На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти образцы готовых работ или получить помощь в написании уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Повышение уникальности

Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение уникальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения уникальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, etxt.ru или advego.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии и при повышении уникальности не вставляет в текст скрытых символов, и даже если препод скопирует текст в блокнот – не увидит ни каких отличий от текста в Word файле.

Результат поиска


Наименование:


Курсовик Характеристика основних рис особливостей англо-саксонської системи права та правової системи Великобританї як основоположниц й представниц англо-саксонської системи права. Порвняльний аналз англо-саксонської системи права на сучасному етап.

Информация:

Тип работы: Курсовик. Предмет: Правоведение. Добавлен: 05.04.2008. Сдан: 2008. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


2
ПЛАН

РОЗДІЛ 1 Історія виникнення англо-саксонської системи права.
РОЗДІЛ 2 Поняття, сутність англо-саксонської системи права, її основні елементи і особливості.
2.1Характеристика основних рис і особливостей англо-саксонської системи права.
2.2 Характеристика правової системи Великобританії як основоположниці й представниці англо-саксонської системи права.
РОЗДІЛ 3 Порівняльний аналіз англо-саксонської системи права на сучасному етапі.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ЗМІСТ
ВCТУП

Поняття суті і ролі права в житті потребує широкого підходу до правових явищ у всьому їх різноманітті і взаємодії між собою, а також обліку функціональних властивостей правових явищ по відношенню до людини, держави і суспільства. Разом з багато численними означеннями поняття права, що відображають його головні риси, в науковому проведенні було обґрунтовано поняття «правова система».
Правова система - цілісний комплекс правових явищ, який зумовлений об'єктивними закономірностями розвитку суспільства, усвідомлений, постійно відтворюваний людьми і організаціями, та який використовується ними для досягнення своїх цілей. Правова система відбиває закономірності розвитку суспільства, його історичні національно-культурні особливості. Кожна держава має свою правову систему, яка має як загальні риси з правовими системами інших держав, так і відмінності від них, тобто специфічні особливості. Виникнення, історія розвитку правової системи держав свідчить про те, що на утримання і розвиток правової системи впливає духовна культура: релігія, філософія, мораль, художня культура, наука. Також на правову систему великий вплив справляє політика і політична культура. Сучасна правова карта світу розкриває різноманітність правових систем і в той же час свідчить про прагнення держав до зближення, єдності у законодавстві, право застосовної діяльності у сфері ринкових відносин, охорони навколишнього середовища, та в регулюванні інших сфер суспільного і державного життя. Розширенню взаємодії правових систем сприяє Організація Об'єднаних Націй, яка налічує на теперішній час більш як 180 держав-членів. Цей процес стимулюють також законодавчі акти суверенних держав, які закріплюють пріоритет дій міжнародних актів, що відносяться до прав людини, до мирного урегулювання конфліктів між державами.
Правова своєрідність країн дозволяє сказати про їх самобутність, про те, що кожна з них утворює свою правову систему - сукупність всіх правових явищ ( норм, інститутів, відносин, правосвідомості), які існують в її межах (правова система в вузькому розумінні). Але поряд з особливостями, відмінностями, в цих правових системах можна помітити і загальні риси, елементи, подібності, які дозволяють їх групувати у «правовій сім'ї» ( правові системи у широкому розумінні), які об'єднують декілька близьких у правовому відношенні країн.[ 1; 54 ]
Існує декілька критеріїв об'єднання, класифікації правових систем різноманітних держав:
1. Загальність історичної долі історичних коренів. Інакше кажучи, системи пов'язані між собою історично, мають загальні державно-правові корені ( походять з однієї древньої держави, засновані на одних і тих самих правових початках, принципах, нормах).
2. Спільність джерел, форм закріплення і вираження норм права. Мається на увазі зовнішня форма права, те, де і як фіксуються його норми ( в законах, договорах, судових рішеннях, звичаях), їх роль, значення, співвідношення.
3. Структура, єдність, схожість. Правові системи країн, які входять в одну правову сім'ю, повинні мати схожість структурної побудови нормативно-правового матеріалу. Як правило, це знаходить вираження на мікро рівні - на рівні побудови норми права, її елементів, а також на макрорівні - на рівні побудови великих блоків нормативного матеріалу (галузей, субгалузей, інститутів).
4. Спільність принципів регулювання суспільних інтересів. В одних країнах - це ідеї свободи суб'єктів, їх формальної рівності, об'єктивності правосуддя та ін. , в інших - теологічні, релігійні початки (наприклад, мусульманські країни), в третіх - соціалістичні, націоналістичні ідеї і т. ін.
5. Єдність термінології, юридичних категорій і понять, а також техніки викладення і систематизації норм права. Близькі у правовому відношенні країни загалом використовують рівнозначні або схожі за своїм значенням терміни, що пояснюється єдністю їх походження. По тій же причині законодавці країн, які входять в одну правову систему, при розробці правових текстів застосовують однакові юридичні конструкції, способи побудови нормативного матеріалу, його упорядкування, систематизації.
Заслуговує підхід західних компаративістів, які заперечують типологію правових систем тільки за ознакою їх класової сутності. При класифікації вони використовують різноманітні фактори, починаючи з етичних, расових, географічних, релігійних, і закінчуючи юридичною технікою і стилем права. Звідси і різноманіття класифікацій. Так, формацiйна класифікацiя мас з точки зору юридичної науки той недолiк, що вона «розкладає по полицям» усі суспільнi явища в цiлому, тому не враховувала специфічних особливостей права. Теорія права зацікавлена в такій класифкацiї, яка б враховувала характер i сутність права, як специфічного суспільного явища, і виходила б із особливостей права. Найбiльш ближче до потреб права, виділення правових систем, яке здійснюється наукою порiвнюючого права. Краще за все така класифікація проведена відомим компартивiстом Р.Давидом. Він виділив слідуючі правовi системи (або як він висловлювався, «правові см'ї»): Романо-германську (країни континентальної Європи, Латинської Америки, деякі країни Африки, Турцiя),
Англо-саксонську (Англія, США, Канада, Австралія, Нова 3еландя та інші). Релгйно-правові (країни, якi мають в якостi державної релігії іслам, індуїзм, іудаїзм).
Систему звичайного права (екваторіальна Африка, Мадагаскар).
Соцалiстичну ( В'єтнам, КНДР, Куба).
В якості класифікаційних прикладів були використанi перш за все джерела права і методи роботи юристiв (законодавцiв і суддiв), далі принципи права і його структура. Природньо, така класифікацiя адаптована переважно для права, створена для права, тому вона може бути використана для пошуку праворозуміння. [4;67] Таким чином, iснує декілька точок зору на класифікацію правових систем сучасностi недалекого минулого.
РОЗДІЛ 1 Історія виникнення англосаксонської системи права й основні етапи її розвитку

