На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Книга Трактат про рахунки записи, теоретичний опис подвйного запису в надбанн математика з свтовим м'ям Л. Пачол. Становлення професйних бухгалтерських органзацй в окремих країнах. Бухгалтерська справа як важливий елемент економки.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Бухгалтерский учёт. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


14



Контрольна робота
з дисципліни: "Історія бухгалтерського обліку"
Зміст контрольної роботи
    1. Лука Пачолі і сучасність
      2. Історичний процес становлення бухгалтерської професії
      2.1 Становлення професійних організацій
      2.2 Становлення професійних організацій в окремих країнах
      2.3 Сучасний бухгалтер та його місце в світі
      Список літератури

1. Лука Пачолі і сучасність

Пачолі Лука - математик зі світовим ім'ям, людина універсальних знань, учень Пьєро делла Франческа і Леона Баттіста Альберті, друг і вчитель Леонардо да Вінчі, народився у 1445 році в італійському місті Борго Сан-Сеполькро. Основним у творчому надбанні Л. Пачолі є теоретичний опис подвійного запису.

До дев'ятнадцяти років Л. Пачолі працював і вчився в майстерні художника Пьєро делла Франческа, а потім залишив вчителя і переїхав до Венеції - однієї з столиць культурного світу того часу. У Венеції він виховував трьох синів багатого купця Антоніо де Ромпіазі, а також відвідував публічні лекції Доменіко Брагадіно - видатного математика того часу і допомагав батькові своїх учнів вести конторські книги, набуваючи перших навичок у бухгалтерії.

В 1470 р. Лука Пачолі написав свою першу книгу - посібник комерційної арифметики, призначену для його вихованців. У цьому ж році він завершив кар'єру вихователя і виїхав до Риму.

У 1475 р. Л. Пачолі постригся в ченці, щоб повністю присвятити себе науці.

Чернецтво ввело Л. Пачолі до певного культурного середовища, дало необхідний час для наукової роботи, забезпечило достатніми коштами і матеріальними засобами, підкорило церковній, а не світській юрисдикції. У жовтні 1477 р. Л. Пачолі отримав професуру в університеті Перуджі, а вже в листопаді прочитав свої перші лекції. Там він написав свою другу книгу з математики. Л. Пачолі почав свою працю 12 грудня 1477 року та закінчив її 29 квітня 1478 p., присвятивши юнакам Перуджі та підписавши її: брат Лука з Борго. Протягом восьми років Лука займався філософією, теологією, математикою. Виконуючи орденські обов'язки, він відвідував різні міста Італії, найчастіше їздив до Флоренції - найкультурнішого міста старого світу та Царі - головного міста Далматії, де і написав свою третю працю з математики.

Вивчення багатьох предметів не пройшло марно, і у 1486 р. Л. Пачолі став магістром священної теології. В грудні 1487 р. його знову запросили до Перуджі, а через декілька днів він вступив на кафедру, де поєднував педагогічну діяльність з науковою роботою. Тут вчений написав енциклопедичну працю з математики. Його велика, плідна і багаторічна праця вийшла у світ 10-го листопада 1494 р. у Венеції і мала назву "Summa de Arithmetica, Geometria, Proportioni et Proportionalita" - "Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення". В квітні 1488 р.Л. Пачолі призначили на посаду єпископа в штаті Пьєро Валлетарі, і він переїхав до Риму.

У 1496 році він, за запрошенням Людовика Сфорца, зайняв кафедру математики у новоствореному університеті Мілану. Не обмежуючись професорською діяльністю, Л. Пачолі продовжував свої наукові праці та, з огляду на величезний успіх, який мали всі його публічні лекції про Евкліда, успішно переклав твори цього автора італійською мовою.

Склавши заповіт 21 листопада 1511 р. у м. Борго Сан-Сеполькро, Лука Пачолі вважав, що зробив вже все. Однак в 1514 р. на папський престол став Лев X, який забажав оточити себе кращими людьми епохи, і Луку Пачолі призначили лектором математичних дисциплін в Римській Академії. Але в кінці цього року в списку лекторів він вже не значився. Припускають, що Лука Пачолі помер в 1515 р. і похований на цвинтарі м. Борго Сан-Сеполькро. Нещодавно японські дослідники виявили, що Л. Пачолі помер 19-го червня 1517 року.

