На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик ОРГАНЗАЦЯ ВНУТРШНЬОГО КОНТРОЛЮ

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Финансы и кредит. Добавлен: 16.07.2012. Сдан: 2012. Страниц: 49. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):




ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1. Теоретичні основи функціонування системи внутрішнього контролю підприємства. 5
1.1. Значення і суть внутрішнього контролю 7
1.2. Ефективність функціонування системи внутрішнього контролю 15
1.3. Елементи внутрішнього контролю підприємства 19
Розділ 2. Методичні підходи до формування системи внутрішнього контролю підприємства 21
2.1. Методи проведенн внутрішнього контролю 21
2.2. Робота відділу внутрішнього контролю 27
2.3. Оцінка системи внутрішнього контролю на у підприємстві ВАТ "Рівнехолод" – 29 29
Розділ 3. Проблеми розвитку внутрішнього контролю та шляхи їх вирішення 41
3.1. Проблеми перевірки внутрішньогосподарської діяльності 41
3.2. Напрямки удосконалення системи внутрішнього контролю 44
Висновки 45
Використана література 47


Вступ

Безліч компаній у всьому світі страждає від неефективного використання різного роду ресурсів - людських, фінансових, матеріальних, від нестачі необхідної для прийняття правильних рішень інформації, ненавмисного і навмисного спотворення звітності, прямого шахрайства з боку персоналу і керуючих. Подібних проблем можна уникнути шляхом створення всередині самих компаній ефективної системи внутрішнього контролю. Яка ж роль і значущість внутрішнього контролю?
Будь-яка діяльність в організації відбувається в рамках двох систем. Одна - це операційна (організаційна) система, побудована для досягнення заданих цілей. Інша система - це система контролю, що пронизує операційну систему. Вона складається, в загальному вигляді, з політики, процедур, правил, інструкцій, бюджетів, системи обліку і звітності. Ця система спрямована, в кінцевому підсумку, на створення необхідних передумов і підвищення ймовірності того, що компанія в цілому і менеджери зокрема досягнутий поставлених цілей.
Поняття внутрішнього контролю ніяк не нове. Зявившись в лексиконі ще напочатку XVIII століття, воно еволюціонувало з часом. Як система контролю діяльності підприємства це поняття сформувалося до початку XX століття у вигляді сукупності трьох елементів: поділ повноважень, ротація персоналу, використання і аналіз облікових записів. Пізніше функції внутрішнього контролю значно розширилися, перетворившись в організацію і координування дій, спрямованих на забезпечення схоронності активів, перевірку надійності облікової інформації, підвищення ефективності операцій, дотримання запропонованої політики та процедур компанії. Таким чином, нові функції вивели поняття внутрішнього контролю за рамки кола питань, що відносяться до звичайного бухгалтерського обліку. Еволюціонуючи і розширюючи сферу свого застосування, що внутрішній контроль до кінця XX століття перетворився на інструмент контролю за ризиками, де його функції тісно переплітаються з функцією управління ризиками - ризик-менеджментом.
Внутрішній контроль є процес, спрямований на досягнення цілей компанії, і є результатом дій керівництва з планування, організації, моніторингу діяльності компанії в цілому і її окремих підрозділів.
Менеджери компанії повинні, по-перше, поставити цілі та визначити завдання компанії й окремих підрозділів і побудувати відповідну цьому структуру організації. І, по-друге, забезпечити функціонування ефективної системи документування та звітності, розподілу повноважень, авторизації, моніторингу для досягнення поставлених цілей і вирішення поставлених завдань.
Визначення внутрішнього контролю з точки зору його бухгалтерського розуміння звучить наступним чином: внутрішній контроль є структура, політика, правила, процедури щодо забезпечення збереження активів організації та надійності бухгалтерських записів, що дає достатню впевненість у тому, що:
1. транзакції належним чином авторизовані;
2. транзакції своєчасно і точно відображають у звітності відповідно до стандартів обліку;
3. доступ до активів компанії здійснюється на підставі відповідної авторизації;
4. фізична наявність активів періодично звіряється з бухгалтерськими записами.
Чим внутрішній контроль відрізняється від контролю взагалі? Внутрішній контроль - це контроль зсередини компанії, на противагу зовнішнім видам контролю, таким як законодавче регулювання, контроль з боку зовнішніх контролюючих організацій тощо в даному контексті поняття внутрішнього контролю синонімічно поняттям управлінського контролю, операційного контролю.
Необхідно також відзначити таку важливу деталь, що внутрішній контроль корисний тільки в тому випадку, якщо спрямований на досягнення конкретних цілей і, перш ніж оцінювати результати контролю, необхідно визначити ці цілі

