На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Сутнсть, форми та системи оплати прац. Первинний облк прац та її оплати, синтетичний та аналтичний облк нарахування; облк нарахування внескв до соцальних фондв. Шляхи удосконалення методики бухгалтерського облку прац та заробтної плати.

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Бухгалтерский учёт. Добавлен: 03.12.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


ЗМІСТ
ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ
1.1 Сутність заробітної плати
1.2 Форми та системи оплати праці
1.3 Склад фонду оплати праці
2. ОБЛІКОВА ЧАСТИНА. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ
2.1 Загальна характеристика ВАТ „ДМКД”
2.2 Первинний облік праці та її оплати
2.3 Синтетичний та аналітичний облік нарахування заробітної плати
2.4 Облік нарахування внесків до соціальних фондів
2.5 Облік заробітної плати на ВАТ „ДМКД”
3. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА. УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ НАРАХУВАННЯ ТА ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
3.1 Удосконалення методики обліку праці і заробітної плати
3.2 Удосконалення методики обліку праці і заробітної плати в умовах ЕОМ
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП

Надзвичайною подією кінця 20 століття та початку нового тисячоліття є розпад радянської імперії та створення суверенної і незалежної Української держави, що кардинально змінило її політичний устрій та економічний розвиток.
Виникнення та розвиток ринкових відносин в Україні поклали край раніше існуючим умовам роботи, як окремих підприємств, галузей та в цілому економіки держави. Саме це зумовило зміну форми власності, а отже і вимоги до роботи підприємств, підвищення ефективності їх виробництва, конкурентоспроможності продукції, послуг та інше на підставі введення нових досягнень науково - технічного прогресу.
В умовах переходу до системи ринкового господарювання відповідності до змін, що виникли в економічному та соціальному розвитку України, суттєвих змін набула також політика в області обліку праці та заробітної плати, соціальної підтримки і захисту прав працюючих. Значна кількість функцій держави по реалізації цієї політики була переданою безпосередньо самим підприємствам, котрі самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, матеріального заохочення та стимулювання її результатів.
В умовах економічної кризи, спаду виробництва, зниження продуктивності праці, звільнення з виробництв значної кількості робітників та службовців, інженерно - технічних працівників в організації праці і її оплати відбуваються значні зміни.
Підвищення ефективності виробництва, дійсну і достовірну інформацію про витрати праці на кожній виробничій дільниці, використання робочого часу і його оплати повинен забезпечити бухгалтерських облік.
Поняття «заробітна плата» набуло нового змісту, воно охоплює всі види заробітку (а також різні форми премій доплат, надбавок, соціальних пільг та інше), що може бути нарахованим, як в грошовій так і натуральній формах (незалежно від джерел фінансування), включаючи грошові суми нараховані працівником в відповідності з чинним законодавством за невідпрацьований час (щорічні відпустки, святкові дні та інше).
Таким чином, трудові доходи кожного працюючого стали визначатися за власними вкладами та з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства, регулюватися податками і максимальними податками не обмежуватися. Мінімальний розмір оплати праці працівників всіх організаційно - правових форм власності встановлюється та регламентується відповідно до норм чинного законодавства.
Виходячи з попередньо зазначеного суттєвих змін набули облік праці та її оплати. Це питання займає одне з центральних місць в системі ведення бухгалтерського обліку кожного підприємства, установи або іншого об'єкту.
1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ
1.1 Сутність заробітної плати

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Як соціально - економічна категорія заробітна плата є основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що має стимулювати розвиток суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, основним чинником перерозподілу кадрів за галузями народного господарства.
Розрізняють заробітну плату номінальну і реальну. Номінальна заробітна плата - це нарахована і одержана працівником сума грошей, що відповідає витраченій ним праці за певний період. Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, які працівник зможе придбати за зароблену суму грошей. Індексом реальної заробітної плати (Ір.зп) за певний період називається відношення індексу номінальної заробітної плати (Ін.зп) до індексу цін (Іц), обчислених за той самий період:
.
Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової, що перебувають у співвідношенні приблизно 70:30.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно із встановленими нормам праці (часу, виробітку, обслуговування) у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців у розмірах, що не перевищують встановлені чинним законодавством.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці. До неї входять передбачені чинним законодавством доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До основних функцій заробітної плати належать такі:
- відтворювальна - встановлює норми оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації;
- стимулююча - спонукає працівників до ефективної роботи на робочих місцях;
- регулююча - реалізує принципи диференціації рівня заробітку за фахом і відповідною кваліфікацією, важливістю та складністю трудових завдань;
- соціальна - забезпечує реалізацію принципу соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.
Державна політика оплати праці реалізується через механізм її регулювання. Складовими цього механізму є оплата праці та соціальний захист. Встановлення мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів працівників, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях тощо - це прояви державної політики оплати праці. Бюджетне фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я і фізичної культури, формування фондів соціального страхування (пенсійного, медичної допомоги, допомоги на випадок безробіття), обмежене датування цін на товари, що перебувають під державним контролем, запровадження допомоги сім'ям з низькими доходами, застосування різних форм компенсації підвищення цін для найуразливіших верств населення, створення дієвої системи працевлаштування та допомоги непрацюючим - це прояви державної політики соціального захисту населення.
Політика оплати праці на підприємствах, в організаціях та інших суб'єктах господарювання формується і реалізується в межах Закону України «Про оплату праці» (1995 р.) [3]. Деталізація і конкретна реалізація політики заробітної плати здійснюються на основі договірного регулювання оплати праці найманих працівників підприємств, тобто згідно з укладеними тарифними угодами. Тарифна угода - це договір між наймачем та виконавцем робіт з питань оплати праці й соціальних гарантій.
1.2 Форми та системи оплати праці

Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система, яка містить тарифну сітку, тарифні ставки, тарифно-кваліфікаційні довідники і схеми посадових окладів.
Тарифна сітка встановлює певні співвідношення оплати праці працівників різної кваліфікації і містить перелік тарифних розрядів та відповідних тарифних коефіцієнтів. Розмір тарифної ставки першого розряду встановлюється виходячи зі встановленого державою мінімального розміру заробітної плати. Тарифні ставки інших розрядів визначають множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду.
Тарифна ставка - це розмір заробітної плати за одну годину робочого часу працівника певної кваліфікації. Розмір тарифної ставки першого розряду визначається виходячи з рівня мінімальної заробітної плати, встановленого державою на цей момент часу. Тарифні ставки старших розрядів визначаються множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду.
Тарифно-кваліфікаційні довідники містять нормативні акти кваліфікаційних характеристик робіт і професій, згрупованих за виробництвами та видами робіт.
Схема посадових окладів передбачає віднесення працівників до певної групи оплати праці за певною професією і кваліфікацією. У ній зазначаються посадові обов'язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня та профілю підготовки керівників, спеціалістів, службовців.
На підприємствах поширені дві форми оплати праці: погодинна і відрядна.
