На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Українська книжкова культураXIV-XVI ст.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: История. Добавлен: 5.1.2013. Сдан: 2012. Страниц: 24. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ПЛАН
І. ВСТУП. Особливості українського суспільства ХІV-ХVІ ст.
ІІ. КНИГОВИРОБНИЦТВО НА УКРАЇНІ У XІV - XVI СТОРІЧЧЯХ
1. Діяльність братств, як осередків культури, освіти і книговидання
2. Рукописна книга - центри створення книг, книгозбірні; виготовлення, оформлення та ілюстрування.
3. Передумови для виникнення і поширення друкарства
4. Перші кириличні друкарні
5. Друкарська діяльність Івана Федорова
6. Мовні особливості української книги XIV - XVI ст.
7. Перші шкільні підручники.
ІІІ. ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО
ЛІТЕРАТУРА

І. ВСТУП
Особливості українського суспільства ХІV-ХVІ ст.
В ХІV-ХVІ ст. розвиток культури в Україні визначається досить складними історичними умовами. Землі Буковини потрапили під владу Молдавії (кінець XIII - початок XIV ст.). Польське королівство поневолило Галичину (1387 р.) і Західне Поділля (1434 р.). В середині XIV ст. українські землі (Київщина, Чернігівщина, Переяславщина, Поділля і значна частина Волині) були приєднані до Великого князівства Литовського, яке стало найбільшим державним утворенням у Європі. На північному узбережжі Чорного моря запанували татари.
Литовське князівство стало великою феодальною державою, більшість якої становило руське населення. Порівняно з литовцями Русь мала розвиненіші виробничі відносини, сільське господарство, ремісництво, політичну систему. Широкі міжнародні зв’язки, високий рівень розвитку культури (писемність і літописання, бібліотеки і школи, монументальна культова архітектура, живопис і декоративно-прикладне мистецтво) сприяли прийняттю Литовською державою більш досконалої системи управління, принципів і норм культурного розвитку. Литовці дотримувалися правила: «Ми старину не рушимо, а новини не вводимо». Місцеві руські феодали зберегли свої володіння, а руські землі - автономію. Русичі займали в державі рівнорядне становище з литовцями. Руська (українська) мова дістала статус державної, нею вели офіційну документацію, урядування, складали грамоти і закони, навчання у школах, відправляли службу в церквах, нею говорили і народ, і вища старшина. У Литовському князівстві популярною стає православна віра, священикам надаються привілеї, а окремі члени литовської княжої сім’ї приймають православ’я та поріднюються з українськими князями. Культурні набутки Київської Русі дали поштовх становленню освітніх і культурних процесів у Литовському князівстві.
Проте, після об’єднання Польщі та Литви в 1569 р. в єдину державу - Річ Посполиту - починається експансія католицизму та спроби полонізації українців. Державною релігією в межах Речі Посполитої визнавалася лише католицька, православний люд було виключено з громадського та суспільного життя. Досить складним стало становище української культури після Берестейської церковної унії 1596 р., яка проголосила єдність православної та католицької церков під верховенством Папи Римського. Українці поділилися на православних та уніатів. Окремі українські феодали, заможні шляхтичі та міщани пристали до унії під тиском погроз, репресій або з огляду на свої станові інтереси, поступово відмовилися від свого історичного коріння та культури, яка здавалася їм «мужицькою». Дрібні міщани та селяни залишилися прихильниками православ’я. Розшарпані українські землі опинилися під соціальним та національно-культурним гнітом різних поневолювачів. Велося планомірне духовне поневолення українського народу, приниження та викорінення української мови, звичаїв, традицій.
У кінці XV ст. зміцнюється Московська держава, яка у 1480 р. скинула з себе вікове монголо-татарське іго. Внаслідок воєн з Литвою вона підпорядковує собі Сіверщину (Чернігів, Стародуб, Новгород-Сіверський). Московський князь Іван III, привласнивши собі титул «государя всієї Русі», згодом проголосив, що всі землі колишньої Київської Русі мають бути приєднані до Московської держави.
Таким чином, над Україною нависла реальна загроза, з одного боку, латинізації і спольщення, а з другого - омосковлення. За таких складних умов розвивалась українська національна культура.
ІІ. КНИГОВИРОБНИЦТВО НА УКРАЇНІ У XІV - XVI СТОРІЧЧЯХ
1. Діяльність братств, як осередків культури, освіти і книговидання
На захист Української Православної Церкви виступили братства. Активізувалась їх діяльність у XV ст. Відбулося це завдяки пожвавленню релігійного життя, реформаторськими рухами в Європі, економічним збагаченням мешканців міст. Братства організовувались при церквах в середовищі міщан та ремісників, з метою утримання порядку в храмах, забезпечення їх матеріальних потреб, опікування хворими парафіянами, допомоги бідним. Згодом братства стали виступати перед судами і королем на захист православ’я, організовували школи при церквах, боролися проти національного й релігійного обмеження українців. Найстарші з братств - Львівсько-Успенське (1439 р.) та Віленсько-Кушнірське (1458 р.).......


ІІІ. ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО
Розглядаючи історію книговиробництва на Україні XІV - XVI ст., можна виділити дві його складові, що функціонували одночасно - рукописну книгу і друковані видання. Перші друковані видання здебільшого мали першоджерелами рукописні книги, але і віддруковані екземпляри часто переписувались.
Рукописні книги, створювані як професійними книжниками (автори, перекладачі, копіїсти, ілюмінатори, палітурники), так і скромними сільськими та містечковими книго писцями. Рукописні книги забезпечили збереження традиційної релігійної культури, сприяли виникненню і поширенню мережі шкіл, були чинником розвитку національної культури. Чимало з того, що виникло і витримало випробування часом у рукописній формі, було сприйняте й розвинене друкованою книжкою.
Даючи загальну оцінку початкового періоду історії українського друкарства, слід визнати, що найбільш творчим в його історії став перший етап - остання чверть XVI. Саме тоді, в умовах економічного піднесення і активізації суспільного руху, найвідчутнішим був вплив ренесансної культури. Діячам друкарства того часу вдавалося поєднати вітчизняні традиції з творчим сприйняттям міжнародного досвіду. Не дорівнюючи за кількісними показниками західноєвропейським країнам, друкарство України за структурою і характером було ближчим до друкарства Західної і Центральної Європи, ніж до друкарства Росії. Українські видання були секуляризованішими за змістом і за оформленням: друковану книгу використовували не тільки в богослужіннях, а й для домашнього читання, у шкільному навчанні. Нерідко друки переписувалися. Все це засвідчує функціонування друкованої книги як істотного чинника культурного життя, участь друкарів і книговидавців у процесі творення і поширення культурних цінностей.

ЛІТЕРАТУРА
1. Губко О. До початків українського друкарства // Архіви України. - 1969. (Internet)
2. Запаско Я.П. Пам’ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга. - Львів, 1995.
3. Ісаєвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. 2-ге вид. - Львів, 1983.
4. Історія української та зарубіжної культури. - К., 1999.
5. Історія української культури. Том 2, Українська культура XIII - першої половини XVII століть. - К., - 2001
6. Ісаєвич Я.Д. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. - Львів, 2002.
7. Крип’якевич І.П. Історія української культури. - К., 1999.
8. Українська мова: енциклопедія. Редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко (співголови), Зяблюк та ін. - 2-е вид. випр. і доп. - К., 2004.
9. Борисенко В. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій. - К.: Либідь, 2003.


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.