На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Контрольная Грош та кредит.Повноцнн неповноцнн грош.

Информация:

Тип работы: Контрольная. Предмет: Финансы и кредит. Добавлен: 18.11.2013. Сдан: 2011. Страниц: 41. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


План 1:
1. Повноцінні і неповноцінні гроші.
2. Металеві гроші, їх еволюція.
3. Епоху золотого монометалізму.
4. Паперові гроші.
5. Банківські гроші.

1. Повноцінні і неповноцінні гроші.
Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення су-спільної ролі, а й урізноманітнення їх форм. Під впливом зміни суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнен-ня вимог ринку до грошей останні періодично скидали одну фо-рму і набували іншої, більш адекватної новим умовам. Історія грошей, по суті, є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах.
Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну варто-сті товару, який виконував функції грошей, чи вартості того мате-ріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості ви-ключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вар-тості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.
Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. У цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, в ін-ших - неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах поряд з повноцінними монетами нерідко використовува-лися неповноцінні - білонні - монети, а також паперові знаки грошей (банкноти). Останні не мали внутрішньої вартості і були за формою ідентичні неповноцінним грошам. Проте вони трива-лий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцін-ним грошам.
Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності - худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш ходові товари. Так, худоба, що має широкий спектр споживчих ознак, активно і довго використовувалася в ролі грошей у багатьох стародавніх народів - слов’ян, індійських племен, інших кочових племен .
На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей посту-пово прийшли предмети розкоші, передусім прикраси: намисто з черепашок, перли, хутра, інші дорогоцінні вироби. Це можна по-яснити тим, що попит на предмети розкоші виявився більш ди-намічним, тривалим і об’ємним, ніж на предмети першої необ-хідності. Та й за своїми фізичними даними вони були менш громіздкі, довше зберігалися, мали більш сталу вартість.
На території Київської Русі з цього різновиду товарних грошей найбільш поширеним було хутро. Слово «гроші» тут з’явилося лише в XIII ст., а до цього загальний еквівалент називався словом «куна», що означало «хутро». Саме хутро в цій ролі ши-роко застосовувалося кілька століть, навіть у середні віки. «Русь-ка правда» часто використовує термін «куни» в розумінні гро-шей: «кунамися викупати», «давать куни в рези» тощо.
Проте як перший, так і другий різновид товарних грошей був надто примітивним, функціонував поштучно, не підлягав поділу, виступав у своєму природному вигляді. Такі гроші відповідали потребам обміну на його найнижчих стадіях.