Реалізація стратегічного курсу України на побудову соціально орієнтованої економіки європейського типу і забезпечення її сталого розвитку потребує суттєвого підвищення ефективності механізму управління підприємствами й одного з його важливих елементів – системи внутрішнього контролю. Це зумовлено тим, що підприємства, як правило, не мають достатнього досвіду розробки і реалізації системи контролю, які забезпечують упевненість керівництва підприємств у тому, що всі керуючі впливи досягли своєї мети і всі вказівки виконуються. Система внутрішнього контролю сприяє зменшенню схильності до ризику.
Залежно від етапу розвитку і типу господарства, його інституційних особливостей підходи до побудови системи внутрішнього контролю, що включають комплекс внутрішніх правил та процедур контролю за їх фінансово-господарською діяльністю, можуть суттєво відрізнятися. У промислово розвинених країнах наука про незалежний контроль спирається на надійний фундамент результатів, що накопичувалися протягом багатьох десятиліть у рамках відомих наукових напрямів, таких як теорії загального і внутрішньогосподарського контролю. У їх розвиток вагомий внесок зробили такі фахівці, як Р. Адамс, Є. Аренс, Г. Дженік, Ф. Дефліз, Д. Кармайкл, І. Лі, Д. Лоббек, Ж. Рішар, Д. Робертсон, А. Роджер.
Для українських учених корисними є також результати досліджень учених та практиків Росії: В. Бурцева, Ю. Данилевського, В. Подольського, Л. Сотникової, В. Суйця, О.Терехова, О. Шеремета. Значний внесок у дослідження теоретичних і прикладних аспектів проблеми внутрішньогосподарського контролю зробили такі вітчизняні спеціалісти, як М. Білуха, Я. Берсуцький, Ф. Бутинець, Н. Дорош, Б. Дугінський, В. Завгородній, А. Кузьмінський, О. Петрик, В. Рудницький, Л. Сухарева, А.Ткаченко, Б. Усач, М. Чумаченко, О. Шпиг.
Проте ряд аспектів проблеми потребує подальшого поглибленого дослідження з урахуванням специфіки функціонування підприємств України в умовах ринкової трансформації господарств та переходу до сталого економічного зростання. Це, зокрема: обґрунтування концептуальних основ побудови системи внутрішнього контролю адекватного складу і структури завдань, що стають перед суб’єктами господарювання у специфічному інституціональному середовищі України; виявлення особливостей їх функціонування; оцінка економічної ефективності системи внутрішнього контролю підприємства.
Мета і задачі курсової роботи. Метою виконаного курсової роботи є обґрунтування положень і практичних рекомендацій щодо підвищення економічної ефективності системи внутрішнього контролю підприємств України.
Базою даного дослідження являється Відкрите акціонерне товариство "Рівнехолод".
Для досягнення задач, в роботі поставлено і вирішено комплекс теоретичних, методичних і практичних задач:
досліджено теоретичні основи формування і функціонування системи внутрішнього контролю підприємства;
- виконано аналіз діючої системи внутрішнього контролю промислових підприємств та виявлено тенденції їх розвитку;
- обґрунтовано принципи й основні вимоги до організації системи внутрішнього контролю підприємства у сучасних умовах;
- обґрунтовано структуру й основні складові елементи системи внутрішнього контролю;
- розроблено і виконано оцінку економічної ефективності системи внутрішнього контролю підприємства;
Об’єктом дослідження є комплекс економічних відносин, які виникають між власниками, менеджерами різних рівнів управління, персоналом підприємств і контролерами у процесі внутрішнього контролю.
Предмет дослідження – принципи побудови, механізм формування, функціонування, оцінки і підвищення економічної ефективності системи внутрішнього контролю підприємства.

Розділ 1. Теоретичні основи функціонування системи внутрішнього
контролю підприємства

1.1 Значення і суть внутрішнього контролю

Для вдосконалення діяльності підприємства, підтримки конкуренто-спроможності на ринку, підвищення показників прибутковості, збереження та збагачення його активів необхідний налагоджений механізм управління, найважливішим елементом якого є повсякденний внутрішній контроль.
Внутрішній контроль – це процес, який забезпечує відповідність функціонування конкретного об’єкта прийнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне досягнення поставленої мети. Залежно від завдань його класифікують за видами (рис.1) [7, c. 158]:


Заходи контролю, що попереджують небажані
події

З’ясовує небажані події, що вже сталися

Розробка стратегії, політики, процедур,
бюджетів тощо
Заходи контролю, які компенсують
частково відсутній контроль

Рисунок - 1.1 Види внутрішнього контролю

Система внутрішнього контролю – це політика і процедури, прийняті управлінським персоналом суб’єкта господарювання з метою забезпечення правильного й ефективного ведення господарської діяльності, збереження активів, запобігання шахрайству й помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної інформації. Виділяють такі елементи системи внутрішнього контролю (рис.2) [1, c. 46].