Після смерті видатний вчений залишив великий спадок, який вміщено в одній праці під назвою "Трактат про рахунки і записи", яка головним чином була присвячена математиці і, водночас, містила цілий розділ про подвійну бухгалтерію. Це була перша публікація з облікової тематики. Книга розкриває зміст бухгалтерських записів, а їх пояснення доцільні та актуальні й для наших днів, хоча були викладені понад 500 років тому.

Л. Пачолі зробив опис однієї з перших форм рахівництва, яка отримала в теорії назву старої італійської або венеціанської. її сутність полягає у трьохрівневій організації обліку. Для кожного рівня Л. Пачолі виділяв окремий регістр-книгу.

"Трактат про рахунки і записи" складався з 36 невеликих за обсягом глав і поділявся на дві частини. Першу з них автор називав "Інвентарем", а другу - "Диспозицією". В останній докладно описані три найголовніші купецькі книги, які є основними реєстрами "венеціанського способу" рахівництва.

Найбільш значну, третю частину книги, Лука Пачолі назвав "Зошитом", який охоплював всі рахунки, однак поділу на аналітичні та синтетичні рахунки тут ще не було. На певну дату виводились залишки по рахунках, що служили підставою для складання балансу, під яким "розуміли складений в довжину папір, на якому перераховані з правого боку всі довірителі, а з лівого - всі боржники..."

В Трактаті автор не надав чіткої класифікації рахунків, однак вже відмічав певне їх групування. Насамперед вчений створював групу рахунків для обліку грошей, речей, товарів і розрахунків, а також капіталу, тобто всього того, що відображається в інвентарі. Далі дається група результативних рахунків, куди відносяться і витрати на товари, і домашні витрати купця, і рахунок доходів та втрат. Л. Пачолі розкривав результативні рахунки лише записами в Головній книзі, не вносячи їх до Журналу, що позбавляло необхідної тотожності підсумків хронологічного і систематичного записів.

Історики відмічають п'ять найголовніших моментів, які Лука вніс до справи розвитку бухгалтерського обліку.

Теоретичне обгрунтування подвійного запису. Л. Пачолі - перший, хто спробував пояснити поняття "дебет" і "кредит", хоча сам їх не вживав.

Він створив персоналістичну модель обліку і тим самим заклав основи для його юридичного тлумачення, яке пізніше знайшло своє відображення в знаменитих працях Е. Дегранжа і Дж. Чербоні. Відомий французький бухгалтер П. Гарньє назве свою книгу "Облік - алгебра права", в якій принцип подвійного запису пояснить, виходячи з причинно-наслідкових зв'язків (кредит - причина, дебет - наслідок). Персоналістична модель виявилась настільки вдалою, що нею зацікавились і використовували у своїх геніальних працях К. Маркс і Ф. Енгельс при поясненні подвійного запису.

Персоналістична модель призводила до неможливості самостійного розгляду таких абстрактних бухгалтерських категорій, як дебет і кредит. Цим були створені умови для виділення бухгалтерського обліку в окрему науку.

Лука Пачолі розглядав бухгалтерський облік як самостійний метод, що базується на застосуванні подвійного запису і використовується для відображення господарських процесів, які відбувались на окремому підприємстві та за його межами. Таке тлумачення відрізнялось від праці Б. Котрулі, який вважав, що об'єктом бухгалтерського обліку є окреме підприємство.

Подвійний запис на рахунках трактується як система (план) обліку, яка не може бути постійною і залежить від мети, яку переслідує адміністрація.

Л. Пачолі - перший, хто ввів в бухгалтерський облік моделювання, що базувалось на комбінаториці. Це давало можливість побудувати загальну модель, в межах якої будь-який обліковий факт пояснюється як окремий випадок.

