На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Економчна сутнсть фнансових нвестицй, методи та оцнка, нормативна база, класифкаця. Органзаця та документування облку фнансових нвестицй ЗАТ СК Каштан. Аналтичний та синтетичний облк нвестицй. Використання нформацйних технологй.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Бухгалтерский учёт. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


74
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Київський університет туризму, економіки і права

КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни
„Бухгалтерський облік в сфері послуг”
на тему: „Облік фінансових інвестицій”
Студентка ФЕМ
Курсу 41-ОА/З
Левченко К.В.
Науковий керівник: Балченко З.А., кандидат економічних наук, доцент, завідуюча кафедрою бухгалтерського
обліку і аудиту КУТЕП.

КИЇВ - 2007
ПЛАН
ВСТУП
1. Економічна сутність фінансових інвестицій
2. Методи та оцінка фінансових інвестицій
3. Нормативна база фінансових інвестицій
4. Класифікація фінансових інвестицій
5. Організаційно-економічна характеристика ЗАТ „СК „Каштан”
6. Організація та документування обліку фінансових інвестицій
7. Аналітичний та синтетичний облік фінансових інвестицій
8. Шляхи удосконалення обліку та фінансових послуг на ЗАТ „СК”Каштан” з використанням сучасних інформаційно-технічних систем
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП

Актуальність теми дослідження.
Інвестиції є основою розвитку підприємства, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими професійно володіли спеціалісти відповідно профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний та соціальний прогрес, а з ним і на належне місце у світовому господарстві
Ефективність інвестиційної діяльності вирішальною мірою залежить від рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що у свою чергу зумовлюється виробничим потенціалом цього матеріально-технічної бази, кваліфікацією складу виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень, станом організації та планування інвестиційного процесу, забезпеченістю його фінансовими ресурсами, сукупною діяльністю всіх учасників процесу.
Одна з головних проблем, що сьогодні заважає підприємству розвиватися -- є відсутність фінансування як поточної діяльності, так і перспективної.
Стан підприємства і його навколишнього середовища не дозволяє використовувати традиційні і доступні для західних компаній джерела фінансування. З усіх існуючих причин, що ускладнюють вихід підприємств на джерела фінансування, вибрати одну головну -- неможливо. Ця проблема багатофакторна, пов'язана як з об'єктивними, так і з суб'єктивними коренями.
Формування в Україні ринкової інфраструктури докорінно змінює економічне, інформаційне і правове середовище функціонування, зміст
фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.
В умовах становлення та розвитку України як незалежної держави з ринковою моделлю господарювання, коли господарюючі суб'єкти самостійно вирішують проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану організацій, оцінки їх ліквідності, платоспроможності та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
В Україні дотепер не створено обгрунтованої системи підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Це стало однією з причин катастрофічного спаду інвестиційної активності в країні, який перевищує темпи зниження показників економічного розвитку
Разом з тим одними з головних причин є тягар чинної податкової системи, надмірне вилучення її каналами прибутку та інших ресурсів простого і розширеного відтворення.Реформування системи бухгалтерського обліку і звітності відповідно до міжнародних стандартів є складовою частиною заходів, спрямованих на розвиток ринкових відносин. Побудова нових економічних стосунків неможлива без активізації інвестиційних процесів і поліпшення якості управління ними на рівні окремих суб'єктів господарювання. В цих умовах важливим є здійснення обліку, аналізу та аудиту фінансових інвестицій як в інтересах інвесторів, власників підприємства (об'єкта інвестування), так і будь-яких інших зацікавлених користувачів фінансової звітності, потенційних інвесторів.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження в курсовій роботі -це особливості обліку фінансових інвестицій на підприємствах України.
Для досягнення встановленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
- визначити економічну сутність та надати характеристику фінансових інвестицій;
- встановити методи оцінки фінансових інвестицій;
визначити шляхи удосконалення обліку фінансових інвестицій страхової компанії.
Об'єктом дослідження є Закрите акціонерне товариство Страхова компанія “Каштан”.
Предметом дослідження є методологія обліку та законодавче регулювання фінансових інвестицій підприємств України.
В умовах перехідної економіки суттєво зростає роль фінансових інститутів, що здатні забезпечити економічну, фінансову, соціальну стабілізацію та стати новим джерелом залучення інвестиційних ресурсів. Світовий досвід засвідчує, що страхові компанії є важливим джерелом інвестиційного капіталу, що у першу чергу пов?язано з інверсією циклу, оскільки отримання страхової премії передує наданню страхової послуги. Крім того, страхова діяльність пов?язана з розподілом ризику у часі, тому страхова компанія на протязі терміну дії страхової угоди тимчасово розпорджається коштами страхувальника, які акумулюються у страхових резервах.
Крім засобів страхових резервів, страховик має у розпорядженні власні засоби у вигляді внесків засновників, а також спеціальних фондів, сформованих за рахунок прибутку та суми нерозподіленого прибутку.
1. Економічна сутність фінансових інвестицій

