На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Бухгалтерська (фнансова) звтнсть господарюючих субєктв. Дослдження методв аналзу фнансової звтност. Склад фнансової звтност, її подання оприлюднення. Методи аналзу фнансової звтност. Показники та оцнка фнансового стану пдприємства

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Бухгалтерский учёт. Добавлен: 27.03.2010. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


35
Зміст
    Вступ
      1. Теоретичні основи фінансової звітності
      1.1 Поняття фінансової звітності та загальні вимоги до неї.
      1.2 Основні принципи підготовки фінансової звітності
      1.3 Склад фінансової звітності, її подання і оприлюднення
      2. Аналіз фінансової звітності підприємства
      2.1 Методи аналізу фінансової звітності підприємства
      2.2 Показники фінансового стану підприємства
      3. Оцінка фінансового стану підприємства
      Висновок
      Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки бухгалтерська (фінансова) звітність господарюючих суб'єктів є основним засобом комунікації і найвжливішим елементом інформаційного забеспечення фінансового аналізу.

Всі підприємства в тій чи іншій мірі постійно потребують додаткових джерел фінансування. Знайти їх можна на ринку капіталів, приваблюючи потенціальних інвесторів та кредиторів шляхом їх об'єктивного інформування про свою фінансово-господарську діяльність, в основному за допомогою фінансової звітності. Наскільки привабливі опубліковані фінансові результати, які показують поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, настільки висока вірогідність отримання додаткових джерел фінансування.

Крім того, звітність підприємства служить також джерелом інформації не тільки зовнішніх, але й внутрішніх користувачів. За даними звітності може бути зроблено детальний аналіз показників фінансового стану і платоспроможності підприємства, його майнового стану, дана оцінка ефективності використання фінансових і матеріальних ресурсів і т.д.

Мета моєї курсової роботи: дослідження методів аналізу фінансової звітності.

Предмет дослідження: аналіз фінансової звітності підприємства.

Мета курсової роботи реалізується через виконання таких завдань:

дослідити значення звітності для підприємства;

охарактеризувати методи аналізу фінансової звітності підприємтсва;

висвітлити проблему аналізу фінансової звітності підприємства.

1. Теоретичні основи фінансової звітності

1.1 Поняття фінансової звітності та загальні вимоги до неї

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію, необхідну для управління і контролю. Для визначення результатів діяльності підприємства за звітний період дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається шляхом складання звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Згідно з ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16.09.1999р., бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Дані бухгалтерського обліку служать підставою для складання всіх видів звітності, що використовують грошовий вимірник - фінансової, податкової, бухгалтерської. [12]

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результат діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона повинна забезпечити інформацію користувачів щодо:

придбання, продажу і володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виковувати свої зобов'язання;

забезпечення зобов'язань підприємством;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуання конкретних інформаційних потреб.

Головні вимоги до звітності - це обов'язковість подання, державна регламентація, своєчасність складання і подання, простота, зрозумілість і загальна доступність, достовірність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників за різні періоди, доречність, раціональність, економічність і дійовість. Основні вимоги, що висуваються до звітності, наведені на рис.1.1

35

Рис.1.1 - Вимоги до фінансової звітності.

Фінансова звітність повинна повністю висвітлювати всі напрямки діяльності підприємства і разом з тим містить тільки доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

підприємство (назву, організаційно-правову форму і місцезнаходження, короткий опис основної діяльності; назву органу управління, в підпорядкуванні якого знаходиться підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії та ін);

дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом) 1, то причини ї наслідки цього повинні були розкриті у примітках до фінансової звітності;

валюту звітності і одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинне розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів із однієї валюти в іншу;

облікову політику підприємства і її зміни (принципи оцінки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності);

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація, що підлягає розкриттю, а також інформація, і яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою згідно з відповідними положеннями (стандартами), або яка містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості і доречності, подається у примітках до фінансових звітів.

Порівнюваність інформації характеризує можливість користувачам звітності порівнювати:

фінансові звіти підприємства за різні періоди;

фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дозволяє оцінити динаміку розвитку підприємства, визначити його місце на ринку.

Передумовами порівнюваності є наведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику підприємства та її зміни. Для забезпечення порівнюваності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє співставити її з даними за звітний період. Якщо, наприклад, класифікація статей у фінансових звітах змінилася, то відповідні суми за попередній період необхідно перекласифікувати для забезпечення їх порівнюваності із звітним періодом. При цьому у примітках до фінансових звітів треба пояснити характер будь-якої перекласифікації, вказати її суму і причину.

