На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Роль значення валових доходв валових витрат в сучасних умовах, змст їх облку, аналзу та аудиту. Особливост подлу облку валових доходв валових витрат на податковий та бухгалтерський. Аналз валових доходв витрат ХОДС УСК ВАТ Гарант-АВТО

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Бухгалтерский учёт. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2010. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УАБС
До захисту допускаю:
завідувач кафедри обліку
і фінансів, д.е.н., професор
В.М. Тимофеєв
ДИПЛОМНА РОБОТА
ОБЛІК, АНАЛІЗ І АУДИТ ВАЛОВИХ ДОХОДІВ І ВАЛОВИХ ВИТРАТ
Керівник роботи,
викладачМ.О. Катречко
Консультант з питань використання
економіко-математичних методів,
к.т.н., доцентЛ.Д. Філатова
Консультант з питань використання
інформаційних систем і технологій,
к.т.н., доцентА.М. Макаренко
Консультант з питань охорони праці,
ст. викладачА.В. Марков
Студент факультету банківської справи,
обліку і фінансів, V курсу, групи 57-ОА-с
спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”В.О. Тарасенко
Харків 2009
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоритичні основи формування валових доходів і валових витрат в страховій компанії
1.1 Економічна сутність обліку валових доходів і валових витрат
1.2 Нормативно-правове регулювання обліку валових доходів і валових витрат страхової компанії
1.3 Аудит операцій з обліку валових доходів і валових витрат
1.4 Характеристика компанії (аналіз компанії: відшкодування, платежі, чисельність, обороти)
Розділ 2. Діюча система обліку, аналізу та аудиту валових доходів і валових витрат
2.1 Аналіз валових доходів і валових витрат
2.2 Фактичний і документальний контроль обліку і контролю валових доходів і валових витрат
2.3 Використання регресійного аналізу в управлінні витратами страхової компанії
2.4 Використання ПЕОМ для автоматизації обліку валових доходів і валових витрат
Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку, аналізу і аудиту валових доходів і валових витрат
3.1 Узагальнення результатів аналізу валових доходів і валових витрат
3.2 Вдосконалення обліку валових доходів і валових витрат
3.3 Шляхи підвищення ефективності використання валових доходів і зниження валових витрат
3.4 Оцінка ефективності втілення рекомендацій і пропозицій в ХОДС УСК ВАТ «Гарант-АВТО»
Розділ 4. Охорона праці
4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці
4.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика
4.3 Розрахунок повітрообміну за надлишком тепла в кабінеті бухгалтерії
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УАБС
Кафедра обліку і фінансів
ЗАВДАННЯ ДО ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
Студент Тарасенко Валентина Олексіївна
Факультету банківської справи, обліку і фінансів, курсу V групи 57-ОАс
Спеціальності 7.050104 «Фінанси»
Тема ДР: Облік, аналіз і аудит валових доходів і валових витрат
затверджена наказом від „__” ________________ 200__ р. №_________
База переддипломної практики ХОДС УСК ВАТ «Гарант-АВТО»
Строк здачі дипломної роботи__________________________________
Вихідні дані:
а) анотація до теми;
б) список основної літератури;
в) матеріали переддипломної практики.
Графік виконання роботи
Назва розділів роботи
Дата закінчення
Вступ
Розділ 1 ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ВАЛОВИХ ДОХОДІВ І ВАЛОВИХ ВИТРАТ В СТРАХОВІЙ КОМПАНІЇ
Розділ 2 ДІЮЧА СИСТЕМА ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ВАЛОВИХ ДОХОДІВ І ВАЛОВИХ ВИТРАТ
Розділ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І АУДИТУ ВАЛОВИХ ДОХОДІВ І ВАЛОВИХ ВИТРАТ
Розділ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Короткі методичні вказівки до теми ______________________________
_____________________________________________________________
Перелік графічного матеріалу____________________________________
_____________________________________________________________
Керівник роботи ________________ / ________________ /
Підпис П.І.Б.
Консультант з питань використання економіко-математичних методів________________/________________/
Консультант з питань використанняінформаційних систем і технологій________________ / ________________ /
Консультант з питань охорони праці ________________ / ________________ /
Дата видачі завдання „___” ________ 200_ р.
Завдання прийнято до виконання________________/ ________________/
Дата отримання завдання „___” ________ 200_ р.
Анотація
В умовах становлення і розвитку ринкової економіки в Україні зростає роль податкового, бухгалтерського обліку, економічного аналізу та аудиту діяльності страхової компанії, як складової частини системи економічної інформації і керування. Валові доходи і валові витрати становлять значну частину податкового обліку і відображаються в декларації про доходи (прибуток) страховика. Необхідність існування податкового підходу обумовлена невідповідністю подання в бухгалтерському і податковому обліку валових доходів, витрат і фінансових результатів. Саме формування валових доходів і валових витрат, їх облік, аналіз і аудит мають велике значення для ведення податкового обліку страхових компаній. Тому питанню організації обліку валових доходів і валових витрат приділяється велика увага.
Об'єктом дослідження дипломної роботи є виробнича діяльність страхової компанії, предметом - методи обліку, аналізу і аудиту валових доходів і валових витрат.
Метою дипломної роботи є вивчення діючого обліку (його поділ на податковий та бухгалтерський), аналізу і аудиту валових доходів і валових витрат досліджуваної страхової компанії та розробка пропозицій і рекомендацій по удосконаленню обліку, аналізу і аудиту їхнього ефективного використання.
Мета дипломної роботи визначила необхідність вирішення таких задач: визначити роль та значення валових доходів і валових витрат в сучасних умовах; визначити, чи правильно поділили облік валових доходів і валових витрат на податковий та бухгалтерський; розкрити зміст обліку, аналізу та аудиту валових доходів і валових витрат; визначити особливості обліку та аудиту валових доходів і валових витрат; провести аналіз валових доходів і валових витрат; розробити напрямки вдосконалення щодо аудиту валових доходів і валових витрат.
Методи дослідження - системний підхід, методи економічного аналізу, математичної статистики і теорії оптимальних рішень.
Основні результати дослідження: розглянуто теоретичні основи валових доходів і валових витрат; розкрито роль та значення; визначено зміст аудиту в сучасних умовах господарювання; викладено особливості організації обліку валових доходів і валових витрат в страховій компанії; проведено аналіз валових доходів і валових витрат у системі контролю; узагальнено результати аудиту валових доходів і валових витрат; визначено напрями вдосконалення внутрішньогосподарського контролю доходів і витрат та запропоновано шляхи їх зниження.
Робота складається із вступу, чотирьох розділів та висновків; містить 112 сторінок, 6 рисунків, 11 таблиць, наукових джерел інформації 101. У додатку наведено альбом графічного матеріалу у вигляді презентацій.
Ключові слова: ВАЛОВИЙ ДОХОД, ВАЛОВІ ВИТРАТИ, СКОРИГОВАНИЙ ВАЛОВИЙ ДОХОД, ОБЛІК, АНАЛІЗ, АУДИТ, СТРАХОВА КОМПАНІЯ.
Вступ
Ефективність функціонування компанії залежить не лише від обсягу одержуваного прибутку, а й від характеру його розподілу. В бухгалтерському обліку діяльності компанії потрібно розрізняти поняття валових доходів, валових витрат. Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку було досягнуто оптимальності в задоволенні інтересів держави, компанії і працівників. Держава зацікавлена одержати якомога більше прибутку до бюджету. Керівництво компанії прагне спрямувати більшу суму прибутку на розширення відтворення. Акціонери і працівники зацікавлені у збільшенні їхньої частки у використанні прибутку.
Проте якщо держава обкладає компанію дуже високими податками, то це не стимулює її розвитку, у зв`язку з чим скорочується обсяг реалізації страхових послуг і зменшується надходження коштів до бюджету. Те саме може статися, якщо всю суму прибутку використати на виплату дивідендів акціонерам компанії. У цьому разі в перспективі зменшиться надання страхових послуг, оскільки не оновлюватимуться основні фонди, скоротиться власний капітал, що в кінцевому підсумку може стати причиною банкрутства компанії. Якщо ж зменшується частка дивідендних виплат у використанні прибутку, то це, у свою чергу, призведе до зниження інвестиційної привабливості компанії. Тому в компанії має бути знайдено оптимальний варіант розподілу прибутку. Велику роль у цьому має відіграти аналіз господарської діяльності.
Облік валових доходів, валових витрат ведеться без застосування рахунків, проте з використанням даних бухгалтерського обліку.
На сьогоднішньому етапі розвитку бухгалтерського обліку роль бухгалтера не зводиться тільки до чіткого виконання інструкцій та вказівок. Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» йому надається широке коло для професійної творчості, розвитку його професійної думки.
