На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Процес стратегчного маркетингового планування.Поняття та сутнсть стратегчного маркетингового планування

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 11.11.2013. Сдан: 2012. Страниц: 53. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст
Вступ ………………………………………………………………………………1
1. Поняття та сутність стратегічного маркетингового планування ……...……2
1.1. Сутність довгострокового планування ……………………………………..2
1.2. Стратегічне планування…………………………………………………….. 4
1.3 Система стратегічного управління………………………………………… 10
2. План маркетингу та прогнозування в системі стратегічного маркетингового планування ……………………………………………………………………….12
2.1. Поняття маркетингового плану та його призначення.……........................12
2.2 Прогнозування в системі стратегічного маркетингового планування… .. 16
3. Розробка маркетингового плану для ТМ «Мрія» …………………………...23 3.1 Маркетинговий план підприємства «Мрія»…………………………… ….22
Додатки…………………………………………………………………………...22 Висновок ……………………………………………………………………… 49
Список використаних джерел …………………………………………………..51
Вступ
Тема моєї курсової роботи: «Процес стратегічного маркетингового планування».
Мета написання роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з сутністю та особливостями стратегічного маркетингового планування на підприємствах.
Основними завданнями при написанні роботи стали:
? підбір та аналіз літературних та наукових джерел з маркетингу, стратегічного менеджменту тощо;
? узагальнення отриманих даних;
? оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.
Актуальність обраної теми полягає в тому, що менеджмент фірми покликаний виконувати комплекс найважливіших функцій: постановка цілей, розробка планів, політики, методів, стратегії і тактичних прийомів. Планування - лише одна з цих функцій, але одна з найважливіших: план діяльності, чи бізнес-план компанії спрямовує діяльність фірми в цілому.
Стратегічне маркетингове планування - найважливіша частина загального планування в компанії, а процес стратегічного маркетингового планування повинний здійснюватися як частина загального процесу планування і складання бюджету фірми.
У плані маркетингу встановлюються ринкові цілі компанії і пропонуються методи їхнього здійснення. До нього не входять усі цілі і методи діяльності фірми. Крім маркетингових виділяють виробничі, фінансові і "кадрові" цілі. Жодну з них не можна розглядати ізольовано.
Повний корпоративний чи бізнес-план містить у собі ряд допоміжних планів, у тому числі генеральний план маркетингу компанії. Всі окремі плани повинні бути погоджені і скоординовані в єдиний корпоративний план.
При написанні роботи були використані підручники, монографії, наукові статті вітчизняних і зарубіжних фахівців з менеджменту, маркетингу, стратегії підприємства тощо.

1. Поняття та сутність стратегічного маркетингового планування
1.1. Сутність довгострокового планування
Система довгострокового планування (long-range planning) була першою серйозною спробою розробки стратегії фірми. В основу системи було покладено ідею розробки довгострокових прогнозів розвитку зовнішнього середовища, що використовувалися як вихідна база для постановки перспективних цілей фірми. Основним став прогноз продажів фірми на кілька років вперед. Контрольні цифри, подані в прогнозі продажів, використовувалися при розробці планів фірми з виробництва, маркетингу, матеріально-технічного забезпечення та ін.
Найбільш істотна відмінність довгострокового планування від процесу складання бюджету полягала в тому, що при довгостроковому плануванні почали широко застосовувати методи визначення строків окупності інвестицій і вартості грошей у часі (метод дисконтування).
У системі довгострокового планування передбачається, що майбутнє може бути визначене на основі показників діяльності фірми в минулому шляхом екстраполяції. Екстраполяція - поширення встановлених у минулому тенденцій на майбутній період. Іншими словами, розробники довгострокового плану виходять з передумови, що в майбутньому умови діяльності фірми не погіршуватимуться (а може, навіть будуть кращими), а підсумки діяльності - кращими порівняно з минулим.
