На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Технологя варених ковбасних виробв та технчний проект цеху потужнстю 4,7 т за змну

Информация:

Тип работы: Курсовик. Добавлен: 26.11.2013. Сдан: 2012. Страниц: 100. Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%

Описание (план):


Зміст
Вступ………………………………………………………………………………
1. Аналіз літературних джерел по технології виготовлення м’яса та м’ясної продукції…………………………………………………………………………
1.1. Характеристика основних етапів та операцій технологічного процесу виробництва продукції…………………………………………………
1.2. Функцінально-технологічні властивості основної та допоміжної сировини, що використовується для виготовлення продукції………………
1.3. Основні напрямки удосконалення технологічного процесу виробництва продукції…………………………………………………………
2. Технологічна частина…………………………………………………………
2.1 Вибір та обґрунтування асортименту………………………………..
2.2 Вибір і опис технологічних схем (моделювання технологічного процесу)…………………………………………………………………………
2.3 Розрахунок витрат сировини і допоміжних матеріалів для виробництва……………………………………………………………………...
2.4 Розрахунок і вибір технологічного обладнання……………………
2.5 Розрахунок виробничих площ………………………………………
2.6 Розрахунок чисельності працюючих………………………………
2.7 Розрахунок енерговитрат на виробництво…………………………
2.8 Технохімічний контроль і управління якістю та безпекою на підприємстві (ISО, НАССР)……………………………………………………
Висновки…………………………………………………………………
Список використаних джерел……………………………………………


Вступ
М’ясні продукти займають одне з перших місць у харчуванні людини в першу чергу через те, що вони покликані забезпечувати організм харчовими продуктами, які є основним джерелом білкового харчування людини. Мясо та мясні продукти містять окрім білків інші важливі складові частини, необхідні для нормальної життєдіяльності людського організму.
Продукція, що випускається мясними підприємствами, численна й різноманітна. У асортимент вироблюваної харчової продукції входять: мясо, субпродукти, жири топлені, ковбасні вироби, солоності і копченості, напівфабрикати, консерви. Одними з найуживаніших м’ясних продуктів є ковбасні вироби.
Ковбасні вироби - це м’ясні продукти з ковбасного фаршу в оболонці, чи без неї, піддані термічній обробці або ферментації та готові до споживання. В склад фаршу залежно від рецептури входять крім основної сировини (м’ясо, шпик), сиворотка чи плазма крові, іноді сира кров, білковий стабілізатор, знежирене чи сухе молоко, яйцепродукти, прянощі, в якості зв’язуючих речовин - крохмаль, звичайний чи модифікований, борошно.
Ковбасні вироби класифікують за такими ознаками:
за видом сировини: на мясні, кровяні, субпродуктові, комбіновані;
за видом мяса: яловичі, свинячі, баранячі, кінські, з мяса інших тварин, птиці, кроликів, а також із суміші двох, трьох і більше видів основної сировини;
за особливостями технології: варені ковбасні вироби (варені ковбаси, сосиски і сардельки, фаршировані, ліверні, сальтисони, холодці), запечені (мясні хліби, паштети), напівкопчені, варено-копчені, сирокопчені, сиро-вялені;

за якістю сировини: більшість видів вищого і першого сортів, а деякі види також другого і третього сортів;
за видами оболонки: в оболонках природних, штучних і без оболонки (мясні хліби, сальтисони, холодці);
за рисунком на розрізі: з однорідною структурою фаршу і з включенням шматків сала, язика, грубо подрібнених мязової і жирової тканин;
за призначенням: вироби для загального споживання і для дитячого та дієтичного харчування;
за способом випуску в реалізацію: звичайні, порційні і сервірувального нарізання.
Як ми бачимо за особливостями технології ковбасні вироби різноманітні, тому у даній курсовій роботі ми розглянемо деякі з них більш детально та спроектуємо ковбасний цех потужністю 4,7 т ковбасних виробів за зміну.


