співвідношенням між чистим прибутком і окремими статтями активів чи пасивів, вираженим у процентах.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:

- рентабельність активів:

Р = Пч / А,

де Пч - чистий прибуток,

А - активи;

- рентабельність продажу:

Р = Пч / Ор,

де Пч - чистий прибуток,

Ор - обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

4. Показники сплати боргу характеризують достатність надходження позичальнику грошових коштів для сплати боргу перед банком і обчислюються на основі аналізу грошових потоків позичальника, який має здійснюватися з урахуванням такого показника:

- співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):

К = 
,
де Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів),
Ск - сума кредиту та відсотки за ним (за кредитами в іноземній валюті ця сума приймається до розрахунку з урахуванням зміни валютного курсу порівняно з датою укладання угоди),
n - кількість місяців дії кредитної угоди,
Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо),
Зі - податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).
Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.
Оптимальне теоретичне значення показника К - не менше ніж 1,5.
Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:
- ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;
- наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;
- ефективність управління позичальника;
- професіоналізм керівництва та його ділова репутація;
- інша інформація.
При здійсненні оцінки кредитоспроможності позичальника-фізичної особи мають бути враховані такі показники:
- загальний матеріальний стан клієнта (наявність майна та копій відповідних підтвердних документів на його право власності, які засвідчуються в установленому порядку);
- соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);
- вік клієнта;
- кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями) в минулому та своєчасність їх погашення й сплати відсотків (комісій) за ними).
- інша інформація.
Класифікація позичальників-юридичних осіб за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:
Клас “А” - фінансова діяльність дуже добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника - бездоганна. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні.
Клас “Б” - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу “А”, але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника.
Клас “В” - фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращання фінансового стану позичальника.
Клас “Г” - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків (комісій) за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас “Д”).
Клас “Д” - фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником (контрагентом) банку практично немає. До цього класу належить позичальник (контрагент банку), що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.
За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу. З методикою віднесення позичальників до відповідного класу студенти ознайомились у курсі „Банківські операції”. При цьому, якщо рівень забезпечення за окремою кредитною операцією не відповідає умовам визначеного класу, позичальника слід віднести на клас нижче, а якщо забезпечення є першокласним, то клас позичальника можна підвищити.
Болючим питанням у банківській практиці є невпорядкованість кредитних портфелів українських комерційних банків, переобтяжених значними залишками сумнівних до повернення або навіть безнадійних позик. Тому управління кредитним ризиком за такими напрямками, як диверсифікація кредитного портфеля, контроль за поточним станом кредитоспроможності позичальника та якістю застави, процесом використання кредитів та оперативним погашенням заборгованості з урахуванням процентів за позиками, а також лімітування, резервування та страхування ризиків кредитних операцій є невід'ємною умовою підвищення ефективності кредитної діяльності банку.
Як уже зазначалося, особлива увага приділяється нарахуванню процентів за кредит та факторам, що на неї впливають. У процесі кредитування значна увага приділяється вибору методу ціноутворення за кредитом. У світовій банківській практиці застосовується кілька основних методів установлення ставки за кредитом:
метод «вартість плюс»;
метод «базова ставка плюс»;
метод максимальних процентних ставок (кеп); метод «надбавки»;
метод «аналізу дохідності клієнта».
У кредитному договорі обов'язково фіксується обрана система нарахування процентів і правила встановлення ставок (фіксована чи плаваюча), які необхідно розглянути у самостійній роботі студентів.
У самостійній роботі студентів необхідно розглянути чинні і нетрадиційні схеми, механізми і види забезпечення повернення банківських кредитів, зокрема, таких як:
- страхування;
- банківська гарантія;
- схема погашення кредиту з використанням механізму доміціляції векселів;
- факторинг;
- уступка права вимоги;
- переказ боргу;
- механізм видачі кредиту під виставлений валютний акредитив;
- погашення боржниками кредитів за допомогою охоронно-юридичних агентств;
- використання урядових гарантій та проведення заліків із державним бюджетом за наявності зустрічних вимог.
Особливу увагу слід звернути на те, що в процесі роботи з проблемними кредитами, банк може застосувати два основні методи управління: реабілітацію чи ліквідацію. Метод реабілітації полягає в розробці спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту. Метод ліквідації означає повернення кредиту через проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника.
Рішення про те, який метод краще використати, приймається керівництвом банку залежно від конкретних обставин і результатів попереднього аналізу проблеми. Найприйнятнішим варіантом завжди вважається такий перегляд умов кредитної угоди, який дає і банку, і його клієнтові шанс на поновлення нормальної діяльності.
9.2. Плани практичних занять
Практичне заняття 11
Питання для обговорення
1. Економічна характеристика та класифікація банківських кредитів.
2. Організація кредитної діяльності банку.
3. Порядок укладення кредитних договорів та організації банківського кредитування.
4. Особливості визначення ціни банківського кредиту.
Практичне заняття 12
Питання для обговорення
1. Методи розрахунку величини кредитного ризику.
2. Система оцінки кредитоспроможності позичальника банку.
3. Особливості нарахування неустойки, пені та штрафів.
4. Особливості формування резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями банку.
5. Методи управління проблемними кредитами.
Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно
1. Умови і принципи банківського кредитування.
2. Перелік показників, які покладено в основу оцінки кредитоспроможності позичальника.
3. Поняття індивідуального та портфельного кредитних ризиків та методи їх зниження.
4. Фактори, що впливають на ціну банківського кредиту.
5. Поняття проблемних кредитів.
9.3 Зміст індивідуальних завдань
1. Ознайомлення з організацією правовідносин між кредитором та позичальником згідно вимог Цивільного та Господарського кодексів України.
2. Ознайомлення зі змістом кредитної справи та функціями кредитного комітету у процесі надання кредитів.
3. Ознайомлення зі змістом Законів України „Про заставу”, „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
4. Ознайомлення зі змістом положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
9.4. Інформаційні джерела
Про власність // Закон України. Т.2. - С.173-188.
Господарський кодекс України // www. Rada. com. ua.
Цивільний кодекс України. - К.: Кондор, 2003. - 400 с.
Про заставу. Закон України від 02.10. 1992 р. № 2654-ХІІ.
Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 30.06. 1999 р. № 784-ХІУ.
Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12.07. 2001 р. № 2658-Ш.
Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень: Закон України від 18.11. 2003 р. № 1255-ІУ.
Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Затв. постановою Правління НБУ від 06.07. 2000 р. № 279.
Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.
Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.
Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.
Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.
Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.
Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. - 208с.
Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник / Лагутін В.Д. - К.: ЦНЛ, 2004. - 215 с.
Основи банківської справи та управління кредитними ризиками: Навч. посіб. / О.В. Геєць, В.М. Домрачев, С.Л. Лондор. - К.: Видавництво Європ. Університету, 2004. - 237 с.
Павлишин О.П., Ричаківська В.І. Банківські операції. Практикум. - К.: Алеута, 2005. - 158 с.
Прасолова С.П. Кредитування і контроль: Навч. посібник. В-во „Ліра-К”, 2008. - 202с.

Тема 10. Особливості операцій з надання і погашення окремих видів кредитів

10.1. Методичні поради до вивчення теми

Вивчення даної теми слід почати з розгляду особливості механізму надання та погашення споживчого банківського кредиту, який надається в національній та іноземній валюті фізичним особам - резидентам України. Банки надають споживчі кредити у сумі, що залежить від вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Строк повернення такого кредиту залежить від цілей кредитування, розміру кредиту та платоспроможності позичальника. Відповідно, під час самостійної роботи студенти повинні розглянути склад пакету документів, які має надати банку фізична особа для отримання споживчого кредиту, а також порядок погашення кредитів. Слід звернути увагу на необхідність створення кредитних бюро (бюро кредитних історій), в яких можна отримати необхідну інформацію про позичальника.

Розглядаючи особливості кредитування у формі овердрафту, під яким розуміється специфічна форма короткострокового кредиту, що надається з активно-пасивного рахунку, дебетове сальдо за яким означає надання такого кредиту. Тобто мова йде про кредитування шляхом оплати розрахункових документів клієнта з його поточного рахунку понад фактичний залишок на ньому, в межах встановленого банком ліміту. Необхідно звернути увагу на вимоги до клієнтів - юридичних осіб, що встановлюються банками для відкриття овердрафту.

Особливості кредитування малого та середнього бізнесу розглядаються у рамках виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, відповідно до якого банки розробляють спеціальні програми мікрокредитування. Слід звернути увагу на критерії відбору позичальників для мікрокредитування; перелік документів, необхідних для отримання такого кредиту, його основні етапи та характеристику параметрів.

