На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Работа № 67574


Наименование:


Диплом «Господарськ договори їх види та порядок укладання»

Информация:

Тип работы: Диплом. Предмет: Право. Добавлен: 27.10.2013. Сдан: 2011. Страниц: 93. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


ЗМІСТ


ВСТУП............................................................................................................ 3
Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ.................................................................................................. 7
1.1.Теоретичні аспекти господарських договорів: історія і сучасність... 7
1.2. Зміст та форма господарських договорів ........................................... 18
1.3. Функції господарських договорів.......................................................... 23
Розділ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ......... 28
2.1. Види господарських договорів, їх загальні положення...................... 28
2.2. Загальна характеристика господарських договорів, укладених за державним замовленням, за рішенням суду, на біржах, ярмарках та публічних торгах...................................................................................... 36
2.3. Особливості правового регулювання окремих видів господарських договорів........................................................................................................ 45
Розділ 3. ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ.......................................................................................... 56
3.1.Загальний порядок укладення господарських договорів.................... 56
3.1.1 Особливості укладання попередніх договорів................................... 56
3.2. Оферта (пропозиція) по укладанню господарських договорів.......... 63
3.3. Визнання договору недійсним і неукладеним.................................... 72
ВИСНОВКИ................................................................................................. 89
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................... 93






ВСТУП

Актуальність теми даної дипломної роботи полягає в тому, що для подальшого розвитку демократичної, правової держави потрібно дослідити шляхи виникнення та розвитку, а також сучасне відображення і втілення норм господарського договору при застосуванні в національному законодавстві Україні.
Кодифікація господарського законодавства в результаті прийняття 16 січня 2003 р. Господарського кодексу України, що набув чинності з 1 січня 2004 р., вирішила низку важливих проблем господарського законодавства, проте не усунула всіх прогалин, колізій, застарілих норм.
Проблематика господарських договорів, яка традиційно посідає важливе місце в господарсько-правових дослідженнях, завжди знаходиться на «лінії вогню» в рамках загальної дискусії між представниками різних наукових шкіл щодо існування господарського права як галузі в системі права (спочатку в СРСР, а нині – України). Значною мірою ця дискусія, яка з часом вже стала звичайною для вітчизняного правознавства, актуалізувалася у зв’язку з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів України.
У нашій країні вивчення господарського, а зокрема договірного права, в основному зводиться до розширеного тлумачення існуючого законодавства, яке не відзначається стабільністю.
Цивілістична наука розглядає господарський договір як вид цивільно-правового договору. Співвідношення цивільно-правового та господарського договору характеризується як відношення загального і особливого. На господарські договори поширюються загальні положення цивільного права, проте через специфіку відносин, що складаються у процесі здійснення господарської діяльності, здебільшого правове регулювання господарських договорів здійснюється через спеціальне законодавство, а саме господарське.
