На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Диплом Зброя масового ураження. Ядерна зброя та її уражаюч фактори. Хмчна зброя. Класифкаця отруйних речовин за характером їх дї на жив органзми. Основн властивост хмчних засобв ураження. Види основн властивост бологчних засобв ураження.

Информация:

Тип работы: Диплом. Добавлен: 15.12.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
“Затверджую”
Викладач курсу цивільної оборони
_______________ П.І.Б.
“___”______________200 р.
ПЛАН-КОНСПЕКТ
проведення заняття з цивільної оборони з
студентами четвертої групи третього курсу
фізичного факультету.
ТЕМА: Зброя масового ураження та коротка її характеристика.
МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомити студентів із зброєю масового ураження, дати основні поняття і визначення.
ЧАС: 45 хв.
Місце: Навчальна аудиторія курсу цивільної оборони.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:
1. Ядерна зброя та її уражаючі фактори.
2. Хімічна зброя. Класифікація отруйних речовин за характером їх дії на живі організми. Основні властивості хімічних засобів ураження.
3. Біологічна зброя. Види і основні властивості біологічних засобів ураження.
4. Нові види зброї масового ураження.
ЛІТЕРАТУРА ПО ТЕМІ:
ХІД ЗАНЯТТЯ
І. ВСТУП./5 хв./:
- Перевірити наявність студентів.
- Провести коротке опитування за матеріалами минулої теми.
- Оголосити тему заняття.
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА:/35 хв./
ІІІ ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:/5 хв./
- Підвести підсумки заняття.
- Дати відповіді на запитання студентів.
- Дати завдання на самостійну підготовку.
Вступ

До сучасних засобів ураження відноситься зброя масового знищення (ЗМЗ), до якої відносяться: ядерна, хімічна та бактеріологічна. Залежно від виду використання зброї виникає відповідний осередок ураження.
Первинні дії уражаючих факторів ЗМУ можуть привести до виникнення вибухів, пожеж, затоплень місцевості та розповсюдження по ній сильнодіючих отруйних речовин. При цьому утворюються вторинні осередки ураження.
ЯДЕРНА ЗБРОЯ

Осередок ядерного ураження. Осередком ядерного ураження називається територія, в межах якої внаслідок дії ядерної зброї утворилися масові ураження людей, тварин, рослин або руйнування будівель та споруд.
Осередок ядерного ураження характеризується:
кількістю уражених;
розмірами площі ураження;
зонами зараження з різними рівнями радіації;
зонами пожеж, затоплень, руйнувань і пошкоджень будівель та споруд;
частковим руйнуванням, пошкодженням або завалом захисних споруд.
Поразка людей та тварин із осередку може бути від ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації і радіоактивного забруднення, а також від дії вторинних факторів ураження. Ступінь руйнування елементів виробничого комплексу об'єкта визначається в основному дією ударної хвилі, світлового випромінювання, вторинних факторів ураженння, а для деяких об'єктів також дією проникаючої радіації та електромагнітного імпульсу.
Ядерна зброя. Ядерною зброєю називають зброю, уражаюча дія якої базується на використанні енергії, що виділяється у виді вибуху при ядерних перетвореннях.
До ядерних боєприпасів належать оснащені ядерними зарядами бойові частини ракет, авіаційні бомби, артилерійські снаряди, ядерні фугаси. Пристрої, які використовуються для здійснення вибухового процесу і звільнення ядерної енергії, називаються ядерними зарядами.
За характером вибухових реакцій вони поділяються на три основні види. Заряди, уражаюча дія котрих базується на використанні енергії ділення ядер радіоактивних речовин, називаються ядерними. Ядерні заряди, які базуються на енергії реакцій "ділення - синтез", "ділення - синтез - |ділення", називаються термоядерними. Ядерні боєприпаси з підвищеним виходом нейтронного потоку в складі проникаючої радіації називають нейтронними.