Розвиток національної економіки України в цілому чи будь-якого господарюючого суб'єкта пріоритетне пов'язують зі створенням належного фінансування потреб за внутрішніми та зовнішніми інвестиціями. Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. До інвестицій можна віднести грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, облігації державних позик, облігації інших підприємств, депозитні сертифікати банків, акції та інші цінні папери.
Треба виділити дві складові частини, які виражають економічну сутність інвестування: вкладення капіталу й одержання переваг. Між ними існує так званий інвестиційний лаг -- як проміжок часу між вкладенням капіталу й отриманою від цього перевагою.
Капітал на фінансовому ринку розподіляють на позичковий та акціонерний. Джерело їх формування однакове -- це капітал, що належить юридичним і фізичним суб'єктам. Поділ відбувається за ознакою його функціонування у процесі фінансування.
Якщо приватна особа зробила внесок у банк, і банк видав підприємству кредит, то цей капітал почав життя у вигляді позичкового капіталу. У випадку, якщо приватна особа вклала свої заощадження в інвестиційну компанію (чи інвестиційний фонд), і ці засоби інвестовані в статутний фонд підприємства з метою одержання доходу на вкладений капітал у формі дивіденду, то цей капітал є акціонерним.
Згадаємо прийняте визначення поняття інвестиції: у першому випадку (кредит банку) -- це позикові засоби для підприємства, у другому випадку (акціонерний капітал) -- це інвестиція для підприємства. Хоча є і узагальнене поняття інвестицій, як будь-яких вкладень ззовні в діяльність підприємства.
За принципом використання механізмів і інструментів в процесі фінансування розрізняють:
- банки (фінансові структури, компанії, об'єднання);
- інвестиційні фонди (інвестиційні компанії, інвестиційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії, трасти 1. Тип стосунків між клієнтом і фінансовою організацією, фірмою щодо охорони і захисту інтересів клієнта. 2. Різновид банківської організації, що оперує вкладами клієнтів, сплачуючи їм відсотки від отриманих прибутків.);
- ринок цінних паперів (фондовий ринок);
- прямі інвестори (стратегічні інвестори, приватні інвестори).
Варто врахувати, що існування величезної маси фінансового капіталу з численними і багатофункціональними механізмами обумовлює глибоку зацікавленість капіталу в його розміщенні, тобто весь даний ринок знаходиться в очікуванні об'єкта фінансування -- підприємства. Ринок створений для того, щоб задовольняти запити і надії підприємства. Один без іншого не існує. Вартість капіталу формується винятково у процесі співробітництва між двома ринками -- ринком фінансів і ринком виробництва. Це поняття необхідно усвідомити для того, щоб зняти невпевненість у керівників підприємств. Необхідно активно рухатися назустріч ринку капіталу. У процесі активного розвитку цього ринку за останні 200 років вироблені основні правила функціонування капіталу. Логіка появи таких правил виходить з елементарних бажань інвесторів зберегти свої кошти, мінімізувати ризик їх втрати. Якщо підприємство бажає взяти участь у цьому процесі, то, відповідно, насамперед, повинне грати за сталими правилами. Для цього потрібно знати і виконувати існуючу систему взаємин. Знання правил і суворе їх виконання -- головна умова участі підприємства в інвестиційному процесі. Крім того, інвестора цікавить не формальне керівництво компанією, а особи, які за нею стоять. Йому потрібна точна інформація, яким чином і поміж ким будуть розподілятися прибутки у разі надання інвестиції. Необхідно лише переконливо довести його переваги у порівнянні з конкурентами. Тобто, потрібні і ретельний опис ринку і свого місця на ньому, і розуміння конкурентів і перспективи. Треба довести інвестору, що від нього нічого не приховується. Всю інформацію, яку запитуватимуть потенційні інвестори, треба надавати максимально. При цьому необхідно враховувати, що іноземний інвестор зацікавлений у прогресивному менеджменті, який у нього ототожнюється з молодим керівником.
Усі залучені засоби, які використовує підприємство у своїй діяльності, можна розділити на 2 групи за функціональною ознакою:
- позичкові (кредитні ресурси), за використання яких підприємство повинне платити щорічний відсоток, так звану кредитну ставку;
- інвестиції (статутний і інший капітал), за використання яких підприємство виплачує інвестору дивіденди з прибутку, якщо такий існує.
Існують принципові розходження між цими двома видами капіталу. У першому випадку підприємство виплачує щорічні відсотки незалежно від результатів діяльності, у другому випадку -- дивіденди виплачуються тільки з результатів діяльності (тобто при наявності прибутку).
Немає необхідності підкреслювати, наскільки ці розходження принципові для керівника в момент ухвалення рішення про можливе джерело фінансування майбутнього проекту. У випадку, якщо використовуються позичкові засоби (кредитні ресурси), керівника будуть цікавити наступні показники:
- умови їхнього одержання;
- надання зустрічних гарантій (застави, страхування й ін.);
- кредитна ставка (щорічний відсоток);
- термін, на який можуть бути надані кредити;
- умови погашення заборгованості (відсотки й основна сума боргу).
Якщо рішення прийняте на користь інвестицій, то керівник повинен знати:
- розподіл часток учасників у статутному фонді підприємства;
- розподіл обов'язків учасників (виконання інвестиційних зобов'язань іноземного учасника, тобто інвестора) за умовами Установчого договору;
- сподівання інвестора на майбутню рентабельність вкладень.
З перерахованого вище випливає наступне принципове розходження між двома видами фінансування: якщо використовуються кредитні ресурси, то підприємство приймає на себе всі ризики перед кредитором. У випадку, якщо проект з якої-небудь причини буде зірваний, підприємство виплачує банку повну суму боргу плюс відсотки. Якщо такої можливості підприємство не має, то реальною стає загроза втрати власності, яка у формі застави перейде кредитору.
В другому варіанті (з інвестиціями) ризик утрати капіталу приймають на себе учасники. Підприємство не несе фінансової відповідальності за невдачі в процесі реалізації інвестиційного проекту.
Для сутньо-змістовної характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства.
Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), відокремлюють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні - на прямі і портфельні.
Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою. За умови такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, так як він не є реальним багатством і не має дійсної вартості, на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного виробництва.
В умовах ринкової економіки з фінансових інвестицій найбільш поширеним є придбання акцій з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За характером розпорядження відрізняють два види акцій - іменні та на пред'явника, а за розміром одержуваного доходу - звичайні та привілейовані. На відміну від іменних акції на пред'явника можуть вільно купуватись і продаватись. По звичайних акціях виплачуються дивіденди, розмір яких залежить від величини одержуваного у тому або іншому році підприємством (акціонерним товариством) прибутку, а по привілейованим - фінансовий розмір (процент) незалежно від фактичної величини прибутку.
Вкладення підприємством з метою отримання додаткових доходів вільних ресурсів (в т.ч. грошові кошти) в активи, не пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг) і створенням об'єктів тривалого користування, називаються фінансовими вкладеннями.
Фінансові вкладення здійснюються з метою:
1.Отримання відповідного, як правило, сталого доходу. Так, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвестують його з метою отримати прибуток, який складається з двох елементів:
- доходу у вигляді дивідендів, отриманих протягом інвестиційного періоду;
- зростання ринкової вартості акцій, що знаходяться у власності інвестора, оскільки інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, що в кінцевому підсумку призводить до зростання ринкової вартості акцій.
У будь-якої юридичної особи, зайнятої в сфері матеріального виробництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В організаціях, що зайняті у фінансовій сфері й є професійними учасниками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилученням ресурсів і, внаслідок цього, не є фінансовими вкладеннями. Для вказаних організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде складати предмет їх основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, -- посередницьку діяльність.
2. Збільшення впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей вплив може виявлятися у можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об'єкта інвестицій. Підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною, називаються пов'язаними сторонами.
3.Отримання податкових пільг за інвестиціями.
Досліджуючи інвестиційну діяльність, потрібно врахувати специфічні риси інвестицій:
1) інвестиції вимагають значних фінансових витрат;
2) віддачу від інвестицій можна отримати лише у перспективному періоді на стадії експлуатації об'єкта інвестування;
3) при здійсненні інвестицій виникає ризик, який варто врахувати, вибираючи та реалізуючи інвестиційні проекти.
Також треба врахувати кваліфікаційні ознаки інвестицій, які виражають зміст методики аналізу та її функціональне призначення.
2. Методи та оцінка фінансових інвестицій

