На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Методи забезпечення трудової дисциплни на установах, пдприємствах, органзацях

Информация:

Тип работы: Диплом. Добавлен: 9.12.2012. Сдан: 2012. Страниц: 82. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


План
Вступ
Розділ 1. Поняття трудової дисципліни та її значення на сучасному етапі.
1.1. Поняття, зміст та соціально-правовий механізм формування трудової дисципліни.
1.2. Причини порушення трудової дисципліни та способи її зміцнення.
1.3. Значення трудової дисципліни на сучасному етапі реформування трудового законодавства.
Розділ 2. Поняття та правова характеристика методів забезпечення трудової дисципліни.
2.1. Поняття та сутність методів забезпечення трудової дисципліни.
2.2. Види методів забезпеченні трудової дисципліни.
2.2.1. Переконання та виховання як основні методи у забезпеченні свідомого ставлення до праці.
2.2.2. Заохочення як метод забезпечення продуктивної та дисциплінованої праці.
2.2.3. Підстави та порядок застосування примусу.
2.3. Напрямки реформування трудового законодавства щодо ефективності правових засобів забезпечення трудової дисципліни.
Висновки.
Список використаних джерел.


Вступ

Трудова дисципліна є одним із провідних правових інститутів у галузі трудового права України. Але, як і решта правових інститутів, вона досі є значною мірою продуктом старої соціалістичної системи. І в умовах становлення ринкових відносин окремі норми права розгядаємо інституту не завжди можуть забезпечити належний режим правового регулювання. Разом з тим не мають реального ґрунту окремі прогнози про те, що в майбутньому існування такого правового інституту може виявитися взагалі зайвим. Практика зарубіжних країн з ринковою економікою показує, що трудова дисципліна як самостійний інститут там існує і розвивається. Щоправда, вона докорінно відрізняється від тієї, що існує у нас, адже поки що в трудовому праві України, переважають централізовані засади встановлення умов праці. В трудовому праві зарубіжних країн лише основні принципи правового регулювання трудових відносин визначаються на державному рівні, а решта - сфера локального право становлення.
Перебуваючи в певному кризовому стані, трудове право України все таки залишається одним із головних правових інструментів забезпечення економічної реформи. Поступове оновлення окремих його інститутів, і, звичайно ж, такого важливого, як трудова дисципліна в тому числі, сприятиме вдосконаленню правового регулювання трудових відносин у встановленні ринкової економіки.
Принципове значення на даному етапі має точне окреслення сфери суспільних відносин, які регулюються трудовою дисципліною. Нечіткість окремих положень основного джерела трудового права - Кодексу Законів про працю України, деяких підзаконних актів, які ще зорієнтовані на забезпечення трудових відносин працівників державних підприємств, породжує як в науці трудового права, так і в практиці застосування та реалізації правових норм хибну уяву про абсолютну здатність трудового права регулювати всі трудові відносини, що виникають в суспільстві, незалежно від підстав їх виникнення та юридичного оформлення .
Тим часом практика країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що трудова дисципліна, та й трудове право в цілому, може (і повинна) ефективно регулювати лише відносини найманої праці, захищаючи трудові інтереси найчисленнішої частини працездатного населення, яка, власне, і найбільше цього потребує. Виходячи з аналогічних позицій, розкриємо окремі правові норми, що складають трудову дисципліну, як правового інституту трудового права України
Термінологічне поняття "дисципліна" означає виховання, розпорядок, що вказує на відповідну поведінку в колективі. Трудова ж дисципліна - це, по-перше, спеціальний напрямок, складовий невідємний елемент особливо частини трудового права. По-друге, трудова дисципліна є необхідною умовою будь якої колективної праці незалежно від її суспільної організації . Але як правове явище трудова дисципліна характеризується тим, що вона є елементом трудових правовідносин, тобто обовязком працівника; обовязковим під порядкуванням усіх учасників колективної праці встановленому порядку; самостійним інститутом трудового права як сукупності правових норм.
Головним змістом трудової дисципліни є не лише виконання правових норм у галузі праці, а й свідоме та творче ставлення до виконуваної роботи, забезпечення високої якості в роботі, раціональне використання робочого часу, прагнення до співробітництва та взаємоповаги.
Важливим стимулюючим фактором у забезпеченні трудової дисципліни є правові методи. Зокрема, це правове заохочення, мета якого - виявлення поваги до працівників; визнання заслуг працівника; виявлення громадської пошани до зразкового та творчого виконання працівником трудових завдань.
Дисциплінарній відповідальності притаманні риси, що виявляються у таких загальнодемократичних принципах, як законність, справедливість, невідворотність і наявність правових гарантій від безпідставного застосування стягнень. З урахуванням багатогранності трудового процесу, складності трудових функцій працівників і залежно від їх правового статусу дисциплінарну відповідальність поділяють на загальну та спеціальну. Отже, на основі зазначених загальних положень можна дійти висновку, що трудова дисципліна - це сукупність правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок і встановлюють трудові права та обовязки сторін трудового договору, а також заохочення за успіхи в роботі та відповідальність за умисне невиконання трудових обовязків.
Актуальність теми полягає в проблематиці регулювання трудової дисципліни , яка є сьогодні вкрай важливою, оскільки регулювання трудової дисципліни в Україні залежить від багатьох чинників. Але найповніше вона визначається в чіткості прав і обовязків сторін трудового процесу, що передбачаються: а) типовими, галузевими і локальними правилами внутрішнього трудового розпорядку; б) спеціальними статутами про дисципліну; в) технічними правилами чи інструкціями загального чи посадового характеру. Згідно із цими нормами права основними правами працівників є такі: 1) на забезпечення належної організації праці: 2) на поновлення трудових витрат; 3) на охоронні та процесуальні права. очікує організаційно-управлінських та нормативно-правових реформ. Така робота має широкомасштабний характер, є кропіткою за своєю сутністю і потребує науково виваженого, аргументованого підходу. Певна частина цієї роботи проведена в даному дослідженні, що й обумовлює актуальність обраної теми та її аналізу.
Мета полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і з’ясуванні особливостей регулювання, умов розвитку, розробці пропозицій щодо удосконалення та забезпечення трудової дисципліни за законодавством України.
Об’єктом дослідження особливості регулювання трудової дисципліни які виникають в процесі реалізації громадянами України права на працю в державних органах, установах, підприємствах і організаціях.