1. Аналіз технологій мясної продукції
1.1 Характеристика основних етапів та операцій технологічного процесу виробництва продукції.
Процес виготовлення ковбасних виробів включає такі основні операції:
1. обвалювання;
2. жилування;
3. соління;
4. подрібнення мяса;
5. приготування фаршу;
6. формування ковбас;
7. перевязування шпагатом ковбас (кліпсування ковбас);
8. осаджування;
9. обжарювання;
10. варіння;
11. охолодження.
Обвалювання мяса. Туші, які поступають на переробку, направляють на обвалювання. Це перший технологічний процес, метою якого є відокремлення мяса від кісток. Обвалювання проводять вручну на столах після розділення туші яловичини на 8 частин, а свинячої на 5, та знятті шпику. У звязку з трудоємністю обвалювання мяса, на кістках після обвалювання залишається значна кількість мязових тканин (норма до < 8%), тому після ручного обвалювання проводять дообвалювання, використовуючи соляні розчини, та пресування на спеціальних пресах.
Жилування мяса. Мясо відразу після обвалювання на цих же столах жилують, тобто розрізають на куски вагою 400…500 г. та відділяють від нього сполучно-тканинні прожилки, плівки, сухожилля, хрящі та великі кровоносні судини, абсцеси, забруднення та ін. Якість жилування у значній мірі впливає на якість ковбасних виробів. У процесі жилування куски мяса поділяють на сорти: вищий, перший та другий.
До вищого сорту відносять мязову тканину без жиру, жил і плівок (вихід 20%); до першого - мязову частину, у якій сполучна тканина, у вигляді плівок, не перевищує 6% від маси (вихід 45%); до другого сорту відносять мязову тканину з вмістом сполучної тканини та жиру до 20% (вихід 35%).
При жилуванні мяса, отриманого від вгодованих тварин, виділяють жирне мясо, яке складається, в основному, з підшкірного жиру та мязової тканини.
Свинину сортують, в залежності від кількості у ній жиру, на три сорти: нежирну, що містить до 10% жиру (вихід 40%), напівжирну - 30…50% жиру (вихід 40%), та жирну - понад 50% жиру (вихід 20%).
При проведенні обвалювання та жилування необхідно дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог. Температура у сировинному цеху повинна бути не вище 12 °С, а відносна вологість повітря в межах 75…80%.
Соління. Мясо, після подрібнення та сортування, поміщають у металеві ємкості і засолюють кухонною сіллю: 2,5% солі до маси мяса взимку і 3% влітку.
Соління мяса можна проводити сухим способом (суха кухонна сіль) або мокрим (розчин кухонної солі). В більшості соління проводять сухим способом.
Мкрий спосіб соління використовують при необхідності прискорення засолювальних процесів. Для чого жиловане мясо подрібнюють на вовчку з діаметром отвору решітки 16…25 мм на шрот, який у мішалці перемішують з розсолом протягом 5 хв. Подрібнене мясо витримують для дозрівання 12 годин.
Засолене мясо розкладають у тазики (блоки) і направляють у камеру дозрівання.
Дозрівання проводять при температурі 0…4 °С, на протязі 12…24 годин.
Тривалість соління (дозрівання) визначається набуттям ковбасним фаршем потрібної технологічної і структурно-механічної властивостей (водозвязуюча здатність, мякість та ін.). Під час соління відбувається і дозрівання мяса.
Подрібнення мяса. Після соління проводять подрібнення мяса (на вовчку або на кутері).
Найкращий ефект досягається при кутеруванпі фаршу протягом 8…10 хв., більш тривале кутерування приводить до перегрівання фаршу та пониженню якості ковбас. Шпик, жирну або напівжирну свинину, які додають у фарш, подрібнюють на шпигорізці, вовчку до шматочків потрібного розміру.
Виготовлення ковбасного фаршу. Після подрібнення мяса на кутері отриманий фарш поміщають у фаршмішалку, додають до нього інші складові компоненти, передбачені рецептурою (спеції, крохмаль, прянощі, яйця та ін.), і старанно перемішують протягом 10 хв., поки додані інгредієнти рівномірно розподіляться у фарші. При використанні нітриту натрію його добавляють у фарш у вигляді 2,5% водного розчину, з розрахунку вмісту у фарші 6…8 мг% (кількість нітриту натрію не повинна перевищувати З мг на 100 г. продукту). Тривалість перемішування фаршу у мішалках повинна бути оптимальною, бо інакше волога не буде цілком увібрана білками, крім того, при тривалому перемішуванні можливе розшаруання складових частин фаршу.