Довгострокове планування знайшло досить широке застосування як інструмент управління перспективним розвитком фірми в умовах стійко зростаючої економіки. Але при підвищенні складності і невизначеності зовнішнього середовища цей інструмент звичайно починає давати збої, що в остаточному підсумку призвело до появи такого інструмента управління фірмою як стратегічне планування. Однак слід зазначити, що концепція довгострокового планування привнесла певні позитивні результати в розвиток стратегічного планування. Так, керівники вищого рівня управління багатьох фірм, розробляючи та реалі-зуючи прогнози і довгострокові плани, переймалися ідеєю необхідності чітко бачити перспективу розвитку своїх фірм, здобували певний досвід у вирішенні найважливіших проблем розвитку фірм і повязуванні поточної діяльності з більш масштабними завданнями.
З середини 50-х років починається "постіндустріальна епоха", охарактеризована англійським економістом Пітером Друкером як не "має закономірностей", яка продовжується по теперішній час.
Головними детермінантами нової епохи зявилися прискорення темпів науково-технічного прогресу і новий рівень добробуту, досягнутий суспільством, породження зміни структури економіки і до деякої міри її ідеології (зростання частки послуг у ВНП, високий ступінь диференційованої продукції, посилення уваги до негативних форм прогресу - забрудненню навколишнього середовища, інфляція, монополізму, маніпуляції споживачами, зростанню чинника задоволеності індивідуумів від роботи і т. ін.), а також збільшення темпу протікання економічних процесів. Це значно ускладнило не тільки оперативне управління, але і управління з урахуванням майбутніх тенденцій за рахунок зниження ступеня визначеності. Ця епоха характеризується посиленням інтенсивності конкуренції в цілому і ускладненням її структури, що в сукупності із зростанням вартості робочої сили галузевої конкуренції, переділу ринку і т. ін., що може робити істотний вплив на стан не тільки мікро-, але й макрочинників зовнішнього середовища організації.
Аналіз епох показує, що мало місце неухильне ускладнення структури зовнішнього середовища організації; прискорення темпів зміни параметрів зовнішнього середовища; зростання невизначеності параметрів зовнішнього середовища в часі. Ці чинники в сукупності зумовили ускладнення управління організаціями, особливо диверсифікованими концернами і конгломератами.
Ідеологія довгострокового управління прийнятна в тих випадках, коли майбутнє може бути передбачено шляхом екстраполяції тенденцій. Як правило, маються на увазі тенденції зростання і, вважається, що майбутнє не буде принаймні гірше минулого і теперішнього часу. При допущенні задовільної точності екстраполяції можна наперед розрахувати потребу в праці і капіталі; отже, основним інструментом довгострокового планування є бюджетування, тобто розробка довгострокових планів для всіх сфер діяльності організації, інтегральний представлених в бюджеті на квартал, рік, пятирічку. Тому довгострокове управління характерне для епохи масового виробництва і епохи масового збуту (хоча і у меншій мірі).
1.2. Стратегічне планування
Значення стратегічної поведінки, що дає змогу фірмі виживати в конкурентній боротьбі в довготерміновій перспективі, різко зросло в останні десятиліття. Прискорення змін у навколишньому середовищі, поява нових запитів і зміна позицій споживача, зростання конкуренції щодо ресурсів, інтернаціоналізація бізнесу, поява нових, часто абсолютно несподіваних можливостей для здійснення бізнесу, розвиток інформаційних мереж, які роблять можливим блискавичне розповсюдження й отримання інформації, широка доступність сучасних технологій, зміна ролі людських ресурсів, а також ряд інших фактів призвели до різкого зростання значення стратегічного управління.
Стратегічне планування - це одна з основних функцій стратегічного управління і являє собою процес прийняття управлінських рішень щодо стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації організації до зовнішнього середовища, внутрішньої організації. По суті, це процес створення і практичної реалізації генеральної програми дій підприємства. При цьому найголовнішими завданнями є такі:
- визначення цілей і напрямів діяльності фірми;
- координація різноманітних напрямів діяльності;
- оцінка сильних і слабких сторін фірми, можливостей і загроз з боку ринку;
- визначення альтернативних варіантів реалізації напрямів діяльності;
- створення умов для ефективного розподілу продукції;
- оцінка маркетингової діяльності.