Водночас із збільшенням прав зростає і відповідальність бухгалтера: користувачі інформації мають право вимагати пояснень, чим саме керувався бухгалтер при вирішенні спірних питань. Невипадково потрібно більше часу присвячувати розгляду проблем вибору форми та методу обліку, формуванню облікової політики компанії.
Значна увага повинна приділятися і питанням оцінки, яка в Україні традиційно зводилась до собівартості. Сьогодні потрібно навчитись застосовувати різноманітні методики оцінювання.
Також, основним питанням, що потребує нового осмислення є облік валових доходів та валових витрат.
Формування бухгалтерського і податкового обліку ставить питання визначення валових доходів і валових витрат на якісно новий рівень. Мета компанії націлена на одержання прибутку, який «є основним рушійним моментом компанії». Тому не випадково в центрі уваги спеціалістів знаходиться вибір процедури та методологічних підходів до його обліку
Ці обставини і зумовили вибір теми роботи. Актуальність проблеми, її теоретична і практична значущість визначили мету та основні напрями дослідження.
Метою роботи є висвітлення ведення обліку валових доходів і валових витрат в умовах застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядку складання декларації про доходи (прибуток) страховика, поділ обліку валових доходів і валових витрат на бухгалтерський і податковий облік.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання роботи: ознайомитись з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та визначити економічний зміст валових доходів і валових витрат ; систематизувати та вивчити класифікацію діяльності компанії; ознайомитись з формуванням та порядком визначення валових доходів і валових витрат; чи потрібно було розділяти облік валових доходів і валових витрат на бухгалтерський і податковий?
Об'єктом дослідження виступає Харківська Обласна Дирекція Страхування Українська Страхова Компанія Відкритого Акціонерного Товариства «Гарант-АВТО» (далі компанія), що займається страхуванням автомобілів.
Теоретичною та методологічною основою є законодавчі акти, нормативно-правові документи, що регулюють та регламентують роботу компаній, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку, фінансової звітності.
Розділ 1. Теоритичні основи валових доходів і валових витрат в страховій компанії
1.1 Економічна сутність обліку валових доходів і валових витрат
З прийняттям змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до системи оподаткування внесено ґрунтовні зміни, стався розкол бухгалтерського обліку валових доходів і валових витрат на бухгалтерський і податковий обліки [15].
Введення нового, недостатньо обґрунтованого, експериментально не перевіреного й не відпрацьованого обліку валових доходів і валових витрат привело до значного ускладнення народногосподарського обліку в Україні, до непродуманого поєднання системного бухгалтерського обліку з елементами несистемного податкового обліку.
В статті «Про бідного бухгалтера замовте слово» один із провідних спеціалістів України з бухгалтерського обліку і контролю доктор економічних наук, професор З. Гуцайлюк не без підстав стверджував: «Найбільшою шкодою, завданою підприємцям, є розробка «теоретичних основ» та практичне впровадження податкового обліку. Як кажуть світ такого не бачив… Просто податківці полегшили собі завдання, спростивши трудомісткість перевірки» …І далі: «У всьому світі облік насамперед обслуговує управління виробничо-господарськими процесами, є його інформаційним забезпеченням. А в Україні обслуговує насамперед податкову адміністрацію». Правильно написали, нічого не додаси [94].
Для розрахунку суми прибутку до оподаткування необхідно вести окремий податковий облік, який відрізняється від бухгалтерського за деякими ознаками [Додаток А].
Поняття «валові доходи» і «валові витрати» не є аналогічними витратам виробництва та обігу і доходам від реалізації та позареалізаційних операцій. Тому балансовий прибуток і прибуток за декларацією про доходи страховика стали різними величинами [4].
З метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих в перестрахування, повернутих страхувальниками надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку, що не мають статусу юридичної особи [5].
Датою збільшення валового доходу від страхової діяльності вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата зарахування коштів на банківський рахунок, оприбуткування в касу або дата виникнення у страховика страхових зобов'язань перед страхувальником, тобто дата набуття чинності договорами страхування і перестрахування [6].
До складу валового доходу страхової компанії, що оподатковується за ставкою 3 % не включаються доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, нагромаджених протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування життя на території України або за її межами [].
Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків на території України, оподатковується за ставкою 15 % у джерела їх виплат за рахунок таких виплат.
Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від страхування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 25 % у джерела їх виплат за рахунок таких виплат.
Згідно із законом України «Про страхування» нерезиденти не можуть здійснювати страхування на території України, тобто існує неузгодженість у названих законодавчих актах.
Водночас слід звернути увагу на те, що підвищенні ставки оподаткування доходів нерезидентів від страхової діяльності в Україні створюють сприятливі умови для діяльності українських страховиків на внутрішньому страховому ринку [6].
Звільняється від оподаткування валовий дохід страхових компаній, пов'язаний зі страхуванням життя фізичної особи, що передбачає страхову виплату в разі таких страхових випадків:
смерть застрахованої особи;
рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою;
дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або досягнення нею віку, визначеного договором страхування. У цьому випадку строк дії договору не повинен бути меншим від 120 календарних місяців. Договір не може передбачити часткових виплат до закінчення строку його дії або настання страхового випадку. (На перехідний період 2008 року строк дії договору зі страхування життя громадян віком до 50 років встановлюється від 60 календарних місяців) [78].
Якщо договір страхування життя буде розірваний достроково і це не пов'язано зі смертю застрахованої особи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню в оподатковуваному періоді, протягом якого відбулося розірвання договору.
При цьому використовується ставка податку в розмірі 6 %. Доходи від страхування фізичних осіб на інших умовах, окрім щойно перелічених, оподатковуються за ставкою в розмірі 3 % [77].
Крім доходів від страхової діяльності страховики можуть одержувати доходи з інших джерел: прибуток від продажу цінних паперів; доходи від здійснення операцій з оперативного лізингу, оренди землі та приміщень; доходи від торгівлі борговими зобов'язаннями і вимогами у вигляді суми нарахованих відсотків за кредитно-депозитними операціями, доходи у вигляді додатної різниці від перерахунку у гривні іноземної валюти і дебіторської заборгованості в іноземній валюті; доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги і безкоштовно отриманих товарів; доходи від операцій з основними фондами і нематеріальними активами [57]. Ці доходи оподатковуються в загальному порядку. Тобто об'єктом оподаткування є прибуток, який обчислюється зменшенням валового доходу звітного періоду від зазначених операцій на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань при їх здійсненні [64].
Всі доходи та витрати по наданим страховим послугам обліковують в компанії в межах затверджених страхових тарифів (за обов'язковими видами страхування) та встановлених максимальних розмірів агентських винагород. Принципи нарахування та відповідності застосовуються в межах принципу обережності. При визначені у звітному періоді доходів компанія повинна бути впевнена в отриманні цих доходів та визначити їх точну суму [22].
При цьому до складу валових витрат, пов'язаних з отриманням доходів з інших джерел, не включаються витрати страхової компанії, які мають місце при здійсненні операцій з основної діяльності (страхування і перестрахування). Тобто потрібно вести окремий від основної діяльності облік доходів, що надходять з інших джерел .
У разі неможливості прямим підрахуванням визначити розмір амортизаційних відрахувань за основними фондами, що використовуються під час здійснення страхової та іншої діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням) у загальному валовому доході [31].
При оподаткуванні прибутку страхових компаній від іншої діяльності застосовується ставка 25 %. Податкове зобов'язання страховика - платника податку від діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, зменшується на суму сплаченого до бюджету податку на дивіденди. Схему оподаткування валового доходу і прибутку страховиків наведено у додатку Б [71].
Завдяки змінам в оподаткуванні результатів основної діяльності страховиків, тобто переходу до оподаткування валового доходу від страхової діяльності (крім доходу від страхування і перестрахування життя), розширюється самостійність страхових компаній у здійсненні фінансово-господарської діяльності, у формуванні поточних витрат, а отже, і прибутку. Одночасно перехід до оподаткування валового доходу замість прибутку підвищує відповідальність страховиків за поточні і кінцеві результати їхньої діяльності [33].
До складу валового доходу не включаються суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством; суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів; суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платником податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат [31].
Згідно з пп. 7.2.3 Закону про податок на прибуток до категорії валових витрат страховика, пов'язаних з одержанням доходів, які не пов'язані зі здійсненням операцій зі страхування або перестрахування обкладаються податком на прибуток в загальному порядку, не включаються витрати, понесені страховиком при здійсненні операцій зі страхування (перестрахування). Згідно зі ст. 31 Закону про страхування, до складу витрат страховика, пов'язаних зі страховою діяльністю, належать:
виплати страхових сум і страхових відшкодувань;
відрахування до централізованих страхових резервних фондів;
відрахування до технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;
витрати на проведення страхування;
інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.
