На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Реферат Носї високоточної зброї для поразки стацонарних та мобльних мжбалстичних ракет. Контрсиловий потенцал високоточної зброї. Проблема крилатих ракет морського базування на пдводних човнах. Процес скорочення стратегчних наступальних озброєнь.

Информация:

Тип работы: Реферат. Добавлен: 01.05.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


Важливим напрямом російської міжнародної політики залишається скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНВ) на двосторонній основі з США з метою подальшого зміцнення стабільності в світі. Разом з тим слід зазначити, що традиційні підходи, які були вироблені ще в років “холодної війни ”, об'єктивно перестають відповідати умовам, що змінюються, і, внаслідок цього, втрачають свою ефективність. Раніше, при оцінках стратегічного балансу для проведення скорочень на паритетній основі, бралися до уваги лише можливості ядерних озброєнь і засобів їх доставки, що було виправдане існуванням величезних ядерних арсеналів у обох сторін. В перспективі, у міру більш глибоких кількісних скорочень СНВ, зниження їх оперативної боєготовності і, найімовірніше, розвитку стратегічних оборонних засобів, зростає роль і інших чинників, які поки не враховуються і практично ніяк не обмежуються. Своєчасне виявлення таких чинників, вивчення їх впливу і облік в переговорах по СНВ представляється вельми актуальним, оскільки процес скорочень ядерних озброєнь може бути успішним і необоротним лише за умови, що він збалансований і не є тим, що дестабілізував.
Хоча позиція Росії на міжнародній арені зараз не виглядає достатньо сильної для того, щоб добитися істотного прогресу в рішенні проблеми обліку ВТО в стратегічному балансі, проте, переговорних механізмів, що навіть в рамках склалися, по СНВ і звичайним озброєнням можна уникнути помилок, які можуть помітно позначитися в майбутньому. В ході переговорів по СНВ-3 і більш глибоким скороченням ядерних озброєнь Росія винна послідовно добиватися, щоб взаємні скорочення неодмінно супроводжувалися необоротною ліквідацією стратегічних носіїв. Росії слід дуже зважено і обережно вибирати заходи по взаємному пониженню оперативної готовності стратегічних ядерних арсеналів. І ці заходи повинні будуть супроводжуватися односторонніми обмеженнями на неядерні озброєння США. В числі заходів, здатних понизити те, що дестабілізувало вплив крилатих ракет морського базування (КРМБ) великої дальності, можуть бути введені обмеження на максимальну кількість розгорнених КРМБ на підводних човнах і районів патрулювання багатоцільових підводних човнів.
Військовою технікою після світової війни зроблений великий крок вперед. В техніці стрілецького озброєння, артилерія, танкобудування, авіації, хімічних засобів боротьби, засобів зв'язку - у всіх областях є крупні досягнення. Результати цього розвитку техніки частково вже реалізовані, але переважно вони зберігаються у вигляді дослідних зразків а до масового виробництва їх ще не поступило. Проте, досягнення ці настільки великі, що вони вже в нинішньому своєму вигляді можуть бути прийняті на озброєння армії США, а в ході війни це буде зроблено напевно.
За останнє десятиріччя США зазнало якісний скачок. Безперечно одним з найважливіших досягнень XX століття стала поява високоточної зброї (далі ВТО), зброї яке може бути націлене і направлене проти конкретної мети. Що запускаються з літаків, судів, субмарин і наземних установок або навіть солдатами із землі, ВТО - це найбільша загроза важливим наземним об'єктам. Характерно також, що для доктринальних установок озброєних сил США намітилася тенденція поступового перенесення ролі заборони з ядерного на високоточну зброю, що явно простежується. Існуючі плани міністерства оборони США припускають розгортання в найближчому десятиріччі до 150,000 одиниць ВТО, а також інфраструктури, що забезпечує їх ефективне вживання.
Ще з часу I Світової війни плани по створенню ВТО, хоча в цей час технологічний і науковий розвиток був відсталим для створення такої зброї.