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність.
Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.
Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є :
- новостворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;
- цінні папери (акції, облігації та ін.);
- цільові грошові внески;
- науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.
Аналогічні об'єкти має її діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестування на території України шляхом :
- пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;
- створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;
- придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам;
- придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;
- надання позик, кредитів, майна та майнових прав.
Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути:
- інвестори (замовники);
- виконавці робіт (підрядники);
- користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;
- постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;
- юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.).
- громадяни України;
- іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.
Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій.
До складу інвестиційної сфери включаються:
- сфера капітального будівництва;
- екологічна сфера;
- інноваційна сфера;
- сфера обігу фінансового капіталу;
- сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності.
Діяльність, пов'язана з управлінням інвестиціями, називається інвестиційною. За визначенням національного П(С)БО 4 інвестиційна діяльність охоплює придбання, реалізацію необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Інвестиційну діяльність визначають за трьома етапами:
- передінвестиційний етап визначає напрямки реального інвестування, обґрунтування стратегії та тактики інвестування, джерела покриття інвестицій та формування портфеля фінансових інвестицій;
- інвестиційний етап здійснює реальне та фінансове інвестування.
Реальне інвестування здійснюється при фінансуванні проектно-пошукових і будівельно-монтажних робіт, придбанні машин і устаткування, введенні об'єктів в експлуатацію, матеріально-технічному постачанні та поповненні обігових коштів. Фінансове інвестування здійснюється через внески до статутного капіталу інших суб'єктів, придбання акцій та інших цінних паперів, банківські вклади, депозити та інші фінансові інструменти;
- післяінвестиційний етап передбачає формування інформації про одержані від експлуатації інвестиційних проектів доходи, розрахунок фактичної ефективності інвестицій, обґрунтування рішень про реінвестування одержаних доходів. У процесі аналізу інвестицій і результатів інвестиційної діяльності треба зробити висновки про:
-наявність інвестиційних ресурсів (за обсягом, структурою власного та залученого капіталу);
-інвестиційну привабливість альтернативних проектів;
-очікувану дохідність інвестування;
-потребу капітальних затрат і фінансових вкладень;
-грошовий потік і фактичну ефективність інвестицій.
Для суб'єкта інвестування важливою є також інформація про етап і структуру інвестиційного ринку, потенційних і реальних інвесторів, форми інвестування та повернення інвестованого капіталу, можливий вихід з інвестиційного проекту.
Фінансові інвестиції за національними П(С)БО 12 оцінюють за:
-ціною придбання з врахуванням супутніх витрат;
-справедливою вартістю інвестицій при обміні їх на цінні папери;
-справедливою вартістю, визначеної бартерним контрактом.
Формування собівартості фінансової інвестиції залежить від способу її придбання. Фінансові інвестиції можуть бути придбані:
- за грошові кошти;
- в обмін на цінні папери власної емісії;
- в обмін на інші активи (крім грошових коштів).
Собівартість фінансової інвестиції, придбаної за грошові кошти, складається з ціни придбання, комісійної винагороди, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, пов'язаних з придбанням цієї інвестиції.
П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» при зарахуванні на баланс вимагає відображати фінансові інвестиції за собівартістю, тобто за первинною вартістю. В подальшому буде потрібна інша оцінка, яка, як правило, відрізняється від первісної.
Методи обліку й оцінки довгострокових інвестицій в акції інших підприємств залежать від того, якою часткою інвестицій володіє інвестор.
Реальна оцінка інвестицій необхідна, по-перше, для правдивого відображення активів, по-друге, для практичних цілей - при виході акціонера із підприємства - інвестора, який має право претендувати на переоцінену частину інвестицій підприємства.
П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" вимагає оцінки (фактично переоцінки) фінансових інвестицій на кожну дату балансу. В залежності від характеристики фінансові інвестиції, в частині оцінки на дату балансу, поділяються на три види:
1. Фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства, а також в спільну діяльність з утворенням юридичної особи (спільні підприємства).
У цьому випадку фінансові інвестиції відображаються на дату балансу за методом участі в капіталі. Збільшення (зменшення) балансової вартості таких фінансових інвестицій відображається в складі прибутку (збитку) від участі в капіталі. У Плані рахунків для цього призначені рахунки 72 "Доход від участі в капіталі" і 96 "Втрати від участі в капіталі", а самі доходи і витрати відображаються на однойменних рядках 110 і 150 форми № 2 "Звіт про фінансові результати".
2. Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення. Такі фінансові інвестиції показуються в балансі за амортизованою собівартістю. Частіше за все такі інвестиції виражені облігаціями. Сума амортизації дисконту або премії показуються в складі інших фінансових прибутків та інших фінансових витрат. У Плані рахунків для цього призначені рахунки 73 "Інші фінансові доходи" і 95 "Фінансові витрати", а самі доходи і витрати відображаються на однойменних рядках 120 і 140 форми № 2 "Звіт про фінансові результати".
3 Всі інші фінансові інвестиції, крім названих вище.
Відображаються в балансі за справедливою вартістю, а якщо її не можна визначити, то за собівартістю. Збільшення балансової вартості таких фінансових інвестицій показується в складі інших доходів або інших витрат. У Плані рахунків для цього визначені рахунки 74 "Інші доходи" і 97 "Інші витрати", а самі доходи і витрати відображаються на однойменних рядках 130 і 160 форми № 2 "Звіт про фінансові результати".
Таким чином, оцінка фінансових інвестицій на дату балансу по-різному впливає на доходи і витрати інвестора, а для самої оцінки застосовуються різні методи.
3. Нормативна база обліку фінансових інвестицій