Труднощі формування господарського законодавства України, відсутність єдиних методичних підходів до формулювання предмету та системи господарського права як навчальної дисципліни, безперечно, позначилися на змісті даної праці.
Безумовно, потребують подальшого розвитку загальні положення про господарський договір, з огляду на відсутність самого поняття «господарський договір» (висвітлено лише поняття господарсько-договірних зобов’язань), що ускладнює саму кваліфікацію тих чи інших договорів як господарських і внаслідок цього створює проблемні ситуації у судовій практиці.
Дана тема дипломної роботи є актуальною на сьогодення. Сучасний розвиток економічних, політичних, соціальних та культурних відносин, розвиток підприємницької діяльності наштовхує законодавця на систематизацію вітчизняного законодавства, а саме цивільного та господарського в категорії договірних відносин. Але великим недоліком в цьому є прогалини та колізії в національному законодавстві. Саме для подолання цих проблем і присвячена дана праця.
Мета – здійснити комплексне дослідження проблем удосконалення правового регулювання господарських договорів їх видів та порядку укладання.
Завданнями дослідження даної роботи являється:
проаналізувати теоретичні аспекти розвитку понять та уявлень про господарський договір;
дати характеристику змісту та форм господарського договору;
дослідити проблемні питання укладання господарських договорів;
визначити правові наслідки визнання договору недійсним або неукладеним та пов’язанні з цим проблеми;
розкрити поняття та види господарсько-правової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання;
необхідність лаконічно, логічно, точно й аргументовано викласти зміст і результати дослідження;
розкрити тему дипломної роботи послідовно і всебічно.
Об’єктом роботи є відносини, що виникають у зв’язку з використанням господарського договору їх видів, укладенням у практичній діяльності суб’єктів господарських відносин.
Предметом дослідження є господарський договір як інститут зобов’язального права та правове забезпечення його використання у господарській діяльності.
Науково-теоретичною базою стали праці таких діячів в категорії господарський договір як: О.С. Іоффе, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, В.К. Мамутова, О.А. Беляневич, В.С. Щербини, О.С. Тенькова, В.С. Мілаш та інші.
Нормативно-правову базу дослідження склали: Конституція України, Цивільний кодекс та Господарський кодекс України, Закон України «Про виконавче впровадження», Закон України «Про Національний Банк України», Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практи­ки вирішення спорів, повязаних з ви­знанням угод недійсними» тощо.
Методами дослідження є: метод індукції, метод дедукції та метод узагальнення, системно-структурний метод, порівняльно-правовий та формально-юридичний метод; методологічними принципами стали: принцип історизму та принцип всебічності.
Практичне значення даної роботи полягає в тому, що її результати можуть використовуватись для подальшого вдосконалення правового регулювання господарських договорів, розробки нових нормативних актів, у процесі викладення відповідних тем з дисциплін «Цивільне право», «Господарське право», «Комерційне право» тощо.
Наукова новизна полягає в тому, що в роботі є пропозиції щодо вдосконалення норм як в Цивільному так і в Господарському кодексах України.
Структура роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
Об’єм роботи складає 92 сторінка, не рахуючи списку використаних джерел, що містить 105 джерел.
























РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ

1.1. Теоретичні аспекти господарських договорів: історія і сучасність

Роль і посилення впливу договірної форми щодо регулювання відносин сучасної економіки України обумовлено історичною природою даного правового феномену. Договори були у стародавні часи і є сьогодні основою правовою формою. В ній здійснюється надзвичайно великий товарообіг і забезпечується господарське життя.
Термін «господарський договір» у вітчизняному праві та радянському законодавстві набув значного поширення у 30-х роках ХХ століття. Що ж стосується самої цивілістичної теорії того часу, то її окремі представники по-різному ставилися як до зазначеного терміна, так і до поняття, яке він виражає: одні автори визнавали його самостійним, інші – заперечували. Серед найвідоміших учених, які тою чи іншою мірою прагнули пояснити поняття «господарський договір», слід назвати Г. Амфітеатрова, С. Братуся, О. Іоффе, Н. Краснова, Г. Хайдаса, В. Мажейка, М. Овчинникова, В. Шелестова та інші.
На думку О. Іоффе, господарський договір співвідноситься з цивільно-правовим як видове поняття з родовим. З цієї причини загальні положення щодо цивільно-правових договорів застосовуються до нього не завжди у чистому вигляді та без будь-яких змін, а з урахуванням властивої йому специфіки, що невідома іншим договорам цивільного права. Така специфіка характерна для цілої групи договорів, які укладають між собою соціалістичні організації. Щоб забезпечити єдність та повноту їх юридичного нормування, необхідно поряд з уже існуючими загальними положеннями договірного права включити до закону й такі загальні норми, які б були розраховані лише на господарські договори [75, с. 18]. У цьому, на думку вченого, полягає практичне значення наукової розробки категорії «господарський договір». О. Іоффе свого часу запропонував таке визначення: «господарський договір – це плановий та однохарактерний йому за типом чи обов’язком здійснення неплановий договір, який укладається між соціалістичними організаціями та обслуговує їх господарську діяльність» [75, с. 48].
Серед ознак, які істотно відрізняли господарський договір від інших договорів, більшість радянських учених вважали такі:
1) суб’єктами можуть бути лише організації, наділені правами юридичної особи. Принаймні, хоча б одна з них має бути господарською структурою, тобто виготовляти і поставляти товари, виконувати роботи, надавати послуги тощо, а друга сторона може бути й не господарською організацією (державна бюджетна установа, громадське об’єднання тощо);
2) договір спрямований на безпосереднє обслуговування основної діяльності господарської організації; господарський договір має плановий характер, оскільки він укладається на основі планового завдання (акта), яке є обов’язковим для обох або однієї зі сторін. Крім того, до господарських відносилися і непланові договори, якщо вони були однотипні та підпорядковувалися такому самому законодавчому врегулюванню (наприклад, поставка, контрактація) або коли вступали в договірні відносини, безпосередньо не передбачені законом (наприклад, договір на експлуатацію залізничних під’їзних колій) [57, c. 32-33].
Деякі вчені зупинилися лише на окремих особливостях господарського договору. Так, В. Луць досліджував питання, пов’язані зі строками укладення та виконання господарських договорів. Учений вважав, що укладення господарських договорів має низку особливостей, які відрізняються від встановленого цивільними кодексами загального порядку. З виникненням зобов’язання укласти договір закон пов’язує наявність інших рис щодо порядку укладення господарських договорів: а) встановлення відповідних строків, протягом яких має відбутися укладення господарських договорів; б) укладенню договорів передують підготовчі роботи; в) визначається сторона, яка зобов’язана проявити ініціативу в укладенні договору; г) наявність розбіжностей не зупиняє укладення договору, а встановлюються строки для усунення їх самими сторонами; д) створюється особливий порядок вирішення переддоговірних спорів [48, c. 117].
Слід зазначити, що в радянські часи, як і сьогодні, не існувало єдиної думки в розумінні господарського договору. Одні вчені об’єднували у групу господарських договорів як планові, так і однохарактерні непланові договори, інші – при визначенні господарського договору обмежувалися лише плановими зобов’язаннями, розглядаючи ознаку плановості як головну характеристику господарського договору. Проте деякі представники юридичної науки радянського періоду (наприклад, Б. Мартинов, В. Шретер та інші) відмічали несумісність плану з правом.
Господарський договір О. Іоффе розглядав «як форму руху соціалістичної власності», яка організовує господарські відносини між соціалістичними підприємствами, а цивільний договір – як «форму руху особистої власності».
Взагалі для правової науки радянського часу властива неоднорідність поглядів стосовно як визнання категорії господарського договору, так і змістового навантаження її, правової природи та критеріїв для класифікації останнього.
Переважна більшість учених, які все ж таки не заперечували існування «господарського договору», співвідносили його із категорією «загально цивільного договору» як загальне із особливим [38, c. 29]. Разом з тим, слід відмітити точку зору представників господарського права, насамперед В. Мамутова, В. Лаптєва. На їх думку, господарській договір є інститутом господарського права.