Якщо на практиці достатньо просто відстежити витрати, перелічені в перших трьох пунктах цього переліку, то з витратами, зазначеними в четвертому і п'ятому пунктах, можуть виникнути деякі проблеми. Відповідно до п. 5.1
Порядку про складання про доходи страховика платник податку веде окремий облік витрат, пов'язаних з одержанням доходів, інших, ніж суми валових внесків. Згідно ж з п. 5.2 цього порядку, у разі неможливості шляхом прямого підрахунку визначити розмір витрат, пов'язаних з одержанням доходів від страхової діяльності і доходів з інших джерел, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов'язаних зі страховою діяльністю [3].
1.2 Нормативно-правове регулюваня обліку валових доходів і валових витрат страхової компанії
Для здійснення фінансово-господарської діяльності страховою компанією необхідно дотримуватися певних законодавчих та нормативних актів.
Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:
Цивільним кодексом України;
Законами та постановами Верховної Ради України;
Указами та розпорядженнями Президента України;
декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України
нормативними актами (інструкції, методики, положення накази), котрі ухвалено міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади та зареєстровано в Міністерстві юстиції України;
нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;
нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності було делеговано цим органам за рішенням Президента або Уряду України;
окремими нормативними актами колишнього Радянського Союзу та УРСР, які не було відмінено законодавством незалежної України.
Улітку 1992 року Укрдержстрах за участю провідних страхових компаній, утворених у період 1990--1992 років, подав до Кабінету Міністрів України перший проект Закону «Про страхування» [7], спрямований на узгодження позицій кількох причетних до страхової справи міністерств і відомств. У грудні 1992 року цей проект після узгодження повторно було внесено на розгляд Кабінету Міністрів України. Оскільки згідно з рішенням Верховної Ради України в цей період Уряд дістав право видавати декрети, які мали статус законів, зазначений проект було прийнято як декрет у травні 1993 року.
Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування» став фактично першим базовим законодавчим актом, який забезпечив системне правове регулювання страхової діяльності. Цей Декрет визначив базові терміни й поняття, пов'язані зі страховою діяльністю (ринком страхових послуг).
Декрет «Про страхування» міг розглядатися лише як проміжний законодавчий акт. Головний його недолік полягав у тому, що тут було зроблено спробу поєднати суперечливі положення: з одного боку, «держстрахові» принципи здійснення страхової діяльності, що базувалися на планово-адміністративній економіці, а з іншого -- принципи страхування в умовах ринку.
Наприклад, Декрет передбачав здійснення страхових виплат за рахунок страхових резервів, що відповідало ринковим принципам, не визначаючи фінансового механізму формування цих резервів, і суто адміністративно обмежував перераховування до резервів 50 % страхових платежів. Окрім того, Декрет над ліберально забороняв державі втручатися в діяльність страхових організацій, а водночас визначав державний орган, відповідальний за стан розвитку страхового ринку. I таких суперечностей було немало.
Отже, з розвитком ринкової економіки в Україні постала потреба ухвалити новий законодавчий акт, який повністю врегульовував би як понятійний апарат, так і порядок здійснення страхової діяльності (давно застосовуваний у розвинених країнах).
6 березня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про страхування», до якого 4.10.2001 р. Верховною Радою внесено зміни та доповнення. Він є головним законодавчим актом у цій галузі в нашій державі. Коли Закон було прийнято, Уряд упровадив низку підзаконних актів, зокрема постанов і розпоряджень, що регулюють окремі питання здійснення страхової діяльності.
Так, окремою постановою Уряду визначено порядок регулювання системи перестрахування в Україні. Зокрема, передбачається, що страховик, перестраховуючи в нерезидента свої зобов'язання, має зважати на певні обмеження, а саме: він може здійснювати таке перестрахування лише за наявності в нерезидента ліцензії від свого вітчизняного органу страхового нагляду, за відсутності порушень протягом певного часу та в разі виконання низки інших вимог. Прийнято також постанову Уряду стосовно правового регулювання діяльності посередників -- брокерів та агентів на страховому ринку. Насамперед передбачаються певні вимоги щодо реєстрації брокерів, обмеження діяльності посередників, зокрема щодо можливості прийому коштів страхувальника на власний рахунок, термінів укладання договору страхування з боку посередників, деяких інших моментів.
Окремою постановою Уряду визначено особливості функціонування товариств взаємного страхування.
Постановами Уряду регулюється порядок здійснення кожного виду обов'язкового страхування. Окремою постановою визначаються граничні розміри витрат на ведення справи у разі здійснення обов'язкового страхування, а також регулюються питання щодо створення державних і національних страхових компаній та обов'язкових об'єднань страховиків.
Розпорядженнями Уряду подаються окремі доручення щодо проведення експериментів у галузі страхування. 3 допомогою розпоряджень можуть вирішуватися й окремі питання регулювання тарифів, умов договорів тощо, коли це не суперечить законам України.
Нормативними актами міністерств і відомств -- інструкціями, положеннями, методиками, наказами, що реєструються в Міністерстві юстиції, деталізуються ті чи інші законодавчі норми. Це передусім стосується тих питань, які належать до сфери регулювання кількох відомств. Наприклад, такими актами регулюється порядок ведення бухгалтерської та статистичної звітності страховиків, здійснення з боку митних або правоохоронних органів спільного фінансового та страхового нагляду. Іноді такими актами затверджуються методики розрахунку страхових тарифів.
Облік валових доходів і валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку» [6], визначає платників податку на прибуток, об'єкт оподаткування, ставки податку, оподаткування операцій особливого виду, правила ведення податкового обліку, особливості оподаткування нерезидентів, порядок нарахування та строки сплати податку на прибуток.
Далі застосовується Порядок складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика Цей Порядок розроблено на підставі норм Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями) з урахуванням Перехідних положень Закону України від 24 грудня 2002 року N 349-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (та Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами і доповненнями).Порядок застосовується страховиками (резидентами)-юридичними особами, діяльність яких регулюється Законом України «Про страхування» 85/96-ВР та які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, а також їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, розташованими на території іншої територіальної громади (платники податку) [3].
На основі вище перелічених законодавчих і нормативних актів здійснюється облік валових доходів і валових витрат. З їх допомогою ведеться контроль за валовими доходами і валовими витратами страхової компанії.
1.3 Аудит операцій з обліку валових доходів і валових витрат
Метою аудиту є висловлення думки аудитора щодо достовірності, об'єктивності та відповідності чинному законодавству показників звітності по нарахуванню валових доходів і валових витрат.
Функціональними задачами є: коригування (рекомендації щодо виправлення помилок) та розроблення пропозицій на підставі проведеного аудиторського дослідження щодо альтернативних методів оподаткування, які для клієнта є більш оптимальними [17].
В Кодексі професійної етики аудиторів України, затвердженому рішенням Аудиторської палати України від 18.12.1998р. № 73, окремий розділ 5 «Податкова практика» присвячено діяльності аудиторів, які надають професійні послуги в сфері оподаткування. В даному розділі наголошується на тому, що завданням аудитора є створення атмосфери найбільшого сприяння клієнтові за умови дотримання принципів об'єктивності та конфіденційності. При цьому у разі підготовки податкової звітності для клієнтів аудитор не має права гарантувати абсолютну правильність, а також те, що запропоновані рекомендації щодо оподаткування не підлягають ніякому сумніву. Навпаки, аудитор повинен переконатися в тому, що клієнту відомо про існуючі обмеження, властиві консультаціям з питань оподаткування, щоб у разі неправильного або неоднозначного тлумачення окремих питань третіми особами його думка не сприймалася б користувачами послуг за остаточну істину [12].
При укладанні договору на аудиторські послуги аудитору бажано відразу встановити метод організації аудиторської перевірки: суцільний чи вибірковий. У зв'язку з тим, що дана сфера аудиту є надзвичайно актуальною, а також зважаючи на часті зміни в нормативних документах аудит податкової звітності доцільно проводити суцільним шляхом [21].
Аудит правильності нарахування податку на прибуток здійснюється до вимог закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 7.06.2004 року, а також численних підзаконних нормативних документів, затверджених у межах своєї компетенції органами виконавчої влади України.
При цьому треба враховувати численні зміни, які були внесені до згаданого Закону, серед яких особливої уваги заслуговують зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 7 липня 2005 року № 2771-ІV. Саме через цей Закон порядок оподаткування податком на прибуток підприємств із 1 січня 2005 року зазнав змін.
На початку аудиторської перевірки необхідно врахувати особливості галузі компанії, адже порядок формування валових доходів і валових витрат, а також форма складання декларації мають свої особливості у страхових організаціях [49].
