На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Управлння нвестицйними ризиками

Информация:

Тип работы: Диплом. Добавлен: 31.5.2013. Сдан: 2013. Страниц: 143. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління інвестиційними ризиками 8
1.1. Фінансовий ризик як обєкт оцінки та управління 8
Основні правила ризик-менеджменту: 19
1.2. Аналіз та оцінка ризику інвестиційних проектів 23
1.3. Механізм нейтралізації проектних ризиків 30
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «Старр» 47
2.1. Коротка організаційно-економічна характеристика ТОВ «Старр» 47
2.2. Оцінка реальних інвестицій ТОВ «Старр» 51
2.3. Аналіз фінансових інвестицій ТОВ «Старр» 62
2.4. Інвестиційний портфель ТОВ «Старр» та оцінка його ефективності 64
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ТОВ «Старр» 74
3.1. Сучасні методи управління інвестиційними ризиками 74
3.2. Резерви збільшення інвестиційних ресурсів підприємства 83
3.3. Вплив пропозиції по інвестиційному проекту на фінансову діяльність підприємства 91
Розділ 4. Охорона праці 101
ВИСНОВКИ 114
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 118
ДОДАТКИ 126
ВСТУП
Однією з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. У числі факторів, що роблять безпосередній вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній сфері.
Інвестиції торкаються самих глибинних основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізації інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально - економічних перетворень.[2, c.187]
Зіткнення з різноманітними ризиками - звичайна загроза для будь-якого інвестора в умовах сучасної ринкової економіки. Здебільшого, вкладаючи свої кошти в виробництво тих чи інших товарів чи послуг, інвестор не може мати цілковитої впевненості в суспільному визнанні результатів цього виробництва. На практиці таке визнання залежить від вдалого сполучення різних факторів, отже інвестори ризикують отримати прибуток, менший за очікуваний, або, навіть, зазнати збитків.
Таким чином, дослідження інвестиційних ризиків, виявлення факторів, які їх викликають та обчислення можливих втрат - ось важливі проблеми, на які необхідно зважати сучасному інвесторові, приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший напрям виробничої чи комерційної діяльності. Саме тому вміння оцінювати інвестиційні ризики є необхідним для сучасного менеджера.
За умов сучасної української економіки проблема інвестиційних ризиків є особливо гострою через нестабільність податкового режиму, падінння курсу національної валюти, низьку купівельну спроможність значної частини населення. Тому для капіталовкладників, які мають справу з вітчизняним ринком, особливо важливо ретельно обраховувати можливий вплив інвестиційних ризиків.[12, c. 45]
Окремих самостійних учасників ринкових відносин цікавить насамперед оцінка відповідності проекту їх субєктивним інтересам, яка базується на індивідуальних витратах і цінах, попередньому результаті ланцюга “проектування-виготовлення-використання”. Учасників інвестиційного процесу цікавлять конкретні абсолютні результати їхньої діяльності. Спираючись на те, що основна мета діяльності підприємства - одержання прибутку, вся його діяльність повинна передбачати отримання позитивного фінансового результату.
Цей же принцип стосується і процесу вкладення інвестицій. Додаткові кошти підприємство буде вкладати у виробництво тільки в тому випадку, якщо воно впевнено в тому, що зусилля будуть ефективні. Але ефективність інвестицій - поняття достатньо субєктивне в звязку з тим, що грошові потоки мають місце в декількох періодах, а гроші мають властивість збільшувати свою вартість шляхом дисконтування. Ось чому на підприємстві виникає обєктивна необхідність кількісного виміру ефекту від здійснення інвестиційного проекту.
Метою написання дипломної роботи є дослідження напрямків мінімізації інвестиційних ризиків підприємства.
Об’єктом дослідження є господарська діяльність товариства з обмеженою відповідальність «Старр», що займається наданням туристичних послуг. Підприємство має власний автопарк і використовує його для перевезення туристів як в межах країни, так і за кордон. Вимоги до якості транспортування є досить високими, тому підприємству потрібно постійно інвестувати кошти в розширення якості транспорту, його постійного оновлення.
Предметом дослідження є інвестиційна діяльність підприємства. Підприємство проводить як інвестування в реальний капітал, так і в фінансовий.
Для виконання поставленої мети в ході написання дипломної роботи необхідно виконати ряд завдань:
- визначити поняття інвестиції та дослідити їх класифікацію;
- розглянути принципи формування інвестиційної політики підприємства;
- визначити джерела інвестування;
- розглянути інвестиційну політику підприємства: дослідити динаміку та структуру реальних та фінансових інвестицій;
- проаналізувати інвестиційний портфель та визначити його ефективність;
- розглянути методи управління інвестиційними ризиками на підприємстві;
- розглянути резерви збільшення інвестиційних ресурсів підприємства;
- визначити вплив запропонованих заходів на фінансову діяльність підприємства.
Дослідження ґрунтується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчих і нормативних актах органів державної влади щодо регулювання діяльності підприємств України. У роботі застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. База дослідження - фінансова звітність за 2009-2011 роки.
Методами для вивчення інвестиційної політики підприємства є аналіз та синтез. За допомогою методу порівняння досліджувались абсолютні і відносні величини інвестицій; з використанням методу групування - залежність результативних показників від складових їх формування. Графічний метод використовувався для наочного зображення показників інвестицій.
Інформаційна база дослідження ґрунтується на нормативно-довідковій та науковій літературі. Фактичні дані отримано з матеріалів фінансової звітності досліджуваного підприємства.
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління інвестиційними ризиками

1.1. Фінансовий ризик як обєкт оцінки та управління

Отримання прибутку завжди залежить від ризику. Ризик і прибуток являють собою дві взаємоповязані і взаємообумовлені фінансові категорії.
Під ризиком розуміють можливу небезпеку втрат, яка витікає із специфіки тих або інших явищ природи та видів діяльності людини.
Ризик - це ймовірність несприятливого результату. Різні інвести­ційні проекти мають різну міру ризику, високоприбутковий варіант вкладення капіталу може виявитися настільки ризикованим, що, як говорять, «гра не стоїть свічок».
Ризик - це економічна категорія, що являє собою подію, яка може статися або не статися. У разі здійснення такої події можливі три економічні результати: негативний (програш, збиток); нульо­вий; позитивний (виграш, вигода, прибуток).
Звичайно, ризику можна уникнути або просто уникнути заходу, повязаного з ризиком. Однак для підприємця уникнення ризику часто означає відмову від можливого прибутку.
