На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Управлнський облк витрат на виробництво та обчислення собвартост продукцї будвельного пдприємства. Дослдження методв облку витрат, виходу продукцї визначення собвартост. Об'єктом спостереження обрано приватне пдприємство Газель.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Бухгалтерский учёт. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


38
РЕФЕРАТ
Курсова робота: 42 с., 10 таблиць, 2 малюнка,20 джерел.
Об'єкт дослідження - ЧП "Газель"
Мета роботи - дослідження методів обліку витрат, виходу продукції (робіт, послуг) і визначення собівартості.
Методи дослідження: описовий, порівняльний.
Використані джерела інформації: фінансова звітність, дані річних звітів підприємства за 2002-2004р.р., первинні і облікові дані бухгалтерського обліку, фінансового і податкового обліку, законодавчі і нормативні акти.
НАКЛАДНІ ВИТРАТИ, ПРЯМІ ВИТРАТИ, СОБІВАРТІСТЬ, КАЛЬКУЛЯЦІЯ, МАРЖИНАЛЬНИЙ ДОХІД, ТОЧКА БЕЗЗБИТКОВОСТІ, ДИРЕКТ-КОСТИНГ, СТАНДАРТ - КОСТИНГ, ПРИБУТОК.
ЗМІСТ

    ВСТУП 3
      РОЗДІЛ 1. Коротка характеристика підприємства 5
      РОЗДІЛ 2. управлінський облік витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції 9
        2.1. Основні задачі і принципи організації обліку витрат на виробництво 9
        2.2. Класифікація та групування витрат 11
        2.3. Постановка обліку витрат і виходу продукції 14
        2.5. Правомірність віднесення витрат на собівартість 24
      Розділ 3. Удосконалення обліку витрат на виробництво та калькуляції собівартості продукції 28
    ВИСНОВКИ 35
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37

ВСТУП

В умовах становлення і розвитку ринкової економіки в Україні зростає роль бухгалтерського обліку і економічного аналізу господарської діяльності підприємства всіх форм власності як складової частини системи економічної інформації і управління.

Темою даної курсової роботи є "Управлінський облік витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції (робіт і послуг) будівельного підприємства".

Метою курсової роботи є дослідження методів обліку витрат, виходу продукції (робіт, послуг) і визначення собівартості.

Об'єктом спостереження вибрано приватне підприємство "Газель" (ЧП "Газель").

Джерелами інформації послужили дані річних звітів підприємства за 2002-2004 р., первинні і облікові дані бухгалтерського обліку, фінансового і податкового обліку, законодавчі і нормативні акти.

Законодавчо закріплено, що управлінський (внутрішньогосподарчий) облік - це система обробки, що забезпечує керівну ланку компанії інформацією, необхідною для ухвалення рішень і ефективного управління.

Основними чинниками, що зумовили необхідність виділення управлінського обліку з'явилися: концентрація капіталу, зовнішня і внутрішня конкуренція, інфляція, значне зростання масштабів виробничих витрат. В цих умовах традиційні методи бухгалтерського обліку перестали відповідати потребам управління. Виникнення управлінського звичайно пов'язують із зростанням корпорацій, виробничим нормуванням і зміною правових і економічних відносин.

Існує думка, що управлінський облік виник унаслідок недоліків традиційної бухгалтерії, оскільки дані бухгалтерського обліку у вигляді бухгалтерської звітності не можуть бути придатний для управління підприємством, оскільки вони хронічно застарівають і позбавлені оперативності.

Традиційний бухгалтерський облік не дає інформацію для прогнозу господарської діяльності і ухвалення своєчасних управлінських рішень. Для подолання цих недоліків в країнах з розвинутою ринковою економікою став застосовуватися внутрішній управлінський облік.