Погодинна форма оплати праці передбачає визначення розміру заробітку залежно від відпрацьованого часу з урахуванням рівня кваліфікації. Існує кілька різновидів погодинної форми оплати праці.
Проста погодинна оплата праці. Заробіток працівника розраховується за формулою
Zп.п = st,
де s - це годинна тарифна ставка відповідного розряду; t - кількість відпрацьованих годин.
Ця система оплати праці недостатньою мірою пов'язана з кінцевими результатами діяльності колективу працівників і не сприяє прояву ініціативи та творчості. Тому в чистому вигляді її застосовують не часто, здебільшого для визначення тарифних заробітків при бригадній оплаті праці.
Погодинно - преміальна оплата праці. Заробіток працівника розраховується за попередньою формулою з нарахуванням премії (m) - додаткової суми до окладу за досягнення певних кількісних і якісних показників:
Zп-прем = st + m
Різновидом погодинна - преміальної системи вважається система оплати праці за посадовими окладами. Згідно з цією системою оплати праці працівників моє стабільний характер.
Відрядна форма оплати праці передбачає визначення розміру заробітку за кількість виробленої продукції в одиницю часу за встановленими тарифними ставками і нормами виробітку. Застосовують цю форму на роботах, де можливий облік колективної або індивідуальної праці й кінцевий результат можна обчислити в натуральних одиницях. Залежно від особливостей, техніко - організаційних умов і завдань певної виробничої ділянки застосовують ті чи інші різновиди цієї системи оплати праці.
Пряма відрядна система оплати праці визначається кількістю виготовленої продукції і розцінкою за її одиницю за тарифною ставкою, що відповідає певному розряду робіт та нормі часу або нормі виробітку. Заробіток працівника за цією системою визначають з формулою
Zп.в = pV,
де р - відрядна розцінка за одиницю продукції; V - обсяг виготовленої продукції.
Відрядну розцінку встановлюють так:
р = ТНчас, або р = Т/Нвир,
де Т - тарифна ставка робітника першого розряду; Нчас - норма часу на виготовлення одиниці продукції; Нвир - норма виробітку продукції в одиницю часу.
Пряма відрядна система оплати праці добре спрацьовує там, де певну технологічну операцію виконує один робітник. Проте ця система слабо стимулює робітників до досягнення високих колективних показників, а також майже не пов'язана з якістю вироблюваної продукції.
Відрядно-преміальна система оплати праці призначена виправити недолік попередньої системи. Заробіток за цією системою обчислюється так, як і в попередній системі, але з додатковим нарахуванням премії (m) за досягнення певних якісних і кількісних показників:
Zв-прем = рV + m.
Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає оплату виготовленої продукції в межах плану за прямою відрядною системою, а оплату виготовленої понадпланової продукції - за підвищеною розцінкою. Ступінь підвищення регламентується спеціальною шкалою, де зазначений відсоток збільшення основної розцінки залежить від результатів перевиконання основного завдання. Заробіток за цією системою обчислюють за формулою
Zв-прог = pV + poV o,
де ро - збільшена розцінка за прогресивною шкалою; V o - обсяг продукції, виробленої понад план.
Відрядно-прогресивна система істотніше стимулює робітників до підвищення продуктивності праці, ніж проста відрядна система, але призводить до випереджаючого збільшення заробітної плати порівняно з виробітком. Тому застосовують її рідко і на короткий час на «вузьких» ділянках виробництва, що стримують підвищення продуктивності праці.
Непряму відрядну систему оплати праці використовують для окремих категорій допоміжних робітників, які безпосередньо не виробляють продукцію, але обслуговують основних працівників - відрядників. Це наладчики, ремонтники, кранівники та робітники деяких інших категорій, чия праці не піддається нормуванню й обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників. Заробіток за цією системою обчислюється так:
Zн.в = stkв.н,
де s -погодинна тарифна ставка; t - фактично відпрацьований час; кв.н - коефіцієнт виконання норм виробітку основними робітниками.
Акордну систему оплати праці застосовують тоді, коли необхідно підсилити матеріальний інтерес робітників у скороченні термінів виконання робіт, у дотерміновій здачі об'єктів в експлуатацію. З цією метою встановлюється фонд оплати на весь обсяг робіт. Щомісяця працюючим виплачується аванс, а остаточний розрахунок здійснюється після здачі об'єкта.
Колективна система оплати праці (бригадна). У разі використання цієї системи спочатку розраховується заробіток бригади (Zбр) як при прямій відрядній системі за бригадною розцінкою. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним з наведених далі методів.
Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли члени бригади працюють в однакових умовах. Спочатку визначають загальну кількість відпрацьованих бригадою годино-коефіцієнтів:
де m - кількість робітників у бригаді; Фі - кількість годин, фактично відпрацьованих і-м робітником; Кі - тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника.
Потім підсумовують бригадний заробіток, що припадає на один годино-коефіцієнт:
Zгк = Zбр / ГК.
Після цього обчислюють заробіток і-го робітника:
Zі = ФіКіZгк.
Метод коефіцієнта виконання норм. Використовується тоді, коли члени бригади працюють у різних умовах. При цьому загальна сума заробітку вважається відомою. Спочатку визначають заробіток бригади у випадку стовідсоткового виконання норми виробітку:
m
Zбр 100% = ? ФiSi
i=1
де Фі - дійсний фонд часу і-го робітника; Sі - годинна тарифна ставка і-го робітника.
Потім обчислюють коефіцієнт виконання норм виробітку:
Кв.н = Zбр / Zбр100%.
Після цього розраховують заробітну плату і-го робітника бригади:
Zі = ФіSіКв.н.
В умовах становлення ринкових відносин на підприємствах поширюється безтарифна система оплати праці. Вважається, наприклад, що фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою фонду оплати праці колективу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактично відпрацьованого часу (Фд).
Кваліфікаційний рівень і КТУ встановлюють для всіх членів трудового колективу залежно від виконуваних ними функцій і рівня кваліфікації. Окрім того, КТУ затверджує рада трудового колективу.
Заробітна плата працівників за цією системою розраховують у такій послідовності:
- визначають кількість балів, зароблених кожним і-м працівником:
Бі = КіФдіКТУі,
де Фді - кількість днів, фактично відпрацьованих і-м працівником;
- підсумовують бали, зароблені всіма працівниками:
m
Б = ? Бі;
і=1
- обчислюють частку фонду оплати праці (ФОП), що припадає на один бал:
d = ФОП: Б;
- розраховують заробітну плату і-го робітника:
Zі = dВі.
Контрактна система оплати праці базується на укладанні договору між наймачем і виконавцем роботи, де обумовлюються режим роботи і умови праці працівників, права та обов'язки сторін, рівень оплати праці тощо. Згідно з цим договором може бути оплачений або час перебування виконавці на підприємстві, або конкретне виконане ним завдання.
