Здесь можно найти образцы любых учебных материалов, т.е. получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Нормативна база облку необоротних активв та їх класифкаця у бухгалтерському облку. Синтетичний та аналтичний облк основних фондв, методи нарахування амортизацї. Документування операцй з основними фондами та їх вдображення в регстрах облку.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Бухгалтерский учёт. Добавлен: 21.01.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Зміст

Вступ
Розділ 1. Облік необоротних активів
1.1 Теоретичні основи обліку необоротних активів
1.2 Література та нормативна база стосовно обліку необоротних активів
1.3 Класифікація необоротних активів для цілей бухгалтерського обліку
1.4 Синтетичний та аналітичний облік основних фондів
Розділ 2. Амортизація необоротних активів
2.1 Методи нарахування амортизації необоротних активів
2.2 Відображення операцій з необоротними активами в регістрах обліку
Розділ 3. Облік та амортизація необоротних активів на ВАТ «Модуль»
3.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
3.2 Організаційні аспекти бухгалтерського обліку на ВАТ«Модуль»
3.3 Метод нарахування амортизації необоротних активів на ВАТ «Модуль»
3.4 Документування операцій з основними фондами
Висновки
Перелік використаної літератури
Вступ

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил основні засоби (необоротні активи) , як і раніше, залишаються чи не найголовнішим фактором виробництва. Від рівня технічної озброєності залежать і якість продукції, і продуктивність праці, і навіть показники рентабельності. Сьогодні будь-яке виробниче підприємство використовує досить широку номенклатуру основних засобів. Розвиток основних засобів як знарядь праці, засобів виробництва, призвів до необхідності класифікації їх за спільними ознаками. Основні засоби вимагають чіткого і точного обліку, причому відображаються вони не лише у бухгалтерських реєстрах, а й у фінансовій звітності.
Як відомо, основні фонди завжди були найважливішим при розвитку продуктивних сил та зіграли вирішальну роль у науково-технічному прогресі глобального масштабу. Необоротні активи були і залишаються як знаряддям, так і предметом праці. Вони приймають безпосередню участь при виготовленні продукції. Ткацькі та металообробні верстати, будівлі, транспортувальні засоби - всі ці вкрай необхідні для суспільства речі і є основними засобами. Без них неможливе виробництво та споживання, життя та побут людства без існування всього того що називається основними фондами були б вкрай незручними.
Перші більш змістовні видання про бухгалтерський облік, у тому числі й основних засобів, було видано близько сотні років тому. Створили та видали їх економісти-практики, що досліджували тоді проблеми виробництва та шукали шляхи до його розвитку і раціоналізації. З плином часу змінювались та вдосконалювались критерії оцінювання, вимоги, методи обліку засобів та продуктів виробництва.
Нині існують потужні праці відомих у світі економістів, що займаються питаннями бухгалтерського обліку в Німеччині та США, Індії та Ізраїлі, Великобританії та навіть африканського континенту. Серед провідних учених світу є й українські фахівці, які багато років займаються вивченням специфіки обліку заробітної плати, формування статутних капіталів, тих же основних фондів, яким присвячена дана курсова робота. Деякі з них навіть присвятили розвиткові та вдосконаленню обліку все життя. Найвідомішими на Україні вченими є Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Ткаченко, Ю.С. Цал-Цалко, В.В. Сопко та ряд інших відомих в Україні та за її межами фахівців.
Предметом дослідження у курсовій роботі виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів обліку та амортизації необоротних активів, а об'єктом - господарська діяльність ПП “Валіс”, яке займається виготовленням устаткування для переробної, харчової промисловості, а також будь-якого нестандартне обладнання.
Для досягнення поставленої мети в роботі поставлені для вирішення наступні завдання:
- провести огляд нормативної бази та виявити проблемні питання щодо обліку та амортизації необоротних активів;
- дослідити особливості організації бухгалтерського обліку на підприємстві;
- створити економічно обґрунтовану та достовірну інформацію про економічну ефективність використання основних фондів;
Метою курсової роботи є вивчення законодавчої та нормативної бази, що існує в Україні та стосується питань необоротних активів, дослідження організаційно-економічної характеристики та фінансово-господарських показників діяльності підприємства, аналізу ефективності використання основних засобів та методів нарахування амортизації.
Розділ 1. Облік необоротних активів