Управлінський облік охоплює всі види облікової інформації, необхідної для управління в межах самого підприємства. Його мета - забезпечити відповідною інформацією менеджерів, відповідальних за досягнення конкретних виробничих показників. Управлінський облік забезпечує збір і обробку інформації в цілях планування, управління і контролю в рамках даної організації.

Сьогодні управлінський облік - це не тільки облік витрат підприємства, а, перш за все, добре організований аналітичний облік і не тільки витрат, а і таких об'єктів як основні засоби, нематеріальні активи, запаси, грошові кошти, засоби в розрахунках, капітал, зобов'язання і т.п. Придбаваючи нове (більш вагоме) значення в сучасній економічній практиці суб'єктів господарювання, управлінський облік не просто реєструє, узагальнює і контролює факти господарського життя, він забезпечує управлінський персонал інформацією про різні аспекти діяльності підприємств, які відображаються в бухгалтерському обліку і роблять безпосередній вплив на якість управлінських рішень, ефективність системи управління.

РОЗДІЛ 1. Коротка характеристика підприємства

Об'єктом дослідження в курсовій роботі являється ЧП "Газель", який розпочав свою діяльність в 1994 році. Воно створювалося як приватне багатопрофільне підприємство, в якому передбачалося проводити заготівку, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції, виробництво товарів народного споживання, надання різних послуг населенню, торгово-закупівельна діяльність і інше. В таблиці 1.1. представлена загальна характеристика підприємства.

Таблиця 1.1. Загальна характеристика ЧП "Газель"

1. Повна і скорочена назва підприємства
Приватне підприємство "Газель" (ЧП "Газель") Код окпо 22131116
2. Дата реєстрації підприємства
13 квітня 1994 року
3. Номер реєстраційного свідоцтва
№ 853
4. Вид діяльності (основний)
Виробництво декоративно бетонних покриттів
5. Организационно-правовая форма підприємства, форма власності
Приватне підприємство
6. Банківські реквізити
Р/р 260001301280086 МФО 313043 АК ПІБ в р. Мелітополі
7. Поштова і юридична адреса
Вул. Злодійського, 21. р. Мелітополь, Запорізька область, Україна 72311
На даний момент ЧП "Газель" проводить декоративно-бетонні покриття. Їх технологія передбачає нанесення на поверхню свіжоукладеного порошку з упрочнювачами поверхні і подальшому вдавлюванням в не спеціальних штампів з текстурним малюнком натурального каменя.
Основу технології складають оптимально підібрані цементно-піщані суміші,, полімерні добавки і фарбники, що дозволяють випускати вироби завтовшки 2,5 мм, офарблювати продукцію по масі в самі різні кольори і відтінки що дає необмежені можливості для дизайнерських вирішень.
Технологічний процес створює стійкий температурний режим без додаткових витрат на електроенергію (в технології не використовують ні печі випалення, ні пропарювальні камери), що істотно знижує собівартість готової продукції.
Кольоровий бетон - новий виріб, який поки не має вітчизняних аналогів і знаходиться на початковій стадії життєвого циклу.
Для виробництва даної продукції використовується лінія "Міні-завод", що складається з розчину/змішувача, візки гідравлічної (ручний з підйомними вилами) і пакувальника. Найважливішим і відповідальним є процес сушки, він позначається на якості продукції.
Метою даного підприємства є отримання прибутку від виробничої і торгово-посередницької діяльності. Підприємство здійснює свою діяльність на основі самофінансування і господарського розрахунку.
Таблиця 1.2. Облік готової продукції на ПП "Газель"