Ризиком можна управляти або використати різні заходи, що дозволять певним чином спрогнозувати настання ризикової події і вжити заходи до зниження міри ризику. Ефективність ор­ганізації управління ризиком багато в чому визначається його класифікацією.
Під класифікацією ризиків потрібно розуміти їх розподіл на окремі групи за деякими ознаками для досягнення певної мети. Науково обґрунтована класифікація ризиків дозволяє чітко визна­чити місце кожного ризику в їх загальні системі. Вона створює можливості для ефективного застосування відповідних методів і прийомів управління ризиком. Кожному ризику відповідає свій прийом управління ризиком.[14, c. 104]
Кваліфікаційна система ризиків вміщує в себе категорії, групи, види, підвиди і різновиди ризиків.
Залежно від можливого результату (ризикової події) ризики можна поділити на дві великі групи: чисті і спекулятивні.
Чисті ризики означають можливість отримання негативного або нульового результату. До цих ризиків відносяться: природні, екологічні, політичні, транспортні і частина комерційних ризиків (майнові, виробничі, торгові).
Спекулятивні ризики означають можливість отримання як пози­тивного, так і негативного результату. До них відносяться фінансові ризики, які є частиною комерційних ризиків.
Відповідно до основної причини виникнення (базисна чи при­родна ознака) ризики можуть бути природні, екологічні, політичні, транспортні і комерційні.
До природних відносяться ризики, повязані з проявом сти­хійних сил природи (землетрус, повінь, буря, пожежа, епідемія тощо).
Екологічні ризики - це ризики, повязані із забрудненням навко­лишнього середовища.
Політичні ризики повязані з політичною ситуацією в країні та діяльністю держави. Вони виникають при порушені умов вироб­ничо-торгового процесу з причин, які безпосередньо н€ залежать від господарюючого субєкта. До політичних ризиків відносяться
- неможливість здійснення господарської діяльності внаслідок військових дій, революції, загострення внутрішньополітичної ситу­ації в країні, націоналізації, конфіскації товарів, введення ембарго, через відмову нового уряду виконувати прийняті попередниками зобовязання і т. ін.;
- введення відстрочки (мораторію) на зовнішні платежі на пев­ний термін у звязку з настанням надзвичайних обставин (страйк війна і т. п.);
- несприятлива зміна податкового законодавства;[16, . 114]
- заборона або обмеження конверсії національної валюти у валюту платежу.
Транспортні ризики - це ризики, повязані з перевезенням вантажів транспортом (автомобільним, морським, річковим, заліз­ничним тощо).
Комерційні ризики являють собою небезпеку втрат у процесі фінансово-господарської діяльності. Вони означають невизначе­ність результату від даної комерційної операції.
За структурною ознакою комерційні ризики діляться на майно­ві, виробничі, торгові, фінансові.
Майнові ризики - це ризики, повязані з імовірністю втрат майна громадянина-підприємця внаслідок крадіжки, диверсії, недбалості, перенапруження технічної або технологічної системи тощо.
Виробничі ризики - це ризики, повязані зі збитком від зупинки виробництва внаслідок впливу різних чинників і, передусім, із заги­беллю або пошкодженням основних і оборотних фондів (обладнан­ня, сировини і т. ін.), а також ризики, повязані з впровадженням у виробництво нової техніки і технології.
Торгові ризики являють собою ризики, повязані зі збитком уна­слідок затримки платежів, відмови від платежу в період транспор­тування товару, непостачання товару і т. ін.
Фінансові ризики повязані з імовірністю втрат фінансових ре­сурсів (грошових коштів).
Фінансові ризики поділяються на два види:
а) ризики, повязані з купівельною спроможністю грошей;
б) ризики, повязані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики).
До ризиків, повязаних з купівельною спроможністю грошей, відносяться такі їх різновиди: інфляційні, дефляційні, валютні ри­зики та ризик ліквідності.
Інфляційний ризик - це ризик того, що при зростанні інфляції грошові прибутки знецінюються з точки зору реальної купівельної спроможності швидше, ніж зростають.
Дефляційний ризик - це ризик того, що при зростанні дефляції відбудеться падіння рівня цін, погіршення економічних умов під­приємництва і зниження прибутків.
Валютні ризики являють собою небезпеку валютних втрат, повя­заних зі зміною курсу однієї іноземної валюти по відношенню до іншої при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та інших валютних операцій.
Ризики ліквідності - це ризики, повязані з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів через зміну оцінки їх якості та споживної вартості.
Інвестиційні ризики поділяються на такі підвиди:
а) ризик упущеної вигоди;
б) ризик зниження прибутковості;
в) ризик прямих фінансових втрат.
Ризик упущеної вигоди - це ризик настання непрямого (побіч­ного) фінансового збитку (нестриманий прибуток) унаслідок нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування, хеджирування і т. п.).
Ризик зниження прибутковості може виникнути внаслідок зменшення розміру відсотків і дивідендів за портфельними інвести­ціями, внесками і кредитами.
Портфельні інвестиції повязані з формуванням інвестиційно­го портфеля і являють собою придбання цінних паперів та інших активів.[14, c. 147]
Ризик зниження прибутковості має наступні різновиди: відсоткові ризики і кредитні ризики.
До відсоткових ризиків відноситься небезпека втрат комерційни­ми банками, кредитними установами, інвестиційними інститутами внаслідок перевищення відсоткових ставок, що виплачуються ни­ми за залученими коштами, над ставками з наданих кредитів. До відсоткових ризиків відносяться також ризики втрат, які можуть понести інвестори через зміну дивідендів по акціях, відсоткових ставок по облігаціях, сертифікатах та інших цінних паперах.
Кредитний ризик є небезпекою несплати позичальником осно­вного боргу та відсотків, що належать кредитору. До кредитного ризику відноситься також ризик настання такої події, при якій емітент, що випустив боргові цінні папери, буде неспроможний виплачувати відсотки по них або основну суму боргу. Кредитний ризик може бути також різновидом ризиків прямих фінансових втрат.
Ризик прямих фінансових втрат має такі різновиди: біржові, селективні, кредитні ризики, а також ризики банкрутства.
Біржові ризики являють собою небезпеку втрат від біржових операцій. До цих ризиків відносяться: ризик неплатежу за комерцій­ними операціями, ризик неплатежу комісійної винагороди і т. ін.
