На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Приймач радомовлення КХ-дапазону

Информация:

Тип работы: Диплом. Добавлен: 13.5.2013. Сдан: 2012. Страниц: 70. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


реферат 8
зміст 9
Список умовних скорочень 11
вступ 12
1 Обґрунтування вимог до радіоприймального пристрою радіомовлення КХ-діапазону та вибір структурної схеми 14
1.1 Основні характеристики радіоприймальних пристроїв 14
1.1.1 Чутливість радіоприймального пристрою 14
1.1.2 Вибірковість радіоприймального пристрою 15
1.1.3 Смуга пропускання радіоприймального пристрою 18
1.1.4 Діапазон робочих частот радіоприймального пристрою 19
1.1.5 Якість відтворення прийнятого сигналу 19
1.2 Вибір структурної схеми приймача 21
Висновки до першого розділу 26
2 Розрахунок структурної схеми радіоприймального пристрою 28
2.1 Вибір елементів сигнальних контурів 28
2.2 Обґрунтування величини проміжної частоти радіоприймального пристрою 29
2.3 Вибір селективної системи тракту сигнальної частоти 30
2.4 Вибір селективної системи тракту проміжної частоти 32
2.5 Вибір активних елементів та схем їх включення 34
2.6 Обґрунтування вимог до коефіцієнту підсилення лінійного тракту радіоприймального пристрою 36
Висновки до другого розділу 38
3 Розробка принципової схеми радіоприймального пристрою 39
3.1 Розробка принципової схеми підсилювача високої частоти 39
3.2 Розробка принципової схеми підсилювача проміжної частоти 42
3.3 Розробка принципової схеми перетворювача частоти 47
3.4 Розробка принципової схеми амплітудного детектора 53
Висновки до третього розділу 56
4 Моделювання роботи радіоприймального пристрою 57
4.1 Моделювання роботи підсилювача високої частоти 57
4.2 Моделювання роботи підсилювача проміжної частоти 59
4.3 Моделювання роботи амплітудного детектора 61
Висновки по четвертому розділу 62
5 РОЗРОБКА ВИМОГ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 63
5.1 Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів. 63
5.2 Характеристика параметрів робочого приміщення. 64
5.3 . Розрахунок природного освітлення. 65
5.4 Розрахунок штучного освітлення. 69
5.5 Електробезпека. 70
5.6 Пожежна безпека приміщення. 72
Висновки 75
Перелік посилань 77

Список умовних скорочень
АД - амплітудний детектор;
АМ - амплітудна модуляція;
АЧХ - амплітудо-частотна характеристика;
КХ - короткохвильовий;
ПВЧ - підсилювач високої частоти;
ППЧ - підсилювач проміжної частоти;
ПрЧ - перетворювач частоти.