Потужність ядерних боєприпасів визначається загальною кількістю звільненої при ядерному вибусі енергії. На озброєнні армій ядерних держав ядерні боєприпаси мають потужність від декількох тонн до десятків мегатонн. В залежності від розташування центру вибуху по відношенню до поверхні землі (води), фізичних процесів, які супроводжують вибух, середовища, в якому його проведено, розрізняють наземний, надводний, повітряний, висотний, підземний, підводний ядерний вибух.
При вибусі ядерного боєприпасу утворюються такі уражаючі фактори: ударна повітряна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження місцевості і електромагнітний імпульс. При вибусі ядерного боєприпасу за мільйонні долі секунди виділяється величезна кількість енергії. Температура в зоні проходження реакції підвищується до декількох мільйонів градусів, а максимальний тиск досягає мільярдів атмосфер. Високі температура і тиск утворюють потужну ударну повітряну хвилю. Разом з ударною повітряною хвилею виникає світлове випромінювання і проникаюча радіація, яка складається із потоку нейтронів і гама-квантів. Хмара ядерного вибуху включає в себе дуже велику кількість радіоактивних речовин. По шляху руху цієї хмари радіоактивні речовини випадають на землю, внаслідок чого виникає радіоактивне зараження місцевості, об'єктів, повітря. Нерівномірний рух електричних зарядів в повітрі, виникаючи під дією іонізуючих випромінювань, викликає великої потужності електромагнітний імпульс.
Ударна хвиля ядерного вибуху - це один із основних уражаючих факторів. Ударною хвилею називається область різкого стиску повітря, яка розповсюджується радіально від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Маючи великий запас енергії, ударна хвиля ядерного вибуху може уражати незахищених людей, руйнувати різні споруди, будівлі, обладнання, техніку. Із збільшенням відстані від центру вибуху швидкість розповсюдження ударної повітряної хвилі і надмірний тиск зменшуються.
Параметром, який визначає механічну дію ударної хвилі, є максимальний надмірний тиск повітря безпосередньо у фронті ударної хвилі ( її передня границя), ?Рф - це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі Рф і нормальним атмосферним тиском Р0: ?Р =Рфо.
Перед фронтом ударної повітряної хвилі тиск в повітрі дорівнює атмосферному Ро. З приходом фронту хвилі в дану точку простору тиск стрибком (різко) збільшується і досягає максимального значення:
РФ0+?Рф.
В цій точці різко зростає температура, швидкість руху повітря і щільність. Після проходження фронту ударної повітряної хвилі через дану точку простору, тиск в ній знижується і через деякий час дорівнює атмосферному Ро. Утворений шар стиснутого повітря називається фазою стиску ф+ В цей момент повітряна хвиля має найбільш руйнівну дію. Із збільшенням відстані від центру вибуху тиск у фронті ударної хвилі зменшується, товщина шару стиску весь час збільшується і через час ф+ тиск починає дорівнювати атмосферному. Подальше зменшення тиску призводить до розрідження повітря. В цей час повітря починає рухатись і сторону вибуху. Ця зона пониженого тиску називається фазою розрідження ф- В цій фазі ударна хвиля призводить до менших руйнувань, ніж в фазі стиску тому, що максимальний від'ємний тиск значно менший від максимального надмірного тиску у фронті ударної хвилі. Після закінчення дії фази розрідження тиск стає рівним атмосферному, рух повітря припиняється. Одночасно з проходженням повітряної ударної хвилі з великою швидкістю пересувається повітря, яке являє собою швидкісний напір повітря, ?Ршн ,- це є динамічне навантаження, яке утворюється потоком повітря. Вимірюється в паскалях (Па). Швидкісний напір повітря знаходиться в прямій залежності від швидкості і густини повітря за фронтом повітряної ударної хвилі. Розраховується за формулою:
шн = хVс/2 = 2,5?Рф2/(?Рф+7Р0),
де ?Ршн- швидкісний напір повітря (Па);
V- швидкість частинки повітря безпосередньо за фронтом ударної хвилі(м/с);
с-густина повітря за фронтом ударної хвилі(кг/м3).
Найбільша руйнівна дія швидкісного напору проявляється в місцях, в яких надмірний тиск більше 50 кПа. В цих місцях швидкість вітру досягає 100 м/с. Осередок ядерного ураження в залежності від тиску у фронті ударної хвилі умовно поділяється на зони зруйнування: повні, сильні, середні і слабкі.