В бухгалтерському обліку визначення терміну "Фінансові інвестиції" та їх класифікація наведена в П(с)БО 2. Відповідно до п.4 П(с)БО 2 фінансові інвестиції - це:
активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.
До таких активів зазвичай відносяться акції, облігації, інші цінні папери (наприклад, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, тощо), корпоративні права. В податковому законодавстві, зокрема в Законі №283/97-ВР, наведене інше визначення терміну „фінансові інвестиції". Згідно з п.п. 1.28.2. даного Закону, під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Як бачимо, в бухгалтерському та податковому обліку визначення терміну „фінансові інвестиції" не відповідають один одному за формою, але за економічним змістом ідентичні. І це зрозуміло, адже мета бухгалтерського обліку - подання достовірної, неупередженої та повної інформації про фінансові інвестиції користувачам фінансової звітності, а мета податкового обліку з податку на прибуток - визначення оподаткованого прибутку підприємства. При цьому класифікація (поділ) фінансових інвестицій в податковому обліку з податку на прибуток відрізняється від класифікації фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку.
Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Згідно з п.п.1.5.1 Закону №283/97-ВР, до деривативів належить форвардний Форвардні валютні ринки - валютні ринки, на яких здійснюються угоди на термін і проводяться операції із хеджування валютних ризиків. Форвардні операції - термінові валютні операції, що їх здійснюють банки по телефону або телексу на договірній основі.та ф'ючерсний контракти, опціони. Крім того, деривативи поділяються за видами цінностей на фондовий, валютний та товарний.
Класифікація фінансових інвестицій.
В Законі №283/97-ВР визначено, що фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Під прямою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення підприємством коштів або майна безпосередньо до статутного фонду юрособи в обмін на корпоративні права, емітовані нею. Господарські ж операції, які передбачають придбання підприємством цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій по купівлі акцій як безпосередньо підприємством, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) відносяться до портфельних інвестицій.
Для цілей фінансової звітності розрізняють:
довгострокові фінансові інвестиції - утримуються підприємством на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент;
поточні фінансові інвестиції - інвестиції, які утримуються підприємством на строк, що не перевищує один рік, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.
В свою чергу довгострокові фінансові інвестиції поділяються на: інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі, інші інвестиції пов'язаним сторонам і інвестиції непов'язаним сторонам. Поточні фінансові інвестиції включають в себе еквіваленти грошових коштів, тобто короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та інші поточні інвестиції.
5 Згідно з П(с)БО 2, пов'язані сторони - це особи, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. Під суттєвим впливом слід розуміти повноваження підприємства брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.
В даному випадку слід зазначити, що чіткого розподілу між еквівалентом грошових коштів та іншими поточними інвестиціями не існує. Як правило, підприємство в Наказі про облікову політику визначає поточні фінансові інвестиції, які будуть віднесені в бухгалтерському обліку до еквіваленту грошових коштів (наприклад, інвестиції, строк погашення яких не перевищує трьох місяців з дати їх придбання і відносно яких існує впевненість у незмінності їх вартості) та інших поточних інвестицій (наприклад, інвестиції, строк погашення яких більше трьох місяців з дати їх придбання, але утримуються вони підприємством на строк, що не перевищує один рік).
Визначившись із класифікацією, давайте розглянемо об'єкт обліку фінансових інвестицій.
Об'єкт обліку фінансових інвестицій
Згідно з нормами П(с)БО 2 та П(с)БО 12, об'єктом бухгалтерського обліку фінансових інвестицій є актив (наприклад, цінний папір, тощо), тобто ресурс, що контролюється підприємством в результаті минулих подій, та використання якого, як очікується, приведе до надходження економічних вигод (наприклад, прибутку тощо) у майбутньому. Об'єктом же податкового обліку є безпосередньо як фінансова інвестиція в цілому (див. визначення вище), так і її окремі складові, зокрема, господарські операції (в т.ч. купівля-продаж) з безстроковими цінними паперами6 , сертифікатами і облігаціями, процентними і дисконтними цінними паперами (наприклад, акціями)7 . Отже, фінансові інвестиції трактуються в бухгалтерському та податковому обліку по різному, і крім того, їх класифікація та об'єкти обліку дещо відрізняються. Тому, і методологічні засади формування інформації про фінансові інвестиції в бухгалтерському обліку одні, а в податковому обліку інші.
Відповідно до п.п.7.9.4 Закону №283/97-ВР, безстрокові цінні папери - це цінні папери, які не мають встановленого строку погашення чи мають строк погашення більш як 10 років з моменту їх емісії (випуску) або згідно з умовами емісії передбачають право емітента приймати одноособове рішення про продовження строку погашення (ліквідації) таких цінних паперів, незалежно від загального строку дії таких цінних паперів.
4. Класифікація фінансових інвестицій
Виділяють такі класифікаційні ознаки (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація інвестицій

Класифікаційні ознаки
Види інвестицій
1. За видами
Реальні і фінансові
2. За формами інвестування
Грошова, майнові вкладення нематеріальними активами, у формі лізингу тощо
3. За об'єктами інвестування
Внутрішні (основні засоби, оборотні кошти, інтелектуальні цінності)
Зовнішні (акції та інші цінні папери, внески до статутного капіталу, надання позикових коштів)
4. За суб'єктами інвестування
Вітчизняні та іноземні (держава, суб'єкт господарювання, громадянин)
5. За участю в інвестуванні
Прямі та непрямі інвестиції
6. За термінами інвестування
Короткострокові та довгострокові
7. За джерелами фінансування
3 прибутку, вкладення засновників, вкладення зовнішніх інвесторів, кредитів

За видами фінансові інвестиції поділяються на:

вкладення до статутного капіталу інших підприємств, в т.ч. дочірні та залежні підприємства;

придбання цінних паперів інших емітентів;

надання позик іншим юридичним і фізичним особам;

переведення грошових коштів на депозити в банки.