Система участі у прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками. Такий розподіл може здійснюватися як у формі грошових виплат, так і через розповсюдження акцій підприємства. Виплати прибутків залежать від рівня витрат на виробництво, алгоритму ціноутворювання, фінансового стану підприємства загалом. Розміри виплат визначаються при укладенні тарифних угод між відповідними сторонами.
Системи участі у прибутках диференціюються залежно від показників і засобів мотивації: оцінки заслуг, преміальних виплат, колективного стимулювання, участі у прибутках за рівнем продуктивності праці та ін.
1.3 Склад фонду заробітної плати

Фонд заробітної плати підприємства загалом визначається як сума фондів заробітної плати промислово - виробничого та невиробничого персоналу.
Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців встановлюється окремо за кожною категорією множенням посадових окладів на кількість працюючих за певною категорією з урахуванням доплат і премій згідно з чинним трудовим законодавством.
Фонд заробітної плати непромислового персоналу розраховується з фонду заробітної плати промислово - виробничого персоналу. Визначений у такий спосіб загальний фонд заробітної плати є елементом витрат підприємства, що входить у собівартість продукції.
Якщо до фонду заробітної плати підприємства додати розміри премій, які виплачуються з прибутків, що залишились у розпорядженні підприємства, то отримаємо фонд оплати праці підприємства.
Відповідно до Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 323[4] від 11.12.95 р., витрати по оплаті праці підрозділяються на:
- фонд основної заробітної плати;
- фонд додаткової заробітної плати;
- інші заохочувальні і компенсаційні виплати.
У фонд основної заробітної плати включаються: заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, вироблення, обслуговування, посадові обов'язки) за відрядними розцінками, тарифним ставкам, посадовим окладам незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві; суми процентних або комісійних нарахувань у залежності від обсягу доходу (прибутку), отриманого від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадках, коли вони є основною заробітною платою; суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет і журналів, телеграфних агентств, видавництв, радіо, телебачення й інших підприємств і оплата їхньої праці, здійснювана по ставках (розцінкам) авторської винагороди, нарахованого на даному підприємстві.
У фонд додаткової заробітної плати включаються: надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів: кваліфікованим працівникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність; за класність водіям автомобілів, працівникам локомотивних бригад, трактористам - машиністам, працівникам ведучих професій і інших категорій працівників тих галузей народного господарства, у яких уведені такі надбавки і доплати за звання майстра і кваліфікацію; бригадирам з числа працівників, не звільнених від основної роботи, за керівництво бригадами; персональні надбавки; керівникам, фахівцям, що служать за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливих завдань на період їхнього виконання; за знання іноземної мови; за сполучення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавством; за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах; за роботу в багатозмінному і безперервному режимах виробництва (включаючи доплати за роботу у вихідні дні, що є робочими днями за графіком), у нічний час; працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час пересування в шахті (руднику) від стовбура до місця роботи і назад; інші надбавки і доплати, передбачені законодавством. Премії працівникам, керівникам, фахівцям і іншим службовцем за виробничі результати, у тому числі за: виконання і перевиконання виробничих задач у встановлений термін; поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності бригади, ділянки, цеху; економію сировини, матеріалів, інструментів і інших матеріальних цінностей; зменшення простоїв устаткування й інших якісних показників у роботі підприємств, нарахування працівникам із преміального фонду майстра й ін. Винагороди за вислугу років, стаж роботи, передбачені чинним законодавством. Оплата праці працівників, що не складаються в штаті підприємств, за виконання робіт відповідно до договорів громадсько - правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу виробляються безпосередньо цим підприємством; оплата працівникам, що не складаються в штаті підприємства, виконання разових робіт (ремонт інвентарю, побілка і фарбування, робіт з експертизи і т.д.); вартість безкоштовно наданих працівникам окремих галузей господарства (відповідно до законодавства) комунальних послуг, продуктів харчування, витрати на оплату житла, безкоштовно наданого працівникам підприємств відповідно до законодавства (суми грошових компенсацій за надання безкоштовного житла, комунальних послуг і ін.); витрати зв'язані з наданням безплатного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту і міського електротранспорту; вартість безкоштовно наданих предметів, що залишаються в особистому постійному використанні, або сума пільг у зв'язку з продажем їх за зниженими цінами; оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку; оплата праці у вихідні і святкові дні, понаднормового часу за розцінками, установленим законодавством; заробітна плата, що зберігається відповідно до законодавства за місцем основної роботи за працівниками, притягнутими на сільськогосподарські й інші роботи відповідно рішень уряду; оплата робочого часу працівників, що залучаються до виконання державних або суспільних обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час відповідно до законодавства; оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу підліткам; сума заробітної плати по основному місцю роботи працівникам, керівникам і фахівцям підприємств за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів; оплата навчальних відпусток, наданих працівникам, що навчаються у вечірньому і заочному вищому і середньому спеціальному навчальному закладах, аспірантурах, а також навчаються без відриву від виробництва у вечірніх, заочних загальноосвітніх школах; суми, виплачені особам, що проходять навчання (підготовку) для роботи на тільки що введених у дію підприємствах за рахунок засобів, передбачених у загальних кошторисах будівництва; оплата працівникам - донорам днів обстеження, здачі крові і відпочинку, наданих після кожного дня здачі крові; заробітна плата до закінчення розрахунку по закінченні року, обумовлена системами оплати праці на сільськогосподарських підприємствах; суми відшкодування загубленого заробітку унаслідок утрати працездатності до фактичного заробітку у випадках, коли працівник продовжує працювати на підприємстві; виплати різниці в окладах працівникам, працевлаштованим з інших підприємств, зі збереженням протягом деякого часу розміру посадового окладу по попередньому місцю роботи, а також при тимчасовому заміщенні; процентні або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладові); оплата працівникам днів відпочинку, наданих їм у зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу й в інших випадках, передбачених законодавством; суми, нараховані за виконану роботу особам, притягнутим для роботи на підприємстві відповідно до спеціальних договорів державними організаціями (на надання робочої сили), що видані безпосередньо цим особам; оплата праці кваліфікованих працівників, керівників, фахівців підприємств, притягнутих без звільнення від основної роботи для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, для керівництва виробничою практикою студентів, для навчання учнів загальноосвітніх шкіл; суми виплат, зв'язаних з індексацією заробітної плати працівників у межах, передбачених чинним законодавством; оплата праці студентів вищих навчальних закладів і учнів середніх спеціальних і професійно - технічних навчальних закладів, що працюють на підприємствах у складі студентських загонів; оплата праці студентів вищих навчальних закладів і учнів середніх спеціальних і професійно - технічних закладів; минаючу виробничу практику на підприємстві, а також оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл у період професійної орієнтації, що притягнуті на тимчасову роботу з посильною працею на період канікул; оплата часу змушеного прогулу або виконання нижчеоплачиваємої роботи у випадках, передбаченим чинним законодавством.