п/п
Зміст операції
Дт
Кт
Сума, грн.
Документи, подтверждающі операцію
1.
Оприбутковувана на склад готова продукція (50 000 шт декоративно-бетонних виробів)
26
23
71584,35
Ф. №М-11
2.
Продукція відвантажена покупцю за договірними цінами
361
701
85 000,00
Відомість, відвантажувальні документи
3.
Списується собівартість реалізованої продукції
901
26
71584,35
Бухгалтерська довідка
4.
іднесена собівартість на фінансовий результат
79
901
71584,35
5.
Віднесені на фінансовий результат доходи від реалізації
701
791
85 000,00
Таблиця 1.3
Річний об'єм продукції, що виготовляється і реалізовується на ПП "Газель"
Продукція
Роки
2002
2003
2004
Річна, в м2
2500
1640
2180
Реалізована, в м2
2000
780
3430
Для організації діяльності підприємства велике значення має його організаційна структура. Під організаційною структурою підприємства розуміють його організаційну побудову, що відображає сукупність взаємозв'язків різних підрозділів підлеглих досягненню певної мети - збільшенню виробництва продукції, наданню якісних послуг. На малюнку 1.1. представлена організаційна структура ЧП "Газель".
Керівництво підприємствам здійснює директор, який займається висновком договорів на поставку сировини і матеріалів, висновок контрактів з покупцями, контроль виробництва, рішення юридичних питань.
Рис.1.1. Організаційна структура управління.
Структура управління підприємства є впорядкованою сукупністю взаємозв'язаних елементів системи яка визначає найраціональніший розподіл праці і службових зв'язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління по підготовці, ухваленню і реалізації управлінських рішень.
В даний час для таких невеликих підприємств дана структура управління є найекономічнішою, що дозволяє достатньо оперативно доводити необхідну інформацію до кожного працівника. В 2000 році керівництвом підприємства було ухвалено рішення застосовувати замість загальної системи оподаткування єдиний податок, що дозволяє малому підприємству спростити бухгалтерський і управлінський облік.

РОЗДІЛ 2. управлінський облік витрат на виробництво та обчислення собівартості продукції

2.1. Основні задачі і принципи організації обліку витрат на виробництво

Виробництво продукції (робіт і послуг) пов'язаний з певними витратами. В процесі виробництва продукції затрачується праця, використовуються засоби праці і предмети праці. Всі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції.

Витрати, собівартість є найважливішими економічними показниками. Їх рівень багато в чому визначає величину прибутку і рентабельність підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження і оптимізація витрат є одним з основних напрямів вдосконалення економічної діяльності кожного підприємства, що визначають його конкурентоспроможність, надійність і фінансову стійкість.

Собівартість продукції - ємка, багатоманітна і динамічна економічна категорія. Вона є найважливішим якісним показником, показуючи, в що обходиться підприємству виробництво і збут продукції. Чим нижче собівартість, тим вище прибуток і, відповідно, рентабельність виробництва.

Мета обліку витрат на виробництво полягає в своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, а так само в контролі за використовуванням ресурсів і грошових коштів.

Калькуляція собівартості продукції - це числення фактичної собівартості окремих видів продукції і всієї продукції в цілому. Безперервний поточний облік витрат в місцях їх виникнення, повсякденне виявлення можливих відхилень від встановлених норм. Визначення причин і винуватців відхилень повинні задовольняти вимогам оперативного управління виробництвом.

В основі організації обліку витрат лежать наступні принципи:

- документування витрат і повне їх віддзеркалення на рахівницях обліку виробництва;

- незмінність прийнятої методології обліку витрат на виробництво і калькуляцію собівартості продукції в перебігу року;

- своєчасне, повне і правильне віднесення витрат і доходів до звітних періодів;

- угрупування витрат по об'єктах обліку і місцях їх виникнення;

- узгодженість об'єктів обліку витрат з об'єктами калькуляції собівартості продукції, показників обліку фактичних витрат

- з нормативними, плановими показниками і т.д.;

- доцільність витрат, що відносяться до виготовлення певної продукції;

- здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції;

- регламентація складу собівартості продукції;

- розвиток методології і організації обліку витрат на виробництво з метою їх зближення з міжнародними стандартами і світовою

практикою.

В Україні склад собівартості продукції регламентується державою. Основні принципи формування собівартості продукції визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженим наказом Міністерства фінансів України №318 т 31.12.99 р., Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" і конкретизовані галузевими Типовими положеннями по плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції.