Розмаїтість форм організації життя суспільства, його правового регулювання, установлення норм поводження для членів суспільства обумовило розходження в підходах до формування систем права й у самих системах права.
Історично, під впливом різних факторів, що зложилася державність припускала й формування свого права, що було б властиве їй відповідно до звичаїв, нормами моралі, що зложилися на даній території.
Підходи до організації права виявилися різними для кожної країни, однак по закінченні багатьох років на сучасному етапі розвитку права ми можемо класифікувати ці системи. Розмаїтість правових систем багато в чому залежить від особливостей способу правоосвіти. У юридичній науці така класифікація проводиться по історично-територіальній ознаці, а якщо бути точніше, то по національному.
Проблема класифікації на певні групи, або як вказується у деяких авторів - родини правових систем, є однією з основних проблем порівняльного правознавства, що уже давно привертає увагу компаративістів усього світу.
У пошуках класифікації використовувалися всілякі фактори, а не тільки вище перераховані. До таких можуть ставитися : етичний, расовий, географічний, релігійний, а також розподіл по правовій техніці й стилю права.
Учасники 1 Міжнародної конференції порівняльного права 1900 року розрізняли французькі, англо-американські, німецькі, слов'янські й мусульманську правові родини, в 1919 році кількість правових родин скоротилася до трьох:
· Романо-німецька система права;
· Англосаксонська система права;
· Мусульманська система права.
Робіт, присвячених властиво вченню про правові системи дуже мало. При всьому різноманітті й численності наявних позицій і точок зору можна умовно виділити два основних напрямки класифікації правових систем сучасності, кожне з яких має у свою чергу кілька різновидів, що володіють певними особливостями.
Перший напрямок найбільше яскраво представлений у концепції правових родин французького компаративіста Рене Давида, друге - у концепції «правового стилю» західнонімецького юриста К. Цвайгерта.
Саме Рене Давид виділив ідею тригонометрії - виділення трьох правових родин ( романо-німецької, англосаксонської, соціалістичної) і до якої примикає весь інший юридичний світ, що охоплює чотири п'ятих планети.
В основі його класифікації лежать два критерії: ідеологічний і критерій юридичної техніки, при чому обоє вони повинні бути використані « не ізольовано, а в сукупності».
Класифікація Рене Давида користується великою популярністю й саме її в основному використовують для вивчення такого правового інституту, як сукупність правових систем.[ 11;48 ]
К. Цвайгерт розрізняє вісім правових кіл, таких, як, наприклад, німецький, англо-американський і так далі. Він використовує як критерії класифікації п'ять різних факторів.
Концепція класифікації правових систем Рене Давида не тільки простіше й по числу самих систем і по кількості факторів, їх визначальних, але вона й найбільше точно й повно відображає поставлені перед класифікацією питання. Тому саме вона найбільше часто вживана.
У реальному житті правові системи розрізняються більшим різноманіттям, специфікою, унікальністю.
Разом з тим при всьому різноманітті характеристик, факторів і шляхів розвитку національних систем істотно те, що відправні моменти їхнього розвитку пов'язані з характером і рівнем диференціації права й соціального регулювання в даній країні в цілому, а ще більше - з домінуючим положенням (відповідно до особливостей соціально-політичної обстановки, політичного режиму) того або іншого елемента правової системи.
Вивчення різних систем права має велике значення для юридичної науки.
По-перше, при вивченні історії формування певної системи права, можна аналізуючи фактори, що їх визначили, виявити якусь закономірність розвитку даної системи права.
По-друге, вивчаючи систему права, властивій певній групі держав, визначається основа їхньої правової бази й шляхи її подальшого розвитку.
По-третє, вивчення цього питання необхідно в міждержавному спілкуванні, розходженні в підході до формування правової бази, у підході до форми, методам, принципам закріплення конкретних інститутів права можуть заподіяти багато незручностей державам на міжнародному рівні. Тому дослідження різних систем права дасть можливість на науковій основі визначити позиції один одного й знайти компромісний варіант.[8;106]
Хотілося б так само підкреслити, що виділення трьох основних систем права обумовлено крім усього іншого національним фактором, і навіть релігійним, котрий визначив і характер систем права й сутність і мети й всі інші характеристики системи права.