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат відносяться: винагороди за підсумками роботи за рік; винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи зі спеціальності на даному підприємстві), не передбачені законодавством, і понад розміри, установлених чинним законодавством; винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції; оплата простоїв не з вини працівника; суми, виплачені працівникам, що перебувають у відпустці з ініціативи адміністрації з частковим збереженням заробітної плати; суми, виплачені працівникам, що приймали участь у страйках; надбавки і доплати, не передбачені законодавством і понад розміри, установлених чинним законодавством; премії за сприяння винахідництву і раціоналізації, за створення, освоєння і введення нової техніки, за введення в дію в термін і достроково виробничих потужностей і об'єктів будівництва, за своєчасне постачання продукції на експорт і ін.; премії, що виплачуються у встановленому порядку по спеціальних системах преміювання; одноразові заохочення; виплати підвищення оплати праці працівників, що працюють на території радіоактивного забруднення, оплати додаткової відпустки, виплата різниці між заробітками при переводі на нижчеоплачиваємую роботу, витрати по збереженню середньої заробітної плати при звільненні в зв'язку з відселенням, виплати компенсацій за час змушеного простою, вироблені відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; матеріальна допомога; оплата додатково наданих по рішеннях трудового колективу (понад передбачений законодавством) відпусток, у тому числі жінкам, що виховують дітей; витрати в розмірі страхових внесків підприємств, зв'язаних з добровільним страхуванням працівників, якщо договір страхування передбачає виплату обумовленої суми застрахованій фізичній особі незалежно від виникнення страхового випадку по закінченні терміну страхового договору; засобу, спрямовані на викуп майна підприємства членами трудового колективу за рахунок засобів підприємства з моменту їхньої персоніфікації; суми прибутку, спрямовані на придбання акцій; одноразова допомога працівникам, що виходять на пенсію, доплати і надбавки до державних пенсій працюючим пенсіонерам; оплата навчання в навчальних закладах дітей працівників підприємства; вартість путівок на лікування і відпочинок або суми компенсацій, виданих замість путівок; екскурсії і подорожі; здешевлення вартості харчування працівників як по наявним, так і безготівкових розрахунках у їдалень, буфетах, профілакторіях; витрати на погашення позичок, виданих працівникам підприємств при поліпшенні житлових умов, включаючи засобу для погашення первинних внесків при вступі в житловий кооператив і на індивідуальне будівництво, придбання садових будиночків і обзаведення домашнім господарством; витрати на благоустрій содових суспільств, будівництво гаражів; інші виплати, що мають індивідуальний характер; суми прибутку, спрямовані на придбання акцій; засобу, що направляються на викуп майна підприємства членами трудового колективу за рахунок засобів підприємства з моменту їхньої персоніфікації; витрати в розмірах страхових внесків підприємства, якщо договір страхування передбачає виплату обумовленої суми застрахованій фізичній особі по закінченні терміну страхового договору, незалежно від виникнення страхового випадку.
2. ОБЛІКОВА ЧАСТИНА. МЕТОДИКА ОБІКУ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ
2.1 Загальна характеристика ВАМ «ДМКД»

Дніпровський металургійний комбінат - один з найкрупніших підприємств чорної металургії України, який займає ведуче місце в галузі по випуску найважливіших видів продукції, забезпечує високий експортний потенціал країни.
Керування підприємством складається з ряду функціональних підсистем.
Ними є:
стратегічне керування підприємством;
керування персоналом;
керування виробництвом;
керування маркетингом;
керування фінансами;
керування розвитком і інноваціями.
Задачами стратегічного керування є: забезпечення економічного росту підприємства, підвищення його конкурентоздатності.
Форма і структура керування підприємством визначається видом його власності, спеціалізації, організації виробничо-господарської й збутової діяльності.
Командно-адміністративний стиль, що є присутнім у керуванні Дзержинкою, характеризується строгою ієрархією управлінських структур, передбачає відповідальність перед вищестоящим керівником, контроль і визначену регламентацію дій нижчестоящої сторони.
Керування ВАТ “ДМКД” і контроль над його діяльністю здійснюють:
Загальні збори акціонерів;
Наглядацька рада;
Правління суспільства;
Ревізійна комісія суспільства.
10.12.1999 року Кабінет Міністрів видав розпорядження про передачу в керування Укрсиббанку державного пакета акцій Дніпровського металургійного комбінату, тобто держава є основним власником акцій ДМКД. На даний момент йому належить 98,8 відсотків акцій комбінату - на підставі розпорядження Кабінету Міністрів передані в керування банку терміном на 5 років. Це зроблено для того, щоб банк, як сильна фінансова структура, зміг ефективно застосувати на ДМКД нові економічні методи керування і господарювання із використанням міжнародного досвіду, витягти фінансові, інвестиційні ресурси так необхідні комбінату. Усе це в жорстоких умовах контролю з боку держави і, отже, держава має повне право, у випадку невиконання поставлених перед банком умов висновку підприємства на рентабельну роботу, розірвати договір і самостійно вести керування комбінатом, чи призначити нову управлінську структуру. На сьогодні таких основ немає: уперше за довгий час комбінат почав рентабельно працювати.
У квітні 2000 року на зібранні акціонерів ВАТ “ДМК” були вибрані Наглядацька Рада і Правління комбінату.
Наглядацька Рада наряду з представниками Кабінета Міністрів України, Фонду держмайна, Облгосадміністрації, Укрсиббанку визначає стратегічне направлення розвитку комбінату, вирішує з Правлінням перспективні і поточні тяжкі задачі, які виникають перед колективним підприємством.
Виконавчим органом ВАТ “ДМК” є Правління в кількості 9 чоловік. Головною задачею Правління є пошук і прийняття конкретних, найбільш ефективних рішень, які б сприяли підвищенню виробництва у колективі.
Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського - підприємство з повним металургійним циклом.
Виробничі потужності комбінату за умови стабільного енергетичного і матеріального забезпечення призначені для щорічного випуску 3,9 млн. т. агломерату; 3,5 млн. т. чавуна; 2,8 млн. т. сталі з розливанням 1,4 млн. т. на машинах безупинного лиття заготівель і 1,4 млн. т. з розливанням у злитки; 3,8 млн. т. товарного прокату за умови завантаження станів замовленнями у випуску сортової продукції відповідно до затвердженої спеціалізації.
Рік заснування Дніпровського металургійного комбінату - 1889.
З 1997 року комбінат перетворений у відкрите акціонерне товариство (свідоцтво про реєстрацію АТ від 27.02.97 року).
1999 рік. У святковій присвяті з нагоди 110-річниці заснування комбінату, міський голова В.Я. Швець визначив Дніпровський комбінат “…візитною карткою Дніпродзержинська, його славою і гордістю, його опорою і надією”.
2000 рік ВАТ “ДМКД” залишається найбільшим підприємством з числа 14 металургійних комбінатів і заводів гірничо-металургійного комплексу України і є стратегічним підприємством для вітчизняної економіки, працює як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Питома вага продукції комбінату стосовно загальному випуску в Україні складає більш 15%.