При повних зруйнуваннях в будинках, спорудах знищені несучі конструкції. Обвалені перекриття. Обладнання, технічні засоби ремонту не підлягають. На електромережах розриви кабелів, на всіх трубопроводах, які знаходяться на поверхні (відкриті) - значні зруйнування, повітряні лінії зв'язку і електропередач порвані, стовпи ліній звалені. При повних зруйнуваннях встановлення пошкоджень недоцільно. Виникають суцільні завали і задимленість від палаючих предметів.
При сильних зруйнуваннях значно деформуються несучі конструкції споруд і будинків, більша частина стін і перекрить обвалена. Механізми, обладнання дуже здеформовані. На трубопроводах, мережах зв'язку і електропостачання розриви і деформації. Виникають суцільні пожежі і завали.
При середніх зруйнуваннях в спорудах, будинках обвалено дах, перегородки, стіни, вибиті вікна, двері. Перекриття і підвали не зруйновані. Частину приміщення можна використовувати. Окремі вузли обладнання, техніки потребують капітального ремонту. Будинки, споруди, обладнання, комунально-енергетичні мережі, техніка потребують капітального ремонту. Виникають окремі завали і суцільні пожежі.
При слабких зруйнуваннях будинки і споруди можуть мати внутрішні пошкодження перегородок, віконних і дверних отворів. На комунально-енергетичних мережах незначні порушення і поломки. Елементи обладнання, техніки, мережі потребують дрібного ремонту. В цій зоні виникають окремі пожежі.
Ударна повітряна хвиля уражає людей внаслідок безпосередньої дії і непрямої дії. При безпосередній (прямій) дії повітряної ударної хвилі причиною ураження є надмірний тиск.
При непрямому ураженні люди отримують різні травми від обломів споруд будинків, обладнання, скла і т.д., які летять з великою швидкістю під дією напору повітря. Таке ураження можливе при надмірному тиску 3 кПа і більше. Травми, які отримують люди, поділяються на легкі, середні, важкі і дуже важкі. До легких травм (?Рф=20-40 кПа) віднесено тимчасове пошкодження слуху, вивихи суглобів, легку загальну контузію.
До середніх травм (?Рф=40 -60 кПа) віднесено сильні вивихи і переломи, контузію, пошкодження органів слуху, кровотечу з носа і вух. До тяжких травм (?Рф=60 - 100 кПа) віднесено сильну контузій всього організму, пошкодження внутрішніх органів і мозку, тяжкі переломі. До дуже важких травм (?Рф більше 100 кПа) віднесено травми, які призводять до смерті.
Основним заходом порятунку від уражаючої дії повітряної ударної хвилі є укриття людей в захисних спорудах.
Площа осередку ядерного ураження від дії повітряної ударної хвилі ядерного вибуху визначається за формулою:
S = рR2,
де R - відстань (радіус) від центру вибуху до точок надмірного тиску ?Pф=10 кПа.
Надмірний тиск 10 кПа і менше не викликає травм і зруйнувань і є граничним для осередку ураження.
Розміри зон ураження від загальної площі осередку ядерного ураження орієнтовно складають: зона суцільних зруйнувань -12%, сильних -10%, середніх - 18%, слабких - 60%.
Світлове випромінювання ядерного вибуху - це електромагнітне випромінювання оптичного діапазону у видимій, ультрафіолетовій і інфрачервоній областях спектру. Джерелом світлового випромінювання є вогненна куля, яка виникає при ядерному вибусі. До її складу входять розжарені продукти вибуху і повітря. Із області, що світиться (вогненної кулі) випромінюється дуже велика кількість променевої енергії. Внаслідок цього опромінюванні предмети дуже швидко нагріваються, обвуглюються, або загоряються, а в живих тканинах виникають опіки різних ступенів. Основним параметром, що визначає уражаючу дію світлового випромінювання ядерного вибуху, є світловий імпульс. Світловий імпульс - це кількість світлової енергії, яка припадає на один квадратний метр освітлюваної поверхні, розташованої перпендикулярно до напряму розповсюдження випромінювання.