Поряд з цим підприємства, що здійснюють спільну діяльність, в складі фінансових вкладень обліковують грошові кошти і вартість майна, передані основному учаснику для ведення ним діяльності, на балансі простого товариства у відповідності з договором про спільну діяльність.

За терміновістю фінансові вкладення поділяються на довгострокові вкладення - інвестиції з строком більше одного року, та короткострокові - на строк менше одного року.

Довгострокові фінансові інвестиції -- це витрати підприємства на придбання цінних паперів, вкладення коштів в дочірні та інші підприємства. Довгострокові інвестиції здійснюють на тривалий термін з метою участі в розподілі прибутку, отриманні відсотків та дивідендів. До таких інвестицій належать також довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.

Строк вилучення ресурсів у фінансові вкладення визначає саме підприємство, якщо це не зазначено у відповідних документах (установчих договорах -- документах, які визначають строки функціонування цінних паперів тощо).

Фінансові вкладення можуть здійснюватися підприємствами як за рахунок власних коштів, так і за рахунок тимчасово залучених коштів і зобов'язань.

До власних джерел фінансових вкладень належать кошти: резервного капіталу, додаткового капіталу (в частині емісійного доходу та фінансової допомоги), нерозподіленого (чистого) прибутку, а також невикористані амортизаційні відрахування на оновлення основних засобів та нематеріальних активів.

До тимчасово залучених засобів належать позикові кошти (кредити банків та позики інших юридичних і фізичних осіб), кошти цільового фінансування, аванси, одержані підприємством під продукцію (роботи, послуги), кредиторська заборгованість, строк оплати якої в даний період не настав тощо.
Важливими для вивчення фінансових інвестицій є функціональне призначення інвестицій (на дослідження, на рекламу, на освіту і т.п.), цільове спрямування інвестицій (на оновлення, модернізацію, розширення, реконструкцію, на нову базу діяльності), галузева територіальна характеристика їх розміщення.
Можливості промислових підприємств в одержанні фінансування дуже обмежені, виникає ряд проблем: політична нестабільність; відсутність нормативно-правової бази; розрив економічних зв'язків (тобто втрата традиційних ринків збуту); відсутність ринкового мислення у багатьох керівників, звичка до методів командної економіки. І як похідна з цього переліку - збільшення ризику втрати капіталів, а для інвесторів, відповідно, - зменшення інвестиційного інтересу. Для виправлення такого становища Кабінет Міністрів України затвердив Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 рр. В її межах передбачається посилення державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств, забезпечення фінансового оздоровлення виробництва, залучання іноземних інвестицій. В числі важливих напрямків також - стимулювання внутрішнього ринку до збільшення інвестиційної спрямованості заощаджень громадян, розвиток банківської системи.
5. Організаційно-економічна характеристика компанії

Об?єктом дослідження даної роботи є ЗАТ Страхова компанія “Каштан”, яка займається страховою діяльністю:
Добровільне страхування:
– Страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;
– Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;
– Страхування відповідальності перед третіми особами (крім ЦВ влісників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).
– Страхування відповідальності власників собак щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам.
– Страхування здоров'я на випадок хвороби.
– Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).
– Страхування медичних витрат.
– Страхування від нещасних випадків.
– Страхування майна ( крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу).
– Страхування наземного транспорту (крім залізничного).
– Страхування вантажів та багажу (вантажобагажу).
– Страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту).
– Страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.
– Страхування фінансових ризиків.
У формі обов'язкового:
– Страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.
– Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.
– Особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організіціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд).
Організація роботи страхової компанії здійснюється за такими принципами.
Принцип лінійного підпорядкування. Це означає, що вищі керівники наділяються правом давати розпорядження підлеглим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності. Наприклад, указівки керівника страхової компанії є обов'язковими для всього персоналу. Такий порядок, коли підлеглим структурам доводиться вирішувати справи виключно через «верхи», забезпечує відповідний рівень контролю за діями структурних підрозділів компанії. Проте в разі додержання лише функції лінійного підпорядкування центральний апарат, і особливо керівництво, перевантажується розглядом порівняно дрібних питань. Внаслідок цього управління втрачає оперативність, найкваліфікованіші працівники відволікаються від опрацювання перспективних, глобальних проблем розвитку компанії.
Принцип функціонального підпорядкування. Право давати розпорядження надається щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує. Наприклад, головний бухгалтер може дати вказівки з обліку матеріальних і грошових цінностей, що перебувають у розпорядженні будь-якого підрозділу компанії.
Носій функцій може отримувати вказівки від кількох керівників відділів чи інших функціональних підрозділів і має, у свою чергу, звітувати перед ними про виконання тих чи інших видів робіт. Це не поширюється на дисциплінарну відповідальність. Накласти стягнення або матеріально заохотити працівника може керівник компанії або та особа, якій делеговані ці права.
Принцип лінійно-штабного підпорядкування. Це, здебільшого, «мозкові» центри (штаби), які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії. До них, крім штатних працівників, залучають консультантів і експертів з вузів, наукових лабораторій та інших установ. Такі фахівці опрацьовують ті чи інші питання та подають керівництву свої висновки і пропозиції. Консультанти не наділяються правом давати розпорядження працівникам компанії.
При формуванні організаційної структури використовуються усі три принципи, ураховуючи можливості раціонального поєднання лінійного та функціонального підпорядкування підрозділів, їх співробітників.
Компанія має розгалужену мережу філій, відділень та представництв.
Філія страховика -- це відокремлений підрозділ, що не є юридичною особою. Він може мати власну назву, яку дозволяється використовувати згідно і Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик отримав ліцензії Міністерства фінансів України (або раніше Укрстрахнагляду) і право на здійснення яких було надано філії загальними зборами учасників страховика. Таке право може бути надане повністю або з обмеженнями.
Організація роботи страхової компанії з філіями побудована як централізована система. Вона передбачає прийняття всіх рішень, що стосуються андеррайтингу та відшкодування збитків, на рівні центрального офісу (головної контори). Тут підписуються поліси, здійснюються розрахунки, пролонгуються поліси. На філії покладаються видача бланків, отримання і перевірка анкет на страхування та покриття збитків. Ці документи пересилаються до центрального офісу для прийняття рішень. Переваги цієї системи полягають у тому, що вона вимагає менше висококваліфікованих фахівців, скорочуються витрати на ведення справи. До недоліків слід віднести те, що працівники філій мають малі перспективи для кар'єри, на прийняття рішень витрачається багато часу, причому рішення не завжди враховують місцеві умови.
Представництво страховика -- це відокремлений підрозділ останнього, який не є юридичною особою, діє згідно з Положенням про представництво, не маючи права безпосередньо продавати страхові поліси, а також здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність. Представництво виконує функції і завдання, які сприяють організації та здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика і фінансується ним. Представництва можуть бути створені на території як України, так і іноземних держав. Вони мають такі завдання: збір інформації, реклама, пошук клієнтів страховика в даному регіоні або країні, виконання репрезентативної функції, надання консультацій.
Про створення чи ліквідацію філій і представництв страхова компанія в 10-денний термін інформує Міністерство фінансів України. Страховик несе повну відповідальність за діяльність його відокремлених підрозділів.
Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та затвердженого Статуту. Майно товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства. Товариство є власником:
- майна, переданого йому засновником та акціонерами у власність;
- продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності;
- доходів, одержаних від діяльності товариства;
- обєктів інтелектуальної власності;
- цінних паперів, придбаних товариством.
Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші розрахунки в установах банків; товарний знак; круглу печатку, бланки.
Товариство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності.
Товариство має право укладати угоди з українськими, іноземними юридичними та фізичними особами, зокрема угоди купівлі-продажу, підряду, страхування майна, перевезення, доручення тощо, виступати в суді, арбітражному суді.
Товариство має право у встановленому чинним законодавством порядку:
- випускати ціні папери;
- вступати в обєднання з іншими субєктами господарської діяльності;
- відкривати розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, користуватися кредитами;
- створювати на території України та за її межами філії, представництва та дочірні підприємства;
- здійснювати благодійну діяльність з надання допомоги та організації соціальної реабілітації.
Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, є власністю товариства.
Умови прийняття, звільнення з роботи, зайнятості працюючих, режим праці та відпочинку, відпусток оплата та охорона праці відображено у колективному договорі.
Бухгалтерський облік здійснюється централізовано бухгалтерським відділом, що є самостійним структурним підрозділом, який очолюється головним бухгалтером. Організаційна структура бухгалтерського відділу наведена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Лінійна організаційна структура бухгалтерського відділу ЗАТ Страхова компанія «Каштан»