вступ
Підготовка студента за напрямком «Радіотехніка» передбачає виконання ним ряду практичних завдань з розробки радіотехнічних пристроїв. Це забезпечує більш глибоке вивчення ним матеріалу та набуття навичок самостійної роботи. Вершиною підготовки студента є створення ним власного проекту радіотехнічного пристрою. Виконання такого завдання дає можливість структуризувати отримані ним за період навчання знання з різних дисциплін за напрямком підготовки.
В даній роботі запропоновано проект радіоприймального пристрою короткохвильового (КХ) діапазону. З метою створення проекту радіоприймального пристрою необхідно здійснити аналіз вимог до нього та вибрати структурну схему. В першому розділі буде розглянуто основні вимоги, які висуваються до радіоприймальних пристроїв та сформовано конкретні вимоги до радіоприймального пристрою, який розробляється. Після встановлення вимог необхідно здійснити вибір структурної схеми.
Після вибору структурної схеми, необхідно здійснити аналіз вимог до її структурних елементів, що дозволить попередньо сформувати їх технічні параметри та вибрати варіанти побудови.
Вибравши варіанти побудови структурних елементів радіоприймального пристрою можливо приступити до розробки принципової схеми, що буде розглянуто в третьому розділі. При цьому слід проаналізувати існуючі радіо матеріали та радіо компоненти з метою вибору необхідних для реалізації пристрою. А також підняти інформацію щодо розрахунку пристроїв генерування сигналів, що знадобиться в процесі розрахунку принципової схеми гетеродину.
Останнім етапом роботи, є перевірка правильності прийнятого технічного рішення, що можливо зробити шляхом математичного моделювання на ПЕОМ, Покращивши таким чином свої навички роботи з системами автоматизованого проектування.
Аналіз вказаного вище, показує, що розробка дипломного проекту є досить трудоємким та творчим процесом, який вимагає від студента більш глибоких знань, ніж ті, які отримані в процесі навчальних занять.
1 Обґрунтування вимог до радіоприймального пристрою радіомовлення КХ-діапазону та вибір структурної схеми
Розробку радіоприймального пристрою доцільно розпочати з аналізу основних характеристик радіоприймачів та їх конструктивних характеристик. Це дозволить, в подальшій роботі, здійснити вибір структурної та розрахунок функціональної схеми радіоприймального пристрою. Аналіз почнемо з основних характеристик радіоприймальних пристроїв.
1.1 Основні характеристики радіоприймальних пристроїв
До основних характеристик радіоприймача слід віднести [1, 3, 4, 5, 6]: чутливість, вибірковість, якість відтворення, потужність вихідного сигналу, діапазон частот, частотна стабільність та інш. В різних джерелах в якості основних характеристик розглядаються різні параметри приймачів, що можливо пов’язати з різним призначенням приймачів, але спільним для всіх джерел залишається наступні характеристики, це - чутливість, вибірковість, смуга пропускання, якість відтворення прийнятого сигналу та діапазон робочих частот. Розглянемо більш детально вказані парметри.
1.1.1 Чутливість радіоприймального пристрою
Чутливістю радіоприймального пристрою називають його здатність приймати слабкі сигнали. Кількісно чутливість оцінюється електрорушійною силою або потужністю сигналу в антені. Вказана характеристика є досить важливою оскільки, взагалі визначає здатність приймача приймати сигнали, тобто буде він працювати в певних умовах чи ні. Розглянемо випадок, коли приймач перебуває на відстані 100 км від передавальної станції, потужність якої 1 кВт. Коефіцієнти підсилення приймальної та передавальної антен можемо вважати рівними 1, оскільки в системах радіомовлення КХ-діапазону зазвичай використовуються ненаправлені антени, особливо у пересувних приймачах. Довжина хвилі становить від 10 до 100 м. Без урахування шумів атмосфери та сонячної активності, потужність на вході приймача можна розрахувати за виразом для радіолінії другого роду [1]:
(1.1)
де - дальність між передавачем та приймачем;
- потужність передавача;
, - коефіцієнти підсилення передавальної та приймальної антени;
- гранична чутливість приймача;
- довжина хвилі.
З виразу (1.1) можемо визначити порогову чутливість приймача:
[Вт].
Одразу хочеться відмітити, що під час розрахунків використовувалася мінісальна довжина хвилі КХ-діапазону, оскільки збільшення довжини хвилі призводить до збільшення порогової чутливості. Таким чином, на відстані 100 км необхідно забезпечити порогову чутливість приймача Вт. При цьому не було враховано умови розповсюдження радіохвиль. Крім того, використання КХ-діапазону дає можливість приймати сигнали радіостанції на відстанях, що перевищують відстань прямої видимості, що пов’язано з особливостями розповсюдження радіохвиль вказаного діапазону. Вказане вимагає підвищення порогової чутливості приймача до 10-12 Вт або, якщо виражати через електрорушійну силу, до 10-6 В. Саме останнє значення і вказане в якості вихідних даних на дипломне проектування.
1.1.2 Вибірковість радіоприймального пристрою
Під селективністю приймача розуміють його здатність виділяти корисний сигнал радіостанції, що приймається, з множини інших, відмінних за частотою.
Кількісно вибірковість оцінюється відношенням коефіцієнту підсилення приймача на частоті корисного сигналу до його коефіцієнту підсилення на частоті перешкоди при заданому розузгодженні за частотою :
.(1.2)
Графічна залежність селективності приймача від розузгодження наведена на рис.1.1.

Рисунок 1.1. Криві вибірковості приймачів.