Для збереження і збільшення загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати розміри специфічних витрат і прибутків на будь-який момент по окремих видах продукції, по будь-якому цеху або по інших структурних підрозділах підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва. Перевірка витрат на кожну декаду або місяць дає керівництву інформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує на якій ділянці потрібно вжити заходів для того, щоб привести витрати у відповідність.

Задачами обліку витрат є:

- скорочення витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами, які указані в кошторисі;

- збалансованість виробництва по підрозділах для підтримки рівномірного потоку матеріалів;

- забезпечення повних, точних даних про діяльність підприємства;

- розподіл невигідних витрат і т.п.

Якість облікових даних про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для ухвалення управлінських рішень.

2.2. Класифікація та групування витрат

Для правильного обліку виробничих витрат велике значення має їх класифікація. При класифікації витрат підприємства необхідно мати на увазі, що угрупування витрат, вживані в управлінському обліку, набагато ширше, ніж угрупування витрат фінансового обліку.

На практиці витрати підприємства класифікуються по наступних ознаках:

- за складом і видам витрат;

- за місцем виникнення витрат;

- за способами перенесення вартості на продукцію;

- за ступенем впливу об'єму виробництва на рівень витрат;

- за носіями;

- за календарними періодами.

За складом витрати підрозділяються на одноелементні і комплексні.

Одноелементними називаються витрати, що складаються з одного елемента, матеріали, заробітна платня, амортизація і ін. Ці витрати незалежно від їх місця виникнення і цільового призначення не діляться на різні компоненти.

Облік по видах витрат класифікує і оцінює ресурси, використані в процесі виробництва і реалізації продукції. По даній ознаці витрати класифікують за статтями калькуляції і економічних елементах.

Склад витрат, що включаються в собівартість продукції, регламентується відповідними нормативними актами, перш за все Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Цим же документом встановлений єдиний для всіх підприємств перелік економічно однорідних елементів витрат:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні потреби;

- амортизація основних фундацій;

- інші прямі витрати.

Групування витрат по економічних елементах є об'єктом фінансового обліку і показує, що саме витрачено на виробництво продукції, який співвідношення окремих елементів в загальній сумі витрат.

Для числення собівартості окремих видів продукції виробничі підприємства використовують угрупування витрат по статтях калькуляції. Номенклатуру статі кожне підприємство може встановлювати для себе самостійно з урахуванням своїх специфічних потреб. Їх зразковий перелік встановлений галузевими інструкціями по обліку і калькуляції собівартості продукції. В самому загальному вигляді номенклатура статі калькуляції виглядає таким чином:

1. Сировина і матеріали.

2. Купувальні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.

3. Паливо і енергія на технологічні потреби.

4. Поворотні відходи (віднімаються).

5. Основна заробітна платня.

6. Додаткова заробітна платня.

7. Відрахування на соціальне страхування.

8. Витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції.

9. Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення, інші спеціальні витрати.

10. Загально-виробничі витрати.

11. Адміністративні витрати.

12. втрати унаслідок технічно неминучого браку.

13. Попутна продукція (віднімається).

14. Інші виробничі витрати.

15. Комерційні витрати.

Підсумок першої чотирнадцяти статі утворює виробничу собівартість, а підсумок всієї п'ятнадцяти статі - повну собівартість продукції.

Завершальним етапом є групування і облік за носіями витрат, тобто продукції, роботам, послугам з метою визначення їх собівартості.

Найпростіший спосіб розрахунку собівартості продукції - розподіл сумарних витрат на об'єм випуску. Проте застосовувати цей спосіб можна тільки за умови, що підприємство проводить один вид продукції не утворюючи при цьому запасів напівфабрикатів або готової продукції. Складніший спосіб - калькуляція собівартості по статтях витрат. Прямі витрати безпосередньо включають в собівартість продукції а непрямі розподіляють за допомогою спеціальних баз і коефіцієнтів розподілу.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати діляться на прямі і непрямі (непрямі).