Світловий імпульс зменшується із збільшенням відстані від центру вибуху і стану атмосфери. Ослаблення світлового імпульсу при наземних вибухах відбувається тому, що в цьому випадку світлова енергія виходить не з поверхні сфери (як при повітряному вибусі), а з поверхні півсфери. Крім того, при наземних вибухах відбувається екранування світлового випромінювання порохом і димом. Інтенсивність світлового випромінювання із збільшенням відстані зменшується внаслідок розсіювання і поглинання проміння.
Дощ, сніг, туман, порох, дим поглинають світлове випромінювання знижують його потужність і уражаючу силу в декілька раз. Уражаюча сила світлового випромінювання залежить від того, яку долю світлової енергії поглинає 1 см2 поверхні і до якої температурні вона нагрівається. В свою чергу температура нагрівання освітленої поверхні визначається теплопровідністю і питомою тепломісткістю тіла. Чим більшою є поглинаюча здатність поверхні і чим меншою теплопровідність і питома тепломісткість, тим вища температура нагрівання поверхні.
Ураження людей світловим випромінюванням - це поява опіків різних ступенів відкритих і закритих одягом ділянок тіла, а також ураження очей.
Небезпечність опіків для життя залежить також від розміру ураженої площі тіла. Наприклад, опік першого ступеня по всьому тілі може бути більш небезпечний, ніж опік третього ступеня на малій ділянці.
Ураження очей світловим випромінюванням можливе трьох видів:
- тимчасове осліплення, яке може тривати до ЗО хвилин;
- опіки очного дна, які виникають на великих відстанях, якщо дивитись на вогненну кулю ядерного вибуху;
- опіки рогівки очей і повік, які виникають на тих же відстанях, що
і опіки шкіри.
Внаслідок дії світлового опромінення ядерного вибуху на матеріали відбувається їх плавлення, жолоблення, обвуглення або загоряння. Внаслідок дії світлового випромінювання і вторинних факторів ядерного вибуху можуть виникнути пожежі на виробничих підприємствах і в населених пунктах. Особливо швидко загоряються папір, суха трава, солома, сухе листя, дерев'яні будівлі, пиломатеріали, горючі гази, паливні матеріали.
Зона пожеж в завалах розповсюджується на територію зони повних зруйнувань і на частину зони сильних зруйнувань. Для цієї території характерним є тривале тління і горіння в завалах, яке може продовжуватись до декількох діб. Внаслідок неповного згоряння має місце сильне задимлення, виділення токсичних речовин. В цій зоні підвищена температура задимленого повітря, в якому наявний окис вуглецю. Вдихання продуктів згоряння з невеликою домішкою окису вуглецю і нагрітих до температури 50 -60 0С призводить до загибелі людей.
Можливе виникнення вогненного шторму, який викликає ураганний вітер, спрямований до центру пожежі, стовп вогню підіймається на висоту до 5 км. Виникненню вогненного шторму сприяє густа забудова, розтікання горючих рідин на площі більше 100 га, відсутність вітру і відносна вологість повітря менша 30%, наявність в житлових кварталах дерев'яних будівель. В зоні суцільних пожеж перед виконанням рятувальних робіт, необхідно провести спеціальні протипожежні заходи по локалізації і гасінню пожежі.
Надійним захистом від світлового випромінювання ядерного вибуху є будь-яка непрозора перепона на шляху поширення світлових променів.
Проникаюча радіація ядерного вибуху. При вибусі ядерного боєприпасу протягом 10 - 15 с діє дуже потужне радіоактивне випромінювання, яке в своєму складі має альфа - , бета -, гама -і нейтронне випромінювання. їх загальна подібність - можливість іонізувати атоми і молекули речовини, в якій вони розповсюджуються.