2.Металеві гроші, їх еволюція.
Другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від зем-леробства) істотно розширив межі товарного виробництва й об-міну та прискорив розвиток ринку. В обмін почали надходити не просто надлишки продуктів, а товари, спеціально виготовлені для даної цілі. Невпинно розширювалися територіальні межі обміну. Тому ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги - бути однорідним, економічно подільним, здатним тривалий час зберігати свою вартість. Задовольняти такі вимоги попередні гроші не могли у зв’язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув метал. Почалася тривала ера панування металевих грошей.
Проте з появою металевих грошей їх розвиток не припинився. Унаслідок неухильного зростання продуктивності суспільної праці збільшувалися можливості для нагромадження вартості, а відповідно і потреби в зростанні маси грошового товару, який відволікався в обіг зі сфери споживання. На це ринок реагував постійним посиленням вимог до грошового товару. Останній по-винен був мати високу питому вартість вагової одиниці металу, властивість тривалий час (а найкраще - вічно) зберігати свої фі-зичні якості, здатність легко змінювати зовнішній вигляд, високу портативність тощо.
Потреби ринку набули настільки важливого значення, що від-булося розмежування природної споживної вартості грошового товару як його здатності задовольняти певні потреби людини і його специфічної споживної вартості - здатності задовольняти вимоги ринку. Причому в міру актуалізації другої споживної вар-тості грошового товару послаблювався зв’язок останнього з пер-шочерговими життєвими потребами людини.
Під впливом зазначених об’єктивних процесів відбувався сти-хійний відбір грошового товару з групи металів. Спочатку вико-ристовувалися звичайні метали - залізо, мідь, бронза та ін., що найчастіше вживалися людьми. Згодом цю роль почало викону-вати срібло як благородний метал з високою питомою і сталою вартістю та здатністю до зберігання. Проте ще більшою мірою цими властивостями природа наділила золото, яке теж стало пре-тендувати на роль грошового товару. Почалася тривала боротьба між сріблом і золотом за «грошовий трон» у товарному світі. Цей етап у розвитку грошей характеризувався паралельним функціо-нуванням золота і срібла в ролі грошей і називався золото-срібним біметалізмом. Закінчився він наприкінці XIX ст. пере-могою золота, установленням золотого монометалізму . Еволюція металевих грошей найбільш відчутно проявилася у двох напрямах: перший - набуття і вдосконалення монетної форми; другий - розвиток представницьких форм металевих грошей в обігу.
Монета. З появою металевих грошей вони використовувалися у формі простих зливків чи кусків металу. Такі гроші мали вели-чезні переваги перед товарними грошима. Разом з тим форма зливків обумовлювала певні незручності, які незабаром стали стримувати розвиток грошових відносин. У кожній платіжній операції необхідно було зважувати зливки, визначати пробу і, що найгірше, ділити їх на частини. Щоб уникнути цих незручностей, зливки робили різної ваги. Найбільш відомі купці ставили на них своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу. Однак авторитет купця як приватної особи був обмеженим, і його тавро могло задовольнити вузьке коло суб’єктів ринку.
З розвитком торгівлі виникла потреба таврування зливків більш відомою й авторитетною особою, і ця функція перейшла до дер-жави. Держави стали виготовляти за встановленою формою зли-вки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Та-кі зливки дістали назву монети .
Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей, тобто тих, що функціонують в обігу з власною субстан-ціональною вартістю. Вона обслуговувала економічні відносини людей протягом майже трьох тисячоліть. За цей час монета теж розвивалась і змінювалась.
На початку створення монет суб’єкти ринку не завжди дові-ряли державному тавру і нерідко вимагали зважування монети. Особливо часто такі вимоги ставилися, коли монета використо-вувалася для розрахунків з іноземними контрагентами або коли існувала загроза фальшування монет. Лише зростання економі-чної могутності і стабільності держави, посилення довіри до державної влади з боку суб’єктів ринку, удосконалення техніки карбування, що ускладнювала підробку монет, підвищили дові-ру до монети, яка стала прийматися за рахунком, без зважуван-ня. Змінювалася сама форма монети: відомі монети квадратні, неправильної форми, овальні, проте найбільшого поширення набули круглі. Щоб запобігти підробленню та обрізанню монет, по краях у їх дизайні було застосовано рельєфний малюнок та «зубиювання» країв.
Білонна монета. Новий етап у розвитку монети як форми грошей пов’язаний з виникненням білонної монети, тобто роз-мінної, з дрібною вартістю. Вона призначена для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною (валютною) монетою. Головна відмінність її полягає в тому, що вона карбу-ється не з дорогоцінного металу, отже є неповноцінною. Причому такою розмінна монета стала не відразу, а на певному етапі розвитку грошового обігу.
Карбування поряд з повноцінною монетою неповноцінної було першою реакцією грошей на нову вимогу обігу - вимогу економічності, що ставала дедалі відчутнішою у міру розвитку товарно-грошових відносин. Розмінна монета найактивніше використову-ється в обігу і тому найшвидше стирається. Більше того, висока вартість дорогоцінного металу обумовлює необхідність карбуван-ня розмінної монети надто малих розмірів. Така монета була не-зручною у користуванні і легко губилася, що призводило до дода-ткових витрат дорогоцінного металу. Виготовлення її зі звичайного дешевого металу було об’єктивною необхідністю, а успішне функціонування поряд з повноцінною монетою сприяло пошукам альтернативи повноцінним грошам і заміні їх неповноцінними.
Переваги білонної монети (дешевизна, тривале функціонуван-ня) допомогли їй залишитися в обігу і після того, коли повноцін-на монета як форма грошей «зійшла зі сцени». І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах, навіть у тих, які досягли великих успіхів у розвитку безготівкових розрахунків та елект-ронізації грошового обігу.
Демонетизація золота. Еволюція металевих грошей досягла свого апогею в період капіталізму вільної конкуренції. Золоті гроші настільки добре відповідали вимогам ринку, що навіть найкритичніші дослідники того часу без будь-яких сумнівів ото-тожнювали гроші з цим металом. Зокрема, К. Маркс неодноразо-во підкреслював, що гроші за своєю природою - це золото і срі-бло. Таке твердження було справедливим лише для того часу. Як не міг завершитися розвиток суспільних відносин епохою капіта-лізму вільної конкуренції, так не міг закінчитися і розвиток гро-шей закріпленням їх за золотом. Ті ж самі еволюційні процеси в суспільному житті зумовили неспроможність золота назавжди закріпитися в ролі грошей та підготували передумови для пере-ходу до якісно нового типу грошей - неповноцінних.