Саме завдяки праці Луки Пачолі в літературі проста патримоніальна бухгалтерія, після того як до складу її показників - рахунків - були введені рахунки власних засобів, стала замкнутою диграфічною системою. На практиці це знайшло застосовування вже у XIII ст.

Праця видатного вченого-бухгалтера зі світовим ім'ям мала широке розповсюдження в Європі, що принесло автору славу як творцю подвійної бухгалтерії. Точна копія книги була перевидана в Італії в 1539 і 1558 pp. В 1543 р. у Фландрії книга Л. Пачолі була перероблена Яном Імпеном та перекладена в Англії в 1543 і 1547 pp. В 1783 р. в Росії Трактат у переробці Я. Імпіна був виданий під назвою "Ключ коммерции", а переклад самої праці Л. Пачолі був надрукований в 1893 р.

З переходом суспільства від феодальної системи до мануфактурної, а потім і до промислового виробництва, облік набував, нових якостей.

Розширювалась і ускладнювалась сфера підприємництва, в результаті чого і в обліку з'явились нові функціональні можливості, покликані сприяти плануванню та контролю, виникали нові вимоги державних установ і, у відповідь на це, удосконалилися стандарти обліку та звітності. Але основи обліку, закладені Лукою Пачолі, залишаться вічними.

2. Історичний процес становлення бухгалтерської професії

2.1 Становлення професійних організацій

Для підвищення престижу і авторитету своєї професії люди ще з давніх-давен створювали об'єднання, метою яких був обмін досвідом, навчання майбутніх спеціалістів, захист "власної справи" від авантюристів, а також реалізація своїх прав і покращання матеріальних умов праці. Високі вимоги до професії, підвищення відповідальності за наслідки, які спричинила подана інформація та необхідність її уніфікації, виступили ще одним важливим мотивом при створенні професійних об'єднань.

Слід відмітити, що час виникнення професійних інститутів та об'єднань бухгалтерів в різних країнах співпадає в більшості випадків з сильним розвитком торгівлі тієї чи іншої держави, внаслідок розширення з різних причин географічного положення даної держави.

Перше професійне об'єднання - Collegio dei Raxonati - було створене в 1581 р. в італійському місці Венеція. В тому ж столітті рахівниками м. Мілан було створено товариство, метою діяльності якого стало встановлення єдиного тарифу заробітної плати для осіб облікової професії. Це було великим досягненням, адже рахівникам не встановлювали заробітну плату: вони самостійно визначали її розмір.

Наукові організації, що займались теорією і практикою обліку, вперше виникли в Італії. Академічні товариства, зокрема, італійські, були тими науковими центрами, де відшліфовувались окремі ідеї теорії і практики рахівництва, набували завершеної форми і кінцевого вираження окремі вчення теоретичного рахівництва.

На XIX ст. - період, протягом якого рахівництво набуло завершеної наукової розробки, що стала результатом праць окремих авторів і колективної праці тих чи інших організацій, які займались вирішенням теоретичних та практичних проблем рахівництва, - припадає період пожвавлення діяльності професійних організацій.11-го липня 1813 р. Приватне товариство болонських рахівників було перетворено на Болонську Академію любителів облікових знань, яка проіснувала до 1860 p., а згодом була перетворена на офіційну Академію рахівників. В 1869 р. подібна Академія була заснована в Мілані, в 1879 р. - у Флоренції, в 1885 р. - у Римі, в 1886 р. - у Комо, в 1894 р. - в Турині.

Робота окремих організацій, які здійснили значний внесок в розвиток теорії і практики бухгалтерської науки, була досить цікавою.

2.2 Становлення професійних організацій в окремих країнах

В Австралії існують дві професійні бухгалтерські організації: Інститут присяжних бухгалтерів Австралії (ІСАА - Австралійський фонд) і Австралійське товариство дипломованих бухгалтерів-практиків (ASCPA).

На Австралійський фонд покладались наступні функції:

розробка проектів стандартів;

з'ясування громадської думки з приводу їх впровадження;

внесення змін і поступового доведення їх до затвердження в якості стандартів бухгалтерського обліку.