Суть процесу іонізації полягає в тому, що під дією радіоактивних випромінювань електрично нейтральні в нормальних умовах атоми молекули речовин розпадаються на пари позитивно і негативно заряджених частинок-іонів. Іонізація речовин супроводжується змінами основних фізико-хімічних властивостей, а для біологічної тканини- порушенням її життєдіяльності. І одне, і друге при певних умовах може порушити роботу окремих елементів, приладів і систем промислового обладнання, а також викликати ураження людей. Основним параметром, який характеризує дію ядерного випромінювання, є поглинута доза радіації (доза опромінювання). Доза радіації - це кількість енергії радіоактивних випромінювань, яка поглинута одиницею маси опромінюваної речовини. Доза прямо пропорційна інтенсивності випромінювання і тривалості його дії. Вона залежить також від енергії частинок (квантів) і природи опромінюваної речовини. Інтенсивність випромінювання характеризується густиною потоку -числом частинок, які проходять через площу в 1 см2 за 1 с. Одиницею дози радіації є джоуль на кілограм (Дж/кг).Для виміру дози рентгенівського випромінювання і г-випромінювани використовується позасистемна одиниця - рентген (Р).
Проникаюча радіація небезпечна за своїми наслідками для здоров'я людини. Маючи велику енергію, гама-промені і нейтрони проникають глибоко в тканини організму і іонізують їх, а це призводить до променевої хвороби.
Проникаюча радіація уражає кровотворні органи: кістковий мозок, лімфатичні залози, селезінку. Все це призводить до різкого зменшення кількості лейкоцитів і протистояння організму інфекційним захворюванням. Зменшення кількості еритроцитів викликає кисневе голодування тканини, зменшує процес, звертання крові, а це в спою чергу призводить до крововиливу в товщі шкіри і слизових оболонках. Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим. Одноразовою (однократною) вважають дозу опромінення, одержану за перші чотири доби. Доза опромінення до 50-80 рентген, одержана за перші чотири доби, не викликає ураження і порушення працездатності, за винятком деяких змін в крові. Опромінення, отримане за час, що перевищує чотири доби, є багаторазовим (багатократним). В залежності від отриманої дози радіації розрізняють чотири ступені променевої хвороби.
Променева хвороба першого (легкого) ступеня виникає при загальній поглинутій дозі випромінювання 100-200 рентген. Інкубаційний період може тривати два-три тижні, після чого відчувається загальна слабкість, періодичне підвищення температури, почуття важкості в голові. В крові зменшується кількість білих кров'яних тілець. Променева хвороба першого ступеня виліковна.
Променева хвороба другого (середнього) ступеня виникає при загальній поглинутій дозі випромінювання 200-400 рентген. Інкубаційний період продовжується близько тижня. Симптоми захворювання виражені яскравіше: важче нездужання, головні болі, підвищена температура тіла. Кількість лейкоцитів в крові, особливо лімфоцитів, зменшується наполовину. При активному лікуванні одужання наступає через 1,5- 2 місяці. Можливі смертельні випадки до 20% всієї кількості хворих на променеву хворобу другого ступеня.
Променева хвороба третього (тяжкого) ступеня виникає при загальний поглинутій дозі 400-600 рентген. Інкубаційний період триває; декілька годин. Симптоми захворювання: тяжкий загальний стан, непритомність, крововилив в шкіру і слизові оболонки в області ясен. Кількість лейкоцитів, а потім еритроцитів і тромбоцитів різко зменшується Внаслідок ослаблення захисних функцій організму виникають інфекційні захворювання. Якщо не проводити лікування, то в 200 з 270 випадків настає смерть, часто від інфекційних захворювань.
Променева хвороба четвертого (дуже важкого) ступеня виникає при поглинутій дозі більше 600 рентген. Внаслідок такого опромінення у людини дуже тяжкий стан. Якщо лікування не проводити протягом двох тижнів, то настає смерть.
Проникаюча радіація, проходячи через різні перепони, матеріали, послаблюється. Так, наприклад, проникаючу радіацію послаблюють в два рази матеріали, які мають таку товщину: вода - 23 см, свинець -2 см, сталь - 3 см, грунт - 14,4 см, цегла - 14,4 см, бетон - 10 см, глина утрамбована - 11 см. солома (сіно) - 192 см. Отже, бачимо, що захист від проникаючої радіації існує. Необхідно створити перепони дії проникаючої радіації із названих матеріалів. Надійним захистом сховища цивільної оборони, протирадіаційні укриття, підвали, льохи, а також інші пристосування, які послаблюють проникаючу радіацію Коефіцієнт послаблення проникаючої радіації захисною спорудою можна розрахувати.