Розглядаючи особливості пільгового кредитування підприємств АПК, слід звернути увагу, що досягнення пріоритетів розвитку аграрного виробництва в Україні визначається ефективністю державного регулювання сільського господарства, яке полягає у здійсненні державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, у тому числі за рахунок часткової компенсації процентних ставок за користування кредитами комерційних банків. У процесі вивчення теми студенту необхідно не тільки ознайомитися із особливостями кредитування комплексу сільськогосподарських робіт, але й з'ясувати основні напрямки здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення коротко - і довгострокових кредитів.

При вивченні кредитних відносин банків з агропромисловим комплексом України слід звернути увагу на структуру кредитів, а також на фактори, що гальмують розвиток кредитних відносин комерційних банків з підприємствами агропромислового комплексу України. Найвагомішими серед них є кредитні ризики, що мають системний та індивідуальний характер. Студентам необхідно не тільки розглянути ці ризики, але й з'ясувати основні джерела їх виникнення та, відповідно, напрямки мінімізації їх дії. Зокрема, до таких напрямків відносяться питання заставних закупівель зерна, для яких залучаються кредити банків; запровадження механізму ф'ючерсної торгівлі зерном, цукром та іншою сільгосппродукцією та продуктами її переробки; кредитування багатогалузевих підприємств, що проводять диверсифіковану діяльність і тому мають незалежні джерела надходження коштів; кредитування агропромислових холдингів, що займаються не тільки виробництвом і переробкою, а й реалізацією сільгосппродукції.

Вивчаючи зміст та завдання системи кредитування сільськогосподарського виробництва в Україні, слід звернути увагу на підвищення її ефективності за рахунок впровадження заставного кредитування, мікрокредитування та розширення лізингу в аграрному виробництві.

Одним із специфічних видів кредитів є інвестиційне кредитування, пов'язане з фінансуванням інвестиційних проектів.

На практиці інвестиційний проект як об'єкт реального інвестування включає такі напрями:

інвестиції у підвищення ефективності виробництва;

інвестиції у розширення виробництва;

інвестиції у створення нових підприємств;

інвестиції для задоволення вимог державних органів управління (наприклад, забезпечення вимог екологічних стандартів).

Основними об'єктами інвестиційного кредитування є капітальні витрати на відтворення основних та обігових фондів підприємства.

Розглядаючи порядок надання інвестиційних кредитів, студенти повинні звернути увагу на інвестиційний цикл проекту, що кредитується, який включає три фази: передінвестиційну, інвестиційну та виробничу (експлуатаційну).

Особливе місце у вивченні теми займає аналіз діяльності і ефективності інвестування, який проводиться на основі моделі щодо прийняття рішень про вкладення коштів. До основних з цих моделей відносять:

1) модель оцінювання терміну окупності, яка полягає у складанні грошового потоку за роками та визначенні періоду окупності;

2) модель оцінювання доходності використаного капіталу на основі визначення відношення доходу, одержаного від реалізації проекту після податкових і амортизаційних відрахувань до витрат, що мають бути здійснені (початкова вартість проекту та робочий капітал);

3) модель оцінювання інвестиційних проектів на основі теперішньої вартості потоку платежів (NPV). При цьому теперішня вартість потоку платежів визначається додаванням усіх теперішніх вартостей платежів протягом усього періоду. Якщо А - певний платіж, що очікується через n років, то його теперішня вартість (PV) дорівнює:

A

PV = - ---------,

(1 + r) n

де r - норма прибутку, що розглядається як доходність беззбиткового активу (наприклад, державних облігацій)

Якщо розглядається проміжок часу n років і певний інвестиційний проект, то теперішня вартість його потоку платежів (NVP) дорівнює:

n

NPV = ? (Ai (1 + r) n

t = 0

Керуються правилом:

Якщо NPV ? 0, проект може виконуватись;

Якщо NPV < 0, від проекту відмовляються.

4) Модель оцінювання інвестиційних проектів на основі внутрішньої норми доходності (IRR), що визначається як коефіцієнт дисконтування, за якою NPV проекту дорівнює нулю. Для оцінювання проектів за цією моделлю вибираються проекти з найвищим IRR, що є не нижчим від норми прибутку для безризикових активів(r).

Доцільність реалізації цих моделей проводиться на основі оцінки очікуваної вартості потоку платежів, що дорівнює середньому значенню теперішніх вартостей потоків платежу проекту, визначених на підставі оцінок їх імовірності, та аналізу чутливості факторів реального інвестиційного проекту.

5) Модель інвестиційної діяльності в умовах невизначеності, за якою формування інвестиційного портфеля базується на визначенні кредитного, ринкового, інфляційного ризиків та ризику доходу.

Іпотечне кредитування та перспективи його розвитку в Україні залежать від предмету іпотеки, яким можуть житло, земельні ділянки та комерційна нерухомість. Слід звернути увагу на розподіл іпотечного ринку на первинний та вторинний.

Первинний іпотечний ринок розглядається як сегмент іпотечного ринку, який охоплює економічні відносини, що виникають в процесі купівлі-продажу іпотечних заставних банками.

Вторинний іпотечний ринок охоплює економічні відносини між кредиторами, посередниками та інвесторами, що виникають в процесі купівлі-продажу іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів та інших похідних інструментів. При цьому виокремлюють однорівневу та дворівневу модель вторинного іпотечного ринку.

У самостійній роботі розглядаються особливості операцій з надання і погашення інших видів кредитів, перш за все, кредитів, що надаються під заставу цінних паперів.

10.2. План практичного заняття

Практичне заняття 13

Питання для обговорення

1. Особливості механізму надання та погашення споживчого банківського кредиту.

2. Особливості кредитування у формі овердрафту.

3. Інвестиційне кредитування. Методи оцінки доцільності та ефективності інвестиційного проекту.

4. Іпотечне кредитування та перспективи його розвитку в Україні.

5. Особливості операцій з надання і погашення інших видів кредитів.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

1. Особливості споживчого кредитування в Україні.

2. Сутність роботи кредитних бюро.

3. Показники, за якими проводиться оцінка доцільності видачі інвестиційного кредиту.

4. Вимоги, що висуваються до забезпечення кредиту у вигляді іпотеки.

5. Характеристика одно - та дворівневої моделі організації іпотечного ринку.

10.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом Законів України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) ” та „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”.

2. Ознайомлення зі змістом Законів України „Про іпотеку” та „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”.

10.4. Інформаційні джерела

Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15.03. 2001 р. № 2299-Ш.

Про іпотеку: Закон України від 05.06. 2003 р. № 898-ІУ.

Про іпотечне кредитування, операції консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19.06. 2003 р. № 979-IV.

Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України від 19.06. 2003 р. №978-ІУ.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Вовк В.Я., Хмелинко О.В. Кредитування і контроль: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 463с.

Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник / Лагутін В.Д. - К.: ЦНЛ, 2004. - 215 с.

Основи банківської справи та управління кредитними ризиками: Навч. посіб. / О.В. Геєць, В.М. Домрачев, С.Л. Лондор. - К.: Видавництво Європ. Університету, 2004. - 237 с.

Тема 11. Операції банків з цінними паперами

11.1. Методичні поради до вивчення теми

Центральною ланкою теми є розкриття суті та цілей інвестиційних операцій комерційних банків, а також їх класифікації та економічної характеристики.

Оскільки банки є активними інституційними учасниками фондового ринку (ринку цінних паперів). Діяльність банків з цінними паперами є різноманітною Вони можуть виступати у ролі емітентів, інвесторів, а також займатися професійною діяльністю з цінними паперами.

На основі розгляду української законодавчо-нормативної бази студенти повинні розкрити сутність професійної діяльності банків з цінними паперами, якою вони можуть займатись при наявності відповідної ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. До такої діяльності відносять:

1) торгівля цінними паперами (брокерська і ділерська діяльність);

2) депозитарна діяльність;

3) розрахунково - клірингова діяльність;

4) діяльність з управління цінними паперами;

5) ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

6) організація торгівлі на ринку цінних паперів.

Особливе місце в темі посідають емісійні операції банків (пасивні), серед яких студенти повинні розглянути:

операції з випуску пайових цінних паперів (акцій або інструментів власності);

операції з випуску боргових зобов'язань (облігацій, депозитних сертифікатів, комерційних цінних паперів);

операції з випуску похідних цінних паперів (валютних, фінансових опціонів, ф'ючерсів, варрантів та інших).

Слід також звернути увагу на заставні операції банків з цінними паперами, які є похідними від кредитних операцій і здійснюються банками для гарантування своєчасного і повного погашення кредиту. Студенти повинні знати, що розмір позик не повинен перевищувати 90% від вартості заставлених державних цінних паперів, які вважаються найліквіднішими.