Мішалки, які застосовують для виготовлення фаршу, мають різні ємкості і конструкції, але більш доскональними є вакуум-мішалки з герметичними кришками. При перемішуванні в них з фаршу вилучається повітря, що підвищує його густину і покращує консистенцію.
Наповнення фаршем оболонок. Це наступний процес, який виконується у технологічній схемі виготовлення ковбас після приготування фаршу. Заповнення фаршем оболонок (шприцювання ковбас) здійснюється за допомогою спеціальних приладів - шприців. В залежності від розміщення циліндра шприці поділяються на вертикальні і горизонтальні, а способу дії поршня, який подає фарш, на пневматичні, гідравлічні і механічні. Найбільш розповсюджені гідравлічні шприці. Наповнення оболонок фаршем виконують за допомогою трубок (цівок). У залежності від кількості цівок шприці бувають одно-, дво- і багатоцівкові. Цівки мають конічне розширення в місці зєднання їх з циліндром шприца, а на іншому кіпці звужені до діаметру ковбасної оболонки. Фарш у шприц завантажують через бункер, звідки він подається шнеком в цівку, через яку заповнюється ковбасна оболонка.
Вязання шпагату. Після заповнення оболонок фаршем їх перевязують шпагатом, відповідно до вимог вязки певного виду ковбаси, і проколюють у декількох місцях (штриковка) для вилучення з ковбаси повітря, яке попадає у фарш в процесі його виготовлення та шприцювання. Ковбасні батоні в штучній оболочці кліпсують.
Осаджування. Підготовлені ковбаси навішують на рами в декілька ярусів. Для навішування використовують палиці, діаметром 25…30 мм різної довжини у відповідності до розміру рам. Кількість батонів, навішаних на одну палицю, залежить від їх діаметру, маси і форми (4…12 шт.). Батони не повинні торкатись один одного: потрібно, щоб вся їх поверхня була доступна для теплого повітря і димових газів, які утворюються у камерах для обжарювання.
Осаджування проводять для того, щоб підсушити оболонку ковбасних виробів і ущільнити фарш, при температурі 2…8 °С і відносній вологості 80…85% протягом 2…4 годин.
Обжарювання. Це короткочасне коптіння при відносно високій температурі. Після осідання, ковбаси на підвісні рамі направляють на обжарювання в спеціальні камери, прогріті (паром, газом) до температури 70…80 °С і вигримують 40…60 хв. без подачі диму та 30…35 хв. з подачею диму.
Найбільш зручні камери з газовим нагріванням. У таких камерах температура швидко піднімається і її легко підтримувати на визначеному рівні. У камерах з газовим нагрівом над горілками помішують металеві дека, на які насипають зволожену тирсу.
Варіння. Після обжарювання проводять варіння ковбас, це теплова обробка батонів гарячою водою, парою, гарячим повітрям та ін. В результаті варіння всі компоненти фаршу зазнають глибоких фізико-хімічних змін, а продукт набуває нових смакових властивостей і знешкоджується від мікроорганізмів. Ковбаси варять у котлах, варочних камерах або в металевих шафах (варіння парою або гарячим повітрям).
Варіння парою більш економічне. Проте, при варінні у воді вигляд ковбасних виробів кращий, ніж при варінні із застосуванням пари, і втрати менші. Для варіння ковбас також застосовується циркулююче повітря з відносною вологістю 70…90% і температурою 75…80 °С.
Охолодження. Після термічної обробки ковбас проводять охолодження. Охолодження є одним з важливих технологічних процесів, який сприяє зберіганню готових ковбасних виробів, особливо це відноситься до варених ковбас. Відсутність охолодження ковбас або повільне охолодження сприяє тривалому збереженню в товщі батона досить високої температури (35…38 °С), тобто оптимуму, при якому розвивається мікрофлора. Тому основне завдання полягає в необхідності, як можна швидше пройти небезпечний температурний інтервал.