Дія проникаючої радіації на матеріали і обладнання залежить від виду випромінювання, дози радіації, природи випромінюваної речовини і умов навколишнього середовища. Найсильнішою є дія проникаючої радіації на електронне обладнання, фотоплівки, обчислювальні машини, оптичні прилади. В матеріалах і елементах електронної техніки виникають тимчасові (зворотні) зміни електричних параметрів. Найбільш зазнають впливу проникаючої радіації напівпровідникові прилади. Особливо небезпечним для них є нейтронне випромінювання, яке проникає в глибину кристалічної решітки і утворює в ній суміші. Порушення кристалічної структури призводить до необоротних змін, особливо в транзисторах. В них змінюється коефіцієнт підсилення і зворотній струм. Електролітичні і паперові конденсатори також виходять з ладу: знижується напруга пробою опір, змінюється провідність. Телевізійні передаючі трубки і фотоелементи також виходять з ладу. Під дією гама-випромінювання порушуються діелектричні властивості ізоляційних матеріалів. Інтенсивне опромінення викликає потемніння оптичних приладів. Скло оптичних приладів темніє при дозах опромінення в тисячі і десятки тисяч рентгенів. Для підвищення стійкості роботи електронного обладнання в умовах дії проникаючої радіації необхідно використовувати захисні екрани, радіаційно стійкі матеріали і деталі, а також автоматичні вимикаючі пристрої.
Радіоактивне зараження (забруднення) місцевості і приземного шару атмосфери при ядерному вибусі. Радіоактивне зараження (забруднення) місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору ,води та інших об'єктів виникає внаслідок випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху. Відомо, що в районі ядерного вибуху виникають великої потужності потоки повітря, спрямовані вгору і до його центру.
Частинки грунту захоплюються цими потоками разом з конденсованими на них радіоактивними речовинами і потрапляють в хмару ядерного вибуху. (При ядерному вибусі велика частина радіоактивних речовин випаровується, а потім конденсується на розплавлених частинках грунту).
Хмара ядерного вибуху з великою швидкістю піднімається на висоту, яка залежить від потужності вибуху. Об'єм (розмір) хмари ядерного вибуху внаслідок різниці температур зовнішнього і внутрішнього повітря збільшується. При підніманні на висоту температури стають рівними і піднімання радіоактивної хмари припиняється. Наприклад, при вибусі потужністю 1 млн. тонн (1 мегатонна) швидкість піднімання радіоактивної хмари в перші 20с порівнює 125 м/с, а в перші 6 хвилин до 16 м/с.
В хмарі ядерного вибуху дуже багато радіоактивних частинок різних розмірів. Тільки-но припинилося піднімання радіоактивної хмари, з неї починають випадати на поверхню території, де вона виникла і куди зноситься вітром, радіоактивні речовини. Виникає радіоактивне забруднення (зараження) місцевості. Значення радіоактивного зараження як уражаючого фактора ядерного вибуху визначається тим, що високі рівні радіації можуть спостерігатись не лише в районі вибуху, а й на великих відстанях від вибуху. Воно може досягати десятків і сотень кілометрів. Радіоактивне зараження місцевості може бути небезпечним протягом декількох діб, тижнів і місяців після ядерного вибуху. На місцевості, яка потрапляє під радіаційне зараження при ядерному вибусі, виникають дві ділянки: вибуху і сліду хмари.
Випадання радіоактивних опадів із хмари ядерного вибуху на поверхню грунту є наслідком двох одночасних процесів: розповсюдження радіоактивної хмари на висоті її підняття за напрямком вітру і осідання радіоактивних частинок під дією сили тяжіння.