В структурі названих операцій необхідно розглянути особливості ломбардного кредиту, що надається центральним банком комерційним за результатами кредитних аукціонів під заставу цінних паперів, які внесені до ломбардного списку, а також порядок проведення операцій РЕПО, що грунтуються на угоді між НБУ та комерційними банками про продаж (зворотнє РЕПО) або купівлю (пряме РЕПО) цінних паперів із зобов'язанням зворотної купівлі-продажу у визначений термін цих цінних паперів.

Необхідно розглянути порядок проведення таких операцій, порядок оцінки цінних паперів, що передаються під заставу, а також особливості визначення процентного доходу від інвестування коштів в подібні операції.

Розглядаючи інвестиційні операції банку з цінними паперами (активні операції), окрему увагу слід приділити розгляду основних видів інвестиційних цінних паперів, підходів до формування портфеля цінних паперів і управління ними. А саме, залежно від мети придбання, характеристики цінних паперів, можливості їх оцінювання за справедливою вартістю і строків зберігання в портфелі банку розрізняють:

цінні папери в торговому портфелі;

цінні папери в портфелі на продаж;

цінні папери в портфелі до погашення;

інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Слід розглянути загальні принципи оцінки цінних паперів у портфелях банку.

Розглядаючи портфельне управління інвестиційними цінними паперами, студенти повинні вміти розрізняти:

активні портфелі цінних паперів, формування яких пов'язано зі спекулятивними оборотами за короткостроковими цінними паперами, придбаними для перепродажу;

пасивні портфелі цінних паперів, що придбані для інвестиційних цілей. До типів такого портфеля відносять портфелі росту, доходу, ризикового капіталу, збалансовані, спеціальні та різні різновиди інвестиційних портфелів.

Розглядаючи позабалансові операції банку з цінними паперами виділяють:

- посередницькі (комісійні, клієнтські) операції банків з цінними паперами, до яких відносять брокерську діяльність на ринку цінних паперів, діяльність з довірчого управління цінними паперами, діяльність з випуску цінних паперів за дорученням, від імені і за рахунок емітента-клієнта банку (андеррайтинг);

- депозитарні операції комерційних банків, до яких відносять депозитарну діяльність депозитарію цінних паперів; депозитарну діяльність зберігача цінних паперів; ведення реєстру власників іменних цінних паперів та розрахунково-клірингову діяльність.

Для обслуговування обігу цінних паперів в Україні згідно законодавства створено дворівневу депозитарну систему, яка складається з двох рівнів:

нижній рівень - це банки-реєстратори власників іменних цінних паперів та зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів;

верхній рівень - це Національний депозитарій України, який створено як відкрите акціонерне товариство зі специфічними функціями, Міжрегіональний фондовий союз, створений учасниками фондового ринку, що веде розрахунки з зберігачів та здійснює кліринг і розрахунки за угодами з цінними паперами. Депозитарне обслуговування обігу державних цінних паперів здійснює Депозитарій НБУ.

У перспективі, враховуючи рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду та світову практику передбачається створення єдиного Центрального депозитарію цінних паперів.

Окрему увагу у розгляді теми необхідно приділити вивченню основних факторів ризику від інвестиційної діяльності, до яких відносять макроекономічні, галузеві, регіональні ризики, господарчі ризики та ризики з управління інвестиційними портфелями та технічні ризики. Відповідному розгляду підлягають засоби захисту інвестиційних операцій банку від вказаних ризиків.

11.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 14

Питання для обговорення

1. Характеристика цінних паперів та видів банківської діяльності на фондовому ринку.

2. Класифікація та види банківських операцій з цінними паперами. Особливості розрахунків за ними.

3. Емісійні операції банків.

Практичне заняття 15

Питання для обговорення

1. Інвестиційні операції банків з цінними паперами.

2. Загальні принципи оцінки цінних паперів у портфелях банку.

3. Механізм проведення позабалансових операцій банків з цінними паперами.

4. Ризики, пов'язані з діяльністю банків на ринку цінних паперів та засоби захисту від них.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

1. Особливості регулювання діяльності банку з боку НБУ та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

2. Основні етапи емісійної діяльності банків.

3. Основні етапи процесу інвестування в цінні папери.

4. Порядок придбання банками цінних паперів.

5. Особливості використання цінних паперів як предмета застави.

6. Сутність професійної діяльності банків на фондовому ринку.

11.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про цінні папери і фондовий ринок”.

2. Ознайомлення зі змістом положення про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисності цінних паперів, а також матеріалами інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України.

3. Ознайомлення з методами визначення ефективності інвестування коштів банків у різні види цінних паперів: акцій, облігацій, сертифікатів та ін.

11.4. Інформаційні джерела

Про інвестиційну діяльність // Закони України т.2. - С.173-180.

Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України від 23.02. 2006 р.

№ 3480-ІУ.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.

Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України: Затв. постановою Правління НБУ від 20.08. 2003 р. №355.

Положення про порядок визначення справедливості вартості та зменшення корисності цінних паперів // Постанова Правління НБУ від 17.12. 2003 р. № 561.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Капран В.І. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. - 208с.

Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. - Тернопіль: 2001. - 320с.

Тиркало Р.І. Банківські операції з цінними паперами. - Тернопіль: 2004. - 211с.

Модуль 3. Семестр УІІ. Операції банків в іноземній валюті

Тема 12. Економіко-правові та організаційні основи здійснення банками операцій в іноземній валюті

12.1. Методичні поради до вивчення теми

Розгляд теми починають з визначення економічних та організаційних основ здійснення валютних операцій.

Валютні операції це:

1) операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

2) операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

3) операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Розглядаючи економічну сутність валютного ринку необхідно звернути увагу на правове регулювання банківських операцій в іноземній валюті в Україні, яке ґрунтується на нормативних положеннях внутрішнього законодавства, а також на положеннях міжнародних договорів та міжнародних звичаїв.

Валютні операції це такі операції, об'єктом яких є валютні цінності, а суб'єктами - уповноважені банки (які отримали відповідну генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій), а також усі інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, передбачені Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” (резиденти та нерезиденти).

Враховуючи, що на сьогодні відсутні єдині підходи щодо класифікації валютних операцій, слід враховувати єдині підходи нормативних положень НБУ щодо класифікації валютних операцій. А саме:

1) поточні валютні операції, у тому числі:

а) поточні торговельні валютні операції, пов'язані з розрахунками:

- між юридичними особами - резидентами і юридичними особами - нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

- між юридичними особами - резидентами на території України, за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;

- між юридичними особами - нерезидентами та юридичними особами - резидентами через юридичних осіб - резидентів посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного законодавства України;

- інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;

- операції на міжбанківському валютному ринку України;

- оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових карток;

б) поточні неторговельні валютні операції, пов'язані з розрахунками:

- виплата готівкової іноземної валюти та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;

- виплата готівкової іноземної валюти за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам);

- оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні;

- перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;

- виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

- переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо);

- інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України.

2) валютні операції, пов'язані з рухом капіталу, у тому числі:

- надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик;

- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за гарантіями, поруками та заставою;

- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за лізингом;

- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за факторингом;

- здійснення прямих та портфельних інвестицій в Україну;

- виплата прибутків, доходів та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від прямих інвестицій та розміщених серед нерезидентів цінних паперів українських емітентів;

- операції з цінними паперами;

- розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках;

- операції, пов'язані з експортом та імпортом продукції, робіт, послуг, розрахунки за якими відповідно до договору передбачають відстрочення платежу на строк, який перевищує встановлений законодавством України (комерційний кредит);

- міжнародні перекази за угодами, пов'язаними з накопиченням пенсійних активів;

- інші валютні операції, які не є поточними.

3) валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції:

- купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- зворотний обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

- купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

- конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

- прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

Окремому розгляду підлягає порядок відкриття та ведення валютних рахунків юридичних осіб-резидентів та представництв юридичних осіб-нерезидентів в уповноважених банках. Відкриття та обслуговування рахунків в іноземній валюті фізичних осіб.

Окремому розгляду підлягають способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті, які ґрунтуються на кореспондентських відносинах.

Основою кореспондентських відносин є наступні основні елементи:

1. Кореспондентська угода - договір про встановлення кореспондентських відносин і відкриття кореспондентських рахунків лоро та ностро, в якому фіксується термін дії договору, розмір комісійних зборів, порядок відкриття і режим функціонування кореспондентських рахунків (субрахунків) та інші зобов'язання сторін.

2. Кореспондентський рахунок відкривається комерційному банку - юридичній особі для здійснення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеної кореспондентської угоди; спеціальний рахунок, що відкривається банківськими установами і тільки банківським установам.

