На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Вдшкодування шкоди в цивльному прав

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 15.3.2013. Сдан: 2012. Страниц: 70. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Загальні положення про відшкодування шкоди
1.1. Поняття і значення зобов’язань з відшкодування шкоди
1.2. Підстави та умови виникнення зобов’язання щодо відшкодування шкоди
Розділ 2. Спеціальні випадки відшкодування завданої шкоди
2.1. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист
2.2. Відшкодування шкоди, завданої актами законодавчої та виконавчої влади
2.3. Відшкодування шкоди, завданої актами правоохоронних органів та органів судової влади
2.4. Відшкодування шкоди, завданої фізичними особами з частковою або неповною цивільною дієздатністю, недієздатними, з вадами психічного чи фізичного стану та особами з обмеженою цивільною дієздатністю
2.5. Відшкодування моральної шкоди
Розділ 3. Характеристика окремих випадків відшкодування шкоди
3.1. Відшкодування шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю
3.2. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасного українського права. Шкода, спричинена внаслідок правопорушення адміністративного делікту, злочину, зловживання правом, має бути відшкодована у випадках і в розмірах, установлених законодавством.
У законодавстві передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню, - шкоду матеріальну і шкоду моральну. Стаття 16 чинного цивільного кодексу України (від 16 січня 2003 року), в якій ідеться про захист цивільних прав та інтересів судом, передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу, способами захисту якого є, поряд з іншими, відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Слід зазначити, що на відміну від відшкодування матеріальної шкоди, відшкодування моральної шкоди є порівняно новим інститутом, адже цивільне право колишньої тоталітарної держави такого способу захисту прав та інтересів громадян не передбачено. Його вперше в національному законодавстві було введено Законом України «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосується захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організації» від 6 травня 1993 року № 3188-ХІІ. Цим Законом до ЦК 1963 року відшкодування моральної шкоди було введено (статті 6, 7 та 440) як новий спосіб захисту цивільних особистих прав.
До речі, Верховний суд України, з огляду на новизну цих норм та на необхідність узагальнення практики і надання рекомендацій судам, неодноразово звертався до питань застосування судами такого способу захисту інтересів особи, як відшкодування майнової шкоди. Зокрема, Пленум Верховного Суду України 31 березня 1995 року прийняв постанову ;№ 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яка була уточнена постановою Пленуму Верховного Суду від 25 травня 2001 року № 5.
На сучасному етапі розвитку світової спільноти проблема прав і свобод людини є однією з найактивніших. У цьому напрямку прийнято низку міжнародних нормативно-правових актів, котрі визначають людину найвищою цінністю суспільства, а належне забезпечення її прав і свобод - головним обов’язком демократичної держави.
Однією з підстав виникнення зобов’язань згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від інших зобов’язань, які виникають із правомірних актів (наприклад, договору, односторонньої угоди, адміністративного акта), цей вид зобов’язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Зобов’язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, називають деліктними (від лат. Delictum - правопорушення). Заподіяння шкоди іншій особі не завжди породжує деліктне зобов’язання. Воно виникає там, де заподіював шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов’язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов’язальних відносин.
Відсутність між потерпілим і заподіювачем зобов’язальних відносин до заподіяння шкоди не означає, що між ними не існувало ніяких цивільно-правових відносин. Вони перебували в абсолютних цивільних правовідносинах, змістом яких є абсолютне суб’єктивне цивільне право та абсолютний суб’єктивний цивільний обов’язок. Абсолютність суб’єктивного цивільного права полягає в тому, що воно охороняється від усіх і кожного, хто підпорядкований даному правовому режиму. До абсолютних прав належать: право власності, право на недоторканість життя і здоровя, честі і гідності, особистої свободи, право на охорону здоровя тощо. Якщо абсолютне суб’єктивне право охороняється від усіх і кожного, то кореспондуючий юридичний обовязок також покладається на всіх і кожного. Абсолютний юридичний обовязок характеризується пасивністю, його змістом є необхідність утримуватися від порушення чужого абсолютного суб’єктивного права. Невиконання такого обов’язку завжди призводить до порушення чужого суб’єктивного права і за наявності передбачених законом інших підстав породжує деліктне зобов’язання.