Товариство веде облік результатів діяльності, оперативний, бухгалтерський облік та статистичну звітність. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник Товариства. Керівник створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах. Товариство веде бухгалтерський облік майна та результатів своєї роботи методом подвійного запису господарських операцій згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік фінансово - господарської діяльності ЗАТ Страхова компнія “Каштан” здійснюється бухгалтерією, яку очолює головний бухгалтер, безпосередньо підпорядкований керівнику підприємства. До основних обовязків головного бухгалтері відноситься:
- організація роботи відділу у відповідності з чинними законодавчими актами;
- контроль за правильністю та своєчасністю проведення розрахунків із бюджетом та діловими партнерами;
- організація підготовки відповідних даних до нарад, засідань, переговорів;
- забезпечення працівників відділу бухгалтерії всім необхідним приладдям;
- організує та контролює документообіг у відділі;
- розподіляє обовязки по бухгалтерії;
- перевіряє та контролює роботу підлеглих бухгалтерів;
- надавати фінансовим органам головну звітність підприємств.
У бухгалтерії ЗАТ Страхова компнія “Каштан” працює сім бухгалтерів під керівництвом головного бухгалтера. Крім цього безпосередньо на діючих обєктах обліку працюють робітники-сумісники, які не є робітниками бухгалтерії, але виконують частково роботу бухгалтерів та збирають необхідну первинну документацію для безпреривного ведення облікового процесу.
Кожний бухгалтер має закріплений за ним обсяг робіт які повинні виконуватися в обумовлений головним бухгалтером та законодавством час.
На підприємстві застосовується журнально-ордерна форма обліку. Облікова політика визначається наказом по підприємству. Бухгалтер та головний бухгалтер мають посадові інструкції. Бухгалтерські документи зберігаються в бухгалтерії у книжкових шафах у хронологічному порядку. Свідоцтво про державну реєстрацію, платника ПДВ, печатка - зберігаються у сейфі.
Оцінка показників діяльності за 2004 рік порівняно з 2003 роком надаються в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Показники діяльності ЗАТ Страхова компнія “Каштан”, тис. грн.
Показники
2005
2006
Відхилення
Абсолют.
%
1. Товарообіг
21432
24360
+2928
+13,6
2. Страхові відшкодування, тис. грн
3572
4060
+488
+13,6
3. Доход від реалізації
17860
20300
+2440
+13,6
4. Фінансові витрати
13320
15138
+1818
+13,6
5. Операційні витрати
3650
3965
+315
+8,6
6. Балансовий прибуток
890
1197
+307
+34,5
7. Чистий прибуток
623
838
+215
+34,5
8. Рентабельність,%
17,1
21,1
+4,0
+23,4
Показники діяльності ЗАТ Страхова компнія “Каштан” свідчать про збільшення товарообігу та, відповідно, доходу від реалізації у 2006 році порівняно з 2005 роком на 13,6%. При цьому операційні витрати збільшились лише на 8,6%. Випереджаючий темп зростання доходу у порівнянні з витратами є позитивним фактором, в результаті якого чистий прибуток підприємства збільшився на 215 тис. грн, що складає 34,5%. Збільшення показника рентабельності на 4% доводить, що діяльність підприємства у 2006 році значно покращилась.
6. Організація та документування обліку фінансових інвестицій на ЗАТ „СК „Каштан”