У радянській період на нормативному рівні було відсутнє загальне визначення господарського договору, хоча посилання на зазначену категорію можна зустріти у деяких нормативних актах цього періоду. В науковій літературі неодноразово робилися спроби надати загальне визначення категорії «господарській договір». При цьому у якості ознак ті або інші автори відзначали найрізноманітніші характеристики господарського договору. В одному випадку акцент було зроблено на суб’єктивний склад договору, в другому – на їх плановий характер, у третьому – на сферу застосування та господарську мету, в четвертому – на договірну свободу як характерну ознаку лише для договорів із громадянами тощо [41, c. 67].
Радянський вчений М. Овчинников, який (у період 60-70-х років) займався дослідження господарського договору, виділив три етапи розвитку господарського договору, характерні для його становлення. Перший етап охоплює проміжок часу з моменту появи планово-договірних зобов’язань до 1938 року. Цей етап, як зазначає автор, характеризується не стільки зародженням і становленням нових властивих цивільному праву понять та юридичних інститутів, включаючи й господарський договір, скільки характерними для даного періоду поглядами на господарський договір як на інститут господарського права, який наклав свій відбиток на наступний його розвиток. Другий етап у розвитку теорії господарського договору починається з 1938 року та продовжується до 1956 року. У 1938 році нарадою науковців у галузі права було відхилено концепцію господарського права. Договір почали розглядати як єдиний цивільно-правовий інститут. Однак єдність цивільно-правового договору не включає відмінностей у межах самого інституту. Отже, ті чи інші відмінності існують у середині єдиної системи цивільно-правового договору, а їх ступінь не є достатньою підставою для розподілу одного інституту на низку самостійних інститутів. Третій етап починається з 1950 року і продовжується до сьогодні [32, с. 299 -311].
Разом з тим, цілком можливо констатувати, що зазначений етап охоплював починаючи з 1950 року увесь радянський період. Четвертий етап розпочався у 90-х роках та продовжується донині. Особливістю названого періоду є зміна змісту самої господарської діяльності, що відбулася у зв’язку з переходом від планової економіки до ринкових відносин, масовим характером виробництва, розширенням кола суб’єктів господарської діяльності. У свою чергу, зазначеними обставинами обумовлена зміна змісту категорії «господарський договір», оскільки з його допомогою опосередковується господарська діяльність.
Термін «господарський договір» закріплено у новому Господарському кодексі України, де йому присвячено окрему главу [103, с. 295]. При визначенні господарсько-договірних зобов’язань у цьому законодавчому акті простежується типова помилка радянських часів, яка полягає в тому, що при наданні загального визначення всю увагу сконцентровано лише на одній ознаці – суб’єктивному складі. Так, згідно зі ст. 179 ГК України майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання та не господарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.
Виникає запитання, чи є таке розуміння господарського договору підставою для його виокремлення із масиву загально цивільного, чи має він інші особливості, в чому вони мають прояв, яку він має правову природу, чи потребує окремої регламентації?
Сьогодні, як і раніше, більшість учених розглядають господарський договір, як звичайний загальноцивільний. Однак відповідь на запитання щодо місця господарського договору в системі цивільно-правового не є однозначною. Ще в юридичній літературі 70-х років справедливо зазначалося, що в юридичній науці приділено багато уваги ознакам розмежування галузей права, а питаннями внутрішньогалузевого розмежування інститутів майже ніхто не займався, а отже, у кожному окремому випадку таке завдання вирішується емпіричним шляхом, зіставленням багатьох ознак, які іноді можуть бути випадковими. М. Овчинников справедливо зазначив, що названий недолік стосовно визначення місця господарського договору в системі договору взагалі властивий також літературі, яка присвячена господарському договору. Він розглядає господарський договір, як «особливу юридичну категорію», «узагальнююче поняття», «специфічний договірний тип» тощо [23, c. 215].
На сьогодні у правовій науці чітко виокремлюються чотири основні теорії договору, які намагаються розкрити сутність означеної юридичної конструкції:
«угодницька теорія» (договір — це угода сторін про встановлення, зміну чи припинення прав та обов’язків);
«зобов’язальницька теорія» (договір ототожнюється з договірними зобов’язаннями);
«теорія обіцянки» (договір — це обіцянка або набір обіцянок, на які може покластися контрагент);
«актова теорія» (договір — це сумісно здійснені відокремлені волевиявлення двох чи більше управнених суб’єктів права, спрямовані на регулювання поведінки цих та/або інших суб’єктів, та якими встановлюється на підставі реальної або припущеної згоди правовий результат — правовий акт) [57, c. 34].



Подать заявку на покупку Диплом по Праву

Ваше предложение по стоимости за работу: