На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Суть причини виникнення бюджетного дефциту

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Финансы и кредит. Добавлен: 16.07.2012. Сдан: 2010. Страниц: 49. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Поняття бюджетного дефіциту 5
1.1. Макроекономічна сутність бюджетного дефіциту. 5
1.2. Види бюджетного дефіциту. 8
1.3. Причини виникнення бюджетного дефіциту 12
Розділ 2. Вплив дефіциту бюджету на економіку України 17
2.1. Особливості впливу дефіциту бюджету на національну економіку. 17
2.2. Аналіз бюджетного дефіциту в Україні за останні три роки. 20
2.3. Оцінка джерел покриття бюджетного дефіциту. 22
Розділ 3. Шляхи ліквідації та оптимізації бюджетного дефіциту. 27
3.1. Методи ліквідації бюджетного дефіциту. 27
3.2. Оптимізація бюджетного дефіциту в Україні. 30
3.3. Зарубіжний досвід управління бюджетним дефіцитом. 39
Висновки 47
Використана література 49


Вступ

Актуальність теми дослідження. Бюджетний дефіцит – це перевищення видатків бюджету над його доходами. Це показник негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці. Причинами виникнення дефіциту є:
- спад виробництва, зниження ефективності функціонування окремих галузей;
- несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення;
- великі воєнні витрати; інші обєктивні та субєктивні фактори, що впливають на економічну й соціальну політику держави.
Виникнення бюджету, бюджетних відносин, і як наслідок брак коштів держави (бюджетного дефіциту) – пов`язане з виникненням держави. Щоб здійснювати свої функції, державі необхідні фінансові ресурси, при чому перелік функцій держави в процесі історичного розвитку збільшився. Якщо при зародженні та становленні держави їй були притаманні суто політичні функції (утримання армії, державного апарату управління і влади), то на сучасному етапі переважна частина державних видатків, і видатків бюджету зокрема, пов’язана із здійсненням державою економічних і соціальних функцій - це видатки на державні інвестиції, на зовнішньоекономічну діяльність, на соціальні виплати населенню, на фінансування невиробничої сфери.
Попередній досвід проведення ринкових реформ в Україні свідчить, що перебороти кризові явища тільки політичними методами неможливо. Потрібні чіткі економічні важелі стабілізації економіки, до яких відносяться податки, кредит, ціни, тобто необхідна нова економічна політика. Головне місце в її розбудові належить фінансовій системі, яка проходить шлях становлення і розвитку в період економічної кризи та інфляції, що тяжким тягарем лягли на фінанси держави і зумовили появи бюджетних дефіцитів.
Спад виробництва, інфляція, криза неплатежів, неефективна і неадекватна сучасним вимогам структура народного господарства, бюджетний дефіцит, державний борг, недосконалості, а часом і протиріччя, у законодавстві з економічних питань - ось далеко неповний перелік гострих і взаємоповязаних проблем, що стоять перед сучасниками і які необхідно вирішувати. Стан економіки відбивається і на бюджеті, тому і виникають труднощі у плануванні і виконанні бюджетів різних рівнів, отже треба виходити з реального стану економіки та керуватись принципом економічної доцільності та максимальної ефективності при формуванні бюджетного фонду країни.
Питанням дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.
У науковій літературі під дефіцитом бюджету розуміють такі обєктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробниц-тва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету в силу зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.
Таким чином, важливість проблеми, що винесена в заголовок курсової роботи, для повноцінного і неперервного розвитку економіки будь-якої країни зумовлюють актуальність дослідження саме цієї теми в сучасних умовах.
Об’єктом дослідження курсової роботи є проблема вивчення фінансових основ економіки України з точки зору відносин на рівні бюджету держави.
Предметом дослідження курсової роботи є бюджетний дефіцит і методи його оптимізації.
Метою курсової роботи є теоретичне дослідження проблеми бюджетного дефіциту


Розділ 1. Поняття бюджетного дефіциту

1.1. Макроекономічна сутність бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит – явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливе значення мають його розміри і методи ліквідації. Для населення наявність дефіциту має опосередковане значення, але саме населення держави шляхом сплати податків бере безпосередню участь у поверненні залучених кредитних ресурсів. Бездефіцитний бюджет є обєктивною вимогою нормального економічного розвитку держави [18].
Бюджетно-податкова (фіскальна) політика – це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.
Державні видатки являють собою витрати, повязані з діяльністю держави. За допомогою держави впроваджується споживання так званих суспільних благ. Крім цього, деякі державні видатки є прямими трансфертними платежами приватному сектору (соціальна допомога, пенсії, страхування по безробіттю), які не збільшують приватного споживання, але змінюють його структуру. Таким чином, державні видатки визначають відносні розміри приватного і державного секторів економіки, тобто відносні розміри приватного і суспільного споживання ВВП.
Сукупні державні видатки поділяються на чотири категорії [13]:

РЕ = СG + Тr + і • DG + IG, (1)

де СG – споживання в державному секторі (заробітна плата робітникам держав-ного сектора, платежі за товари, що купуються для поточного споживання);
Тr – трансферти приватному сектору;