Предметом дослідження є нормативно-правове регулювання порядку здійснення своєї трудової діяльності працівниками підприємств, установ, організацій.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дипломної роботи з даної теми склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі трудового права і теорії управління, зокрема це: Авер’янова В.Б., Атаманчука Г.В., Бандурки О.М., Битяка Ю.П.., Безсмертного О.К., Венедиктова В.С., ГолосніченкоІ.П., Гоц М. Г., Александров Н. Б., Болотіна Г. І.., Чанишева О. В., Смирнов В.Я., Жернакова В.В., Іншина М.І., Комзюка А.Т., Коліушко І.В., Коваля Л.В., Лаврінчук І.П., Лавриненко О.В., Манохіна В.М., Неумивайченко Н.М., Прокопенка В.І., Процевського О.І., Рабіновича П.М., Старілова Ю.М., Цвєткова В.В., Хуторян Н.М., Чанишевої Г.І., Щербіни В.І. та ряду інших авторів, що досліджували дану тематику.
Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, Закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерств і відомств України.


Розділ 1. Поняття трудової дисципліни та її значення на сучасному етапі.
1.1. Поняття, зміст та соціально-правовий механізм формування трудової дисципліни.
Систему права визначають через систему всіх чинних норм певної держави . За своєю структурою система права поділяється на галузі права, а останні в свою чергу на окремі інститути. І, нарешті, остання ланка у цій структурі - це норма права.
Таким чином, система юридичних норм, які регулюють специфічні однорідні відносини, в структурі галузі називається інститутом права і не може існувати юридична норма, яка б не входила до певного інституту і до певної галузі права ..............


