На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Шпаргалка Обєкти субєкти внутршнього аудиту. Створення повноваження САУ. Права обов'язки аудиторв. Послуги по визначенню фнансового стану пд-ва, стратегї його розвитку. Вдмннсть аудиту при автоматизованому неавтоматизованому веденн б/о...

Информация:

Тип работы: Шпаргалка. Предмет: Бухгалтерский учёт. Добавлен: 30.10.2005. Сдан: 2005. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


9. Об'єкти і суб'єкти внутрішнього аудиту.
Внутрішній аудит - незалежна діяльність на підприємстві по перевірці і оцінці роботи в його ж інтересах. Внутрішній аудит проводиться усередині організації за вимогою керівництва, аудитором, який працює в самій організації. У виконанні своїх функцій вони залежать від керівництва.
Виділяють такі об'єкти ВА: ведення бух. обліку, достовірність звітності, стан активів під-ва, здійс-ня податкового обліку, забезпеченість власними засобами, фінансова стійкість, платоспроможність, структура управління під-вом, система внутрішньогоспод. контролю, якість роботи економічних і технічних служб, планування, нормування, стимулювання, організація і технологія вир-ва, процеси господарської діяльності, виконавча дисципліна та ін. Проте вище виділений об'єкт ВА “ведення бух. обліку” деякі джерела розглядають як вид послуг зовнішнього аудиту.
Суб'єктами ВА є
-служби ВА, які надають такі послуги як: складання звітності, ведення БО, видавнича діяльність, юридична експертиза і консультації, захист інтересів клієнта в арбітражі, підготовка бухгалтерського персоналу та ін.
-внутрішні аудитори, що часто здійснюють аналіз фінансового стану під-ва через показники ліквідно-сті, економічну активність, прибутковість та ін., та інші послуги , вище згадані.
23. Створення і повноваження САУ.
Створення професійної громадської організації аудиторів України (САУ):
аудитори України мають право об'єднатися в громадську організа-цію за професійними ознаками (Спілку аудиторів України), дотримуючись вимог ЗУ “Про ауд.діял-сть” та інших законів України.
Спілка аудиторів України повинна мати фіксоване індивідуальне членство в особі окремих аудиторів або їх колективів.
Спілка аудиторів України може відкривати місцеві осередки при наявності в них не менше п'яти аудиторів, які є членами Спілки. Відкриття місцевих осередків не є обов'язковим.
Повноваження професійної громадської організації аудиторів України (Спілки аудиторів України):
повноваження професійної громадської організації аудиторів Украї-ни визначаються ЗУ “Про АД”, Законом України "Про об'єднання громадян" та Статутом професійної громадської організації аудито-рів України (Спілки аудиторів України).
З метою забезпечення соціального захисту своїх членів Спілка аудиторів України може створювати відповідні фонди, в тому числі фонд соціального страхування.
У порядку, встановленому ЗУ “Про АД”, Спілка аудиторів України має право:
- делегувати своїх представників до Аудиторської палати України та достроково їх відкликати;
- порушувати клопотання про припинення повноважень членів Ауди-торської палати України, які делеговані Міністерством фінансів України, Головною державною податковою інспекцією України, Національним банком України, Міністерством статистики України та Міністерством юстиції України;
- вносити на розгляд Аудиторської палати України проекти норм і стандартів аудиту.
Рішення та клопотання з питань делегування, відкликання та припинення повноважень членів Аудиторської палати України приймаються з'їздом Спілки аудиторів України або правлінням з наступним затвердженням таких рішень з'їздом.
19. Права аудиторів.
Аудитори і аудиторські фірми України мають право:
1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;
2) отримувати необхідні документи,які мають відношення до предмету перевірки і знаходятьсяяк у замовника, так і у третіх осіб.
Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмету перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора. Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;
3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній фор-мі від керівництва та працівників замовника;
4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта проведення конт-рольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється первірка документів;
5)залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.
Забороняється проведення аудиту:
1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівниц-твом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
2) аудитором, який має особисті майнові інтереси у господа-рюючого суб'єкта, що перевіряється;
3) аудитором - членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
4) аудитором - працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;
5) аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється.
20. Обов'язки аудиторів.
Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:
1) належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан б/о і звітності, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встеновленим нормативам;
2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення б/о і звітності;
3) зберігати в таємниці інформацію, отриману припроведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг;
Не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.
4) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України;
5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз.
7. Аудит- його поняття.
Аудит- це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, пер-винних документів,та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів госпо-дарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.
Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язко-вий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).
8. Аудитор.
Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України.
Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог ЗУ “Про АД” та інших законів України. Для здійснення аудиторської діяльності одноосо-бово аудитор повинен на підставі чинного сертифікату отримати ліцензію.
Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торгівельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпора-тивних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.
80 Послуги по визначенню фінансового стану під-ва, стратегії його розвитку.
Під аудитом фінансового стану розуміють оцінку облікової та іншої економічної інформації шляхом вивчення реально існуючих звязків між показниками.
Метою аудиту фінансового стану є:
1)визначення сутності та змісту ділової активності клієнта;
2)оцінка фін.-господ.перспектив клієнта;
3)виявлення зон можливих навмисних помилок в звітності клієнта;
4)скорочене деталізоване тестування на основних стадіях аудиту.
Використовуються такі методичні прийоми: метод читання зовнішньої звітності; метод порівняльного аналізу облікових та звітних данних клієнта за минулі періоди; метод порівняльного аналізу фактичних даних клієнта з розрахунками самого аудитора.
В роботі аудитора особливе значення має аналіз та читання Б, так як використовуючи інформацію, яка отримана за результатами аналізу є можливість прийняти обгрунтоване управлінське рішення. Оцінити динаміку та преспективну зміну прибутку під-ва, оцінити ресурси, які мають під-ва, зміни, які відбулись, та ефективність їх використання. Більш детально при аудиті досліджується фін.-господ.діяльність для виявлення хворих статтей Б,оцінка майнового стану, фін.стану, ділової активності, аналіз рентабельності та ін.
Важливим показником фін.стану під-ва є наявність власних облігових коштів. При його врахуванні необхідно мати на увазі, що частина ОЗ та капітальних вкладень може бути відтворена за рахунок довгострокових і середньострокових кредитів та довгострокових позикових коштів.
Фін.стан залежить від рентабельності під-ва. Розрізняють 2 групи показників рентабельності:
1)вкладених коштів (майна під-ва) та їх окремих видів;
2)продукції.
По першій групі розрізняють показники рентабельності: а)всього майна; б)власних коштів; в)виробничих фондів; г)фін.вкладень.
Платоспроможність і фін.стійкість визначаються показниками: коофецієнт загальної ліквідності; коефіцієнт проміжної, абсолютної ліквідності та ін.
Аналіз фін.стану закінчується комплексною оцінкою, розробленням заходів по покращенню ФС, зниженню ДЗ і КЗ.
В останній час значно зрос попит на цей вид послуг. Це повязано з тим, що під-ва вже достатньо довго працюючиє в нових екон.умовах, бажають розібратися в своєму фін. становище, визначити подальші шляхи розвитку, найбільш перспективні види діял-сті та продукції, бажають складати бізнес-плани.
85.Відмінність аудиту при автоматизованому і неавтоматизованому веденні б/о.
Питанням аудиту в комп'ютерному середовищі посвідчено два нац.стандарта: 13 “Аудит в умовах електр.обробки даних”, №30 “Використання комп'ютерів в аудиті”.
Повсюдне використання ПК здійснило великий вплив на комп'ютерізацію б/о, тому що обчислювальна техніка дозволяє збільшити продуктивність праці облікового працівника, покращити надійсність здійснюваних ним операцій, позбавити від однотипних рутинних дій. В дійсний час ручний некомп'ютер.б/о - це виключення з правил. Тому аудитору здебільшого приходиться бути готовим до того, що при перевірці він буде працювати з певною системою комп.обробки даних.
При проведенні аудиту в умовах автомат.б/о зберігаються його мета та осн.елементи методології. Але комп.середо-вище значно впливає на процес вивчення аудитором систем обліку та засобів внутр.контролю екон.субєкта.
Характерними змінами у випадку застосування техн. засо-бів є: можливість використання перв.док-в на машинних носіях наряду з традиційними паперовими док-ми; зберігання інф-ції в пам'яті компютера та машинних носіях; застосування форми обліку, яка орієнтована на прогресивні методи формування вихідної інф-ції та забезпечення її достовірності; зростання оперативноті та зручності використання облікової та звітної інф-ції.
Коли аудитор починає аудит у комп.середовищі, він повинен мати необхідні навички і досвід роботи з технікою, яка виконує підрахунки, або повинен залучити до роботи спеціаліста і делегувати йому частину своїх функцій. Рівень необхідних знань залежить від складності і конфігурації конкретного методу аудиту і програмного забезпечення контролю, а також системи обліку клієнта.
Значна більшість комп'ют. систем б/о виконує дії, котрі неможливо візуально прослідкувати, тобто документально засвідчити ці дії не має можливості. Недоліки дослідження системи без використання комп'ютерів проявляються, наприклад, у випадках, коли: не існує вхідного документу, тобто операція здійснена в діалоговому режимі, крім того, розрахунок сум по сплаті відсотків може бути здійснений, виходячи з вимог алгоритму, без можливості побачити процедуру розрахунку.
Ефективність анал. процедур може бути поліпшена при використанні ПК з точки зору отримання і оцінки контрольного доказу, наприклад, деякі операції можуть бути перевірені більш детально і ефективно, тому що при використанні комп'ютера можна охопити більший розмір вибірки, ніж при звичайному аналізі; під час аналітичних процедур можна проаналізувати ефективніше, ніж ручним методом, результати операцій у звітах і незвичайні величини.
86. Вимоги до аудиту в комп.середовищі і його орг-ція.(норматив 13 Аудит в умовах ЕОД).
Аудитор повинен оцінити обсяг впливу системи електронної обробки даних (ЕОД) на процес аудиту.
Завдання аудиту не змінюються в середовищі ЕОД, але, обробка, зберігання і взаємозв'язок інформ. потоків, а також система управління і внутр. контро-лю, які використовуються клієнтом, зазнають впливу комп'ютерної техніки.
Аудиторові необхідно знати системи ЕОД, щоб спланувати, проаналізувати, проконтролювати і, зрештою, зробити огляд і висновки по виконаній клієнтом роботі, при використанні ним автоматизованої системи обліку і управління.
Для цього аудитор повинен:
зрозуміти, в усіх суттєвих аспектах, системи обліку і внутр. контролю, на котрі впливає середовище ЕОД; визначити ефект від впливу середовища ЕОД на оцінку ризику; підготувати проект і виконати тести управління і виконати незалежні процедури перевірки. Якщо аудитору не вистачає спеціальних знань для всеосяжного розуміння і проведення аналізу, йому слід звернутися до фахівця, який має такі знання і вміння. В цьому випадку необхідно мати докази того, що виконана фахівцем робота відповідає меті аудиту згідно з умовами договору.
6. Предмет, метод і об'єкти аудиту.
Предмет аудиту - стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки. Як видно з цього формулювання предмет аудиту має багато спільного з предметом ревізії та економічного аналізу. Разом з тим вони мають розбіжності, аудит виходить за рамки контролю і ревізії тому, що питання оподатк-ня, оцінки майна, ефективності системи управління не є питанням аналізу і ревізії (питання розрахунків з бюджетом, правильність перерахованих сум по податках є предметом ревізії).
Аудит має свій метод дослідження, який ґрунтується на основних який ґрунтується на основних положеннях діалектичних методів пізнання і на законах політичної економії. В аудиторській практиці використовується аналіз, який тісно пов'язаний із синтезом.
Метод - це спосіб дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що вивчаються, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини.
Дедукція - спосіб логічного мислення, який полягає у русі від загального до одиничного. Дедуктивний метод використовують аудитори при вивченні фін-госп діяльності підприємства, системи БО і взагалі ефективності системи управління. Таким чином індуктивні та дедуктивні методи в практиці використовуються взаємопов'язано.
Методи аудиту - сукупність способів, прийомів для дослідження стану об'єктів, що вивчаються. Їх можна згрупувати так:
1) прийом, що дозволяє вивчити кількісний та якісний стан об'єкта; 2) дозволяє визначити відхилення фактичного стану від діючих норм; 3) пов'язані з оцінкою стану об'єкту (в минулому, теперішньому і майбутньому).
Прийоми I-ої групи - це огляд, перерахунок, зважування, заміри, лабораторний аналіз - цілью їх є визначення кількісного стану обєкта.
Важливе значення в методі аудиту має оцінка ризику, який притаманний ауд.дослідженню.
Під аудиторським ризиком розуміють ризик, який бере на себе аудитор, даючі висновок того чи іншого ступеню достовірності обліку, звітності, їх повноти і відповідності чинному законодавству та встанвленими нормами, у той час як там можуть бути помилки і пропуски, які не попали в поле зору аудитора.
Під ризиком підприємницької діяльності розуміють вплив незалежних від аудитора аспектів ділової активності клієнта на погіршення його фінансових позицій, проте аудитор підтверджує їх сталість і правдивість.
Під об'єктом АД розуміють взаємопов'язані економічні, організа-ційні, технологічні, інформаційні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан якихї може бути оцінений кількісно і якісно. Об'єкти аудиту можуть бути різними за станом та структурою. Аудит досліджує поведінку емпіричних об'єктів, тобто, об'єктів, що реально існують.
Об'єкти класифікають в залежності від:
1. виду об'єктів: ресурси, господ.процеси, екон.рез-ти діял-сті, орга-нізаційні форми управління, методи управління, функції управління;
2. складності об'єктів: прості і складні об'єкти дослідження. До простих відносять об'єкти, які містять кілька елементів ( продукція - її елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність). До складних - об'єкти з невизначеною структурою, яку треба дослідити, а потім описати елементи, що їх конкретизують (ефективність нової технології).
3. відношення об'єктів до сфери діял-сті: матер-техн постачання, збуту, осн. і додатк.вир-ва, управління та ін.
4. зв'язку об'єктів з часом: об'єкти, стан яких оцінюється в минуло-му, дійсному та майбутньому часі.
5. хар-ру оцінки стану об'єктів: об'єкти, стан яких оцінюється по кількісним хар-кам (ресурси, рез-ти діял-сті); об'єкти, стан яких оцін. по якісним хар-кам (організац.форми, методи і функції упр-ня); об'єкти, які потребують і кількісної і якісної оцінки ( господ. проце-си).
6. тривалості знаходження у полі діял-сті аудиту: об'єкти, які постій-но знах-ся в полі ауд.впливу; об'єкти, по яким здійс-ся періодична ауд. оцінка; об'єкти, які потребують тільки разової оцінки.
7. відношення до виду аудита: об'єкти внутр.аудиту, об'єкти зовн. аудиту.
22. Створення і повноваження АПУ.
Повноваження Аудиторської палати України:
повноваження Аудиторської палати України визначаються ЗУ “Про ауд.діял-сть” та Статутом Аудиторської палати України.
Статут Аудиторської палати України підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.
Аудиторська палата України здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторсь-кою діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги.
Затвердження норм і стандартів аудиту є виключним правом Аудиторської палати України. Затверджені Аудиторською палатою України норми і стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання підприємствами, установами та організаціями.
Створення Аудиторської палати України:
аудиторська палата України створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування.
Аудиторська палата України є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.
Аудиторська палата України набуває повноважень юридичної особи від дня реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передба-ченому цим Законом. Плата за реєстрацію не справляється.
Аудиторська палата України формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної подат-кової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.
Фахівці від навчальних, наукових та інших організацій делегуються за їх згодою професійною громадською організа-цією аудиторів України в кількості п'яти представників і по одному представнику за пропозицією Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України та Міністерства юстиції України.
Порядок делегування визначається відповідно з'їздом, правлінням, колегією або іншим вищим керівним органом з дотриманням вимог законод-ва.
Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб.
Аудиторська палата України створює на території України регіо-нальні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України.
Ведення поточних справ в Аудиторській палаті України здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий. Завідуючий Секретаріатом несе персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів Аудиторської палати України і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членами.
1.Суть, значення і поняття аудиту в ринкових умовах.
Виникнення незалежного аудит.контролю в умовах роздержавлення власності, її приватизації, корпоратизації, акціонування зумовлено економ.потребами формування ринкових відноисн в Укр. Одночасно з контрольними функціями аудит виконує економічну експертизу щодо залучення підприємцями капіталу - доцільності використання позичкового капіталу, розвитку інвестицій, впровадження ноу-хау. В сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного аудиторського контролю є сприяння встановленню економіч-них зв'язків між виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.
Аудит у відповідності до закону - це перевірка публічної бухгалтерської звітності обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фін-госп діяльності суб'єкту господа-рювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти, відповідності чинному законодавству. Аудит з лат. - уміння слухати. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами, аудиторськими фірмами), які уповноважені суб'єктом господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи клієнтів, а також у випадках передбачених законодавством України (обов'язково).
Необхідність проведення аудиту обумовлена потребою користувачів інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання. Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми. Розуміння того, що всі записи будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує службовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господ-ку дія-ть під-в.
Користувачами інформації можуть бути власник, керівництво управлінського апарату, інші юр. і фіз. особи, які мають матеріальну зацікавленість і фін-госп діяльності цього суб'єкта і користувачам необхідна впевненість у достовірнос-ті і повноті наданої інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання.
Потреби користувачів диктуються тим, що висновок повинен бути об'єктивним. Це передбачає незалежність аудиту як обов'язкову умову і одну із специфічних рис.
Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високо розвинутих країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту, організованого власниками під-в, що вивчає такі завдання як сис-му контролю за активами, перевіряє відповідність діючого контролю політиці компанії, аналізує ситуації ризику та ін задачі для досягнення більшого успіху в фінансово-господарській дія-ті під-ва.


