На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Колаж як лтературний прийом в роман Г.Г.Маркеса Сто рокв самотност

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Литература. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2011. Страниц: 32. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ПРОЗА В ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ ХХ СТОЛІТТЯ 6
1.1. Основні літературні течії в латиноамериканській літературі кінця ХХ століття 6
1.2. Реалізація принципів естетики постмодернізму в творчості Габріеля Гарсіа Маркеса 10
Висновки до розділу 1 15
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ «КОЛАЖ» В ПОСТМОДЕРНІСТСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ КІНЦЯ ХХ СТОЛІТТЯ 15
2.1. Художній образ світу в романі Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності» 17
2.2. Способи передачі картини світу в романі «Сто років самотності» 19
2.3. «Колаж» як літературний прийом і синонім літературної алюзії в романі Маркеса «Сто років самотності» 23
Висновки до розділу 2 28
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32


ВСТУП

Латиноамериканська література - література країн Латинської Америки, для народів яких характерні спільність історичного шляху (колонізація після вторгнення європейців і звільнення більшості з них після скидання колоніалізму в 19 ст.) та соціального життя. Для більшості латиноамериканських країн характерна також спільність мови - іспанської, і звідси - вплив іспанської культурної спадщини. Складність культурних процесів, що відбуваються в Латинській Америці, полягає в трудності самоідентифікації як окремих народів, так і всього регіону в цілому.
У даній роботі в загальних рисах розглянуто літературу латиноамериканського культурного регіону і творчість Габріеля Гарсіа Маркеса як одного із найвизначніших її представників і роман «Сто років самотності».
Актуальність обраної теми обумовлена інтересом до літератури постмодернізму, а також прийомами, які були застосовані в творах авторів цього літературного напряму, а саме прийому «колажу». Ідея колажності бере початок ще з античності (як приклад може слугувати жанр центона, в якому віршований текст був організований у вигляді поєднання різнорідних фрагментів. В літературі ХХ століття даний літературний прийом широко вживається в романах Габріеля Гарсіа Маркеса, де колаж виступає не лише як спосіб організації цілого шляхом зєднання різнорідних частин, але й як засіб різної інтерпретації одного явища, що ми й спробуємо довести в даній роботі.
Мета дослідження:
• вивчити та довести наявність літературного прийому «колаж» в романі Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності»;
• визначити різновиди колажу як літературного прийому в творі «Сто років самотності».

Завдання дослідження:
• розглянути особливості латиноамериканської прози ХХ століття;
• опрацювати літературну спадщину Габріеля Гарсіа Маркеса;
• дослідити таке поняття як «колаж» в літературознавстві, а також його застосування в романі Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності».
Об’єктом дослідження є роман відомого колумбійського письменника-прозаїка Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності», а предметом – колаж як літературний прийом в романі, який досліджується.
Теоретичною основою роботи стали такі наукові праці провідних вчених в галузі літературознавства як:
1. Андреев Л.Г. Художественный синтез и постмодернизм
2. Андреева Л.Г. Коллаж как литературный прием;
3. Генон Р. Кризис современного мира.
4. Гребенникова Н.С. Латиноамериканская литература XX век;
5. Дудова Л.В. Модернизм и постмодернизм в зарубежной литературе;
6. Затонский Д. Постмодернизм в историческом интерьере.
7. Ильин И.П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научного мифа.
8. Курицын В. К ситуации постмодернизма;
9. Маньковская Н.Б. Эстетика постмодернизма.
10. Толмачева В.М. Жизнь и творчество Габриэля Гарсиа Маркеса;
В даній роботі використані наступні методи дослідження:
• культурологічний, оскільки в роботі розглянуто проблеми розвитку постмодерністського роману з історичної точки зору та в літературі;
• текстуальний тому, що матеріалом дослідження є сам роман Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності»;
• аналізу художнього твору зазначив шлях вивчення художнього світу роману.
Дана курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків та бібліографії. У вступі розкривається актуальність теми, містяться ціль, задачі, методи, що використовувались під час написання даної курсової роботи. В першому розділі розглядаються наступні аспекти: особливості естетики постмодернізму в латиноамериканській літературі кінця ХХ століття, реалізація принципів постмодерністського роману в творчості Габріеля Гарсіа Маркеса. В другій частині проведено дослідження роману Г.Г. Маркеса «Сто років самотності», в якому широко застосовується літературний прийом «колажу». В кінці даної роботи наведені висновки даного дослідження. Бібліографія містить список першоджерел, що використовувались під час написання курсової роботи.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріал може бути застосований на заняттях з історії всесвітньої літератури в навчальних закладах І-ІІІ ступенів, а також стати початком для продовження вивчення теми застосування літературного прийому «колажу» в літературних творах.