Селективні ризики ~ це ризики неправильного вибору способу вкладання капіталу, виду цінних паперів для інвестування порівнянно з іншими видами цінних паперів при формуванні інвестицій­ного портфеля.
Ризик банкрутства являє собою небезпеку внаслідок неправильного вибору способу вкладання капіталу повної втрати підприємцем власного капіталу і нездатності його розраховуватися за прийняті на себе зобовязання.[16, c. 97]
Ступінь ризику - це ймовірність настання втрат, а також вели­чина можливого збитку від такого випадку.
Ризик підприємця кількісно характеризується субєктивною оцінкою ймовірної, або очікуваної, величини максимального та мінімального прибутку (збитку) від даного вкладення капіталу. При цьому чим більшим є діапазон між максимальним і мінімальним прибутком (збитком) при рівній імовірності їх отримання, тим Ви­щим буде ступінь ризику.
Невизначеність господарської ситуації зумовлюється таки­ми чинниками, як відсутність повної інформації, випадковість, протидія.
Відсутність повної інформації про господарську ситуацію та перспективи її зміни примушує підприємця шукати можливість придбати додаткову, в якій є необхідність, інформацію, а за відсутності такої можливості почати діяти наздогад, спираючись на свій досвід і інтуїцію.
Невизначеність господарської ситуації багато в чому визнача­ється чинником випадковості.
Випадковість - це те, що в схожих умовах відбувається неод­наково, і тому її заздалегідь не можна передбачувати і запрогнозувати.
Однак при великій кількості спостережень за випадковостями можна виявити, що навіть при їх відбуванні діють певні закономір­ності. Математичний апарат для вивчення цих закономірностей дає теорія ймовірності. Випадкові події стають предметом теорії ймовірності тільки тоді, коли з ними повязуються певні числові характеристики - їх імовірності.
Міра обєктивної можливості настання випадкової події назива­ється її ймовірністю. Ймовірність будь-якої події коливається Від О до 1. Якщо імовірність дорівнює о, подія вважається неможливою. Якщо ж імовірність дорівнює 1, подія є достовірною.[15, c. 113]
У господарській ситуації на будь-яку дію завжди є протидія. До протидій відносяться: катастрофи, пожежі та інші природні явища, війни, страйки, різні конфлікти в трудових колективах, конкуре­нція, порушення договірних зобовязань, зміни попиту, аварії, крадіжки і т. ін. Підприємець у процесі своїх дій повинен обрати таку стратегію, яка дозволить йому зменшити міру протидії, що, у свою чергу, знизить і міру ризику.
З урахуванням викладеного вище можна зробити висновок, що ризик має математично виражену ймовірність настання втрат, яка спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високим ступенем точності.
Щоб кількісно визначити величину ризику, необхідно знати всі можливі наслідки окремої дії та ймовірність їх виникнення.
Імовірність означає можливість отримання певного результату. Стосовно економічних задач методи теорії ймовірності зводяться до визначення значень імовірності настання подій та вибору з можливих подій самої переважальної, виходячи з найбільшої ве­личини математичного очікування. Інакше кажучи, математичне очікування якої-небудь події дорівнює абсолютній величині цієї події, помноженій на ймовірність її настання.
Імовірність настання події може бути визначена обєктивним або субєктивним методом.
Обєктивний метод визначення ймовірності заснований на об­численні частоти, з якою відбувається дана подія.
Субєктивний метод визначення ймовірності заснований на використанні субєктивних критеріїв, які базуються на різних припущеннях. До таких припущень можуть відноситися думка і особистий досвід оцінювача, оцінка експерта, думка фінансового консультанта і т. п. Коли ймовірність визначається субєктивно, то різні люди для однієї і тієї ж події можуть встановлювати різне її значення, а потім робити свій вибір.
Важливе значення при цьому має експертна оцінка, або про­ведення експертизи, обробка і використання її результатів при обґрунтуванні значення ймовірності.[13, c. 59]
Прийняття експертної оцінки являє собою комплекс логічних і математико-статистичних методів і процедур, повязаних з діяль­ністю експерта по переробці необхідної для аналізу та прийняття рішень інформації. Експертна оцінка спирається на використання здатності фахівця (його знань, уміння, досвіду, інтуїції тощо) зна­ходити потрібне, найбільш ефективне рішення.
Величина ризику (міра ризику) вимірюється за двома кри­теріями:
а) середнє очікуване значення;
б) коливання (мінливість) можливого результату.
Середнє очікуване значення - це значення величини події, повя­зане з невизначеною ситуацією. Середнє очікуване значення є середньозваженим для всіх можливих результатів, де ймовірність кожного результату використовується як частота або вага відпові­дного значення. Середнє очікуване значення вимірює результат, який ми чекаємо в середньому.
Середня величина являє собою узагальнену кількісну характе­ристику, що не дозволяє прийняти рішення на користь будь-якого варіанта вкладення капіталу.
Для остаточного прийняття рішення необхідно виміряти ко­ливання показників, або визначити міру мінливості можливого результату.
Коливання можливого результату являє собою міру відхилення очікуваного значення від середньої величини.
Для цього на практиці зазвичай застосовують два близько повя­заних критерії: дисперсія і середнє квадратичне відхилення.
Дисперсія являє собою середньозважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних.
Середнє квадратичне відхилення позначається в тих же одиницях, в яких вимірюється варіююча ознака. Дисперсія і середнє квадра­тичне відхилення є вимірниками абсолютної коливаності.
Для аналізу використовують коефіцієнт варіації. Він являє со­бою відношення середнього квадратичного відхилення до середньої арифметичної і показує сутність відхилення отриманих значень.
Коефіцієнт варіації є відносною величиною, тому на його величину не впливають абсолютні значення показника, що вивчається. З його допомогою можна порівнювати навіть коливання ознак, виражених в різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися від О до 100%. Чим більшим є числове значення кое­фіцієнта, тим сильніше буде коливання. [4, c. 152]
Ризик - це фінансова категорія. Тому на міру і величину ризику можна впливати через фінансовий механізм. Такий вплив здійсню­ється за допомогою певних способів фінансового менеджменту та Інформаційне забезпечення функціонування ризик-менеджменту складається з різного роду і виду інформації: статистичної, еконо­мічної, комерційної, фінансової і т. ін.
Ризик-менеджмент виконує певні функції. Розрізняють два ти­пи функцій ризик-менеджменту:
а) функції обєкта управління;
б) функції субєкта управління.