Отже, предметом стратегічного планування є вирішення питань про те, які продукти (стратегічні простори) повинні бути освоєні фірмою та в який спосіб це можна зробити.
Процес стратегічного планування має низку відмітних особливостей.
По-перше, його метою є забезпечення передумов ефективної діяльності фірми на тривалий період (15-20 років).
По-друге, носіями ідей стратегічного планування є вищі рівні управління фірмою.
По-третє, стратегічним планам іманентний глобальний підхід до вирішення маркетингових проблем, відсутність деталізації та структуризації.
По-четверте, сферою стратегічного планування є широкий спектр альтернатив, які випливають з можливих змін у навколишньому середовищі.
Крім того, на відміну від довготермінового планування, де майбутнє може бути передбачене шляхом екстраполяції тенденцій зростання, що склалися, у стратегічному плануванні, котре застосовується в умовах більш високої нестабільності зовнішнього середовища, крім екстраполяції здійснюється розгорнений стратегічний аналіз із застосуванням методу "розривів між цілями й результатами, що досягаються", який проводиться за такими напрямами:
а) аналіз перспектив зростання шляхом виявлення майбутніх тенденцій, небезпек і шансів;
б) аналіз позицій у конкурентній боротьбі, завданням якого є визначення можливостей підвищення результатів роботи за рахунок посилення конкуренції;
в) порівняльний аналіз перспектив при різних стратегіях діяльності та встановлення пріоритетів у розподілі ресурсів між різними видами діяльності;
г) аналіз шляхів диверсифікації, завданням якого є оцінка недоліків існуючого набору видів діяльності й визначення нових видів.
Результати аналізу дозволяють виявити існуючий потенціал фірми (підприємства).
Модель стратегічного планування маркетингу (рис. 1.) дає змогу виділити пять основних етапів:
1. Аналіз середовища підприємства.
2. Визначення місії та цілей.
3. Вибір стратегії.
4. Виконання стратегії.
5. Оцінка і контроль виконання стратегії.
Аналіз середовища зазвичай вважається початковим процесом стратегічного планування, оскільки він забезпечує базу як для визначення місії та цілей фірми, так і для вироблення стратегії поведінки, що дає змогу фірмі здійснити свою місію й досягнути своїх цілей.
Аналіз середовища передбачає вивчення трьох її складових:
- макрооточення;
- безпосереднього оточення;
- внутрішнього середовища.
Аналіз зовнішнього середовища (макро- і безпосереднього оточення) спрямований на те, щоб зясувати, на що може розраховувати фірма, якщо вона успішно поведе роботу, а також на те, які ускладнення можуть на неї очікувати, якщо фірма не зуміє вчасно запобігти негативним явищам, які може спричинити їй оточення.

Схема 1.1. - Модель стратегічного планування маркетингу
Аналіз макрооточення включає вивчення впливу економіки, правового регулювання й управління, політичних процесів, природного середовища і ресурсів, соціальної та культурної складових суспільства, науково-технічного й технологічного розвитку суспільства, інфраструктури і т. п.
Безпосереднє оточення аналізується за такими основними компонентами: покупці, постачальники, конкуренти, ринок робочої сили.
Аналіз внутрішнього середовища розкриває ті можливості, той потенціал, на який може розраховувати фірма у конкурентній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей. Аналіз внутрішнього середовища дає змогу також краще зясувати цілі, правильніше сформулювати місію, тобто визначити сутність і напрямки діяльності.
Внутрішнє середовище фірми аналізується за такими напрямами:
- кадри, їхній потенціал, кваліфікація, інтереси тощо;
- організація управління;
- виробництво, що включає організаційні, операційні та техніко-технологічні характеристики й наукові дослідження та розроблення;
- фінанси;
- рівень організації маркетингової діяльності;
- організаційна культура.
Важливим завданням стратегічного планування є встановлення балансу інтересів різних соціальних інститутів і груп людей, які зацікавлені у функціонуванні фірми і здійснюють вплив на характер, зміст і спрямованість її функціонування. Баланс інтересів визначає напрям руху фірми, її цільову орієнтацію у вигляді місії та цілей.