На рис. 1.1 зображено криві селективності для двох приймачів. Перший приймач має більший коефіцієнт прямокутності, оскільки гілки кривої носять більш крутий характер. Під коефіцієнтом прямокутності розуміють відношення ширини смуги пропускання приймача при заданому подавленні до ширини смуги пропускання при подавленні 3 дБ -
.(1.3)
Так, для першого приймача при коефіцієнті подавлення 20 дБ, коефіцієнт прямокутності становить:
,
а для другого:
.
Відповідно потужність шуму, який виникає за рахунок перешкод на виході другого приймача буде більшою, це може сильно вплинути на якість відтворення корисного сигналу.
Загалом, при проектуванні радіоприймальних пристроїв особливу увагу приділяють вибірковості радіоприймального пристрою за сусіднім каналом прийому, під яким розуміють сигнал найближчої за частотою передавальної станції радіомовлення. Оскільки потужності сигналів передавальних станцій радіомовлення однакові, а відстань до станції, яка заважає прийому може бути навіть меншою, то необхідно забезпечити значний коефіцієнт подавлення приймача на частотах їх роботи. Зазвичай коефіцієнт подавлення за сусіднім каналом вибирають рівним 40 дБ [8].
При використанні приймачів прямого підсилення коефіцієнту подавлення за сусіднім каналом прийому більш ніж достатньо для опису властивостей вибірковості приймача, але для КХ-діапазону зазвичай використовуються супергетеродинні приймачі, які будуть розглянуті нижче для яких окрім вказаного коефіцієнта необхідно вказати ще коефіцієнти подавлення за дзеркальним каналом прийому та каналом проміжної частоти. Перший становить близько 30 дБ, а другий - 100 дБ. Фізичну суть зазначених каналів прийому розглянемо при розгляді принципу роботи супергетеродинного приймача.
Особливо увагу на селективність приймача доцільно звертати при його використанні у великих містах, де розташовані станції радіомовлення. Можна навести приклад майдану Визволення у м. Житомир. Наявність на ньому центральної станції радіомовлення «Житомирська хвиля», яка працює в діапазоні 102,7 Мгц, призводить до прийому її на інших частотах УКХ-діапазону автомобільним приймачем. Так на частоті 101,7 МГц («Наше радіо») при проїзді через майдан з приймача починають лунати передачі «Житомирської хвилі». Для станцій КХ-діапазону буде спостерігатися подібна реакція.
1.1.3 Смуга пропускання радіоприймального пристрою
Смугою пропускання приймача називають діапазон частот, в межах якого при заданому налаштуванні приймача частотні викривлення не перевищують заданого рівня [6].
У загальному випадку смуга пропускання приймача може бути визначена за виразом [4]:
.(1.4)
Розглянемо кожну складову наведеного виразу. - ширина спектру сигналу, який приймається. Для приймачів радіомовлення, корисним сигналом яких є радіопередача, що може містити як речові повідомлення так і музику зазвичай встановлюють ширину спектру сигналу 10 кГц, що дозволить відтворити музичні передачі, щоправда з деякими викривленнями. та відповідно несуча частота сигналу та відносна нестабільність вказаної частоти ( [4]). та частота та відносна нестабільність частоти гетеродину (у разі використання супергетеродинного приймача (для транзисторних гетеродинів без кварцової стабілізації )). При попередньому розрахунку можемо обрати . та - частота та відносна нестабільність частоти налаштування власної частоти контурів проміжного тракту супергетеродинного приймача (обираємо , ). - відносна похибка налаштування приймача при ручному налаштуванні (становить 10-4). - максимальний Доплерівський зсув частоти (можна знехтувати). Здійснюємо розрахунок:
кГц.
1.1.4 Діапазон робочих частот радіоприймального пристрою
Діапазоном робочих частот приймача називають інтервали частот, в межах яких він повинен забезпечувати нормальне приймання сигналів. В залежності від призначення приймачі мають широкі діапазони робочих частот зі змінним настроюванням (радіомовлення, радіозв’язок, радіонавігація) та відносно вузькі (менше 0,01 від середньої робочої частоти) з фіксованим настроюванням (телебачення, радіолокація, радіотелеметрія). Перекриття необхідного діапазону частот вважається виконаним, якщо приймач може бути налаштований на довільну з частот робочого діапазону і його основні характеристики при цьому будуть не гірше заданих.
1.1.5 Якість відтворення прийнятого сигналу
Якість програвання визначається ступенем викривлень прийнятого сигналу внесених приймачем, або зовнішніми перешкодами. В кожному приймачі мають місце нелінійні амплітудо-частотні та фазо-частотні викривлення. В залежності від типу сигналу, який приймається, допустимий рівень кожного виду викривлень може бути різним. В радіомовленні та радіозв’язку нелінійні та амплітудно-частотні викривлення погіршують розбірність голосу, а фазочастотні викривлення практично не впливають на якість програвання. В телебаченні на якість програвання впливають всі три види викривлень. В системах радіотелемеханіки викривлення суттєво знижають точність роботи.
Нелінійні викривлення виникають внаслідок нелінійності амплітудних характеристик каскадів приймача та особливостей режиму їх роботи. Їх характеризує поява на виході приймача вищих гармонічних складових модульованої частоти сигналу при гармонічному законі модуляції. Кількісно нелінійні викривлення оцінюють коефіцієнтом гармонік [3]
.(1.5)