Однією з умов правильного здійснення бухгалтерського обліку є наявність і достовірність первинних документів, оскільки саме вони відображають факт здійснення господарських операцій. На їх підставі здійснюються бухгалтерські записи у аналітичному та синтетичному обліку, від правильності яких залежить якість складання фінансової звітності.
Фінансові ресурси страхової компанії, які знаходяться в її розпорядженні, є сукупністю ресурсів, за рахунок яких виконуються зобов?язання у разі настання страхового випадку та забезпечується нормальне функціонування компанії. Джерелами інвестиційних ресурсів ЗАТ Страхова компанія “Каштан” є:
-надходження страхових премій;
-власні засоби, які можуть використовуватися на протязі декількох років.
При інвестуванні вказаних засобів необхідно враховувати структуру та опимальний термін інвестування. При цьому необхідно виходити з того, що резерви є засобами срахувальників та у разі настання страхового випадку повинні вчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути більшим у порівнянні з внесками за надання страхової послуги. Активи страхової компанії повинні бути розміщені з урахуванням безпеки, прибутковості, ліквідності та диверсифікації Стратегія зменшення ризику фірми за допомогою розподілу інвестицій та інших ресурсів між декількома напрямками діяльності - виробництвом різнорідних товарів та наданням різних послуг. // Проникнення фірм у галузі, які не мають прямого виробничого зв'язку або функціональної залежності від основної галузі їхньої діяльності..
Інвестиційна діяльність ЗАТ Страхова компанія “Каштан” підлягає певній інвестиційній політиці, яку підприємство формує самостійно виходячи з мети свого стратегічного розвитку і можливостей формування інвестиційних ресурсів (інвестованого капіталу).
Головною метою інвестиційної політики ЗАТ Страхова компанія “Каштан” є вибір і реалізація найбільш ефективних шляхів розширення його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку в довгостроковій перспективі.
ЗАТ Страхова компанія “Каштан” здійснює свою інвестиційну діяльність у відповідності з певними принципами, головними з яких є:
Формування окремих напрямків інвестиційної діяльності у відповідності з розробленою стратегією розвитку. (Розробка напрямку цієї діяльності повинна підлягати меті та завданням стратегічного розвитку підприємства, товарну та регіональну спрямованість цього розвитку, зростання потенціалу та зростання ринкової вартості підприємства.)
Облік умов зовнішнього інвестиційного середовища та кон'юнктури інвестиційного ринку. (Здійснюючи інвестиційну діяльність ЗАТ Страхова компанія “Каштан” виходить з правових її умов у розрізі, окремих її форм, аналізу поточної кон'юнктури інвестиційного ринку, можливостей інвестиційної інфраструктури у регіоні своєї діяльності та інших факторів зовнішнього характеру, які визначають ефективність інвестиційного процесу.)
Визначення співвідношень різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду.(Функціональна спрямованість діяльності ЗАТ Страхова компанія “Каштан” визначає пріоритетною формою здійснення реальних інвестицій, які забезпечують процес постійного розвитку матеріально-технічної бази та технологічний процес. Однак, на окремих етапах розвитку виправдане здійснення і фінансових інвестицій. Така форма інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, сформованих до початку здійснення реального інвестування по відібраним інвестиційним проектам; у разі коли кон'юнктура грошового або фондового ринків дозволяє отримати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, ніж страхова діяльність в окремих сегментах ринку страхових послуг; у випадках наміченого "захоплення" інших підприємств перед товарною чи регіональною девесифікацією своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди (або придбання значного пакунка їх акцій) та в ряді інших аналогічних випадків. Формування необхідного об'єму інвестиційних ресурсів, потрібних для здійснення інвестиційної діяльності. (Усі напрямки і форми інвестиційної діяльності ЗАТ Страхова компанія “Каштан” здійснюються за рахунок формованих ним інвестиційних ресурсів. Невеликі інвестиції здійснюються підприємством за рахунок власних фінансових ресурсів та запозичених коштів, сформованих в процесі поточної господарської діяльності. Реалізація великих реальних інвестиційних програм потребує тривалої аккуляції капіталу, призначеного до інвестування.
Формування інвестиційних ресурсів ЗАТ Страхова компанія “Каштан” покликане забезпечити невпинну інвестиційну діяльність в передбачених обсягах, найбільш ефективне використання накопиченого капіталу, а також його фінансову стійкість у довгостроковій перспективі. Воно передбачає
-планування потреб в цілому об'ємі інвестиційних ресурсів (у межах сукупної потреби в фінансових ресурсах на плановий період);
-визначення найбільш ефективних методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів;
-вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різноманітних джерел;
-оптимізацію структури джерел формування інвестиційних ресурсів.
Відбір найбільш ефективних об'єктів конкретного інвестування. (По кожному з напрямків інвестиційної діяльності у розрізі окремих форм інвестування повинні бути відібрані найбільш ефективні його об'єкти. З цією метою на інвестиційному ринку вивчається склад таких об'єктів (реальних інвестиційних проектів, грошових та фондових інструментів) та здійснюється оцінка припустимої їх ефективності.)
Формування інвестиційного портфеля підприємства на наступний період. (З переліку можливих об'єктів інвестування формується сукупний інвестиційний портфель страхової компанії. Таке формування ґрунтується на критеріях рівня ефективності, рівня інвестиційних ризиків та рівня ліквідності такого портфеля в цілому.)
Процес здійснення інвестиційної діяльності вимагає різного роду фінансових розрахунків пов'язаних з потоками грошових коштів в різні періоди часу. Головну роль в цих розрахунках відіграє оцінка вартості грошей в часі. Концепція цієї оцінки ґрунтується на тому, що вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норми прибутку на грошовому ринку (рівня депозитного чи кредитного відсотків). Враховуючи, що інвестування являє собою тривалий процес, у практиці інвестиційної діяльності ЗАТ Страхова компанія “Каштан” часто доводиться порівнювати вартість грошей з початку їх інвестування з вартістю їх повернення у вигляді майбутнього прибутку, амортизаційних відрахувань, тощо (цей поворотний потік інвестиційного капіталу носить назву "чистий грошовий потік").
В процесі порівняння вартості грошових коштів при їх інвестуванні та поверненні використовують два основних поняття - майбутня вартість грошей та їх теперішня.