Не можна не згадати про те, що системи права не стоять на місці.
З кожним роком вони розвиваються, оптимізуються. Часто переходять в іншу якісну форму. З набраним у ході сторіч досвідом держави намагаються створити найбільш ефективну форму організації системи права, однак аж ніяк не забуваючи свої національні, історичні традиції. Для того, щоб впливати на процес розвитку права необхідно вивчати його. При чому не можна обмежуватися тільки власним внутрішньодержавним законодавством, потрібно враховувати досвід і практику інших країн, що як належать до тої ж системи права, так і інших.
Для позначених цілей у теорії держави і права існує безліч способів і методів вивчення систем права: це історичний, хронологічний, метод синтезу, аналізу, метод компаративістики (метод порівняльного правознавства) і багато хто інші. При вивченні систем права складається ряд знань, що формує науково-юридичну основу для дослідження права різних народів.
Інститут різних систем права займає в науці теорії держави і права далеко не останнє місце й дуже впливає на вивчення права, тому що дає відповідь на багато питань у процесі дослідження законодавства й системи права держави, а також дає можливість оцінювати право з конкретних характеристик певної системи права.
Багато категорій і поняття, вироблені в ході досліджень систем права використовуються як визначальні позиції при розгляді інших аспектів вивченого права.
Отже, позначивши предмет, метод і мету вивчення перейдемо до конкретної теми роботи, а саме до однієї із систем права - англосаксонської.
Наша правова система не відноситься до англосаксонської. Однак як уже було відзначено вище вивчення її достатньо важливий елемент у юридичній освіті. Крім того, її вивчення дуже цікаве, тому що вона дуже відрізняється від нашої системи й має цілий ряд особливостей.
Англійське право розвивалося автономним шляхом, зв'язки з континентальною Європою зробили на нього незначний вплив. Рецепція римського права в Європі не торкнулася англійського права.
Своїми коріннями англосаксонське право йде далеко в минуле.
Історичною датою в становленні цієї системи права був 1066 рік, коли нормандці завоювали Англію. Після цього основна роль у здійсненні правосуддя була покладена на королівські суди, що перебували в Лондоні. Приватні особи, як правило не могли звертатися безпосередньо в королівський суд. Вони повинні були просити в короля, а практично у канцлера, видачі наказу, що дозволяє перенести розгляд суперечки в королівський суд. Спочатку такі накази видавалися у виняткових випадках.
Але поступово список позовів, по яких вони видавалися, розширювався. У ході діяльності королівських судів поступово склалася сума рішень, якими керувалися надалі ці суди. Склалося правило прецеденту.
Один раз сформульоване судове рішення надалі ставало обов'язковим і для всіх інших суддів.
До кінця XIII-XIV ст. зростає роль і значення статутного права. У зв'язку із цим правотворча роль суддів деяким чином стримується принципом, відповідно до якого зміни в праві не повинні відбуватися без згоди короля й парламенту. Однак одночасно встановлюється право судів інтерпретувати статути.
В XIV-XV ст. у зв'язку з більшими соціальними змінами у феодальному суспільстві Англії ( розвиток товарно-грошових відносин, ріст міст, занепад натурального господарства) виникла необхідність вийти за тверді рамки закритої системи вже сформованих прецедентів. Цю роль взяв на себе королівський канцлер, вирішуючи в порядку певної процедури суперечки, по яких їхні учасники зверталися до короля.[5;143]
Так поруч із загальним правом зложилося «право справедливості». Воно як і загальне є прецидентним правом, але прецеденти тут створені іншим шляхом і охоплюють інші відносини, чим загальне право.
До 1873 року в Англії на цьому ґрунті існував дуалізм судочинства: крім судів, що застосовують норми загального права, існував суд лорда-канцлера. Потім ці системи злилися.
Тільки в XIX-XX ст. англійська юриспруденція приділяє велику увагу матеріальному праву на основі якого здійснюється систематизація рішень загального права.
У другій половині XIX століття були усунуті формальні розходження між судами загального права й канцлерських судів справедливості.
Виникнення й історія розвитку правової системи держави свідчить про те, що на утримання й динаміку правової системи спливає вся духовна культура суспільства: релігія, філософія, мораль, художня література, наука. На правову систему великий вплив роблять політика, політична культура.