Зміст деліктного зобов’язання становлять право кредитора та обовязок боржника. Згідно зі ст. 11 ЦК України обов’язком боржника є вчинення дій, за допомогою яких майнова сфера була б поновлена до такого рівня, в якому вона перебувала до її порушення, а право кредитора - одержувати таке відшкодування.
Наведене вище визначення деліктного зобов’язання потребує ретельного його аналізу, вказує на необхідність проведення межі між зазначеним зобов’язанням і договірним охоронним зобов’язанням.
Цивільна не договірна відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі вчинення правопорушення. За загальним правилом така шкода відшкодовується у повному обсязі з урахуванням характеру і розміру наслідків.
Наведені положення вказують на важливість детального не договірних зобов’язань в цивільному праві України, що послужило стимулом при виборі теми курсової роботи.
Зважаючи на актуальність даної проблеми темою курсової роботи обрано: «Відшкодування шкоди в цивільному праві».
Мета курсового дослідження визначити відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю громадянина.
Об’єкт курсового дослідження: шкода та відповідальність за її вчинення.
Завдання курсового дослідження:
1. Розкрити загальні положення про відшкодування шкоди;
2. Визначити підстави виникнення зобов’язань щодо відшкодування шкоди;
3. Виділити спеціальні випадки відшкодування завданої шкоди;
4. Дати характеристику окремих випадків завданої шкоди.
Розділ 1. Загальні положення про відшкодування шкоди
1.1. Поняття і значення зобов’язань з відшкодування шкоди
Ефективність приватноправового регулювання особистих немайнових та майнових відносин можлива за наявності щонайменше двох наступних обставин: а) що права та інтереси учасників цих відносин не будуть порушуватися; б) що у разі порушення цих прав та інтересів учасників цивільних відносин будуть гарантовані захист і відповідні відшкодування або компетенції завданих правопорушенням втрат. Тому роль, яку виконують інститут відшкодування завданої правопорушенням шкоди, досить відчутна і серед інших правових засобів захисту порушених прав та інтересів учасників цивільних відносин посідає одне із провідних місць............


..........Відповідно до ст. 1209 ЦК продавець, виготовлювач товару, вико­навець робіт (послуг) зобовязаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологіч­них, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них.
Відмітними особливостями інституту відшкодування такої шкоди є те, що сфера його дії практично не обмежена. Право на відшкоду­вання шкоди у даному разі може належати потерпілому безвідносно до того, чи перебував він в договірних відносинах з продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем роботи (послуги), чи ні. Право вима­гати відшкодування шкоди зберігається за потерпілим протягом вста­новлених строків придатності товару, роботи (послуги), а якщо вони не встановлені, - протягом десяти років від дня виготовлення товару, виконання робіт (надання послуг).
Недоговірний інститут з відшкодування шкоди, завданої вна­слідок недоліків товарів, робіт (послуг), в основних своїх ідеях пере­кликається із Законом «Про захист прав споживачів». Однак, якщо цей Закон має на увазі захист прав та інтересів тільки певної групи осіб, а саме осіб фізичних, які з продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем роботи (послуги) повязані відповідним договором (під­ряду, про надання послуг, купівлі-продажу тощо), то в зобовязаннях з відшкодування шкоди правом на захист порушених прав можуть скористатися також і юридичні особи. Крім того, якщо за названим Законом право на відшкодування шкоди належить фізичній особі, яка придбала товар чи замовила виконання робіт (надання послуг) тільки в споживчих цілях, тобто для задоволення власних потреб, не повя­заних з підприємницькою діяльністю, то за правилами про відшкоду­вання шкоди в умовах недоговірних правовідносин юридичного зна­чення не має ціль придбання товару чи замовлення робіт (послуг).
