На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Бухгалтерський облк та його обєктивна необхднсть. Рахунки бухгалтерського облку та їх призначення. Помилки в облку та способи їх виправлення. Первинний облк виробничих запасв. Облк витрат та облк доходв вд ншої звичайної дяльност.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Бухгалтерский учёт. Добавлен: 18.12.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


29
Київський Гуманітарний Інститут
Контрольна робота
з дисципліни «Бухгалтерський облік»
Варіант № 21
Виконала студентка
III курсу
заочної форми навчання
за спеціальністю
«Маркетинг»
Київ-2008
План
Вступ
1. Бухгалтерський облік та його об'єктивна необхідність
2. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення
3. Помилки в обліку та способи їх виправлення
4. Первинний облік виробничих запасів
5. Облік витрат іншої звичайної діяльності
6. Облік доходів від іншої звичайної діяльності
Тести
Задача
Література
Вступ
Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки не можна без удосконалення побудови бухгалтерського обліку. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує потреби управління необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обґрунтування відповідних управлінських рішень.
У 1973 році за ініціативою 10 країн було створено комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Він розробив єдині підходи до ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.
16 липня 1999 року після другого читання Парламент України прийняв Закон “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. П'ятнадцять статей Закону у затвердженому варіанті законодавчо закріпили основи ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської (фінансової) звітності, які і зараз є базисними в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік - це система знань, в основу якої покладено економіку, право і математику. Водночас це й практична робота - спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксування (реєстрація) усіх об'єктів та суб'єктів ринку згідно з вимогами суспільних відносин. У практичному аспекті бухгалтерський облік формує інформаційну систему, що дає змогу користувачам оперувати даними, потрібними для аналізу, оцінювання та змінювання стану будь-якого суб'єкта (господарства) ринку в часі та просторі.
Бухгалтерський облік є обов'язковий видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Порядок ведення бухгалтерського обліку регламентується загальноприйнятими принципами, правилами і стандартами.
1. Бухгалтерський облік та його об'єктивна необхідність (1).

Поняття облік у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Для людей важливим є облік того, що впливає на суспільство, й об'єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ.
Господарська діяльність -- це будь-яка діяльність, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ. Суб'єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Фізичними особами є громадяни країни та інших держав, юридичними особами -- підприємства, організації й установи, їхня діяльність в Україні регулюється чинним законодавством. Господарський облік здійснюють як фізичні, так і юридичні особи. Юридичні особи -- суб'єкти господарської діяльності є обліковими одиницями, які мають окрему систему бухгалтерського обліку і складають встановлену звітність із дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.
Зміст господарського обліку пізнають через його стадії (етапи): спостереження; вимірювання; реєстрацію; групування; узагальнення.
Кожному з названих етапів (стадій) технології обліку відповідає певний набір способів і прийомів (методологія): документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, регістри, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність.
В Україні господарський облік поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об'єкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.
Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення.
Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси.
Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ.
Бухгалтерський облік -- це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таке визначення дано в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.
Метою бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.
Бухгалтерський облік виконує такі функції: інформаційну, контрольну, оціночну, аналітичну. Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає в забезпеченні інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів. Контрольна функція бухгалтерського обліку полягає в необхідності здійснення методами бухгалтерського обліку контролю збереження та ефективного використання ресурсів, виконання планових завдань, дотримання чинного законодавства й умов угод і контрактів. Оціночна функція бухгалтерського обліку полягає у вимірі та оцінці ресурсів, визначенні вартості й собівартості виробленої продукції, розрахунку результату діяльності підприємства, його рентабельності. Аналітична функція бухгалтерського обліку полягає в здійсненні на основі первинних та зведених даних економічного аналізу наявності, стану і руху ресурсів та результатів діяльності підприємства із широким застосуванням економіко-статистичних методів і моделювання. Для досягнення мети та виконання обліком функцій він має відповідати таким вимогам: порівнянності конкретних показників бізнес-плану та обліку, точності й об'єктивності, ясності й доступності, своєчасності, економічності. Порівнянність конкретних показників бізнес-плану та обліку необхідна для оцінки виконання планових завдань, порівняння результатів діяльності з витраченими ресурсами. Точність і об'єктивність обліку означають, що всі облікові дані мають бути правильними і відображати справжній стан і результати діяльності, тобто відображати як досягнення, так і недоліки в роботі підприємства. Ясність і доступність обліку означають, що показники обліку мають бути простими і зрозумілими, чітко характеризувати усі аспекти діяльності підприємства, бути доступними для широкого загалу працівників і акціонерів підприємства, громадськості. Своєчасність обліку полягає в забезпеченні підприємств своєчасною інформацією, необхідною для прийняття ефективних рішень, розробки конкретних заходів, оперативного керівництва. Економічність обліку означає, що він має бути максимально дешевим при необхідній повноті й вчасності.
Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, в обліку застосовують різні вимірники: натуральний, трудовий, грошовий. Натуральні вимірники забезпечують кількісне і якісне відображення облікових об'єктів в одиницях ваги, об'єму, площі, потужності тощо. Трудові вимірники використовують для визначення затраченої праці в одиницях робочого часу -- днях, годинах, хвилинах. Грошовий вимірник застосовують для узагальнення, обчислення вартості об'єктів обліку.


