На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик «Смертна кара в Україн: за проти »

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 2.6.2013. Сдан: 2012. Страниц: 22. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):



Дискусія на тему: Смертна кара в Україні: за і проти.
Мета: поглибити уявлення про смертну кару в Україні ; продовжувати формувати науковий світогляд, інтерес до вивчення громадянських прав;
розвивати вміння відстоювати свою думку та бути толерантним до інших;
виховувати любов до людини та бережливе ставлення до її життя.
Обладнання: Кримінальний кодекс України,слайди,фотографії,і т.д.
Хід дискусії:
Ведучий: «Людські фантазії тривають аж до могили, хто не вміє стримувати свої фантазії - той фан­тазер, у кого фантазія поєднується з ідеями добра - той ентузіаст, у кого хаотична фантазія - той мрійник, у кого нестримна фан­тазія поєднується з ідеями зла - той злочинець» (І.Кант).
Справді, людській фантазії не­має меж. Уперше ідея смертної кари людини зявилася тоді, коли держава взяла на себе функцію виконання покарання за вчинені злочини. За часів Київської Русі смертна кара передбачалася «Руською Правдою». Поширеною була вона і згідно з «Правами, за якими судиться малоросійський народ» (1734). Козаки застосовували цю міру покарання за найтяжчі злочини. Військовими артикулами Петра І смертна кара встановлювалася за 123 злочини. Цариця Єлизавета Петрівна призупинила виконання смертної кари, хоча й не скасувала остаточно цей вид покарання.
Сьогодні ж це супереч­лива реальність.
Гамлетівське питання «бути» чи «не бути» постає геть в інакшій площині.
Причиною цього, на мій погляд, є те, що мабуть жодна людина не може дати 100% однозначну відповідь «за» чи «проти». Крім того, це питання лежить у площині не лише морально-етичного, але й політико-правового та геополітичного розрізу.
«Смертна кара в Україні: за і проти» - тема нашої дискусії. Нас цікавить будь-яка правдива думка з цього приводу.
Ведуча: Для початку проведе­мо соціологічне дослідження. Ви маєте визначитися, хто за смертну кару, а хто проти.
(Асистенти роздають анкети.)
Ведучий. Починаємо пошук істини. Що ж таке «смертна кара»?
Громадянин А: Смертна кара (вища міра покарання) - страта злочинця , засудженого на смерть за скоєння особливо тяжких злочинів , визначених державою .
Ведучий: А що ще вам відомо про смертну кару?
Громадянин Б:На початку ХХ століття смертну кару в Російській імперії застосовували як знаряддя боротьби з опозиційними владі силами в суспільстві. В Радянському Союзі вона передбачалася за державні та деякі інші злочини. Указом Президії ВР СРСР від 26 травня 1947 року було скасовано смертну кару в мирний час і замінено на засудження до 25 років виправно-трудових таборів. Але вже через три роки «за заявами від профспілок, селянських обєднань» указом Президії ВР СРСР від 12 січня 1950 року відновили застосування смертної кари до зрадників батьківщини, шпигунів, диверсантів.
30 квітня 1954 року указом Президії ВР СРСР «Про посилення кримінальної відповідальності за умисне вбивство» було встановлено смертну кару за умисне вбивство за обтяжувальних обставин. Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1958 року не внесли смертну кару до системи покарань, а виокремили самостійною статтею «як виняткову міру покарання», аж до її скасування. Було визначено вичерпний перелік злочинів, за вчинення яких могли призначати смертну кару, а саме: зрада батьківщини, шпигунство, диверсія, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство за обтяжувальних обставин. Смертна кара не застосовувалася до осіб, які не досягли повноліття (18 років), до жінок у стані вагітності на момент учинення злочину, винесення або виконання вироку. Ці положення було відтворено в кримінальних кодексах усіх союзних республік, зокрема в КК УРСР 1960 року.
Ведучий: Чи відомо комусь із тут присутніх, яка ж ситуація щодо цього питання склалася в незалежній Україні?
Громадянин В: Так,відомо. Майже весь час після здобуття Україною незалежності тривали суперечки щодо застосування смертної кари. Це повязано з дедалі більшою криміналізацією суспільства, різким зростанням кількості навмисних убивств за обтяжувальних обставин. Виявилася очевидна неспроможність держави забезпечити невідємне право людини на життя.
Упродовж 1990-2000 років в Україні смертна кара існувала «як виняткова міра покарання» у вигляді розстрілу. Спочатку на виконання таких вироків було накладено мораторій. Смертна кара встановлювалася за особливо небезпечні злочини проти держави, проти життя, правосуддя, за воєнні злочини (в умовах воєнного стану чи бойової обстановки). Рішенням Конституційного Суду України № 11-рп/99 від 29 грудня 1999 року визнано, що смертна кара суперечить Конституції України [5].
Остаточно як вид покарання її скасовано у 2000 році. Кримінальним кодексом України 2001 року вже не передбачено смертної кари як виду покарання.