У складі комбінату 40 цехів, з них:
8 цехів по випуску основної металургійної продукції;
4 цеха по забезпеченню основного виробництва;
5 енергетичних цехів;
9 ремонтно-механічних;
3 транспортних;
7 допоміжних;
1 цех по виробництву товарів народного споживання.
На комбінаті працює більш 19 тисяч чоловік, з них молоді до 30 років 25%. В організаційно-технічній структурі працюють висококваліфіковані фахівці, що забезпечують достатній рівень управлінських дій.
Основними видами продукції, виробленої комбінатом, є:
чавун товарний передільний і ливарний у пацях;
сталеві злитки масою 7-8 тон;
непреривнолитая заготівля перетином 335х400 і 160х160 мм із конверторної сталі різних марок, у тому числі і відповідно до вимог європейських стандартів;
заготівля квадратна перетином від 60 до 160 мм.;
кола трубні великих діаметрів від 120 до 270 мм.;
кола сортові діаметром від 36 до 65 мм.;
арматурна сталь №№ 36,40;
швелери №№ 6,5;8410;
двотаврові балки №№ 8,10,27;
рейки залізничі типу Р-38, Р-43, Р-50;
шпунтові палі типу Ларсен Л-4, Л-5, Л-7;
товстолистова універсальна смуга з обтиснутими крайками товщиною від 7 до 50 мм.;
кулі помольні діаметром від 30 до 60 мм.
ДМК є єдиним в Україні виробником шпунтових паль типу Ларсен, контактних рейок для метрополітену, що мелють сталевих катаних куль високої твердості, робить понад 80% трубної заготівлі великих діаметрів для випуску труб нафтогазового і казанового сортаменту.
На єдиному в Україні унікальному стані поперечно-гвинтової прокати “250” освоєний новий вид осі для реалізації на Північноамериканському ринку. Її процес сертифіковано Американською Асоціацією залізниць, виданий відповідності зазначеної продукції вимогам Програми по забезпеченню якості М-1003.
З метою підвищення конкурентоздатності продукції і розширення ринків збуту за рубежем, а також для нестатків вітчизняної промисловості в останні роки на комбінаті освоєне виробництво нових видів прокатної продукції:
кутових профілів і швелерів 80 і 100 по стандартах Німеччини DIN 1028 і DIN 1026;
куль, що мелють, діаметром 30 мм. високої зносостійкості з нової марки сталі 75ХГ;
нового виду арматурної сталі діаметром 30 мм.;
сталевого гарячекатаного профілю для футеровки рудорозмельних млинів;
досвідченої партії смуги для колосників агломераційних машин.
Споживачами продукції комбінату є 25 країн світу, у тому числі 7 країн СНД. Частка ДМК складає 51 відсоток у бюджеті міста.
Наявність металургійного комбінату сприяла інтенсивному розвитку промисловості міста. Для одержання коксу, необхідного заводу, у місті було побудовано два коксохімічних підприємства. Вагоноремонтний завод Дзержинки перетворився в самостійний підрозділ. На технологічних відходах Дзержинки почав працювати цементний завод.
Сьогодні продукція традиційно високої якості з торговою маркою “Дніпровський меткомбінат” поставляється в країни СНД і практично на всі континенти - у Західну і Східну Європу, на Американський ринок, у країни Близького Сходу, у Китай.
Підприємство має статус містоутворюючого.
По рівню заробітної плати ВАТ “ДМК” займає 5 місто серед металургійних підприємств України.
Перераховане вище вселяє надію і впевненість у завтрашньому дні.
Підприємство з такими славними традиціями, досвідом, досягненнями, якими славиться ВАТ “Дніпровський меткомбінат” повинне працювати на благо людей міста металургів і хіміків - Дніпродзержинськ.
2.2 Первинний обік праці та її оплати

Підприємствами застосовуються типові форми табелів обліку використання робочого часу, затверджені Наказом № 253. Форма табеля № П - 12 застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працівників. Форма № П - 13 (додаток 1) застосовується в умовах автоматизованої системи керування підприємством, вона пристосована до різних умов організації виробництва й може бути доповнена необхідними даними. Форма № П - 14 використовується тільки для обліку робочого часу при твердих місячних окладах або ставках.
При понаднормовій роботі відпрацьований робочий час ураховується в Табелі форми № П - 15.
Складається табель в одному екземплярі особою, якій доручене його ведення й надання в бухгалтерію. На невеликих підприємствах табель, як правило, ведеться на одному бланку, його форма спрощена з урахуванням специфіки умов роботи підприємства.
При прийманні на роботу кожному працівникові привласнюється табельний номер, що використовується надалі у всіх документах по обліку робочого часу, вироблення й розрахунків по оплаті праці. Якщо працівник звільнився, його табельний номер не може бути привласнений іншому працівникові, він повинен залишатися вільним не менш трьох років.
Підготовляється табель за два - три дні до початку розрахункового періоду, за основу береться табель за попередній місяць. Внесення змін і доповнень у табель виробляється на підставі відповідних документів по обліку особового складу. До таких документів ставляться накази про прийом, переклад, відрядження, звільненні, наданні відпусток; листки непрацездатності, довідки й т.п.
Обов'язковою графою, заповнюваної у всіх формах табелів, є графа «Професія (посада)». Заповненню цієї графи варто приділити особлива увага, тому що найменування професії, на яку приймається працівник, і посада за штатним розкладом повинні відповідати наведеним у Класифікаторі професій ДК - 003, затвердженому Наказом № 257.
Варто враховувати, що державою встановлена максимальна тривалість робочого часу. Відповідно до статті 50 КЗоП [2] вона не може перевищувати 40 годин на тиждень, а окремим категоріям працівників (наприклад, неповнолітнім, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами, учителям, лікарям і ін.) у відповідності зі статтею 51 КЗоП [2] установлена скорочена тривалість робочого часу.
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств і організацій для жінок, що мають дітей у віці до 14 років або дитини - інваліда.
Крім того, напередодні святкових і неробочих днів, установлених законодавчо, робочий день скорочується на одна година як при п'ятиденної, так і при шестиденному робочому тижні (стаття 53 КЗоП [2]).
Святкові й неробочі дні встановлені статтею 73 КЗоП [2].
Святкові дні:
1 січня - Новий рік.
8 Марта - Міжнародний жіночий день.
1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих.
9 травня - День Перемоги.
28 червня - День Конституції України.
24 серпня - День незалежності України.
Дні релігійних свят:
7 січня - Різдво Христове.
- один день (неділя) - Великдень.
- один день (неділя) - Трійця.
Якщо святкові дні збігаються з вихідними, вихідний день переноситься на наступному послу святкового (стаття 67 КЗоП [2]) день.
Форми, застосовувані для обліку вироблення працівників - відрядників, залежать від технологічного процесу виробництва, системи організації й оплати праці. До таких форм ставляться: рапорт про вироблення, маршрутні аркуші, відомості обліку вироблення, убрання й інші документи, прийняті на підприємстві,
Для обліку вироблення відрядників можуть застосовуватися: поопераційний прийом, облік вироблення по кінцевій операції й інвентарний облік вироблення по кінцевій операції й інвентарний облік вироблення.