Рисунок - 1.2. Основні елементи системи внутрішнього контролю

Наявність компетентного персоналу, що заслуговує на довіру, з чітко визначеними правами та обов’язками є найважливішим елементом внутрішнього контролю. Працівники підприємства мають бути високо кваліфікованими фахівцями, чесними і ретельними, а права та обов’язки кожного повинні бути чітко визначені в посадових інструкціях.
Відповідно до мети завдання внутрішнього контролю поділяються:
- Попередження здійснення незаконних та економічно недоцільних господарських операцій на стадії прийняття управлінських рішень (попередній контроль);
- Попередження виникнення відхилень, що порушують встановлений нормативними і плановими документами режим функціонування обєкта;
- Визначення фактичного стану обєкта або частини в даний момент;
- Контроль процесів, що відбуваються на підприємстві;
- Виявлення і діагностика проблем в організації при зміні зовнішнього і внутрішнього середовища;
- Контроль розробки і реалізації тактичних цілей окремими структурними підрозділами, оцінка їх відповідності стратегічним напрямам діяльності підприємства;
- Перевірка виконання прийнятих управлінських рішень;
- Оцінка якості здійснення планування, обліку, організації, аналізу;
- Стимулювання мотивації, тобто основних функцій системи управління, які передують прийняттю управлінських рішень;
- Контроль за виконанням функціональних обовязків як конкретних виконавців, так і функціональних підрозділів, центрів відповідальності, керівників усіх рівнів управління;
Експертна оцінка стратегічних напрямів розвитку підприємства [4,c. 158]:
- Внутрішній контроль – це внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівником підприємства для досягнення мети – забезпечення стабільності й ефективності діяльності підприємства, дотримання внутрішньогосподарської політики, збереження і раціонального використання активів підприємства, запобігання та розкриття фальсифікацій, помилок, точність і повнота бухгалтерських записів, своєчасна підготовка надійної фінансової інформації.
Внутрішній контроль як системи спостереження й оцінки господарсько-фінансової діяльності підприємства і його структурних підрозділів для обґрунтування та прийняття оптимальних тактичних і стратегічних рішень вводить низку структурних елементів (табл. 1.1) [3, c. 25].
Так вітчизняні підприємства здійснюють внутрішній контроль у формі ревізії, тематичної перевірки, службового розслідування [8].
Таблиця 1.1 - Характеристика системи внутрішнього контролю
Структурні елементи Характеристика структурних елементів
1 2
Мета Забезпечення дотримання законності й економічної доцільності господарсько-фінансової діяльності
Завдання Періодичний контроль: попередження здійснення незаконних, економічно недоцільних господарських операцій на стадії прийняття управлінських рішень. Поточний контроль: ліквідація допущених недоліків на стадії здійснення господарських операцій у процесі діяльності підприємства
Наступний контроль: визначення законності, економічної доцільності здійснення господарських операцій, реалізованих управлінських рішень
Субєкти Керівник, начальники структурних підрозділів (менеджери), посадові особи всіх структурних підрозділів, у тому числі обліково-фінансові служби, ревізійні комісії, служби внутрішнього аудиту
Обєкти Організаційно-технологічні, фінансово-економічні процеси; використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; господарські операції
Методи Загальнонаукові методи та спеціальні прийоми контролю
Користувачі контрольної інформації Керівники підприємства, менеджери структурних підрозділів, незалежні аудитори