Страхова діяльність регулюється Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР у редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року № 2745-ІІІ (із змінами і доповненнями) та які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності замість Декларації про прибуток підприємства (з 1 січня 2003 року - Декларації з податку на прибуток підприємства) складають та подають Декларацію про доходи (прибуток) страховика, форма і порядок складання якої затверджені наказом Державної податкової адміністрації(ДПА) України «Про затвердження Порядку складання Декларації про доходи страховика» від 29 липня 1997 року №265 (із змінами і доповненнями), а з 1 січня 2003 року - Декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика, форма і порядок складання якої затверджені наказом ДПА України «Про затвердження форми Декларації з податку на доходи(прибуток) страховика та Порядку її складання» від 21.06.2005 року №224 [Додаток В].
Аналізуючи податкові декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, аудитор повинен виконати такі дії: визначити необхідний перелік податкових декларацій, виходячи з періоду діяльності компанії та періоду перевірки. При цьому необхідно зважати на те, що необхідні податкові декларації незалежно від того, виникло у звітному періоді у компанії податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків; перевірити правильність заповнення усіх передбачених у податкових деклараціях рядків. При цьому необхідно використовувати нормативні документи, які визначають форму, зміст та порядок заповнення кожного окремого податкового звіту; звернути увагу на правильність заповнення податкових декларацій та розрахунків із податку на доход компанії [42].
У податковій звітності з податку на доход компанії повинні бути заповнені усі передбачені в ній показники. Незаповнені через відсутність операцій рядки прокреслюються. Податкова звітність з податку на доход компанії заповнюється чорнильною, кульковою ручками, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та інших засобів, які забезпечують збереження цих записів протягом установленого терміну. У згаданих податкових деклараціях та розрахунках не повинно бути жодних підчищань, виправлень.
Виправлення помилок проводиться з дотриманням норм Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2001 року №88. Податкові декларації та розрахунки з податку на доход компанії заповнюється у тисячах гривень з одним десятковим знаком; перевірити наявність усієї визначеної у податковій звітності з податку на доход компанії інформації:
у заголовній частині зазначають повну назву компанії відповідно до установчих документів, зареєстрованих у встановленому порядку; форму власності, за якою зареєстрована компанія, згідно з Господарським кодексом України від 15.03.2006 №3541-IV; ідентифікаційний код; місце розташування та номер телефону платника;
в основній частині подають звітну інформацію, згідно з вимогами, встановленими нормативними документами;
податкова звітність з податку на доход компанії в обов'язковому порядку повинна бути підписана керівником і головним бухгалтером, а за відсутності в компанії бухгалтерської служби - фахівцем, що веде облік. Підписи необхідно засвідчити відбитком печатки, яка має дані про назву компанії й ідентифікаційний код;
кожна форма податкової декларації з податку на доход компанії повинна мати відмітку податкового органу про її прийняття із зазначенням дати прийняття та підпису відповідального працівника.
Із 1 липня 2004 року об'єктом обкладання податком на доход страховика є прибуток, що визначається за даними податкового обліку, згідно з нормами Закону №1957-IV, зменшенням суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків і суму амортизаційних відрахувань [23].
Скоригований валовий дохід - це сукупний валовий дохід без обліку доходів, які необхідно виключити зі складу валових доходів із метою оподаткування.
Валовий доход компанії охоплює:
доходи від продажу товарів (робіт, послуг);
фінансові та інвестиційні доходи;
прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами;
доходи від врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості;
самостійно виявлені помилки за результатами податкових періодів.
Сума перелічених доходів і є сукупним валовим доходом компанії. Окремо обліковуються доходи, які підлягають вилученню зі складу валових доходів [20]. Після такого вилучення аудитор повинен отримати показник скоригованого валового доходу.
Під час перевірки аудитор повинен звернути увагу на особливість податкового обліку податку на доход - принципово інший, ніж у бухгалтерському обліку, підхід до моменту виникнення доходів.
Аудитору необхідно з'ясувати правильність визначення компанією-платником податку на доход дати збільшення свого валового доходу відповідно до вимог пункту 11.3 статті 11 Закону №1957-IV: датою збільшення валового доходу від страхової діяльності вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата зарахування коштів на банківський рахунок, оприбуткування в касу або дата виникнення у страховика страхових зобов'язань перед страхувальником, тобто дата набуття чинності договорами страхування і перестрахування [40].
Під час перевірки аудитор повинен визначити суму кожного з перелічених видів валових доходів компанії щодо звітних періодів із врахуванням моменту виникнення валових доходів. Здійснюючи таку перевірку, аудитор зіштовхується з двома різними підходами щодо подання в обліку даних (цифр), які характеризують обсяг продажу товарів (робіт, послуг) компанії:
бухгалтерський підхід - згідно зі статтею 2 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться компанією. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи компанії та її розкриття у фінансовій звітності визначає затверджене наказом Міністерства фінансів України Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 „Дохід” від 29 листопада 1999 року № 290 (зі змінами і доповненнями). Традиційні доходи за даними бухгалтерського обліку формуються на субрахунках рахунку 70 „Доходи від реалізації” і складається з продажної вартості відвантажених за звітний період товарів, продукції або наданих послуг чи виконаних робіт незалежно від того, оплачені вони чи ні [29]. Крім того, на решті рахунках класу 7 відображаються інші доходи від операційної та неопераційної діяльності компанії, а також надзвичайні доходи. При цьому у системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності компанії використовуються принцип нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів [28];
податковий підхід - статтею 11 Закону №1957-IV визначені правила ведення податкового обліку, необхідність існування якого обумовлена невідповідністю подання в бухгалтерському і податковому обліку валових доходів, витрат і фінансових результатів. Валовий дохід у системі податкового обліку компанії визначається за першою із можливих подій (наведені вище). За нормами статті 2 Закону № 996-ХІV, в якій визначено, що податкова звітність компанії ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а також статті 8 названого Закону, згідно з якою компанія має право самостійно обирати форму бухгалтерського обліку, під час перевірки правильності нарахування та сплати податку на прибуток компанії, аудитор повинен зважати на можливі способи нагромадження даних про валові доходи:
без записів у системі синтетичних та аналітичних реєстрів і рахунків бухгалтерського обліку з наступним складанням податкової звітності на основі інформації системи бухгалтерського обліку та її коригування;
без записів у системі синтетичних реєстрів і рахунків бухгалтерського обліку, але з веденням нагромаджувальних позабалансових реєстрів податкового обліку з наступним складанням податкової звітності на основі інформації таких реєстрів;
за допомогою записів у системі синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку на спеціальних рахунках (переважно використовується тими компаніями, які ведуть бухгалтерський облік із використанням автоматизованої форми обліку) [35].
Обрана компанією методика ведення бухгалтерського обліку та формування інформації для складання податкової звітності повинна бути закріплена у наказі „Про облікову політику компанії”. Залежно від обраного компанією способу податкового обліку робота аудитора із перевірки правильності визначення валового доходу та скоригованого валового доходу компанії за звітний період відрізнятиметься: у першому варіанті аудитор коригує дані системи бухгалтерського обліку компанії за вимогами податкового законодавства.
У кінцевому підсумку він повинен отримати дані, які компанія вказала у податковій звітності з податку на прибуток. Усі відхилення необхідно з'ясувати [23]. Можливий і зворотній шлях, коли аудитор, відштовхуючись від даних податкової звітності компанії, коригує їх відповідно до вимог бухгалтерського законодавства, а отримані результати зіставляє з даними синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку; у другому варіанті аудитор порівнює нагромаджувальні реєстри з даними системи бухгалтерського обліку компанії з урахуванням вимог податкового законодавства, а пізніше звіряє правильність перенесення узагальнених показників із нагромаджувальних реєстрів податкового обліку у податкові декларації та розрахунки з податку на прибуток компанії.
Тут також можливий зворотній шлях; методика перевірки третього варіанта схожа із методикою другого, проте у разі використання компанією автоматизованої форми обліку аудитор повинен перевірити закладений у програму алгоритм формування сум валових доходів різних видів на спеціальних рахунках та пересвідчитись у його правильності, повноті та відповідності вимогам податкового законодавства [16]. Незалежно від обраного серед запропонованих варіанта аудитор повинен пов'язати дані про доходи від продажу товарів, надання послуг чи виконання робіт у системах бухгалтерського обліку компанії.
Крім того, не все, що включається до складу валового доходу, розглядається в бухгалтерському обліку як дохід і відображається за кредитом рахунків класу 7. До того ж , якщо платник податків у звітному періоді мав доходи, що підлягають виключенню з валового доходу, їх також треба враховувати під час порівняння доходів компанії за даними бухгалтерського і податкового обліку [9].
Далі, перевіряючи валові доходи, аудитор повинен аналізувати первинні документи, дані бухгалтерського обліку для визначення їх відповідності даним податкового обліку та звітності. При цьому кожен із розглянутих видів валових доходів компанії перевіряють окремо [41].
Аудитор повинен переглянути склад валових витрат. До складу валових витрат, пов'язаних з отриманням доходів з інших джерел, не включаються витрати страхової компанії, які мають місце при здійсненні операцій з основної діяльності (страхування і перестрахування).
