На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Поняття та змст правового статусу особи

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 28.8.2013. Сдан: 2013. Страниц: 28. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


План:
Вступ………………………………………………………………… 3
1. Поняття та зміст правового статусу особи……………………... 4
2. Форми забезпечення, реалізації суб’єктивних прав та
обов’язків…………………………………………………………………... 18
3. Шляхи розвитку правового становища особи в Україні………. 23
Висновки…………………………………………………………….. 27
Список використаних джерел……………………………………… 28


Вступ
Складні звязки між державою та індивідами, а також між індивідами у державно-організованому суспільстві фіксують­ся державою у юридичній формі - у формі прав, свобод та обовязків. У своїй єдності саме вони складають правовий ста­тус індивіда, який, у свою чергу, відображає особливості со­ціальної структури суспільства, рівень демократії та стан законності. Правовий статус як юридична категорія не лише визначає стандарти можливої та необхідної поведінки, що за­безпечують нормальну життєдіяльність соціального середови­ща, а й характеризують реальну взаємодію держави та особи.
Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обовязком держави. У ст. 3 Конституції регламентується, що права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Природа, структура та зміст правового статусу як ключового поняття юридичної науки завжди були предметом вивчення як науковцями, так і практиками. У юридичній літературі існує декілька підходів до визначення змісту категорії «правовий статус» та його структури.
Найпоширенішим є визначення правового статусу як системи законодавчо встановлених та гарантованих державою прав, свобод, законних інтересів і обовязків особи.
Метою написання даної роботи є ґрунтовне вивчення основоположних ідей правового статусу особи та з’ясування перспектив розвитку даного інституту.
Завдання, які ми ставимо перед собою, полягають у теоретичному аналізі поняття та змісту правового статусу особи; характеристиці форм забезпечення та реалізації суб’єктивних прав та обов’язків; у з’ясуванні шляхів розвитку правового становища особи в Україні та визначенні основних завдань, які на нашу думку сприятимуть розвитку правового становища в Україні.
1. Поняття та зміст правового статусу особи.
Правовий статус особистості - це її юридично закріплене становище в державі й суспільстві, що характеризує зв’язки особистості з державою та державно організованим суспільством.
Правовий статус особи відображає юридичне закріплення досягнутого суспільством обсягу свободи особи. Він ґрунтується на сучасному вченні про свободу, в підвалинах якого лежать такі ідеї.
1. Усі люди вільні від народження, і ніхто не має права відчужувати їх природні права. Забезпечення і охорона цих прав є головним обовязком держави.
2. Свобода особи полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншій особі.
3. Межі свободи можуть визначатися законом, який відповідає праву, а право є мірою свободи.
4. Обмеження прав є можливим виключно з метою сприяння досягненню загального добробуту в демократичному суспільстві.
Особа перетворюється на субєкта права не автоматично. Вона визнається такою законами держави і насамперед її конституцією. Для успішного реформування суспільства і держави в демократичному напрямку необхідно, щоб правовий статус особи був юридично чітким, вбирав у себе загальнолюдські досягнення в галузі прав людини.
Є кілька видів правового статусу:
1) загальний, або конституційний, статус людини і громадянина;
2) спеціальний, або родовий, статус окремих категорій громадян;
3) індивідуальний статус, який характеризує стать, вік, сімейний стан тощо;
4) статус іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством;
5) галузеві правові статуси (адміністративно-процесуальний, кримінально-процесуальний тощо).
Загальний правовий статус - це статус особи як громадянина держави, члена суспільства. Він визначається насамперед Конституцією держави і не залежить від різних поточних обставин, наприклад, сімейного стану, посади, здійснюваних функцій. Цей статус є єдиним і однаковим для усіх, характеризується відносною статичністю, узагальненістю. Змістом такого статусу є головним чином ті права й обов’язки, які надані і гарантовані всім Конституцією. Сюди не входять численні суб’єктивні права і обов’язки, які постійно виникають залежно від трудової діяльності людей, характеру правовідносин, в які вони вступають, від інших чинників. Загальний правовий статус є базовим, вихідним для всіх інших. По ньому можна судити про характер, соціальну природу і ступінь демократичності суспільства. Він не може бути змінений без відома держави, законодавця.
Спеціальний, або родовий, статус відображає особливості становища окремих категорій громадян (наприклад, студентів, військовослужбовців, пенсіонерів, вузівських працівників, учителів, фермерів, селян, робітників, учасників війн тощо). Ці верстви населення на підставі конституційного статусу громадянина можуть мати додаткові права, обов’язки, передбачені законодавством.
Індивідуальний статус фіксує конкретику окремої особи (стать, вік, сімейний стан, виконувану роботу тощо). Цей статус рухомий, динамічний, він змінюється разом зі змінами, які відбуваються з особою в процесі її життєдіяльності.
Види правових статусів особи за субєктами:
o статус громадян, іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством, біженців, українських громадян, що перебувають за кордоном;
o статус службових і посадових осіб (депутата, міністра, судці, прокурора, голови обласної державної адміністрації та ін.);
o статус осіб, що працюють в екстремальних умовах (на оборонних обєктах, секретних виробництвах) та ін.
В історії політико-правової думки, юридичній практиці, звича­євому праві різних народів склалися чотири основні підходи до розв’язання проблеми прав людини, закріплення правового статусу особистості.
1. Ліберальна (європейська) концепція прав людини базується на ідеї природних, невідчужуваних прав людини та обґрунтовує необхідність конституційного визначення таких умов, які сприяли б вільному розвитку особи. Філософською основою цієї концепції є вчення про свободу як про природний стан людини та вищої соціальної цінності після самого життя. «Свобода є для суспільного організму тим же, що здоров’я для індивідуума: якщо людина втрачає здоров’я, ніщо на світі їй не миле, якщо суспільство втрачає свободу, то воно знемагає і вже не знає щастя» (Г. Болінгброк). Основні положення сучасної ліберальної концепції є такими:
всі люди народжуються вільними і ніхто не має права відчужувати їхні природні права, а забезпечення та охорона цих прав - головне призначення держави;
свобода полягає у можливості людини робити все, що не завдає шкоди іншій людині, тобто свобода людини не може бути абсолютною, вона обмежується свободою інших людей. Основа свободи - рівність можливостей для всіх;
межі свободи можуть бути визначені лише законом, який є мірою свободи: дозволено все, що не заборонено законом. Ф. Вольтер писав: «Свобода полягає в тім, щоби залежати тільки від законів»;
частина дозволеного визначається через права людини, які закріплюються конституцією з метою допомогти людині усвідомити свої можливості та орієнтувати державу на їх першочерговий захист, але конституційний перелік прав людини не може вважатися вичерпним;
обмеження прав людини можливе лише у виняткових випадках і здійснюється з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.
2. Колективістські концепції прав людини (марксистська, расистські тощо) засновані на визнанні пріоритету колективу (суспільства, класу, раси, нації тощо) стосовно до особи, а також на обґрунтуванні обмеженості прав людини суспільними інтересами. Подібні підходи є глибоко антидемократичними за суттю.
Втілення положень колективістської концепції в «соціалістичних конституціях» на практиці призводило до фактичного заперечення принципу свободи людини, градації основних прав людини (головними з яких вважалися соціально-економічні), дискримінації окремих категорій громадян (за класовою ознакою, майновим станом тощо), а також до закріплення надмірно широкого кола основних обов’язків громадян перед суспільством і державою.
3. Ісламська (мусульманська) концепція, або концепція рівності за шаріатом, пов’язана з традиційним мусульманським правом. Вона суттєво відрізняється від європейської концепції, а її головна особливість полягає в тому, що іслам джерелом прав і свобод людини визнає тільки шаріат.
У Корані міститься досить багато положень, присвячених гідності та свободі людини. Водночас мусульманські мислителі досить своєрідно тлумачать саме поняття свободи, яку вони вбачають не у зовнішній поведінці мусульманина, а в його внутрі........