Останнім часом все більше підприємств України практикують з метою внутрішнього контролю запровадження служб внутрішнього аудиту, які не тільки виконують процедури контролю, а й здійснюють оцінку ефективності функціонування всієї системи внутрішньогосподарського контролю.
Основними напрямами внутрішнього контролю є реальність господарських операцій, повнота, дозвіл, точність, класифікація, облік, періодизація [17].
Система внутрішнього контролю включає три основні елементи: середовище контролю, систему бухгалтерського обліку та незалежні процедури перевірки.
Середовище контролю, де відбуваються операції, — це заходи і записи, які характеризують загальне ставлення керівництва і власників підприємства до діючої системи внутрішнього контролю, значення діючої системи внутрішнього контролю для підприємства.
До факторів середовища контролю належать:
- діяльність керівництва (власників) клієнта;
- організаційна структура підприємства і методи розподілу функцій управління і відповідальності;
- управлінські методи контролю, в тому числі кадрова політика і практика, а також порядок розподілу обов’язків.
До специфічних заходів контролю включають:
- періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;
- перевірку арифметичної точності записів;
- контроль за умовами функціонування та використання комп’ютерних інформаційних систем, зокрема підтримання контролю за періодичними змінами комп’ютерних програм, доступом до бази інформаційних даних;
- введення і перевірку контрольних рахунків і перевірочних облікових регістрів по рахунках;
- порядок проходження та затвердження документів (графік документообігу);
- відповідність прийнятих внутрішніх правил вимогам законодавчих актів та зовнішнім джерелам інформації;
- порівняння загальної суми наявних грошових коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних ресурсів із записами в облікових регістрах;
- порівняння і аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з показниками фінансового плану (прогнозу) [19].
Сутність внутрішнього контролю діяльності підприємства полягає в можливості реалізації волі власників стосовно ресурсів підприємства шляхом оцінки їх фактичного стану і характеру використання з метою уникнення відхилень від заданих параметрів.
Власником капіталу керує мотив нагромадження багатства (капіталу), однак він (в умовах діяльності корпоративного підприємства) найчастіше позбавлений можливості постійного доступу до нього. Реалізація даного мотиву можлива за допомогою визначення власниками політики ефективного використання капіталу і постійної, неухильної її реалізації в системі господарювання. Наймані ж працівники за умови деградованої трудової мотивації бажають за мінімуму затрачуваних зусиль одержувати максимально можливу заробітну плату [29].
З організаційної точки зору внутрішній контроль розглядається як сукупність підрозділів винятково контрольного характеру і підрозділів, до чиїх обовязків (в тому числі) входить реалізація функцій внутрішнього контролю. Із цього погляду внутрішній контроль є сукупністю двох підсистем:
- внутрішнього аудиту (ВНТА)
- внутрішньогосподарського контролю (ВГК).
За цих обставин підсистема внутрішньогосподарського контролю є складною і, у свою чергу, складається з внутрішньогосподарського бухгалтерського контролю (ВГБК) і контролю, реалізованого посадовими особами - керівниками структурних підрозділів, відділів і їхніх заступників. Внутрішньогосподарський бухгалтерський контроль є найважливішою складовою підсистеми внутрішньогосподарського контролю, оскільки всі господарські операції мають бути задокументовані, а всі документи рано чи пізно акумулюються в бухгалтерії.
Система внутрішнього контролю складається за такими аспектами: структурний (організаційний); функціональний; інформаційний; соціо-психологічний (рис. 1.3).



Рисунок - 1.3 Модель залежності і співпідпорядкованості мети і завдань внутрішнього контролю
А бухгалтер перед відображенням інформації з первинних документів у системі облікових регістрів піддає кожен документ контролю (принаймні, за формальними ознаками).


Рисунок 1.4 Системний підхід до організації внутрішнього контролю підприємства

З функціональної точки зору внутрішній контроль розглядається як функція управління. У цьому аспекті внутрішній контроль забезпечує оцінку фактичного стану ресурсів, досягнуті результати і, таким чином, дозволяє встановити ступінь досягнення поставлених цілей. А потім по каналах зворотного звязку ця інформація передається в центр прийняття рішень. Крім того, проникаючи в кожну з інших функцій управління, внутрішній контроль забезпечує можливість успішної їх реалізації в ході управлінського циклу. У процесі організації на підприємстві внутрішнього контролю саме дослідження цього аспекту дозволяє звернути увагу на довжину каналів зворотного звязку (кількість ланок, від яких залежить імовірність перекручування інформації і вчасність її надання), налагодженість функціонування цих каналів і тому подібні моменти [12, c. 468].

В інформаційному аспекті внутрішній контроль слід визначати як інформаційну діяльність: обєктом контролю є інформація про стан ресурсів і характер процесів, засобом контролю є методики контрольних дій (інформаційний ресурс) і, нарешті, результатом контролю також є інформація (залежно від етапу контролю - проміжна чи підсумкова).
Із соціо-психологічних позицій внутрішній контроль є процесом взаємодії людей: тих, хто перевіряє, і тих, кого перевіряють. При цьому на хід контрольного процесу і достовірність його результатів впливають особливості людини, не властиві механічним системам, здатним брати участь у певних процесах. Такими особливостями справедливо вважати приналежність людини до соціуму (що зумовлює поведінку) і властивості людської психіки (переконання, воля, знання, сприйняття тощо). На сьогодні це найбільш пріоритетний аспект вивчення внутрішнього контролю, оскільки дотепер багато вчених звертали увагу на нерозвязаність проблеми «обмежень контролю» через вплив людського фактора. Для забезпечення якості (вчасності, обєктивності, достатності і т.д.) результатів контролю необхідно враховувати психологічні особливості учасників контрольного процесу, а також вплив соціуму на поведінку людини [25, c. 64.