Визначення місії та цілей, що розглядається як один з процесів стратегічного планування, складається з трьох підпроцесів, кожний з яких потребує великої і виключно відповідальної роботи. Перший підпроцес полягає у формуванні місії фірми, яка в концентрованій формі виражає сутність існування фірми, її призначення. Місія надає оригінальності, наповнює роботу людей особливим значенням. Потім іде підпроцес визначення довготермінових цілей. 1 завершується ця частина стратегічного планування підпроцесом встановлення короткострокових цілей. Формування місії і встановлення цілей приводять до того, що стає зрозуміло, для чого функціонує фірма й чого вона прагне.
Після того, як визначені місія й цілі, настає етап аналізу і вибору стратегії. На цьому етапі ухвалюється рішення з приводу того, як, якими засобами фірма домагатиметься досягнення цілей. Процес вироблення стратегії по праву вважається стрижнем стратегічного планування. Визначення стратегії- це зовсім не складання плану дій. Як правило, це ухвалення рішення з приводу того, що робити з окремим бізнесом або продуктами, як і в якому напрямі розвиватися фірмі, яке місце займати на ринку тощо.
Основне завдання етапу виконання стратегії полягає в тому, щоб створити необхідні передумови для успішної реалізації стратегії. Таким чином, виконання стратегії - це проведення стратегічних змін у фірмі, котрі переводять її в такий стан, у якому вона буде готова до втілення стратегії в життя.
Оцінка й контроль виконання стратегії є логічно завершальним процесом, здійснюваним у стратегічному плануванні. Цей процес забезпечує стійкий зворотний звязок між ходом процесу досягнення цілей і власне цілями, що стоять перед фірмою.
Основними завданнями контролю є такі:
- визначення того, що і за якими показниками перевіряти;
- оцінка стану контрольованого обєкти відповідно до прийнятих стандартів, нормативів або інших еталонних показників;
- зясування причин відхилень, якщо такі виявляються в результаті проведеної оцінки;
- здійснення коригування, якщо воно необхідне й можливе.
При стратегічному контролі ці завдання мають певну специфіку, зумовлену його спрямованістю на зясування того, якою мірою реалізація стратегії призводить до досягнення цілей. Це принципово відрізняє стратегічний контроль від управлінського або оперативного контролю, оскільки його не цікавить правильність здійснення стратегії чи правильність виконання окремих робіт, функцій і операцій. Стратегічний контроль сфокусований на зясуванні того, чи можливо надалі реалізувати обрану стратегію і чи приведе її реалізація до досягнення поставлених цілей. Коригування за наслідками стратегічного контролю може стосуватися як стратегії, котру реалізовують, так і цілей фірми.
Таким чином, можна сказати, що кожний з етапів стратегічного планування має свою цільову спрямованість, специфіку, самостійний і цілісний характер.
1.3 Система стратегічного управління
Стратегічне управління являє собою одну з підсистем менеджменту організацій, що виконує велику кількість завдань стосовно стратегічного аналізу, розробки, реалізації і контролю реалізації стратегії організації.
Система стратегічного управління повинна давати відповіді на три найважливіших питання:
1. Яка місія і цілі організації?
2. Який існуючий і майбутній профіль бізнесу, яким займається організація?
3. Що керівництво має зробити, щоб забезпечити виконання місії і досягнення поставлених цілей?
Предмет стратегічного управління - базисні процеси в організації і за її межами, вишукування і нарощування стратегічного потенціалу організації.
Щоб скласти грамотне і ємне уявлення щодо сутності стратегічного управління, звернемося до змісту первинної концепції стратегічного управління. Розробник цієї концепції Ігор Ансофф повязує її з двома протилежними типовими стилями поведінки організацій: прирістним і підприємницьким.
Прирістний стиль спрямований на мінімізацію відхилень від традиційної поведінки як усередині організації, так і за її межами.
Підприємницький стиль, що зустрічається набагато рідше, прагне до безупинної зміни досягнутого стану.