Рис. 1.1. Система господарського обліку
Бухгалтерський облік має свою символіку (рис. 1.2). В 1944 р. відомий французький вчений Жан Батіст Дюмарже (1874--1946), автор "позитивної" теорії бухгалтерського обліку на відміну від юридичної доктрини обліку, створив міжнародний герб бухгалтерів, який складається з трьох фігур: сонця -- бухгалтерський облік освітлює господарську діяльність; ваг -- баланс; кривої Бернуллі, яка символізує те, що облік, який виник одного разу, буде існувати вічно, та девізу: "Наука, довіра, незалежність!"
Рис. 1.2. Міжнародний герб бухгалтерів
2. Рахунки бухгалтерського обліку,їх призначення (11).

Бухгалтерський баланс надає важливу інформацію про наявні ресурси підприємства. Проте для оперативного керівництва необхідна постійна інформація про зміни цих ресурсів та їх джерел, які відбуваються в процесі господарської діяльності. Для цього потрібно відображати кожну операцію в певній послідовності. Відображення господарських операцій безпосередньо у бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки після кожної з них довелось би складати новий баланс. Крім того, баланс не може забезпечити одержання узагальненої інформації про обсяг змін по кожній групі засобів, або їх джерел. І, нарешті, баланс відображає стан засобів господарства тільки у грошовому вимірнику, облік же матеріальних цінностей потребує ще і натуральних вимірників. Тому поточний облік змін засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності забезпечується за допомогою системи рахунків.
Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності.
Систематизація і групування господарських операцій на рахунках забезпечує безперервну інформацію про їх здійснення і результати діяльності, необхідну для оперативного керівництва, контролю й аналізу. Для цього для кожної економічно однорідної групи засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності відкриваються окремі рахунки ("Основні засоби", "Каса", "Виробництво", "Товари", "Статутний капітал" тощо).
Залежно від характеру облікованих об'єктів записи на рахунках можуть здійснюватися у різних вимірниках (натуральних, трудових), але з обов'язковим використанням грошового вимірника з метою узагальнення різнорідних засобів і процесів. Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що на них обліковуються, і завданнями обліку.
Господарські операції, незалежно від їхнього економічного змісту, завжди спричиняють збільшення або зменшення певних видів засобів або джерел їх формування.
Збільшення і зменшення господарських засобів та їхніх джерел в результаті господарських операцій відображається на рахунках окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном "дебет", а праву - "кредит". Назву рахунка пишуть посередині таблиці. Схематично будову рахунка можна показати так:
Рахунок
(назва рахунка)
Дебет
Кредит

Для повного уявлення про облікований об'єкт на кожному рахунку перш за все записують початковий стан засобів або їх джерел, що називається початковим залишком або початковим сальдо. Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів та їх джерел. При цьому збільшення облікованого об'єкта записують на одній стороні рахунка, а зменшення - на іншій. Маючи інформацію про початковий залишок облікованого об'єкта та зміни протягом звітного періоду, визначають його залишок на кінець звітного періоду.
Рахунки активні і пасивні. Бухгалтерський баланс, як відомо, поділяється на дві частини; актив, у якому відображають наявні господарські засоби, і пасив, - де показують джерела їх формування. Відповідно до цього і всі рахунки бухгалтерського обліку поділяють на активні і пасивні. Активні рахунки призначені для обліку наявності і змін засобів господарства, пасивні - для обліку наявності і змін джерел засобів. При відкритті рахунків в них записують початкові залишки (сальдо) на підставі даних статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в балансі у лівій частині - активі, то і залишки засобів на активних рахунках записують також у лівій частині - на дебеті. Джерела господарських засобів відображаються у балансі в правій частиш (пасиві), отже, і залишки джерел засобів на пасивних рахунках також записують на правій стороні рахунка - на кредиті. Активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, пасивні - кредитове.
3. Помилки в обліку та способи їх виправлення (21).