Прямі витрати пов'язані з виробництвом певного виду продукції і можуть бути, на підставі даних первинних документів, прямо і безпосередньо віднесені на її собівартість. Це витрати сировини і основних матеріалів, заробітна платня робітників і ін.

Непрямі витрати пов'язані з випуском декількох видів продукції, наприклад, витрати по управлінню і обслуговуванню виробництва. Вони включаються в собівартість конкретних виробів за допомогою спеціальних розрахунків розподілу. Вибір бази розподілу обумовлюється особливостями організації і технології виробництва і встановлюється галузевими інструкціями по плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції.

В цих умовах важливе значення має угрупування витрат по відношенню до об'єму виробництва. По даній ознаці витрати підрозділяються на постійні і змінні.

Постійні витрати не залежать від об'єму виробництва, тобто не змінюються при зміні об'єму виробництва. Проте постійні витрати, розраховані на одиницю продукції, змінюються при зміні об'єму виробництва. До них можна віднести орендну платню, амортизацію і ін.

Змінні витрати залежать від об'єму і змінюються прямо пропорційно зміні об'єму виробництва. Змінні витрати, розраховані на одиницю продукції, є постійною величиною. До них відносяться витрати сировини і матеріалів витрати на оплату праці виробничих робітників і ін.

2.3. Постановка обліку витрат і виходу продукції

На підприємствах для обліку витрат на виробництво продукції застосовують рахунок 23 "Виробництво". Він призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

По дебету рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові і інші прямі витрати, а так само виробничі невигідні витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг), по кредиту - суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (в дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт і послуг (в дебет рахунку 90). По кредиту субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, по виконанню некапітальних робіт в кореспонденції з дебетом рахунків 11 "Інші необоротні матеріальні активи" 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети" і субрахунків обліку витрат основного виробництва списується собівартість виготовлених на допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних і ремонтних послуг і ін).

Аналітичний облік по рахунку 23 "Виробництво" ведеться по видах виробництв, по статтях витрат і видах або групах продукції, що виробляється.

Облік витрат на промислових виробництвах ведуть по такій номенклатурі:

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- витрати на сировину і матеріали (без зворотних відходів);

- витрати на роботи і послуги;

- витрати на утримання основних коштів;

- витрати на управління і організацію виробництва;

- інші витрати.

В статті "витрати на оплату праці" по дебету субрахунку 233. І кредиту рахунку 66 відображають:

- основну зарплату, нараховану працівникам, які обслуговують технологічний процес цього промислового виробництва;

- додаткову зарплату (оплату чергових і додаткових відпусток, компенсацій за невикористану відпустку, пільгового годинника підлітків, оплату за виконання державних і суспільних доручень, винагороду за вислугу років і т.п.).

В статті "відрахування на соціальні заходи" враховують внески у встановлених розмірах від основної і додаткової заробітної платні органам соціального страхування і до Пенсійного фонду. Дебетують субрахунок 233, кредитують рахунок 65.

В статті "сировина і матеріали" враховують витрати на сировину і матеріали, які служать основою виготовлення продукції або необхідним її компонентом.

В статті "роботи і послуги" враховують вартість робіт і послуг, виповнених допоміжними виробництвами, іншими підприємствами і організаціями, для виробничих потреб промислових виробництв. Тут же відображають витрати на вироблення енергії для виробничих потреб промислових виробництв: енергії власних електростанцій, компресорного устаткування для виробництва холоду, котельних, не сполучених з центральною котельною; енергії, отриманої від інших підприємств. Дебетують субрахунок 233 і кредитують рахунки 23, 63, 68 і ін.