Тобто потрібно вести окремий від основної діяльності облік доходів, що надходять з інших джерел.
У разі неможливості прямим підрахуванням визначити розмір амортизаційних відрахувань за основними фондами, що використовуються під час здійснення страхової та іншої діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням) у загальному валовому доході [54].
До складу валових витрат відносяться витрати на придбання товарів (робіт, послуг); витрати на оплату праці; сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування (ДЗС); сума податків, зборів (обов'язкових платежів) крім збору до фонду ДЗС; добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг); від'ємне значення об'єкта оподаткування, одержане за результатами попереднього податкового року; витрати на поліпшення основних фондів; сума внесків на довгострокове страхування життя, додаткове пенсійне страхування; інші витрати, крім витрат на придбання товарів (робіт, послуг) та сум внесків на довгострокове страхування життя, додаткове пенсійне страхування [78].
По закінченню перевірки, аудитор складає аудиторський висновок, на основі отриманих доказів, як підставу для висловлення думки. Якщо обґрунтовано доведено стабільність дільності компанії на найближче майбутнє, аудитор не змінює змісту аудиторського висновку, але якщо таке припущення необґрунтоване, треба розкрити інформацію про це.
Якщо така інформація не була розкрита у фінансовій та податковій звітності компанії, аудитору треба скласти відповідний аудиторський висновок. Якщо інформація у фінансовій та податковій звітності розкрита відповідним чином, аудитору належить скласти позитивний висновок і доповнити його параграфом про концепцію стабільності компанії, посилаючись на фінансовий і податковий звіт компанії. У разі негативного висновку, аудитор повинен чітко описати всі причини і , за змоги, дати кількісний опис їх можливого впливу на фінансові і податкові звіти [89].
1.4 Техніко-економічна характеристика ХОДС УСК ВАТ «Гарант-АВТО»
Українська страхова компанія «Гарант-Авто», що працює під назвою «Гарант-Авто», є відкритим акціонерним товариством, зареєстрованим в Україні, м. Київ, 26 березня 1992 року. Юридична адреса Компанії: м. Київ, 01042, Ново-Печерський провулок, 19/3. Головний офіс Компанії знаходиться у м. Києві. Компанія має широко розвинену, розгалужену по всій території країни мережу обласних дирекцій, філій, представництв (понад 50) - у кожному обласному центрі, у районних центрах, на більшості міждержавних переходів та прикордонних міжнародних переходах.
Президентом Компанії є Юрій Олександрович Лахно. Акціонерами Компанії є майже 600 фізичних та юридичних осіб. Середня кількість її працівників склала протягом року 895 осіб (в 2004 році - 607 осіб).
Клієнтами Компанії є підприємства усіх форм власності: промислові підприємства різних галузей, сільськогосподарські підприємства (у тому числі фермерські), підприємства транспорту, підприємства малого бізнесу, торгівельні установи, рекламні агенції та видавництва, фінансові та банківські установи, представництва, посольства та консульства і т.ін. Компанія є одним із засновників та повним членом Моторного (транспортного) страхового бюро України. Також вона є членом Морського страхового бюро України, Авіаційного страхового бюро України, Ліги страхових організацій України та Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств.
Основний вид діяльності Компанії - надання страхових та пов'язаних з ними послуг на території України. Компанія працює відповідно до ліцензій, наданих Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.
Компанія здійснює страхову діяльність у формі добровільного та обов'язкового страхування. Послуги Компанії включають медичне страхування, страхування майна, страхування від нещасних випадків, страхування на випадок хвороби, особисте страхування, а також перестрахування. Компанія не має ліцензії на страхування життя.
Таблиця 1.2
Показники страхової діяльності УСК ВАТ «Гарант-Авто» (за видами страхування за 2008 р.), тис. грн.
Види та форми страхування
Страхові платежі
Частки платежів, які належать перестраховикам
Страхові виплати
1
2
3
4
Особисте страхування (крім страхування життя)
5356,5
5,2
2230,8
Майнове страхування
92496,1
33255,5
28144,2
Страхування відповідальності
13965,0
7228,2
2122,2
Обов'язкове страхування
35956,0
4874,7
13400,3
Всього
147773,6
45363,6
45897,5
Основи подання фінансової звітності. Фінансова звітність Компанії станом на 31 грудня 2008 року стала її першою фінансовою звітністю, підготовленою у відповідності до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Таким чином, звіт про рух грошових коштів та звіт про зміни власного капіталу за 2008 фінансовий рік, подання яких вимагає Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 1 (нова редакція) «Подання фінансової звітності», не надавалися.
Компанія веде бухгалтерський облік відповідно до правил бухгалтерського обліку в Україні. Фінансову звітність Компанія готує відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), які видає Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), видані Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), та Пояснення Постійного Комітету з пояснень.
Компанія веде свій облік відповідно до правил та положень, що регулюють страхову діяльність та бухгалтерський облік в Україні. МСФЗ не містять правил, що стосувалися б підходу до обліку операцій, характерних для страхової діяльності. У таких випадках, як передбачено «Принципами підготовки та складання фінансової звітності», Компанія застосовує положення US GAAP, які стосуються страхових продуктів, модифіковані таким чином, щоб забезпечити їх відповідність Принципам МСФЗ та самим стандартам. У 2008 році Компанія зазнала чистий збиток в сумі 3050 тис. грн., що стала причиною збільшення накопиченого дефіциту до розміру 7307 тис. грн.
Однак, Компанія відобразила позитивні грошові потоки від операційної діяльності в сумі 10440 тис. грн. та збільшення грошових коштів та їх еквівалентів на 87 тис. грн. В цьому же році Компанія отримала 12152 тис. грн. премії від продажу полісів страхування цивільної відповідальності українських водіїв, які на автомобілях перетинають кордон України (Зелені карти). Компанія перестрахувала ризик збитків, що перевищують 100 тис. доларів США, через іноземного страхового брокера Компанії.
Станом на 31 грудня на 2008 року Компанія мала капітальні зобов'язання щодо будівництва центрального офісу у сумі 1556 тис. грн. Розрахункова вартість завершення будівництва становить близько 3916 тис. грн. Керівництво вважає, що майбутніх доходів буде достатньо, щоб забезпечити фінансування цих зобов'язань.
Таблиця 1.3
Фінансові показники УСК «Гарант-Авто» на 31 грудня 2008 р.(тис. грн.)
Показники
Сума
Статутний фонд
30172,0
Технічні резерви
65086,4
Частка перестраховиків у страхових резервах
(18331,3)
Гарантійний фонд страховика
25996,0
Активи компанії
105401,4
Надходження страхових платежів за 2004 р.
147773,6
Відшкодування за 2004 р.
45897,5
В 2005 році Компанія розробила план заходів, метою якого є підвищення ліквідності активів. До того ж, зважаючи на відсутність боргових зобов'язань в балансі Компанії, керівництво вважає, що буде в змозі залучити додаткове фінансування зі сторони банків для задоволення будь-яких короткострокових потреб в ліквідності.
Враховуючи вищенаведені плани та заходи, яких вживає Компанія для поліпшення свого фінансового та виробничого стану, керівництво вважає, що Компанія продовжуватиме свою діяльність та виконуватиме свої зобов'язання протягом принаймні 12 місяців після звітної дати.
У 2008 році Компанія змінила метод оцінки страхових резервів на покриття збитків, використовуючи актуарні розрахунки. Відповідно до МСБО 8 «Чистий прибуток чи збиток за період, фундаментальні помилки та зміни в обліковій політиці», ефект зміни в бухгалтерській оцінці був відображений у консолідованому звіті про фінансові результати поточного року та став результатом збільшення страхових резервів на покриття збитків приблизно на 2000 тис. грн.
Розділ 2. Діюча система аналізу та аудиту валових доходів і валових витрат
2.1 Аналіз валових доходів і валових витрат
Жодний фінансовий аналіз не може вважатися повним, якщо він не охоплює всіх сфер діяльності компанії і складається лише з цифр. Якісний аналіз має навіть передувати кількісному; завдяки йому можна встановити й узагальнити коло найактуальніших проблем [46] Типовою є ситуація, коли компанія потрапляє в „ножиці” еластичного попиту на свої послуги, і водночас, нееластичності свого попиту на використовувані ресурси. Зміна рівня цін, зниження транспортних витрат, кредитних ставок можуть суттєво позначатися на фінансовому становищі компанії [60]. Корисно проаналізувати, як поводилася компанія в минулому за схожих обставин.
На підставі результату аналізу розробляють заходи, спрямовані на поліпшення фінансово-господарського стану компанії [18].