Первинними документами про вироблення є Рапорти або Бригадні відомості вироблення. При заповненні цих форм вказуються: цех, ділянка, прізвища, табельні номери працівників, розряд і кількість відпрацьованого часу, що й скільки зроблене, якого якості, а при заповненні бригадної відомості вироблення - ще й коефіцієнт трудової участі кожного члена бригади.
Найпоширенішою формою обліку вироблення є вбрання завдання, що оформляється на кожний вид робіт. Убрання можуть виписуватися на один робітника й бригадні - на зміну або місяць.
Умови преміювання працівників передбачені в Положенні про преміювання.
Для обліку оплати праці у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов роботи (заміна встаткування, матеріалів і ін.) оформляють Листок на доплату (форма № П - 48), у якому вказується найменування додатково виконаних робіт, причина й винуватець доплати, витрачене час, розцінка, сума до доплати.
Для обліку часу простою використовується типова форма № П - 16.
У Листку про простій (форма № П - 16), на підставі якого працівникові оплачується час простою не по його провині, вказуються прізвище й табельний номер робітника, причина, винуватець і тривалість простою, сума належної зарплати.
Порядок перекладу працівника на іншу роботу у випадку простою, обмеження по перекладу на некваліфіковану роботу й порядок оплати часу простою встановлені статтями 34, 35, і 113 КЗоП [2].
Так у випадку простою працівник може бути переведений з його згоди на іншу роботу з урахуванням його спеціальності й кваліфікації на тім же підприємстві на увесь час простою або на інше підприємство, але в тій же місцевості на строк до одного місяця.
Кваліфіковані працівники (у випадку простою) не можуть бути переведені на некваліфіковану роботу.
У випадку виробництва продукції, оказавшейся браком, оформляється Акт на брак (форма № П - 46) або Відомість про брак.
Основним документом, що визначає на підприємстві економічні й організаційні основи оплати праці працівників, що перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємством є Колективний договір.
До Колдоговору варто розробити: Положення про застосування коефіцієнта підвищення заробітної плати; Положення про преміювання робітників, керівників, фахівців і інших службовців; Перелік важких робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосовувати праця жінок; Перелік посад і професій, для яких установлений ненормований робочий день, у якому встановлюється тривалість додаткової відпустки для кожної з категорій і т.п.
Крім того, на підприємстві може бути розроблене Положення про одноразове заохочення (за виконання особливо важливих виробничих завдань).
Первинні документи по обліку вироблення й заробітної плати за графіком передаються в бухгалтерію, де й виробляється нарахування заробітної плати.
Для обліку розрахунків із працівниками по оплаті праці Наказом № 144 затверджені типові форми:
№ П - 49 «Розрахунково - платіжна відомість»;
№ П - 50, 51 «Розрахункова відомість»;
№ П - 52 «Розрахунок заробітної плати»;
№ П - 53 «Платіжна відомість»;
№ П 54, 54а «Особовий рахунок»;
№ П - 55 « Накопичувальна картка вироблення й заробітної плати»;
№ П - 56 «Накопичувальна картка обліку заробітної плати».
Застосування перерахованих форм залежить від варіанта обліку розрахунків по оплаті праці, застосовуваного на підприємстві. Але незалежно від застосовуваного варіанта для обліку сум авансу, виданого за першу половину місяця, використовується Платіжна відомість типової форми № П - 53 (додаток 2).
Якщо розрахунки виробляються із застосуванням Розрахунково - платіжної відомості (форма № П - 49), що використовується й при виплаті заробітної плати на невеликих підприємствах така відомість оформляється у двох екземплярах, причому перший з них є платіжним документом.
Відомість про суми виплачених працівникам авансів, утриманих податків, внесків і інших відрахувань у плині розрахункового періоду збираються на особових рахунках працівників (форма № П - 54) і переносяться в Розрахунково - платіжну відомість.
Підрахунок відрядного заробітку ведеться із застосуванням накопичувальних карток обліку вироблення й заробітної плати (форма № П - 55) або Накопичувальних карток обліку заробітної плати (форма № П - 56).
Якщо при нарахуванні заробітної плати застосовується Розрахункова відомість (форма № П - 50), у цьому випадку виплата заробітної плати виробляється по платіжній відомості (форма № П - 53). При наявності великої кількості первинних документів по обліку вироблення для підрахунку відрядної заробітної плати застосовуються накопичувальні картки (форми № П - 55 або № П - 56).
При застосуванні для розрахунку спеціальних аркушів Розрахунку заробітної плати (форма № П - 52), які виписуються за розрахунковий період на кожні працюючого, записи виробляються у двох екземплярах. Зворотна сторона другого екземпляра такої форми може бути використана для розрахунку сум відпускних. Із цих форм суми, що належать працівникам до видачі, переносяться в платіжну відомість типової форми № П - 53.
Крім перерахованих форм, для одержання інформації про заробітну плату працівника за минулий період рекомендується вести особовий рахунок (додаток 3), у якому крім загальних відомостей про працівника щомісяця відбиваються суми нарахованої заробітної плати по видах.
Для Особових рахунків, а при їхній відсутності - для Розрахункових (розрахунково-платіжних) відомостей, у тому числі оформлених на машинних носіях, установлений строк зберігання (75 років - «В»).
(«В» - вік працівника на момент здійснення записів у розрахункових документах по оплаті праці).
Строки зберігання документів затверджені Головним архівним керуванням при Кабінеті Міністрів України (наказ від 20.07.98 р. № 41).
Нарахування заробітної плати виробляється в грошовому вираженні, незалежно від того, у якій формі (грошової або натуральної) передбачається здійснювати її виплату.
Нарахування заробітної плати, що підлягає виплаті в натуральній формі, має свої особливості.
На підставі статті 23 Закону про оплату праці [3] така виплата може застосовуватися тільки у вигляді виключення й тільки в тих галузях або по тим професіям, де така виплата (еквівалентна за вартістю оплаті праці в грошовому вираженні) є звичайною або бажаною для працівників.
Крім того, необхідно враховувати, що:
- Постановою № 244 установлені обмеження по видах продукції (товарів), які можуть бути видані в рахунок натуроплати;
- статтею 23 Закону про оплату праці [3] встановлене обмеження, відповідно до якого частина натуральної оплати праці не може перевищувати 50 % нарахованої в даному місяці заробітної плати;
- ціна на продукцію, видану в рахунок натуроплати, не повинна перевищувати її собівартість.
Преміювання є одним з найбільш ефективних способів мотивації й заохочення працівників підприємства.
При розробці Положення про преміювання варто враховувати специфіку діяльності підприємства. Так, преміювання може вироблятися:
- за виконання й перевиконання виробничих завдань;
- підвищення продуктивності праці, вироблення;
- економію сировини, матеріалів, інструментів і інших матеріальних цінностей;
- зменшення простоїв устаткування й інших якісних показників у роботі підприємства;
- сприяння винахідництву й раціоналізації;
- запровадження в дію в строк і достроково виробничих потужностей і об'єктів будівництва й ін.