На початку 80-х років XX ст. стало очевидним, що бухгалтерам не вистачає дієвих механізмів, які б примусили фірми виконувати вимоги щодо розкриття фактів та причин значного відхилення від стандартів.

В результаті бухгалтери звернулися до уряду з вимогами надати обліковим стандартам силу закону. Уряд погодився, але перед тим висловив бажання впевнитись, що при цьому будуть повністю дотримані громадські інтереси. В 1984 р. було організовано Спостережну раду з розробки стандартів бухгалтерського обліку (ASRB), на яку покладались контрольні функції.

В 1990 р. Спостережну раду з розробки стандартів бухгалтерського обліку було перетворено на Австралійську раду з розробки стандартів бухгалтерського обліку (AASB), яка стала основним органом з розробки стандартів в Австралії.

В 1991 р. Австралійська рада з розробки стандартів бухгалтерського обліку створила нову незалежну структуру встановлення стандартів.

Управління всією системою регулювання компанією і цінними паперами знаходиться в компетенції Австралійської комісії з цінних паперів (ASC). Відповідно стандарти, що затверджуються Австралійською радою з розробки стандартів бухгалтерського обліку, вводяться в дію даною комісією з цінних паперів. Австралійська комісія з цінних паперів може притягнути до відповідальності компанії, які не виконують затверджені норми.

У Австрії та Німеччині, що наприкінці XIX ст. входили до складу Австро-Угорської імперії, правильно оформлені торгові книги, як і в інших державах, виступали незаперечним доказом розрахунків, що на них грунтувалися. Надаючи цим книгам такого великого значення при розгляді торговельних справ, законодавство цих країн не забуло і про осіб, яким воно могло б довірити перевірку та пояснення записів, що в них знаходилися. Такими тлумачами купецьких книг виступили присяжні ревізори торговельних книг, які носили назву Biicherrevisoren. Контингент цих осіб складався з досвідчених бухгалтерів та викладачів рахівництва, затверджених в своєму званні судом після подання старшини купецтва або торгових камер.

Присяжні ревізори не служили у приватних або громадських установах: вони були судовими чинами, відповідальними лише перед законом.

У Австрії рахівництво здавна було предметом університетського викладання. Австро-угорські та німецькі бухгалтери відігравали у своїх країнах не меншу роль, ніж їх колеги у Великобританії. Бухгалтери великих торговельних підприємств зазвичай мали добру освіту. У більшості випадків вони закінчували спеціальний навчальний заклад або пройшли не менше 6 класів гімназії або реального училища та володіли, крім рідної, якою-небудь іноземною мовою. Відсутність у Великобританії та Німеччині особливого інституту бухгалтерів пояснювалася наявністю цілого ряду різних спілок та ферейнів, які переслідували однорідні з названим інститутом цілі - зростання морального та розумового розвитку своїх членів. Крім того, в Австро-Угорщині, як і у Франції, з 14 травня 1870 р. рахівництво отримали змогу викладати лише особи, які склали спеціальний іспит в комісіях, призначених урядом.

У Великобританії професія бухгалтера виникла в Единбурзі у 1853 р. з утворенням Спілки бухгалтерів Единбургу (Society of Accountants in Edinburg) зареєстрованої в жовтні 1854 p. Незабаром аналогічна організація з'явилась в Глазго - Інститут бухгалтерів і актуаріїв Глазго (The Institute of Accountants and Actuaries in Glasgow), зареєстрований в травні 1855 p.; згодом - в Лондоні (1870), в Ліверпулі (1871), в Манчестері. У XIX ст. Великобританії професія рахівників як службового персоналу нормована не була, натомість широкий розвиток отримала професія публічних рахівників.

На початку XX ст. стан бухгалтерського обліку різко відрізнявся від того, що склався до теперішнього часу, зокрема, щодо його організаційно-правової структури. Хоча професійні організації бухгалтерів вже існували, в Великобританії (як і в США) вони були не чисельні та невпливові.