ВИСНОВКИ
Сучасний правовий інститут дисципліни праці .за змістом складається з трьох блоків: правової регламентації прав і обовязків учасників трудового процесу, стимулювання сумлінної праці і відповідальності за порушення трудових обовязків.
І якщо дотепер правове регулювання трудової дисципліни розвивалось в основному шляхом "вдосконалення" останнього блоку, то на етапі переходу до ринкової економіки ухил робиться на перші два. Тобто більш чіткої регламентації набувають взаємні права і обовязки сторін трудових правовідносин і належне стимулювання отримує праця тих працівників, які чітко дотримуються правил внутрішнього трудового розпорядку.
Складність сучасної правової системи забезпечення трудової дисципліни полягає в тому, що крім перерахованих дисциплінарних стягнень чинне законодавство передбачає понад двадцять інших правових заходів до порушників трудової дисципліни. Ці заходи передбачені великою кількістю нормативних актів колишнього СРСР, які продовжують діяти на Україні відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР". Серед них можна назвати такі як позбавлення премій, передбачених системою оплати праці; позбавлення винагороди за результатами роботи за рік; перенесення черги на отримання житла; зміна часу отримання щорічної відпустки; пониження кваліфікаційних розрядів за порушення технологічної дисципліни;
невиплата доплат і надбавок за випуск бракованої продукції; ско-рочення відпустки на кількість днів прогулу; зниження розміру винагороди за вислугу років тощо.
Як бачимо, це досить суттєві заходи впливу. Не можна вважати нормальним стан, коли легальне існує велика кількість заходів, які суттєво погіршують матеріальне і моральне положення працівника, і в той же час не вважаються дисциплінарними стягненнями та не враховані в основному законі України про працю - КЗпП. Залишається сподіватися, що проект нового трудового кодексу України, який розробляється, по новому врегулює правовий інститут дисципліни праці в цілому і питання відповідальності зокрема.