1.2 Література та нормативна база стосовно обліку необоротних
активів

У нинішній час випущено немало методичної літератури та наукових праць щодо висвітлення економічної суті необоротних активів, вивчення методів нарахування зносу та амортизації, особливостей бухгалтерського обліку основних фондів та їх похідних.
В Україні учбові заклади, промислові підприємства, установи та організації користуються методичною та науковою літературою з висвітлення економічних питань, пов'язаних з основними засобами, що розроблена та видана українськими вченими чи економічними інститутами як такою що відповідає внутрішнім українським стандартам.
Разом з тим у освіті використовується й література іноземного походження, у якій висвітлюються механізми впливу основних засобів на виробничий процес, система їх відтворення, методи підвищення ефективності їх використання. Дані питання є дійсними для економіки будь-якої країни світу і тому можуть бути і використовуються для вивчення в Україні. Та при цьому приоритетною для економічного вивчення основних засобів є наукові праці саме українських вчених.
Сучасний рівень розвитку бухгалтерського обліку вимагає глибоких фахових знань як самого бухгалтерського обліку, так і економіки в цілому. Сучасний бухгалтер повинен мати загальноекономічні знання, розбиратись в питаннях фінансового та трудового права, податкової системи, орієнтуватись у виробничих процесах на підприємстві. Як ті, що готуються стати бухгалтерами, так і ті, що ними уже працюють, мають користуватись спеціальною літературою, що необхідна у роботі - підручниками, тлумачними словниками, нормативно-законодавчими актами відповідно до національних стандартів.
1.3 Теоретичні основи обліку необоротних активів

За прийнятою в Україні бухгалтерською методологією основні фонди або необоротні активи - це ті матеріальні активи, які підприємство утримує за власний кошт з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг виробничого чи невиробничого характеру, надання в оренду іншим організаціям чи окремим фізичним особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких становить більше одного року ( або операційного циклу, якщо він триваліший за один рік ) [1, с.2].
Об'єктом основних фондів може бути закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно об'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно [6, с.7].
До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, які, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т. п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди, електромережі, трубопроводи і ін.), служать для зберігання і переміщення предметів праці.
До складу основних невиробничих фондів промисловості відносяться такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі сади і ясла, школи, лікарні і інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення), які знаходяться у веденні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва) [6, с.32].
Основні виробничі фонди промисловості - це засоби праці, які беруть участь в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на продукцію, що виготовляється, частинами у міру зношення.
1.4 Синтетичний та аналітичний облік основних фондів