2. Виникнення аудиту та його становлення в Україні.
За історіографічними джерелами можна стверджувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль має багатові-ковий період розвитку. Розвиток контролю господарської діяльності пов'язаний із виникненням обліку у державах, розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому -- на папері. Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 березня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудиторів.
В 1844р. у Великобританії виходить серія законів о компа-ніях, у відповідності з якими вони були зобов'язані один раз на рік запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності і звіту перед акціонерами. Такі ж рішення по обов'язковому незалеж-ному аудиту були прийняті у Франції в 1867р., США в 1887р., Німеччині в 1931р.
На території України у складі царської Росії вже у 1811р. існував державний контроль в особі державного контролера.
У розвинених країнах незалежний аудит є провідною формою фінансового контролю.
Аудиторська діяльність у країнах СНД -- в Україні, Російській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших -- розвивається у міру формування ринкової економіки. Аудиторська діяльність у цих країнах регулюється спеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Створено Координаційний центр з аудиту за участю певних структур 00Н, Асоціації бухгалтерів і аудиторів СНД, Асоціації бухгалтерів і аудиторів України та інших країн СНД. Координаційний центр сприяє розробці методичного забезпечення аудиту, створенню підручників для підготовки бухгалтерів-ауди-торів у вузах, уніфікації навчальних планів.
Більш широке застосування в Україні аудит отримав з виходом закону “Про аудиторську діяльність” (від 22.04.93р з послідуючими змінами і доповненнями) і створенням Аудиторської палати України і Союзу Аудиторів України. Крім цього регулюється ще законами “Про підприємства”, “Про господ.товариства”.
Згідно з цим здійснювалася сертифікація аудиторів, засно-вувались аудиторські фірми і видавалися ліцензії на цей винятковий вид діяльності.
Критерієм високої якості роботи аудиторської фірми чи аудитора в цей період була гарантія правильності податко-вих розрахунків та своєчасності сплати їх до бюджету. Орієнтиром же податкових інспекцій було виконання плану з штрафних санкцій. На цьому грунті між названими інституціями виникла нездорова конкуренція.
Аудит був затребуваний на рівні обов'язкового вже за підсумками фін-госпї діяль-ності підприємств за 1996 р.
У малих підприємств виникла потреба не тіль-ки в отри-манні епізодичних консультацій з бухгал-терського чи податкового обліку, а й у його відно-вленні або супроводженні.
Особливо високим є попит на аудиторські пос-луги в разі реорганізації (злиття, приєднання, розділу, виділення, перетворення) підприємств че-рез виникнення надзвичайно складних обліково-податкових проблем.
Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 19 березня 1997 р. за-тверджено вимоги щодо аудиторської перевірки від-критих акціонерних товариств і підприємств -- емі-тентів облігацій (крім комерційних банків, інституційних інвесторів). В них визначено примірний пе-релік питань, на основі яких неза-лежні аудиторські фірми мають підтвердити повноту і дос-товірність бухг. звітності названих господарських суб'єктів та сформулювати на цій основі висновок про їхнє реальне фінансове становище.
Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяль-ність" аудит провадиться з метою визначення достовірно-сті звітності суб'єктів господарювання, обліку, його повно-ти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазна-чено в аудиторському висновку.
3. Види аудиту, його процес, стадії і перспективи.
Види аудиту:
1) за формою і метою здійснення аудиту розрізняють: зовнішній і внутрішній аудит.
Основна різниця між ними полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться усередині даної організації за вимогою її керівництва аудитором, який працює в тій же організації. Тому у виконанні своїх функцій він є певною мірою залежним від керівництва підприємства. Внутрішній аудит можна розглядати як невід'ємну частину загальної системи контролю, який у відповідності з нац. і міжнародними нормативами виконує функції: а) аналіз системи обліку та внутрішнього контролю; б) вивчення ек. ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання; в) аналіз адекватності політики в сфері менеджменту; г) розробка політики управлінських рішень. Метою та завданням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фін. звітності клієнта. Зовнішній аудит може бути добровільним (ініціативним), тобто коли він проводиться по заяві зацікавленої сторони, і обов'язковим згідно чинного законодавства.
2) За організаційними ознаками аудит поділяється на: - регламентований, тобто проведення його регламентується законодавством України і нормативно-правовими актами, де визначені категорії підприємств, які мають проводити обов'язковий аудит (ст. 10 ЗУ “Про аудиторську діяльність” та Постановою про його введення);
- договірний, тобто об'єкт аудиту, обсяг роботи, періоди і строки його виконання обумовлюються договором між клієнтом і аудиторською фірмою;
- внутрішній, який проводиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспроможності та запобігання банкрутству.
3) за процесуальними ознаками:
а) однопредметний - досліджує питання одного виду;
б) багатопредметний - комплексний аудит стратегії управ-ління маркетингом, виконання окремих н/г програм, тому в період проведення аудиту в ньому беруть участь фахівці різних галузей, а також різних аудиторських фірм;
в) комісійний аудит - проводиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї і тієї ж аудиторської фірми, проте висновок підписують всі фахівці, які приймали участь в аудиті.
4) за змістом і функціями:
а) попереджувальний - аудит, який покликаний поперед-жувати різні конфліктні ситуації у фінансово-господарсь-кій діяльності клієнта і здебільшого його проводять внутрішні аудитори;
б) перманентний (оперативний) - аудит, який проводиться безперервно в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства і метою його є забезпечення відповідною інформацією менеджерів про відхилення виробничих процесів і заданих параметрів;
в) ретроспективний - аудит, який проводиться після здійснення господарських операцій, як правило зовнішніми аудиторами;
г) стратегічний - аудит, який вирішує питання стратегії розвитку фірм, компаній на перспективу;
д) аудит маркетингу - це практично системне, неупереджене регулярне досліджене маркетингового середовища фірми, її завдань та стратегії,
5) за об'єктом аудиту:
- підприємств та господ. товариств
- аудит банків і т.п.
Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються стадіями. Можна виділити такі стадії:
1) дослідницька, тобто вивчаються особливості підприємс-тва, його організація, структура, продукція і послуги підп-риємства. Вивчаються перспективи розвитку під-ва, сис-ма обліково-аналітичного процесу на під-ві, виробляється загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проб-лемні напрямки аудиту, оцінюється ступінь ризику, скла-дається попередній варіант програми перевірки і т.д.
2) підготовчо-узгоджувальна стадія - узгоджується з за-мовником програма перевірки, обсяг робіт, термін прове-дення, форма представлення аудиту, також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми, визначається вар-ть аудиторських послуг, закріплюється договором, після чого готується необхідна нормативно-правова база для перевірки.
3) основна стадія - проводиться аудит і нотується підсум-кова аудиторська документація;
4) заключна - обговорюється додаткова документація, що передається замовнику і надається аудиторський висновок.
4. Основні вимоги до аудиту.
Основні вимоги, які регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні та методологічні.
Дотримання етичних вимог, що визначаються в Кодексі професійної етики аудиторів У
країни та в Законі "Про аудиторську діяльність" обов'язкове в усіх обставинах аудиту. Методологічні принципи, які визначаються в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер.
Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.
Методологічні вимоги планування аудиту: обгрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності, дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формування висновків: відповідальність за зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення: взаємодія аудиторів; обгрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі, повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора.
Незалежність, об'єктивність та доброзичливість
Аудитор зобов'язаний бути прямим, чесним і відвертим у підході до виконання своїх професійних послуг. Під час проведення аудиту він повинен безсторонньо і неупереджено ставитись до підприємства, яке перевіряється, а також до окремих підприємств і осіб, котрі зацікавлені в його роботі. Одним з факторів забезпечення умов об'єктивності є незалежність аудитора.
Конфіденційність інформації
Аудитор повинен дотримуватися принципів конфіденційності інформації, отриманої під час роботи від клієнта, і не розкривати її третій стороні без дозволу клієнта, якщо не існує такого зобов'язання в окремих випадках, передбачених українським законодавством.
Майстерність і компетентність аудитора
Аудит необхідно виконувати з відповідною професійною майстерністю особами, які мають відповідну фахову підготовку, досвід і компетентність у цій галузі.
Аудиторові необхідно мати спеціальні знання із загальних та спеціальних дисциплін.Компетентність аудитора є основним фактором, який забезпечує обгрунтованість та доцільність вибору методики й техніки аудиту в кожному конкретному випадкові.
Робота, що виконується іншими фахівцями
Аудитор повинен уважно скеровувати, контролювати й аналізувати роботу, яка виконується іншими спеціалістами. При цьому він повинен бути впевненим у тому, що робота, виконана іншими аудиторами чи фахівцями інших професій виконана у відповідності з поставленим їм завданням.
Документування аудиту
Вимагається документальне оформлення всіх питань, що їх аудитор вважає важливими з точки зору доказовості факту виконання процедур аудиту, обгрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився у відповідності з вимогами Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.
Планування
Планування має грунтуватися на попередньому вивченні особливостей фінансово-господарської діяльності клієнта.
У планах потрібно передбачати:
а) одержання знань про систему обліку клієнта, облікової політики і процедур внутрішнього контролю;
б) очікуваний рівень довіри до системи внутрішнього контролю;
в) визначення і програмування змісту, терміну проведення і розміру процедур перевірки, яку необхідно виконати;
г) координацію всіх аудиторських робіт та послуг.
Аудиторські докази
Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові необхідно отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дозволить зробити ауднторський висновок про фінансову звітність підприємства.
Система обліку і внутрішній контроль
Керівництво підприємства несе відловідальність за постійне функціонування системи б/о, що забезпечує різноманітні види внутр. контролю в обсягу, який відповідає характеру діяльності підприємства. Аудиторові належить бути впевненим у тому, що в бухгалтерському обліку адекватно відображені всі без винятку суттєві операції, і що вся інформація, відображена в обліку, використана під час підготовки фінансової звітності. Існування системи внутрішнього контролю на підприємстві сприяє посиленню такої гарантії. Коли аудитор впевниться в тому, що можна покластися на деякі процедури системи внутрішнього контролю, він може внести відповідні уточнення в програму аудиту і проводити процедури аудиту з меншим обсягом. Такий підхід сприяє зменшенню змісту і терміну проведення процедур аудиторської перевірки.
Аудиторські висновки та підготовка аудиторського звіту
Основою для аудит. висновку стосовно фін. звітності підприємства є рез-ти аналітичних досліджень, а також оцінки висновків, зроблених на основі аудиторських доказів, отриманих під час проведення аудиту. В аудиторському звіті дається ясний і чіткий висновок про фінансову звітність. У своїх висновках аудитор висловлює всі істотні аспекти розглянутих ним питань.
Якщо аудитор переглядає раніше представлений клієнту власний висновок і складає допрацьований висновок, а також представляє висновок протилежного характеру або відмовляє ться від висновку, йому необхідно чітко вказати всі причини, які схилили його на такий крок.
Обмеження у висловленні аудиторської думки
Аудитор не має права складати офіційний висновок про якість аудиторського висновку та проведеної аудиторської перевірки іншими аудиторами, таке право має виключно Аудиторська палата України.
Аудитор не має права висловлювати думку в аудиторському висновку або в додатковій підсумковій документації стосовно фактів та подій, сутність яких визначається карним та адміністративним Кодексами. Стосовно цього він не має відповідної кваліфікації і це не е завданням аудитора. Оцінка таких фактів і подій є прерогативою судових органів.
5. Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності і судово-бухгалтерської експертизи.
Аудит, ревізія, судово-бухгалтерська експертиза дослід-жують один і той же предмет - фін-господ. діяльність клієнта, користуються одними і тими ж методичними прийомами і процедурами. Вони виявляють негативні явища у господарюванні з метою ліквідації їх та неприпус-тимості в наступному періоді.Аудит, ревізія, СБЕ викорис-товують однакові джерела інформації - законодавство України, національні нормативи, первинні бухгалтерські документи, реєстри БО, баланс і звітність клієнта.
Між аудитом, ревізією і СБЕ є суттєві відмінності:
1) аудит - незалежна форма контролю, яку власник виби-рає добровільно і формує питання для перевірки з метою отримання достовірних висновків для подальшого вдоско-налення фін-господ. діяльності, маркетингу, б/о;
2) ревізія фін-господ. діяльності вивчає підприємства ретроспективно, тобто після завершення господ. операцій (квартал, рік). Важливою особливістю є те, що ревізія про-водиться згідно законодавства, при цьому власник ставить за мету встановити наскільки призначений ним керівник під-ва виконує його волю у підприємниц. діял-сті. Ревізія дуже часто проводиться на вимогу правоохоронних органів, у практиці аудиту- це скоріше виняток.
Аудит проводиться на підставі договору з клієнтом і скла-дається відповідний висновок. Аудитори одержують ЗП від результату аудиторської перевірки, тобто платить влас-ник підприємства, а ревізійним органам платить держава.
В ревізійній службі існує вертикальне підпорядкування.
СБЕ має процесуально-правовий і економічний зміст. Процесуально-правовий зміст СБЕ визначається системою правил, встановлених законодавчими актами, що регулю--ють порядок призначення і проведення експертизи, умови оцінки її результатів слідством і судом, права і обовязки держ. органів, які здійснюють судочинство, права і обовяз-ки експерта-бухгалтера.
Економ.зміст СБЕ включає систему екон.знань у галузі б/о і фінансів, аудиту і ревізії фін-господ діяльності, екон.аналізу, статистики.
СБЕ призначає слідчий орган або суд, як правило, після проведення ревізії, яка виявляє конфліктні ситуації, що стали предметом судового розгляду. На аудит це положен-ня не поширюється.
Істотні відмінності між аудитом, СБЕ і ревізією зумовлені юр. природою, їх цілями і завданнями. Ревізійна служба - караючий орган, аудит - захисник власника.

13. Підготовка і сертифікація аудиторів.
Аудитором може бути громадянин України, який має кваліф.сертифікат на право займатися АД в Україїні (серія А, АБ,Б).
Для здійснення АД аудитор повинен на підставі сер-тифікату отримати ліцензію.
Аудитору забороняється займатися торг., посеред., вир.д-стю, проте вони можуть отримувати девіденди. Сертифікацію (визначення кваліф. придатності ауди-торів) здійснює АПУ та її регіон.відділення. Право на отримання сертифікату мають громадяни Укр, які мають вищу освіту, досвід роботи не менше 3-х ро-ків (на посаді гол.бухгалтера, фінансиста, ревізора, економіста, юриста). Наявність певних знань з пи-тань аудиту визначається шляхом проведення іспиту. Строк дії сертиф. 5 років. Для отримання сертифі-кату претендент подає до АПУ в одному примірнику перелік таких документів: 1.клопотання за встанов-леною формою; 2. копія диплома засвідчена у встан. порядку; 3. виписка з труд.книжки, засвідч.у стан. порядку; 4.документ про оплату.
Всі ці док-ти надсилаються до АПУ і відп-сть за них несе особа яка їх подала. Іспити ,тобто визначення рівня знань, складаються кожним претенден том в порядку, затвердженому рішен ням АПУ.
Для проведення іспиту створюється комісія із 5 чле-нів. Оцінка ставиться так: складено або не складено. Наслідки іспиту заносяться до протоколу, який під- писуєтся членами комісії. Рішення екз. комісії пові-домляється особам в день складання іспиту. Видача сертифікату проводиться секратеріатом АПУ після затвердження протоколу рішень.
Аудитори, строк дії сертифікату яких закінчується не раніше 3 і не пізніше 1 місяця повинні подати до секретаріату АПУ документи: 1.клопотання; 2.витяг з труд.книжки; 3.сертифікат, термін дії якого закін-чується; 4.реферат про ауд. діяльність і підвищення кваліфікації за весь період дії сертифікату.
Якщо аудитори працюють за фахом не менш 3 роки і не мають ніяких зауважень по роботі, то приймаєть-ся відповідне рішення (заноситься до протоколу) і дія сертифікату продовжується на 5 років. Якщо аудитор не працював або працював менше 2 років, або не надав документів вчасно - складають іспит.
Ліцензування окремих аудиторів і ау диторських фірм здійснюється АПУ на підставі чинного законодавста. Строк дії також 5 років.
12. Організація управління аудитом в Укр.
Органом, який сприяє розвитку, удосконаленню, уніфікованості аудиторської справи в державі є АПУ, яка є незалежним самостійним органом .
АПУ форм-ся шляхом делегування до її складу 5-ти представників від проф.громадської орг-ції аудито-рів України, по одному представникові від МФУ, Гол. Держ. под. Інс-пекції Укр. НБУ, Мінстату Укр., Мінюсту та окр.фахівців від навч.,наук та ін. орг-цій.
Метою діял-сті АПУ є створення системи незалеж-ного фін-господ. контролю у формі аудиту.
Діял-сть АПУ грунтується на принципах демократії і самоуправління, колегіальності і гласності за умови одночасного збереження комерц.таємниці, персона-льної відповідальності аудиторів.
Осн.завданнями діяльності АПУ є орган-ція і коор-динація незалежної аудит.діяльності, сприяння її розвитку, удоско-налення аудиту в Укр. і т.п.
Затвердження норм і стандартів А є виключ.правом АПУ. Затверджені АПУ норми і стандарти аудиту є обовязковими для дотримання під-ми, установами та організаціями. АПУ здійснює сертифікацію і ліцен-зування субєктів, що мають намір займатися ауд. діял-стю, затверджує програми підготовки аудит-орів, норми і стандарти аудиту, веде реєстр ауд.фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторскі послуги.
Ліцензуванням окремих аудиторів і ауд. фірм здійс-нюється АПУ на підставі чинного законодавства. Клопотання про отримання сертифікату подається після держ.реєстрації ауд.фірми або окр.а-ра як с.п.д.
Крім АПУосн.структурними ланками, які безпосе-редньо займаються аудитор.діяльністю, є аудит. фірми та фіз. особи -аудитори.
Аудит.фірма - це орг-ція, яка має ліцензію на право здійснення аудит.діяльності та займається виключно наданням ауд.послуг. Ауд.фірмі дозволено здійс-ти ауд.діял-сть тільки при умові, що в ній працює хоча б один аудитор. Керівником фірми може бути тільки аудитор. Діял-сть незалежних ауд.фірм державному управлінню не належить. Ауд.фірми в залежності від участі в них аудиторів різних країн можно поділити на національні, в яких працюють тільки аудитори Укр, та міжнародні - спільні підп-ва, в яких приймаютьучасть аудитори різних країн. Осн. функ-ції ауд.фірм: 1.експертиза фін-госп діял-сті та стану майна підп-ва, 2. контрольно-ревізійна діял., 3. контроль достовірності б/о та звітності, 4. консультаційна ф-ція та інші.
11. Підходи до аудиту.
Із закорд.практики відомо що А має декілька підходів: -А, що підтверджує; -процедурний А; -системний А; -А зон ризику.
А, що підтверджує, полягає в перевірці дуже вел. к-сті факт.матеріалу,різ.записів для того, щоб зробити відп. висновок.При цьому може мати місце ризик невірного висновку про фактич.стан справ,н-д,через невідповідне тлумачення отриманих данних, і на підставі чого здійснюється узаг-ня..
З викор-ням процедур. Обсяг робіт аудитора дещо скорочується у зв”язку з тим, що на під-ві заздалегідь діють процедури опрац-ня даних,а а-тор перевіряє тільки їх надійність. Проте навіть в цьому випадку аудитор може затосувати невідп. методи одержання аудит. висновки, що також являє собою аудит. ризик.
При систем.А оцінюється ефективність функц-я системи БО і системи контролю клієнта. Тому необхідно оцінити ризик того, що в системах обліку і контролю є певні недоліки, і вони є не досконалі. Тому оцінюються не самі дані, а якість їх одержання і контролю.
При викор-ня А зон ризику визначаються найбільш суттєві позиції обєкта перевірки як фін., так і бух.звітності з урахуванням особливостей діяльності під-ва, а також зони ризику за всіма напрямками аудит.перевірки, тобто місця, де існує найбільш висока верогідність виникнення, допущення і можливого не виявлення помилок або обману. Такий підхід до проведення А є найбільш перс пективним, оскільки він дуже економний у зв”язку з тим, що скорочує строк проведення аудит. перевірки, її трудо- місткість і підвищує ефективність. Зазначемо, що аудит.ризик присутній при викор-ні 4-х названих підходів, але в різних ступенях.
14. Порядок створення аудиторських фірм.
Ауд. фірма- це орг-я, яка має ліцензію на право здійснення ауд. діяльності на теріторії Укр. і займається виключно наданням аудиторських послуг.
Ауд.фірми можуть утворюватись на основі будь-якої фор-ми власності і заг.розмір частки засновників (учасників, акционерів),які є не аудиторами у СФ не може перевищув-ати 30%.
Для держ.реєстрації подаються такі док-ти:
1) -рішення власника про створення юр.особи; -статут; -реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про держ.реєстрацію; -документ,що засвідчує спла-ту власником внеску до стат. фонду суб”єкта підпр.діяль-ті в розмірі, зг.зак-ва. 2);- док-т,що засвідчує внесен ня плати за держ.реєстрацію.
Дозволяється займатися аудит.діяльністю тільки при наяв-ності хоча б одного кваліфіковано го аудитора. Керівником ауд.фірми може бути тільки аудитор. Видача ліцензії ауд. фірмі здійснюється за умови,якщо в ній працює хоча б один аудитор.
Ліцензія (дозвіл) на проведення аудиту є док-м, що під-тверджує право її власника (юр. або фіз.особи) займатися аудитом в Укр. з дотриманням вимог ЗУ “Про АД”.
Для отримання ліцензії ауд.фірма після держ.реєстрації фірми як суб”єкта підпр-ої діяль-ті, подає до АПУ: 1)призвище, ім”я, по-батькові (як що фіз.особа), найме-нування ауд.фірми;
2) юр.та поштова адреса; 3)відомості про сертифікат; 4)відомості про всіх учасників (акционерів) фірми з числа аудиторів.
З клопотанням подаються: а)оригінали або нотаріально завірені копії засновни цьких док-тів та реєстраційного свідоцт ва ауд.фірми; б) копія платіжного доку мента про перерахування плати за ліцен зування до держ.бюджету.
На протязі 5 днів секретаріат розглядає ці док-ти і приймає відповідне рішення.

21.Відповідальність аудиторів і аудиторсь-ких фірм
Цивільно-правова відповідальність аудиторів та
аудиторських фірм:
за неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.
Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.
Всі спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог ЗУ “Про АД”.
Інші види відповідальності аудиторів :
За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або анулювання сертифікату та ліцензії.
Припинення чинності сертифікату та ліцензії :
- припинення чинності сертифікату або ліцензії на аудиторську діяльність здійснюється на підставі рішення Аудиторської палати України у випадках:
1) встановлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;
2) систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм та стандартів аудиту.
- порядок припинення чинності сертифікату та ліцензії на аудиторську діяльність визначається Аудиторською палатою України.
Рішення Аудиторської палати України щодо припинення чинності сертифікату та ліцензії можуть бути оскаржені до суду або арбітражного суду.
15. Договір на проведення аудиту.
Договір на проведення аудиту є осн. док- м, що засвідчує факт досягнення домовленості між замовни-ком та виконавцем про проведення ауд.перевірки.
Укладенню договора повинен передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Клієнт надсилає до аудиторської фірми листа з проханням про прове-дення аудиту, у якому вказує мету проведення аудиту й ті задачі, які необхідно вирішити у процесі аудиту: бажаний масштаб ауд. перевірки. Лист-відповідь а-ра підтверджує його згоду з поставленою задачею, й масштабом аудита й може містити положення, які стосуються ступеня відпов-ті перед клієнтом. Після обміну листами та на їх основі складається договір на проведення аудиту.
Детальний зміст договору на проведення аудиту може бути різним в залежності від конкретної ситуації, про-те існує ряд моментів, які у будь-якому випадку по-винні знайти відображення у договорі.
В договорі обов”язково повинні бути обумовленні наступні положення: 1) мета аудиту; 2) масштаб аудиту, включаючи посилання на діюче законодавс-тво, стандарти, нормативи та інші аналогічні докумен-ти (поняття масштабу А включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки; склад, кількість і обсяг аудит.процедур); 3) можливість доступу до будь-яких записів, документації та ін шої інформації, замовлен-ною у зв”язку з аудитом; 4) відпов-сть керівництва підпри-ва, яке перевіряється, за надану аудиторам інформ-ю; 5)умови відп-сті за початкові залишки при першому проведенні А або якщо попередні перевірки вик-сь іншим аудит-м; 6) вказівка на те, що у зв”язку з сутністю перевірки та інших властивих аудиту обме-жень, існує можливість і навіть імовірність того, що будь-які навіть суттеві помилки мо жуть залишитись невіднайденими; 7) форма, у якій замовнику буде видана інфор-я про результати проведеної аудитором роботи Також до договору може бути включені такі положен-ня: 1) угоди, які стосуються планування аудиту; 2) угоди, які стосуються залучення до перевірки інших аудиторів та експертів з деяких аспектів аудиту; 3) угоди, які стосуються залучення до перевірки внутр-х аудиторів та іншого персоналу клієнта; 4) порядок розрахунків за виконання робіт по проведенню ауд-у; 5) будь-які обмеженя ауд. зобов”язання; 6) посилання на будь-які дод. угоди між ауд-м і клієнтом.
Структура договору типова: преамбула; предмет до-говору; зобовязання сторін; порядок здавання та приймання робіт; термін виконання робіт; вартість робіт та порядок розра-хунків; відповідальність сторін; термін дії договору; реквізити сторін; особливі умови. Окремі положення договору можуть пояснюватися додатковими документами (додатками до договору).
17. Міжнародні нормативи аудиту.
Стандарти аудиту- це заг.керівні матеріали для допомоги ауд-ам у виконанні їх обовязків з аудиту ф/з. У них подано проф.вимоги до якості (компетентність, незалежність,обєктивність) ауд-ра та ауд. висновків і доказів (свідчень).
Метою стандартів аудиту є встановлення заг.правил ауд.діяль-ті щодо орг-ції і методики проведення. У практиці аудиту в У в перехідний період до ринк.ек-ки необхідно користуватися між. і нац. станд-ми, норм. док-ми з ор ганізації і методології б/о і фін.-госп. контролю, які застосовуються у вітчизняній практиці.
Осн. принципи і вимого щодо розробки станд-в аудиту визначені міжнародними нормативами аудиту -1 “Мета і осн. принципи проведення аудиту” і 3 “Осн. принципи регулювання аудиту”. До осн.принципів норм аудиту відносять:1) цілісність,обєктивність і незалежність,конфеденційність,знаня і компетентність; 2) правила використання рез-тів робіт, виконаних іншими аудиторами; 3)документальне оформлення,планування,одержання доказів ауд-ом; 4)перевірка систем обліку і внутрішнього контролю; 5) аналіз вис-новків ауд-ра і складання ним звіту.
Кожний стандарт має визначити певну частину або сторону ауд. ро-боти, повинен бути коротким і лаконічним, але з достатньою повно-тою описувати вимоги до обєкта стандарту.
Між.норми аудиту, розроблені і затверджені Між.федерацією бухгалтерів, це:
МНА 1 ”Мета і осн.принципи проведеня аудиту”
МНА2 ”Обовязки ауд-ра перед клієн-м”
МНА3 ”Осн.прин-пи регулю-ня аудиту”
МНА4 ”Планування аудиту”
МНА5 ”Використання матер-в іншого ауд-ра”
МНА6 ”Оцінка ризику і внутрішній контроль аудиту”
МНА7 ”Контроль якості роботи ауд-ра”
МНА8 ”Ауд-кі докази” МНА9 ”Документація аудиту”
МНА10 ”Використання рез-тів внутр-го аудиту”
МНА11 ”Помилки аудиту”
МНА12 “Аналітичні процедури аудиту”
МНА13 “Синтетичні процедури аудиту”
МНА14 ”Інша інф-ція з фін-ї дія-ті,яка підлягає аудиту”
МНА15 ”Аудит при електроній обробці даних”
МНА16 ”Техніка проведеня аудиту з використаням компютерів”
МНА17 ”Контрагенти замов-ка і аудит”
МНА18 ”Викор-я висновків експертів при аудиті”
МНА19 ”Аудиторська вибірка”
МНА20 ”Вплив електр-ї обробки даних на оцінку обл-х сис-м і внут-го контр-ю”
МНА21 ”Події, які відбулися у замовника після складання балансу і висновку аудитора”
МНА22 ”Репрезентація керів-ва щодо інформації, поданої аудиту”
МНА23 ”Оцінка аудитором можливості постійного функціонування підприємства”
МНА24 ”Висновки аудиторів спец.призначення”
МНА25 ”Обгрунтованість і ауд-й висновок”
МНА 26 ”Аудит облікових оцінок”
МНА 27 ”Аудит перспективної фін.інф-ції (бізнес-плану)”
МНА 28 ”Аудиторський звіт”
МНА29 ”Відповідальність аудитора”
18. Націо-і нормативи аудиту Укр.
АПУ з метою регламент-я правил і порядку проведення аудиту та виконання ауд. послуг розробляє і частково завершили складання нац.станд-в аудиту. Грунтуються вони на закон-тві Укр про діяль-ть і між.нормах ауди-ту, а також проф. термінології, прийнятій у світ.практиці.
Правові й орган.основи ауд. д-сті в У реглам-ся законом, а також норм.актами про сертифіка-цію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності.
01 Вимоги нац.нормативів аудиту.
02 Осн.вимоги до аудиту
03 Мета та заг.принципи аудиту фін. звітності.
04 Договір на проведення аудиту
05 Контроль якості аудит-х послуг
06 Документ оформлення аудит. перевірки
07 Помилки та шахрайство
08 Перевірка дотримання під-ми вимог законодавчих та нормативно-правових актів У
09 Планування аудиту
10 Знання бізнесу клієнта
11Суттевість та її взаємозв. з ризиком ауд. перевірки
12 Оцінка системи внутр. контролю п-ва та ризику, повязаного з ефективністю її функціонування
13 Аудит в умовах електронної обробки даних
14 Аудиторські докази
15 Відношення аудитора до поч.залишків по рах-х обліку під-ва при першій аудиторській перевірці
16 Аналітичні операції
17 Вибіркова перевірка
18 Аудит облікових оцінок
19 Споріднені сторони
20 Події, що мають істот. вплив на ауд.звіт і відб-ся після дати складення фін.звітн. під-ва та ауд.висновку.
21 Концепція діючого підприємства.
22 Інфор-ія, що надається а-рові кер-вом п-ва.
23.Використання рез-тів роботи ін. аудитора.
24 Врахування роботи фахівців внутр.аудиту.
25 Залучення експертів.
26 Аудиторський висновок.
27 Інша інф-ція в документах, що стосуються перевіреної аудитором фін.звітн. підприємства.
28 Ауд.висновки спеціального призначення.
29 Оцінка преспективної фін.інформації.
30 Використання компютерів в галузі аудиту.
31 Вплив системи електр.обробки данних на оцінку систем б/о і внутрішнього контролю.
32.Оцінки власт. ризику і ризику невідпо-відності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки.
24 Законодавчі акти Укр про ауд. діяльність.
Осн. документами для аудиторів є ЗУ “Про АД” із змінами і доповненнями до нього та Постанова про його введення.
Рішенням Держ. комісії з ЦП та фондового ринку У від 19 березня 1997 року затверджено вимоги щодо ауд. перевірки ВАТ і під-в-емітентів облігацій (крім КБ, інституційних інвесторів).
Згідно статті 22 ЗУ “Про ЦП і фондову біржу” від 18 червня 1991 року №1201-ХП (зі змінами і доповненнями) аудит бухг. звітності та фін.становища емітента при реєстрації випуску цінних паперів є обовязковим. При поданні регулярної інформації про емітента (не рідше ніж один раз на рік) обовязковим є підтвердження аудиторською фірмою річного Б і складання довідки про фінансове становище (ст. 24).
Таким чином в Укр створені законодавчі акти, на підставі яких здійснюється АД в Укр. АД включає в себе орг.і метод.забезпечення аудиту, практ. виконання ауд.перевірок та надання інших ауд.послуг.
Також при здійснені ауд.діял-сті слід керуватися націон.нормативами аудиту України, які затверджені Ауд.палатою Укр.
25. Критерії оцінки фін. звітності аудитором.
Критерії - мірило оцінки, за допомогою якого можна визначити відповідність звітності попередньо встановленим нормам, правилам, показникам.
Перевірка ф/з повинна здійснюватись шляхом її оцінки по певним ознакам і відповідним їм критеріям:
По повноті - впевнитись, що матеріальні запаси в ф/з відображені в повному обємі;
По оцінці - перевірка правильності оцінки матеріальних запасів протягом всього звітного періоду, постійність методів, що застосовувались: по обліковим, договірним цінам, по фактичній і середньозваженій вартості, ФІФО, ЛІФО і т.д. особливий ризик представляє правильність оцінки матеріальних запасів у випадку уцінки або до оцінки.
По фактичній наявності - необхідно впевнитись в реальній наявності конкретних видів, найменувань матер. запасів, які в своїй совокупності відображені в звітності.
По принадлежності - перевірити, чи всі матеріальні запаси, фактично наявні і відображені у звітності належать під-ву, тобто встановити майнові права.
По правильності відображення - передбачає перевірку правдивості, точності відображення матеріальних запасів на дату складання звітності, правильність початкових залишків.
По обережності - перевірка правильності обліку затрат і втрат, що відносяться до звітного періоду, що перевіряється.
По законності - перевірка законності здійснення операцій по придбанню, зберіганню, контролю наявності, використанню і реалізації матеріальних запасів у відповідності з діючим законодавством і нормативними документами.
По постійності - аудитор перевіряє постійність облікової політики на під-ві, а також неперервність його роботи.
По відповідності - перевірка аудитором дотримання границь облікового періоду.
27. Методичні прийоми аудиту.
Метод опитування передбачає отримання письмової та усної інф-ції з питань аудиторської перевірки від працівників під-ва- його керівника, управлінців, менеджерів, гол. бух-тера та інших відповідальних осіб. Отримані відповіді входять до складу аудиторських доказів.
Метод інспекції в зарубіжній літературі та практиці передбачає перевірку фізичної наявності матер.активів,необхідність їх для госп-ї діял-ті клієнта, а також перевірку відповідних облікових записів,розрахунків.
Метод аналітичного огляду полягає у розрахунку аналіт.показників та визначенні аудитором тенденцій,перспектив діял-ті підприємства-клієнта не тільки за даними його фін.звітності, а й за рез-ми роботи інших споріднених під-ств цієї галузі.
Запит-метод, письмовий лист-запит, що поси-лається в банк, який обслуговує під-во або дебіторам чи кредиторам. Широко використовується запит до юриста, що веде справи підп-ва-клієнта.
Крім того можуть застосуватися методи спостереження, підтвердження, вивчення і узагальнення.
56. Аудиторський висновок. (норматив 26)
АВ - це офіційний документ, який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинного закон-вства та встановлених нац.нормативам Б/О і фін-госп дяльності.
В нац. нормативах аудиту є норматив № 26 «АВ». Цей норматив розроблений на підставі зак. Укр «Про ауд.діяльність» затвердженого ВРУ від 22.04.93 року В цьому нормативі говориться, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі отриманих аудиторських доказів, для підготовки АВ про перевірену фін.звітність.
Рез-тати аудиту оформляються у вигляді АВ,який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фін.звітність.
АВ складається у вільній формі. Але обовязково в ньому мають бути наступні розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки; висновок аудитора про фін.звітність; дата аудит. висновку; адреса аудит. фірми; підпис аудиторського висновку.

Заголовок АВ

У заголовку АВ говориться про те, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудит. фірми. Наводиться повна назва під-ва, яке перевірялось, та час перевірки.

Розділ «Вступ». АВ повинен містити інф-ю про склад фін.звітності та дату підготовки звітності. У цьому розділі говориться про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво під-ва, про відповідальність аудитора за аудит. висновок, який обгрунтовується результатами проведної перевірки. Вступна частина АВ може бути наведена з використанням наступних висловлювань: «Згідно з договором № від 01 січня 200..року аудиторська фірма (наводиться повна назва аудиторської фірми) провела аудит поданого в додатку зведеного Б акціон.КБ (наводиться повна назва банку).(далі-« банк ») станом на 1 січня 200.. року, звіту про прибутки і збитки, використання прибутку, звіту про затрати на кап.вкладення, звіту про наявність і рух ОЗ та амортизаційного фонду, звіту про розкрадання та про рахунки за 19…рік . відповідальність стосовно зазначеної фін.звітності несе керівництво банку. Нашим обовязком є висловлення висновку стосовно цієї фін.звітності на підставі проведеного аудиту».

Розділ «масштаб перевірки» - в АВ необхідно наводити масштаб аудиту і зміст проведених робіт. Цей розділ АВ дає впевненість його користувачам у тому, що ауд.перевірка здійснена у відповідності з вимогами Укр-го законодавства та норм які регулюють аудит. практику та ведення БО. У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що в фін.звітності немає суттєвих помилок. Під час ауд.перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутр. контролю під-ва на предмет їх суттєвого впливу на фін.звіт.

Далі говориться про те, що аудитор використовував принцип вибіркової перевірки інф-ції і що під час перевірки він брав до уваги тільки суттєві помилки. Також дається інф-ція про принципи Б/О, які використовувалися на під-ві у період перевірки. В цьому розділі можна навести такі висловлення : «Ми провели нашу перевірку у відповідності з вимогами ЗУ «Про АД» та «Нац-х нормативів аудиту в У».

Під час аудиту зроблено дослідження шляхом тестування доказів на обгрунтування сум та інф-ції, розкритих у фін.звіті, а також оцінку відповідності застосованих принципів обліку нормативним вимогам що до організації БО та звітності в У, чинним протягом періоду перевірки. Крім того, шляхом тестування здійснено також оцінку відповідності данних звітності з метою оподаткування БО. На нашу думку, проведена аудиторська перевірка забезпечує розумну основу для АВ» .

Розділ «Висновок аудитора про перевірену фін.звітність». у цьому розділі дається висновок про фін.звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах, а саме: «ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у додатку №1 , фін.(бух) звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фін.інф-ю про під-во станом на 1 січня 200.. року згідно з нормат. вимогами щодо орган-ції БО та звітності в У».

Розділ «дата АВ» аудитор повинен проставляти дату АВ на день завершення А/Пер. Дата в АВ проставляється або перед вступною частиною АВ, або після підпису аудитора.

Розділ «Підпис АВ». АВ підписується директором ауд.фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифікату аудитора Укр на вид проведеного аудиту.

Розділ «Адреса ауд.фірми». - вказуються адреса дійсного місцезнаходження ауд.фірми та номер ліцензії на ауд.діяльність. Ця інф-ія може розміщатися як при кінці АВ, після підпису аудитора, так і в матриці бланку ауд.фірми.
16. Професійна етика аудиторів України.
Кодекс проф.етики аудиторів У затвердж.АПУ №73 від 18.12.98р і містить 14 розділів: 1)обєктивність 2)вирішення етичних конфліктів 3)проф.компетентність 4)конфеденційність 5)податкова практика 6)закордонна діяль-ть 7)самореклама 8)незалежність 9)оплата за угодою і комісійні 10)несумісна з практикою ауд.діяль-ть; 11)грош. суми клієнтів;12)взаємовідносини з ін.аудиторами; 13)реклама і пропозиція послуг;14)керівництво з прийняття ауд.клятви.
Кодекс запроваджує правила надання ауд.послуг, а також фундамен-тальні принципи етики, яких має дотримуватись аудитор.
Мета професії незалеж.аудитора - забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення макс еф-ті праці, спрямованої на задо-волення потреб укр.сусп-ва. Для цього потрібно дотримуватись 4 осн. вимог до неї: вірогідність (укр.суспільство відчуває потребу в користуванні достовір.інф-цією), професіоналізм (визначені клієн-тами вимоги до аудиторів), якість послуг (виконання ауд.послуг має зд-сь в сувор. відп-ті з діючими нормативами, правилами аудиту, Кодексом),довіра (користувачі послуг а-ра мають бути впевнені в тому , що він ніколи не порушить проф.етики і буде дотримуватись її протягом всієї практики).
Фундаментальні засади етики аудитора: чесність,обєктивність,конфеденційність,проф.поведінка,проф.норми.
Розділи Кодексу:
1) а-р зобовязаний демонструвати свою обєктивність,професіоналізм і неупередженість суджень; 2) стикаючись із важлив. питаннями етики а-ри повинні відштовфуватись від прийнятих договір. відно-шень з замовником, щоб знайти реаліз-ю оптим-го шляху вирішення конфлікту 3) шлях до проф. компетентності може бути розділений на дві стадії: досягненя проф. комп-ті і підтримання її на потрібному рівні;
4) Аудитор зобов'язаний суворо дотримувати конфеденційно-сті інфор-її щодо справ клієнта 5)завданням а-ра, що робить проф послуги в галузі опод-ня є створе-ня атмосфери найбільш. сприяння клієнту. Надані послуги мають бути грамотні і не порушувати обєктивності та конфеденційності. При наданні послуг з питань опод-ня а-р мусить видавати висновок, що відповідає вимогам укр. зак-ва. При підготовці податк.деклар. для клієнта а-р не має права гарантувати її абс.правильність, а також те, що запропоновані рекомендації по податкам не підлягають ніякому сумніву, відповідальність несе клієнт. А-р не повинен брати участь у складанні звіту або податк. деклар.,якщо є підстави вважати що в звіті а) криється обман або неправильне представлення даних;
б) містяться положення або інформація, не підтверджені знанням того, що вона не є помилковою або обманом;
в) є пропуски або відсутня ясність представлення інформації в звітності, через що і будь-який такий пропуск або відсутність ясності дадуть податковим органам неправильне уявлення про звіт (декларацію);
6) Аудитор, що одержав ліцензію Аудиторської палати України на аудиторську діяльність, має право здійснювати діяльність на тимчасовій або постійній основі в закордонній державі. У будь-якому випадку аудитор повинен робити професійні послуги відповідно до вимог національних нормативів аудиту і дійсного Кодексу етики або ж відповідно до вимог міжнародних стандартів аудиту, якщо конкретні національні норми і правила з окремих питань аудиторської практики відсутні.
7) Бажано, щоб громадськість мала уявлення про види послуг, що робляться аудитором як фахівцем в галузі аудиторської допомоги. Отже, не забороняється повідомляти таку інформацію громадськості на формально встановленій основі;
8) При виконанні завдання по складанню будь-яких видів звітності аудитори мають бути незалежними як реально, так і формально;
9) Під час надання ауд. послуг ауд-р оцінює свою відповідальність перед клієнтом, яка обумовлюється обов'язком застосування ним відповід .норм і правил, що регулюють ауд. діял-ть і принципи об'єктивності. Ця відповідальність передбачає обов'язкову наявність у аудитора проф. знань і освіти, що досягаються на відповідних курсах підготовки аудиторів, шляхом самоосвіти й удосконалення особистого досвіду роботи. З урахуванням вищенаведених чинників аудитор робить розрахунок винагороди за надані ним ауд.послуги;
Аудитор не повинен платити будь-кому комісійні за залучення клієнта, а також сам не повинен одержувати комісійні за вербування клієнта для третьої сторони. Аудитор не повинен одержувати ніяких комісійних за передачу клієнту продукції або зроблені послуги іншими особами;
10) Аудитор не повинен одночасно займатися будь-якими іншими видами діяльності, що є несумісними з наданням послуг професійного характеру і можуть завдати шкоди його чесності, об'єктивності, незалежності або репутації аудиторської професії.
11) Аудитору не рекомендується зберігати в себе грошові суми клієнтів;та ін.
57. Види аудиторських висновків.
Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фін.звітн.(ФЗ) під-ва.
Позитивний висновок представляється клієнту у випадках коли на думку аудитора виконано наступні умови:
1)аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;
2)надана інформація достатня для відображення реального стану справ на під-ві;
3) є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;
4)фін.документація підготовлена у відповідності з прийнятою на під-ві системою БО, котра відповідає вимогам Укр законодавства;
5) Фін.звітн. складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих протиріч;
6) ФЗ складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.
Враховується також стан обліку та фін.звітності під-ва.
Якщо під час ауд.перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом під-ва, але йому було представлене аргументоване і переконлеве їх обгрунтування, то в аудит. висновку ці події та рішення наводити необовязково, оскільки вони не міняють зміст безумовно позитивного висновку.
Аудитор не може видати позитивний висновок при існуванні фундаментальної непевності і незгод. Існують основні причини фундаментальної непевності: значні обмеження в обсязі аудит. роботи у звязку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення, не може виконати всі необхідні аудиторські процедури, ситуаційні обставини, непевність у правильності висновків у конкретній ситуації.
Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження з думками стосовно відповідності фактів або сум у ФЗ даним обліку; фундаментальна невзгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність діючому законодавству порядку оформлення або здійснення операцій та встановленим нормам.
Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Наявність фундаментальної незгоди може привести до представлення клієнту негативного ауд.висновку, наявність фундаментальної непевності може стати підставою для відмови від ауд.висновку.
У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу , де аудитор висловлює негат. висновок або даватися посилення на додаток до ауд. висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності і повноти ФЗ.
Якщо аудитор має намір представити клієнтові позитивний висновок, у якому наявна фундаментальна непевність з окремих питань і наводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фундаментальної непевності, то в аудит. висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операціях, проводках, позиціях звітності), і після цього дається остаточний висновок про достовірність і повноту фінансової звітності підприємства
При підготовці негативного аудиторського висновку доречні наступні висловлення: "не задовольняє вимогам", "перекручує дійсний стан справ", "не дає справжнього уявлення", "не відповідає", "суперечить".
Якщо аудитор дає відмову від представлення аудиторського висновку, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.
Позитивний висновок(існує безумовна позитивна згода)
"... В результаті проведення аудиту встановлено:
Надана інформація дає дійсне й повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб'єкта, що перевіряється. Система бухгалтерського обліку, що використовувалася на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам.
Фінансову звітність підготовлено на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку і достовірно та повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 19.. року згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського обліку та звітності в Україні."
Продолж. Вопр. №57
Позит. висновок(існує нефундаментальна непевність)
"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються, наприклад, неучасті аудитора в інвентаризації активів, неможливості підтвердити початкові залишки в балансі з причини того, що аудит проводився іншою аудиторською фірмою, а також з причини обмеженості інформації Ми не можемо дати висновок по вказаних моментах, однак ці обмеження мають незначний вплив на фінансову звітність та на стан справ у цілому.
Ми підтверджуємо те, що за винятком обмежень, які зазначені вище (або "які викладені у додатку N 1 до аудиторського висновку) фінансова звітність, у всіх суттєвих аспектах, достовірно і повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 19... року згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні".
Умовно-позит. висновок(існує фундаментальна незгода)
"... Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій, або пишеться: "які викладені у додатку N 1 до аудиторського висновку", проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства.
Ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у додатку N 1, фінансовий звіт, в усіх суттєвих аспектах, достовірно та повно подає фінансову інформацію про Банк станом на 01 січня 19... року згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні".
Негативний аудиторський висновок
"У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень, або пишеться: "які викладені в
додатку N 1 до цього висновку". Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостовірно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 19... року, не виконані наступні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні ( в стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку, або пишеться: "з питань які наводяться в додатку N 1").
Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на Підприємстві, що склався на 01 січня 19ХХ року".
Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора
"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вказати факти) з причини (вказати причини неможливості) Ми не можемо надати висновок стосовно вказаних моментів.
Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному).
У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів, Ми не можемо видати об'єктивний аудиторський висновок по фінансовій звітності, підготовленій станом на 01 січня 19... року."

26. Хар-ка методів аудит. контролю

Метод аудит.контролю - це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його законодавчого та нормативно-правового регулювання в умовах ринкової економіки.

Метод аудит.контролю поділяється: на загальнонаукові методичні прийоми і власні методичні прийоми. Загальнонау-кові методичні прийоми включають аналіз,сінтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конктре-тизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Аналіз - це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові обєкти.

Синтез- прийом вивчення обєкта в цілісності, в єдності і взаємозв'язку його частин.

Індукція - прийом дослідження, - способом виведення висновків від окремого до загального.

Дедукція- досліджують стан обєкта в цілому, а потім його складових елементів, тобто висновки від загального до окремого.

Аналогія - прийом наук.висновків, завдяки якому досягають пізнання одних обєктів на основі подібності їх з іншими.

Моделювання - прийом наукового пізнання, що грунтується на заміні обєкта, явища, які вивчають, на їх аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу.

Абстрагування- прийом відволікання. (напр.,перевіряють стан контролю труд.дисципліни в окремих підрозділах під-ва і абстрагуючись, роблять висновки в цілому).

Конкретизація - дослідження обєкта у всій різнобічності їх.

Системний аналіз - вивчення обєкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему.

Функціонально-вартісний аналіз - вивчення обєктів на стадії інженерної підготовки вир-ва, яка включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження функціонування їх.

Власні методичні прийоми - це специфічні прийоми, вироблені практикою на основі досягнень економ. науки. Їх можно обєднати в групи: органолептичні, розрахунково- аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації рез-тів контролю.

Органолептичні- інвентаризація, контрольні заміри робіт, вибіркові і суцільні спостереження, технологічний та хіміко- технологічний контроль, експертизи, службове розслідування, експеримент.

Розрахунково- аналітичні - екон.аналіз, статист.розрахунки, економіко-математичні моделі.

Документальні- інформаційне моделювання, дослідження док-в, камеральні перевірки, нормативно-правове регулювання.

Узагальнення і реалізація рез-в контролю - сукупність прийомів синтезування рез-тів контролю і прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків у фін-господ діял-стя підп-ва і запобігання їм у майбутньому. До них відносять: групування недоліків, документування рез-тів проміжного контролю, аналітичне групування, слідчо-юридичне обгрунтування, систематизований виклад недоліків у акті аудиту, прийняття рішень за рез-ми аудиту, контроль за виконаннями прийнятих рішень.