Кажучи про опрацьованість даної теми в сучасній літературі і періодиці, слід зазначити публікації наступних авторів: статтю А. Грігорьева, присвячену американській керованій бомбі як одному з видів високоточної зброї; статтю А. Алексєєва, що описує специфіку проникаючої бойової частини для крилатої ракети AGM-86C CALCM; статтю В. Горелова, що описує плани США по вдосконаленню арсеналу міжконтинентальних балістичних ракет; статтю А. Кузьміна, в якій проведено дослідження тактичні винищувачів F-15, що стоять на озброєнні США; необхідно також відзначити статтю двох авторів - А. Дьякова і Е. Мясникова, має безпосереднє відношення до теми даного реферату - в ній мовиться про заміну ядерних ракет високоточними в умовах сучасної політики озброєнь.
Ядерній зброї додається значна роль в забезпеченні обороноздатності російської держави, що постійно підкреслюється як в офіційних державних документах, так і в заявах російських політиків. В досяжному майбутньому стримуюча роль ядерної зброї, мабуть, збережеться, оскільки в ситуації, що склалася, у Росії не з'явиться адекватного інструменту, здатного прийти йому на зміну.
Не менше важлива і політична роль російського ядерного арсеналу, що залишається в даний час єдиним символом супердержави і головним чинником, що дозволяє Росії претендувати на паритетні відносини з США. Історично політичні відносини СРСР і США склалися таким чином, що взаємна ядерна заборона була стрижнем цих відносин. Не дивлячись на спроби трансформувати природу російсько-американських відносин в 90-е роки, що склалися в роки «холодної війни» стереотипи виявилися такими сильними, що політичні еліти обох країн багато в чому успадковували старі підходи і в епоху взаємного партнерства. Події останніх років - застій в області контролю над озброєннями, розширення НАТО на схід, підготовка США до розгортання національної протиракетної оборони і югославська криза - дозволяють з достатньою упевненістю констатувати, що в осяжному майбутньому політика взаємної ядерної заборони, як і раніше, гратиме важливу роль у відносинах двох країн.
І проте, через цілий ряд об'єктивних причин, головними з яких є внутрішньо-економічні, стримуючий потенціал ядерної зброї Росії в найближчому десятиріччі неминуче знижуватиметься.
По-перше, російський ядерний арсенал зменшиться кількісно. І цей факт пов'язаний не стільки з виконанням міжнародних зобов'язань по скороченню ядерних озброєнь, скільки з нездатністю держави продовжувати експлуатувати і обновляти стратегічні озброєння в колишньому об'ємі.
Традиційно перспективи стратегічних ядерних сил (СЯС) політичне керівництво Росії пов'язувало перш за все з розвитком ракет наземного базування. Ще весною 2000 р. експерти припускали, що з урахуванням існуючих тенденцій Росія була б здатна розвернути близько 300-400 наземних МБР до 2010 р. Проте, наступні події - полеміка між міністром оборони Ігорем Сергєєвим і начальником Генерального Штабу Анатолієм Квашніним про реформу Озброєних Сил, яка дістала широкий резонанс в російських засобах масової інформації, і рішення Ради Безпеки (СБ), що послідували, від 11 серпня 2000 р. - внесли істотні корективи. І хоча у відкритому друці існує лише мізерна офіційна інформація про ухвалені рішення, заяви інформованих джерел дозволяють зробити висновок, що Генеральний штаб планує в перспективі мати у складі РВСН не більше 150 МБР.
Найімовірніше, значно скоротиться і склад морських стратегічних ядерних сил (МСЯС), оскільки закінчується термін служби існуючих підводних ракетоносців, а будівництво серії стратегічних підводних човнів типа "Юрій Долгорукий" затягнулося. За найоптимістичнішими оцінками експертів, до 2010 р. у складі МСЯС буде не більше 10-15 ПЛАРБ.
На фоні майбутніх скорочень РВСН і МСЯС дещо більш переважними виглядають перспективи авіаційних СЯС, склад яких може налічувати близько 80 бомбардувальників. Проте, найімовірніше, велика частина парку АСЯС буде оснащена високоточною зброєю і переорієнтована на рішення "неядерних задач". Слід також відзначити, що російській авіаційній складовій ніколи не додавалося визначального значення в оцінках балансу стратегічних наступальних озброєнь США і Росії (СРСР).
По-друге, ядерний арсенал функціонуватиме в нових економічних умовах, що, найімовірніше, знизить його якісні характеристики. Проблема полягає в тому, що деградація сил загального призначення і військово-промислового комплексу, що набрала інерцію, в найближчі роки продовжуватиметься. Цей чинник безумовно позначиться на здатності здійснювати оперативне управління СЯС і їх захист.