До закономірностей, показникам розвитку правових систем у древні й середні століття, у сучасний період ставляться ускладнення, активізація процесу взаємодії цивілізаційних факторів.
Крім цього закономірності обумовлені розвитком економічного фактору, удосконалюванням продуктивних чинностей і виробничих відносин, розвитком ринкового господарства.
Англо саксонське загальне право розвивалося за принципом « право там, де є захист», тому не дивлячись на всі спроби кодифікації, англійське загальне право, доповнене й удосконалене положеннями «права справедливості», в основному є прецидентним правом, створеним судами.[12;95]
В Англії - прародительці загального права - назріла потреба зміцнення централізованої влади зустрілася з іншим елементом правової системи - розвитий судовою практикою. Саме тому, що королівські вестміністерські суди, в чинність особливостей соціально-політичного розвитку Англії того часу виявилися найбільш потужним елементом державної системи, що відпрацьовуються ними й рішення, що закріплюються в протоколах, стали прецедентами - зразками для рішення аналогічних юридичних справ у майбутньому й тим самим придбали значення матеріалів, з яких в основному й сформувалася правова система Англії й потім і деяких інших країн.
Система англосаксонського, або як його ще називають, загального права була створена в Англії після нормандського завоювання, і в ході історії англійське загальне право стало основою досить великої родини англо саксонського права. Ця родина включає в цей час правові системи всіх, за деяким виключенням, англомовних країн. Загальне право значною мірою вплинуло на становлення й розвиток правових систем країн, які політично зв'язані були з Англією. Загальне право Англії зробило вирішальний вплив на розвиток правової системи США, що у цей час багато в чому відрізняється від правової системи сучасної Англії, але входить разом з нею в родину англосаксонської системи права. Крім цього, загальне право дуже вплинуло на формування сучасних правових систем Індії, Пакистану, ряду країн Африки.
Слід зазначити, що англійське загальне право не є правом Великобританії, воно застосовується на території Англії та Уельсу, а Шотландія, Північна Ірландія, острови Ла-Маншу й островів Мейє не ставляться до англосаксонської системи права.
У цей час у групу країн англосаксонської системи права входять Англія, Північна Ірландія, Канада, Австралія, нова Зеландія й багато хто інші.
На географічне розташування країн, що належать до англосаксонської системи права зробило вплив насамперед Англії - прародительки цієї правової родини. Ця правова система в основному властива колишнім колоніям Англії.[10;231]
Історія виникнення й розвитку англосаксонської системи права визначила її сутність і особливості. У процесі історичного формування цієї правової системи зложилася особлива правова родина під впливом різних факторів, історичних подій, традицій, звичаїв тої місцевості, де англосаксонська система права одержала своє широке поширення.
Під впливом конкретних історичних подій, були визначені й основні етапи й напрямки розвитку англосаксонської системи права, а також шляхи її поширення.
Підбиваючи підсумок вищесказаному, узагальнивши все викладене можна виділити основні етапи розвитку англо саксонської системи права:
1. Спочатку існуюче звичаєве право( чіткою границею кінця цього періоду можна умовно назвати 1066 рік).
2. Широке поширення прецедентного права (пов'язане з норманським завоюванням 1066 року й діяльністю королівських судів).
3. Розвиток статутного права ( починаючи з кінця тринадцятого сторіччя, коли стала розвиватися законодавча діяльність короля, а потім парламенту).
4. Формування «права справедливості» ( у період з XIVпо XV століття, але утворення якого вплинуло на розвиток товарно-грошових відносин, формування «третього стану»).
5. Період систематизації законодавчої й нормативної бази.
Організація більше ефективної судової системи ( починаючи з XIX століття). Отже на основі вищевикладеного можна проаналізувати історичний розвиток англосаксонської системи права, простежити які історичні фактори робили на неї свій вплив. Іншими словами, ми спробували вивчити англосаксонську систему права використовуючи історичний і хронологічний методи.[13;58]
РОЗДІЛ 2 Поняття, сутність англосаксонської системи права, її
основні елементи й особливості