Аналіз валових витрат на послуги по елементах показує, як змінеться їх величина в звітному періоді проти базового, а також за рахунок росту (чи спаду) якого елементу витрат змінюється собівартість страхових послуг. Доцільність таких витрат визначається з урахуванням специфіки компанії. Порівняння витрат на 1 грн. страхових послуг, свідчать, як коливається вартість послуг з вартістю реалізації [60]. Собівартість страхових послуг - це виражена в грошовій формі сукупність витрат на страхові послуги. Собівартість залежить від виду послуг [86].
Під час проведення аналізу використовувалися показники: валові витрати; собівартість реалізованої продукції; витрати на 1 гривню; собівартість окремих послуг.
Аналізуючи собівартість страхових послуг, вирішують такі основні завдання [62]:
оцінювання виконання плану за собівартість страхових послуг в цілому по компанії, а також за окремими видами послуг;
вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових за статтями, а також за окремими видами послуг;
виявлення резервів зниження собівартості страхових послуг та розробка відповідних заходів щодо їх використання.
Дані для аналізу використовують дані звіту виробничої собівартості наданих страхових послуг, звіту про фінансові результати і звіту компанії з праці.
План із собівартості страхових послуг вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий від нього. В останньому випадку говорять про понадпланове зниження собівартості послуг [83].
Для вивчення собівартості страхових послуг у динаміці більш придатний показник витрат на 1 гривню страхових послуг за три роки, який обчислюється так [76]:
, (2.1)
де С - собівартість реалізованої продукції;
Т - чистий дохід від реалізації продукції (послуг).
2003 рік:
2007 рік:
2008 рік:
Цей показник одночасно може певною мірою виконувати роль показника рентабельності. Природно, цей показник залежить від зміни суми собівартості послуг [86].
Проте, він також залежить від: структури і видів страхових послуг; рівня цін на послуги. Особливих пояснень потребує фактор асортиментно-структурних зрушень, дія якого проявляється тоді, коли рівень витрат на окремі види послуг неоднаковий [100].
Для визначення впливу кожного із зазначених факторів на зміну рівня витрат на 1 гривню страхової послуги порівняно з планом застосовують спосіб ланцюгових підстановок.
Вихідні дані для розрахунків наведені в табл. 2.1 і 2.2, з яких видно, що порівняно з первісним планом (2006 р.) та фактичним (2007 р.) фактичні витрати збільшились на 1,4 коп.(66,6-65,2); порівняно з первісним планом (2007 р.) і фактичним (2008 р.) фактичні витрати збільшились на 7,1 коп. ( 73,7-66,6), беруться з форми 2 «Звіт про фінансові результати».
Визначимо кількісний вплив різних факторів на відхилення послідовним відніманням відповідних показників [101]:
2006 рік: зрушення у структурі та асортименті послуг: 65,7-65,2=0,5 (коп.); зміна собівартості окремих видів послуг: 65,8-65,7=0,1 (коп.); зміна цін на послуги: 66,6-65,8=0,8 (коп.). Разом: +1,4 коп.
2007 рік: зрушення у структурі та асортименті послуг: 66,6-66,6=0(коп.); зміна собівартості окремих видів послуг - 66,6-66,6=0(коп.); зміна цін на послуги - 73,7-66,6=+7,1(коп.). Разом: +7,1 коп.
Таблиця 2.1
Вихідні дані для розрахунків (2007, 2008 рік)
Показник
За первісним планом
Фактично
За планом перерахованим на фактичний асортимент і структуру послуг
У цінах плану, але за фактичною собівартістю послуг
У діючих цінах
1
2
3
4
5
Собівартість реалі- зованої продукції (послуг),тис.грн
663175
668442
669202
1005649
Страхові послуги, тис. грн.
1016545
1016545
1016545
1510241
Витрати на 1 грн. страхових послуг
65,2
65,7
65,8
66,6
Аналіз фінансових результатів та фінансового стану компанії є важливим елементом для прийняття конкретних рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільного фінансового стану.
Економічний аналіз фінансових результатів починається з дослідження валового доходу. Стійке функціонування компанії, фінансова стійкість залежить від його здатності приносити достатній обсяг доходів [36].
Таблиця 2.2
Вихідні дані для розрахунків (2007, 2008 рік)
Показник
За первісним планом
Фактично
За планом перерахованим на фактичний асортимент і структуру послуг
У цінах плану, але за фактичною собівартістю послуг
У діючих цінах
1
2
3
4
5
Собівартість реалі- зованої продукції (послуг),тис.грн
1005649
1005700
1005687
4494271
Страхові послуги, тис. грн.
1510241
1510241
1510241
6098026
Витрати на 1 грн. страхових послуг
66,6
66,6
66,6
73,7
Одним із головних економічних важелів у господарському механізмі є валовий доход. Як економічна категорія валовий доход від реалізації послуг являє собою частину вартості послуг, яка призначена для покриття витрат обігу утворення прибутку компанії. За надані послуги по доведенню послуг до споживачів, по їх реалізації компанія отримує плату, яку можна назвати ціною страхових послуг [50]. Валовий доход є складовою частиною вивчення фінансових результатів діяльності страхової компанії. Аналіз виконання плану з прибутку від реалізації наданих послуг починається з розрахунку впливу основних факторів [53]. Для цього необхідно взяти вихідні дані з форми №2 «Звіт про фінансові результати» за звітний і попередній рік.
Таблиця 2.3
Показники формування валового прибутку (2007, 2008 рік)
Показник
За звітом у минулому році
Реалізація у звітному році за цінами, собівартістю та структурою минулого року
Фактична реалізація за звітний період, за структурою та собівартістю минулого року
Фактично у звітному періоді
Чистий дохід (виручка) від реалізації послуг,тис. грн.
1016545
965717
1510241
1510241
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.
663175
630016
1434728
1005649
Валовий прибуток (від реалізації послуг), тис. грн., (1-2 цієї таблиці)
353370
335701
75513
504592
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції ,коп., (2:1цієї таблиці)
65,2
65,2
65,2
66,6
Обсяг реалізації в незмінних цінах у звітних періодах становив 95 % до минулого року.
2003 рік:
1) 1016545х0,95=965717 (тис. грн.);
2) 663175х0,95=630016 (тис. грн.);
3) 1510241х0,95=1434728 (тис. грн.).
Таблиця 2.4
Показники формування валового прибутку (2007, 2008 рік)
Показник
За звітом у минулому році
Реалізація у звітному році за цінами, собівартістю та структурою минулого року
Фактична реалізація за звітний період, за структурою та собівартістю минулого року
Фактично у звітному періоді
Чистий дохід (виручка) від реалізації послуг,тис. грн.
1510241
1434728
6098026
6098026
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.
1005649
955366
4061285
4494271
Валовий прибуток (від реалізації послуг), тис. грн.
504592
479362
2036741
1603755
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції ,коп.
66,6
66,6
66,6
73,7
Обсяг реалізації в незмінних цінах у звітних періодах становив 95 % до минулого року.
2004 рік:
1) 1510241х0,95=1434728 (тис. грн.);
2) 1005649х0,95=955366 (тис.грн.);
3) 6098026х0,666=4061285 (тис.грн.);
Валовий прибуток від реалізації страхових послуг у звітному 2008 році збільшився порівняно з минулим 2007 роком на 151222 тис. грн.(504592-353370), а у звітному 2008 році порівняно з минулим 2007 збільшився на 1099163 тис. грн.(1603755- 504592).
Вплив факторів на відхиленя з валового прибутку обчислюють таким чином:
вплив зміни обсягу реалізації послуг:
2007 рік: 335701-353370=-17669 (тис.грн.), або ;
2008 рік: 479362-504592=-25230 (тис. грн.), або
Із зменшеням обсягу реалізації послуг у звітному 2007 році порівняно з минулим 2008 валовий прибуток від реалізації зменшився на 17669 тис. грн., а у звітному 2007 році порівняно з минулим 2008 роком валовий прибуток від реалізації зменшився на 25230 (тис. грн.);
вплив зміни цін:
2007 рік: 75513-335701=-260188 (тис. грн.);
2008 рік: 2036741-479362=+1557379 (тис. грн.),
вплив зміни цін на аудит, представницькі витрати, тарифів на енергію:
2007 рік:1434728-630016=+804712 (тис. грн.);
2008 рік: 4061285-955366=+3105919 (тис. грн.).
вплив зміни собівартості страхових послуг та асортиментно-структурних зрушень:
2007 рік: 504592-75513=+429079 (тис. грн.), або 1005649-1434728=-429079 (тис. грн.);
2008 рік: 1603755-2036741=-432986 (тис. грн.), або 4494271-4061285=+432986 (тис. грн.).
Подорожчання собівартості страхових послуг та збільшення в загальному обсязі реалізованих послуг призвело до зменшення прибутку в 2007 році на 429079 тис. грн., а у 2004 році на 432986 тис. грн.