У процесі господарської діяльності на кожному підприємстві відбувається велика кількість господарських операцій, на кожну з них оформляється відповідний документ. Дані цих документів відображають у накопичувальних та групувальних відомостях, належних регістрах. Отже, сама технологія облікового процесу передбачає багаторазовий запис тих самих облікових даних у різних регістрах. За цих умов нерідко трапляються помилки в бухгалтерському обліку. Найбільш характерними помилками в процесі відображення господарських операцій на рахунках є: описки, числові помилки, помилкові кореспонденції рахунків, порушення взаємозв'язку синтетичних рахунків з аналітичними, недотримання методу подвійного запису, помилкові оцінки і таксування тощо. Головними причинами виникнення помилок є велика завантаженість облікових працівників, їхня швидка стомлюваність, брак належних умов праці, низький рівень кваліфікації, досить часті зміни нормативних документів, неуважність. Для усунення цих причин слід передовсім домогтися встановлення оптимальної чисельності облікового апарату та постійно працювати над підвищенням його кваліфікації. За своїм значенням помилки поділяються на локальні, які призводять до спотворення інформації лише в тому документі чи регістрі, де вони сталися, і не поширюються на інші, і транзитні, які зачіпають весь обліковий процес. Усі допущені помилки необхідно своєчасно виявити та належним чином виправити. Як у тексті, так і в цифрових даних бухгалтерських документів і облікових регістрів підчистки та безпідставні виправлення не допускаються. У документах, якими оформлено касові, банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не дозволяються взагалі. На пошук помилок витрачається чимало часу, тому необхідно до початку цієї роботи з'ясувати величину помилки, її місце (на дебеті чи кредиті відповідного рахунка), логічно встановити об'єкти, щодо яких помилки є найбільш імовірними, порівняти дані взаємозв'язаних регістрів. Найнадійнішим, хоч і досить громіздким способом виявлення помилок, є спосіб пунктування, коли суцільно чи вибірково перевіряють записи і перевірені суми позначають знаком «V». Залежно від характеру помилки, місця і часу її виявлення застосовують відповідний спосіб виправлення. На практиці застосовують такі способи виправлення помилок: коректурний, доповнюючих статей, сторно. Кожним з цих способів користуються для виправлення певного виду помилок. Коректурний спосіб застосовується, коли помилкову суму ще не занесено в підсумок. Як у документах, так і в регістрах неправильний текст або цифри закреслюють, а над закресленим надписують правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати попередній запис. Це виправлення супроводжується надписом «виправлено» та підтверджується підписами осіб, що підписали документ чи ведуть даний регістр.
Спосіб доповнюючої статті застосовують в тому разі, коли помилку допущено лише в сумі відображеної операції і тільки тоді, коли суму помилково вказано меншою, ніж належало б. Для виправлення такої помилки необхідно додатково провести дану операцію на різницю між правильною і помилковою (проведеною) величиною.
4. Первинний облік виробничих запасів (31).