До функцій обєкта управління в ризик-менеджменті відносить­ся організація розвязання ризику, ризикових вкладень капіталу, роботи із зниження величини ризику, процесу страхування ризиків, економічних відносин і звязків між субєктами господарського процесу.
До функцій субєкта управління в ризик-менеджменті відно­сяться прогнозування, організація, регулювання, координація, стимулювання, контроль.
Прогнозування в ризик-менеджменті являє собою розробку на перспективу змін фінансового стану обєкта загалом і його різних частин.
Організація в ризик-менеджменті - це обєднання людей, які спільно реалізують програму ризикового вкладення капіталу на основі певних правил і процедур.
Регулювання в ризик-менеджменті являє собою вплив на обєкт управління, за допомогою якого досягається стан стійкості цього обєкта в разі виникнення відхилень від заданих параметрів.
Координація в ризик-менеджменті - це узгодженість роботи всіх ланок системи управління ризиком, апарату управління та фахівців.
Стимулювання в ризик-менеджменті являє собою заохочення фінансових менеджерів та інших фахівців до зацікавленості в ре­зультатах своєї праці.
Контроль у ризик-менеджменті - це перевірка організації робо­ти із зниження міри ризику. Контроль передбачає аналіз результатів заходів щодо зниження міри ризику. [19, c. 148]
Організація ризик-менеджменту передбачає здійснення системи заходів, спрямованих на раціональне поєднання всіх його елементів в єдиній технології процесу управління ризиком особливої стратегії. Разом стратегія і способи утворюють своєрідний механізм управління ризиком, або ризик-менеджмент.
В основі ризик-менеджменту лежать цілеспрямований пошук і організація роботи по зниженню міри ризику, мистецтво отри­мання і збільшення доходу (виграшу, прибутку) в невизначеній господарській ситуації.
Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає цільовій функції підприємництва. Вона полягає в отриманні найбільшого прибут­ку при прийнятному для підприємця співвідношенні прибутку та ризику.
Ризик-менеджмент являє собою систему управління ризиком і економічними відносинами, які виникають у процесі цього управління.
Ризик-менеджмент включає в себе стратегію і тактику управ­ління.
Під стратегією управління розуміються напрям і спосіб викори­стання коштів для досягнення поставленої мети. Цьому способу відповідає певний набір правил і обмежень для прийняття рішення. Стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на варіантах рішення, що не суперечать прийнятій стратегії. Після досягнення поставленої мети стратегія як напрям і засіб її досягнення припиняє своє існування. Нові цілі ставлять задачу розробки нової стратегії. [1, c. 49]
Тактика - це конкретні методи і прийоми для досягнення по­ставленої мети в конкретних умовах. Задачею тактики управління є вибір оптимального рішення і найбільш прийнятних у даній гос­подарській ситуації методів і прийомів управління.
Ризик-менеджмент як система управління складається з двох підсистем: керованої підсистеми (обєкта управління) і керуючої підсистеми (субєкта управління). |
Обєктом управління в ризик-менеджменті є ризик, ризикові вкладення капіталу та економічні відносини між господарюючими субєктами в процесі реалізації ризику. Такі економічні відносини включають у себе відносини між страхувальником і страховиком, позичальником і кредитором, між підприємцями (партнерами, конкурентами) тощо.
Субєкт управління в ризик-менеджменті - це спеціальна група людей (фінансовий менеджер, фахівець із страхування та ін.), які за допомогою різних способів управлінського впливу забезпечують цілеспрямоване функціонування обєкта управління.
Першим етапом організації ризик-менеджменту є визначення мети ризику і мети ризикових вкладень капіталу. Мета ризику - це результат, який необхідно отримати. Ним може бути виграш, прибуток і т. п. Метою ризикових вкладень капіталу є отримання максимального прибутку.
Другим етапом в організації ризик-менеджменту є отримання інфор­мації про навколишнє середовище, необхідної для прийняття рішення на користь тієї чи іншої дії. На основі аналізу такої інформації, з ура­хуванням цілей ризику можна правильно визначити ймовірність настання події, в тому числі страхової події, виявити міру ризику й оцінити його вартість.
На третьому етапі організації ризик-менеджменту на основі інформації про навколишнє середовище, ймовірність, міру та вели­чину ризику розробляються різні варіанти ризикового вкладення капіталу, проводиться оцінка їх оптимальності шляхом зіставлення очікуваного прибутку та величини ризику.
На четвертому етапі обирають стратегію та прийоми управління ризиком, а також способи зниження міри ризику.
Пятим етапом організації ризик-менеджменту є розробка про­грами дій по зниженню ступеня ризику.
Шостим етапом є організація виконання цієї програми.
Сьомим етапом є контроль за виконанням даної програми.
На восьмому етапі проводять аналіз та оцінку результатів обра­ного ризикового рішення. [12, c. 102]
Основні правила ризик-менеджменту:
Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити влас­ний капітал.
Треба думати про наслідки ризику.
Не можна ризикувати великим заради малого.
Позитивне рішення приймається лише за відсутності сумніву.
За наявності сумнівів приймаються негативні рішення.
Не можна думати, що завжди існує тільки одне рішення. Можливо, є й інші.
Реалізація першого правила означає, що раніше, ніж прийняти рішення про ризикове вкладення капіталу, фінансовий менеджер повинен:
а) визначити максимально можливий обсяг збитку за даним ризиком;
б) зіставити його з обсягом капіталу, що вкладається;
в) зіставити його з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не призведе втрата цього капіталу до банкрутства даного інвестора.
Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, засноване на про­гнозуванні ризику і прийомах його зниження. Стратегія ризик-менеджменту включає правила, на основі яких приймаються ризи­кові рішення і визначаються способи вибору варіанта рішення.
Правила - це основоположні принципи дії.
У стратегії ризик-менеджменту застосовуються такі правила:
а) максимум виграшу;
б) оптимальна ймовірність результату;
в) оптимальна коливаність результату;
г) оптимальне поєднання виграшу та величини ризику.
Сутність правила максимуму виграшу полягає в тому, що з
можливих варіантів ризикових вкладень обирається варіант, який дає найбільшу ефективність результату (виграш, прибуток) при мінімальному або прийнятному для інвестора ризику.
Сутність правила оптимальної ймовірності результату полягає в тому, що з можливих рішень обирається те, при якому ймовірність результату є прийнятною для інвестора або задовольняє фінансо­вого менеджера.
На практиці застосування правила оптимальної ймовірності результату зазвичай поєднується з правилом оптимальної коливаності результату.
Як уже зазначалося, коливаність показників виражається їх дисперсією, середнім квадратичним відхиленням і коефіцієнтом варіації. Правило оптимальної коливаності результату проголошує, що з можливих рішень обирається те, при якому ймовірності ви­грашу і програшу для одного і того ж ризикового вкладення капі­талу мають невеликий розрив, або найменшу величину дисперсії, середнього квадратичного відхилення, варіації.
Сутність правила оптимального поєднання виграшу та величини ризику полягає в тому, що менеджер оцінює очікувані величини виграшу і ризику (програшу, збитку) і приймає рішення вкласти капітал в той захід, який дозволяє отримати очікуваний виграш і уникнути великого ризику.
Прийоми ризик-менеджменту являють собою прийоми управ­ління ризиком. Вони складаються із засобів розвязання ризиків і прийомів зниження міри ризику. Засобами розвязання ризиків є: їх уникнення, утримання, передача.
Уникнення ризику означає просте ухилення від заходу, повя­заного з ризиком. Однак уникнення ризику для інвестора часто означає відмову від прибутку.
Утримання ризику - це залишення ризику за інвестором або на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних коштів по­крити можливу втрату венчурного капіталу.
Передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії.
Зниження міри ризику - це скорочення ймовірності та обсягу втрат.
Для зниження міри ризику застосовують різні способи, най­більш поширеними з яких є диверсифікація, придбання додаткової інформації про вибір і результати, лімітування, самострахування, страхування, хеджирування, набуття контролю над діяльністю у взаємоповязаних галузях.
Диверсифікація є процесом розподілу капіталу між різними обєктами вкладення, які безпосередньо не повязані між собою, найбільш обґрунтованим і відносно менш витратоємним способом зниження міри фінансового ризику.
Диверсифікація - це розсіювання інвестиційного ризику. Однак вона не може звести інвестиційний ризик до нуля. Це зумовлено тим, що на підприємництво впливають зовнішні чинники, які не повязані з вибором конкретних обєктів вкладення капіталу, отже, на них не впливає диверсифікація.
До зовнішніх чинників відносяться процеси, що відбуваються в економіці країни загалом, військові дії, зміна відсоткових ста­вок по депозитах, кредитах у комерційних банках і т. ін. Ризик, зумовлений цими процесами, не можна зменшити за допомогою диверсифікації.
Таким чином, ризик складається з двох частин - диверсифікованого і недиверсифікованого ризику. Диверсифікований ризик, який ще називають несистематичним, може бути усунений шляхом йо­го розсіювання, або диверсифікації. Недиверсифікований ризик, який ще називають систематичним, не може бути зменшений диверсифікацією. [19, c. 134]
Інформація відіграє важливу роль у ризик-менеджменті. Фінан­совому менеджеру часто доводиться приймати ризикові рішення, коли результати вкладення капіталу невизначені і спираються на обмежену інформацію. Якби в нього була більш повна інформація, він міг би зробити більш точний прогноз і знизити ризик. Це ро­бить інформацію товаром, до того ж дуже цінним. Інвестор готовий заплатити за повну інформацію.
Вартість повної інформації розраховується як різниця між очі­куваною вартістю якого-небудь вкладення капіталу, коли є повна інформація, і очікуваною вартістю, коли інформація неповна.
Лімітування - це встановлення ліміту, або граничних сум витрат, продажу, кредиту і т. ін. Лімітування є важливим при­йомом зниження міри ризику, воно використовується банками при видачі позик, укладанні договорів тощо. Господарюючими субєктами воно застосовується при продажу товарів у кредит, наданні позик і т. ін.
Самострахування являє собою децентралізовану форму створен­ня натуральних і страхових (резервних) фондів безпосередньо в господарюючому субєкті. Ці фонди залежно від мети призначення можуть створюватися в натуральній або грошовій формах.
Найбільш важливим і найпоширенішим прийомом зниження міри ризику є страхування ризику, яке полягає в тому, що інвестор хоче відмовитися від частини своїх прибутків, щоб уникнути ризи­ку, або він готовий заплатити за зниження міри ризику до нуля.
Хеджирування - це страхування ризиків від несприятливих змін цін на будь-які товарно-матеріальні цінності за контрактами і ко­мерційними операціями, що передбачають постачання (продаж) товарів у майбутньому.
Контракт, який використовують для страхування від ризиків зміни курсів (цін), називається хедж. Господарюючий субєкт, що здійснює хеджирування, називається хеджером.
Існують дві операції хеджирування - хеджирування на підвищен­ня і хеджирування на зниження.
Хеджирування на підвищення, або хеджирування купівлею, являє собою біржову операцію з купівлі термінових контрактів або опціонів. Хедж на підвищення застосовується в тих випадках, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін (курсів) у майбутньому. Він дозволяє встановити купівельну ціну набагато раніше, ніж був придбаний реальний товар.
Хеджирування на зниження, або хеджирування продажем - це біржова операція з продажем термінового контракту. Хеджер, що здійснює хеджирування на зниження, має намір здійснити в майбутньому продаж товару і тому, продаючи на біржі терміновий контракт або опціон, він страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому. [5, c. 189]

1.2. Аналіз та оцінка ризику інвестиційних проектів

Ціль аналізу чутливості складається в порівняльному аналізі впливу різних факторів інвестиційного проекту на ключовий показник ефективності проекту, наприклад внутрішню норму прибутковості.
Приведемо найбільш раціональну послідовність проведення аналізу чутливості.
Вибір ключового показника ефективності інвестицій, у якості якого може служити внутрішня норма прибутковості (1ЯК) чи чисте сучасне значення (NPV).
Вибір факторів (показників), щодо яких розроблювач інвестиційного проекту не має однозначного судження (тобто знаходиться в стані невизначеності). Типовим є наступне:
капітальні витрати і вкладення в оборотні кошти;
ринкові фактори - ціна товару й обсяг продажів;
компоненти собівартості продукції;
час будівництва і запровадження в дію основних засобів.
Установлення номінальних і граничних (нижніх і верхніх) значень невизначених факторів, обраних на другому кроці процедури. Граничних факторів може бути трохи, наприклад: + 5 % і + 10 % від номінального значення (всього чотири в даному випадку).
Розрахунок ключового показника для всіх обраних граничних значень невизначених факторів.