В зв'язку з цим в найближчій перспективі практично неминуче посилення побоювань політичного керівництва Росії в тому, що можуть виникнути обставини, при яких Росія позбавиться свого стримуючого ядерного потенціалу. Якщо в Росії запанує подібна точка зору, то, щонайменше, підрив процесу скорочення наступальних озброєнь буде практично неминучий, що врешті-решт може привести до нового витка гонки ядерних озброєнь. З цих причин доцільно об'єктивно проаналізувати зовнішні чинники, що знижують стримуючий потенціал російської ядерної зброї, і те, як вони враховуються в переговорах по СНВ.
Можна виділити наступну групу подібних чинників:
· контрсиловий потенціал ядерної зброї потенційного супротивника.
Цей чинник традиційно враховувався при оцінці стратегічного паритету з США і виробленні договорів по обмеженню і скороченню СНВ. Ймовірно, що він розглядатиметься і надалі при переговорах по СНВ-3 і більш глибоким скороченням ядерних озброєнь США, Росії і інших ядерних країн.
· Розвиток систем протиракетної оборони.
У минулому чинник ПРО розглядався швидше не як позбавляючий можливості у відповідь удар, а як стимулюючий гонку озброєнь. Проте, останніми роками, в умовах, коли США роблять кроки по створенню системи протиракетної оборони національної території в обхід існуючого Договору по ПРО, в Росії вони сприймаються саме як дії, направлені на підрив її здатності завдати у відповідь неприйнятного збитку.
Багато російських експертів більш стримано відносяться до потенційних можливостей майбутньої системи національною ПРО США, вважаючи, що в осяжному майбутньому вона не буде здатна запобігти у відповідь ядерному удару Росії, і стратегічний паритет не зміниться, так що побоювання із цього приводу поки не мають реальних підстав. Проте, офіційна російська реакція на дії Вашингтона залишається чіткою і недвозначною: Росія проти модифікації Договору по ПРО і розглядає збереження останнього як неодмінну умову для продовження процесу по взаємному скороченню ядерних озброєнь. В своєму виступі в Державній Думі 14 квітня 2000 р. перед голосуванням за Договором СНВ-2, президент Володимир Путін навіть заявив, що у разі руйнування Договору по ПРО Росія вийде ". не тільки з Договору по СНВ-2, але і всієї системи договірних відносин по обмеженню і контролю стратегічних і звичайних озброєнь." Мабуть, Росія продовжуватиме наполягати на обліку чинника, пов'язаного з ПРО на переговорах по СНВ і надалі.
· Розвиток контрсилових можливостей звичайної високоточної зброї (ВТО)
На контрсилові можливості ВТО фахівці звернули увагу відносно недавно. Багато в чому, цьому сприяв прогрес в розвитку високоточних озброєнь, широкомасштабні плани США по розробці і ухваленню на озброєння ВТО нових типів, а також агресивні військові операції США і НАТО в Іраку і Югославії, в якому вживанню високоточної зброї була відведена ключова роль. Оскільки в засобах масової інформації (ЗМІ) всіляко підкреслювалися і афішувалися нові можливості ефективного вживання "розумної" зброї проти добре укріплених підземних споруд (бункерів) і мобільних цілей, то виникло цілком природне побоювання, що воно може представляти небезпеку і для стратегічних шахтних пускових установок наземного базування.
Чинник ВТО практично не знайшов віддзеркалення в рішеннях, досягнутих в ході двосторонніх переговорів по СНВ у минулому. Пояснити це можна тим, що, з одного боку, ядерні арсенали налічували десятки тисяч розгорнених ядерних боєзарядів, а з іншою, - і СРСР, і США не володіли неядерними засобами, здатними з високою вірогідністю долати оборонні системи супротивника і вражати стратегічні об'єкти. Тому у той час високоточна зброя не вносила радикального впливу на баланс сил. В перспективі це положення справ може змінитися. Показово, що розвиток і розгортання ВТО в США супроводжується і появою доктринальних установок, направлених на поступове перенесення ролі заборони з ядерного на високоточну зброю. Примітно і те, що в США здійснюється оснащення стратегічних систем доставки звичайною зброєю. Як відомо, з початку 1990-х років були початі програми по переоснащенню стратегічних бомбардувальників під "неядерні" задачі. Розглядається можливість переобладнання в найближчій перспективі ПЛАРБ як носії звичайної зброї, а також використовування міжконтинентальних балістичних ракет в звичайному спорядженні. Насторожує також наполегливість США в прагненні "вивести із застою" свої стратегічні системи доставки, не знищуючи їх. Певною мірою симптоматичні і пропозиції кандидата в президенти США Джорджа Буша про значні скорочення стратегічних арсеналів, і в той же час, про зниження оперативної їх боєготовності і розгортання повномасштабної НПРО. Певною мірою заяви Буша можна потрактувати як курс на поступове перенесення стримуючої ролі на високоточну зброю, яка, на відміну від ядерного, може застосовуватися у військових конфліктах.