64. Аудит запасів.
Згідно з П(С)БО 9 “запаси”, запаси - це активи, які:
- утримуються для подальшого продажу при умові звичайної господарської діяльності;
- знаходяться в процесі вир-ва з метою подальшого продажу продукта вир-ва;
- утримуються для використання в процесі вир-ва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управлінні під-вом.
Запаси включають: сировину, осн та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби; незавершене вир-во, готову продукцію, товари для подальшого продажу, МШП, молодняк тварин.
При вивченні операцій з запасами необхідно ознайомитися з формою ведення обліку, документообігом та процедурами, які виконуються по участку матеріал.цінностей. При перевірці сутності та повноти обліку запасів потрібно також ознайомитися з процесом інвентаризації на під-ві та провести вибіркову перевірку, щоб прослідити процес складання опису матер. цінностей. При перевірці процесу інвентаризації на під-ві аудитором збираються дані наскільки правильно проводилася інвентаризація та як її рез-ти відображені в облі-ку. Аудитор вивчає орган-цію заключення договорів про матер.відповідальність, стан склад. господ-ва, розміщення запасів, дотримання правил їх зберігання та охорону.
Важливо правилно визначити об'єкти аудиту. Це приймання цінностей за кіл-стю та якістю, їх зберігання, брак, норми витрат на вир-во, МШП, б/о, звітність, первинні док-ти та ін.
При аудиті матер.цінностей використовують способи та прийоми вивчення первин.док-тів, які забезпечують максимал.ефект та дозволяють зробити обгрунтовані виводи. Прийоми та способи перевірки бухг.даних поділяють на загальні та частні.
Обов'язково перевіряється правильність оприбут-уання матер.цінностей на складі. Спочатку аудитор перевіряє відповідність даних первинних док-в фактично оприбуткованих матер.цінностей та матер.цінностей , які показані в приходних ор-дерах. Бувают випадки придбання запасів через підзвітних осіб. Аудитор перевіряє авансовий звіт та встановлює на основі чого були придбанні матер.цінності, правильність оприбутковання їх на склад.
Особливу увагу аудитор приділяє перевірці дотримання податкового закон-ва та відображен-ня в б/о ПДВ по придбаним матеріалам.
Також одним з важливих питань при перевірці є вивчення того, якої облікової політики дотримується під-во при оцінці матеріалів. Потім перевіряють чи були протягом звітного періоду відхилення від обраного методу оцінки запасів.
Особливу увагу приділяють витратам запасів. При здійс-ні перевірки витрат матер.цінностей на вир-во аудитор з'ясовує, якою системою обліку користується під-во при списанні матер.цінностей
При відпуску мат.цінностей за лімітно-заборними картами слід мати на увазі, що це здійс-ся у відповідності з нормативами на певний об'єм вир-ва. Аудитор перевіряє правильність відпустку матер.цінностей у відповідності з встановленними нормами на їх вир-во, встановлюється повноти закриття лімітно-заборних карт та правильність списання їх на відповідні рахунки б/о.
Для то,щоб виявити випуск необлікованої продукції, необхідно співставити кіл-сть оприбуткованої продукції по док-там складу з кіл-стю продукції, за виготовлення якої нарахована з/п.
При перевірці реал-ції матер.цінностей на сторону перевіряється правильність віднесення сум за реалізовані цінності на рахунки б/о, повно-та та правильність нарахування сум ПДВ.
Також аудитор перевіряє дотримання порядку обліку та контролю по виданним довіреностям.
Аудитор також перевіряє своєчасність та правильність складання комерційних актів та актів приймання матеріалів.
Аудитор перевіряє правильніст обліку МШП. Спочатку перевіряється правильність віднесеня цінностей до МШП, потім правильність нарахування зносу. Необхідно звірити нараховану суму зносу з сумою, яка відоб-ся в балансі. Аудитор перевіряє правильність ведення обліку МШП у містах їх використання.

Продовж. Пит. №64.

Найбільш типовими порушеннями бувають: незадовільна орг-ція склад.госп-ва та зберігання запасів; завищення собів-сті, порушення правил приймання цінностей, неповне оприбуткування цінностей, нераціональне витрачання мат-лів на вир-во, порушення норм їх відпустку, помилки при обробці док-тів, відпуск за заниженими цінами. Переоцінка та уцінка товарів - складна ділянка роботи. ЇЇ мат-ли підлягають суцільній (сплошной) перевірці.
Заключним етапом перевірки є співставлення даних аналітичного та синтет.обліку.

37. Шляхи виявлення помилок та обману.
Помилки та обман, які були допущені на окремих ділянках виробн.,господ. та фінанс. діяльності підп-ва, аудитор виявляє при дослідженні їх відображення в б/о шляхом застосуванняя спеціал. способів докумен-тального та фактич. контролю. Обман та помилки виявляють при перевірці правильності відображення розрахунків та підрахунків, відображ.господарських операцій на рахунках б/о, складання форм бухг. звітності. Багато фактів порушень виникають внаслі-док неправильних арифмет.дій, вони призводять до перекручення данних про рівень витрат на вир-во та фін. рез-тів. Потрібно багато увати приділяти правиль-ності підсумкових даних в перв.док-тах та звітах, регі-страх анал. та синтет. обліку та ін. Одним з методів ауд.перевірки є перевірка правильності складання звітів касира та перенесення даних в ж/о. Перевіряється правильність перенесення залишка на початок дня, оборотів та визначення залишка на кінець дня.
При перевірці операцій на рахунках в банках перевіряється правильність руху грош.коштів по випискам банку з рухом коштів по цьому рахунку в б/о. Практика аудиту свідчить, що в рез-ті перекручення підсумків(итогов) здійснюються злочи-ни.
Обман та помилки виявляються також при арифмети-чній перевірці правильності данних аналіт.обліку та співставлення їх з данними синтет.обліку. Часто виявляють факти обмана та помилок, які замасковані неправильними розрахунками.
32. Методика визначення величини аудитор. ризику.
Проведення аудиту завжди супроводжується певним ступенем ризику, це питання є дуже важливим при попередній оцінці стану клієнта.
Розрізняють 2 методи оцінки ауд.ризику:
-інтуітивний
-розрахунковий
Інтуіт. -- полягає в тому,що аудитор,виходячі з власного досвіду і знання діяльності клієнта,визначає ризик на підставі звітності в цілому або в окр.групах операцій і використовує цю оцінку при плануванні аудиту. Інтуіт.оцінка ризику проводиться також за даними усного опитування, тестування персоналу під-ва, проте інтуіт.оцінку ауд.ризику можна викор-ти по відношенню до невеликих під-в., тому цей метод не отримав широкого застосування у світ.ауд. практиці.
Розрахунковий -- припускає оцінку ауд.ризику шляхом упорядкування і розвязання спец. фактор.моделі відповід. величин.
Між. і нац.нормами аудиту передбачено моделювання ауд-го ризику. Загальна модель ауд.ризику може бути представлена таким алгоритмом:
АР=ВР*РК*РН або АР= РУхРКхРВ, де
АР-ауд.ризик РУ-ризик обліку,
ВР-внутр-госп.ризик РК- ризик сист.внутр.контролю
РК-ризик контролю РВ - ризик виявлення
РН-ризик невиявлення.
Ступінь ауд.ризику за поданою моделлю грунтується на експертній оцінці аудитора.
Припустимо, що аудитор оцінюючи попередню програму аудиту для клієнта визначив,що внутр.-госп.ризик=70%,ризик контролю-40%,ризик невиявлення-15%.
Р=0,7*0,4*0,15=4,2 % Якщо аудитор дійшов висновку, що достатній рівень прийнятного ризику має бути не менше ніж 4,2%, то ризик цілком задовільний, тобто за цього ауд.ризику ні майнових,ні моральних збитків клієнту і ауд-й фірмі завдвно не було.
Ступінь ризику може коливатись від 0 до 100 , але не вище і не нижче цих значень.
Або ще одна формула: АР= РУ*РК*РАО*РТ, де РАО- ризик аналітичного обзору, РТ- ризик тестового контролю.