2. Епоху золотого монометалізму.
Ускладнення і розширення товарного виробництва та ринкових відносин, що охопили всі сфери людського суспільства, з одного боку, та поява могутніх неринкових (державно-монополістичних) факторів впливу на економіку, з іншого, поставили перед грошовим товаром в епоху золотого монометалізму ще складніші вимоги.
По-перше, швидко посилювалися вимоги щодо зростання об-сягів відтворення грошового товару відповідно до інтенсивно зростаючих масштабів суспільного виробництва й обігу. Реакцією на цю вимогу було широке запровадження в обіг розмінних на золото паперових банківських білетів, оскільки виготовлення золотих грошей було вкрай обмежене малими запасами золота.
По-друге, зростали вимоги щодо скорочення витрат на виго-товлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу, які по-стійно зростали в міру розширення масштабів виробництва та обігу і спричиненого цим збільшення маси грошей. Навіть при заміні в обігу золотих монет паперовими банкнотами, але при збереженні розміну їх на золото держави повинні були нагрома-джувати великі маси золота, відволікаючи для цього значні обся-ги суспільного багатства.
По-третє, сама вартість грошей у нових умовах, що вимагали активного втручання держави в економічне життя суспільства, повинна була стати більш гнучкою, більш податливою до держа-вних регулятивних заходів.
Зазначені вимоги не міг задовольнити жодний товар - про-дукт людської праці, навіть найблагородніший із металів - зо-лото. Будучи відносно м’яким і маючи високу питому вартість, золото відчутно зношувалося в процесі обігу, що призводило до великих втрат уречевленої суспільної праці. Через незначне по-ширення золота у природі видобуток його не міг встигати за зро-станням місткості ринку і потреб його в грошовій масі. Вартість золота найменше піддається будь-яким змінам, оскільки на неї впливають не тільки фактори, що визначають поточне виробниц-тво, а й вартість віками нагромаджених золотих запасів. Сама ма-теріальна форма золота, фізичні властивості якого зробили його найбільш придатним виконувати роль грошей у попередні віки, в умовах ХХ ст. виявилася нездоланною перепоною для виконання ним цієї ролі. Відбувся процес демонетизації золота: спочатку з обігу були вилучені золоті монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю було зупи-нено обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі.
Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота, підготували підґрунтя для запровадження нематеріа-льних носіїв грошової суті - так званих кредитних грошей. Як зазначалося вище, саме золото виконувало грошову роль не сті-льки у своїй реальній вартості, скільки в номінальній. Поступово воно набуло особливої споживної вартості як загального еквіва-лента, що заслонила собою його природну споживну вартість. Відтак світова практика використання золотих грошей підготува-ла суспільство до сприйняття неповноцінних грошей, не пов’язаних із золотом, як більш ефективної грошової форми. На цій підставі економічна думка остаточно дійшла висновку, що гроші не адекватні золоту, що вони - щось інше, складніше явище суспільного характеру, який не може бути виражений на-віть благородними металами .
Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Перехід до неповноцінних грошей від-бувався поступово. Перші їх форми з’явилися ще за часів пану-вання металевих грошей. Тому в історії грошей був тривалий період існування змішаних форм, властивих повноцінним і непо-вноцінним грошам. Основними формами неповноцінних грошей є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов’язання), банківські зобов’язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Не маючи субстанціональної вартості, усі вони засто-совуються як гроші лише тому, що в економічних контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів. Фактор довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдя-ки чому вони дістали також назву кредитних.
Кредитні гроші класифікуються за кількома критеріями. Зале-жно від форми існування виділяють готівкові гроші, розмінну мо-нету, депозитні гроші; залежно від статусу емітента та характеру емісії - казначейські та банківські гроші[1].