В статті "витрати на утримання основних коштів" відображають суми відповідних нарахувань по основних засобах промислових виробництв. Дебетують субрахунок 233, кредитують рахунок 13. В цій же статті відображають вартість палива витраченого на роботу машин, механізмів і інших основних фундацій промислових виробництв; вартість будматеріалів, використаних на ремонт будівель і споруд господарським способом, вартість запчастин; використаних для заміни спрацьованих частин машини і інших об'єктів при проведенні ремонту основних засобів промислових виробництв за межами підприємства. Дебетують субрахунок 233, кредитують рахунок 20. В затратах відображають також суми амортизаційних відрахувань по основних засобам, нематеріальних активам і іншим необоротним активам, які використовуються в промислових виробництвах.

На статтю "інші витрати" відносять платежі страховок по основних засобам промислових виробництв, дебетуючи субрахунок 233 і кредитуючи рахунок 65. На цій же статті відображають витрати на відрядження дебет рахунку 233, кредит рахунку 372 а також втрати від браку, списані по забракованій продукції, вартість сировини і матеріалів, зіпсованих під час наладки устаткування або зверху встановленої норми.

В статті "витрати на організацію виробництва і управління" враховують цехові витрати, а також загально-виробничі витрати у встановленому порядку. Заздалегідь ці витрати накопичують по статтям - витрат на рахунку 91 а потім розподіляють і відносять на цю статтю комплексно: дебет субрахунку 233 і кредит рахунку 91.

На кредиті субрахунку 233 відображають вихід продукції промислових виробництв в кореспонденції з дебетом рахунків:

26 "готова продукція" - на вартість готової продукції, призначеної для реалізації;

201 "сировина і матеріали" - на вартість продукції, оприбутковуваної як сировина і матеріали тільки для власного виробництва;

205 "будівельні матеріали" - на вартість продукції, оприбутковуваної як будівельні матеріали. В кінці року по встановленій методиці визначають фактичну собівартість проведеній продукції і планову собівартість коректують до фактичного рівня.

При використовуванні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення витрат використовується журнал-ордер № 10, що складається з трьох розділів. В першому розділі наводяться дані про витрати на виробництво, в другому показується розрахунок витрат на виробництво по економічних елементах, третій розділ відображає транспортно-заготовчі витрати.

2.4. Основні методи обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості продукції

Під методом обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості продукції розуміється сукупність прийомів по збору, угрупуванню в бухгалтерському обліку інформації про виробничі витрати і числення фактичної собівартості продукції, для контролю за витратами підприємств.

Існує наступна класифікація основних методів обліку витрат:

- по відношенню до технологічного процесу - нормативний, стандартний, показаний, попередільний методи обліку;

- по об'єктах калькуляції - облік по деталях, вузлах, виробах, процесах, переділах, виробництвах, замовленнях;

- за способом збору інформації, що забезпечує контроль за витратами, - метод попереднього контролю і нормативний метод.

Числення собівартості одиниці окремих видів продукції називається калькуляцією. На практиці застосовують фактичну, нормативну і планову (прогнозну) калькуляції.

При використовуванні обліку за фактичною собівартістю величина фактичних витрат звітного періоду визначається по формулі:

(2.1)

Зф = 18340 * 0,34 = 6235,6

де Зф - фактичні витрати;

- фактична кількість використаних ресурсів;

- фактична ціна використаних ресурсів.

Облік за нормативною собівартістю в порівнянні з обліком за фактичною собівартістю дозволяє оцінити не тільки якими були витрати, але і якими вони повинні були бути.

Під нормативними розуміють поточні (діючі) норми витрат з поправками на зміну технології і т.п. При використовуванні нормативів тільки по кількості застосовується наступна формула:

(2.2)

З = 0,34 * (-660) = - 224,4

де - відхилення фактичних витрат від нормативу, викликане зміною кількості використаних ресурсів.

При використовуванні нормативів тільки за ціною використаних ресурсів застосовується наступна формула:

(2.3)

де - відхилення фактичних витрат від нормативу, викликане зміною цін.