РОЗДІЛ І. ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ПРОЗА В ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ ХХ СТОЛІТТЯ

1.1. Основні літературні течії в латиноамериканській літературі кінця ХХ століття

Після другої світової війни, що завершилася розгромом міжнародного фашизму і виникненням світової соціалістичної системи, країни Латинської Америки вступили в якісно новий національно-визвольний етап свого розвитку. Поряд зі збройним партизанським рухом, що увінчався перемогою Кубинської революції, народи розгорнули боротьбу і проти економічного засилля іноземних монополій, що реально впливали в одних країнах більше, в інших менше на політичне і духовне життя латиноамериканських республік.
Новий етап характеризувався помітним піднесенням національної самосвідомості, прагненням подолати своєрідний «комплекс учнівства», який все ще зберігся в європейській культурі. [5, 113-114]
Розглядаючи літературу попереднього періоду, можна сказати, що Латинська Америка при високому рівні загальноконтинентальної самобутності і єдності, заснованої на схожості історичних доль, мови і успадкованої романської культури, в той же час являє собою досить строкату мозаїку несхожих країн і регіонів, що поступово диференціюються в процесі національного становлення. Після другої світової війни зберігає свою значимість схема розподілу континенту на девять «культурно-історичних» зон, що обєднує країни, де говорять іспанською мовою.
У латиноамериканців після війни значно загострилося почуття причетності до долі світу і процесів світової культури. Одночасно, в умовах чисто зовнішнього капіталістичного «прогресу», - подібно до того, як це простежується в індустріальних країнах: Європи і США, - особливо потворно розвивалися міські форми життя, пригнічує людську індивідуальність, плодів самотніх і розчавлених «маленьких людей» з екзистенціалістським комплексом самотності й неповноцінності. Проблеми «екзистенціального мислення» і «дегуманізації» особистості стали досить актуальними в Латинській Америці, передусім у найбільш європеїзованих країнах Ла-Плати (Аргентина, Уругвай), у звязку з різким збільшенням чисельності «середнього класу» - інтелігенції, чиновництва і дрібної буржуазії, - що легко піддається імпортованим впливам. [5, 116-118]
Економічна дійсність і новий стиль життя прийшли в протиріччя з художніми традиціями «нативізму», що переважав в латиноамериканській літературі аж до середини XX століття. В той період нативізм виступав як концепція, за якою здатність людини до сприймання простору і часу є природженою і існує апріорно, не розвиваючись у процесі досвіду. Недарма, основний акцент ставився на сільське життя, повсякденне життя, побут тощо. І хоча «нова» література другої половини ХХ століття за тематикою багато в чому повторює літературу довоєнного періоду, то за формою вона зовсім суперечить їй. [10, 234]
Астуріас і Карпентьєр, Рульфо і Фуентес, Варгас Льоса та Гарсіа Маркес, Отеро Сільва і Кортасар визначають лінію латиноамериканської прози 50-60-х років XX століття. Хоча їх розрив або звязок з попередньою літературною традицією неоднакові за характером, але всі вони так чи інакше критикують нативістичну прозу Латинської Америки попереднього періоду. Прагнучи зняти з латиноамериканської літератури принизливі звинувачення в «провінційності», «меншовартості», «естетичної залежності від давно застарілих норм», поборники поновлення приписують нативістичній прозі «регіоналізм», «етнографізм», «фактографічність», «описовість», «публіцистичність», «демагогічність», «ілюстративність». [9, 86]
