На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Потойбччя в Енеїд

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 26.09.2014. Сдан: 2013. Страниц: 33. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):



Зміст
Вступ
Розділ 1. Звернення до міфології та демонології західноєвропейських та українських письменників.
1.1. Тема потойбіччя у творчості західноєвропейських письменників.
1.2. Інтерес до потойбічної тематики в ураїнській літературі.
Висновки до розділу 1
Розділ 2. Використання міфологічних сюжетів в літературі українського просвітительського реалізму
2.1.Поетизація потойбічних істот в “Енеїді” І.П.Котляревського
2.2.
Висновки до розділу 2
Висновки
Список використаних джерел

Розділ 1. Звернення до міфології та демонології західноєвропейських та українських письменників.

1.1. Тема потойбіччя у творчості західноєвропейських письменників.

У період середньовіччя продовжує панувати природне ставлення до смерті (смерть як одна із форм взаємодії із дикою природою), але акценти трохи зміщаються.
Процес християнізації уявлень про на смерть значить руйнацію магічного світу дохристиянських вірувань. Процес взаємодії і взаємовпливу обох типів свідомості продовжує заглиблюватися, наводячи до зміни того та іншого типу . Так, під впливом традиціоналістичного образу смерті зявляється новий образ у християнстві - пристрасті Христа, згодом і багатьох святих мучеників. Змінюється ставлення до потойбіччя: хоча зображення раю ще рідкі й жалюгідні, зате образ пекла вбирає у собі опис всіх жахів, нагромаджених народною свідомістю за попередні століття; зростає й значення чистилища, хоча у народній свідомості його ще слабко вкорінено. Структурування поглядів на потойбіччя "найважливіший феномен історіі ментальності", відбиваючиій твердження індивідуальної моральногї свідомості [3].
Похмурі уявлення про потойбіччя позначаються в Гомерівських поемах. Душі померлих, подібні тіням, живуть у пеклі, в царстві Аїда. Вони позбавлені свідомості людини та порівнюються поетом з кажанами. Тільки випивши крові жертовного тваринного, знаходять на час свідомість і память. Душі померлих відділені у світі живих нездоланною перепоною: вони не мають можливості допомогти своїм близьким, які залишилися на землі, ані зашкодити своїм ворогам. Душа Патрокла просить поховання Ахілла («Іліада», ХХIII, 65 – 92), душа супутника Одіссея Ельпенора звертається з аналогічним проханням до Одіссея («Одіссея», ХI, 51 – 80), оскільки у іншому разі їх чекає ще більше тяжка доля – ходити, не знаходячи собі навіть того сумного заспокоєння, яке є для них в царстві мертвих [7, с. 35-55].
В епоху Відродження Данте пише «Божественну комедію».
У своїй поемі Данте відбив середньовічні уявлення про пекло і рай, час і вічність, гріх і покарання. Як відзначає С.Аверинцев: "Систематизована "модель" пекла в "Божественній комедії" із усіма її компонентами є чіткою послідовністю девяти кіл, що дає "перекинутий", негативний образ небесної ієрархії, докладною класифікацією розрядів грішників, логіко-алегоричним звязком між образом провини й образом кари, наочною деталізацією картин розпачу мучимих і катівською брутальністю бісів - являє собою геніальне поетичне узагальнення і перетворення середньовічних представлень про пекло" [1].
Ідея середньовічного дуалізму, яка різко розділяла світ на полярні пари протилежностей, що групуються по вертикальній осі (верх: небо, Бог, добро, дух; низ - земне, диявол, зло, матерія) виражена в Данте у фігуральному образі сходження-сходження. "Не тільки пристрій потойбічного світу, у якому матерія і зло концентруються в нижніх шарах пекла, а дух і добро вінчають райські висоти, але і всякий рух, зображуваний у "Комедії", вертикалізовано: кручі і провали пекельної безодні, падіння тіл, ваблених вагою гріхів, жести і погляди, самий словник Данте - усе привертає увагу до категорій "верха" і "низу", до полярних переходів від піднесеного до низинного - визначальних координат середньовічної картини світу" [5, c.192].
Опис пекла у Данте пронизано емоційною причетністю, спрямованої на те, щоб відчути гріховність, а не абстрактність пекла. Тому-те кожному гріху дається фігуральне вираження.
Дивно, що Данте співпереживанням повертає людяність найстрашнішим грішникам. Здатність співчувати грішникам навіть у колі зрадників - найстрашнішого, на думку Данте, гріха – видозмінює комічний стиль навіть у самих глибинах пекла - там, де заперечливу людину комізм повинний був би, здавалося, досягти своєї абсолютності.
На відміну від середньовічних "бачень", що давали саме загальне схематичне зображення грішників, Данте конкретизує й індивідуалізує їхні образи і гріхи, доводячи до чистого реалізму. “Загробний світ не протиставляється реального життя, а продовжує її, відбиває існуючі в ній відносини. У дантевському пеклі бушують, як і на землі, політичні пристрасті”, - пише С. Мокульський [9, c.158].
"Сам розподіл страт, - пише И.Н. Голенищев-Кутузов, - у який самі тяжкі розміщені нижче від поверхні землі, указує на те, що Данте найбільш легкими пороками вважав ті, котрі походять від нездержливості, як хтивість, обжерливість, гнів, і самими тяжкими - обман і зрадництво. У перших ще бушують пристрасті, їм властиві людські почуття, вони знаходяться в стані вічного руху. Гнівні, занурені в Стигийское болото, ще не зовсім утратили людський вигляд. У граді Дите грішники лежать у камяних трунах, але повстають і пророкують майбутнє, зберігши всю пристрасність живих. Античні кентаври мучать мешканців верхніх кіл; вони перетворюються в дерева, що виливають кров, прямують під вічним вогненним дощем, але здатні думкою переноситися в минуле, розповідати про свою земну долю. У самій нижній з пекельних безодень немає ні вогню, ні руху, усі захолонуло під вітром, породженим шістьма крилами Люцифера, перетворилося в безжиттєву матерію, де мляві пробивається свідомість. Над вічною мерзлотою звучить лише голос мести, вічний, безнадійний - голос графа Уголіно..."  [4, c.7].
Відмінними від міфологічних та класичних є зображення потойбіччя у літературі початку ХХ століття.
Поет символіст Райнер Марія Рільке посилає мандрувати потойбіччям свого героя у „Сонетах до Орфея”, в яких кохана бога-співця відходить на другий план. Акцент переноситься на Орфея, що, побувавши в потойбіччі і повернувшись звідти, ще гостріше відчуває красу земного, і йому відкриваються справжні людські цінності: Потойбіччя, в яке спускається Орфей, для Р.М. Рільке не лише світ смерті, де покладено кінець земному буттю людини. Світ тіней - це ще й досвід людства, віками нагромаджена духовна культура, в якій втілені почуття й роздуми померлих: Цей світ існує для художника так само реально, як існує для нього культура попередніх поколінь [6]. 
Один з найвизначніших письменників ХХ століття, представник літературного напрямку «магічного реалізму» Габріель Гарсіа Маркес в оповіданні "Стариган з крилами" розкриває тему світу, в якому живуть люди після смерті. У письменника є відмінність від інших у тому, що у його творі показано не пекло, а мотиви раю, місця де живе Бог, тобто показано іншу сторону потойбіччя.
Щоб проаналізувати особливості зображення верхнього потойбіччя, слід проаналізувати, чому саме автор звернувся до таких образів.