де , , , - амплітуди основної складової та гармонік модулюючої напруги у вихідному сигналі приймача.
Для високоякісного радіомовлення коефіцієнт гармонік повинен бути не менше 0,05, а для радіолюбителів (одноканальних) систем зв’язку він може складати до 0,1.
Амлітудно-частотні викривлення виникають внаслідок різного коефіцієнта підсилення приймача при різних модулюючих частотах сигналу. Це викликає відмінність реальної амплітудо-частотної характеристики від ідеальної, яка представляється у вигляді прямої лінії, паралельної вісі частот в інтервалі від нижньої до верхньої модулюючих частот. Степінь амплітудо-частотних викривлень визначається коефіцієнтами
та
де - найбільший коефіцієнт підсилення приймача, а та - коефіцієнти підсилення при нижній та верхній модулюючих частотах.
Для високоякісного радіомовлення діапазон модулюючих частот повинен складатися від 30 Гц до 15 кГц при та не більше 2 дБ. В одноканальних та радіолюбительських системах радіозв’язку граничні частоти модуляції складають (300-3400) Гц, а значення коефіцієнтів амплітудночастотних викривлень допускаються до 6 дБ [3].
Фазо-частотні викривлення виникають внаслідок нелінійності фазової характеристики приймача, яка визначає залежність фазового зсуву вихідної напруги приймача по відношенню до обвідної вхідного сигналу, від модулюючої частоти при гармонічному законі модуляції. Фазо-частотні викривлення особливо небезпечні при прийманні радіофототелеграфних, телевізійних та радіолокаційних сигналів. Вони практично не впливають на якість радіотелефонних сигналів, оскільки слуховий апарат людини не реагує на зміну фази прийнятих їм коливань.
Слід відмітити, що рівні амлітудночастотних та фазочастотних викривлень приймача взаємопов’язані та залежать від типу резонансних систем, які використовуються в приймачі.
1.2 Вибір структурної схеми приймача
Існує наступні чотири основні структурні схеми радіоприймачів: детекторні приймачі; приймачі прямого підсилення; над........


Перелік посилань

1. Радиоэлектронные системы: основы построения и теория: Справочник/ Я.Д. Ширман, Ю.И. Лосев, Н.Н. Минервин, и др. / Под ред. Я.Д. Ширмана. - М.: ЗАО «Маквис», 1998. - 828с.
2. Справочник по ученому проектированию приємно-усилительных устройств / Белкин М. К., Белинский В. Т., Мазор Ю. Л,, Терещук Р. М., Под. ред.. д-ра техн. наук М. К. Белкина. - К. Вища школа. Головное изд-во, 1982. - 447 с.
3. Радиоприемные устройства. Под общей редакцией чл.-корр. Академии наук СССР, докт. техн. наук, проф. В. И. Сифорова. Учебник для вузов. М.: «Сов. радио», 1974.
4. Радиоприемные схемы на полупроводниковых приборах: Проектирование и расчет. Под ред. Р. А. Валитова, А. А. Куликовского. М.: «Сов. радио» - 1986 г.
5. Музыка З. Н. Расчет высокочастотных каскадов радиоприемных устройств на транзисторах / З. Н. Музыка, В. Е. Пустоваров, Б. Г. Синицкий// М.: «Энергия», 1975 г.
6. Приемные устройства радиолокационных сигналов. Ч. 1. Под ред. Ю. Н. Седышева. М. - 1978 г.
7. Терещук Р. М. Полупроводниковые приемно-усилительные устройства. Справочник радиолюбителя. / Р. М. Терещук, К. М. Терещук, С. А. Седов // К.: «Наукова думка», 1981 - 671 с.
8. Проектирование радиоприемных устройств. Под. Ред А. П. Сиверса. «Советское радио». М. - 1976 г.
9. Дробов С. А. Радиопередающие устройства. / С. А. Дробов //М.: Воениздат, 1951 - 1019 с.




Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.