1.2 Функцінально-технологічні властивості основної та допоміжної сировини, що використовується для виготовлення продукції передбаченої темою бакалаврської роботи
Сировина, яка використовується для виготовлення ковбасних виробів, підрозділяється на основну, вторинну і допоміжну.
Основна сировина. До основної сировини відноситься мясо усіх видів сільськогосподарських тварин (яловичина, свинина), шпик та жири. Мясо тварин може використовуватись в ковбасному виробництві у парному, охолодженому підмороженому та мороженому стані.
У виготовленні ковбас найбільше технологічне значення має мязова, жирова та сполучна тканини, їх кількісне співвідношення, якісний склад та умови обробки.
Мязова тканина - це основний компонент, білки якого приймають безпосередню участь в утворенні структури фаршів. Другий компонент, що визначає якість ковбасних виробів, - жирова тканина, яка може становити у мясі до 70%. До складу мяса входить і сполучна тканина, білок якої підвищує жорсткість мясної сировини і знижує її біологічну цінність. При вмісті у мясі невеликої кількості сполучної тканини (до 15%), вона не впливає негативно на якісні показники і ступінь засвоєння ковбасних виробів. У ковбасному виробництві сировину, що містить значну кількість сполучної тканини, краще використовувати у вигляді білкових стабілізаторів.
Вторинна сировина. При переробці тварин та мяса утворюються значні ресурси тваринної білковомісткої сировини, яка ефективно використовується у ковбасному виробництві; субпродукти, мясо механічного обвалювання, харчова кров та її фракції.
Мясо механічного дообвалювання має непостійний хімічний склад і його доцільно використовувати (до 5%) при виробництві варених ковбас.
Молочно-білкові препарати виготовляються із знежиреного молока чи сироватки, після виділення з них води, лактози та мінеральних речовин. Молочні препарати поділяються на пастоподібні (до 80% води) та сухі (до 12% води). Залежно від вмісту білків, їх розподіляють на сухе, незбиране та знежирене молоко, сироваткові білкові концентрати, харчовий казеїн, казеїнати, копреципітати.
Соєві білкові препарати виробляють із соєвих бобів і, в залежності від вмісту білків, жирів та вуглеводів, розподіляють: на соєве борошно (вміст білка не менше 45%), соєвий концентрат (65%) та соєвий ізолят (91%).
Соєві білки за біологічною цінністю дещо поступаються білкам тваринного походження, але вони легко засвоюються у організмі.
Яєчні білки. Яйця та яєчні продукти (меланж, яєчний порошок, яєчний жовток та білок) широко використовуються у ковбасному виробництві, в основному, для виготовлення варених ковбасних виробів. Яєчні продукти не тільки підвищують технологічні властивості і стабільність фаршів, але і харчову цінність та органолептичні показники мясних виробів.
Допоміжна сировина та матеріали. У ковбасному виробництві широко використовується допоміжна сировина: кухонна сіль, нітрати, аскорбінова кислота, штучні харчові барвники, фосфати та ін., без яких неможливо виготовити якісну продукцію.
Сіль поварена - основний смаковий та бактеріостатичний компонент.
Нітрати. Основний стабілізатор забарвлення мясопродуктів.
Штучні барвники. В останні роки для зменшення дії нітратів на організм людини та попередження харчових отруєнь нітратної етіології, вченими розроблені і запропоновані харчові барвники:
Кармазин - для забарвлення емульгованих та цільномязових виробів. Застосовується у вигляді 1% водяного розчину у кількості 1…2,5 г на 100 кг сировини.
Харчовий барвник, виготовлений на основі ферментованого рису, використовується 50… 100 г. на 100 кг сировини.
Акорбінова кислота (аскорбінат натрію, ізоаскарбінова кислота, ізоаскорбінат натрію) використовується в ковбасному виробництві для підвищення інтенсивності і стабільності кольору.
Цукор (фруктоза, глюкоза, декстроза). Використовується в ковбасному виробництві для надання смаку, а також для створення поживного середовища для розвитку молочнокислої мікрофлори.
Фосфати. Суміші солей фосфорної кислоти. Фосфати використовують при виготовленні ковбас як активатори, які: збільшують водозвязуючу здатність мяса, сполучають іони кальцію, підвищують рН середовища, викликають розпад актоміозину, підвищують емульгуючу здатність фаршу, сприяють розчиненню міозину та гальмують окислювальні процеси.
Фосфати вводять у мясні емульсії кількістю 0,3…0,4% до маси фаршу у перші хвилини кутерувапня.
Спеції. Спеції - це прянощі, які додаються у ковбасні вироби для надання їм специфічного смаку і аромату. Спеції - продукти рослинного походження, до яких відносяться: перець (чорний, червоний, духмяний), мускатний горіх, кардамон, коріандр, кориця, тмин, лавровий лист, часник, цибуля та ін.) Зберігають спеції у сухих та добре провітрюваних приміщеннях при вологості повітря 60…75% і температурі 5…15 °С. Для зберігання слід використовувати тару, яка герметично закривається або чисті сухі деревяні ящики із кришками, які щільно закриваються.
Необхідно враховувати, що спеції, практично, завжди засіяні мікрофлорою, серед якої значну питому вагу становить спорова мікрофлора, стійка до високих температур, що часто сприяє псуванню ковбасних виробів у процесі їх зберігання. При використанні спецій у ковбасному виробництві їх подрібнюють, що сприяє додатковому засіянню мікрофлорою.
Для зменшення вторинного обсіменіння спецій мікрофлорою, харчова промисловість випускає готові суміші спецій для окремих видів ковбас.
Часник широко використовують при виробництві ковбасних виробів. Він надає приємного запаху, обумовленого присутністю часникового масла.
Цибулини часнику повинні мати чисту, суху та цілу поверхню з короткими корінцями та залишками обрізаного листя довжиною 2…5 мм, діаметром не менше 3 мм. За якістю часник ділиться на два сорти: 1 - ціла цибулина, покрита оболонкою і II - пошкоджена цибулина. Свіжий часник зберігається у сухому вигляді при температурі -0,6…1,5 °С та відносній вологості повітря 80…85%, переважно у залізній тарі, в яку часник упаковують герметично. Для зберігання часнику в солоному вигляді, очищений часник подрібнюють на вовчку, пропускаючи через решітку з отворами діаметром 2…3 мм, і змішують з 5% солі. Суміш упаковують у щільні бочки, викладені всередині пергаментом, щільно закривають і зберігають при температурі від 5 °С до б °С. Зберігати часник у розсолі не рекомендується, тому що у розсіл переходить частина ефірного масла і часник втрачає аромат. У мороженому вигляді часник зберігає аромат, тому його слід зберігати при температурі -8… - 10 °С і розморожувати перед використанням.
Ковбасні оболонки. До допоміжної сировини, без якої неможливо виготовити ковбаси, відносяться і ковбасні оболонки, які підрозділяються на чотири основні групи: натуральні (кишкові), білкові колагенові, целюлозні і полімерні.
Натуральні оболонки - це спеціально оброблені і підготовлені відділи кишечника усіх видів худоби. З натуральних оболонок у ковбасному виробництві використовують: яловичі - ободова і пряма кишки (круг); сліпа кишка і товста частина ободової (синюга); кінець прямої кишки (прохідник); порожня і здухвинна кишки (черева); свинячі - тонкі кишки (черева) і пряма кишка (гузенки). Для виготовлення Столичної вареної ковбаси використовують сечові міхури. Натуральні оболонки добре зберігають смакові властивості ковбас і використовуються у виробництві всіх видів ковбасних виробів.
Білкові оболонки. Білкові оболонки виробляють із обрізків шкур великої рогатої худоби відповідних розмірів та діаметру. Випускають їх під різними назвами: білкозин, кутизин, еластин, налуксин, фібрин, натурин. За міцністю і стійкістю до високих температур вони перевершують кишкові оболонки, але за технологічними властивостями і взаємодії з фаршем вони значно нижчі. Використовуються, в основному, для виготовлення варених ковбас.