і • DG – проценти з державного боргу;
IG – державні інвестиції.
Три перші категорії витрат утворюють поточні видатки держави (СG, Тr, і • DG), остання категорія – державні капітальні видатки (IG).
Сукупні державні видатки є складовою частиною сукупного попиту, вони впливають і на приватний попит, і на сукупну пропозицію в економіці. Зміна структури видатків шляхом вибіркового скорочення окремих категорій витрат не лише спричиняє скорочення сукупного попиту, але й впливає на інші характеристики економічної системи, наприклад, на розподіл доходів та розміщення ресурсів. Причому зміна різних компонентів структури державних витрат має різні наслідки для економіки. Так, скорочення державних витрат на субсидування виробництва сприяє ефективнішому розподілу ресурсів в економіці, оскільки завдяки цьому долається викривлення цін. А скорочення витрат на соціальні трансферти, наприклад, шляхом збільшення пенсійного віку, може спричинити зростання безробіття.
Збільшення державних видатків змінює структуру сукупного попиту, але його рівень не обовязково змінюється на ту ж саму величину. Все залежить від ступеня, яким державні видатки заміщують приватні витрати. Це заміщення має дві форми. Якщо відбувається "пряме витіснення", коли державні видатки рівноцінно замінюють приватні (наприклад, видатки на освіту), то сукупні витрати зростають майже так, як і державні. Але державний сектор вступає в конкуренцію з приватним за залучення обмежених фінансових ресурсів, особливо коли державні витрати фінансуються за рахунок підвищення податків або позик. Тоді зростання державних витрат підвищує процентні ставки, і відбувається "фінансове витіснення" приватного сектора державним, у тому числі витіснення приватних капіталовкладень.
Оскільки державні видатки впливають на рівень цін, розміщення ресурсів, розподіл доходів, зайнятість і виробництво, вони є важливим інструментом короткострокової макроекономічної політики.
За своєю природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка інша економічна категорія, має конкретний інтервал дії, шо визначається, з одного боку, зако-нами зростання вартості (капіталу), з другого - законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він обєктивно наби-рає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції - то пасивної Регулювання бюджетного дефіциту в тому й полягає, щоб за умов готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною і пасив-ною формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва.
Важливо зазначити, що в зарубіжній літературі розрізняють реально спостережуваний, структурний і циклічний дефіцити бюджету.
Під реально спостережуваним розуміють дефіцит, обсяг якого дорівнює загальним доходам (грошовим надходженням) від федеральних податків за мінусом витрат на державні закупівлі й трансфертні платежі [5].
Структурний дефіцит - це обчислена різниця між федеральними доходами і витратами за певної фіскальної політики (чинний рівень оподатковування і поточних витрат) і базового рівня безробіття (6%). Коли економічна система входить у період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, реально спостережуваний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту. що відбувається частково через зростання виплат допомоги по безробіттю й інших соціальних програмах, а також частково через падіння доходів населення. Різницю між реально спостережуваним дефіцитом бюджету і структурним дефіцитом прийнято називати циклічним дефіцитом бюджету.
Варто зазначити, що дефіцит бюджету не таке вже й "безневинне" явище. Бюджетні дефіцити значно посилюють напруження на ринку позичкових капіталів, спричиняють зростання позичкового відсотка, перешкоджають зниженню високих процентних ставок. Резонанс від таких дій урядів багатьох країн виходить за межі національної політики.
Отже, бюджетний дефіцит перешкоджає розвязанню економічних і соціальних проблем не тільки в конкретній країні, але й впливає на економічну ситуацію в інших країнах [21].


1. 2 Види бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит - перевищення видатків над постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету). За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей).
Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретично досить просто - скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо.
Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може маги однозначної оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.
За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
• відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет;
• прихований - офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит - негативніше явище, ніж відкритий.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок за максимальної надійності - за їх до-помогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
Статистичні дослідження показують, що певні заходи уряду, які змінюють структурний дефіцит, змінюють фактичний дефіцит в тому ж самому напрямі.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний - це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП. Активний бюджетний дефіцит є наслідком свідомого збільшення державних витрат, яке створює неможливість збалансувати бюджет. Таким чином, відмінність між структурний і активним дефіцитом полягає в тому, що останній виникає в результаті проведення політики дефіцитного фінансування з метою стимулювання досягнення максимальної зайнятості наявних виробничих ресурсів, що спонукає економіку розвиватися відносно незалежно від циклічних коливань. Таким чином, активний дефіцит своїм імпульсним змістом відрізняється від структурного дефіциту.
Пасивний - покриття поточних витрат.
Пасивний дефіцит бюджету виникає під дією економічної кон’юнктури як першопричина накопичення запланованого обєму бюджетних ресурсів і його можна зіставити з циклічним бюджетним дефіцитом.
Всяке зростання державних витрат, не підкріплене збільшенням доходів, порушує бюджетну рівновагу, створює негативне бюджетне сальдо, з одного боку, але з іншої — причиною бюджетного дефіциту можуть зявитися недостатні доходи держави. Приймаючи до уваги, що основним джерелом доходу бюджету є податки, слід визнати той факт, що стан прибуткової бази бюджету визначається станом субєктів господарювання зокрема і економіки в цілому [11].
До найважливіших чинників, що впливають на бюджетний дефіцит і визначають його розмір, відноситься коливання обєму ВВП протягом бюджетного періоду. Практика показала, що в періоди депресії, коли ВВП низький, бюджет, як правило, зводиться з дефіцитом, тоді як в періоди підйому спостерігається позитивне бюджетне сальдо. Причиною таких змін є метаморфози, що відбуваються як в прибутковій, так і у витратній частинах бюджету. Тут є на увазі, що під час спадів різко скорочуються надходження прямих податків (прибуткового податку, податку на прибуток і ін.) у звязку із зменшенням бази оподаткування. В той же час зростають окремі види державних витрат, що примушує їх знаходитися в противазі з циклом.
Якщо уряду вдається збільшити частку випуску державних цінних паперів для фінансування первинного дефіциту бюджету, то ростуть основна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування, тобто в національній економіці збільшується тягар довга. Сума відсотків за державний борг дорівнює утворення державного боргу і реальної процентної ставки. Якщо в національній економіці реальна процентна ставка перевищує темпи зростання реального ВВП, то весь приріст останнього йде на виплату відсотків по обслуговуванню державного боргу, тобто відношення державного боргу до ВВП.
За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту:
— фактичний;
— структурний;
— циклічний.
За терміном дії дефіцит є:
— тимчасовий;
— стійкий.
За звязком із державним боргом:
— первинний;
— операційний.
Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний майже для всіх країн світу, у тому числі й високорозвинутих.
У зарубіжній економічній літературі розрізняють три види дефіциту бюджету.
1. Наочно-реальний.
При цьому виді дефіциту його обсяг дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансфертні платежі. Під трансфертними платежами у західних країнах розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня. За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується більша частина доходів місцевих органів влади.
Наприклад, у СІЛА наприкінці 90-х років XX ст. дефіцит федерального бюджету становив близько 50 % валового національного продукту, що було найбільшою величиною за попередні роки, не повязані з інфляцією.
2. Структурний.
Цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншими соціальними програмами, а також у звязку з частковим падінням доходів населення.
3. Циклічний.
Вираховується як різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами бюджетів.
Необхідно зауважити, що за останні десятиріччя окремі країни почали приймати бюджети з незначним дефіцитом, а США вперше за останні 30 років передбачено в бюджеті на 2009 р. позитивне сальдо на суму 9,5 млрд. дол.
При плануванні бюджету в 2002—2009 рр., постійно передбачався його дефіцит. В окремі роки рівень дефіциту бюджету становив майже 1/5 частину видатків.
Бюджетні процеси, повязані з дефіцитом державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом [4].



1.3. Причини виникнення бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит є системою економічних відносин, повязаних із залученням додаткових доходів, понад тих, що є у держави, і їх використанням на фінансування витрат, не забезпечених власними доходами.
Такі додаткові доходи утворюються головним чином в результаті емісії грошей, випуску державних цінних паперів, здійснення внутрішніх і зовнішніх позик.
Відсутність позитивного бюджетного сальдо не слід повязувати виключно з надзвичайними обставинами. Дефіцит може бути обумовлений державним регулюванням економіки і відображати наміри уряду здійснювати крупні державні вкладення в розвиток галузей господарства з метою досягнення прогресивних зрушень в структурі суспільного виробництва.
Проте найчастіше дефіцит відображає кризові явища в економіці, погіршення показників фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання, порушення економічних звязків, неефективність податкової системи і т.д.
У виняткових випадках перевищення витрат над доходами ставати результатом надзвичайних обставин (воєн, стихійних лих і інше), коли засобів і резервів бюджетного фонду недостатньо і доводитися знаходити додаткові джерела фінансування надзвичайних витрат.
Таким чином, зрештою дефіцит бюджету є слідством:
• Надмірних державних витрат;
• Обмеженості фінансових можливостей держави мобілізувати необхідні доходи;
• Циклічних спадів в економіці.
Вимушений дефіцит є наслідком скорочення обємів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.
Свідомий бюджетний дефіцит виникає унаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані дії у розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Свідомий дефіцит бюджету виникає за умови, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати [2].
Структурні витрати і надходження в більшості складаються з дискреційних програм, введених законодавством. А циклічні витрати і дефіцити складаються з податків і витрат, які автоматично пристосовуються до стану економіки. Так, у разі спаду виробництва кожен процентний пункт зростання норми безробіття збільшує на відповідну суму циклічний дефіцит. Це відбувається тому, що податкові надходження зменшуються, а державна допомога з безробіття росте.
Коли ж урядові структури ставлять за мету зменшити бюджетним шляхом підвищення податкових ставок і зниження витрат, то відповідно зменшується структурний дефіцит при повній зайнятості або потенційному обємі виробництва. Якщо державний законодавчий орган вирішить ввести програму, яка субсидує соціальне забезпечення материнства, це приведе до зростання структурних витрат, відповідно збільшить структурний дефіцит.
Основні причини різкого стрибка бюджетного дефіциту:
O низька ефективність суспільного виробництва, що посилюється малою результативністю зовнішньоекономічних звязків.
O нераціональна структура бюджетних витрат, посилена прагненням жити не по засобах, здійснюючи крупні державні інвестиції і величезні військові витрати, надаючи допомогу (нерідко безвідплатну) країнам, що розвиваються.
O неефективний бюджетний механізм, що не дозволяє державі використовувати його як стимул розвитку економіки і соціальної сфери.
Важливим чинником дестабілізації фінансового стану господарства країни, зниження державних доходів і зростання бюджетного дефіциту зявилася фінансова система країни.
Прагнення до рівноваги бюджетних витрат і доходів шляхом збалансованості державного бюджету – це сьогодні одне з головних завдань.
Основними причинами стійких бюджетних дефіцитів і збільшення державного боргу є:
O збільшення державних витрат у військовий час, при різного роду стихійних лихах або в періоди інших соціальних конфліктів. Боргове фінансування бюджетного дефіциту дозволяє в короткостроковому періоді ослабити інфляційну напругу, уникнувши збільшення грошової маси, і не вдаватися до посилювання оподаткування;
O циклічні спади і «вбудовані стабілізатори» економіки;
O дефіцит може бути повязаний з необхідністю здійснення крупних державних вкладень в розвиток економіки;
O дефіцит може відображати кризові явища в економіці, її розвал, неефективність її фінансово-кредитних звязків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку дефіцит – явище надзвичайне тривожне, таке, що вимагає ухвалення не тільки термінових і дієвих економічних заходів, але відповідних політичних рішень;
O скорочення податків в цілях стимулювання економіки;
O посилення впливу політичного бізнес-цикла останніми роками, повязане з проведенням «популярної» макроекономічної політики збільшення державних витрат і зниження податків перед черговими виборами;
O підвищення довгострокової напруженості в бюджетний-податковій сфері в результаті:
O збільшення державних витрат на соціальне забезпечення і охорону здоровя (переважно в тих країнах, де зростає частка немолодого населення);
O збільшення державних витрат на освіту і створення нових робочих місць [6].
Звідси ясно, що в умовах динамічної економіки, що розвивається, із стійкими, а головне – ефективними міжнародними звязками бюджетний дефіцит (звичайно, в розумних межах) не страшний. Оскільки у борг жили і продовжують жити багато економічно розвинених держав.
При плануванні бюджету постійно передбачався його дефіцит. В окремі роки рівень дефіциту бюджету становив майже 1/5 частину видатків.
Причинами дефіциту бюджету в Україні є:
1. Зменшення приросту національного доходу.
2. Збільшення бюджетних витрат.
3. Зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками.
4. Відсутність чіткої фінансової стратегії.
5. Інфляційні процеси.
Можна зробити висновок про те, що основними причинами бюджетного дефіциту і збільшення державного боргу є:
1.Виникнення надзвичайних обставин (воєн, великих стихійних лих).
2.Низька ефективність суспільного виробництва; висока потенційна вага збиткових підприємств загалом їх кількості;
3.Нераціональна структура бюджетних витрат.
4.Недосконалість податкової системи.
5.Некомпетентность керівництво держави, його нездатність тримати під контролем фінансову ситуацію в країні.
6.Великі витрати на зміст силових структур.
7.Надання безкоштовній допомозі іншим державам.
8.Неможливість отримання боргів від інших держав.
9.Перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової.
10.Незадовільнена робота державних служб, в компетенцію яких входять збір податків і інших відрахувань.
11.Крадіжка засобів держбюджету.
12.Необхідність здійснення в особливо великих розмірах державних вкладень (інвестицій) в економіку.
13.Криза політичної системи держави.
14.Низька купівельна спроможність населення


Висновок до 1 розділу

Суть збалансування бюджету полягає у забезпеченні фінансування суспільних витрат у межах можливих надходжень. Збалансування бюджету може відбуватися за такими формами:
а) рівновага доходів і видатків;
б) перевищення доходів над видатками;
в) перевищення видатків над доходами.
Найдоцільнішим станом, найголовнішою метою і одним із найважливіших завдань реалізації бюджетного процесу є забезпечення його збалансованості у часі, тобто зрівноваження видатків держави має забезпечуватися у розмірі надходженням доходів. Відхилення у такій рівновазі є недоцільними. Водночас перевищення доходів над видатками (позитивне сальдо балансу, тобто профіцит) вважається позитивним явищем. Воно відображує стабільну фінансову ситуацію у державі. Основною метою затвердження запланованого перевищення доходів над видатками є погашення певних обсягів боргових зобов?язань держави. Водночас перевищення доходів над видатками може використовуватися на фінансування заходів, непередбачених видатками бюджету у поточному році. Обсяг фактично отриманого перевищення доходів над видатками бюджету переходить у доходи наступного року.
Складним, небажаним і негативним явищем фінансової ситуації у державі вважається перевищення видатків бюджету над його доходами, що отримало назву бюджетного дефіциту. Бюджетний дефіцит можна розглядати за формою прояву, за причинами виникнення та за напрямками його фінансування. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий, або офіційно зафіксований, та прихо­ваний. Відкритий дефіцит бюджету показує фактичний стан співвідношення доходів бюджету з його використанням. Прихованість дефіциту служить ознакою недостатнього рівня обґрунтованості формування фінансової політики держави.

Розділ 2. Вплив дефіциту бюджету на економіку України

2.1. Особливості впливу дефіциту бюджету на національну економіку

Одним з основних напрямків наукових досліджень в сучасних умовах є дослідження процесу формування дефіциту бюджету і його звязок з основними показниками розвитку економіки держави.
Сьогодні в умовах спаду виробництва, відсутності його кредитної підтримки, посилення фінансової нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів процес зростання дефіциту бюджету є однією з найбільш дискусійних проблем і вимагає подальшого дослідження.
Основні чинники, що впливають на реформування економіки і зростання дефіциту бюджету полягають у економічній та політичній нестабільності, недосконалості законодавчої бази, невиваженій бюджетній та податковій політиці [5].
Науковим дослідженням питань дефіциту бюджету присвячені праці О.Д. Василика, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, А.І. Даниленка, А.О. Єпіфанова, О.Д. Заруби, В.І. Кравченка, І.І. Лукінова, А.М. Мороза, В.П. Москаленка, Г.О. Пятаченка, М.І. Савлука, І.В. Сало, В.М. Суторміної, Ю.В. Тимошенко та інших.
Основною метою дослідження є комплексне теоретичне і практичне вивчення економічної природи і суті дефіциту бюджету та його впливу на стабілізацію і розвиток економіки України у сучасних умовах.
Відповідно до сучасної економічної теорії бюджетний дефіцит є одним із важливих інструментів державного регулювання економічної активності. За умов фінансово-економічної кризи відсутність заходів із стимулювання сукупного попиту, у тому числі через дефіцит бюджету, у значній мірі може підвищити циклічні коливання економіки.
Штучне обмеження дефіциту бюджету в умовах кризи вимагатиме або скорочення важливих видатків по забезпеченню соціальних стандартів та здійсненню державних інвестицій, або посилення податкового тиску. Разом з цим, неконтрольоване збільшення дефіциту бюджету може призвести до порушення макроекономічної стабільності, яка є необхідною умовою економічного розвитку. Тому бюджетний дефіцит, визначений на економічно безпечному рівні, є однією із рушійних сил розвитку економіки, що дозволяє здійснювати державні інвестиції та забезпечувати необхідний рівень споживання в соціальній сфері. Уряд в умовах кризи проводить виважену боргову політику, здійснює заходи по стабілізації економіки України. З урахуванням реальних можливостей щодо визначення джерел покриття дефіциту бюджету, у Бюджетній декларації, схваленій постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. N 151, у 2010 році дефіцит бюджету розвитку визначений на рівні не більш як 3 відсотки ВВП при забезпеченні бездефіцитності поточного бюджету [18].
Формування дефіцитного бюджету на наступний рік зумовлюється наступним: втрати надходжень бюджету від прийнятих в кінці 2008 року та протягом 2009 року Верховною Радою України антикризових законів, які надають податкові преференції в різних галузях економіки (зокрема для промисловості, сільськогосподарських товаровиробників, банків та інших фінансових установ тощо). Так, за попередніми розрахунками, втрати доходів зведеного бюджету у 2009 році додатково складуть близько 7 млрд. гривень, а у 2010 - більше 22 млрд. гривень. (Довідково: у 2008 році втрати доходу зведеного бюджету від податкових пільг складали близько 17,8 млрд. гривень); необхідність фінансування видатків розвитку, зокрема збільшення Стабілізаційного фонду, видатки якого спрямовуються на такі важливі напрямки, як підготовка до проведення ЄВРО-2012, соціально-економічний розвиток регіонів, підтримка агропромислового комплексу, вугільної галузі, інвестиційні проекти на підприємствах авіабудування, оборонно-промислового комплексу, машинобудування, реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів з енергозбереження в житлово-комунальному господарстві; необхідність покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, зокрема Пенсійного фонду (з урахуванням скасування операцій з купівлі-продажу валюти). Дефіцит сектору загальнодержавного управління за методологією МВФ на рівні до 4 відсотків ВВП на 2010 рік сформований з урахуванням здійснення заходів щодо поліпшення фінансового стану НАК "Нафтогаз" у звязку з неможливістю стрімкого підняття тарифів на газ та здійснення заходів щодо поетапного їх приведення до ринкових умов [8].
Необхідно наголосити, що такий дефіцит залишається на економічно безпечному рівні і в основному буде спрямований на здійснення інвестиційних видатків і буде мати реальні неемісійні джерела покриття (запозичення, приватизація). При цьому, в умовах фінансово-економічної кризи більшість країн Європи та СНД планують дефіцит своїх бюджетів більше 5 відсотків ВВП.
Проблеми, повязані зі стабілізацією нашої економіки, зачіпають передусім ті питання, що відображають стан виробництва. З огляду на це важливим, досить значним внеском, особливо у фінансову стабілізацію, є та робота, яка провадиться у бюджетній сфері. У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету.
Бюджетний дефіцит має місце в разі виникнення розбіжності між доходною та видатковою частинами бюджету. Це сума, на яку передбачені (фактичні) річні видатки перевищують заплановані (фактичні) надходження до бюджету.
Досліджуючи чинники виникнення бюджетного дефіциту, можна зробити висновок, що в своїй сукупності вони провокують негативні явища в економіці. Так, спад виробництва веде до згортання кредитної діяльності банків, посилення податкового тиску, виникнення кризи неплатежів, зростання бартерних операцій і взаємозаліків, зменшення доходів бюджету та зростання його дефіциту і неможливості проведення заходів фінансової підтримки виробника, що ставить питання про відпрацювання методів погашення дефіциту бюджету .
2.2. Аналіз бюджетного дефіциту в Україні за останні три роки

До Державного бюджету України входять загальний фонд і спеціальний фонд. До загального фонду скеровують загальнодержавні податки і збори, і з нього фінансуються основні витрати. Кошти, які надходять до спеціального фонду, мають цільове призначення.
Державний бюджет України і місцеві бюджети складають Звідний бюджет України.
Бюджетний дефіцит в Україні в 2010 році очікується в розмірі 15,7% від валового внутрішнього продукту (ВВП), вважає глава Українського фонду підтримки реформ, екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник [7].
"З врахуванням проблем "Нафтогазу України" потенційний дефіцит бюджету складає 170 млрд грн. (15,7% ВВП), а з державними гарантіями - понад 200 млрд грн. (20% ВВП)", - повідомила прес-служба економіста із посиланням на його оцінки урядового проекту держбюджету – 2010 [7] .
Згідно з повідомленням, окрім офіційного розміру дефіциту на рівні 57,7 млрд грн. (5,1% ВВП), проект держбюджету передбачає витрати на капіталізацію банків у розмірі 30,5 млрд грн.
Крім того, за оцінкою Пинзеника, реальний розмір бюджетного дефіциту зростає ще на 30 млрд грн. через завищений прогноз доходів загального фонду держбюджету [12].
"Ноу-хау уряду є і відсутність зафіксованої цифри витрат. Норма закону щодо відповідної суми витрат не має ніякого значення, бо пять інших статей законопроекту дозволяють перевищувати встановлені цифри витрат", - відзначається в повідомленні.
З врахуванням гарантованого боргу в 45 млрд грн. загальна сума держборгу на кінець року досягне 446,9 млрд грн., або 41,3% ВВП, проти 33% на початок року.
При цьому екс-міністр відзначає, що проектом держбюджету для уряду передбачено право автоматично збільшувати граничний розмір боргу, зокрема, на суму невиконання доходів, відшкодування заборгованості по ПДВ, додаткового оздоровлення банків.
"Для виконання всіх передбачених проектом закону витрат, навіть при отриманні запланованих коштів від приватизації в сумі 10 млрд грн., держборг України (прямий і гарантований) на кінець року повинен досягти 506,5 млрд грн. (47% ВВП)", - вважає Пинзеник [12].
За його оцінкою, в таких умовах профінансувати в повному обсязі заплановані витрати можна лише за рахунок нарощення боргів.
Україна в липні, у порівнянні з червнем 2010 року, скоротила бюджетний дефіцит в 9,3 раза - до 1,2 млрд. грн. Про це повідомляєть сайт Міністерства фінансів України.
Прибутки держбюджету в липні, у порівнянні з червнем, збільшилися на 32,5% - до 24,132 млрд. грн., витрати і кредитування (за вирахуванням погашення) - скоротилися на 14,2% - до 25,347 млрд. грн.
За даними Мінфіну, фінансування дефіциту відбувалося за рахунок внутрішніх джерел, об`єм яких в липні склав 1,5 млрд. грн. у порівнянні з 4,626 млрд. грн. в червні.
У липні зовнішні джерела покриття дефіциту держбюджету вказані на рівні "мінус" 0,286 млрд. грн., тоді як в червні їх об`єм склав 15,964 млрд. грн.
Відповідно до Закону "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (з поправками), прибутки держскарбниці заплановані на рівні 252,718 млрд. грн., у тому числі, прибутки загального фонду - 210,055 млрд. грн. Витрати Держбюджету заплановані на рівні 305,633 млрд. грн.., у т.ч. витрати загального фонду - 240,951 млрд. грн.
Дефіцит Держбюджету запланований в сумі 54,095 млрд. грн., або 4,99% валового внутрішнього продукту (ВВП), у тому числі, у загальному фонді - 30,338 млрд. грн., або 2,8% ВВП.
Держбюджет розрахований, виходячи з таких прогнозних макропоказників: номінальний ВВП - 1,083 трлн. грн., темпи зростання ВВП - 3,7%, інфляція (грудень до грудня) - 13,1%, фонд оплати праці - 338,9 млрд. грн.
2.3. Оцінка джерел покриття бюджетного дефіциту

Джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути:
— державні позики;
— емісія грошей.
Державні позики відбивають взаємовідносини між державою як позичальником і юридичними та фізичними особами, урядами інших країн та міжнародними фінансовими організаціями як кредиторами. Державні позики класифікуються за різними ознаками .
Залежно від територіального розміщення вони поділяються на внутрішні і зовнішні. Внутрішні характеризують залучення коштів від юридичних та фізичних осіб на внутрішньому фінансовому ринку даної країни. Зовнішні повязані з надходженням ззовні - від кредиторів інших країн, якими можуть бути як іноземні юридичні та фізичні особи, так і уряди чи урядові організації інших країн. Особливе місце займають кредити, які надаються міжнародними організаціями та міжнародними фінансовими інституціями.
За способом мобілізації розрізняють державні позики, які повязані з випуском в обіг державних цінних паперів, і такі, що оформляються відповідними угодами. За допомогою випуску цінних паперів здійснюється мобілізація вільних коштів юридичних та фізичних осіб. На підставі угод можуть надаватись міжурядові кредити та кредити від міжнародних фінансових інституцій [18].
За термінами надання державні позики поділяються на коротко-, середньо- та довгострокові. Короткострокові надаються на термін до одного року. Основним інструментом розміщення короткострокових державних зобовязань є казначейські векселі. Середньострокові (1-5 років) і довгострокові (5-20 років) позики базуються на випуску в обіг облігацій.
В Україні нині для покриття бюджетного дефіциту випускаються на коротко- і середньостроковій основі облігації внутрішньої державної позики. Значну роль у джерелах покриття бюджетного дефіциту відіграють зовнішні позики.
Емісія грошей, на відміну від державних позик, є незабезпеченим джерелом покриття бюджетного дефіциту. Саме тому вона спричиняє інфляцію - знецінення грошей. Фактично емісія на цілі дефіцитного фінансування не вирішує проблеми браку коштів: грошей стає більше, однак вартість грошової одиниці знижується, тобто сукупна вартість грошей в обігу залишається незмінною і знову-таки недостатньою. Але, оскільки це виявиться тільки після випуску в обіг зайвих грошей, то на період складання і виконання бюджету грошову емісію можна використати для збалансування бюджету. Надалі все залежить від спрямування коштів дефіцитного фінансування. Як уже відзначалось, інвестування в економіку дає можливість створити передумови для повернення грошей, а відтак і відновлення їхньої вартості. Фінансування соціальних видатків означає, що за рахунок зниження вартості грошей у поточному періоді, їх знову не вистачить у наступному, тобто потрібна буде нова емісія. Такий спосіб покриття бюджетного дефіциту веде до того, що інфляція переростає в гіперінфляцію, а остання - в галопуючу інфляцію, адже процес емісії набирає характеру геометричної прогресії. З цих причин використання грошової емісії для фінансування бюджету офіційно, як правило, у тому числі й в Україні, забороняється.
Таким чином, із двох джерел покриття бюджетного дефіциту реальним і повноцінним є державні позики. Водночас для їх використання необхідні певні передумови:
1) наявність кредиторів, які мають тимчасово вільні фінансові ресурси;
2) довіра з боку кредиторів до держави;
3) наявність стимулів до надання позик державі;
4) спроможність держави своєчасно повернути борги та виплатити проценти.
Наявність тимчасово вільних коштів є головною передумовою для державних позик. Якщо таких ресурсів немає, то не може бути й мови про випуск державних цінних паперів. Однак у дійсності такі вільні ресурси, як правило, завжди є й у фізичних, і в юридичних осіб. Це повязано з тим, що завжди існує необхідність накопичення грошей для певних витрат. На період накопичення ці гроші являють собою тимчасово вільні кошти і можуть використовуватись як кредитні ресурси. На ці ресурси можуть претендувати різні субєкти, у тому числі й держава. Отже, тимчасово вільні кошти є завжди, навіть в умовах фінансової кризи. Проблема полягає не в наявності ресурсів, а в спроможності держави мобілізувати їх [9].
Спроможність мобілізації тимчасово вільних коштів залежить насамперед від наявності довіри до держави з боку її кредиторів. Якщо кредитор не довіряє позичальникові, то не може бути й мови про нормальні засади надання кредитів чи взагалі про їх виділення. Але проблема полягає в тому, що кредитні взаємовідносини мають ризикований характер. Кожний кредитор, продаючи свої тимчасово вільні ресурси, вибирає між ризиком втрати цих ресурсів і бажанням отримати дохід від їх продажу. Тобто не може бути ні абсолютної довіри, ні абсолютного небажання надавати кредити.
Виходячи з необхідності забезпечення довіри держава завжди мусить дбати про свій імідж надійного і вигідного позичальника. Це досягається насамперед своєчасним поверненням боргів і забезпеченням збереження вартості грошей. Водночас, як показує досвід, держава не може повністю втратити довіру своїх кредиторів. Наприклад, нині важко уявити щодо цього питання ситуацію гіршу, ніж в Україні. Практично знецінились державні борги колишнього СРСР, оскільки фінансова ситуація не дає змоги повністю розрахуватися з ними. Здавалось би, у держави немає жодного шансу на отримання внутрішнього кредиту. Однак облігації державної внутрішньої позики користуються певним попитом. Стосовно будь-якого іншого позичальника такого просто не могло б бути. Феномен іміджу держави пояснюється просто - в будь-яких випадках її надійність у цілому вища від надійності інших позичальників. Сама сутність держави гарантує їй певну довіру навіть майже в безнадійних ситуаціях, що і створює відповідні передумови для державного кредиту.
Важливою передумовою випуску позик є наявність стимулів до надання державі кредиту. Якщо довіра до держави відбиває кредитний ризик, то стимули характеризують доцільність вкладання коштів у державні цінні папери. Доцільність, у свою чергу, визначається їх дохідністю, надійністю і ліквідністю. Між дохідністю та надійністю існує обернено пропорційна залежність: чим вища надійність, тим менша дохідність. Оскільки державні цінні папери вважаються найнадійнішими, то для них установлюється найменший рівень дохідності. На фінансовому ринку державні цінні папери відіграють роль стандарту дохідності, свого роду відправної точки. Інші емітенти змушені встановлювати рівень дохідності своїх цінних паперів на більш високому рівні, інакше їх ніхто не буде купувати. Таким чином, державні цінні папери стабілізують і регулюють фінансовий ринок. Нормальне його функціонування неможливе без випуску державних позик.
Отже, основним стимулом до надання позик державі є досить висока надійність державних цінних паперів. Водночас держава прагне встановити і високу їх ліквідність. Як правило, державні цінні папери вільно продаються і вільно купуються. Держава може брати на себе зобовязання викупити їх з першого предявлення свого кредитора. Нині забезпечення ліквідності має надзвичайно важливе значення. Недаремно на фінансових ринках світу значного поширення набули так звані комерційні папери, що мають дуже високу ліквідність. Саме висока ліквідність знімає перепони на шляху розвитку ринку цінних паперів, адже інвестори можуть спокійно вкладати гроші в подібні цінні папери, знаючи, що можуть їх повернути в будь-який час.
Найважливішою передумовою випуску державних позик є спроможність держави своєчасно повернути борги та виплатити проценти. Якщо наявність бюджетного дефіциту потребує встановлення джерел його покриття, то використання державного кредиту вимагає визначення джерел погашення боргу. Такими джерелами можуть бути: дохід, отриманий від інвестування коштів у державний сектор; додаткові доходи бюджету за рахунок зростання ВВП і податкової бази від інвестування коштів в економіку; надходження від спеціально введених податків чи підвищення ставок оподаткування для погашення державного боргу; скорочення видатків; залучення нових кредитів для покриття попередніх боргів [5].

Висновок до 2 розділу
Основні чинники, що впливають на реформування економіки і зростання дефіциту бюджету полягають у економічній та політичній нестабільності, недосконалості законодавчої бази, невиваженій бюджетній та податковій політиці.
Бюджетний дефіцит має місце в разі виникнення розбіжності між доходною та видатковою частинами бюджету. Це сума, на яку передбачені (фактичні) річні видатки перевищують заплановані (фактичні) надходження до бюджету.
Джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути:
— державні позики;
— емісія грошей.
Державні позики відбивають взаємовідносини між державою як позичальником і юридичними та фізичними особами, урядами інших країн та міжнародними фінансовими організаціями як кредиторами. Державні позики класифікуються за різними ознаками .
Проблеми з боргом за таких умов можуть виникати внаслідок непродуктивності інвестиційної діяльності держави. Якщо ж політика інвестицій має обґрунтований і цілеспрямований характер, то погашення боргів теж здійснюється планомірно і гарантовано. Необхідність у підвищенні ставок оподаткування чи у введенні нових податків, а також у скороченні видатків повязана саме з проблемами відсутності поворотних джерел від використання позик чи внаслідок неефективності інвестицій або в результаті «проїдання» позикових коштів. Необхідність же залучення нових позик для покриття попередніх боргів повязана або з небажанням, або з неможливістю підвищувати рівень оподаткування. Однак реально погасити державну заборгованість новими позиками неможливо. Навпаки, це тільки збільшує цю заборгованість.
В умовах спаду виробництва, як свідчить світовий досвід, необхідне державне втручання в процес реформування економіки.

Розділ 3. Шляхи ліквідації та оптимізації бюджетного дефіциту

3.1. Методи ліквідації бюджетного дефіциту

Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, проведення активної фінансової політики, використання узвичаєних у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом...............