Майбутня вартість грошей являє собою суму вкладених в нинішній момент коштів, в яку вони перетворюються через певний період часу з урахуванням певної ставки відсотка. Визначення майбутньої вартості грошей зв'язано з процесом збільшення вартості грошових активів, які являють собою поетапне їх збільшення шляхом приєднання до початкового їх розміру суми відсотка (відсоткових платежів). Ця сума розраховується за так званою "відсотковою ставкою". В інвестиційних розрахунках ЗАТ Страхова компанія “Каштан” відсоткова ставка застосовується не тільки як інструмент збільшення вартості грошових засобів, а і як вимірник ступеню прибутковості інвестиційних операцій компанії.
Теперішня вартість грошей являє собою суму майбутніх грошових засобів, приведених з урахуванням певної ставки відсотка (так званої дисконтної ставки) до нинішнього періоду. Визначення теперішньої вартості грошей пов'язано з процесом дисконтування їх вартості у часі, який являє собою операцію зворотну збільшенню при обумовленому майбутнім розміром грошових засобів. В цьому випадку сума відсотка (дисконту) віднімається із кінцевої суми (майбутньої вартості) грошових засобів.
Така ситуація виникає у тих випадках, коли необхідно визначити скільки грошових коштів необхідно інвестувати сьогодні для того, щоб через визначений період часу отримати заздалегідь обумовлену їх суму.
Страхова компанія “Каштан” в своєї діяльності здійснює фінансові та реальні інвестиції.
До фінансових інвестицій ЗАТ Страхова компанія “Каштан” належать:
- акції, а також інші цінні папери (облігації підприємств або державних і місцевих позик);
- кошти, які вкладені у статутний капітал інших підприємств на території України і за кордоном.
До реальних інвестицій ЗАТ Страхова компанія “Каштан” відносяться капітальні вкладення, які являють собою періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові і чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення - це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, а чисті - витрати лише на розширене їх відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього з загального обсягу капітальних вкладень треба вилучити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.
За існуючою на ЗАТ Страхова компанія «Каштан» системою планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:
вартість будівельно-монтажних робіт;
вартість усіх видів устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;
інші капітальні роботи і витрати.
Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень.
Ціна будівельної продукції розраховується на підставі кошторисної вартості. Якщо фактичні витрати менше, ніж кошторисна вартість, то це означає, що підприємство отримає прибуток понад планових накопичень. Якщо ж підприємство допустить перевитрати, то прибуток буде менше кошторисної величини, і навіть можливе виникнення збитків.
Договірна ціна будівельно-монтажних робіт визначається як сума наступних складових:
ДЦ = ВМ + ОЗП + ЕМ + НВ + ПН,
де ДЦ - договірна ціна будівельно-монтажних робіт;
ВМ - вартість будівельних матеріалів;
ОЗП -основна заробітна плата;
ЕМ - вартість експлуатації будівельних машин і механізмів;
НВ - накладні витрати;
ПН -планові нагромадження.
Всі ці складові, за винятком планових нагромаджень, тобто величини прибутку, визначаються у відповідності з кошторисними нормативами і фактичними цінами ресурсів, а накладні витрати розраховуються у відповідності з державними будівельними нормами. Величина прибутку визначається у процентному відношенні до суми інших складових (6-10% у відповідності до державних будівельних норм). Враховуючи, що сума всіх складових, за винятком вартості матеріалів, яка являє собою додану вартість, маємо:
ДЦ = ВМ + ДВ,
де ДВ + ОЗП + ЕМ + НВ + ПН - додана вартість.
Під посиленням ринкових чинників у ціноутворенні мається на увазі надання можливості підрядникам договірного визначення за узгодженням із замовником розміру доданої вартості.
Облік будівництва розпочинається з відкриття об'єкту, який складається з наступних етапів:
- складання кошторису робіт;
- прийняття наказу на початок капітального будівництва (генеральний директор);
- наймання підрядників або призначення виконавців зі сторони працівників підприємства;
- складання підрядником “Акту приймання-передачі виконаних робіт” форма Ф-2, який повинні підписати: підрядчик, начальник цеха, та керівництво підприємства в особі заступника генерального директора;
- до форми Ф-2 обов'язково додається форма Ф-3 “Довідка про вартість виконаних робіт”.
При визначенні ціни використовуються показники кошторисної, планової (розрахованої з урахуванням конкретних умов) і фактичної (реально зформованої на будівельному майданчику) собівартості будівельно-монтажних робіт в залежності від умов договорів.
Договір на виконання підрядних робіт є основним документом, що забезпечує узгоджену діяльність учасників будівництва. Слід також ураховувати застосування особливого порядку оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковими контрактами.
Згідно п. 7.10. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “довгостроковий контракт” слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво або монтаж матеріальних цінностей, які будуть входити в склад основних фондів замовника або складові частини таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов?язаних з будівництвом (технологічні та конструкторські роботи та розробки), при умові, якщо такий контракт не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання передоплати. Виконавець таких контрактів, самостійно визначає доходи та витрати, нараховані та понесені на протязі звітного періоду в зв?язку з виконанням довгострокового контракту, використовуючи оціночні коефіцієнти виконання такого довгострокового контракту.
Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.
Доход у звітному періоді визначається добутком ціни контракту на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту. Витрати виконавця у звітному періоді визначається на рівні фактично нарахованих витрат, пов?язаних з виконанням довгострокового контракту. Витрати та доходи, нараховані виконавцем довгострокового контракту на протязі звітного періоду, включаються у склад валового доходу та валових витрат у межах нарахованих сум.
Після завершення довгострокового контракту виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов?язань, попередньо визначені ним за результатами кожного податкового періоду на протязі строку виконання такого довгострокового контракту, на підставі розрахунку фактичного коефіцієнту виконання довгострокового контракту як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат. Доход таких періодів визначається як добуток кінцевої договірної ціни об?єкту довгострокового контракту на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.
Основи формування в бухгалтерському обліку страхової компанії “Каштан” інформації про фінансові інвестиції та розкриття її у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».
Згідно з П(С)БО 12 фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерськом и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.