Система стратегічного управління дозволяє досягти таких основних результатів:
1. Створити системний потенціал для досягнення цілей організації. Цей потенціал складається: з фінансових, сировинних і людських ресурсів, що входять в організацію; виробленої продукції (послуг), що затребуються ринком; сформованого позитивного іміджу організації.
2. Другим результатом є структура організації та її внутрішніх змін, що забезпечують чутливість до змін зовнішнього середовища і відповідну адаптацію.
Як бачимо, стратегічне управління спрямоване на створення конкурентних переваг фірми і утвердження ефективної стратегічної позиції, що забезпечать майбутню життєздатність організації в мінливих умовах.
Основні особливості стратегічного управління:
1. Стратегічне управління не може дати точного і детального опису стану фірми та її положення у бізнес-середовищі. ........

Список використаних джерел
1. Маркетинг: Підручник / В. Руделіус, О.М. Азарян, О.А. Виноградов та ін: Ред.-упор. О. І. Сидоренко, П.С. Редько. - К.: Навчально-методичний центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2008. - 648 с.
2. Маркетинговий менеджмент. Підручник. / Ф. Котлер, К.Л. Келлер, А.Ф. Павленко та ін. - К.: Видавництво «Хімджест» 2008 - 720 с.
3. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. - Київ: Лібра, 2006. - 720 с.
4. Балабанова Л.Б. Маркетинг: підручник. - 2-ге видання перероблене і доповнене. Знання-Прес, 2004. - 645 с.
5. Примак Т. О Маркетинг. Підручник - МАУП ISBN: 966-608-405-8 - 2004.
6. Циба Т.Є Маркетингове планування: Підручник - Видавництво: Центр учбової літератури - 2007. - 125 с.
7. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч посібник. - К.: Вища школа, 2007. - 327 с
8. Котлер Ф. Основі маркетинга: Пер. с англ. - М.: Ростинтєр, 2007. - 698 с.
9. Дугіна С.І. Маркетингова цінова політика Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 393 с.
10. Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2008. - 152 с.
11. Прауде В.Р., Білий О.Б. Маркетинг: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2006. - 256 с.
12. Кардаш В.Я. «Маркетингова товарна політика» К.: КНЕУ, 2007
13. Коршунов В.І., Курбітов К.Е. «маркетингові дослідження ринку», Харків, 2007
14. Старостіна А.О. «Маркетингові дослідження». Практичний аспект, Н, м, С. Петербург, 2008
15. Гончаров С.М., Дупляк В.Д. Основи маркетингу. - К.-Рівне. 2007
16. Бутенко Н.В. Маркетинг: Підручник. - К.: Атіка, 2007. - 300 с.
17. Бутенко Н.В. Основи маркетингу: Навчальний посібник. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. - 140 с.
18. Маркетинг: Навч.-метод. посібник, Павленко А.Ф., Войчак А.В.-, 2005
19. Словник ключових термінів з дисципліни «Маркетинг»/Уклад.М.Г. Гребньов.-К.:КНЕУ, 2006
20. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підр. - К.: КНЕУ, 2007. - 268 с.
21. Войчак А.В., Павленко А.Ф. Маркетинг: Підручник - К.: КНЕУ, 2006.
22. Войчак А.В. Маркетингові дослідження: Навч.-метод. посіб. - К.: КНЕУ, 2003.
23. Азарян О.М., Баширов І. Х., Воробйов Б.З., Жаболенко М.В., Криковцева Н.О. Маркетинг: принципи та функції: Навч. посіб. для студ. вищ. навч закл. - 2. вид., перероб. і доп. - К.: НМЦВО МОіН України, 2001. - 319 с.
24. Вачевський М.В., Скотний В.Г., Вачевський О.М. Промисловий маркетинг. Основи теорії і практики. Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 256 с.
25. Полторак В.А. Маркетингові дослідження: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 387 с.
26. Федоренко В.С. Маркетинг. Навч. посібник. - Черкаси, 2004. - 162 с.
27.
28. kontrakty.com.ua/show/ukr/print_article/9/1420042316.html
29. ua-referat.com





Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.