Інформація, подана у фінансових звітах, повинна не тільки відображати результати попередньої діяльності, але й бути корисною для прогнозування розвитку діяльності підприємства на наступні періоди.

Так, інформація про фінансових стан підприємства в звітному періоді використовується для прогнозування його фінансового стану, результатів діяльності і платоспроможності в майбутніх періодах. Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній структурі фінансових звітів, а також надання порівнюваної інформації за звітний і попередні періоди. [5]

1.2 Основні принципи підготовки фінансової звітності

Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна ґрунтуватися на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні результати господарської діяльності і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим власне майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійно (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Зміна облікової політики можлива тільки в передбачених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку випадках і повинна бути обґрунтована і розкрита в примітках до фінансової звітності;

безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися і надалі;

нарахування та відповідність доходів і витрат.д.ля визначення фінансового результату діяльності звітного періоду необхідно співставляти доходи звітного періоду з витратами, які здійснюються для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів;

превалювання суті над формою - операції обліковуються згідно з їх сутністю, а не тільки виходячи з юридичної форми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі (звітності) орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним прийняті на себе ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкти лізингу;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною с оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. [4]

1.3 Склад фінансової звітності, її подання і оприлюднення

Фінансова звітність (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими згідно з чинним законодавством) включає:

Баланс підприємства (форма № 1);

Звіт про фінансові результати (форма №2);

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

Звіт про власний капітал (форма № 4);

Примітки до річної фінансової звітності (форма №5).

Для суб'єктів малого підприємництва Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва” встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу (форма № 1-М) ї Звіту про фінансові результати (форма № 2-М)". [11]

Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення затверджуються:

для підприємств і організацій (крім банків і бюджетних установ) - Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України;

для бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів всіх рівнів і кошторисів - Державним казначейством України.

Підприємства, які мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, складають консолідовану фінансову звітність. При цьому під дочірніми підприємствами розуміють підприємства, які є юридичною особою і над якими здійснюється постійне право на визначення стратегічної політики з питань основної, інвестиційної і фінансової діяльності з боку материнського підприємства. Консолідована фінансова звітність складається шляхом упорядкованого додавання фінансової звітності дочірніх підприємств до аналогічних показників фінансової звітності материнського підприємства.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній формі власності, і органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, складають і подають зведену фінансову звітність підприємств, які відносяться до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають і подають зведену фінансову звітність по господарських товариствах, акції (частки, паї) яких знаходяться відповідно в державній і комунальній власності.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність (місячна, квартальна), яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку року.

Перший звітний період заново створеного підприємства може бути менше 12 місяців, але не більше 15 місяців. Звітним періодом підприємства, яке ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про ліквідацію.

Заповнюються форми звітності в тисячах гривень, а фінансовий звіт суб'єктів малого підприємництва - в тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і достовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи: уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (для складання річного звіту) використаний протягом року прибуток.

Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного і аналітичного обліку та роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце).

Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її результати в обліку. Суми статей балансу за розрахунками з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути погоджені з ними і відрегульовані. За діючим положенням передбачено повну інвентаризацію проводити в максимально наближені до складання річного звіту строки (з 1 жовтня до 1 січня). Отже, якісна відмінність між квартальним і річним балансом полягає у тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники річного балансу обов'язково підтверджуються результатами інвентаризації, що забезпечує їх достовірність.

Баланс та інші форми звітності підписують керівником підприємства і головним бухгалтером, у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби, - керівником спеціалізованої організації або спеціалістом, які за угодою виконували роботу по веденню бухгалтерського обліку і складанню звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних показників.

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність:

органам, до сфери управління яких вони належать;

трудовим колективам (на їх вимогу);

власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено законом;

органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства. Строки подання фінансової звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фінансова звітність не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні і фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного розвітним року оприлюднювати річну фінансову звітність і конструдовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях до розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

Контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік і звітність в України здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законом.

Відповідні органи під час перевірки поданої на їх адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних; наявність всіх звітних фірм взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками.

Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформляється актом (висновком) у якому дається також оцінка діяльності підприємства щодо підвищення ефективності його діяльності.

2. Аналіз фінансової звітності підприємства

2.1 Методи аналізу фінансової звітності підприємства

Міжнародна практика розробила певні методи аналізу фінансової звітності, які ґрунтуються на різноманітних абсолютних та відносних типових показниках, що дають можливість не тільки проводити аналіз статей балансу підприємства, але і робити порівняльний аналіз по ряду підприємств окремої галузі господарства або таких, що займаються аналогічними видами діяльності. Такі співставлення звичайно проводяться не тільки за звітний період, але і за ряд років, що відображає доволі тривалий період діяльності підприємства. Це дозволяє визначати тенденції розвитку підприємства на перспективу, що має велике значення в практичній діяльності, оскільки підприємства здійснюють як довгострокове, так і середньострокове та поточне планування своєї діяльності.