Список використаних джерел:
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Довідник з міжнародно-правових актів щодо засад демократії і прав людини / За заг. ред. О.Г. Про цепка. - К.: ДІЯ, 2001. - 344 с.
3. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - с.
4. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. - Вид. 4-те, виправл. і доповн. - К.: Атака.ю 2007. - 568 с.
5. Теорія держави і права: Підручник / За ред. С.Л. Лисенкова. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 448 с.
6. Олійник А.Ю. та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - с.
7. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. - К.: Атака. - 2001. - 176 с.
8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. / Пер. з рос .- Харків: Консум, 2009. - с.
9. С.М. Тимченко, Р.А. Калюжний, Н.М. Пархоменко, С.М. Легша. Теорія держави і права: Посіб. для підготов. до іспитів. 2-ге вид., виправ. та переробл. - К.: ПАЛИВОДА А.В., 2006. - 176 с.
10. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. - 544 с.
11. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под. ред. В.Г. Стрекозова. - М.: «Дабахов, Ткачев, Димов», 1995. - 384 с.
12. Калініченко О. Теоретико-правові ідеї захисту прав, свобод та обов’язків людини і громадянина // Право України. - 2005. - № 5. - с. 21-24.
13. Магновський І. Конституційно-правовий статус особи // Право України. - 2002. - № 7. - с. 18-21.
14. Матвієнко А. Методи та форми конституційно-правового забезпечення прав і свобод людини і громадянина // Юридична Україна. - 2004. - № 3. - с. 25-28.
15. Черней В., Строков І. Конституційне забезпечення прав людини в Україні // Право України. - 1999. - № 10. - с. 93-94.


Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.