До речі, під час прийняття рішення Конституційним Судом України про скасування смертної кари між його суддями точилися досить гострі дискусії. Зокрема, вагомі і юридично обґрунтовані контраргументи не раз наводив суддя О. Мироненко. У своїй статті «Відміна смертної кари - плід юридичної еквілібристики» він писав: «Як суддя цього поважного державного органу, я не пропустив жодного засідання суду. Не раз обґрунтовував і ставив на голосування власне правове бачення проблеми, вносив пропозиції щодо її розвязання, покладав надію, що мені буде надана передбачена законом можливість довести свою позицію до відома юридичної громадськості та народу України.
Ведуча:Так,справді застосування смертної кари в Україні довгий час знаходилось під завісою загадковості. Не дивлячись на зобов’язання України від 26 вересня 1995 року “протягом одного року з моменту вступу підписати та протягом трьох років ратифікувати Протокол № 6 Європейської Конвенції з прав людини, який передбачає скасування смертної кари в мирний час, та ввести мораторій на виконання смертного вироку, який набирає чинності з моменту приєднання (Висновок № 190 (1995), параграф 12.), постійно надходить інформація про те, що смертні вироки здійснюються. “Міжнародна Амністія направила Президенту Леоніду Кучмі своє звертання стосовно п’яти засуджених до смертної кари злочинців, які звернулись до нього з ходатайством про помилування, і декому з них вже було відмовлено. Голови Комісії з правових питань і прав людини та Комісії у зв’язках з європейськими країнами, які не є членами Ради Європи, також звернулися до українських влад із закликом дотримуватись мораторію на виконання смертних вироків, нагадуючи про виступ Президента Кучми перед Парламентською Асамблеєю 23 квітня 1996 року, в якому він обіцяв, що Україна поважатиме свої зобов’язання.
Ведучий: Протокол Європейської конвенції про права людини, що передбачає цілковите скасування страти, набув чинності 1 липня 2003 року. Вступаючи в Раду Європи в листопаді 1995 року, Україна узяла на себе зобовязання запровадити негайний мораторій на всі страти і цілковито відмінити їх протягом трьох років. Де-факто в країні з березня 1997 року діяв мораторій на застосування страти.
У лютому 2000 року Україна ратифікувала Протокол № 6 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка свідчить, що «страта повинна бути скасована. Ніхто не може бути засуджений до подібного покарання або страчений». Зараз у світі налічується 129 країн (серед них і Україна), які скасували страту в законі або на практиці, і всього 68 країн, які застосовують цей вид покарання.
За даними «Міжнародної амністії», до 1995 року в Україні був один з найвищих у світі показників за кількістю страт: 1994 року в нашій країні були винесені 143 смертних вироки (тільки два помякшені) і 60 осіб страчено. За перші шість місяців 1995 року ще 74 людини засуджено до страти. При цьому число випадків, коли смертні вироки були скасовані за апеляцією або помякшені за помилуванням, було близько 25 і 20 відповідно.
4 травня 2002 року Україна долучилася до Протоколу № 13 Європейської Конвенції з прав людини, що передбачає цілковите скасування страти за будь-яких обставин - у мирний і військовий час.
Наприкінці минулого року ООН ухвалила безпрецедентну резолюцію, що закликає нації ввести мораторій на страту. Пропозицію про введення мораторію підтримали 99 держав, «проти» проголосували 52 держави, 33 країни утрималися.
Проти документа проголосували Китай, Ірак, Іран і США, які очолюють «чорний» список світових лідерів за стратами засуджених. Білорусь, єдина з європейських країн, що практикує вищу міру покарання, за що зазнає критики з боку країн ЄС, при голосуванні утрималася.
Резолюція Генеральної асамблеї не має обовязкової сили, проте є політичним сигналом для лідерів світу. Подібний документ прийнятий вперше в історії обєднаних націй і, на думку більшості учасників, продемонстрував перемогу гуманістичних переконань.
Ведуча: А хто ж відіграв головну роль у с........


в и р і ш и в:

1. Положення статті 24 Загальної частини та положення санкцій
статей Особливої частини Кримінального кодексу України
( 2001-05 , 2002-05 ), які передбачають смертну кару як вид
покарання, визнати такими, що не відповідають Конституції України
(є неконституційними).

2. Положення Кримінального кодексу України, що визнані
неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення
Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Верховній Раді України привести Кримінальний кодекс
України у відповідність з цим Рішенням Конституційного Суду
України.

4. Рішення Конституційного Суду України є обовязковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскарженим.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.


КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ




Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.