4. Паперові гроші.
Поняття паперових грошей має два тлумачен-ня: широке, коли паперовими називають будь-які грошові знаки, виготовлені з паперу (розмінні і нерозмінні банкноти, казначейські білети тощо), і вузьке, коли паперові гроші ототожнюються лише з казначейськими білетами. У цьому підручнику будемо застосову-вати поняття паперових грошей у вузькому розумінні. Це нероз-мінні на метал знаки, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов’язковими до приймання у всі види платежів. По суті, це - завершена форма знака вартості, яка віді-рвалася не тільки від субстанціональної вартості грошей, а й від реальних потреб обороту. Мірилом їх емісії стає не потреба оборо-ту в платіжних засобах, а потреба держави у фінансуванні бюдже-тного дефіциту. Такі гроші називають ще казначейськими.
Виникнення паперових грошей зумовлене тими самими об’єктивними причинами, які привели в кінцевому підсумку до демо-нетизації золота. Проте у кожному конкретному випадку до ви-пуску паперових грошей державу спонукають більш «прозаїчні» причини. Передусім це - необхідність покрити дефіцит держав-ного бюджету, оскільки уряд неспроможний це зробити збіль-шенням надходжень грошових коштів з інших джерел.
Об’єктивні умови для створення паперових грошей в окремих країнах остаточно визріли на початку переходу до капіталістич-ного способу виробництва. У попередніх формаціях таких передумов не було. Тому окремі спроби випустити там паперові гро-
ші були спорадичними і закінчувалися невдачею . Населення сприймало їх як гроші і погоджувалося одержувати у платежі лише доти, доки держава підтримувала надію обміняти їх на реа-льні цінності. Як тільки така надія зникала, паперові гроші вилу-чалися з обігу і будь-які каральні заходи держави не могли зму-сити населення брати їх як гроші.
Отже, паперові гроші - це не «витвір» держави, а об’єктивний продукт розвитку економічних відносин у суспільстві. Роль держави обмежується тим, що, використовуючи об’єктивно обумовлені можливості заміни повноцінних грошей неповноцін-ними знаками вартості, вона друкує ці знаки і визначає умови ви-пуску їх в обіг. І доки випуск паперових грошей не перевищува-тиме об’єктивних потреб обігу в грошах, доти до них буде довіра і вони будуть виконувати функції засобів обігу і платежу.
Після впровадження паперових грошей в обіг довіру до них може підтримувати певний час держава методами економічної по-літики. В умовах ринкової економіки держава є наймогутнішим і найактивнішим суб’єктом економічних, у тому числі грошових, відносин. Вона має широкі податкові зв’язки з усіма суб’єктами грошового обороту і є одним з найбільших виробників товарів і продавцем їх на ринку, а також одним з найактивніших суб’єктів на ринку цінних паперів. У всіх цих випадках держава одержує гроші у великих розмірах від інших суб’єктів сфери обігу, і якщо вона погоджується одержувати платежі в паперових грошах, то інші суб’єкти обігу приймають їх у платежі і між собою[4].
Тут діє фактор довіри до наймогутнішого з економічного по-гляду партнера, який істотно впливає на поведінку всіх інших суб’єктів, унаслідок чого вони сприймають паперові знаки як по-вноцінні гроші. Ця дія базується не на суб’єктивній, а на об’єктивній економічній основі. Доти, доки суб’єкти сфери обігу ма-ють можливість купити за свої паперові знаки товари чи послуги, вони віритимуть у кредитоспроможність уряду і прийматимуть паперові гроші у платіж за свої товари та послуги.
Визначальними ознаками паперових грошей є випуск їх для покриття бюджетного дефіциту; нерозмінність на золото; приму-сове запровадження в оборот; нестабільність курсу і неминуче знецінення. Ці ознаки властиві насамперед грошам, що емітують-ся безпосередньо урядом в особі Міністерства фінансів. Звичайно вони називаються казначейськими білетами, зобов’язаннями то-що. Але цих ознак можуть набути і гроші, які емітуються банка-ми, зокрема центральним банком, якщо емісія їх спрямовується на фінансування бюджетного дефіциту. Про це переконливо сві-дчить досвід України 1991-1993 рр., коли кредитна емісія Наці-онального банку перетворилася у ключове джерело фінансування бюджетних витрат. Як наслідок - знецінення українських гро-шей за 1993 р. у 100 разів.
5.Банківські гроші.
Це теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки1, завдяки чому їх випуск тісно пов’язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту при погашенні позичок і підтримка стабільної вартості. У цьому полягає їх принципова відмінність і перевага порівняно з паперовими грошима.
Банківські гроші виникли стихійно з ринкових відносин, але на значно вищому ступені розвитку, на якому кредит став їх іма-нентною складовою. Коли ринкові зв’язки, а разом з ними і взає-мна довіра суб’єктів ринку досягли такого рівня, що один із суб’єктів наважився передати другому товар чи іншу вартість під зобов’язання заплатити в майбутньому, була відкрита можливість виникнення принципово нової форми неповноцінних грошей, аль-тернативної паперовим грошам. Спочатку торговельний оборот породив так звані торгові гроші у формі боргової розписки, або комерційного векселя. Використаний як платіжний засіб, він став обертатися. З простої розписки боржника вексель с........

Список використаної літератури:
1. Гальчинський А. С. Теорія грошей. - К.: Основи, 1996.-65 с.
2. Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник. - К.: КНЕУ,2001.-63 с.
3. Гроші та кредит. / За ред.Б. С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-210.
4. ВСТУП до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. - К.: Лібра,1998.-Розд. 2, - 56 с.
5. Деньги, кредит, банки / Авт. колл. под рук. Г. И. Кравцовой. - Минск: Меркаванне,1994. - 87 с.



Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.