1.2 Ефективність функціонування системи внутрішнього контролю

Ефективність функціонування системи внутрішнього контролю оцінюють керівник підприємства, внутрішні та незалежні аудитори. Основна мета вивчення й оцінки аудитором системи внутрішнього контролю полягає в підготовці аудиторських процедур [17, c. 8].
Процедури внутрішнього контролю повинні вимагати:
– визначення відповідного санкціонування виконання операцій;
– перевірки виконавчої дисципліни працівників підприємства;
– періодичної перевірки, аналізу і звірки рахунків;
– контролю умов діяльності та використання компютерних інформаційних систем;
– складання контрольних розрахунків, оборотних відомостей за рахунками;
– перевірки дотримання графіка документообігу;
– зіставлення прийнятих внутрішніх правил із зовнішніми джерелами інформації;
– зіставлення загальної суми наявних оборотних коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних цінностей із тим, що записано в облікових реєстрах;
– порівняння й аналізу фінансових результатів діяльності підприємства з показниками бізнес-плану [17, c.23].
Виконання перелічених процедур дає змогу аудитору попередньо оцінити надійність внутрішнього контролю. Проте внутрішній аудитор повинен памятати про обмежений рівень доказовості результатів внутрішнього контролю, що визначається такими чинниками:
– вимогою керівництва є те, щоб витрати на внутрішній контроль не перевищували корисний ефект від його діяльності;
– орієнтація більшості процедур внутрішнього контролю на звичайні, а не неординарні операції;
– можливість помилкового судження внутрішніх аудиторів через неуважність, неправильне розуміння нормативних актів;
– можливість відхилення від процедур внутрішнього контролю, зговору керівництва і персоналу підприємства;
– можливість проведення неадекватних процедур внутрішнього контролю у звязку з несвоєчасним реагуванням на зміни обставин діяльності підприємства [2, c. 57].
При формуванні ефективної системи внутрішнього контролю адміністрація суб’єкта господарювання повинна забезпечити:
- надійну інформацію, яка необхідна для успішного керівництва діяльністю суб’єкта господарювання;
- збереження активів і документів - уникнення фактів крадіжок, псування та нецільового використання майна, знищення і розголошення інформації (в тому числі тієї, що міститься в облікових регістрах, комп’ютерних базах даних);
- ефективність господарської діяльності - виключення шляхом контрольних процедур дублювання, невиробничих витрат, нераціонального використання всіх видів ресурсів; оптимізація податкових платежів, зміцнення розрахункової дисципліни;
- відповідність визначеним обліковим принципам - обов’язкове виконання працівниками встановлених на підприємстві інструкцій і правил, а також вимог нормативних документів [6, c. 12].
Система бухгалтерського обліку - це заходи і записи підприємства, шляхом яких бухгалтерські операції оформлюються в регістрах бухгалтерського обліку. Така система визначає, збирає, аналізує, підраховує, класифікує, записує, підсумовує і надає інформацію про операції та інші заходи.
Незалежні процедури перевірки - це аудиторські процедури, які використовуються аудитором для визначення того, чи були фінансово-господарські операції клієнта належним чином санкціоновані, правильно оформлені і відображені в облікових регістрах, а також чи всі помилки в процесі ведення справ і реєстрації даних по них виявляються максимально швидко [4, c. 163].
Це означає, що процедури контролю дають упевненість у тому, що мета контролю за забезпеченням повноти, точності, законності, захисту активів і файлів даних будуть досягнуті та буде видана надійна фінансова інформація.
На практиці існують різні процедури контролю, а саме:
а) процедури контролю за повнотою даних, що призначені для впевненості в тому, що всі дані по всіх господарських операціях внесені до облікових регістрів (комп’ютерних файлів) і прийняті на обробку;
б) процедури контролю за точністю даних необхідні для впевненості в тому, що дані по кожній господарській операції відображені в обліку своєчасно і в повному обсязі та правильно рознесені по рахунках;
в) процедури контролю за дозволом (санкціонуванням) операцій спрямовані на забезпечення законності здійснення операцій;
г) процедури контролю за збереженням активів і записів - процедури, що базуються на обмеженні доступу до активів підприємства осіб, котрі не мають на те повноважень, запобіганні крадіжкам, псуванню та нестачі активів. Вони включають: створення та налагодження надійної контрольно-пропускної системи на підприємстві, встановлення засобів охорони, сигналізації, сейфів, обладнання складських приміщень тощо, а також періодичне проведення внутрішніх ревізій та інвентаризацій [12, c. 457].
Під час аудиторської перевірки аудитор досліджує тільки ту методику і процедури бухгалтерського обліку, які відносяться до тверджень звітності. Розуміння відповідних аспектів систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю разом з оцінкою властивого ризику і ризику невідповідності функціонування внутрішнього контролю разом із розглядом інших обставин нададуть аудитору можливість:
- з’ясувати для себе види потенційних суттєвих перекручень, котрі можуть бути у фінансових звітах;
- визначити фактори, що впливають на ризик наявності суттєвих помилок;
- запланувати необхідні аудиторські процедури.
Внутрішній контроль за функціонуванням системи обліку на підприємстві повинен забезпечувати:
- наявність дозволу на проведення облікових операцій, які мають здійснюватися відповідно до розпорядження керівництва;
- відображення всіх облікових операцій у вигляді точних підсумкових показників на відповідних рахунках обліку і у відповідний час, що дає можливість спеціалістам підготувати фінансову звітність згідно зі встановленими вимогами щодо її подання;
- доступ до облікових записів по активах підприємства тільки після дозволу керівництва;
- систему обліку, що передбачає порядок порівняння відображених в обліку активів з активами, які є у наявності, через певні інтервали часу, і по всіх існуючих розбіжностях вживати необхідних та своєчасних заходів щодо їх усунення [7, c. 158].
Через певні обмеження наявні системи обліку і внутрішнього контролю не можуть дати керівництву докази того, що поставлені перед внутрішнім контролем завдання виконані.