34. Поняття та причини виникнення помилок.
Даючи оцінку виявленим порушенням, аудитор повинен визначити їх зміст і виділити помилки від шахрайства. Під час перевірки можуть бути виділені однакові факти порушень, які після дослідження можно класифікувати на зувмисні чи незувмисні. Помилки та обман, що допущені на окремих відділах виробничої, господарської та фінансової діяльності під-ва, аудитор виявляє при вивченні їх відображен-ня в бухг. звіті шляхом застосування спеціальних способів документального і фактичного контролю.
Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації в рез-ті арифметичних або логічних по-милок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного предс-тавлення в обліку фактів госп. діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне відображення записів в обліку.
Класифікація помилок:
1. арифметичні або грамотичні в облік.док-тах;
2. пропуск або неправильна інтерпретація фактів;
3. неправил.застосування облік.рішень (бух.провод.).
Осн.причини виникнення помилок:
1. некомпетентність облік.персоналу;
2. нестабільне фінан. і податкове законод-во;
3. відсутність належного поточного контролю;
4. невідповідність складності бізнесу системі рахів-ництва;
5. зіпсована комп'ютерна техніка або її відсутність.
Обман і помилки виявляють:
- при перевірці правильності вироб. розрахунків, відображення господарських операцій на рахунках бухг. обліку, складання форм бух звітності.
- при арифметичній перевірці правильності даних аналітичного обліку і порівняння його з даними синтетичного обліку розрахунків і т.д.
Аудитор повинен повідомити про виявлене шахрайс-тво або помилки керівнику підприємства, навіть тоді, коли він припускає, що помилки (шахрайство) можуть існувати і це може не вплинути на фінансову звітність підприємства.
У випадках, коли аудитор дійшов висновку, що по-милки та шахрайство є істотними на рівні фінансової звітності і не можуть бути зроблені виправлення звітності, то слід дати негативний ауд. висновок, або відмовитись від висновку.
В обов'язки аудитора не входить повідомляти про порушення ще когось крім власників. Сторонні ко-ристувачі фінансової звітності мають право вимагати надходження інформації про результати проведеного аудиту і ознайомлення з аудиторським висновком тільки від керівництва або власника.
35 Поняття та шляхи здійснення обману.
Обман - це навмисно неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами і кер-ом під-ва.
Обман може здійснюватися шляхом :
-маніпуляцій обліковими записами;
-фальсифікації або заміни первинних документів, реєстрів обліку і звітності
-навмисних змінах записів в обліку, які перекручують суть фін. і госп.операцій з метою порушення укр. закон-ва, або прийнятої на під-ві облікової політики;
-навмисно неправильній оцінці активів і методів їх списання;
-навмисного пропуску або приховування результатних записів або документів
-навмисного не висвітлення змісту відображенних операцій
-незаконного отримання в особисту власність грошово -мат. цінностей
-невідповідного відображення записів в обліку.
Маніпуляція - це навмисне використання неправильних некоректних проводок або сторнуючих записів з метою перекручень.
Фальсифікація - це оформлення наперед неправильних або фальсифікованих док-тів б/о.
Аудитор не відповідає за виявлення всіх без винятку фактів шахрайства, але він повинен отримати гарантію відсутності суттєвих помилок та фактів шахрайства. Аудитор матеріально відповідає за порушення пов'язані з невідповідним виконанням своїх обов'яз-ків, які стали причиною матер. збитків клієнта.
72. Основні ризики при аудиті активів.
Основним ризиком аудитора є невиявлення таких помилок в активах підприємства :
В необортних активах:
Матер. відповідальність організується лише у відповідності до власних основних засобів, які обліковуються на рах.10. Невідповідність інформації про наявність ОЗ по даним Головної книги та по залишкам інвентарних карток.
Неправильне нарахування зносу.
Звичайне хищення ОЗ та НМА.
По оборотних активах:
ТМЦ:
1) Не заключені договора про матеріальну відповідальність з МВО;
2) неправильно оформлені документи по оприбуткуванню та вибуттю ТМЦ;
3) не проводилася щорічна інвентаризація ТМЦ;
4) на складах зберігається велика кількість невикористовуваних ТМЦ;
5) неправильне списання ТМЦ і МШП по напрямках затрат.
КАСА:
1) пряме хищення грош. коштів;
2) неоприбуткування та присвоєння грош. сум, що надійшли;
3) некоректне відображення касовіх операцій в регістрах синтетичного обліку.
Р/Р:
1) відсутність виписок банку , підчистки, виправлення.
2) виправдні док-ти представлені неповністю;
3)на док-тах відсутній штамп банку про прийняття документів для обробки;
4) порушення акредитивної форми розрахунку.
Гот.прод:
1) оцінка ГП не відповідає методу оцінки, встановленій облік. політикою організації;
2) неправильний розрахунок і відображення в обліку відхилень фактичної с/в ГП від вартості її по обліковим цінам;
3) неповне відображення в обліку випущеної продукції;
4) несвоєчасне відображеня відвантаженої та реалізованої продукції;
5) відсутність інвентаризації ГП.
46. Поняття аудиторських доказів.
Відповідно до нормативу №14 “Ауд.докази” -це інф-ція,одержана аудитором для вироблення думок,на яких грунтується підготовка ауд.висновку та звіту. Ауд.докази склад-ся з перв.док-ів та облік.запасів,що кладуться в основу фін. звітності, а також підтверджувальної інф-ції з інших джерел.
Ауд.докази одерж-ся в рез-ті незалежного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість.
Зміст ауд. доказів залежить від способів їх отримання. В одному випадку аудитор проводить незалеж. процедуру виявлення стану обєкта контролю, в результаті чого отримує обєктивну і повну його хар-ку (прямі докази). В ін випадках він використовує дані внутр.контролю, інф-ю отриману від адміністрації або третіх осіб (постач-в,покуп-в та ін) при цьому аудитор отримує другорядні докази про стан обєктів контролю, до яких він повинен відноситись з обережністю, та як на практиці виявляються факти, що спростовують достовірність другорядних док-в.
Аудитор повинен одержати таку кількість ауд.доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при викор-ні яких буде підготовлено ауд.висновок.
При одержані ауд.доказів шляхом впровадження тестів систем контролю аудитор повинен розглянути достатність та належність ауд.доказів для обгрунтування оцінки розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю.
Надійність ауд.доказів залежить від джерела їх отримання- внутрішнього чи зовнішнього.а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази.
Аудитор одержує аудиторські докази шляхом застосування однієї або декількох із зазначених процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.
39. Планування ауд. перевірки.
Найважливіш. методолог.принципом аудиту є план-ня, що зд-ся на підставі нормативу.
План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта.
Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. Аудитори і ауд. фірми Укр під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного зак-вства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, проф. знань та досвіду.
Х-р план-ня залежить від орг. форми, розміру і виду діял-ті, виду аудиту та правильного уявлення аудитора про стан справ під-ва.
В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено, що робоча док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту,тобто підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту, визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом.
Заг. план аудиту розробляється так детально, щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту, що включає перелік ауд.процедур, період проведення процедур, виконавця, назву роб.док-в, примітки. Під час розробки плану аудитор здійснює аналіз таких питань: 1) розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості;
4) види, час і повнота процедур;
5) координація, керівництво,супроводження і нагляд;
6) інші питання.
Загальний план аудиту може бути такий:
-заплановані види робіт
-період проведення
-виконавець
-примітка.
В плані вказується: 1) яка організація перевіряється; 2) період аудиту; 3) кількість людино-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5)запланований ауд. ризик; 6)запланована суттєвість.
Розуміння ауд-м бізнесу клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку, то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. При визначенні ризиків і суттевостей, аудитор повинен визначити внутр.ризик. Координація, кер-во, супроводження і нагляд - це участь в аудиті ін. а-рів і АФ, експертів та інших фахівців,які не є а-рами.
40. Техніка і методика розробки планів та програм А.
Найважливіш. методолог. принципом аудиту є план-ня,що зд-ся на підставі нормативу.
План-ня має грунтуватись на поперед-у вивченні особливостей бізнесу клієнта
Х-р план-ня залежить від орг.форми,розміру і виду діял-ті,виду аудиту та правильного уявлення аудитора про стан справ під-ва.
В нац.нормативі 06 “Док.офор-ня ауд.перевірки” підкреслено,що
робоча док-ція аудитора помагає в плануванні і проведені аудиту, тобто підкреслюється доцільність і необхідність док. оформлення планування аудиту. Аудитору слід розробити і док.оформити план аудиту,визначити істотні помилки, а потім здійснити аудит за планом.
Заг. план аудиту розробляється так детально,щоб аудитор мав змогу підготувати програму проведення аудиту,що включає перелік ауд.процедур,період проведення процедур,виконавця,назву роб.док-в,примітки. Під час розробки плану аудитор здійснює аналіз таких питань: 1)розуміння аудитором бізнесу клієнта; 2) розуміння обліку і систем внутр-го контролю; 3) визначення ризиків і суттєвості; 4)види.час і повнота процедур; 5)координація,керівництво,супроводження і нагляд.
Загальний план аудиту може бути такий:
-заплановані види робіт
-період проведення
-виконавець
-примітка.
В плані вказується: 1)яка організація перевіряється; 2)період аудиту; 3) кількість люд-годин на перевірку; 4) керівник аудиторської перевірки; 5) запланований ауд.ризик; 6) запланована суттєвість.
Розуміння ауд-м бізнесу клієнта полягає у вивченні ф-рів, які мають впливати на діял-ть під-ва, тобто вивча-ся найважл. хар-ки підпр. діял-ті клієнта, його орг.структура, процес вир-ва, надання послуг, фін.стан, порядок звітування і розподіл обовязків між кер-ом під-ва. Щодо розуміння обліку,то вивч-ся методологія і принципи Б/О, які застосовуються бухгалтерією під-ва. Привизначенні ризиків і суттевостей, то а-р повинен визначити внутр.ризик.
Координація,кер-во,супроводження і нагляд -це участь в аудиті ін.а-рів і АФ,експертів та інших фахівців,які не є а-рами.
44. Контроль якості роботи аудиторів.
На підставі нац. нормативу №5, метою якого є встановлення осн. вимог до здійснення кер-ва і контроль за якістю ауд. робіт.
АФ зобовязана дотримуватись політики і процедур контролю якості ауд.робіт, які гарантують, що всі ауд.перевірки проводяться у відповідності з нац. нормативами аудиту та ЗУ”Про АД”.
Зміст, терміни і обсяг ауд.процедур та політики АФ-м щодо контролю якості залежить від таких факторів як розмір і характер діял-ті ауд.фірми, її дислокації, рівень організації перевірки.
Мета політики контролю якості ауд.робіт повинна складатись з наступних чинників:
1) професійні вимоги - працівники АФ мають дотримуватись принципів незалежності, чесності, обєктивності та проф-ї поведінки.
2) компетентності - А/Фірму слід комплектувати працівниками , які досягнули певного рівня квалі-фікації та компетентності, які виконують встанов-лені норми;
3) призначення на проведення ауд-ту - проведеня аудиту необхідно доручати фахівцям, які мають досвід роботи і рівень проф.підготовки;
4)розподіл обовязків - потрібен достатній рівень керівництва на всіх ділянках, щоб бути впевненим, що робота, яку виконують ауд-ри відповідає рівню якості;
5) гнучкість політики, тобто адекватність і ефек-ть внутрішньої політики і процедури контролю якості робіт необхідно постійно переглядати;
6) загальну політику і процедури контролю якості необхідно доводити до відома працівників фірми в тій мірі ,щоб була гарантія того, що ця політика виконується працівниками фірми правильно.
Аудиторська фірма повинна визначити політику і процедури контролю якості робіт, котрі забезпечать обгрунтовану гарантію, що всі аудиторські перевірки будуть виконані у відповідності з основними принципами аудиту.
42. Процедури аудиту.
Аудитор одержує ауд.свідчення шляхом застосування таких процедур: перевірка, спостереження, опитування, підтверд-ження, підрахунки, аналіт.процедури.
Перевірка складається з вивчення бух.регістрів, док-тів які дають змогу зібрати ауд.свідчення різ-го ступеня надійності. До осн.категорій док. ауд. свідчень належать:
1)док.ауд.свідчення,які створеня і зберігаються 3-ми особами;
2) док.ауд.свідчення,які створеня і зберігаються у клієнта.
Спостереження полягає в аналізі процесу або процедур, що викор-ся ін.особами. наприклад: спостереження ау-ра за підрахуванням тов.-мат. запасів пацівниками під-ва.
Опитування полягає в збиранні інф-ції від обізн.осіб клієнта і поза його межами. Опитування може дати нову інф-ю або підтвердити існуючу.
Підтвердження - суми кред-ів і деб-ів (акт звірки)
Підрахунки полягають у перевірці відп-ті сум, які зазначені в регістрах обліку і первин.док-тах.
Аналіт. процедури полягають в аналізі найважлив показників і співвідношень, включаючи підсумк.дослідження відхилень і взаємозвязків, котрі суперечать іншій інф-ції, що стосується цієї справи,або відхиляються від показників, які очікуються.
Процедури перевірки на суттєвість - це перевірки, які викон-ся для одержання ауд.свідчень з метою виявлення суттевих викривлень фін.звітності.
Процедури перевірки на суттєвість бувають у двох формах:
1) док.перевірки;
2) аналітичні процедури.
Ці процедури є також шляхом одержання ауд.свідчень.
Ауд.процедури в загал.вигляді м.б.:
- розуміння діял-сті під-ва, його орг-ції;
- отримання та аналіз інформації про діял-сть підп-ва в цілому,
- вивчення форми та методів обліку, визначення їх відповідності відповідним вимогам;
- аналіз форм та методів обліку з письмовим викладенням фактів, складання схем документообігу;
- використання рез-тів аналізу діял-сті;
- контроль процесу відображення певних операцій в обліку;
- перевірка того,що протягом всього періоду діял-сті фірми форми та методи обліку застосовувались так, як це відображено в норматив. док-тах.
69. Аудит капіталу.
Аудит капіталу проводиться на основі засновницьких доку-ментів: статуту, засновницького договору, свідоцтва про реєстрацію п-тва., бух. Балансу (Ф1), Звіту про власний капі-тал (Ф4), журналу 7 та відомостей анал. обліку.
При аудиті Стат.кап. аудитор встановлює дійсність засно-вницьких док-тів - в статуті п-тва обумовлюється сума СК, яка порівнюється з даними балансу по рах-кам 40 “СК” і 41”Пайовий кап”. СК- це обєднання внесків учасників та засновників, тому встановлюються розміри внесків засновників по рах-ку 46 “Неоплачений капітал.” Заг. сума внесків повинна дорівнювати розміру СК в балансі. Зміна СК дозволяється тільки після реєстрації цих змін в держ.адмін-ції в устан.порядку.Співставляючи дані реєстра акціонерів та облікові дані по р-ку 46 , аудитор повинен проконтролювати своєчасність оплати акцій та законність операцій по їх руху.
Пайовий капітал - відобр-ся на рах. 41 -це сукупність коштів фіз.та юр.осіб (пайових внесків), добровільно розміщених у товаристві для здійс-ня його госп-фін діял-сті згідно з засновницькими док-ми. Застос-ся кредитними спілками, колективними с/г під-ми, житлово-будів кооперативами та ін.під-ми, у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.
При аудиті Додат.кап.- аудитор встановлює, з яких коштів складається сума ДК. Збільшення ДК можливе при : пере-оцінці основних та оборот.засобів, емісійному доході по ЦП, безкоштовному отриманні цінностей. ДК відображається в обліку на р-ку 42. Він використовується для покриття збит-ків від списання ОЗ, на покриття збитків по операціях з ЦП і при безкоштовній передачі ОЗ іншим п-твам.
Аудит резервного капіталу ( РК) передбачає перевірку джерел утворення РК. Аудитор встановлює, який відсоток прибутку віднесений в РК і чи відповідає відсоток заснов-ницьким документам. РК призначений для покриття непе-редбачуваних витрат, а також для виплати дивідендів учас-никам або акціонерам якщо не вистачило прибутку п-тва.
Аудитор встановлює правильність операції по використан-ню РК по р-ку 43.
Аудит фондів спец. призначення починається з визначення фондів, які утворені за рахунок прибутку. Облік цих фондів ведеться на рахунку 48. Фонди призначені для створення нового майна, тому факт. витрачання ( кап. вкладення) не змінює їх накопиченої величини. Ці фонди можуть бути зменшені тільки при списанні коштів на погашення збитків звіт року або виплати доходів засновникам. Перевіряється докум. оформлення обгрунтованності виплат з цих фондів - мат. допомоги, премій , винагород, за вислугу років та інш.
47. Джерела отримання аудиторських доказів.
Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази. Хоча надійність аудиторських доказів залежить від конкретних обставин, допомогти оцінити надійність аудиторських доказів можуть подані нижче узагальнення:
Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел.
Аудиторські докази, одержані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю. Аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.
Аудиторські докази є переконливішими, якщо вони отримуються з різних джерел або джерел різного характеру і коли вони відповідають один одному. При неможливості одержання достатніх належних аудиторських доказів аудитор має висловити позитивний висновок з застереженнями або негативний висновок.
Джерела: - дані первич.док-в, облікові регістри, Головна книга, бухг.звітність, плани, калькуляції, накази, розпорядження, матеріали перевірок та ревізій, матеріали внутрігоспод. контролю підп-ва, дані отримані аудитором при проведенні докум. Та фактичного контролю об'єктів аудита, письмові та усні заяви робітників підп-ва відносно змісту досліджуваних обєктів.
48 Види ауд.доказів та процедури їх отримання.
Відповідно до нормативу №14 “Ауд. докази” -це інф-ція, одержана аудитором для вироблення думок, на яких грунтується підготовка ауд.висновку та звіту. Ауд.докази склад-ся з перв.док-ів та облік.запасів, що кладуться в основу фін.звітності,а також підтверджувальної інф-ції з інших джерел.
Отримані докази можна класифікувати в світлі загальноприй-нятих правил подачі інф-ції:
-прямі- підтверджуються перв-ми док-ми та облік-ми регістрами;
-непрямі- це інф-ція, яка не має прямого відношення до факту по даному питанню.
Прямі свідчення можна поділити на матер. і немат.джерела.
По доказовому значенню, док-ти що поділяються на 4 групи: первинні, зведені, неофіційні, допоміжні.
По ступеню точності вся інф-ція ділиться на категоричну, умовну, умовно-точну, орієнтовану.
За джерелами отримання:
-ауд. докази із зовн.джерел (напр., підтвердження,одержане від третьої особи) більш надійні,ніж ті,що отримані з внутр-х джерел
-ауд.докази, одержані з внутр.джерел інф-ції під-ва, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю
-ауд.докази,одержані безпосередньо аудитором від рез-тів проведених тестів.
А-р отримує ауд.докази шляхом застос-ня однієї з зазнач. нижче
процедур: перевірки, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази не вичерпано.
Перевірка складається з вивчення бух.регістрів,док-ів або мат.активів. Перевірка бух. регістрів та док-ів надає ауд. докази різного рівня надійності, залежно від їхнього хар-ру і джерела отримання та ефективності засобів внутрішнього контролю п-ва.
Спостереження полягає в спостереженні процесу або процедури, яка виконується іншими особами, напр.,спостереження а-ра за підрахунком товар.-мат. запасів працівниками компанії або за виконанням процедур контролю, після яких не залишається ознак їх проведення з точки зору аудиту.
Опитування полягає в пошуку інформації, котру можна отримати від обізнаних осіб підприємства або поза його межами. Опитування можуть варіювати від формальних письмових запитів, адресованих третім особам, до неформального усного опитування працівників підприємства.
Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджувальної інформації, яка міститься в бухгалтерських реєстрах.
Підрахунок полягає у перевірці арифметичної точності первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.
Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, котрі суперечать іншій інформації, що стосується цієї справи, або відхиляються від показників, які очікуються.
51. Структура робочого документа.
Робочі документи -це записи,в яких аудитор фіксує використані процедури,тести,одержану інф-ю і відп.висновки,які зроблені в ході аудиту.
Ауд.док-ти аудитора повинні включати в себе всю інф-ю,яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка має підтвердити ті підсумки,які зроблені у висновках.
Роб.док. аудитора мають бути проф-но складені. Проте конкретні форми використання РД визначаються АФ-ю, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.
Структура РД: 1.док-т повинен мати назву, яка співвпадає з сутністю док-та; 2.дату складання; прізвище виконавців; 3.основна частина док-ту має містити: перелік об'єктів, що було піддано перевірці, процедури та тести,які застосов-ся при перевірці, щільність вибірки, опис ризиків; 4. локальний висновок.
Робочі док-ти повинні включати:
1) інф-ю,що стосується юрид. та організ. структури під-ва;
2) необхідні витяги або копії юр.док-в, угоди, протоколи;
3 вивчення та оцінку системи обліку і внутр. контролю;
4) документацію про планування аудиту;
5) аналіз операцій та залишків за рахунками.

РД по перевірці ОЗ

Справа………… Ауд.фірма……

Клієнт…………. Регістр.№ліцен-ї

Період пере-ки... …………………

№(шифрдок-та).. Аудитор………..