Облік за нормативною собівартістю в цілому, в порівнянні з обліком за

фактичною собівартістю, більш ефективно вирішує задачу управління витратами. Основні достоїнства цього методу полягають в наступному:

- можливість контролю над витратами центрів відповідальності шляхом розробки бюджетів;

- можливість контролю витрат шляхом зіставлення фактичних значень з нормативними;

- можливість оперативного вживання заходів в ході виробничого процесу, а не тільки в кінці звітного періоду і ін.

До недоліків цього методу можна віднести збільшення трудомісткості обліково-обчислювальних робіт і необхідність організації обліку як в межах норм витрат, так і по відхиленню від них.

В практичній діяльності як планові норми витрат можна використовувати ідеальні стандарти і прогнозні.

Ідеальні стандарти показують, якою повинні бути витрати підприємства в оптимальних умовах (тобто за відсутності втрат, браку, збитків і т.п.). Це мета, на яку повинна орієнтуватися вся політика управління витратами.

Прогнозні стандарти встановлюються з урахуванням реальних умов функціонування підприємств: якості вживаних ресурсів, відсотка відходів, браку і т.д.

Стандарти встановлюються на всі види витрат. Формула розрахунку витрат аналогічна формулі, що використовується в обліку за нормативною собівартістю:

(2.4)

де - індекс планового значення відповідних величин.

Облік за плановою (прогнозної) собівартістю зберігає всі позитивні риси обліку нормативної собівартості, але в порівнянні з ним володіє додатковими перевагами:

- забезпечує більш глибоку обґрунтованість планових величин;

- забезпечує збільшення точності прогнозів;

- підвищує ефективність контролю.

По відношенню до виробничого процесу управлінський облік витрат можна організувати в розрізі наступних методів: попередільний (попроцесний) і позаказный.

Попередільний (попроцесний) метод управлінського обліку витрат застосовується у виробництвах, де готовий продукт виходить в результаті послідовної обробки висхідного матеріалу на окремих технологічно переривчастих стадіях, фазах або переділах.

Єство попередільного методу полягає в тому, що облік витрат ведеться по переділах (процесам), а усередині них - по статтях калькуляції і видах продукції. При цьому методі прямі витрати враховуються по кожному переділу, а непрямі - по цеху виробництву, підприємству в цілому з подальшим розподілом між собівартістю продукції переділів згідно прийнятим базам розподілу.

Позамовний метод управлінського обліку можна застосовувати в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, а також дослідно-експериментальних виробництвах і на ремонтних роботах.

Єство позамовного методу полягає в тому, що облік витрат і калькуляція собівартості продукції здійснюється по замовленнях на виготовлення одного виробу або невеликої партії однакових виробів. Основи позамовного методу можна побачити на прикладі ЧП "Газель".

Прямі витрати враховуються в розрізі цехів і замовлень на підставі первинних документів. Первинна документація по обліку таких витрат оформляється на кожне замовлення окремо. Непрямі витрати включаються в собівартість замовлень шляхом розподілу пропорційно прийнятої на підприємстві базі розподілу.

Таблиця 2.1. Основи позамовного методу обліку ПП "Газель"



№ оп
Зміст господарської операції
Кореспондуючі рахунки
Сума, гри.
Дт
Кт
1
Відпущено у виробництво матеріали для виконання замовлення
23
201
18340
2
Відпущено матеріали на загальновиробничі потреби
91
201
750
3
Нараховано заробітну плату та проведено відрахування на соціальні заходи від заробітної плати: - робітників за виготовлення замовлення - майстрів цеху
23 91
66,65 66, 65
11040
4
Віднесено на замовлення суму загальновиробничих витрат
23
91
5583
5
Передано на склад готову продукцію замовлення
26
23
71584,35
6
Списано собівартість реалізованої продукції
90
26
71584,35
7

Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.