1.2. Інтерес до потойбічної тематики в ураїнській літературі.
У давніх українців було уявлення про потойбіччя як існування паралельного світу. Взагалі простір (та й світ) за колишніми уявленнями поділявся на своїх і чужих, живих та мертивих. З давніх-давен український фольклор наповнений різноманітними дивовижними історіями про страшних, проте цікавих міфологічних істот. Вони тягнуться своїм корінням ще в дохристиянські часи словянської міфології та демонології. Незрозуміле завжди приваблювало людську увагу. Тому словянська, в тому числі й українська демонологія багата на різноманітних істот, яких поважали, задобрювали, боялися люди. Використання української демонології стало традиційним для української літератури.
О.Вагілевич одним із перших уклав власну систему класифікації міфологічних уявлень, запропонував поділ на “вищу” та “нижчу” міфологію, а останній дав значення демонологія [6, с.10].
Одним із найпопулярніших демонологічних персонажів в ураїнській літературі став той, від кого власне й веде родовід вся нечиста сила — чорт. У добу романтизму чорт і заголом нечиста сила стали улюбленими персонажами світової літератури. Байрон, Гете, Шиллер, Шаміссо, Лермонтов, Гофман, Бальзак розгортають цілу галерею “демонів” або ж “демонічних” людей і настроїв, причому ці демони відзначаються неабияким інтелектом, вони дотепні, освічені, сповнені пристрастей, одним словом привабливі, навіть можуть викликати співчуття [5, с. 11]. 
Українська література теж багата на «чортівню”. Це такі класичні твори,
як оповідання Миколи Гоголя та Григорія Квітки - Основ’яненка, драматичні
поеми «Лісова пісня» Лесі Українкита «Ніч на полонині» Олександра Олеся [5,
с. 12].
Родовід українського літературного чорта починається з «Повісті врем’яних літ», із житій святих, з апокрифів про створення світу. У ті часи чорта ще сприймали серйозно. Але, починаючи з XVI століття, український диявол набуває гротескної форми, численні народні оповідання розповідають
про те, як диявол поступається людині. У творах українських письменників чорт практично не відрізняється від людини: він і закохується, і страждає, і
гуляє, і байдикує, і допомагає людям. В окремих творах він викликає читацьке
співчуття й симпатію. Чорт стає більше блазнем, ніж пострахом [5, с. 12].
Про образ Сатани в українській літературі маємо набагато менше досліджень, та й творів не так багато. Вважаємо, що на змалювання цього персонажа в українській літературі було накладено певне табу саме через глибоку релігійність українців. Із літературних образів Сатаниможемо назвати Чортенка, сина Сатани, з оповідання Івана Карпенка - Карого «Казка». Свою візію кінця світу подав Юрій Липа у вірші «Диявол». Емма Андієвська описала купівлю демона, мов купівлю звичайної іграшки, яка, проте, заволодіває господарем.
Отже, образнечистоїсили (чорта) єпопулярнимвукраїнськійлітературі. Образи сатани, диявола, антихриста поширені й вивчені менше. Олекса Стороженко – перший український письменник, що в літературному творі змалював образ диявола (за пропащої душі) в його інфернальному тлумаченні. Повісті «Марко Проклятий» автор дав жанрове визначення: «Поэма на малороссийском языке из преданий и поверий запорожской старины», що прямо вказує на фольклорні джерела, з яких вона постала [11, с.17-18]. .............