Загальний вплив усіх факторів:
2007 рік: -17669-260188+429079=151222 (тис. грн.), що дорівнює відхиленню валового прибутку звітного 2004 року від минулого 2003 року;
2008 рік: -25230+1557379-432986=+1099163 тис. грн., що дорівнює відхиленню валового прибутку звітного 2005 року від минулого 2004 року:
2008 рік: 1603755-504592=+1099163 (тис. грн.).
В результаті проведеного аналізу можно зробити висновок, що збільшення витрат на 1 грн. страхових послуг відбулося за рахунок зміни собівартості окремих видів страхових послуг, за рахунок зміни цін на послуги та за рахунок зрушення у структурі та асортименті послуг, а на валовий прибуток негативно вплинули подорожчання собівартості і асортиментно-структурні зрушення, що призвело до зменшення прибутку компанії.
2.2 Фактичний та документальний контроль обліку валових доходів і валових витрат
Підвищення загального рівня якості управлінських кадрів і професійної підготовки менеджерів господарюючих суб'єктів стає актуальним на сучасному етапі господарювання. З метою більш ефективного управління створюється служба внутрішнього аудиту, яка дозволяє оперативно виявляти поточні проблеми [49].
З розширенням повноважень і набуття досвіду господарювання керівника компанії все частіше в компаніях зустрічаються відділи внутрішнього аудиту. Такий структурний підрозділ об'єднує у своєму складі досвідчених бухгалтерів, які згідно затвердженого керівником плану за погодженням з головним бухгалтером здійснюють наступний бухгалтерський контроль - внутрішній аудит - достовірності обліку та звітності, їх повноти та відповідності чинному законодавству, встановленим нормативам і стандартам [26].
Потреба у внутрішньому аудиті виникає у зв'язку з тим, що система внутрішнього контролю за станом обліку має тенденцію з плином часу змінюватись, якщо відсутній механізм постійної її верифікації. Відомо, що при відсутності контролю і оцінки персонал починає працювати недбало. Крім того, незалежно від якості системи контролю, можливі навмисні викривлення реального стану справ.
Внутрішній аудит стає одним із основних інструментів підвищення ефективності управління компанією. Серед усіх елементів управління (прогнозування, планування, регулювання, контроль, аналіз, стимулювання) саме контроль дає реальну оцінку стану компанії. Однак невідповідність роботи існуючих контрольно-ревізійних служб, що виконують зазначену функцію контролю вимогам ринкових перетворень потребує удосконалення контрольної функції внутрішнього аудиту. Потреба у створенні служби внутрішнього аудиту зумовлена тим, що керівник хоче знати реальний стан справ в компанії. Адміністрація розробляє політику і процедури роботи компанії, але персонал не завжди зрозуміє їх і не завжди виконує їх вказівки з тих чи інших причин [32].
Потреба у внутрішньому аудиті зумовлена також тим, що верхня ланка управління не займається безпосередньо контролем повсякденної діяльності структурних підрозділів компанії, в зв'язку з чим вона відчуває потребу в інформації, що формується на більш низькому рівні. Менеджери не мають достатньо часу, щоб перевірити виконання вказівок і часто не володіють специфічними інструментами такої перевірки. Тому вони не можуть своєчасно виявити приховані недоліки та відхилення на допомогу приходять внутрішні аудитори, які допомагають їм: забезпечують захист від помилок і зловживань, визначають "зони ризику", можливості усунення майбутніх недоліків або відхилень, допомагають ідентифікувати та "посилити" слабкі сторони. Їх дії доповнюються обговоренням проблем з вищими органами управління [58].
Внутрішній аудит є одним із способів контролю за правомірністю та ефективністю діяльності усіх підрозділів компанії.
Під внутрішнім аудитом розуміється організована в компанії, діюча в інтересах його керівництва і регламентована внутрішніми нормативними актами система контролю за дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, складання та подання звітності, внутрішнього її аналізу, та надійністю функціонування всієї системи внутрішнього контролю.
Основне завдання внутрішнього аудиту - забезпечити ефективність функціонування всіх підрозділів компанії на всіх рівнях управління, а також захистити законні майнові інтереси компанії та її власників [72].
В страховій компанії внутрішній аудит виконує головний бухгалтер і бухгалтер. На внутрішніх аудиторів покладаються обов'язки:
знати закони України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні та інструктивні документи органів державного управління, що регулюють діяльність;
на науковій основі використовувати методи та форми проведення аудиту;
належним чином перевіряти стан бухгалтерського обліку та достовірність звітності, інші питання, передбачені планом внутрішнього аудиту;
повідомляти керівництво про всі факти виявлених під час аудиту недоліків у здійсненні господарської діяльності та вносити пропозиції щодо їх усунення тощо.
Документальне оформлення облікових та контрольних операцій валових доходів і валових витрат знаходить своє відображення в декларації про доходи страховика [3]
Декларація про доходи страховика змінилася і по суті, і за формою. Додатки є розшифровкою окремих рядків Декларації. Декларація складається із заголовної та основної частин, одного додатка, які подаються щокварталу, у тому числі за рік [3].
У заголовній частині декларації відображаються повна назва компанії (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній частині, додатках та відомостях показники відображаються напідставі норм, установлених Законом від 7 червня 2004 року № 2771-ІV «Про оподаткування прибутку підприємств» [6].
Рядки Декларації згруповані у чотири частини: перша частина - доходи від діяльності зі страхування; друга частина - інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування; третя частина - сума нарахованого податку за ставкою 25 % (значення рядка 12 додатка до декларації); четверта частина - податкове зобов'язання, додаткові показники.
Рядки Декларацій заповнюються на підставі:
показників додатку;
безпосередньо показників бухгалтерського або податкового обліку;
підсумок показників інших рядків Декларації;
Таким чином: декларація повязана з додатками; кожному рядку основної форми або додатка відповідає певний пункт Порядку; керуватися при заповненні рядків слід тими чи іншими статтями, пунктами і підпунктами Закону; показники для заповнення Декларації і додатків необхідно формувати на підставі певних облікових документів, даних бухгалтерського і податкового обліку, спеціальних розрахунків.
Під час заповнення додатків може виявитися, що в деяких з них взагалі не буде показників.
Більшість показників у Декларації і додатку є фактичними даними, відображеними у первинних бухгалтерських документах [3]. Разом з тим є цілий ряд показників, які будуть вноситись до Декларації на підставі розрахунків. Можна виділити три групи таких показників:
розрахунки сум, які включаються до складу валових витрат з урахуванням процентних обмежень;
розрахунки, результати яких відображаються як у податковому, так і в бухгалтерському обліку;
розрахунки, які виконуються спеціально для цілей оподаткування.
Особливість показників цієї групи полягає в тому, що вони можуть відрізнятися від фактичних, і це буде відображатися в податковому, і не буде відображатися в бухгалтерському обліку [82].
Під час перевірки Декларацій про доходи (прибуток) страховика за період 2006 - 2008 років не виявлено ні помилок, ні виправлень. Декларація заповнена згідно наказу ДПА України №224 від 21.06.2005 року «Про затвердження форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та Порядку її складання». Відповідно до діяльності страхової компанії віднесені суми по рядках.
2.3 Використання регресійного аналізу в управлінні витратами страхової компанії
Економетрія - наука, яка вивчає кількісні закономірності економічних процесів за допомогою математико-статистичних методів.
Типи даних у економетричному аналізі: будемо розрізняти такі дані: просторові та часові.
Просторовими називаються такі дані, для яких їх порядок розташування не має значення.
Часові - це такі дані, для яких їх порядок має принципове значення [44].
Лінійна багатовимірна модель (ЛБМ) має такий вигляд
y=в0+ в1x1+ … + вpxp, (2.1)
y - залежна змінна - витрати на 1 грн.;
- питома вага заробітної плати в собівартості страхових послуг;
- фондоозброєність;
- коефіцієнт оборотності обортних коштів;
- питома вага робітників в загальній чисельності персоналу;
- коефіцієнт зносу основних засобів [44].
У зв'язку з тим, що економетрична модель обов'язково має випадкову помилку, модель (2.1) переписується у вигляді (2.2)
y=в0+ в1x1+ … + вpxp+е, (2.2)
де е - випадкова помилка або перешкода.
Якщо після необхідних обчислень визначені чисельні значення коефіцієнтів в, то кажуть, що ми отримали оцінку коефіцієнтів моделі:, тобто оцінкою коефіцієнта в є його чисельне значення b=.
Якщо замінити у виразі 2.2 коефіцієнти моделі оцінками, то ми отримаємо такий вираз
, (2.3)
Основними передумовами використання моделі (2.1-2.3), а такі моделі ще називаються регресійними багатовимірними моделями, є такі:
M (е)=0 математичне сподівання перешкоди равно 0;
перешкода взаємонезалежна із змінними cov (xi,)=0;
для 2-х визначень перешкоди коефіцієнтів коваріації між ними також дорівнює 0 cov;
перешкода е нормально розподілена величина з параметрами (0;1) е=N (е, 0;1);
від виміру до виміру дисперсія перешкоди не змінюється .