Основними методами аналізу звітності є наступні:

читання звітності;

горизонтальний аналіз;

вертикальний аналіз;

трендовий аналіз;

розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Читання звітності - це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. Шляхом читання звітності визначають майновий стан підприємства, коротко - і довгострокові інвестиції, джерела фінансування власного капіталу, оцінюються зв'язки між постачальниками і покупцями, виручка від діяльності та прибуток звітного року.

Горизонтальний аналіз - дозволяє визначити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності у порівнянні з попереднім роком, півріччям чи кварталом.

Для визначення змін у господарській політиці підприємства більш, ніж за два послідовних роки, застосовується аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального аналізу.

Аналіз тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100%. Відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком обирається той рік, показники якого є типовими, характерними для здійснення підприємницької діяльності за нормальних умов. При цьому слід обирати тільки значимі показники.

На відміну від горизонтального аналізу, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина приймається за 100% і обчислюється питома вага кожної її складової. Такими цілими частинами може бути валюта балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізації у Звіті про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Оцінити фінансову звітність підприємства допомагають різні фінансові коефіцієнти, які показують фінансові пропорції між різними статтями звітності.

Фінансові коефіцієнти можна умовно поділити на чотири групи:

показники ефективності виробничої діяльності;

показники ділової активності;

показники ліквідності;

показники фінансової стійкості.

В залежності від конкретних цілей та завдань можна виконати фінансовий аналіз різного ступеня деталізації. Єдиної методики немає, тому аналітики використовують різноманітні набори показників.

У світовій практиці фінансові коефіцієнти як показники діяльності підприємства публікуються в річних звітах компаній. При цьому кожна компанія, звичайно, має свій набір таких коефіцієнтів і їх власну систематизацію. Американські фірми найчастіше наводять в річному звіті набір з 10-15 показників.

Найчастіше оцінку фінансового стану проводять за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі показників балансу і Звіту про фінансові результати. За допомогою цього способу вивчаються такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як ліквідність, довгострокова платоспроможність, рентабельність.

Проте, перш ніж користуватись інформацією бухгалтерських звітів, треба переконатися в її достовірності, впевнитися у правильності їх заповнення і точності зроблених арифметичних підрахунків при виведенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності, в основному, перевіряють зіставленням. Деякі показники входять до різних звітних форм і, отже, при правильному складанні звіту обов'язково повинні збігатися.

Необхідно пам'ятати, що будь-який висновок та найбільш ефективна рекомендація, зроблені за результатами аналізу, можуть бути поставлені під сумнів, якщо документи не перевірені та належним чином не підготовлені.

2.2 Показники фінансового стану підприємства

Основними складовими фінансового аналізу підприємства є:

аналіз майнового стану підприємства та динаміка його зміни;

аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

аналіз ліквідності;

аналіз ділової активності;

аналіз платоспроможності (фінансової стійкості);

аналіз рентабельності.

Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідкувати тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства: суму господарських засобів (валюта балансу); коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнти оновлення та вибуття основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів і розраховується як відношення суми зносу основних засобів до їхньої первісної вартості.

2.1

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду становлять нові основні засоби, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що надійшли за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на кінець звітного періоду.

2.2

Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів вибула за звітний період, та розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що вибули за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на початок звітного періоду.

За результатами аналізу робиться висновок щодо абсолютної величини та структури балансу, динаміки зміни вартості активів підприємства, окремих статей балансу підприємства порівняно з попередніми періодами, зазначивши позитивні та негативні тенденції таких змін. Особливу увагу треба приділити наявності та структурі простроченої заборгованості підприємства.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства.

За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних факторів, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу і дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття; коефіцієнта швидкої ліквідності; коефіцієнта абсолютної ліквідності; чистого обігового капіталу.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення обігових активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

2.3

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних обігових засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

2.4

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

2.5

Чистий обіговий капітал розраховується як різниця між обіговими активами підприємства та його поточними зобов'язаннями.

2.6

Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості та незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії); коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

2.7

2Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних коштів і характеризує залежність підприємства від залучених коштів.

2.8

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в обігові кошти, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого обігового капіталу до власного капіталу.

2.9

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта обіговості активів; коефіцієнта обіговості дебіторської заборгованості; коефіцієнта обіговості кредиторської заборгованості; трива и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.