1.3 Основні напрямки удосконалення технологічного процесу виробництва продукції передбаченої темою бакалаврської роботи
Забезпечення м’ясопереробної промисловості сировиною набуває особливої гостроти внаслідок різкого скорочення поголів’я ВРХ і свиней, нестабільності їх вагових кондицій, а також погіршенні якості м’ясної сировини, що ускладнює її переробку. За останні роки спостерігається тенденція щодо зниження виробництва м’яса всіх видів у забійній вазі.
Для виробництва ковбасних виробів, і в першу чергу варених ковбас, використовується сировина з низькими функціонально-технологічними властивостями, а саме з відхиленнями від класичного розвитку автолітичних процесів PSE і DFD, м’ясо механічного дообвалювання, а також заморожене, жирне і з підвищеним вмістом сполучної тканини.
Резервом збільшення виробництва ковбасних виробів і покращення їх якості є впровадження раціональних методів господарюванння, прискорення науково-технічного прогресу у тваринництві та м’ясній промисловості. Існуючі технології виробництва м’ясних виробів не забезпечують комплектності переробки худоби, м’яса і вторинних продуктів. Тому увага повинна бути спрямована на повну переробку сировини, створення і широке впровадження у виробництво маловідходних і безвідходних технологічних процесів, які зберігають сировинні, матеріальні та енергетичні ресурси.
Для зниження собівартості ковбасних виробів застосовуються білкові препарати рослинного і тваринного походження, а також харчові гідроколоїди типу карагинів, крохмаль (нативний і модифікований),борошно та інші добавки, в складі яких відсутні природні пігменти м’яса - міоглобін.
Введення в виробництво вторинної сировини м’ясної промисловості сприяє вирішенню економічних задач, розширення асортименту продуктів харчування і покращення їх якості. Низькосортна, в тому числі кологеновмісна, сировина містить в значних кількостях цінний білок.
На м’ясопереробних підприємствах в значних кількостях можуть накопичуватися ресурси свинячих шкур чи їх відходів. Відомо, що свиняча шкура становить 9…13% м’яса на кістках. Відходи переробки свинячих шкур (лоскут і обрізки шкур) практично не використовуються в харчових цілях. Однак є можливості використання цієї неконцентрованої кологеновмісної сировини для отримання препаратів, які мають високі функціонально-технологічні властивості.
Аналіз вітчизняних і закордонних літературних джерел, що в даний час склалося різне направлення використання кологеновмісної сировини і її відходів. Серед них можна виділити отримання білково-жирових добавок, емульсій; багатофункціональних препаратів; структурованих продуктів (чіпси, екструдатів); желатина; виробництво препаратів для парфумерно-косметичної промисловості, ветеринарії, зоотехнії, медицини; виробництво шкіряної продукції.
В виробництві м’ясних продуктів уже використовуються субпродукти (губи і п’ятачки, шкурка свинячих голів, гортань з трахеєю, печінка, легені, серце). Способи переробки субпродуктів засновані на максимальній реалізації функціонально-технологічних властивостей, які входять до складу компонентів.
Відомий спосіб обробки дерми ВРХ 10%-вим розчином лугу в присутності сульфату чи хлориду натрію при 20 оС і наступним розчиненням в 0,5…1 М розчині оцтової кислоти для отримання колагенової маси чи продуктів розчинення колагену.
Кологен при високій степені подрібнення добре гідролізує; набухає в слабких розчинах елек........