Але починаючи з середини XX століття, вже мова йдеться про рівновагу національного і загальнолюдського в латиноамериканській літературі, про подолання одного з основних недоліків попередньої прози - переважного зображення природного і соціального середовища на противагу глибокому зображенню персонажів. Істотність змін у латиноамериканській літературі зводиться до того, що вона глибше зондує внутрішній світ людини.
«Магічний реалізм» і «новий роман» у другій половині 60-х років були найбільш вагомими та відомими. Цьому значною мірою сприяла й та обставина, що поява в Латинській Америці яскравої і своєрідної прози відбувалося одночасно з кризовими явищами в романістиці розвинених капіталістичних країн і з широким розповсюдженням низькопробної так званої «масової» літератури. [13, 34-35]
Родоначальниками найбільш помітної і самобутньої течії в післявоєнній латиноамериканської прозі - «магічного реалізму» - судилося стати Астуріасу і Карпентьеру.
У Латинській Америці з притаманною їй різкій нерівномірністю розвитку капіталізму і властивих йому надбудовних форм чітко простежується поширення фантастичної прози сюрреалістичного типу, з одного боку, і прози «магічного реалізму» - з іншого. Проза «магічного реалізму» найбільш поширена в країнах з багатою міфологічною спадщиною: індіанською - Перу, Болівія, Еквадор, більшість країн Центральної Америки, Парагвай, або негритянською - дореволюційна Куба та інші Антильські країни, Бразилія.
«Магічний реалізм» в особливому контексті Латинської Америки - це не тільки світовідчуття, а й дійсність, незвичайна і часто «чудова» для світосприйняття, яка багато в чому зберігає свою первозданність, незважаючи на те, що йде мова про величезні простори незайманої природи чи про колективне фольклорно-міфологічне світосприйняття значних мас поневоленого індіанського і негро-мулатського населення. Для «магічного», або «міфологічного» реалізму предметом вивчення та інструментом художнього пізнання життя стає багатюща міфологія американських негрів і індіанців. Перетворення відомого персонажа Кафки в гігантську комаху в певному художньому контексті, пронизане історичним песимізмом, зовсім не одне і те ж, що перетворення в тварин та комах індіанських і негритянських чаклунів і вождів у романах Астуріаса і Карпентьєра, присвячених боротьбі народів за краще майбутнє. [11, 34]
З середини 50-х років ХХ століття, одночасно з прозою «магічного реалізму», багато в чому зливаючись і переплітаючись з нею, в літературах країн Латинської Америки став розвиватися напрямок, що отримав згодом умовну назву «нового роману». Цей напрямок характеризував нову течію в прозі постмодернізму, основною рисою якої стала відмова від техніки традиційного роману. На думку письменників даного періоду «ця техніка вже вичерпалася», тому вони запропонували прийом творення тексту без сюжету та героя. [8]..............


ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідивши історію розвитку колажу, можна дійти висновку, що на протязі століть техніка колажу істотно не змінилася. Колаж, як і раніше, залишається способом організації єдиного текстового простору шляхом поєднання різнорідних елементів.
В роботі були зазначені наступні функції колажу:
• колаж застосовується автором з метою оживлення метафор в тексті;
• його свідоме використання з метою створення нової картини світу;
• колаж являється головним засобом формування гіпертекстуального культурного простору. Тобто обєктом колажу вважається не жива реальність, а сам текст і мова автора.
В ході дослідження було виявлено, що Г.Г.Маркес розвиває і розширює поняття колажу, використовуючи декілька його різновидностей. Це, насамперед, обумовлено тим, що письменник велику увагу приділяє вивченню людської психіки і її розвитку, створенню мозаїчних текстів, новизна яких буде полягати в особливостях компонування матеріалу.
Важливою рисою вважається те, що в романі Маркеса «Сто років самотності» колажуються елементи несвідомого (емоції, відчуття, фрагменти думок, забуті враження і сни), в той час, коли його попередники велику увагу приділяли зображенню осмислених вчинків героїв.
Г.Г.Маркес сприймає колаж як засіб проти самоутотожнення особистості героя з іншими персонажами, індивідуальної свідомості - з масовою. Враховуючи цей факт, Маркес створив вільний мовний стиль, що поєднує в єдине ціле літературну мову і арго («громадський діалект»)
З допомогою колажу письменник адекватно передає стан психіки людини, коли думки путаються, логічне мислення порушується і на перший план виступає альтернативна логіка.
Проаналізувавши роман «Сто років самотності», можна виділити декілька типів «колажного» тексту:
• існує задана автором композиційно-сюжетна лінія тексту, і в неї поступово вплітається інший чужий мовний матеріал;
• на задану тему створюється колажний текст як сукупність цитат;
• текстовий матеріал монтується калейдоскопічно, без єдиної теми та ідеї, і без єдиного плану розвитку подій.
Таким чином, можна зробити висновок, що в романі Г.Г.Маркеса «Сто років самотності» колаж показує сутність «вільної гри з матеріалом і мовою автора», а також демонструє спеціальний художньо-естетичний прийом побудови тексту твору і передачу основних ідей та проблем шляхом безперервного діалогу смислових позицій.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гарсиа Маркес Г., Варгас Льоса М. Писатели Латинской Америки о литературе. М., 1982. С. 126.
2. Варгас Льоса М. Амадис в Америке // Писатели Латинской Америки о литературе. С. 314.
3. Земсков В. Б. Габриэль Гарсиа Маркес. М., 1986. С. 63.
4. Леви-Стросс К. Структурная антропология. М., 1983. С. 206.
5. Ильин В. Н. Шесть дней творения. Париж, 1991. С. 20.
6. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества.М.,1989. С.411.
7. Фрэзер Д. Д. Фольклор в Новом Завете. М., 1985. С. 123-124.
8. Достоевский Ф. М. Полн. собр. соч.: В 30-ти т. Л., 1981. Т. 22, С.92.
9. Пропп В. Я. Фольклор и действительность. М., 1976. С. 188.
10. Голосовкер Я. Э. Логика мифа. М., 1987. С. 36.
11. Цит. по: Истинная свобода. — 1920, № 1. С. 13.
12. Дьяконов И.М Архаические мифы Востока и Запада. М.,1990. С. 33.
13. Эйхенбаум Б. Лев Толстой: Семидесятые годы. Л., 1974. С. 32-33.
14. Кутейщикова В., Осповат Л. Новый латиноамериканский роман. М, 1983. С. 370.
15. Габриэль Гарсиа Маркес. Полковнику никто не пишет. Сто лет одиночества: Пер. с испан./Г.М. Габриэль.- СПб.: Кристалл, - 2003.- 352 с.
16. Гребенникова Наталья Степановна. Зарубежная литература XX век: Учеб. пос./Н.С.Гребенникова.- М.: Владос, - 2002.-128 с.- (Учебное пособие для вузов).
17. Дудова Л.В. Модернизм в зарубежной литературе: Уч.пос. по курсу "История заруб.лит-ры ХХ века"/Дудова Л.В., Михальская Н.П., Трыков В. П.-М.:Флинта, Наука, - 1998.- 240 с.
18. Зарубежная литература XX века: Учеб. для вузов/Под ред. Л.Г.Андреева.-2-е изд., испр. и доп.- М.: Высшая школа, - 2003.- 559 с.
19. Зарубежная литература XX века: Учеб. для вузов/Под ред. Л.Г.Андреева.-2-е изд., испр. и доп.- М.: Высшая школа, - 2004.- 559 с.
20. Зарубежная литература второго тысячелетия. 1000-2000:Учеб. пос./Под ред. Л.Г.Андреева.- М.: Высшая школа, - 2001.- 335 с.
21. Зарубежная литература ХХ века: Учеб. пос. для высших учеб. зав./Под ред. В.М.Толмачева.- М.: Академия, - 2003.- 640 с.- (Высшее проф. образование).
22. Основные направления в мировой литературе ХХ века.-Воронеж: Воронежский гос. ун-т, - 2003.- 559 с.


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.