Проаналізувавши сутність, види заохочень, як засобу забезпечення трудової дисципліни, можна дійти висновку, що в умовах ринкової економіки власникам підприємств, установ, організацій, керівникам державних органів, потрібно відмовлятись від командно - адміністаривної, примусової форми організації праці. Власник насамперед повинен не збільшувати кількості вироблених товарів а покращувати їх якісні характеристик, а це можливе при добросовісному ставленні працівника до виконуваної ним роботи, а достатнім мотивом «добросовісності» для працівника виступають заходи заохочення.
На локальному рівні дисципліна праці та засоби заохочення, як складова частина, є достатньо врегульовані, оскільки, вони максимально наближені до специфіки та умов виробництва. Загальні нормативні акти лише частково, в загальному, регламентують дисципліну праці та засоби заохочення. Вони формують загальні принципи, яких в подальшому дотримується власник на локальному рівні. Такий підхід є правильним, оскільки, зайва деталізація в загальних нормативних актах непотрібна. Щодо норм трудової дисципліни та засобів заохочення, які застосовуються до певної категорії працівників, вважаю, що спеціальні нормативні акти, які регулюють дані види трудових відносин, повністю розкривають зміст таких правовідносин та спрямовані, з урахуванням всіх особливостей праці, на підвищення продуктивності та якості роботи працівників.
З вищенаведеного можна зробити наступні висновки: у юридичній літературі поняття дисципліни праці як правової категорії розглядається в чотирьох аспектах: як один з основних принципів трудового права; як елемент трудового правовідношення; як інститут трудового-права; як фактична поведінка, тобто рівень дотримання усіма працюючими на виробництві дисципліни праці.
Як інститут трудового права трудову дисципліну потрібно розуміти як сукупність правових норм, котрі регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обовязки працівників і власника або уповноваженого ним органу, визначають заходи заохочення за успіхи у праці. Що ж стосується відповідальності за винне невиконання трудових обовязків, то норми, котрі передбачають дисциплінарну відповідальність працівника, утворюють окремий правовий інститут у трудовому праві.
Організаційні методи управління дисципліною праці в Україні в сучасний період все більше характеризуються науковим підходом до організації виробництва загалом. Сучасний правовий інститут дисципліни праці за змістом складається з правової регламентації прав та обовязків учасників трудового процесу, стимулювання сумлінної праці.
Порядок поведінки, взаємодії між працівниками на конкретному підприємстві, в установі, організації в процесі здійснення трудової діяльності називається внутрішнім трудовим розпорядком.
Всі нормативно-правові акти, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, поділяються на дві групи: норми загального значення (КЗпП України, Типові правила внутрішнього трудового розпорядку та ін.); норми спеціального призначення, які враховують специфіку окремих галузей господарства, а також особливості праці певних категорій працівників (галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку; статути про дисципліну; положення про дисципліну окремих категорій працівників та ін.).
Серед кола актів, що забезпечують правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку, особливе місце належить правилам внутрішнього трудового розпорядку. Вони поділяються на три види: типові, галузеві й локальні.
Галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються міністерствами і відомствами за погодженням з відповідними профспілковими органами. У цих актах враховується специфіка галузі відносно режиму праці й відпочинку, обовязків працівників.
Права й обовязки сторін трудового договору становлять основу його змісту і визначаються як безпосередньо в договорі, так і законодавством на рівні централізованих і локальних норм.
До основних трудових обовязків працівників відносяться: працювати чесно, сумлінно, дотримуватися дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, підвищувати продуктивність праці, поліпшувати якість продукції, дотримуватися технологічної дисципліни, вимог охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії. Основні обовязки закріплені в ст. 139 КЗпП України.
Спеціальні обовязки, в яких відображається специфіка виробництва конкретного підприємства або конкретної трудової функції, встановлюються нормативними актами (статутами про дисципліну; статутами підприємств; локальними актами про правовий статус окремих підрозділів, посадових осіб; наказами і розпорядженнями).
Певну специфіку мають основні трудові обовязки державних службовців.
Надзвичайно важливе місце в забезпеченні дисципліни праці належить оцінці праці. За результатами позитивної оцінки до працівника може застосовуватися заохочення. У правових нормах різного рівня (від централізованих до локальних) встановлена система стимулювання праці: види заохочень, підстави для заохочення і порядок їх застосування.
Розглянута тема “Дисципліна праці” потребує і в подальшому вивчення та поглибленого дослідження.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Борисов Б.А. Дисциплина труда / / 1997. - №2.
2. Бюллетень Госкомтруда СССР. - 1984. - №11.
3. Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №52. - Ст. 490
4. Глазырин В. В., Хныкин Г.В. Основные условия эффективности стимулов трудовой активности рабочих и служащих // Труды ВНИИСЗ. - 1986. - Вып. 32.
5. Дисциплінарний статут прокуратури України, затверджений постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 p. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №4. - Ст. 15;
6. Калганова М. Мотивы и стимулы соблюдения трудовой дисциплины // Трудовое право. - 1999. - №3. - С. 28-32.
7. Кравченко А. Управленческие революции // Социалистический труд. - 1991. - №1;
8. Курилов В.И. Социально-правовые средство формирования поведения личности в сфере несамостоятельного труда // Правоведение. - 1998. - №2.
9. Мескон М.Х., Альберт М., Хе-доури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1992
10. Положения про дисципліну працівників залізничного транспорту, затверджене постановою Кабінету Міністрів 26 січня 1993 p. №55 // ЗП України. - 1993. - №4-5. - Ст. 71.
11. Постанова Кабінету Міністрів України "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" від 19 березня 1993 p. // ЗП України. - 1993. - №6. - Ст. 121.
12. Праця і зарплата. - 2001. - №29. - Листопад.
13. Смирнов О.В. Внутренний трудовой распорядок на предприятии. - М., 1980.
14. Соболев С.А. Трудовое законодательство и мотивация поведения человека // Государство и право. - 1995. - №1.
15. Соболев С.А. Трудовое законодательство о поощерениях и дисциплинарных взысказываниях в России и на Украине // Государство и право. - 1993. - №8.
16. Статут про дисципліну працівників звязку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 p. №877 // ЗП України. - 1996. - №15. - Ст. 420;
17. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Бо-Т78 лотіної, Г.І. Чанишевої. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. -564 с.
18. Хуторян Н.М. Правове регулювання дисципліни праці в новому Кодексі України про працю //У мон.: Удосконалення трудового законодавсва в умовах ринку / Відп ред Н.М. Хуторян. - К.:ІнЮре, 1999. - С. 103-116.
19. Филиппов А. В. Управление кадрами на предприятии. - М.: Знание, 1985.
20. Щекин Г.В. Основы кадрового менеджмента: Учебник: В 2 кн. - К.: МЗУУП, 1993.




Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.