Висновок

Для написання даної курсової роботи було використано літературні джерела вітчизняних та зарубіжних авторів, газети, журнали, навчальні посібники. В курсовій використовувалися методи аналізу, порівняння, алгебраїчні та графічні способи дослідження, за допомогою яких ми розглянули питання бюджетного дефіциту, дослідили та проаналізували його складові.
Було зроблено наступні висновки:
1. Сам по собі бюджетний дефіцит – явище не страшне, дефіцит можна навіть назвати природним та закономірним для економіки будь – якої держави, але все на світі має свою межу.
2. Бюджетний дефіцит до об’єму валового внутрішнього продукту країни може становити не більше 3 % , якщо ж перевищення видаткової частини над доходною більше 3%, то це є ознакою певних диспропорцій в економіці держави. Розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 5% валового внутрішнього продукту, призводить до різкого зниження інвестиційної активності, що переростає в подальшому в різні форми кризових явищ.
3. Уряд має контролювати розмір бюджетного дефіциту. Інакше останній сам по собі чинитиме дестабілізуючий вплив на соціально-економічний розвиток країни. Дуже важливо для економістів визначити з якою формою та видом дефіциту бюджету вони мають справу. Щоб знайти методи боротьби з ним .
4. Наслідком бюджетного дефіциту може стати ефект «витіснення», який веде до скорочуються інвестиції у приватний сектор та падіння доходів громадян. Влада держави повинна дуже прискіпливо ставитися до грошової маси, бо один не вірний рух відносно грошей і в економічній системі може розкрутитися інфляційна спіраль, далі, їй на зміну прийде гіперінфляція, почнуться стагфляційні процеси, і економіка опиниться у стані застою виробництва, тобто найгіршої фази економічного циклу. Саме в такій ситуації опинилася Україна через надмірну грошову емісію – не вірно обраний шлях боротьби з інфляцією, за допомогою якого в нашій державі почалась гіперінфляція, дефіцит бюджету прийшов до свого піку, а саме, у 2005 році він становив майже 25% ВВП країни ( у повоєнні роки в державах Європи цей показник ледь доходив до 10% ВВП), від надвеликої дефіцитності бюджету страждало все населення України.
5. В програму конкретних заходів по скороченню бюджетного дефіциту слід включити і послідовно проводити в життя такі заході, які, з однієї сторони стимулювали б притік грошових засобів в бюджетний фонд країни, а з іншої - сприяли б скороченню державних витрат.
6. Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного зростання держави, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки. Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися тільки частково, тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. З одного боку бюджетний дефіцит - небажане для держави явище: його фінансування на основі грошової емісії гарантовано веде до інфляції, за допомогою неемісійних коштів - до зростання державного боргу. З іншого боку, він може бути пов’язаний із необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки, і тоді дефіцит не є відображенням кризових процесів, а скоріше стає наслідком прагнення держави забезпечити прогресивні зрушення в державі. Необхідно вживати заходів щодо зниження частки державного споживання у структурі ВВП, зменшення податкового навантаження, посилення захисту платників податків, максимального спрощення процедури оподаткування. Для подолання бюджетного дефіциту необхідно “лікування” самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні міри не застосовувалися при цьому. Отже, бюджетний дефіцит–дуже важливе питання макроекономіки, теорії фінансів, та інших наук, що вивчають дану проблему.


Список використаної літратури

1. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001.-№37-38.
2. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. — К.: КНЕУ, 2004. - 864 с.
3. Василик ОД., Павлюк К&. Бюджетна система України: Підручник. - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - 544 с.
4. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підруч. - К.: Вид-во НЮС, 2000.
5. Вахненко Т. Фінансова стійкість держави // Економіст. - 1999. - № 7. - С. 22-28.
6. Гальчинський А. С Теорія грошей: Навч. посіб. — К: Основи, 1996.
7. ГикишЛ. В. Финансы: Учеб. пособие. -К: МАУП, 2000.
8. Дорош Н. І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // Фінанси України. - 1998. - № 1. - С. 47.
9. Дробозина Л. А. Общая теория финансов. — М.: ЮНИТИ, 1995.
10. Дробязко А. Какова вероятность дефолта страны в 2000 году? // Мир денег. - 1999. - № 10-12. - С. 20-22.
11. Дьяконова І. І. Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації // Фінанси України. - 1998. - № 10. - С 5-8.
12. Демянишин ВТ. Бюджетний дефіцит та його вплив на кризову ситуацію в Україні // Вісник ТНЕУ. - 2007. - № 5.
13. Завгородний В. П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием. - К., 1997.
14. Загальна теорія держави і права /За ред. В. В. Копєйчикова. - К: Юрінком, 1997.
15. Зайдель X., Теммен Р. Основы учения об экономике: Пер. с нем. - М.: Дело ЛТД, 1994.
16. Колісник О. Управління бюджетним дефіцитом // Світ фінансів. - 2005. - №3-4.
17. Кравчук Н. Бюджетний дефіцит: теоретична концептуалізація та сучасний прагматизм // Вісник ТАНГ.- 2004. - № 6.
18. Сова О. Особливості звязку дефіциту бюджету та інфляції // Світ фінансів. - 2005. - № 3-4.
19. Фінанси у запитаннях і відповідях / За заг. ред. О.Д. Данілова. - К.: Видав, дім "Комлютерпрес", 2006. - 444 с.
20. Чечетов М.В., Чечетова Н.Ф., Бережна АЖ). Бюджетний менеджмент: Навч. посіб.: У 2 ч. - Ч. 1. - X.: Видав, дім"ІНЖЕК", 2004. - 560 с.
21. Юрій СІ., Бескид ИМ. та ін. Бюджетна система України: Навч. посіб. - К.: НІОС, 2000. - 400 с.
22. Юрій С.І., Демянишин ВТ., Вуздуган ЯМ. Антологія бюджетного механізму: Монографія. - Т.: Екон. думка, 2001. - 250 с



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.