1.3 Елементи внутрішнього контролю підприємства

Оцінка аудитором системи внутрішнього контролю визначається на основі певних елементів (рис. 1.5).
Наявність компетентного персоналу, що заслуговує на довіру, з чітко визначеними правами та обов’язками є найважливішим елементом внутрішнього контролю. Працівники підприємства мають бути компетентними, чесними і ретельними, а права та обов’язки кожного працівника повинні бути чітко визначені в посадових інструкціях [9, c. 232].
Наявність розподілу упорядкованих посадових обов’язків між працівниками, котрі беруть участь у формуванні інформації, щодо ведення справ і формування інформації, допоможе уникнути зловживань і крадіжок, а також виявляти випадкові помилки. Ймовірність виявлення помилок знижується у разі, якщо одна і та сама людина здійснює господарську операцію та відображає її в регістрах бухгалтерського обліку [23, c. 537].
Дотримання необхідних формальних процедур при здійсненні господарських операцій працівниками підприємства має бути неупередженим. Цей елемент внутрішнього контролю безпосередньо пов’язаний із чітким визначенням прав та обов’язків кожного працівника.
Наявність фізичного контролю (контролю за фактичною наявністю) за активами та документацією повинна забезпечувати охорону майна підприємства та проведення його інвентаризації.



Рисунок - 1.5 Основні елементи функціонування системи внутрішнього контролю

Своєчасне складання первинних документів. Підставою для здійснення господарських операцій мають бути своєчасно складені первинні документи у відповідності зі встановленими вимогами до їх складання, визначеними діючими нормативними актами [15, c. 637].
При вивченні системи внутрішнього контролю необхідно оцінити вплив одержаних результатів на подальшу перевірку достовірності фінансової звітності підприємства.




Розділ 2. Методичні підходи до формування системи внутрішнього
контролю підприємства

2.1 Методи проведення внутрішнього контролю

При внутрішному контролі аудитором використовують наступні методичні прийоми:
- фактичної перевірки;
- підтвердження;
- документальної перевірки;
- спостереження;
- опитування;
- аналітичних процедур.
До фактичної перевірки належать інвентаризація, контрольний обмір, дослідження об’єктів, контрольний запуск сировини та матеріалів на виробництво, лабораторний аналіз.
Інвентаризація – перевірка наявності грошових коштів, матеріальних цінностей, стан розрахунків та інших статей балансу на конкретну дату.
Інвентаризація здійснюється згідно Інструкції про інвентаризацію основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України Інструкція від 24.05.2001 № 127 . [6, c. 637].
При вивченні будівельних та ремонтних робіт використовуються контрольні обміри. Вони організуються для визначення фактично виконаного обсягу будівельних та ремонтних робіт і застосовується для перевірки достовірності обліку незавершеного виробництва, витрат будівельних матеріалів порівняно з нормативами та фактично виконаним обсягом робіт, перевірки правильності нарахованої заробітної платні, розрахунків з підрядниками та іншими підприємствами за виконання обсягів робіт.
Для проведення обмірів виконаних робіт створюється комісія з обов’язковим залученням спеціалістів з будівництва (інженера-будівельника, техніка-будівельника, мастера); мурування стін (в кубометрах) та ін.
В процесі контрольних процедур часто використовується дослідження об’єктів . Воно включає коло питань, пов’язаних з вивченням організаційно-виробничої діяльності і перевіркою забезпечення зберігання майна контролюємого підприємства.
Звичайно дослідження об’єктів доцільно проводити на початку аудиторських процедур. В процесі обстеження можна отримати інформацію про похибки в організаційно-виробничій діяльності, а також отримати відповіді на багато питань, пов’язаних із забезпеченням зберігання майна безпосередньо на об’єктах:
- наявність обладнання, що використають, його якісний стан та умови його зберігання;
- причини збоїв в роботі діючого обладнання;
- наявність запасів сировини, матеріалів та готової продукції й умови їх зберігання;
- дієздатність пропускної системи підприємства при ввезенні, вивезенні сировини, матеріалів та готової продукції
- ведення оперативного обліку заказів й постачання продукції та ін.
При аудиторських перевірках іноді необхідно перевірити якість виробленої продукції. В цьому випадку роблять контрольний запуск сировини та матеріалів на виробництво або здають готову продукцію для лабораторного аналізу.
При контрольному запуску сировини та матеріалів на виробництво в присутності контролера та запрошеного спеціаліста перевіряється весь технологічний процес починаючи з зважування відповідних сировини та матеріалів, його обробці й закінчуючи зваженням готової продукції...............