Доти поки ВТО не грає істотної ролі в стратегічному балансі, його розвиток, мабуть, сприяє подальшому скороченню ядерних озброєнь. Проте, в перспективі розвиток високоточних озброєнь здатний зупинити цей процес і навіть повернути назад. Питання про обмеження або облік ВТО поки що не винесено на переговори по СНВ, і США практично не обмежені в можливостях його удосконалювати, проводити і використовувати.
Існуючі оцінки захищеності шахтних пускових установок, як правило, відносяться до дії вражаючих чинників ядерного удару, основним з яких є надмірний тиск ударної хвилі. Робилися спроби застосувати аналогічні критерії і до вражаючих чинників ВТО. Проте, навряд чи такий підхід обґрунтований, оскільки високоточна зброя надає лише локальну дію, на відміну від ядерної зброї. Як відомо, захищеність шахтних ПУ від ударної хвилі оцінюється фахівцями в 100-200 атмосфер. При ядерному ударі такий надмірний тиск реалізується на відстанях до 50-100 м від епіцентра вибуху, так що ударну хвилю в розрахунках стійкості ПУ можна приблизно вважати плоскою хвилею. Абсолютно інша ситуація виникає при дії високоточної зброї. Оцінки показують, що при калібрі вживаного ВТО до 1 т, зіставний надмірний тиск у фронті ударної хвилі виникає всього лише на відстані до декількох метрів, якщо не робиться ніяких заходів для фокусування енергії вибуху.
Ударна хвиля вибуху (фугасна дія) не є основним вражаючим чинником при дії ВТО по укріпленим ШПУ, а до таких відносяться кінетична (за рахунок кінетичної енергії боєзаряду) і кумулятивна дія. При достатній кінетичній енергії боєзаряду, потужності його кумулятивного струменя, або сукупного ефекту від цих чинників можливе крізне пробиття захисного даху ШПУ, що приведе до пошкодження контейнера МБР і самої ракети, так що пуск останньої буде неможливим. Шахта ПУ може бути виведена з ладу також і в результаті попадання боєзаряду в критично важливі вузли. Наприклад, дія ВТО може бути не такою сильною для того, щоб пробити захисний дах, але достатнім для того, щоб викликати її заклинювання або інше пошкодження, що також приведе до неможливості пуску ракети.
Як показують оцінки, для надійної поразки ШПУ однієї - двома боєголовками необхідна точність не гірше 1-2м. В існуючих типах ВТО така висока точність не забезпечується. Найбільшою точністю володіють УАБ з лазерним наведенням, а також УАБ і УР з корекцією на кінцевій ділянці траєкторії (КВО = 3 м). Проте, у міру вдосконалення головок самонаведення і вживання більш продуктивної обчислювальної техніки в системах ціленаправлення ВТО, в перспективі можливе досягнення необхідної точності. Очевидно, для цього буде потрібно корекція боєголовки на кінцевій ділянці траєкторії. Існують два способи отримання даних для такої корекції, і обидва мають істотні недоліки.
Використовування головки самонаведення (ГСН) на самому бойовому елементі.
Бойові елементи багатьох типів ВТО оснащуються телекамерами видимого або інфрачервоного діапазону. Селекція мети проводиться або в автоматичному режимі, або по команді оператора на борту носія, з якого застосовується зброя.