Синтетичний облік основних фондів. Для обліку основних засобів новим Планом рахунків призначені рахунки: 10 "Основні фонди" і 13 "Знос необоротних активів". Виділений рахунок 11 "Інші необоротні активи", сальдо якого разом з сальдо рахунка 10 "Основні фонди" відображаються в балансі загальною сумою за статтею "Основні фонди".
Бухгалтерський облік основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємств, за сумою витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією основних засобів, ведеться на рахунку 10 "Основні фонди" із застосуванням субрахунків (рахунків другого порядку).
На субрахунку 101 "Земельні ділянки" ведеться облік земельних ділянок.
На субрахунку 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель" ведеться облік капітальних вкладень на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).
На субрахунку 103 "Будинки та споруди" ведеться облік руху та наявності будівель, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, включаючи частини будівель.
На субрахунку 104 "Машини та обладнання", 105 "Транспортні фонди", 106 "Інструменти, прилади та інвентар" ведеться облік руху та наявності автомобілів включаючи вузли і запасні частини, якими вони комплектуються (двигуни, мости, запасні колеса, підйомники, інструмент, інвентар тощо), меблів, побутових електронних, оптичних, електромеханічних приладів та інструментів, електронно-обчислювальних та інших машин для автоматичної обробки інформації, інформаційних систем, телефонів, мікрофонів, рацій, іншого конторського (офісного) обладнання, устаткування та приладдя до них.
На субрахунках 107 "Робоча і продуктивна худоба", 108 "Багаторічні насадження" здійснюється облік відповідно робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.
На субрахунку 109 "Інші основні фонди" ведеться облік руху і наявності інших основних засобів, що не відображені на субрахунках 101-108.
У новому Плані рахунків для окремих видів основних засобів застосовується специфічний або спрощений порядок обліку. Новим є те, що малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), термін експлуатації яких перевищує один рік, відображаються у складі необоротних активів на субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", по яких нараховується знос. У Балансі сальдо рахунків 10 "Основні фонди" і 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображається загальною сумою за статтею "Основні фонди".
На дебеті рахунка 10 "Основні фонди" відображається .собівартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді, а на кредиті - собівартість основних засобів, що вибули у звітному періоді. Дебетове (і тільки) сальдо означає суму на звітну дату собівартості власних об'єктів основних засобів, що знаходяться у розпорядженні підприємства. [9, с. 176]
Аналітичний облік основних фондів ведеться по кожному об'єкту за допомогою карток обліку руху основних засобів (форма 03-8) -- загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю, замість 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" (для будов і споруд) і 03-7 "Опис інвентарних карток обліку основних засобів" (для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю).
Кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкта: типова форма 03-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів", "Акт на списання основних засобів" форма 03-3 тощо.
На підприємствах, що мають невелику кількість об'єктів, аналітичний облік основних засобів ведуть за допомогою інвентарних книг.
Для контролю за зберіганням інвентарних карток складають в одному примірнику "Опис інвентарних карток обліку основних засобів" (типова форма 03-7) у розрізі класифікаційних груп.
Для пооб'єктного обліку основних засобів в місцях їх знаходження, експлуатації ведуться інвентарні списки основних засобів (типова форма 03-9), в яких вказуються інвентарний номер, повна назва і первісна вартість об'єкта, вибуття (переміщення). [9, 183]
Аналітичний облік основних засобів відображає технічну та економічну характеристики об'єкта, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінку (індексацію), а також норму, амортизаційних відрахувань (норму зносу). В аналітичному обліку відображають усі зміни, що сталися за час експлуатації основних засобів.
Залишкова вартість окремих інвентарних об'єктів основних засобів, що обліковуються на субрахунку 103 "Будинки та споруди", визначається як різниця між вартістю окремого інвентарного об'єкта та сумою зносу цього окремого інвентарного об'єкта.
Залишкова вартість груп основних засобів, облік вартості яких ведеться на субрахунках 105 "Транспортні засоби" і 109 "Інші основні фонди", визначається як різниця між вартістю цих груп та сумою їх зносу (рахунок 13 "Знос необоротних активів").
Бухгалтерський облік витрат на виготовлення, спорудження, придбання інвентарних об'єктів основних засобів, їх реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння, а також витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (по кожному кар'єру, шахті, свердловині) здійснюється на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".
Бухгалтерський облік зносу необоротних активів ведеться на пасивному рахунку № 13 "Знос необоротних активів", на якому відкрито субрахунки:
№ 131 "Знос основних засобів"
№ 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів"
№ 133 "Знос нематеріальних активів".
Нарахування зносу здійснюється за рахунок витрат виробництва (витрат обігу у торгівлі). Документами, що підтверджують право на списування нарахованого зносу на витрати, є Акт введення в експлуатацію основних засобів.[9, 185]
1.5 Класифікація необоротних активів для цілей бухгалтерського
обліку

Згідно системи бухгалтерського обліку і звітності України основні фонди можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом.
За функціональним призначенням розрізняють:
виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва;
невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.
За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку тощо [6, с. 16].
Більша частина основних засобів належить до галузі "Промисловість". Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажні роботи, утримання дитячих установ тощо) зумовлює необхідність обліку основних фондів, що належать до інших галузей господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери тощо), які перебувають на балансі промислового підприємства, належать до галузі "Будівництво", підсобного сільського господарства - до галузі "Сільське господарство" тощо.
У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку основні фонди промислових підприємств поділяються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства та невиробничі.
До промислово-виробничих основних фондів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми, інші основні фонди.
Невиробничі основні фонди безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні фонди невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення [6, с. 19].
За використанням основні фонди поділяються на діючі (всі основні фонди, що використовуються у господарстві), недіючі (ті; що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).
Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні фонди можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень [6, с. 20].
Орендовані основні фонди відображаються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.
Розподіл та класифікація видів основних фондів за певними ознаками (за функціональним призначенням, за використанням, за належністю) проводиться з метою зручності порівняння їх економічного ефекту, аналізу використання цих фондів та пошуку необхідної інформації про них. Класифікація основних фондів у бухгалтерському обліку дозволяє при потребі виділити ті види з них, які задовольняють певним критеріям та систематизувати весь перелік основних фондів, які є на балансі підприємства.
Розділ 2. Амортизація необоротних активів

2.1 Методи нарахування амортизації необоротних активів.