Висновки

Визначено, що контроль є об’єктивно необхідною складовою господарського механізму управління при будь-якому способі виробництва. У роботі визначено, що контроль сприяє зменшенню схильності до ризику і виступає в системі управління елементом не лише зворотного, а й прямого зв’язку між структурними підрозділами підприємства, між керованою і керуючою системами, між лінійними і функціональними підрозділами.
Обґрунтовано, що на підприємстві внутрішній контроль і організація контролю належать до різних функцій управління.
Призначення технології внутрішнього контролю полягає у безперервному спостереженні за процесами й об’єктами, якими управляють, їх дослідженні, вимірюванні та порівнянні. На основі його даних здійснюється коригування прийнятих рішень, планів, норм і нормативів. Завдяки внутрішньому контролю, можливе оперативне усунення негативного впливу так званих ситуативних негараздів. Маються на увазі певні порогові ситуації, коли відбуваються зміни у структурі або технології діяльності підприємства, її реорганізації, трансформації діяльності як у цілому, так і в окремих її складових.
Обґрунтовано, що внутрішній контроль є одним із важелів управління підприємствами. Це пояснюється тим, що внутрішній контроль гнучко трансформувався у сучасних умовах в ефективний інструмент управління, тому що, по-перше, його складовими є контрольне середовище, контроль облікової системи, контрольні процедури; по-друге, виявлення ризиків і робота у напрямку їх зниження, виявлення причин і умов, які сприяють виникненню нестач, надлишків, суттєвих викривлень фінансової звітності та здійсненню зловживань, шахрайства, стають факторами удосконалення управління; по-третє, він забезпечує коригування управлінських рішень відповідно до визначених орієнтирів і загальної стратегії. Необхідність посилення внутрішнього контролю на різних рівнях управління сучасними підприємствами зумовлена посиленням конкурентної боротьби та зростанням кількості проблемних підприємств і повязана не лише із загальною макроекономічною нестабільністю, а й з дією негативних факторів, що виникають унаслідок підвищених ризиків господарської політики, слабкості стратегічного планування, не завжди кваліфікованого управління. Дослідження показало, що функції контролю глибоко інтегровані з іншими функціями управління, а, окрім того, існує інформаційна інтеграція всередині функції контролю.
Обґрунтовано, що мета внутрішнього контролю визначає його основні функції: інформаційну забезпечення власника, керівництва підприємства достовірною інформацією для прийняття управлінських рішень; планування дозволяє одержати достатню кількість доказів; сприяє раціоналізації витрат на проведення перевірки; забезпечує добрі взаємини з керівництвом, робітниками у процесі перевірки та сприяє якісному виконанню робіт; діагностичну дозволяє виявляти та систематизувати (за рівнями впливу на розвиток підприємства) основні причини негативних явищ: кризи, банкрутства; координаційну забезпечення безперервності процесу внутрішнього контролю шляхом досягнення узгодженості в роботі всіх суб’єктів внутрішнього контролю і персоналу підприємства через механізм налагодження раціональних зв’язків (комунікацій) між ними; організаційно-розподільчу полягає в організації взаємодії та розподілу обовязків або повноважень між суб’єктами внутрішнього контролю; виявлення і дослідження фактичного стану справ, зіставлення його з поставленою метою, оцінка ефективності діяльності, вжиття заходів з усунення виявлених порушень; нагляду забезпечення визначення головних моментів при перевірці якості внутрішнього контролю. Виявлено, що особливості системи внутрішнього контролю, які застосовуються у тих чи інших умовах, визначаються функціональним аспектом контролю.