Остання властивість, носить спеціальну назву:
гомоскедастичність (однорідність).
Якщо остання умова не виконана, то кажуть, що дисперсія має властивість гетероскедастичності [45].
Чисельний аналіз регресійної моделі починають з того, що визначають значення регресійних коефіцієнтів в1... вр та коефіцієнтів в0, який має спеціальну назву - вільний член.
Найчастіше дані для регресійного аналізу записують у вигляді таблиці. Приклад таблиці наведено у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Дані для регресійного аналізу
yp
x1
x2

xn
y1
x11
X12
x1p
y2
x21
X22
x2p
...
yn
xn1
xn2
xnp
Якщо нам необхідно визначити вільний член, то ми записуємо 1.
Якщо вільний член не потрібний, то стовпчик x0 до таблиці не вводять. Регресійні коефіцієнти визначають за допомогою методів найменших квадратів.
, (2.4)
Візьмемо частичні похідні по кожному з виразів, дорівняти їх і отримаємо систему рівнянь
, (2.5)
Ця система рівнянь має спеціальну назву - нормальна система.
Отримати цю систему [45].
, (2.6)
Невідомі у системі 2.6 - це коефіцієнти в0, в1...
х1, y1 - ми маємо внаслідок спостережень;
в0, в1 - це коефіцієнти, які ми повинні визначити;
n - кількість спостережень, вони нам завжди відомі.
Якщо центрувати наші дані, необхідно замість х1 записувати [51]:
, (2.7)
По діагоналі системи будемо мати дисперсію відповідно змінною, а недіагональні елементи нормальної системи будуть коваріаціями відповідних пар елементів.
Розв'язання нормальної системи у матричному вигляді буде таким:
B=(XTX)-1XTY, (2.8)
де B- це вектор коефіцієнтів b0,b1…bp
Х - матриця даних вимірності n на р;
Х = n х p, (2.9)
де n - кількість рядків у таблиці спостережень
р - кількість коефіцієнтів регресійної моделі, якщо нам не потрібен вільний член.
Або це буде вимірність Хр х (р+1), якщо нам потрібен вільний член [44].
Т - символ транспонування.
Якщо розкрити вираз ХТ х Х, то ми отримаємо коефіцієнти нормальних рівнянь
1 - це символ зворотньої матриці;
Y - це стовпчик спостережень.
Для того, щоб ми могли отримати зворотню матрицю, визначник вихідної матриці не повинен рівнятися 0.
Перевірка значущості (якості) регресійного рівняння [45].
Після того, як визначені оцінки вектора b, треба перевірити якість отриманого рівняння b0 +b1х1+ b2 х2+...+ bр хp
перевірити загальну адекватність рівняння;
перевірити значущість окремих коефіцієнтів.
Перевірку якості отриманого рівняння ми починаємо з побудови таблиці дисперсійного аналізу регресійного рівняння (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Дисперсійний аналіз регресійного рівняння
Джерело варіацій
SS
df
MSS
1
2
3
4
Що пояснює регресію
p-1
Залишки
n-p
Загальне
n-1
де y - обчислене значення;
y - фактичне значення;
- середнє значення (фактичне);
n - кількість спостережень;
p - кількість коефіцієнтів, які ми визначаємо.
Можна довести, що величина SST=SSR+SSE
Перевірку значущості регресійного рівня здійснюють за критерієм Фішера. Для цього обчислимо таку величину [51]:
, (2.10)
Якщо величина F буде більше Fтабл, то ми вважаємо, що наше рівняння значуще. Вираз (2.8) поділимо зліва та справа на величину SST, тоді отримаємо [56]:
, (2.9)
Величина отримала спеціальне позначення:
R2 спеціальну назву - коефіцієнт детермінації:
= R2, (2.10)
R2=1-, (2.11)
Фізичний зміст цієї величини: вона показує, яку долю загальної дисперсії пояснює наше рівняння регресії.
Коефіцієнт детермінації використовується для порівняння якості конкуруючих регресійних моделей, кожна з якої значуща.
Те рівняння буде краще, для якого коефіцієнт детермінації буде більше.
Для того, щоб порівняти якість конкуруючих регресійних моделей, треба, щоб у них співпали кількість спостережень та змінних [59].
У загальному випадку для порівняння моделей використовують скоригований коефіцієнт детермінації:
, (2.12)
Для перевірки статистичного зв'язку між вибраними змінними та величиною y використовують коефіцієнт множинної кореляції: R- позначення цього коефіцієнта [44].
Можна показати, що коефіцієнт детермінації рівняється квадрату коефіцієнта кореляції.
Таблиця 2.3
Властивості коефіцієнта множинної кореляції R та парного коефіцієнта кореляції r
rxy
0<R<1
Чим більше по модулю величина R і r, тим зв'язок тісніший між величиною y і xp.
Якщо ці коефіцієнти рівняються 1, то зв'язок функціональний.
Якщо коефіцієнт парної кореляції r>0, то зростанню величини х відповідає зростання величини y [45].
Якщо r<0, то збільшенню однієї з величин відповідає зменшення іншої. Одна з формул, за якою обчислюють коефіцієнт множинної кореляції, така:
, (2.13)
де - середнє обчислених значень.
Для перевірки значущості отриманих коефіцієнтів (якщо в цілому за критерієм f рівняння було значущим) використовуємо критерій ст'юдента. Для перевірки значущості кожного коефіцієнта регресії обчислюють величину [59]:
, (2.14)
де bi - обчислене значення коефіцієнта;
- це його середньоквадратичне відхилення.
Чим величина більше, тим більш значущим є отриманий коефіцієнт. Величину порівнюють з величиною tтабл . Якщо > tтабл , то вважаємо, що рівняння значуще [44].
У свою чергу tтабл розподілено згідно з розподілом ст'юдента з n-p степенями свободи на рівні значущості б. б - імовірність помилки. Якщо б=0,01, то ми можемо помилитись 1 раз із 100. Якщо прийняти б=0,05, то , якщо p-value<0,05, то коефіцієнти значущі.
Визначення коефіцієнтів регресії у стандартизованій формі. Для того, щоб отримати рівняння у стандартизованих змінних, перетворюють і величину y і змінні х таким чином:
, (2.15)
~ - символ стандартизації
Кожну змінну х перетворюємо аналогічно [13]:
, (2.16)
Система нормальних рівнянь для стандартизованих змінних буде такою [56]:
(2.17)
- коефіцієнт кореляції між величиною y і кожною змінною коефіцієнти кореляції між відповідними змінними.
Розв'язавши відносно величини в всю систему, отримаємо коефіцієнти регресії у стандартизованій формі [45].
На базі вибірки обсягом n даних визначити параметри лінійної моделі залежності витрат на 1 грн. страхових послуг (y), від питомої ваги заробітної плати в собівавартості страхових послуг(), фондоозброєніст (), коефіцієнт оборотності оборотних коштів (), питома вага робітників в загальній чисельності персоналу (), коефіцієнт зносу основних засобів ().
Перевірити обчислені значення F- та t-критеріїв, пояснити їх сутність, записати отримане рівняння регресії. Роботу оформити згідно з додатками Г, Д, Е.
Рівняння регресії має такий вигляд:
З цього можно зробити висновок, що рівняння не значуще, за даними 2007 року.
Рівняння регресії має такий вигляд:
З цього можна зробити висновок, що рівняння значуще, за даними 2005 року.
2.4 Використання ПЕОМ для автоматизації обліку валових доходів і валових витрат
Автоматизація діяльності компанії в цілому , і бухгалтерського в податкового обліку зокрема, у даний час є одним з головних способів підвищення економічної ефективності фінансово-господарської діяльності. Автоматизація сприяє більш організованому і деталізованому веденню регістрів бухгалтерського і податкового обліку, оперативній обробці первинних документів; скорочує трудові і тимчасові витрати співробітників бухгалтерії на складання внутрішніх і зовнішніх звітів [38].
При наявності в компанії локальної комп'ютерної мережі в керівника компанії і співробітників, що відповідають за реалізацію товарів (робіт, послуг), з'являється можливість працювати з загальною інформаційною базою, що сприяє веденню бухгалтерського обліку в реальному тимчасовому режимі - бухгалтерська операція в таких компаніях завжди фіксується в момент здійснення.
Найбільш розповсюдженою бухгалтерською програмою, якою на сьогоднішній день користуються тисячі організацій, є програма «1С:Бухгалтерія» [48].
При пошуку чи пропозиції бухгалтерських кадрів знання цієї програми найчастіше розцінюється як складений елемент кваліфікації фахівця в області бухгалтерського і податкового обліку.
В даний час компанія в більшій мірі цікавить комплексний підхід до автоматизації управлінської діяльності, коли автоматизуються не тільки функції бухгалтерськ и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.