Матеріальні, сировинні та паливні ресурси є одним з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.
Для забезпечення документального відображення в бухгалтерському обліку наявності і руху виробничих запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами. Так,наказом Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996р. «Про затвердження типових форм первинних типових документів з обліку сировини та матеріалів» затверджено і введено в дію з 01.07.1996 р. типові форми відповідної облікової документації Додаток Б.
Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є Накладні, Товарно-транспортні накладні, Прибуткові ордери, Акти про приймання матеріалів тощо.
Запаси зберігаються як на загальних складах, так і в інших центрах відповідальності: цехах, бригадах, майстернях, гаражах тощо. На підприємствах, які отримують запаси або реалізують продукцію у великих обсягах, при значній віддаленості від транспортних магістралей можуть бути склади. Всі запаси повинні бути передані під відповідальність завідуючим складами, комірникам, іншим матеріально відповідальним особам, з якими повинен бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.
Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документом. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу:
1) безпосередньо на документі постачальника;
2) шляхом виписування Прибуткового ордера.
У першому випадку на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому. У другому - оформляють прибутковий ордер (форма М-4). Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальника або з переробки.
У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складається «Акт про приймання матеріалів» типова форма № М-7).
Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. У цій комісії обов'язковою є участь представника, а за його відсутності (наприклад, з великою віддаленістю) - представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.
При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів. Якщо вантаж прибув у справному вагоні без ознак злому, експедитор повинен домагатися вибіркової перевірки маси і стану прибулих матеріалів.
Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними у транспортному документах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу зірвана або пошкоджена пломба), складається комерційний акт. Цей акт є основою для подання претензій до залізниці або пароплавства про відшкодування збитків.
Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковується на склад на підставі Товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.
У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.
Для одержання матеріалів від одностороннього постачальника покупець повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання) Довіреність типова форма № М-2 , зареєстровану у Журналі реєстрації довіреностей. Необхідно налагодити суворий контроль за своєчасним оприбуткуванням матеріалів та повернення невикористаних доручень.
При дрібних купівлях матеріалів готівкою (наприклад, канцелярські товари) підзвітна особа зобов'язана здати матеріали на склад, а комірник на рахунках постачальника повинен поставити відмітку про дату, номер прибуткового ордеру і підпис.
Необхідно щоденно одержувати Рахунки-фактури форма №88 , перевіряти їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства (відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати (фінансовий відділ підприємства, а на малому підприємстві - головний бухгалтер).
За умови тривалої відсутності й перебування в дорозі матеріальних цінностей потрібно вживати заходів до розшуку вантажу.
Контроль за своєчасним надходженням матеріалів здійснюється відділом постачання і бухгалтерією, а вживання оперативних заходів щодо розшуку вантажу покладається на відділ постачання, менеджера тощо.
Необхідно забезпечувати своєчасне оформлення надходження матеріалів, за цим мають слідкувати працівники бухгалтерії (матеріальний відділ або головний бухгалтер малого підприємства).
На практиці трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактур постачальників. Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія повинна організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити заходів до своєчасного одержання рахунків від постачальників.
На склади також можуть надходити запаси із своїх цехів - це продукція власного виготовлення і зайво одержані й невикористані матеріали, а також матеріали, одержані від ліквідації основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, браку у виробництві та відходи. Ці матеріали оприбутковують на склади за допомогою накладної. Накладна складається матеріально відповідальною особою складу (цеху), що здав цінності, у двох примірниках, один з н6их слугує складу (цеху), що здав матеріальні цінності, підставою для списування цінностей, а другий - складу (цеху) для оприбуткування цінностей.
Накладна на повернення із цеху на склад матеріалів, не використаних у виробництві, виписується тільки в тому разі, якщо ці матеріали були відпущені не за лімітно-забірною карткою, оскільки у ній передбачено облік повернення матеріалів, відпущених у виробництво.
Відпуск сировини і матеріалів у виробництво - це відпуск їх безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонт та господарські потреби.
Матеріали у виробництво повинні відпускатися відповідно до лімітів, встановлених на підставі норм витрат запасів , а також плану випуску продукції на місяць.
Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки (типова форма М-8), накладні-вимоги.
Накладні-вимоги являють собою єдність розпорядчого і виправдного документів і використовуються для одноразового відпуску матеріалів. Відпуск матеріалів, що повторяються, можна оформляти лімітно-забірними картками, що об'єднують у собі розпорядчий документ, який містить ліміт (граничну кількість) відпуску, й накопичувальний виправдний документ, що підтверджує багаторазовий відпуск матеріалів зі складу в рахунок ліміту. Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу (місяця) і візуються відділом постачання (на малому підприємстві - заступником директора). використовують також лімітно-забірні картки типової форми № М-28 і № М-28а (при будівельних роботах).
У лімітно-забірних картках зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху (фізичній особі - робітникові) матеріалів певного номенклатурного номера (або декілька номерів).
Ліміт визначається виходячи з виробничої програми цеху та діючих норм витрат матеріалів з урахуванням існуючих у цехах залишків невикористаних матеріалів на початок місяця. Ліміт може встановлюватися на кожне замовлення окремо.
Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках: один до початку місяця передається цеху-споживачу, другий - складу. Бажано друкувати їх на папері різного кольору, щоб чіткіше відрізняти примірники цеху від примірників складу.
Завідуючий складом (чи комірник) робить відмітку про кількість відпущеного матеріалу в обох примірниках лімітно-забірної картки і визначає залишок (сальдо) невикористаного ліміту. Факт відпуску підтверджується двома підписами: завідуючого складу і одержувача матеріалів.
По закінченню місяця або використання ліміту лімітно-забірні картки здають до бухгалтерії.
Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.