Перевірка статті ОЗ.

Процедура А по встан.ознакам і критеріям оцінки

Ре-ти перевірки необх.корект

Виконавець дата

Посилання примітки

1.Оцінка

1.1 перевірити прав-сть оцінки ОЗ по перв.док-там і облік.регістрам
1.2 перевірити правильність і дотримання норм амор-ції
1.3 переконатись в прав-сті про вед.переоцінки ОЗ
2. Факт.наявність.
2.1 присутність при інвентаризації ОЗ
2.2 вибрати 15-20 найменувань і впевнитись в їх факт.наявності
2.3 виявити застарілі ОЗ і ті,що не вико-ся

3. Повнота

3.1 вибрати 20-25 од.фізичнонаявних ОЗ і переконатись в їх відображені в б/о
Склав аудитор ………. …………
Підпис Дата
Перевірено парт
нером ауд.фірми ……… …………
Підпис Дата

52. Види та склад робочих документів.
Роб. документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інформа-цію і відповідні висновки, які зроблені в ході ауди-ту. Роб. док-ти аудитора мають бути професійно скла-дені. Їхнє оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми використання робочих документів визначаються аудиторською фірмою, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.
Класифікація робочих документів аудитора:
1) по часу ведення та використання:
- довгострокові, нетривалого використання;
2) за способом та джерелами отримання:
- від третіх осіб, від підприємства-клієнта, складені аудитором;
3) по характеру інформації:
- правового характеру, про керівництво і персонал підприємства, про структуру і орган-цію підпр-ва, про екон. основу діяльності підпр-ва, про систему внутр. контролю, про систему Б/О, аудиторські організаційно-функціональні документи, док-нти оцінки аудит. ризику, аудит. документи по переві-рці окремих статей та показників річного звіту, кореспонденція аудитора, підсумковий висновок, пропозиції та рекомендації;
4) за призначенням: оглядові, інформативні, переві-рочні, підтверджуючі, розрахункові, порівняльні, аналітичні;
5) за ступенем стандартизації:
- стандартизовані, вільної форми;
6) за формою представлення:
- графічні, табличні, текстові, комбіновані;
7) за технікою складання: ручні, на машинних носіях.
Т.як клієнт буде постійно перевірятися аудитором, робочі документи доцільно поділити на:
- постійні, тобто такі, які вміщують інформацію, що стосується насамперед перевірки окремих питань, які повторюються з року в рік (копії статутних та реєстраційних документів тощо);
- поточні, тобто такі, які вміщують інформацію, яка стосується насамперед аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.).
43. Складання програми аудиту.
У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудит. процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу.
До аудиторської програми включається перелік об'єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.
У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур - координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.
Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в роб. документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки і обгрунтування аудит. звіту керівництву клієнта.
Програма аудиту
Організація, що перевіряється
_____________________________________________________
Період аудиту
_____________________________________________________
Кількість людино-годин на перевірку
_____________________________________________________
Керівник аудиторської перевірки
_____________________________________________________
Склад аудиторської групи
_____________________________________________________
Запланований аудиторський ризик
_____________________________________________________
Запланована суттєвість
_____________________________________________________
N
Перелік ауд. процедур за розділами аудиту
Період проведення процедур перевірки
Виконавець
Назва роб. документів аудитор
Примітки
Керівник аудиторської фірми
Керівник аудиторської перевірки
49. Загальне поняття та мета складання робочих документів аудитора. (норматив №6)
Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує вико-ристані процедури, тести, одержану інформацію і відповідні висновки, які зроблені в ході аудиту. Аудиторські докумен-ти аудитора повинні включати в себе всю інформацію, яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка має підтвердити ті підсумки, які зроблені у висновках.
Робочий документ має функції: 1) забезпечити обґрунтуван-ня аудиторського висновку та відповідати загальноприйня-тим нормам у професійній практиці;
2) забезпечити реєстрацію планування та виконання аудиту; 3) сприяти методичному підходу до аудиту;
4) надавати допомогу аудитору в його роботі.
Робочі документи аудитора мають бути професійно складе-ні. Їхнє оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми використання робочих до-кументів визначаються аудиторською фірмою, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту.
Робочі документи повинні включати: 1) інформацію, що сто-сується юр. та організаційної структури підприємства;
2) необхідні витяги або копії юр. документів, угоди, прото-коли; 3) вивчення та оцінка системи обліку і внутрішнього контролю; 4) документація про планування аудиту; 5) аналіз операцій та залишків за рахунками.
Проте роб. док-нти аудитора не можуть розглядатись як частина фінан. документації клієнта і після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудитора і є його власністю. Проте його право власності обмежується етич-ними нормативами та умовами конфіденційності.
Роб. документи не можна вивчати або вилучати в аудитора за винятком тих випадків, коли це передбачається рішенням судово-слідчих органів. Термін зберігання їх визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними умовами.
Мета складання роб.док-в: планув-ня ауд.перевірки, документ. Підтвердження виконаних аудитором процедур,робіт; складання ауд. звіту, здійснення поточного контролю, забезпечення юрид.обгрунтованості прведення аудиту, контроль якості проведеної перевірки, контроль роб.часу та обгрунтування його оплати.
50. Вимоги до робочих док-в аудитора.
Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інф-ю і відп.висновки, які зроблені в ході аудиту.
Роб.док-ти аудитора повинні включати в себе всю інф-ю,яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки,яка має підтвердити ті підсумки,які зроблені у висновках.
При оформлені РД потрібно дотримуватись вимог:
-на 1 стор. кожного РД повинно бути вказано назва АФ, яка проводила аудит, назва під-ва-клієнта, № і дата укладання договору згідно з яким проводився аудит;
--кожний РД повинен мати назву;
-кожний РД повинен мати свій номерний індекс (РД індексуються за доп.різ.с-м як буквенних так і цифрових);
-сторінки кожного РД повинні бути пронумеровані;
-в кінці кож.РД вказується призвище аудитора,який заповнив док-т, тобто хто виконав перевірку цих аспектів, що відображені в док-ті, проставляється його підпис і дата заповненя док-та.
Крім цього РД повинні відповідати ряду дод.вимог:
-містити достатньо повну і детальну інформацію, м.б.четабельними, не містити скорочень, стеног-рам, абревіатур, зайвих док-в;
-аудитор має працювати з ксерокопіями. Категорично заборонено на док-х клієнта робити креслення, позначки;
-док-ти повинні бути складені в ході перевірки, складання їх після завершення перевірки і підготовки АВ не допускається;
-складаючі РД а-р повинен враховувати не лише інф-ю,що відноситься до провіряємого звіт.періоду
-док-ти повинні відображати найбільш суттєві моменти, по яких аудитору необхідно висловити думку, охоплювати найбільш важливі напрямки перевірки і задачі, поставленні і вирішені аудитором;
-дозволяти оцінити фін. звітність відповідно до встановлених критеріїв і ознак;
-відобр. стан і оцінку системи внутр. контролю.
Аудитор має право власності на РД (за винятком тих док-в, котрі потрапили в досье ауд.фірми).

53. Аудиторське досьє.
Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку і протягом перевірки фін.звітності під-ва-клієнта, представляє собою аудиторське досьє (папку), що повинна мати свій номер, відмітку про дати початку і закінчення аудиту.
Робочі документи аудитора повинні знаходитись в досьє в певній послідовності: організаційні, адміністративні, документи аудиторських процедур по окремим статтям річного звіту та інші аудиторські данні, висновок, рекомендації.
Кожному етапу аудиторської перевірки характерне складання певних робочих документів, черговість яких в основному дозволяє додержуватись прийнятій послідовності документів в досьє.
Протягом всього сроку ведення досьє, а також після завер-шення аудит. перевірки і представлення звіту клієнту аудитор повинен забезпечити відповідні умови зберігання документів. Аудиторське досьє повинно зберігатись в поточному архіві аудитора протягом року, а потім передаватися в постійний архів АФ. Особою умовою є конфіденційність зібраної інформації.
45. Етапи аудиту.
1-попередне дослідження обєкта А:
-умови діяльності під-ва-замовника
-визначення типу,структури під-ва і управліня ним
2-планування аудиту:
-планування і послідуючий контроль аудиту;
-вивчення і оцінка форми і методів обліку;
3-перевірка внутрішнього контролю під-ва;
4-аналітична перевірка фінансової інформації:реальність статей балансу,відповідність даних бух.зв-ті обліковим регістрам,відпов-сть прибутків і збитків факт рез-там діял-ті.
5-огляд фін.звітності: перевірка зв-ті в цілому і перевірка аудиторської роботи з метою визначення достовірності і обєктивності інформації фін.зв-ті,пер-ка відповідності зв-сті обліковій практиці і діючому законодавству.
6-підготовка аудит звіту і висновку-узагальненя рез-тів перевірки
55. Структура аудиторського звіту.
Структура АЗ :
Назва док-та, офіційна назва орг-ції, яка перевіряється, ПІБ і посада особи - отримувача звфіту; вступ; загальна інф-ція; результати ауд.перевірки.
Вступ включає в себе відомості про ауд фірму або аудитора, повну назву економ.субєкта, який пере-віряється, період і час перевіреки; керівника орг-ції ( ПІБ, посада ), особу яка відповідальна за під-готовку бух.звітності.
Загальна інф-ція включає в себе методику ауд. перевірки, її особливості, масштаб Б/О.
Результати ауд.перевірки містять висновки та ре-комендації ( думку ауд.орг-ції про результати виконання аудиту) .
Цей звіт в кінці підписують керівник групи ауди-торів, аудитори, які приймали участь, отримувач АЗ ( ПІБ, посада) , а також ставиться дата отримання.
54. Поняття та склад ауд. звіту.
Звіт аудитора про перевірку госп. діял-ті -це документ,який подається в стислій стандартній формі ауд-м і який містить рез-ти проведених досліджень госп.діял-ті обєкта, який перевіряється. Це конфендеціальний док-т, який подається тільки клієнту.
У звіті повідомляють про законність здійснених операцій, економічність і ефективність витрат коштів і продуктивність досягненя поставлених задач.
Інф-ція, яка подається у звіті, повинна бути чіткою та ясною, надійною та компетентною, а також незалежною, обєктивною правдивою і конструктивною.
Дані, які містяться у звіті аудитора, необхідні керівництву ек. субєкта, який перевіряється, для того, щоб мати уявлення про недоліки в облік.записах, бух.регістрах і системі внутр. контролю, які можуть привести до суттєвих помилок в бух. звітності.
Крім цього, у звіті містять конструктивні пропозиції щодо удосконалення системи б/о і внутр.контролю під-ва.
Звіти мають певну форму і містять слідуючі відомості:
- заголовок, підпис і дату; інф-ю про задачі та межі аудиту; повні відомості про рез-ти перевірки; кому адресуються мате-ріали аудиту; предмет аудиту (назва одиниці ,дата і період часу); обгрунтуваня аудиту; відповідність стандартам; дані про строки представленя звітів.
Структура ауд.звіту:
-назва док-ту, офіційна назва орг-ї яка перевіряється, П І Б і посада особи-отримувача звіту; вступ; заг.інф-ція; рез-ти ауд. перевірки.
Вступ включає в себе відомості про ауд.фірму або аудитора, повну назву ек.субєкта, який перевіряється, період і час перевірки, керівника орг-ції (П І Б,посада), особу, яка відпові-дальна за підготовку бух. звітності.
Заг. інф-ція включає в себе методику аудит. перевірки, її осо-бливисті, масштаб б/о.
Рез-ти аудит. перевірки містять висновки та рекомендації (думка аудит.орг-ії про рез-ти виконаня аудиту). Цей звіт в кінці підписують керівник групи аудиторів, аудитори, які приймали участь, отримувач аудит.звіту (П І Б,посада), а також ставиться дата отримання.
58. Відмінність аудиторського звіту від аудиторського висновку.
АЗ не є ауд.док-том. Він призначений винятково для замо-вника і може бути опублікований лише з його дозволу,тобто це конфіндиційний док-т. В звіті аудитора може бути вказа-на люба інф-ція, яка торкається проведеного А, та фактів господ. життя під-ва, яку а-р вважає необхідною. В той же час звіт аудитора не може розгядатися як повний звіт про всі існуючи недоліки. У ньому вказані лише ті з них, які були знайдені в процесі ауд.перевірки. Дані ,які містяться у звіті аудитора, необхідні кер-ву ек.субєкта,який перевіряється, для того, щоб мати уявлення про недоліки в облік. записах, бух.регістрах і системі внутр.контролю, які можуть привести до суттєвих помилок у бух.звітності, крім цього,у звіті містяться конструктивні пропозиції щодо удоскона-лення системи б/о і внутр.контролю під-ва.
АВ розраховано на широке коло користувачів. Його публікація є свідоцтвом того ,що річний бух.звіт під-ва як в цілому, так і в деталях відповідає чинному законодавству, методологіїї ведення б/о, визначеній внутр.регламентом облік.політиці під-ва. Саме тому звіт - це великий по обєму документ,а висновок-короткий стислий. У відповідності з метою складання АВ може мати декілька призначень: стислий змістовний висновок спеціаліста прозвіт під-ва,правовий акт,оскільки у визначених законом випадках лише перевірений аудитором звіт є доказом про рез-ти роботи під-ва, який може розглядатися заг.зборами акционерів, засновників,податковими інструкторами, імплікований висновок аудитора про те, що він професіонально, незалежним чином виконав свої обовязки як незалежний аудитор, показав незалежний висновок про стан і результати діяльності під-ва-клієнта. Істотні елементи АВ визначаються міжнар. і нац нормативами з А,а також міжнар. та нац.практикою. В свою чергу АЗ складається у вільній формі.
59. Позитивний аудиторський висновок.
Аудиторський висновок - це офіційний документ, який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нац.нормативам БО і фін-госп діяльності.
Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про ФЗ під-ва.
Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконано наступні умови:
1)аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;
2)надана інформація достатня для відображення реального стану справ на під-ві;
3)є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;
4)фін.документація підготовлена и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.