Побудова графіка чутливості для всіх невизначених факторів. У західному інвестиційному менеджменті цей графік зветься "Spider Graph". Нижче приводиться приклад такого графіка для трьох факторів (рис. 1.1.).


Рис. 1.1. Графік чутливості
1-ціна товару;
2. ціна устаткування;
3. матеріальні
Даний графік дозволяє зробити висновок про найбільш критичні фактори інвестиційного проекту для того, щоб у ході його реалізації звернути на ці фактори особлива увага з метою скорочення ризику реалізації інвестиційного проекту. Так, якщо ціна продукції виявилася критичним фактором, то в ході реалізації проекту необхідно поліпшити програму маркетингу і підвищити якість товарів. Якщо проект виявиться чуттєвим до зміни обсягу виробництва, то варто приділити більше уваги удосконалюванню внутрішнього менеджменту підприємства і ввести спеціальні заходи для підвищенню продуктивності. Нарешті, якщо критичним виявився фактор матеріальних витрат, те доцільно поліпшити відносини з постачальниками, уклавши довгострокові контракти, що, можливо, знизить закупівельну ціну сировини. [12, c. 76]
Аналіз сценаріїв - це прийом аналізу ризику, що розглядає поряд з базовим набором вихідних даних проекту ряд інших наборів даних, що, на думку розроблювачів проекту, можуть мати місце в процесі реалізації. В аналізі сценарію фінансовий аналітик просить технічного менеджера підібрати показники при поганому збігу обставин (малий обсяг продажів, низька ціна продажу, висока собівартість одиниці товару і т.д.) і при гарному. Після цього NPV, обчислене для гарних і поганих умов, порівнюється з очікуваним NPV.
Приведемо приклад оцінки ефективності трубного заводу, інвестиційний проект якого був "врятований" за рахунок фінансових засобів. Внутрішня норма прибутковості склала 28,11 %. Проаналізуємо сценарії інвестиційного проекту, зробивши припущення щодо деяких критичних показників проекту. У табл. 14.1 приведені номінальні показники, що забезпечили зазначене значення внутрішньої норми прибутковості.
Найбільший інтерес звичайно представляють песимістичні сценарії. Зробимо припущення про те, що ціна продажів по першій і другій трубах зменшилася на 5 %. Провівши всі розрахунки ефективності, одержимо значення внутрішньої норми прибутковості, рівне 12,94 %.
Може бути також цікавий сценарій, коли на 5 % зменшується обсяг реалізації першої і другої труб. У цьому випадку IRR = 22,20 %. Більш комплексний сценарій може бути представлений, наприклад, у виді одночасного збільшення ціни готової продукції і вартості сировини на одиницю продукції на 5 %. Даний сценарій може бути кваліфікований як оптимістичний. Справді, розрахунок внутрішньої норми прибутковості приводить до значення 38,45 %. [10, c. 215]
Метод імітаційного моделювання Монте-Карло створює додаткову можливість при оцінці ризику за рахунок того, що уможливлює створення випадкових сценаріїв. Застосування аналізу ризику використовує багатство інформації, будь вона у формі обєктивних чи даних оцінок експертів, для кількісного опису невизначеності, що існує у відношенні основних перемінних проекту і для обґрунтованих розрахунків можливого впливу невизначеності на ефективність інвестиційного проекту. Результат аналізу ризику виражається не яким-небудь єдиним значенням NPV, а у виді вероятнісного розподілу всіх можливих значень цього показника. Отже, за допомогою методу Монте-Карло потенційний інвестор буде забезпечений повним набором даних, що характеризують ризик проекту. На цій основі він зможе прийняти зважене рішення про надання засобів.
У загальному випадку метод імітаційного моделювання Монте-Карло являє собою процедуру, за допомогою якої математична модель визначення якого-небудь фінансового показника (у нашому випадку NPV) піддається ряду імітаційних прогонів на компютері: будуються послідовні сценарії з використанням вихідних даних; останні за задумом проекту є невизначеними і тому в процесі аналізу покладаються випадковими величинами. Процес імітації здійснюється таким чином, щоб випадковий вибір значень з визначених вероятнісних розподілів не порушував існування відомих чи передбачуваних відносин кореляції серед перемінних. Результати імітації збираються й аналізуються статистично, для того щоб оцінити міру ризику. [15, c. 76]
Процес аналізу ризику зображено на рис.1.2.:

Рис.1.2. Процес аналізу ризику

Перша стадія в процесі аналізу ризику - це створення прогнозної моделі. Така модель визначає математичні відносини між числовими перемінними, котрі відносяться до прогнозу обраного фінансового показника. Як базову модель для аналізу інвестиційного ризику звичайно використовується модель розрахунку показника NPV:
(1.1.)
Застосування цієї формули в аналізі ризику сполучено з деякими труднощами. Вони полягають у тім, що при генеруванні випадкових чисел річний грошовий потік виступає як деяке випадкове число, що підкоряється визначеному закону розподілу. У дійсності ж це сукупний показник, що включає в себе безліч компонентів а з урахуванням зміни обсягу продажів, тобто він корельовано з обсягом. Тому необхідно ретельно вивчити цю кореляцію для максимального наближення до реальності. [6, c. 79]
Загальна прогнозна модель імітується в такий спосіб. Генерується досить великий обсяг випадкових сценаріїв, кожний з який відповідає визначеним значенням грошових потоків. Сгенеровано сценарії збираються разом і обробляються статистично для встановлення частки сценаріїв, що відповідають негативному значенню NPV. Відношення таких сценаріїв до загальної кількості сценаріїв дає оцінку ризику інвестицій.
Розподілу імовірностей перемінні моделі (грошових потоків) диктують можливість вибору величин з визначених діапазонів. Такі розподіли являють собою математичні інструменти, за допомогою яких придається вага всім можливим результатам. Цим контролюється випадковий вибір значень для кожної перемінної в ході моделювання.
Необхідність застосування розподілу імовірностей обумовлена спробами прогнозування майбутніх подій. При звичайному аналізі інвестицій використовується один тип розподілу імовірності для всіх перемінних, включених у модель аналізу. Такий тип називають детерминированим розподілом імовірності, і він додає всю імовірність одному значенню. При оцінці наявних даних аналітик обмежений вибором єдиного з безлічі можливих чи результатів розрахунком зведеного показника. Потім аналітик повинний прийняти, що обране значення обовязкове реалізується, тобто він додає обраному найбільш обґрунтованим образом показнику з єдиним значенням імовірність, рівна 1. Оскільки такий розподіл імовірності має єдиний результат, підсумок аналітичної моделі можна визначити на підставі всього одного розрахунку (чи одного прогону моделі). [4, c. 93]
В аналізі ризиків застосовується інформація, що міститься в розподілі імовірності з множинними значеннями. Саме використання множинних значень замість детерминированих розподілів імовірності і відрізняє імітаційне моделювання від традиційного підходу.