На початку XX ст. у Великобританії не було теоретиків в сфері обліку і як предмет в університетах його не викладали.

На сучасному етапі у Великобританії існують шість бухгалтерських організацій:

Інститут присяжних бухгалтерів Англії та Уельсу (ICAEW);

Інститут присяжних бухгалтерів Шотландії (ICAS);

Інститут присяжних бухгалтерів Ірландії (ІСАІ);

Асоціація присяжних бухгалтерів Великобританії (АССА);

Інститут присяжних бухгалтерів з управлінського обліку (СІМА);

Інститут присяжних бухгалтерів державних фінансових організацій (CIPFA).

На сьогоднішній день Міністерством торгівлі Великобританії аудиторами визнаються тільки члени перших чотирьох бухгалтерських організацій.

В Канаді нормативні положення про методи бухгалтерського обліку встановлюються бухгалтерськими спілками. В кожній з десяти провінцій існує власний інститут присяжних бухгалтерів; члени цих інститутів складають Канадський інститут присяжних бухгалтерів (СІСА) - провідну організацію на рівні Співдружності.

На сьогоднішній день в Новій Зеландії існує єдина національна професійна бухгалтерська організація - Товариство бухгалтерів Нової Зеландії (NZSA) (далі - ТБНЗ), заснована Актом Парламенту у 1958 р.

В Росії першим бухгалтерським об'єднанням можна вважати створену в м. Санкт-Петербург у 1887 р. "Артель счетоводов".

В кінці XIX ст. стало цілком очевидним, що реалії економічного життя вимагають підвищення уваги суспільства та, насамперед, владних структур царської Росії до регламентації діяльності службового персоналу торгівлі та промисловості і бухгалтерів зокрема. З огляду на різного роду обмеження в законі прав бухгалтера, промисловість, що швидко розвивалася, та саме життя вимагали нормування цих прав. Ті відомства та установи, яким безпосередньо доводилося мати справу із бухгалтерським середовищем, постійно натикалися на нові і нові проблеми, які не могли бути вирішені в межах застарілих законів.

Наприкінці 1891 - початку 1892 р. була зроблено першу спробу організувати в Росії Інститут присяжних бухгалтерів. Тоді відбувся Перший з'їзд обліковців, який визнав найближчим завданням "створення особливої групи освічених та надійних людей, які повинні були називатися присяжними рахівниками і яким доручалася ревізія різних рахівництв, експертиза та організація правильної бухгалтерії на приватних та громадських підприємствах".

В радянській Росії в період НЕПу, коли спостерігалось зростання економіки і ринкових відносин, було здійснено ще одну спробу створення органу незалежного фінансового контролю - Інституту державних бухгалтерів-експертів (далі - ІДБЕ). ІДБЕ був створений у 1924 р. при НК РКІ СРСР "... з метою сприяння та правильної постановки рахівництва і звітності в державних, концесійних, змішаних, кооперативних, громадських, і приватних підприємствах та державних установах... для видачі висновку з питань обліку і звітності". Але й ця третя спроба створення органів незалежного фінансового контролю в Росії, як і попередні дві, не виправдала покладених на неї сподівань, основною причиною чого став крах НЕПу як останньої "згадки про ринкову економіку".

У сучасній Росії визнаною організацією спеціалістів бухгалтерської професії є Інститут професійних бухгалтерів Росії (ІПБ Росії). Структура організації ІПБ Росії передбачає створення самостійних територіальних підрозділів, яких у теперішній час нараховується близько 60. Президентами інститутів обираються фахівці, які мають великий досвід роботи в галузі бухгалтерського обліку, серед яких вчені та професори.

23 червня 1999 р. відбулось засідання Президентської ради ІПБ Росії, на якому обговорювалось Положення про Комітет з бухгалтерського обліку Інституту професійних бухгалтерів. Засідання проводилось під головуванням віце-президента, виконавчого директора ІПБ Росії О.М. Островського.

Комітет було покладено всебічне сприяння підвищенню якості ведення бухгалтерського обліку на економічних суб'єктах, підготовка проектів нормативн и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.