Список використаних джерел
1. Процюк Т.Б. Технологическое проектирование предприятий мясной промышленности / Т.Б. Процюк, В.И. Руденко. - Киев : Вища школа. Головное издательства, 1982. - 269 с.
2. Рогов И.А. Общая технология мяса и мясопродуктов / Рогов И.А., Забашта А.Г., Казюлин Г.П. - М. : Колос, 2000. - 367 с. ил.
3. Бредихин С.А. Технология и техника переработки молока / С.А. Бредихин, Ю.В. Космодемьянский, В.Н. Юрин. - М. : Колос, 2003. - 400 с.
4. Клименко М.М. Технологія м’яса та м’ясних продуктів: Підручник / М.М Клименко, Л.Г. Віннікова, І.Г. Береза та ін.; За ред. М.М. Климента.- К.: Вища освіта, 2006.- 640 с.: іл..
5. Пелеев А.И. Технологическое оборудование мясокомбинатов / Пелеев А.И. - М.: «Пищепромиздат», 1950. - 557 с.
6. Антипова А.В. Проектирование предприятий мясной отрасли с основам и САПР / Антипова А.В. -М.: Колос, 2003.
7. Рогов И.А. Технология и оборудования колбасного производства / Рогов И.А., Забашта Г.А., Алексахин В.А. и др.. -М.: Агропромиздат, 1989, -272с.
8. Рогов И.А. Справочник технолога колбасного производства / Рогов И.А., Гутник Б.Е. и др.. -М. :-Колос. 1993.-431с
9. Саблук П.Т. Розвиток м’ясопродуктивного підкомплексу України / Саблук П.Т. - К.: ННЦ ІАЕ, 2004. - 198 с.
10. Машины и оборудование для цехов и предприятий малой мощности по переработке сельскохозяйственной сырья. М.: Информагротех, 1992.-224с.
11. Корнюшко Л.М. Оборудование для производства колбасных изделий: Справочник / Корнюшко Л.М. -М. : Колос, 1993.- 138с.
12. Архангельская Н.М. Курсовое и дипломное проектирование предприятий мясной промышленности / Архангельская Н.М. -M.: Агропромиздат, 1986.-272с.
13. Буянов А.С. Дипломное проектирование предприятий мясной промышленности / Буянов А.С., Рейн Л. М., Слепченко И. Р., Чурилин И. Н. - М.: ”Пищевая промышленность”, 1979, - 248 с.
14. Матрозова С.И. Технохимический контроль в мясной и птицеперерабатывающей промыщлености / Матрозова С.И.: ”Пищевая промышленность”, 1977, - 184 с.
15. Власенко В. В. Технологія продуктів забою тварин / Власенко В. В, Береза І. Г., Машкін М. І., Микитюк П. В., Середа Л. П., Бойко М. Ф.. - Вінниця: РВВ ВАТ Віноблдрукарня, 1999.-448 с.




Перейти к полному тексту работы


Скачать работу с онлайн повышением уникальности до 90% по antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru


Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.