Список использованной литературы
1. Аверинцев С. Пекло// Міфологічний словник (Аншба А., Мелетинский Е.). - М.: Сов. енциклопедія, 1990. 
2. Бовсунівська Т. Горгона з українським обличчям // Дивослово. -2000. -№2
3. Винничук Ю. Чорт зна що. – Львів: ЛА «ПІРАМІДА», 2004. – 792с.
4. Голенищев- Кутузов И.Н. "Божественна комедія"// Данте. Божественна комедія. - М.: Наука, 1967.
5. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. – М.: Искусство,1984. – 396 с
6. Історія зарубіжної літератури XIX століття: Підручник для вузів / Під ред. Соловйової М.О. - М.: «Вища школа», 1999.
7. Лотман Ю.М., Минц З.Г. Литература и мифология // Семиотика культуры. Труды по знаковым системам. – Вып. XIII. – Тарту: Тартус. гос. ун-т. – 1981. – С. 35-55.
8. Містична казуальність гоголівських сюжетів як варіант утворення комічного / 100balov.com/predmet/filologia/literature/ukraine/burlesk/p7.php
9. Мокульский И.С. Данте // Історія закордонної літератури. Середні століття і Відродження / М.П. Алексєєв, В.М. Жирмунський, С.С. Мокульский, А.А. Смирнов. – 4 изд. – М.: Вища школа, 1987. - С.157-163.
10. Образи демонологічних істот в романі — баладі В.Шевчука “Дім на горі” / ukrlit.vn.ua/article1/1420.html
11. СтороженкоО.П. Марко Проклятий. Повість. Оповідання / Упоряд.,
передм. Та приміт. П. Хропка. – К.: Дніпро, 1989. – 623с.


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.