Основний недолік автоматичного режиму полягає в тому, що він припускає апріорне знання фоно-цільової обстановки (тобто повинні бути відомі основні параметри мети і фону). Як правило, автоматичний режим ефективний лише тоді, коли алгоритм виділення мети можна задати наперед, і цей алгоритм забезпечує високу вірогідність правильного виявлення при низькій вірогідності помилкової тривоги. В реальних умовах фоно-цільова обстановка є статистичною характеристикою і залежить від природних умов, геометрія зближення боєголовки з метою, а також від заходів, зроблених для маскування мети (що, як правило, важко передбачити наперед).
Для того, щоб підвищити ефективність ГСН, застосовується метод підсвічування мети з борту авіаносія (наприклад, на такому принципі засновано вживання бомб з лазерним наведенням). Проте, такий спосіб ціленаправлення вимагає підходу авіаносія на достатньо близьку відстань (декілька кілометрів) до мети, що не завжди можливе, якщо район навкруги мети захищений угрупуванням ППО.
Селекція мети по команді бортоператора може зажадати захід авіаносія в зону ППО. Окрім цього, такий спосіб ціленаправлення припускає обмін даними між ГСН бойового елемента ВТО і авіаносієм, що може бути демаскуючою ознакою. Нарешті, бортоператор здатний скоректувати боєзаряд лише в умовах, коли у нього є достатньо часу для аналізу обстановки і ухвалення вірного рішення. Наприклад, в умовах низької хмарності або туману такий спосіб корекції незастосовний, оскільки зображення мети буде доступне лише за частки секунди до попадання ВТО на мету.
Використовування інерціальної навігаційної системи з корекцією за даними космічної радіонавігаційної системи (КРНС) GPS
В даний час цей спосіб швидше доповнює попередній на випадок несприятливих погодних умов, оскільки існуюча точність доставки ВТО при корекції за даними КРНС складає до 12-18м. На деяких типах носіїв (наприклад, B-2) коректування за допомогою даних бортовій РЛС дозволяє підвищити КВО ВТО, КРНС, що наводиться, до 5 м. При використовуванні диференціального методу корекції за даними КРНС досяжна і більш висока точність.
Проте, існує принципове обмеження цього методу. Для вказівки абсолютних координат мети в просторі з точністю до 1-2 м необхідні наперед здійснити прив'язку цієї мети до координатної сітки. Представляється, що абсолютне положення російських ШПУ МБР відоме в США з точністю не краще, ніж 10-15 м, оскільки в даний час прив'язку положення російських ШПУ можна здійснювати тільки завдяки даним, одержаним по супутникових зображеннях поверхні Землі. Для більш точної прив'язки необхідне проведення в районі розташовує мети спеціальних топогеодичних вимірювань або вимірювань з використанням приймача КРНС. Проте, точність попадання по меті може бути істотно підвищена і в цих умовах при послідовному вживанні декількох одиниць ВТО і коректуванні подальших ударів з урахуванням колишніх попадань.
Можливість нанесення скритного обеззброюючого удару високоточною зброєю по стратегічних комплексах залежатиме не тільки від характеристик ВТО і здатності супротивника здійснювати ціленаправлення з достатньою точністю, але також і від кількості носіїв ВТО, які можуть бути використані для вирішення цієї задачі. Представляється, що для нанесення скритного масованого удару можуть в першу чергу використовуватися лише малопомітні носії (самолеты-"стелз", КРМБ на підводних човнах і КРВБ), а також високоточні балістичні ракети в звичайному спорядженні. Можливості таких носіїв істотно розрізнятимуться при вживанні по стаціонарних і мобільних цілях.
Носії ВТО для поразки стаціонарних МБР
Якщо мінімальний калібр ВТО, здатного вражати ШПУ МБР, складе 2 т., то скритна доставка ВТО зможе здійснюватися лише стратегічними бомбардувальниками B-2 (по 8 авіабомб). При мінімальній кількості одиниць ВТО від 2 до 4, що вимагаються для поразки ШПУ з високою вірогідністю, весь перспективний парк бомбардувальників B-2 зможе уразити в одному бойовому вильоті не більше 42-84 цілей. Враховуючи те, що бази стаціонарних МБР знаходитимуться на значному видаленні один від одного, а обеззброюючий удар потрібно буде провести в стислі терміни, кількість уражених цілей, ймовірно, виявиться меншою.
Якщо мінімальний калібр ВТО, здатного вражати ШПУ МБР, складе 0.5-1 т, стратегічні бомбардува и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.