У процесі виробництва як і основні засоби, так і не матеріальні активи втрачають свою вартість і у вигляді амортизаційних відрахувань переносять її на створювані на підприємстві продукцію, роботи, послуги, а також окремою статтею входять до складу адміністративних та інших витрат.
Порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань основних фондів і нематеріальних активів визначено як податковим законодавством, так і П(С)БО №7 «Основні засоби» та «П(С)БО №8 «Нематеріальні активи».
Амортизація основних фондів та інших необоротних активів нараховується з застосуванням наступних методів:
· прямолінійного (прямолінійного списання);
· зменшення залишкової вартості;
· прискореного зменшення залишкової вартості;
· кумулятивного (суми чисел років);
· виробничого (метод суми одиниць продукції) [1, с. 8].
Також підприємства за своїм розсудом можуть застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Однак застосування норм і методів амортизації основних фондів, передбачених податковим законодавством, ніяким чином не дозволить наблизити бухгалтерський і податковий облік основних засобів, адже нарахування амортизації -- це тільки одна з операцій з основними засобами.
Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі); (Абзац другий підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-І\/ від 24.12.2002)
група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; (Абзац третій підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-ІУ від 24.12.2002)
група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4. (Абзац четвертий підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 349-ІУ від 24.12.2002)
група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). (Підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 доповнено абзацом згідно із Законом N 349-ІУ від 24.12.2002, в редакції Закону N 2505-ІУ від 25.03.2005)
Згідно податкового обліку, що регулюється законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):
група 1-2 відсотки;
група 2-10 відсотків;
група 3-6 відсотків;
група 4-15 відсотків.
Що стосується методів нарахування амортизації, запропонованих у П(С)БО 7, то їх можна умовно розбити на два види:
- методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;
- метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єктів основних засобів, а саме виробничий метод нарахування амортизації.
Розглянемо особливості застосування кожного з цих методів.
При використанні прямолінійного методу вартість об'єкта основних засобів списують однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.
Річна сума амортизації визначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний термін використання об'єкта основних засобів:
А = С / Т,
де А -- сума амортизаційних відрахувань, грн.;
С -- амортизована вартість об'єкта, грн.;
Т -- очікуваний термін використання об'єкта.
Метод прямолінійного списання, як правило, використовується у відношенні об'єктів основних засобів, стан яких залежить винятково від терміну корисного використання і не піддано впливу інших факторів. До таких основних засобів, зокрема, відносяться будинки, спорудження, меблі і т.д.
Характеризуючи метод прямолінійного списання, не можна не відзначити його переваги в простоті розрахунку і рівномірності розподілу сум амортизації між обліковими періодами, простоті і точності розрахунків. Його використання особливо доцільно, коли ступінь експлуатації об'єкта основних засобів у кожному звітному періоді залишається незмінної. Він передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об'єкта щорічно.
Однак недоліком такого методу є то, що при його використанні не враховується моральний знос, а також не дається реальна оцінка виробничим потужностям основних засобів у різні роки експлуатації. Практика показує, що знос машин збільшується в перші роки їхньої експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а в останні роки експлуатації знос машин знову зростає. Що стосується морального зносу машин, то він також нерівномірний. Застосування даного методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основних засобів на знову створений продукт, у результаті чого утвориться недоамортизація основних засобів, що є прямим збитком підприємства [11, с. 23].
Метод зменшення залишкової вартості. Суть даного методу полягає у визначенні річної суми амортизації об'єкта основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об'єкта на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на норму річної амортизації:
А = З * Н
де А -- сума амортизаційних відрахувань, грн.;
Сд -- залишкова вартість об'єкта основних засобів, грн.;
Н -- річна норма амортизації (у частках).
Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації припускає наявність ліквідаційної вартості амортизованого об'єкта основних засобів. У противному випадку об'єкт основних засобів буде цілком амортизовано протягом одного року. Це випливає з формули розрахунку норми амортизації.
Відзначимо, що відповідно до П(С)БО 7 базою для нарахування амортизації при використанні даного методу є залишкова вартість на початок звітного чи року первісна вартість на дату початку нарахування амортизації. З цього випливає, що, починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основних засобів до кінця звітного року, у якому був уведений такий об'єкт, базою для нарахування амортизації буде його первісна вартість. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію в липні, то починаючи із серпня по грудень (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об'єкта на норму амортизації. Починаючи із січня наступного звітного року, сума амортизації об'єкта основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об'єкта на норму амортизації.
При використанні даного методу нарахування амортизації можлива ситуація, при якій залишкова вартість об'єкта наприкінці запланованого терміну експлуатації не буде дорівнює ліквідаційної вартості. Такі розбіжності будуть виникати у випадку, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію в середині звітного періоду. Однак це не повинно стати причиною для сумнівів, тому що нарахування амортизації було не з початку звітного року, а із середини, і за всіма правилами математики така різниця повинна була виникнути. У цьому зв'язку підприємство може прийняти рішення про зміну терміну амортизації і доамортизувати частину вартості, що залишилася, чи ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю [11, с. 25].

Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

При такому методі річна сума амортизації визначається виходячи з залишкової вартості об'єкта на початок звітного чи року первісної вартості на дату початку нарахування амортизації по введеним протягом року об'єктам і подвоєній річній нормі амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об'єкта.

Норма амортизації в даному випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при застосуванні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання.

Даний метод нарахування амортизації, а саме при розрахунку норми річної амортизації, не припускає обов'язкової наявності ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта наприкінці періоду його експлуатації була не менше, ніж його ліквідаційна вартість [11, с. 25].

Кумулятивний метод. Річна сума амортизації по цьому методі визначається як добуток амортизованої вартості і кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується розподілом числа років, що залишаються до кінця очікуваного терміну служби об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років -- це результат підсумовування порядкових номерів того років, протягом яких функціонує об'єкт.

Річна норма амортизації визначається як співвідношення терміну служби, що залишився, (на початок звітного року) і суми чисел років.

У нашому прикладі ця норма складає:

· у 1-й рік експлуатації -- 4/10;

· в 2-й рік експлуатації -- 3/10;

· у 3-й рік експлуатації -- 2/10;

· у 4-й рік експлуатації -- 1/10.

Слід зазначити, що застосування методу зменшення залишкової вартості, а також кумулятивного методу визначення сум амортизації є найбільш прогресивним з погляду методології бухгалтерського обліку. Доцільність використання цих методів пояснюється наступним:

1) найбільша інтенсивність використання основних засобів доводиться на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і морально ще нові;

2) накопичуються грошові кошти для заміни об'єкту, що амортизується, у разі його морального старіння і інфляції;

3) забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, що амортизуються, доводяться на останні роки використання таких об'єктів без відповідного збільшення витрат виробництва за рахунок того, що сума амортизації, що нараховується, в ці роки зменшується.

Виробничий метод. Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарного вироблення об'єкту за весь період його експлуатації у відповідних одиницях вимірювання (одиницях виробленої продукції, відпрацьованому годиннику, кілометрах пробігу і ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного об'єму продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням вартості об'єкту основних засобів і передбачуваного об'єму продукції (робіт, послуг), що амортизується, за весь термін корисного використання такого об'єкту основних засобів. Як вже наголошувалося, що амортизується вартістю об'єкту основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Розглянемо застосування виробничого методу нарахування амортизації на умовних прикладах.

Припустимо, об'єкт основних засобів було придбано для виготовлення 90000 одиниць продукції. Первинна вартість об'єкту складає 30000 грн., ліквідаційна вартість - 3000 грн. Тоді виробнича ставка амортизації складе:

(30000 грн. - 3000 грн.) : 90000 одиниць = 0,3 грн./од.

У перший місяць експлуатації виготовлено 2500 одиниць продукції. При цьому сума амортизаційних відрахувань за цей місяць складе:

0,3 грн./од. х 2500 одиниць = 750 грн.

Розглянемо наступний приклад. Припустимо, придбано автомобіль вантажопідйомністю більше 2 тонн з передбачуваним пробігом до 400000 кілометрів. Первинна вартість автомобіля складає 15000 грн., ліквідаційна - 1500 грн. У звітному періоді пробіг складає 5000 кілометрів.

Виходячи з приведених даних, сума амортизаційних відрахувань в звітному періоді складе

5000 км х (15000 грн. - 1500 грн.) : 400000 км = 168,75 грн.

Відзначимо, що при використанні виробничого методу сума амортизації, яка визнається витратами звітного періоду, і балансова вартість об'єкту при використанні даного методу змінюються порівняно з попереднім періодом прямо пропорц и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.