Об'єм повітряного простору, який займають радіоактивні частинки, і випадають із хмари ядерного вибуху, називається шлейфом .З початку з хмари випадають крупніші частинки, які мають високий ступінь активності. Із збільшенням відстані від місця вибуху випадають дрібніші частинки з меншим ступенем активності. Внаслідок випадання радіоактивних речовин на місцевості виникають небезпечні зони. Їх умовно можна поділити на чотири зони: А,Б, В і Г.
Зона А - зона помірного радіоактивного зараження. Рівень радіації на її зовнішній межі - 8 Р/год, на внутрішній - 80 Р/год. Доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин на зовнішній межі Д=40 Р, на внутрішній - 400 Р. Площа зони А становить біля 70-80% площі радіоактивного зараження. В зоні А роботи на виробничих підприємствах не зупиняють. На відкритій місцевості в середині зони і її внутрішній межі роботи припиняються. Населення діє згідно з режимом радіаційного захисту, прийнятим для даної місцевості і рішенням начальників і штабу ЦО.
Зона Б - зона сильного радіоактивного зараження. Рівень радіації на зовнішній межі- 80 Р/год, на внутрішній - 240 Р/год. Доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин на зовнішній межі - 400 Р, а внутрішній - 1200 Р. Площа зони Б становить біля 10% площі радіоактивного зараження. В зоні Б роботи на виробничих підприємствах припиняються на 1 добу і більше - згідно з режимом радіаційного захисту, прийнятим до даної території, а також згідно з рішенням керівництва ЦО (начальників ЦО області, району, штабів ЦО).
Зона В - зона небезпечного радіоактивного зараження. Рівні радіації на зовнішній межі - 240 Р/год, на внутрішній - 800 Р/год. Доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин на зовнішній межі - 1200 Р, на внутрішній - 4000 Р. Площа зони В становить біля 8-10% площі радіоактивного зараження місцевості Для захисту населення від радіаційного опромінення використовуються сховища і протирадіаційні укриття, а також засоби індивідуального захисту органів дихання. Роботи на промислових підприємствах припиняються на 1-4 доби і більше - згідно з режимом радіаційного захисту і рішенням керівництва цивільної оборони.
Зона Г - зона надзвичайно небезпечного зараження. На зовнішній межі зони Г рівень радіації 800 Р/год, а доза випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин - 4000Р. Роботи в зоні Г припиняються, населення укривається в сховищах і протирадіаційних укриттях і діє згідно з вказівками керівників ЦО, які передаються через штаби ЦО. Рівні радіації на зовнішніх і внутрішніх межах зон радіоактивного зараження взяті через одну годину після ядерного вибуху. Відомо, що процес безперервного розпаду радіоактивних речовин викликає спад рівнів радіації протягом певного часу. Особливо різко зменшується рівень радіації в першу годину після ядерного вибуху.
Електромагнітний імпульс ядерного вибуху. Ядерні вибухи в атмосфері і у вищих її шарах призводять до виникнення потужних електричних і магнітних полів з довжиною хвилі від 1 до 1000 м і більше. Ці поля внаслідок їх короткочасного існування прийнято називати електромагнітним імпульсом (ЕМІ). Уражаюча дія ЕМІ обумовлена виникненням напруг і струмів в матеріалах, що проводять струм. Генерація ЕМІ виникає у зв'язку з взаємодією гама-квантів і нейтронів з газом, який знаходиться на фронті ударної хвилі і навкруги неї. Важливе значення має виникнення асиметрії в розподілі електричних зарядів, які виникають в просторі. Це пояснюється особливостями розповсюдження гама-випромінювання і утворення електронів. При наземному або низькому повітряному ядерному вибусі гама-кванти, які виходять з зони ядерних реакцій, вибивають із атомів повітря швидкі електрони. Швидкі електрони летять в напрямку руху гама-квантів з швидкістю світла (З·108 м/с), а позитивні іони залишаються на місці. Внаслідок такого розподілу електричних зарядів в просторі утворюються елементарні електричні магнітні поля ЕМІ.
При наземному і при низькому ядерних вибухах уражаюча дія ЕМІ розповсюджується на відстань декількох кілометрів від центру вибуху.
При висотному ядер и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.