Використана література
1. Адамс Р. Основы аудита: Пер. с англ. - М.: Аудит: Изд. Об-ник "ЮНИТИ", 200.- 398с.
2. Алборов.Р.А. Аудит в организациях промышленности, торговли и АПК. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Дело и Сервис, 2000. - 432 с.
3. Алборов Р.А., Хоружий Л.И., Концевая С.М. Основы аудита: Учеб. пособ. - М., Дело и сервис, 2001. - 224с.
4. Актуальні питання застосування Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики (видання 2006 року). Навч.-метод. матеріал. - К.: ТОВ "ІАМЦ АУ "СТАТУС" - 2007. -188с.
5. Андреев В.Д. Практический аудит: справ, пособие. - М.: Экономика, 2009.-366с.
6. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит: Пер. с англ.; Гл. редактор серии проф. Соколов Я.В., - М.: Финансы и статистика, 1995. - 560с.
7. Аудит Монтгомери / Ф.Л. Дефлиз, Г.Р. Дженик, В.М. ОРейли, М.Б. Хирш: Пер. с англ. под ред. проф. Я.В. Соколова. - М.: Аудит: ЮНИТИ, 2007. - 542с.
8. Аудит. Практич. пособие / А.Кузминский, Н.Кужельний, Е.Петрик , В. Савченко и др. / Под ред А.Кузьминского. - К.: Учетинформ, 2006. - 283с.
9. Аналіз господарської діяльності / Укл. Барабаш Н.-Київ:КНЕУ,2002 .
10. Аудит. Учеб. для ВУЗов / В.И. Подольский, Г.Б. Поляк, А.А. Савин и др./ Под ред. проф. В.И. Подольского. - 2-е изд. перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 655с.
11. Белоус О.П., Панченко Е.Г. Менеджмент: конкурентоспособность и эффективность. К., "Знание Украины",1992 г., 40с.
12. Білоус О.С., Вовк В.М., Федорович Р.В. Аналіз формування і використання фінансових ресурсів підприємства: методичний аспект: Монографія .-Тернопіль:Астон, 2005.
13. Богомолов А.М. Внутренний аудит. – М.: Экзамен, 2000. – 192с.
14. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. – 3-тє вид., доп. І перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2006. – 512 с.
15. Василин О.Д. Теорія фінансів: Підручник.–К . :НИОС, 2000.
16. Герасимчук В.И. Розвиток підприємства.Діагностика, стратегія, єфективність. К., 2005 р., 268 с.
17. Давидов Г.М. Аудит: теорія і практика: Монографія. – Кіровоград: ТОВ «Імекс-ЛТД». 2006. – С.324.
18. Давыдова Г.В., Беликов А.Ю. Методика количественной оценки риска банкротства предприятий // Управление риском, 2009 г., № 3.
19. Дикань В. Управління якістю як фактор конкурентноспособності підприємств\\ Економіка України.- 2006.- №1.- с.43-48
20. Дорош Н. І. Актуальні проблеми розвитку аудиторського контролю в Україні// Світ бухгалтерського обліку. - 2007. - № 5. - с 38-42.
21. Дорош Н. І. Аудит: Методологія і організація / Н.І. Дорош. - К.: Знання, КОО, 2009.
22. Ефимова О. В. Финансовый анализ. - М., 2006.
23. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном // Економіка, фінанси, право. – 2009. - №5.
24. Завьялов П. Конкурентноспособность и маркетинг\\ Рос. экон. журнал.- 2005.- №12. - с. 50-56.
25. Зятковський І.В. Теоретичні засади фінансів підприємств. // Фінанси україни. – 2007.
26. Істірян Г.П. Конкурентоздатність: методика вимірювання та оцінки \\ Легка промисловість.- 2004.- №4.- с. 1214.
27. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2005
28. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. - М.: Финансы и статистика, 2000.
29. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент:Навчальний посібник .-2-ге вид.-Київ: Знання, 2005 .
30. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. – К.: Знання, 2000.
31. Крутик О. Б. Основы финансовой деятельности предприятия. - СПб, 1996.
32. Лазаришина І.Д. Економічний аналіз: теорія, методологія, практика.-Тернопіль, 2006.
33. Маркарьян Э.А., Герасименко, Г.П. "Финансовый анализ" – М.: "ПРИОР", 2007 г.
34. Павлова Л. Н. Финансы предприятия.-М.:Финансы, ЮНИТИ, 1998.
35. Пантелєєв В.П. Аудит. – Навч. пос. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. - 400с.
36. Понікаров В.Д., Сєрікова Т.М. Аудит: Навчальний посібник. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006.
37. Родионова В. М., Федотова М. А. Финансовая устойчивость предприятий в условиях инфляции. - М.: Перспектива, 1995.
38. Руководство по кредитному менеджменту: Пер. с англ. / Под ред. Б. Эдвардса. – М.: ИНФРА-М, 2006.
39. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Учеб. пособие. -Минск; М.: ИП "Экоперспектива", 2008.
40. Савченко В.Я. Аудит: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 322 с.
41. Чернелевський Л.М.Беренда Н.І.Аудит:теорія і практика:Навчальний посібник. - К.: «Хай-Тек Прес»,2008.- 560с.



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.