З цього однак не випливає висновок, що у звязку з Законом «Про захист прав споживачів» і положеннями статей 1209-1211 ЦК існує конкуренція норм. У їх співвідношенні вбачається, що законодавець припускає конкуренцію договірного і недоговірного позовів. Тому лише потерпілий має право вирішувати, який із позовів обрати у разі необхідності судового захисту цивільного права.
За вибором потерпілого визначається також особа, яка має відшко­дувати шкоду, завдану йому внаслідок недоліків товару, Відповідаль­ними за таку шкоду можуть бути продавець або виготовлювач това­ру. Це також стосується випадку, коли шкода була потерпілому завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром. У даному разі відшко­дування шкоди здійснюється продавцем або виготовлювачем товару за вибором потерпілого. Однак якщо було завдано шкоди у звязку з недоліками робіт (послуг), то відшкодування такої шкоди повинно здійснюватися тільки виконавцем робіт або послуг (ст. 1210 ЦК).
Виходячи з того, що відповідно до ч. 1 ст. 1209 ЦК завдана внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) шкода відшкодовується потерпілому незалежно від того, чи перебував потерпілий з продав­цем, виготовлювачем товару, виконавцем робіт (послуг) у договірних відносинах, можна зробити висновок, що право вимагати відшкоду­вання шкоди належить не тільки безпосереднім покупцям товару чи замовникам робіт (послуг). Таке право може належати і стороннім особам, які товар не купували і робіт (послуг) не замовляли. Наприк­лад, фізична особа придбала за договором роздрібної купівлі-прода­жу у підприємця електроприлад, який при включенні вдома загорівся і внаслідок пожежі була завдана шкода не тільки тому, хто придбав товар (покупцеві), а й його сусідам або іншим стороннім особам.
Специфіка недоговірних зобовязань з відшкодування шкоди, зав­даної внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), полягає, по-перше, в тому, що вони виникають за наявності будь-яких недоліків, незалежно від причини їх виникнення (рецептурних, технологічних чи конструк­тивних тощо). По-друге, обовязок з відшкодування шкоди настає не тільки за шкоду, викликану недоліками товару, робіт (послуг), але та­кож і за неповну чи недостовірну інформацію про товар, роботу (по­слугу). Причому, по-третє, потерпілому відшкодовується шкода, зав­дана йому внаслідок того, що він не був попереджений про необхідні дії після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі не­виконання цих дій. По-четверте, обовязок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), залишається за продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем робіт (послуг) також у випадку порушення ними вимог закону щодо обовязкового вста­новлення строку придатності товару, роботи (послуги). По-пяте, від­шкодування цієї шкоди не залежить від вини продавця, виготовлю­вача товару, виконавця робіт (послуг). Звільнення останніх від обо­вязку з відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), можливе тільки в двох наступних випадках: а) якщо продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) доведуть, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили; б) що шкода ста­ла наслідком допущеного потерпілим порушення правил користуван­ня або зберігання товару (результатів робіт, послуг).
У звязку з останньою обставиною постає одразу питання щодо ви­ни потерпілого в тому, що правила користування або зберігання това­ру (результатів робіт, послуг) не були ним дотримані, а саме: яка фор­ма вини потерпілого у даному разі має братися до уваги? Уявляється, що відповідь на поставлене питання знаходиться у загальній нормі ст. 1193 ЦК, відповідно до якої тільки умисел потерпілого може стати умовою звільнення відповідальної за шкоду особи від обовязку з її відшкодування. Стосовно ж грубої необережності потерпілого в по­водженні його з товаром (результатами робіт, послуг), то розмір від­шкодування може бути тільки зменшений. Проста необережність по­терпілого у даному разі юридичного значення не має і вона не під­лягає врахуванню при вирішенні питання щодо відшкодування шко­ди, завданої йому внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.