3. Види кореспондентських рахунків:

- рахунки ностро - рахунок банку А у банку Б; рахунок у банку-кореспонденті, який веде кореспондуючий рахунок ("наш рахунок у вас");

- рахунок лоро - рахунок банку Б у банку А; рахунок в обслуговуючому банку ("ваш рахунок у нас").

Розглядається основний зміст та мета встановлення кореспондентських відносин, а також критерії вибору банку-кореспондента.

Для відкриття рахунку банк-кореспондент надає такі документи: дозвіл регіонального управління Національного банку на встановлення прямих кореспондентських відносин; заяву на відкриття рахунку; нотаріально завірені копії статуту та банківські ліцензії; картку із зразками підписів та відбитком печатки; баланс та довідку про дотримання економічних нормативів на останню звітну дату.

Операції за кореспондентськими рахунками комерційних банків можуть виконуватися в межах наявних коштів; за взаємною домовленістю можливий овердрафт.

Вид зв'язку для передачі інформації банки-кореспонденти обирають самі; обов'язковим при цьому є кодування інформації з метою забезпечення конфіденційності.

Обов'язковим є обмін контрольними документами

Контрольні документи - документи, надані банками один одному з метою запобігти можливості втрат у результаті зловживання їх ім'ям.

Перелік контрольних документів:

річний звіт/баланс; список підписів уповноважених осіб; угода щодо використання кодового ключа, кодів SWIFT (кодів, що гарантують істинність); список банків-кореспондентів в інших країнах; якщо є, копію ліцензії центрального банку або, принаймні, Довідку про те, що вона надана із зазначенням її номера (залежно від законодавства даної держави)

При цьому прийнято надсилати письмове підтвердження цілісності отриманих документів, що містять контрольні ключі.

12.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 1

Питання для обговорення

1. Економічні та організаційні основи здійснення валютних операцій:

- валютні цінності та валютний ринок;

- види та учасники валютного ринку;

- класифікація валютних операцій.

2. Порядок відкриття та ведення валютних рахунків.

валюті.

4. Електронні системи міжнародних міжбанківських платежів.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

1. Особливості правового регулювання операцій банків в іноземній валюті.

2. Поняття валютних операцій, валютних цінностей та операцій в іноземній валюті.

3. Характеристика суб'єктів валютних операцій як резидентів та нерезидентів.

4. Способи і засоби здійснення міжбанківських операцій в іноземній валюті.

12.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” та декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

2. Ознайомлення зі змістом положення про валютний контроль.

3. Ознайомлення зі змістом положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях.

12.4. Інформаційні джерела

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30.

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04. 1991 р. № 959/ХИ-ВР.

Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02. 1993 р. № 15-93.

Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях: Затв. постановою Правління НБУ від 26.03. 1998 р. № 118.

Положення про валютний контроль: Затв. постановою Правління НБУ від 08.02. 2000 р. № 49.

Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 12.11. 2003 р. №492.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: Навч. посібник, - Львів: 2004. - 244с.

Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. - К.: ЦУЛ, 2003. - 616 с.

Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті

13.1. Методичні поради до вивчення теми

Розглядаючи сутність торговельних валютних операцій та їх класифікацію, слід враховувати, що поточними торговельними операціями в іноземній валюті є такі:

- розрахунки за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з відстроченням, що відповідно до договору не перевищує строки, установлені законодавством України для здійснення таких розрахунків;

- розрахунки на території України між резидентами - суб'єктами господарювання за товар на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку.

Окремому розгляду підлягають економічні основи міжнародних розрахунків. Для здійснення таких розрахунків банки використовують свої закордонні відділи та кореспондентські відносини з іноземними банками, які супроводжуються відкриттям рахунків "лоро" (іноземних банків у даному банку) і "ностро" (даного банку в іноземних).

Кореспондентські угоди визначають порядок розрахунків, розмір комісії, методи поповнення витрачених коштів, а також форму і спосіб розрахунків.

Відповідно до практики, яка склалася в даний час, застосовуються такі основні форми міжнародних розрахунків: документарний акредитив, документарне інкасо, банківський переказ. Крім того, здійснюються розрахунки з використанням векселів і чеків. А також такі способи розрахунків, як за відкритим рахунком та авансові. З міжнародними розрахунками тісно пов'язані гарантійні операції банків за окремими формами розрахунків (наприклад інкасо, аванс, відкритий рахунок). Вони виступають додатковою формою забезпечення виконання зовнішньоторговельними партнерами зобов'язань, взятих на себе за контрактом.

На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд факторів: вид товару, який є об'єктом зовнішньоторговельної угоди (наприклад, форми розрахунків відрізняються при поставках машин і обладнання та при торгівлі продовольчими товарами); при поставках деяких товарів - деревини, зерна - застосовуються традиційні форми, ефективність яких підтверджена практикою; наявність кредитної угоди; платоспроможність і репутація контрагентів за зовнішньоекономічними угодами, які визначають характер компромісу між ними; рівень попиту і пропозиції на даний товар на світових ринках. Тому у міжнародних контрактах обов'язково зазначаються умови і форми міжнародних розрахунків.

Розглядаючи банківське кредитування експортно-імпортних операцій враховують, що за формою міжнародні кредити можна поділити на фінансові і комерційні.

1. Фінансовий кредит - це грошовий кредит, наданий банками на умовах повернення, терміновості, платності і забезпеченості.

Багато держав, використовуючи створені системи кредитування експорту і страхування експортних кредитів, здійснюють фінансову підтримку своїм банкам-кредиторам і фірмам-експортерам.

У міжнародному бізнесі поширена практика надання синдикованих кредитів.

Синдиковані (консорціальні) від лат. сопзогїіит - участь) кредити - це кредити, надані двома і більше кредиторами, тобто синдикатами (консорціумами) банків одному позичальникові. Для надання синдикованого кредиту група банків-кредиторів об'єднує на визначений термін свої тимчасово вільні кошти.

Кожен банк встановлює свій порядок видачі кредитів, перелік обов'язкових документів, наданих позичальником банку. Пере - я важно це установчі документи; ліцензія, якщо діяльність,* для здійснення якої береться кредит, підлягає ліцензуванню; баланс позичальника; документи, що підтверджують забезпечення повернення кредиту (договір поручиицтва, гарантія, договір про заставу, договір страхування); економічне обґрунтування одержання прибутку, достатнього для своєчасного погашення кредиту; документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписала кредитний договір та інші документи.

2. Комерційний кредит - це кредит як різновид розрахунків, тобто розрахунків із розстрочкою платежів.

Основними видами комерційного кредиту є:

2.1. Фірмовий кредит - це традиційна форма кредитування експорту, при якій експортер надає кредит іноземному покупцеві (імпортеру) у формі відстрочки платежу. Різновидом фірмового кредиту є аванс покупця (імпортера), який виплачується експортеру після підписання контракту.

2.2. Вексельний кредит - це кредит, що оформлюється шляхом виставлення переказного векселя на імпортера, який акцептує його після одержання товаросупровідних і платіжних документів. Строк вексельного кредиту залежить від виду товару. Постачання машин і устаткування зазвичай кредитуються на строк до 3 7 років. При експорті сировини і матеріалів даються короткострокові вексельні, кредити.

2.3. Обліковий кредит - це купівля векселя банком до настання терміна оплати по ньому. Купівля такого векселя супроводжується індосаментом власника векселя (векселетримача), у результаті чого вексель, а разом із ним і право вимоги платежу за ним цілком переходять від векселедавця в розпорядження банку. Вексель, пред'явлений до обліку в банк, негайно ним оплачується, тобто векселетримач одержує кредит від банку.

2.4. Кредит за відкритим рахунком надається в розрахунках між постійними контрагентами особливо при періодичних постачаннях партій однорідних товарів. Це те ж, що і розрахунки за відкритим рахунком.

Експортер відносить вартість відвантаженої продукції в дебет рахунку, відкритого ним іноземному покупцеві, що погашає свою заборгованість в обумовлені контрактом терміни (один раз на місяць, квартал і т.д.).

2.5. Акцептний кредит - це кредит, наданий банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами. При цій формі кредиту експортер одержує можливість виставляти на банк векселі на визначену суму в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи тим самим їхню оплату боржником у встановлений термін. При реалізації товару в кредит експортери зацікавлені в акцепті векселя авторитетним банком. Такий вексель у будь-який час може бути облікований або проданий. При акцентному кредиті формально кредит надає експортер, але на відміну від вексельного кредиту акцептантом векселя виступає банк.

Різновидом акцептного кредиту є акцептно-рамбурсний кредит.

Рамбурс (франц. гетЬоигзег) у міжнародній торгівлі означає оплату купленого товару за посередництвом банку у формі акцепту банком імпортера тратт, виставлених експортером.

Термін „акцептно-рамбурсний кредит» застосовується в тих випадках, коли банки акцептують тратти, що виставляються на них іноземними комерційними фірмами.

Вартість міжнародного кредиту складається із ставки відсотка, комісійних та інших одночасних зборів, а також винагород неявного характеру.

Розрізняють:

1) договірні елементи вартості кредиту - це витрати, обумовлені укладеними угодами, поділяються на основні і додаткові.

До основних відносять суми, які позичальник безпосередньо сплачує кредитору: відсотки, витрати на оформлення, комісії. Головним елементом вартості кредиту є ставка відсотка, яка формується безпосередньо на базі відсотків за внутрішнім кредитом. В кінцевому підсумку вартість міжнародного кредиту базується на відсоткових ставках країн, які є провідними кредиторами.

Базою для середньострокових кредитів та облігацій з плаваючою ставкою на міжнародному ринку служать ставки лондонського міжбанківського депозитного ринку. Це пояснюється рівнем розвитку та масштабами цього ринку (одна третина євроринку), наявністю мінімуму обмежень доступу до нього.

Найбільш широке застосування має ставка ЛІБОР, яка утворюється як середня ставка відсотка, за якою банки в Лондоні надають один одному короткострокові незабезпечені позики (від 1 місяця до 1 року). Чим вищий валютний курс, тим нижчий відсоток за вкладами у євровалюті. За єврокредитами практикують міжнародні відсоткові ставки, які включають як змінну ЛІБОР.

До додаткових включають суми, що сплачуються позичальником третім особам (соціальна (залежно від суми та строку кредиту) та одноразова (незалежно від терміну та строку позики) банківська наприклад за гарантію, яка ними надана). Крім основного відсотка, сплачується комісія. При середньо - та довгостроковому кредитуванні сплачується комісія за зобов'язання надати позичку та за резервування коштів. При проведенні кредитних операцій банківським консорціумом позичальник сплачує одноразову комісію за управління банку-менеджеру, за переговори, а також іншим банкам - за участь;

2) приховані елементи вартості кредиту - це інші витрати, які пов'язані з отриманням кредиту та не зафіксовані в угоді. Це - завищені ціни товарів за фірмовими кредитами; примусові депозити в певних розмірах відносно до позики; вимоги страхової компанії, яка пов'язана з банком, до страхування кредиту; завищення банком комісії за інкасацією документів тощо. Деякі елементи вартості кредиту навіть не можна оцінити в грошовій формі, хоча їх значущість вагома (наприклад у разі отримання контролю над фірмою або позичальником).

Термін міжнародного кредиту - зумовлений низкою факторів: метою та масштабом кредиту, аналогічною практикою в наданні попередніх кредитів на ці ж цілі, традиціями, національним законодавством, міждержавними угодами. Для визначення ефективності кредиту розраховуються його повний та середній строки. Повний термін складається: з терміну використання кредиту; пільгового (граційного) періоду, упродовж якого надається відстрочка і не відбувається погашення кредиту; терміну погашення, упродовє якого відбувається сплата заборгованості за кредитом. Середній термін вказує протягом якого часу сума кредиту була в розпорядженні боржника.

У цілому, за міжнародними розрахунковими операціями здійснюється валютний контроль. Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

13.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 2

Питання для обговорення

1. Сутність торговельних валютних операцій та їх класифікація.

2. Форми міжнародних розрахунків: суть, види, загальна характеристика:

- банківський переказ;

- інкасова форма розрахунків;

- документарний акредитив;

- оплата товарів (робіт, послуг) з використанням пластикових карток, чеків та векселів.

Практичне заняття 3

Питання для обговорення

1. Загальна характеристика та класифікація міжнародних кредитів.

2. Типи і виплати відсотків за міжнародним кредитом.

3. Особливості банківського кредитування міжнародної діяльності.

4. Контроль уповноважених банків за міжнародними розрахунковими операціями своїх клієнтів.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Учасники основних форм міжнародних розрахунків: банківського переказу, інкасо та документарного акредитиву.

Порядок розрахунків з використанням банківського переказу, інкасо та документарного акредитиву.

Переваги і недоліки для суб'єктів розрахунків у разі використання окремих форм міжнародних розрахунків.

Види документарних акредитивів.

5. Обов'язки уповноважених банків щодо контролю за міжнародними розрахунками своїх клієнтів.

13.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

2. Ознайомлення з уніфікованими правилами для інкасо, а також правилами і звичаями для документарних акредитивів.

3. Ознайомлення з механізмом функціонування системи СВІФТ.

13.4. Інформаційні джерела

Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09. 1994 р. № 185/94-ВР.

Уніфіковані правила для інкасо (публікація МТГТ№ 522, 1995 р).

Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів (публікація МТП № 500, 1993 р).

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: Навч. посібник, - Львів: 2004. - 244с.

Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. - К.: ЦУЛ, 2003. - 616 с.

Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку

14.1. Методичні поради до вивчення теми

Торгівля іноземною валютою - це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами;

Торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами). Суб'єктами ринку є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Окремому розгляду підлягають права та обов'язки суб'єктів ринку.

Суб'єкти ринку мають право:

- здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України;

- здійснювати операції з обміну іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України або на міжнародному валютному ринку;

- здійснювати обмін іноземної валюти на міжнародному валютному ринку відповідно до правил, які діють на цьому ринку тощо.

Уповноважені банки мають право:

- на здійснення операцій з валютними цінностями (генеральної ліцензії), відкривати кореспондентські рахунки в банках-нерезидентах в іноземній валюті та проводити операції за ними,

- здійснювати власні операції за гривні в межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції, у тому числі купувати іноземну валюту без наявності зобов'язань у цій валюті,

- здійснювати операції з обміну іноземної валюти за кошти, що їм належать, у тому числі з обміну іноземної валюти у межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції,

- здійснювати валютні операції на умовах "форвард" для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора та в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку.

Уповноважені банки зобов'язані купувати та продавати іноземну валюту самостійно без посередництва інших уповноважених банків.

Суб'єкти ринку зобов'язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах "тод", "том" або "спот".

Суб'єкти ринку не мають права:

- проводити операції з валютними деривативами;

- здійснювати обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3-ї групи Класифікатора і навпаки тощо.

Валютні операції на міжбанківському валютному ринку обмежуються нормативами відкритої валютної позиції.

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти.

Коротка відкрита валютна позиція - це така відкрита валютна позиція, за якою обсяг зобов'язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог.

Довга відкрита валютна позиція - це така відкрита валютна позиція, за якою обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов'язань. При її розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.

Документи, що є підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку.

Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями на підставі таких документів:

- заяви про купівлю іноземної валюти;

- договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

- вантажної митної декларації, якщо товар ввезений на територію України;

- акта (здавання-приймання тощо) або іншого документа, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;

- документів, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Окремо розглядаються документи, на підставі яких клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою проведення розрахунків з нерезидентами за імпорт продукції (послуг), який здійснюється без увезення із-за кордону цієї продукції (послуг) на територію України, а також особливості купівлі, обміну іноземної валюти за неторговельними та за операціями, пов'язаними з рухом капіталу.

Операції на міжнародних та міжбанківському валютних ринків поділяються не касові та строкові.

Касові торговельні валютні операції поділяють на:

- операції типу "тод" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в день укладення договору;

- операції на умовах "том" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції в перший робочий день після дня укладення договору;

- операції на умовах "спот" - валютна операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції на другий робочий день після дня укладення договору;

Строкові торговельні валютні операції поділяють на:

- форвардні операції - це міжбанківські строкові операції, які укладаються за курсом аутрайт. Тобто, це угоди щодо купівлі - продажу іноземної валюти протягом певного періоду або на певну дату в майбутньому за валютним курсом, що узгоджується на дату укладення угоди і називається курсом аутрайт.

- валютні ф'ючерси - це строкові операції з купівлі та продажу стандартизованої у контракті суми іноземної валюти за узгодженим курсом, крім того детально регламентуються інші умови - термін, метод розахунку тощо. Учасники ф'ючерсної угоди одержують право і зобов'язання конвертувати стандартизовану суму певної валюти в іншу валюту в установлені терміни в майбутньому за курсом, визначеним на момент укладення угоди. По суті це стандартизовані форварди, які водночас мають власні особливості:

-обсяг операцій є фіксованим для кожної з валют і обмежується обсягом стандартизованої валютної партії,

-біржі встановлюють обмеження денних коливань курсів ф'ючерсів;

-контракти виконуються в певні узгоджені дати (третя середа місяця) але встановлюється вільний режим закриття позицій по угодах;

-ф'ючерсами торгують тільки на біржах у Чікаго, Токіо, Сіднеї та ще в декількох інших;

-за ф'ючерсами відбувається безперервний потік платежів;

-для визначення ціни валютного ф'ючерсу застосовується непряме котирування.

- валютні опціони - це строкові угоди між продавцями та власниками опціонів, за якими отримує право, але не зобов'язання, купити (опціон кол - call) або продати (опціон пут - put) йому визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за фіксованою в контракті ціною протягом обумовленого періоду (американський опціон) чи у визначений день (європейський опціон). За таке придбання права купити чи продати валюту сплачується премія, яка втрачається, якщо це право не використовується. Об'єктом валютного опціону можуть бути як іноземна валюта так і ф'ючерсні контракти, які бувають тільки американські.

- валютні операції своп (swap) - це угоди, що поєднують купівлю (продаж) валюти на умовах спот з одночасним продажем (купівлею) тієї ж валюти на певний період на умовах форвард. Вони, відповідно, називаються операціями своп - депорт (своп - репорт). За такими операціями є можливість економити на маржі різниці між курсами продавця та покупця за готівковою угодою. Розрізняють процентний своп - середньо чи довгострокову угоду між двома банками за якою один - бере на себе зобов'язання сплачувати проценти за кредит за фіксованою ставкою, а інший банк - за плаваючою ставкою; а також валютний своп, за яким сторони узгоджують суму основного боргу в одній валюті та є еквівалент - в іншій валюті, після чого здійснюються взаємні платежі у повних сумах.

- валютний арбітраж - це особливий вид валютних угод, основною метою проведення яких є одержання прибутку шляхом використання сприятливої кон'юнктури валютних ринків, зокрема використання різниці в котируваннях на міжнародних валютних ринках. Основна мета його - купити валюту дешевше, продати дорожче. Основними його різновидами є: вирівнюючий арбітраж, який може бути прямим при використанні курсової різниці між валютами боржника і кредитора, та непрямим, в якому бере участь третя валюта, що купується за низьким курсом і продається замість платежу; процентний арбітраж, який передбачає отримання кредиту на іноземному ринку позичкових капіталів, де ставки нижче з метою розміщення еквіваленту позички на національному ринку капіталу, де процентні ставки вищі (може включати умови страхування курсових змін); валютно - процентний арбітраж, який засновується на використанні банком різниць процентних ставок за угодами, які здійснюються в різні терміни.

14.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 4

Питання для обговорення

1. Сутність, функції та учасники міжбанківського валютного ринку.

2. Поняття та види валютної позиції банку.

3. Касові торговельні угоди типу тод, том та спот.

4. Документи, що є підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку.

Практичне заняття 5

Питання для обговорення

1. Строкові торговельні валютні операції:

1.1. Форвардні угоди.

1.2. Валютні ф'ючерси.

1.3. Валютні опціони.

1.4. Валютні угоди „своп”.

1.5. Валютний арбітраж: види і техніка здійснення.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Права та обов'язки суб'єктів валютного міжбанківського ринку України.

Порядок організації торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України.

Порядок купівлі, обміну іноземної валюти за торговельними, неторговельними і пов'язаними з рухом капіталу операціями.

14.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення з правилами торгівлі іноземною валютою.

2. Ознайомлення зі змістом положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків.

3. Ознайомлення з правилами випуску та обігу валютних деривативів в Україні.

4. Ознайомлення з порядком визначення поточних (касових) та строкових (форвардних) валютних курсів.

14.4. Інформаційні джерела

Правила випуску та обігу валютних деривативів: Затв. постановою Правління НБУ від 07.07. 1997 р. № 216.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 р. № 368.

Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання: Затв. постановою Правління НБУ від 05.03. 2003 р. № 82.

Правила торгівлі іноземною валютою: Затв. постановою Правління НБУ від 10.08. 2005 р. № 281.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: Навч. посібник, - Львів: 2004. - 244с.

Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. - К.: ЦУЛ, 2003. - 616 с.

Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті

15.1. Методичні поради до вивчення теми

Поточні неторговельні валютні операції - це операції, що не пов'язані з комерційною діяльністю підприємств, організацій, громадян, експортом та імпортом товарів (послуг), а також рухом капіталу.

Ці операції здійснюються уповноваженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними установами.

Основним видом неторговельних валютних операцій є готівкові валютно-обмінні операції, до яких відносять:

- купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- зворотний обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

- купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

- конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

- прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

Конвертація готівкової іноземної валюти різних іноземних держав здійснюється за крос-курсом.

Крос-курс - співвідношення між двома валютами, яке визначено чеpез їх куpс до третьої валюти.

Механізм розрахунку крос-курсу: на певну дату офіційний курс карбованця становить: - український карбованець/долар США - X крб. за долар США; - український карбованець/марка ФРН - Y крб. за марку ФРН; тоді крос-курс долара США до марки ФРН становить Х/Y марки ФРН за долар США.

Якщо клієнт бажає у цей день обміняти N доларів США на марки ФРН, то з урахуванням крос-курсу він має отримати N х (X: Y) марок ФРН.

За цією схемою визначається крос-курс і для інших валют у разі здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою.

Готівкові обмінні операції можуть здійснюватися через:

операційну касу банку або каси його філій чи територіально відокремлених без балансових відділень;

власні пункти обміну іноземної валюти;

обмінні пункти, що діють на підставі агентських угод з юридичними особами-резидентами;

пункти обміну іноземної валюти національного оператора поштового зв'язку.

Операції фізичних осіб з дорожніми чеками, що номіновані в іноземній валюті починаються з операцій з купівлі (сплати) та продажу дорожніх чеків (обміну готівкової іноземної валюти на чеки в іноземній валюті, далі - продаж), які здійснюються банком (установою) за іноземну валюту або за гривні.

Механізм здійснення операцій з дорожними чеками:

1. Уповноважений працівник банку (установи), пункту обміну іноземної валюти банку оформляє повідомлення про продаж дорожніх чеків.

2. Операції з продажу дорожніх чеків за іноземну валюту здійснюються:

касою банку (установи) фізичним особам та представникам юридичної особи з оформленням прибуткових, видаткових валютних ордерів та повідомлення про продаж дорожніх чеків;

пунктом обміну іноземної валюти банку фізичним особам-резидентам з оформленням повідомлення про продаж дорожніх чеків.

3. Здійснені операції відображаються касою банку (установи), пунктом обміну іноземної валюти банку в Реєстрі проданих дорожніх чеків в іноземній валюті.

4. При продажу дорожніх чеків сплачується комісійна винагорода за тарифами, установленими внутрішніми нормативними актами банку (установи).

6. Банки (установи), які продають дорожні чеки, надають довідку на вивезення за межі України іноземної валюти та чеків, що виражені в іноземній валюті.

7. Після продажу дорожніх чеків фізична особа (резидент чи нерезидент) або уповноважений представник юридичної особи-резидента, у присутності працівника банку (установи) ставлять свій підпис на повідомленні про їх продаж і на кожному чеку у визначеному іноземною компанією-емітентом місці.

8. Дорожні чеки сплачуються лише власнику чека, зразок підпису якого є на чеку, після ідентифікації підпису в присутності уповноваженого працівника банку (установи) і тільки в повній сумі, що зазначена в чеку.

9. Операції з купівлі (сплати) дорожніх чеків за іноземну валюту здійснюються:

касою банку (установи) у фізичної особи (резидента або нерезидента) чи уповноваженого представника юридичної особи-резидента чи уповноваженої особи представництва юридичної особи-нерезидента з оформленням прибуткових та видаткових валютних ордерів;

пунктом обміну іноземної валюти банку з оформленням довідок для фізичних осіб-нерезидентів та квитанції для фізичних осіб-резидентів.

Операції з купівлі (сплати) дорожніх чеків відображаються в Реєстрі куплених дорожніх чеків в іноземній валюті.

Окремому розгляду підлягають операції з кредитними картками, операції з приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків; перекази готівкової та безготівкової іноземної валюти фізичними особами та відправлення переказів в іноземній валюті.

15.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 6

Питання для обговорення

1. Загальна характеристика неторговельних операцій комерційних банків.

2. Загальні умови здійснення та класифікація операцій

уповноважених банків з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.

3. Етапи проведення обмінних операцій.

4. Особливості конвертації готівкової іноземної валюти різних іноземних держав. Особливості розрахунків за крос-курсом.

Практичне заняття 7

Питання для обговорення

1. Операції фізичних осіб з дорожніми чеками, що номіновані в іноземній валюті.

2. Операції з кредитними картками.

3. Операції з приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

4. Перекази готівкової та безготівкової іноземної валюти фізичними особами.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Порядок здійснення операцій з купівлі та продажу дорожніх чеків.