Розміри премій, як правило, установлюються диференційовано по професіях і групам робітників та службовців залежно від значимості й складності виконуваних робіт.
Шкали диференціації розмірів премій підприємством установлюються самостійно.
Підставою для нарахування премії є дані бухгалтерського обліку й звітності, оперативного обліку й лабораторного контролю.
Одним з механізмів регулювання державою оплати праці працівників підприємств, установ, організацій всіх форм власності є встановлення мінімальних гарантій при нарахуванні заробітної плати в окремих випадках:
- за час, відпрацьований понад установлену норму (стаття 106 КЗоП [2]);
- за роботу в нічний час (стаття 54 КЗоП [2]);
- за роботу у святкові й неробочі дні (стаття 107 КЗоП [2]);
- за продукцію, оказавшуюся браком, і ін. (стаття 112 КЗоП [2]).
Час, відпрацьований працівником понад установлену норму, є понаднормовим і оплачується працівникові з урахуванням норм статті 106 КЗоП [2], (таблиця 2.1).
Статтею 106 КЗоП [2] заборонено компенсувати понаднормову роботу шляхом надання відгулів.
Таблиця 2.1
Система оплати праці
Порядок оплати
Погодинна, погодинна
У подвійному розмірі годинної ставки
Відрядна
Виплачується доплата в розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється по погодинній системі, - за весь відпрацьований понаднормовий час
У випадку підсумованого обліку робочого часу увесь час, відпрацьоване понад установлену норму тривалості в обліковому періоді, є понаднормовим
Оплата виробляється в порядку, встановленому для погодинної й відрядної оплати
Оплата за нічний час може виробляється в підвищеному розмірі, установленому генеральною, галузевим (регіональним) угодою й колективним договором у розмірі до 40 %, але повинна бути не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час (стаття 108 КЗоП [2]). Нічним уважається час роботи з 22 годин до 6 годин ранку (стаття 54 КЗоП [2]).
За роботу у святкові й неробочі дні оплата виробляється згідно статті 107 КЗоП [2] у подвійному розмірі (таблиця 2.2).
За бажанням працівника за відпрацьовані їм святкові й неробочі дні йому можуть бути надані інші дні відпочинку.
Порядок оплати за час простою визначений статтею 113 КЗоП [2]. Час простою з вини працівника не оплачується. А за час простою не з вини працівника оплата виробляється з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Таблиця 2.2
Категорії працівників
Порядок оплати
Відрядникам
По подвійних відрядних розцінках
Працівникам:
Праця яких оплачується по годинних або денних ставках
У розмірі подвійний вартовий або денна ставка
Получающим місячний оклад (повременщикам):
- якщо робота у святкові дні виробляється в межах місячної норми робочого часу
У розмірі одинарної вартовий або денна ставка понад оклад
- якщо робота виробляється понад місячну норму
У розмірі подвійний вартовий або денна ставка понад оклад
Примітка. Оплата виробляється за час, фактично відпрацьованого у святкові й неробочі дні.
У випадку якщо простій виник у зв'язку з виробничою ситуацією, небезпечної для життя й здоров'я працівника або навколишніх його людей і навколишнього природного середовища не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
У зв'язку із простоєм на період освоєння нового виробництва (продукції) власник може робити робітником доплату до їхнього середнього заробітку на строк не більше 6 місяців Має свої особливості й порядок оплати праці при виготовленні продукції, оказавшейся браком (стаття 112 КЗоП [2]), (таблиця 2.3).
Право на відпустку гарантовано працівникові Конституцією України, КЗоП [2], Законом про відпустки, іншими законами. Гарантія полягає в наданні відпустки встановленої тривалості зі збереженням на його період місця роботи, а в передбачених законодавствам випадках - і заробітної плати (посібника).
Таблиця 2.3
Причини виникнення браку при виготовленні продукції
Порядок оплати браку
Не з вини працівника, виявлений:
- у процесі виробництва продукції
Оплата праці по її виготовленню виробляється за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цьому випадку не може бути нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу)
- після приймання виробу органами технічного контролю
Оплачується працівникові нарівні із придатними виробами
Брак у наслідок прихованого дефекту в оброблюваних матеріалах
Оплачується працівникові на рівніше із придатними виробами
З вини працівника
- повний брак
Оплаті не підлягає
- частковий брак
Оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками
По видах відпустки умовно розділяють на:
- щорічні:
- основні відпустки, порядок їхнього надання визначений статтею 6 Закону про відпустки [5];
36
- додаткові (статті 7, 8 Закону про відпустки й ін. [5]);
- додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (стаття 13, 14, 15 Закону про відпустки);
- творчі відпустки (стаття 16 Закону про відпустки);
- соціальні відпустки;
- відпустка у зв'язку з вагітністю й родами (стаття 17 Закону про відпустки);
- відпустка по догляду за дитиною до досягнення їм трирічного віку (стаття 18 Закону про відпустки);
- додаткова відпустка працівникам, що мають дітей (стаття 19 Закону про відпустки);
- відпустки без збереження заробітної плати (стаття 25, 26 Закону про відпустки).
Цим же Законом за підприємством закріплене право встановлювати й інші види відпусток.
Відповідно до статті 115 КЗоП [2] і статті 21 Закону про відпустки відпускні повинні бути виплачені працівникові за увесь час відпустки не пізніше, ніж за три дні до його початку.
За час соціальних відпусток, передбачених статтями 17 і 18 Закону про відпустки[5], працівникам виплачується посібник, установлене Законом № 2240[10].
Порядок розрахунку середньої заробітної плати для нарахування відпускних за час щорічного, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчих відпусток, додаткових відпусток працівникам, що мають дітей, і компенсації за невикористані відпустки визначений п. 2 Порядку № 100[6].
Розрахунок середньої заробітної плати для нарахування відпускних виробляється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплаті компенсації за невикористану відпустку. Якщо працівник відробив на підприємстві менш року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, у якому надається відпустка або виплачується компенсація).
Якщо в розрахунковому періоді працівник не мав заробітної плати не по власній провині, розрахунок виробляється виходячи із установленої йому тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Для нарахування відпускних можна скористатися формулою:
Від = Д: (Кр - П) * Квід,
де Від - сума відпускних; Д - сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або з менший фактично відпрацьований період); Кр - відповідна кількість календарних днів року (або меншого відпрацьованого періоду); П - святкові й неробочі дні, установлені статтею 73 КЗоТ [2], що доводяться на розрахунковий період; Квід - число календарних днів відпустки, надаваного працівникові.
Необхідно враховувати, що святкові й неробочі дні, що доводяться на час відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються й не оплачуються (стаття 5 Закону про відпустки). (Наприклад, тривалість відпустки 24 календарних дня, але на цей період доводиться 1 святковий день. У результаті число календарних днів відпустки складе 25 днів, а оплата буде зроблена за 24 дня.)