Перебування випадкове перемінних і додання їм відповідного розподілу імовірності - необхідна умова проведення аналізу ризиків. Успішно завершивши ці етапи, можна перейти до моделювання. Однак безпосередній перехід до моделювання буде можливий тільки в тому випадку, якщо буде встановлена кореляція в системі випадкових перемінних, включених у модель. Під кореляцією розуміється випадкова залежність між перемінними, котра не носить строго визначеного характеру, наприклад залежність між ціною реалізації товару й обсягом продажів.
Наявність у моделі аналізу корельованих перемінних може ........


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. Ст.43.
2. Кодекс законів про працю України: Офіц. видання. - К.: Концерн Видавничий Дім “Ін Юре”, 2010. Ст.177.
3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-17 [Електронний ресурс]: Режим доступу: // www.гаdа.gоv.uа
4. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності Закон України N 1105-XIV від 23.09.1999 р.
5. Про охорону праці: Закон України від 14.10. 92 р. // ВВРУ. 192 р. -т № 49. - Ст. 1.
6. Постанова Кабінету Міністрів Україн.: Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 16.01.2010 р. № 36.
7. Типове положення про навчання з питань охорони прац. - затверджене наказом Комітету з нагляду за охороною праці № 27 від 17.02.1999 р.
8. діяльності. Підручник. За редакцією Романова О.Є.- Москва 2010р.
9. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства/ Під ред. П.П.Табурчака, В.М.Тумина й М.С.Саприкина. - Ростов н/Д: Фенікс, 2002
10. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства/ Під ред. Н.ПЛюбушина. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.
11. Аранчій В.І. Фінанси підприємств. Навчальник посібник.-К.:ВД "Професіонал",2009.
12. Армстронг Гарі, Котлер Філіп. Маркетинг. Загальний курс, 5-те видання.: Пер.з англ..:Уч.пос.-М.:Видавничий дім «Вільямс»,-2001
13. Бандурка А. М., Червяків И. М., Посилка О. В. Фінансово-економічний аналіз. - Харків: 3 Харківського університету внутрішніх справ, 1999.
14. Барабаш Н.С. Аналіз господарської діяльності. Навч.посіб./ За заг.ред. Є.В. Мниха.- К.: Київ, нац.торг-екон.ун-т,2008
15. Беляевский И.К. Маркетинговые исследования: информация, анализ, прогноз. - М.: Фин. и стат-ка, 2001
16. Березин И.С. Маркетинговый анализ. Принципы и практика. Российский опыт. - М.: Эксмо-Пресс, 2002.
17. Біла О.Г. Фінансове планування і прогнозування. Навчальник посібник.- Львів: Компакт-ЛВ,2008
18. Бланк И.А. Управление денежными потоками.-К.: Ника -Центр,Эльга,2002
19. Бланк И.А. Управление использованием капитала.- К.: Эльга, 2002г.-656с.
20. Бланк И.А. Управління прибутком. - К.: Ніка-Центр, 1998.
21. Бланк И.А. Финансовая стратегия предприятия/ И.А. Бланк. - К.: Ника-Центр: Эльга, 2009.,с.46
22. Бланк И.А. Фінансовий менеджмент: Навчальний курс. -К.: Ніка- Центр, 1999.
23. Божук С.Г., Ковалик Л.Н. Маркетинговые исследования. - СПб.: Питер, 2002.
24. Болюх М.А., Горбаток М.І. Збірник завдань з курсу "Економічний аналіз". - К.-.КНЕУ, 2002.
25. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: А.С.К., 2009
26. Борманн Д., Воротина Л., Федерманн Р. Менеджмент. Предпринимательская деятельность в рыночной экономике. - Hamburg: S und W, Steuer- und Wirtschaftsverlagen, 1992
27. Бороненкова С.А. Управлінський аналіз. - М.: Фінанси й статистика, 2002
28. Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту - К.: Молодь, 1994
29. Буряк Л.Д. Финансы предприятий.-К.,1998
30. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський управлінський облік:Навч. посібник / Ф. Ф. Бутинець, Л. В. Чижевський, Н. В.Герасимчук. - Житомир: ЖІТІ, 2000.
31. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літаратури, 2009.
32. Горемыкин В., Богомолов А. Планирование предпринимательской деятельности. - М.: Инфра-М, 1997.
33. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч.посіб.-2-ге вид., перероб.і доп.-К.: Знання-Прес,2009.
34. Дж. К. Ван Хорн . Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 1997.
35. Економіка підприємства: Навч. посібник/ В.Г.Герасимчук, С.Ф.Покропивний, А.Е.Розенплентер та ін.; За ред. В.Г.Герасимчука, А.Е.Розенплентера; - К.: Політехніка, 2010
36. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред.С.Ф.Покропивного. - Вид.2-ге, перероб. Та доп. -К.: КНЕУ, 2001.-528с.,іл.
37. Економіка підприємства: Підручник / За загальною редакцією Й.М Петровивича. - Львів: "Магнолія плюс", видавець В.М. Піча -2009.-680 с., с. 491
38. Економічний аналіз: Навчальний посібник / М.А.Болюх, В.З. Бурчевський, М.І.Горбатюк; За ред.акад.НАНУ, - К. КНЕУ, 2001
39. Є.В. Мних. Економічний аналіз:Підручник.-Київ:Центр навчальної літератури,2010..
40. Зінь В.А. Планування діяльності підприємства : Підруч. для студ. вузів/ В.А. Зінь, М.О. Турченюк. -К.: Професіонал, 2009,
41. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Кондор - 2010. - 364 с. с.15-17
42. Іван Кукурудза Політична економія. Матеріали до лекцій та семінарів. -Черкаси: Редакційно-видавничий відділ Черкаського державного університету, 1999. - 314 с,с.108-109
43. Івахненко В.М., Горбаток М.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 1999.
44. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз. - К.: МАУГІ, 2000.
45. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. noci6. - 3-тє вид., випр. i доп. - К.: Знания, 2010. - 483 с. - (Вища освіта XXI століття)., с. 316
46. Ковальов А.И. Аналіз фінансового стану підприємства. - М.: Центр економіки й маркетингу, 2001.
47. Ковальов О.Н., Волкова О.Н. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: ПРОЮЛ М.П.Захаров, 2001..
48. Ковтун С. Бюджетування на сучасному підприємстві, або Як ефективно управляти фінансами. - Х.: Фактор,2008. - 340с.
49. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч.посіб. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 378с.
50. Костенко Т.Д., Підгора Є.О., Рижиков В.С., Панков В.А., Герасимов А.А., Ровенська В.В. Економічний аналіз і дігностика сучасного стану підприємства \ видання 2-ге перероблене та доповнене.Навч.посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2009
51. Крамаренко Г. О. Фінансовий аналіз і планування: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Дніпропетровський ун-т економіки та права. - К. : Центр навчальної літератури, 2010. - 223с.
52. Кучерко В.Р., Карпов В.А., Маркітан О.С. Бізнес-планування фірми: Навч.посіб.-К.:Знання,2006-245с.
53. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз субєктів господарювання: Монографія.-К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.
54. Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства: навч. посіб. для студ.вищ.навч.закл.- К.: МАУП, 2010 - 304 с.
55. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч.посіб.-К.: Знання,2009-580с.
56. Мейтленд Иаин.Бюджетирование для невинансовых менеджеров / Пер.с англ.под ред. С.Л. Канигина.- Днепропетровск: Бланас-Клуб,2002
57. Мец В.О. Економічний аналіз (Збірник практичних завдань і тестів за даними П(С)БО). - К.:КНЕУ, 2001
58. Мороз Л.А. Маркетинг: Підручник/ Л.А. Мороз, Н.І. Чухрай. - Львів: Ін-телект-Захід, 2002. - 244 с.
59. Олійник О.В. Економічний аналіз: Практикум для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей/ За ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП "Рута", 2010.
60. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.
61. Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов.- М.:Финансы, ЮНИТИ, 1998.-639с.
62. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Планування діяльності підприємства. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2008.- 256с.
63. Пойда-Носик Н. Грабарчук С. Фінансові ресурси підприємства // Фінанси України.-- 2010 .-- №1.-- C. 96-103
64. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2001.-454с.
65. Прикіна Л.В. Економічний аналіз підприємства. - М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2010
66. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч.посіб. - К.:Вікар,2002. 178 с.
67. Протопопова В.О., Полонський А.Н. Економіка підприємства. Начальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - Київ: ЦУЛ, 2010 - 227 с.
68. Пястолов С.М. Економічний аналіз діяльності підприємств. - М.: Академічний Проект, 2002
69. Рижиков В.С, Панков В.А., Ровенська В.В. та ін. Економіка підприємства. - К.: Видавничий Дім „слово", 2009
70. Романова Л.Е. Аналіз господарської діяльності: Короткий курс лекцій. - М.: Юрайт, 2010
71. Савицкая Г.В.Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 2-е изд., перераб. и доп.- Мн.: "ИП"Экоперспектива",1998.-498с.
72. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Ми.: Нове знання, 2002
73. Селезньова Н.Н., Іонова А.Ф. Фінансовий аналіз. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002
74. Семенов Г.А., Панкова М.О., Семенов А.Г. - Економіка підприємства: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. - Київ: Центр навчальної літератури, 2008. - 328 с., с. 199
75. Сергеев И.В.,Шипицын А.В. Оперативное финансовое планирование на предприятии.-М.: Финансы и статистика, 2002.- 288с.
76. Сивкова А.И., Фрадкина Е.К. Практикум з аналізу фінансово-господарської діяльності для студентів економічних і торгово-економічних коледжів і вузів. Тести, завдання, ділові ігри, ситуації. - Ростов н/Д: з "Фенікс", 2001
77. Славюк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальник посібник.-Київ: "Центр навчальної літератури", 2009.- 460с.
78. Смолін І.В. Стратегічне планування розвитку організації: Монографія.- К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2009.-344с.
79. Стратегія й тактика антикризового управління фірмою / Під заг. ред. А. П. Градова й Б. И. Кузина. - Спб.: Спеціальна література, 1996.
80. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства.2 вид.,стер.-К: Алеута,2010.-485с.
81. Тарасюк Г.М. Планування комерційної діяльності: Навч.посіб. - К.: Каравела, 2008.- 400с.
82. Терещенко О.О. Фінансова діяльність субєктів господарювання: Навч.посібник.-К.: КНЕУ,2010.-554с.
83. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч.для вищ.навч.закл.екон.спец.-5-те вид., доплв і переробл.-К.:А.С.К.,2000, с.355
84. Устенко О.Л. Экономика предприятия: Метод.пособие.-3-е сзд., испр.-К.: МАУП,2000.-44с.
85. Філімоненко О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник.- К.:Кондор,2008.- 400с.
86. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. д.е.н.,проф.Г.Г. Кірейцева.- Київ: ЦУЛ,2002.- 268 с.
87. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт.кол.і наук.ред.проф.А.М. Поддєрьогін.-2-ге вид., перероб.та доп.-К.: КНЕУ, 1999.-384с.
88. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я.-2-ге вид., перероб. і доп.-К.: Либідь,2010.-384 с.
89. Фінансовий аналіз. Підручник. За редакцією Митрофанова Г.В., Кравченко Г.О., Барабаш Н.С. Київ 2002р.- 3 - 29с.
90. Фінансовий менеджмент. Теорія й практика: Підручник / Під ред. Е. С. Стоянової. - 3-є вид., перероб. і доп. - М.: Перспектива, 1999.
91. Хруцкий В.Э., Сизова Т.В, Гамаюнов В.В. Внутрифирменное бюджетирование. Настольная книга по постановке финансового планирования.- м.: Финансы и статистика, 2002.-286 с.
92. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Мозіль О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник.- Центр навчальної літератури, 2009
93. Шваб Л.I. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2-е вид. - К.: Каравела, 2008. - 568 с., с. 197
94. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства : Навч. посіб . -Л.: Новий Світ-2000, 2009.
95. Шеремет А.Д. Сайфулин Р.С. Финансы предприятий.-М. ИНФРА-М, 1998Шершньова З.Є., Обнорська С.В. Стратегічне управління: Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 1999 р.
96. Шлійко А.В. Економіка підприємництва на ринку товарів і послуг. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2010.




Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.