Порядок приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

3. Порядок регулювання переказу іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб.

15.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України.

2. Ознайомлення з порядком розрахунків за крос-курсом.

3. Ознайомлення зі змістом положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України.

4. Ознайомлення з правилами здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осі та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти.

15.4. Інформаційні джерела

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України: Затв. постановою Правління НБУ від 29.12. 2000 р. №520.

Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти: Затв. постановою Правління НБУ від 17.01. 2001 р. № 18.

Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України: Затв. постановою Правління НБУ від 12.12. 2002р. № 502.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: Навч. посібник, - Львів: 2004. - 244с.

Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. - К.: ЦУЛ, 2003. - 616 с.

Модуль 4. Операції банків з векселями, з надання банківських послуг та економічні основи забезпечення фінансової стійкості банку

Тема 16. Операції банків з векселями

16.1. Методичні поради до вивчення теми

Українські комерційні банки здійснюють операції з векселями відповідно до Законів України "Про цінні папери і фондовий ринок", “Про обіг векселів в Україні”, згідно з якими, у загальному значенні, вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Розглядаючи класифікацію векселів слід поділяти їх за формою та способами використання на прості і переказні.

Простий вексель означає зобов'язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги.

Переказний вексель є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред'явнику векселя.

Для визнання документа векселем він повинен містити ряд елементів, які називають обов'язковими реквізитами векселя.

Обов'язкові реквізити переказного і простого векселів, згідно з Женевською вексельною конвенцією.

Реквізити переказного векселя
Реквізити простого векселя
1. Найменування "вексель", яке називають вексельною міткою
1. Найменування "вексель", яке називають вексельною міткою
2. Простий і нічим не зумовлений наказ сплатити певну суму.
2. Просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму
3. Найменування платника (трасата).
4. Зазначення строку платежу (на певну дату, через певний термін після дати складення, за поданням, через певний термін після подання векселя)
3. Зазначення строку платежу (на певну дату, через певний термін після дати складення, за поданням, через певний термін після подання векселя)
5. Зазначення місця платежу.
4. Зазначення місця платежу.
6. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж.
5. Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснений платіж (кредитор, векселедержатель).
7. Дата і місце складання векселя
6. Дата і місце складання векселя
8. Назва, підпис і точна адреса векселедавця.
7. Назва, підпис і точна адреса векселедавця.
Вексель вексельний текст може містити інші елементи, але їх наявність чи відсутність не позначається на силі векселя.
Розглядаючи класифікацію операцій банку з векселями, слід звернути на балансові (основні) операції з векселями, до яких відносяться кредитні вексельні операції, пов'язані зі наданням або залученням коштів проти векселів чи під їх забезпечення, а також торговельні операції з купівлі або продажу векселів. В загальній структурі ці операції поділяються на активні (врахування векселів, надання кредитів під заставу векселів та придбання векселів) та пасивні (переврахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів та продаж придбаних векселів). Слід звернути увагу на порядок визначення юридичної та економічної надійності векселя.
А саме, за економічним змістом операція з врахування (дисконтування) являє собою трансформацію комерційного кредиту у кредит банківський, адже купівля банком векселя рівнозначна кредитуванню векселедержателя на строк, що залишився до погашення векселя. Цей кредит називається обліковим кредитом.
У разі потреби у ліквідності банк може рефінансуватись в інших комерційних банках, а також у центральному банку у формі переврахування векселів, іншими словами - врахування уже врахованих банком векселів. Використання переврахування в інших окрім забезпечення ліквідності, цілях, однак, менш доцільне, бо в результаті його здійснення знижується дохідність банку від облікової операції.
Методологія здійснення операції переврахування аналогічна врахуванню банками векселів.
Операції з переврахування векселів можуть бети безпосередньо пов'язані з рефінансуванням НБУ банківських установ за допомогою векселів. А саме, установам Національного банку України надано право здійснювати рефінансування комерційних банків у формі переврахування векселів при дотриманні останніми таких умов:
- усі подані векселі за строками оплати не повинні перевищувати 90 днів і бути такими, щоб векселі можна було вчасно одержати у місцях їх платежу;
- подані до переврахування векселі повинні мати не менше двох підписів, не враховуючи підпису комерційного банку, котрий подав ці векселі, крім цього, - акцепту платника;
- місце платежу поданих до переврахування векселів повинно бути у населених пунктах, де є установи комерційних банків, нотаріус або суд.
На практиці, однак, Національний банк України не використовує векселі при рефінансуванні комерційних банків. Операції переврахування не виконуються, а ломбардне кредитування здійснюється виключно за допомогою ОВДП.
Розгляд позабалансових операцій з векселями починають з гарантійних (авалювання векселя та видача гарантії під забезпечення векселя), розрахункових операцій з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних векселів та інші) та з розрахунків з використанням векселів. Особливу увагу слід звернути на розгляд порядку акцептного кредитування та рамбурсування.
В структурі комісійних та довірчих операцій з векселями необхідно розрізняти порядок інкасування та доміцилювання векселів, їх зберігання, а також купівлю, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів. При розгляді вказаних питань студент повинен знати порядок визначення платежів банку за відповідними операціями.
В темі важливо приділити увагу напрямкам розвитку операцій з векселями провідних зарубіжних банків країн з ринковою економікою.
Окремому розгляду підлягає організація роботи з векселями в банку та особливості проведення експертизи векселів.
16.2. Плани практичних занять
Практичне заняття 8
Питання для обговорення
1. Характеристика сутності векселя та організації вексельного обігу в Україні.
2. Класифікація операцій банку у сфері вексельного обігу.
3. Кредитні операції банків з векселями:
- урахування векселів;
- вексельне переврахування та вексельна перезастава;
- кредитування під заставу векселів.
4. Рефінансування НБУ банківських установ за допомогою векселів.
Практичне заняття 9
Питання для обговорення
1. Торговельні та гарантійні операції з векселями.
2. Розрахункові операції банків з векселями.
3. Комісійні та довірчі операції з векселями:
- інкасування векселів;
- оплата векселів, у яких банк виступає особливим платником (доміциліантом);
- зберігання векселів;
- купівля, продаж і обмін векселів за дорученням.
4. Особливості проведення експертизи векселів.
Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно
Закономірності та порядок вексельного обігу.
Роль та місце банків у вексельному обігу.
Порядок оцінювання банком надійності векселів при здійсненні кредитних та гарантійних операцій з векселями.
Джерела доходів банку від операцій з векселями.
5. Методика розрахунку сум, які підлягають утриманню на користь банку.
16.3 Зміст індивідуальних завдань
1. Ознайомлення зі змістом Законів України „Про обіг векселів в Україні” та „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі”.
2. Ознайомлення зі змістом положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України.
16.4. Інформаційні джерела
Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі: Закон України від 06.07. 1999 р. № 826-ХІУ.
Про обіг векселів в Україні: Закон України від 04.05. 2001р. № 2374-Ш.
Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України від 23.02. 2006 р. № 3480-ІУ.
Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: Затв. Постановою Правління НБУ від 16.12. 2002 р. № 508.
Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.
Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.
Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.
Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.
Тиркало Р.І. Банківські операції з цінними паперами. - Тернопіль: 2004. - 211с.

Тема 17. Операції з надання банківських послуг

17.1. Методичні поради до вивчення теми

Становлення та розвиток банківської системи України сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та розширенню кола операцій та послуг, які може виконувати сучасний комерційний банк. Крім основних, базових для комерційних банків операцій, пов'язаних з формуванням банківських ресурсів, їх розміщенням в активи та здійсненням розрахунків між клієнтами, вони виконують і нові для них операції та послуги.

У цілому, банківські послуги характеризуються такими основними ознаками:

- для надання більшості послуг банкам не потрібні додаткові ресурси;

- доходи від надання послуг банки одержують у вигляді комісії.

Комісійні доходи обчислюються банками пропорційно сумі активу чи зобов'язання незалежно від часу або є завчасно фіксованими.

Класифікація послуг комерційного банку за характером надання:

1) посередницькі послуги, до яких відносяться: посередництво в одержанні клієнтом кредиту, посередницькі послуги банків при емісії, розміщенні і організації повторного обігу цінних паперів клієнтів; посередництво у валютних та інших операціях банку;

2) гарантійні послуги, до яких належать: гарантії повернення кредиту за клієнта; гарантії відшкодування збитків, що можуть статися через невиконання клієнтом контракту; гарантії боргових зобов'язань клієнта (авальні операції).