Оформляється відпустка на підставі Наказ (розпорядження) про надання відпустки (форма № П - 6) (додаток 4). Можна видати наказ спрощеної форми або за Списком для групи працівників (форма № П - 7). Підставою для оформлення Наказу й Списку є заяви працівників відповідно до затвердженого на підприємстві Графіком відпусток. В окремих випадках до заяви працівник зобов'язаний прикласти документи, що підтверджують право працівника на відпустку або необхідність його надання.
До таких документів ставиться, наприклад при наданні відпустки без збереження заробітної плати працівникам - сумісникам (на строк до витікання відпустки по основному місцю роботи), Довідка з основного місця роботи про надання відпустки із вказівкою його строків.
Виплата посібника за час відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами виробляється за рахунок засобів ОГСС на підставі листка непрацездатності, виданого жінці. Порядок розрахунку середньої заробітної плати для нарахування такого посібника визначений Постановою № 1266[7]. Згідно статті 39 Закону № 2240[10] такі виплати здійснюються в розмірі 100 % від середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу (стажу роботи).
Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності в інших випадках є також листок непрацездатності встановленого зразка.
2.3 Синтетичний та аналітичний облік нарахування заробітної плати

Синтетичний облік основної й додаткової оплати праці і її використання ведеться на рахунку 66 « Розрахунки по оплаті праці», що має два субрахунки: 1 «Розрахунки по заробітній платі»; 2 «Розрахунки з депонентами». Рахунок - пасивний, сальдо кредитове означает заборгованість підприємства працівникам по нарахованої, але не виданої їм заробітній платі; оборот по дебету - сума, виплачена готівкою або через перерахування, суми, утримані у вигляді податків у бюджет, по виконавчих листах і т.д.; оборот по кредиту - суми, нараховані у звітному місяці у вигляді заробітної плати, премії та інші нарахування.
Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі має стільки рахунків, скільки налічується працюючих на підприємстві за списочним складом, тобто це облік розрахунків заробітної плати по кожному працюючому окремо. Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працюючому) дорівнюватиме кредитовому обороту синтетичного рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці» за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу, підприємству в цілому. Сума всіх відрахувань х аналітичними рахунками дорівнюватиме дебетовому обороту синтетичного рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці». Кредитове сальдо по рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці» показує заборгованість підприємства робітникам і службовцям на перше число кожного за звітним місяця.
Заробітна плата є одним з елементів витрат виробництва і однією за важливих статей собівартості продукції. Щоб включити її до складу витрат, уся нарахована у розрахункових і розрахунково - платіжних відомостях заробітна плата групується за напрямами витрат (цехів, дільниць, інших структурних підрозділів) у спеціальній відомості.
Нарахування сум заробітної плати та її розподілу відображується такими бухгалтерськими проводками:
нарахування заробітної плати робітникам основного виробництва, по виробництву напівфабрикатів: Дебет рахунку 230 «Виробництво», Дебет рахунку 250 «Напівфабрикати», Кредит рахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі»;
заробітна плата робітників, нарахована за догляд, обслуговування та ремонт обладнання цехів основного виробництва: Дебет рахунку 104 «Машини та обладнання», Кредит рахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі»;
заробітна плата інженерно - технічних працівників, службовців і обслуговуючого персоналу: Дебет рахунку 910 «Загальновиробничі витрати», Кредит рахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі»;
заробітна плата адміністративно - управлінського і обслуговуючого персоналу заводоуправління (управління іншим підприємством): Дебет рахунку 920 «Адміністративні витрати», Кредит рахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі»;
заробітна плата працівників за підготовчі до виробництва роботи, в сезонних галузях промисловості, за освоєння нових технологій, за виконаний капітальний ремонт тощо: Дебет рахунку 390 «Витрати майбутніх періодів», Кредит рахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі»;
суми нарахованої допомоги по тимчасової непрацездатності: Дебет рахунку 652 «Розрахунки по страхуванню», Кредит рахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі».
Нараховані суми заробітної плати основним виробничим робітником, зайнятим безпосередньо виробництвом продукції, відображаються по дебету рахунку 23 «Виробництво» (коли підприємство не використовує рахунки класу 8) або рахунку 81 «Витрати на оплату праці» (при використанні рахунку класу 8) і кредиту рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці».
По кредиту рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці», субрахунок 1 «Розрахунки по заробітній платі», ураховуються нарахування заробітної плати, нарахування заробітної плати за час чергових відпусток, допомоги з тимчасової непрацездатності, премії з фонду матеріального заохочення та інші виплати.
По дебету рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці», субрахунок 1 «Розрахунки по заробітній платі», відображаються виплачені суми заробітної плати, премій, допомога з тимчасової непрацездатності, депоновані суми, а також суми втримань податків, платежів за товари, придбані в кредит, по виконавчих документах та інші втримання, установлені законодавством України.
Видача заробітної плати з каси оформляється бухгалтерським проведенням: Дебет рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці», Кредит рахунку 30 «Каса».
Не видана у встановлений строк раніше нарахована заробітна плата (через неявку одержувачів) переноситься з дебету рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці», субрахунок 1 «Розрахунки по заробітній платі», у кредит рахунку 66, субрахунок 2 «Розрахунки з депонентами».
Облік депонованої суми заробітної плати ведеться у бухгалтерії в книзі обліку депонованої заробітної плати, заповнюваної за даними реєстру не виданої заробітної плати. Для кожного депонента в книзі відкривається окремий рядок. Книга ведеться в плині року й містить слідуючи дані: дату, табельний номер, прізвище, ім'я, по батькові депонента, депоновану суму й оцінки про видачу депонованої заробітної плати. Видана сума депонованої заробітної плати відображається в бухгалтерському обліку записом: Дебет рахунка 66, субрахунок 2 «Розрахунки з депонентами», Кредит рахунку 30 «Каса».
Деяку особливість має облік заробітної плати працівників за відпустку. Чергові відпустки працівникам надаються протягом року нерівномірно. Щоб забезпечити рівномірне протягом року віднесення на собівартість продукції сум на оплату відпусток, проводиться резервування цих витрат у розмірі планового відсотка від фактично нарахованої основної заробітної плати. При цьому резерв створюється не тільки на заробітну плату за час відпусток, але й на майбутні відрахування з її соцстраху. Заробітна плата за відпустки в частині, що відповідає виплаті преміальних винагород з фонду матеріального заохочення, не резервується.
На суму резерву на оплату майбутніх відпусток дебетуються рахунки, на які віднесена основна заробітна плата:
- робітником - дебет рахунку 23 «Виробництво»;
- іншому виробничому персоналу - дебет рахунку 91 «Загальвиробничі видатки»;
- адміністративному персоналу - дебет рахунку 92 «Адміністративні расходи»;
- персоналу, що здійснював збут продукції, - дебет рахунку 93 «Видатки на збут»;
- персоналу об'єктів с и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.