3) довірчі (трастові) послуги банку, до яких відносяться:

для приватних (фізичних) осіб: розпорядження спадщиною, управління персональними трастами (майном, переданим банку для управління); опікунство із забезпеченням збереження майна (аналогічно управлінню персональними трастами); агентські функції (збереження майна, інвестиційні та комерційні операції за дорученням власника, сплату рахунків, операції з купівлі-продажу, юридичне обслуговування);

для підприємств (юридичних осіб): розпорядження активами (касовими чи потоком готівки); агентські операції (особливо при обміні випущених цінних паперів); ліквідація підприємств;

4) послуги кредитного характеру, до яких відносять: лізинг, факторингові послуги банку, форфейтинг,

5) Інші послуги банку. До них відносять:

фінансовий інжиніринг, консультативні та інформаційні послуги і т.д.

Розглядаючи гарантійні послуги банку, необхідно відрізняти їх від поручительства. В самостійній роботі студенти повинні звернути увагу на банківські гарантії щодо виконання клієнтом своїх зобов'язань за торговельними і фінансовими угодами, які можуть надаватись як у вигляді спеціального документа (гарантійного листа), так і шляхом надпису на векселі (акцепт, аваль). У складі цих послуг також розглядаються зобов'язання банку щодо надання клієнтам позик.

Особливе місце у розгляді посередницьких послуг банку займає посередництво в операціях з цінними паперами при їх розміщенні на первинному ринку (андеррайтинг), а також брокерська діяльність з цінними паперами клієнтів за їх рахунок на підставі договорів доручення чи комісії.

В темі також розглядається посередництво комерційних банків у валютних операціях, а також особливості проведення довірчих (трастових) послуг. Зокрема, розглядаючи класифікацію довірчих послуг, слід звернути увагу на агентські послуги з управління касовими активами підприємств при їх розрахунково-касовому обслуговуванні, послуги депозитарію, управління коштами благодійних фондів тощо.

Але основне місце в темі займають послуги кредитного характеру: лізинг, факторинг та форфейтинг. Розглядаючи вказані послуги, необхідно звернути увагу на законодавчо-нормативну базу, підходи до їх класифікації, порядок організації документообігу при здійсненні лізингових та факторингових операцій, порядок нарахування платежів за різними варіантами здійснення операцій, а також ризики, що їх супроводжують.

В самостійній роботі студентам важливо дослідити напрямки розвитку нових послуг, які надаються банками з урахуванням досвіду країн з розвинутою ринковою економікою. Зокрема, слід звернути увагу на операції, пов'язані з фінансовим інжинірингом, з дорогоцінними металами та інформаційними послугами банку. Особлива увага звертається на загальну характеристику банківських операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням.

Так, до послуг з банківськими металами, які можуть виконувати банки відносять наступні:

- відкриття клієнтам вкладних (депозитних) та поточних рахунків у банківських металах;

- операції з надання кредитів у банківських металах чи під заставу золотого депозиту;

- операції з монетами з дорогоцінних металів;

- використання банківських металів для укладання форвардних, ф'черсних, опціонних угод, угод типу спот, своп тощо;

- послуги з перевезення та зберігання дорогоцінних металів та каміння.

17.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 10

Питання для обговорення

1. Загальна характеристика та види банківських послуг.

2. Сутність та економічне значення лізингу.

3. Класифікація видів лізингу та принципи розвитку лізингового бізнесу.

3. Види лізингових платежів та методика їх розрахунку.

4. Ризики лізингових операцій.

Практичне заняття 11

Питання для обговорення

1. Основні поняття, елементи та класифікаційна характеристика видів та форм факторингу.

2. Механізм здійснення факторингової операції, у т. ч. у зовнішньоекономічній діяльності.

3. Вартість факторингової послуги та. ризики, що виникають при її здійсненні.

4. Механізм здійснення та вартість форфейтингової операції.

Практичне заняття 12

Питання для обговорення

1. Гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги банків.

2. Довірчі (трастові) послуги.

3. Організація послуг щодо зберігання цінностей у банку.

4. Операції банку з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

5. Фінансовий інжиніринг.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Сутність послуг, що мають кредитний характер.

Сутність факторингу, його переваги та недоліки для фактора і постачальника.

Зміст і послідовність здійснення форфейтингової операції.

Види довірчих послуг.

17.3 Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

2. Ознайомлення зі структурою платежів за лізинговими та факторинговими угодами.

3. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про фінансовий лізинг”.

4. Ознайомлення зі змістом публікацій про перспективи розвитку трастових послуг в Україні.

17.4. Інформаційні джерела

Про лізинг // Закони України т.13. - С.356-363.

Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.12. 1997р. № 723/97-ВР.

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07. 2001р. № 2664-Ш.

Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Затв. постановою Правління НБУ від 06.07. 2000 р. № 279.

Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. - 523 с.

Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 796.

Аналіз банківської діяльності / За ред.А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: 2005. - 243с.

Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку

18.1. Методичні поради до вивчення теми

Вирішення основного завдання управління комерційним банком полягає не тільки у визначенні поточного фінансового стану банку, а й у визначенні оптимальніх управлінських заходів, які дозволять перевести поточний стан банку в бажаний (фінансово стійкий).

Розглядаючи основи забезпечення фінансової стійкості банку, слід враховувати, що відповідно до Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Виконуючи цю основну функцію НБУ сприяє дотриманню стійкості банківської системи на основі виконання таких функцій:

грошово-кредитне регулювання, яке впливає на обсяг і структуру грошової маси в обігу і, тим самим, визначає обсяг ресурсів комерційних банків, які можуть бути використані для кредитних вкладень в економіку. Таке регулювання здійснюється шляхом проведення процентної політики, визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків, а також проведення операцій на відкритому ринку з цінними паперами та валютних інтервенцій на валютному ринку;

встановлення обов'язкових економічних нормативів та нагляд за їх дотриманням з метою регулювання банківської діяльності та забезпечення ліквідності банківських балансів;

утворення законодавчих та інших умов, які дозволяють комерційним банкам підтримувати їх фінансову стійкість. До них відносяться такі методи як ліцензування банківської діяльності, ведення державного реєстру банків, встановлення правил ведення банківських операцій та їх бухгалтерського обліку тощо.

Забезпечення фінансової стійкості банку ґрунтується також на досягненні оптимізації структури активних і пасивних операцій з метою одержання максимального прибутку. Тому завданнями управління діяльністю комерційного банку є визначення джерел, якості і стійкості банківських доходів, дотримання всіх вимог щодо ліквідності та платоспроможності, підтримання стану адекватності і достатності капіталу.

Аналіз прибутковості, ліквідності і достатності капіталу банку є основою забезпечення фінансової стійкості банку та дає змогу оцінити ефективність управління і таким чином визначити здатність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макрофінансової політики на діяльність банківської системи.

Фінансова стійкість банку також значною мірою залежить від обраної стратегії управління ризиками. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо.

Національний банк визначив систему для оцінки кожної категорії ризику. Система оцінки ризиків надає можливість в послідовний спосіб вимірювати ризики і визначати, яких наглядових процедур необхідно вжити.

Для шести категорій ризику - кредитного ризику, ризику ліквідності, ризику зміни процентної ставки, ринкового ризику, валютного ризику та операційно-технологічного ризику - і оцінюють кількість ризику, якість управління ризиком, сукупний ризик і напрям ризику. Для ефективного використання системи оцінки ризиків наглядовці мають враховувати як поточний стан банку, так і фактори, які можуть вказувати на зростання ризиків.

Незалежно від своєї структури, кожна система управління ризиками має включати такі етапи:

Ідентифікація - усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

Квантифікація - вимірювання, аналіз та оцінювання величини ризику;

Мінімізація - зниження чи обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;

Моніторинг - здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з механізмом зворотного зв'язку.

Кожний комерційний банк має свої переваги і на основі цього виявляє ступінь ризику, на який може наражатися. Тобто вирішує, який рівень ризику для нього прийнятний, і шукає способи, як уникнути небажаних ризиків. Подібні дії в економічній науці називаються системою керування ризиками або ризик-менеджментом. Процес ризик-менеджменту в банку повинен охоплювати всі його структурні рівні - відж управлінського (спостережної ради та правління) до рівня на якому безпосередньо приймаються або генеруються ризики (бек-офіси, фронт-офіси) тощо.

Враховуючи ризикованість банківської діяльності, а також з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників банків, останні формують резерви для покриття можливих втрат від проведення активних операцій.

Одним з таких резервів комерційного банку є резервний фонд комерційного банку. Порядок відрахувань у цей фонд та його використання встановлюється загальними зборами акціонерів банку.

Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування.

Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Фінансовий стан та результати діяльності банку за звітний період відображає фінансова звітність, яка регулюється міжнародними стандартами та чинним законодавством України. Вона ґрунтується на даних аналітичного обліку.

До складу фінансової звітності включають бух и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.