Пізнання сутності й ролі права в житті суспільства вимагає широкого підходу до правових явищ у всьому їхньому різноманітті й взаємодії між собою, а також обміну функціональних властивостей правових явищ стосовно людини, держави, суспільства. Разом із численними визначеннями поняття права, що відображають і розкривають його сутнісні риси, у науковому правознавстві було обґрунтовано й затвердилося поняття «правова система».
У юридичній науці треба розрізняти два різних поняття правової системи - вузьке і широке. Якщо під вузьким поняттям правової системи розуміється національне право, то під правовою системою в широкому змісті більш-менш широка сукупність національних правових систем, яких поєднує спільність походження джерел права, основних правових понять, методів, способів розвитку.
Для визначення поняття, сутності елементів англосаксонської правової системи визначимо ці всі категорії властивим всім правовим системам. Тобто з'ясуємо. Що характерно для всіх правових систем. Правова система - це поняття охоплює широке коло правових явищ, включаючи нормативні, організаційні, соціально-культурні аспекти, сторони правового феномена.
В окремих авторів утримуються різні погляди на елементи правової системи, але в основних положеннях ці правові системи характеризуються трьома групами правових явищ:
· По-перше, це юридичні норми, принципи й інститути ( нормативна сторона);
· По-друге, сукупність правових установ (організаційна сторона);
· По-третє, сукупність правових поглядів, подань, ідей, властивих даному суспільству, правова культура.
Саме по цих елементах ми й повинні оцінювати, характеризувати кожну систему права, у тому числі й англосаксонську.
Цікаву характеристику елементів правової системи запропонував американський дослідник Л. Фрідмен у своїй книзі « Введення в американське право», де виділені правові явища, об'єднані в три групи . Перша група, названа автором «структура», включає принципи правової системи і правові установи; друга - «сутність» поєднує норми і зразки поводження людей усередині правової системи, рішення, «живий закон», норми, які приймаються; третя група - «правова культура» включає відносини людей до права й правової системи, ідеали й очікування в правовій сфері життя суспільства. Правова культура, на думку Фрідмен, це та частина загальної культури суспільства, що має відношення до правової системи.
Отже, визначивши схему, по якій необхідно розглядати і характеризувати будь-яку систему права перейдемо до безпосереднього аналізу англосаксонської системи права.[8;69]
Якщо взяти перший критерій, по якому оцінюється система права, тобто нормативну сторону, то коротко говорячи англосаксонська система права складається з норм звичаєвого права й статутного права й прецеденту. При чому саме останній довгий час займав саме значне місце. Та й зараз майже не уступає нормам статутного права. Визначивши нормативну базу законодавства англосаксонської системи права, необхідно відзначити не тільки своєрідність самих джерел права, тобто прецеденту, звичаю, але й необхідно підкреслити своєрідність цих джерел, точніше сказати їхню внутрішню структуру й способи побудови. Навіть якщо це норми статутного права, їхня структура, форма викладу однаково визначається правилами прецедентного права. По першому ж критерії оцінки англосаксонської системи права можна сказати, що крім своєрідності джерел, як по їхніх видах, так і по формах викладу норм у них, існує така особливість, як галузевий розподіл норм системи права, що практично не існує, границі цього галузевого розподілу дуже розмиті.
Подібна система національного законодавства країн англосаксонської системи права наклала певний відбиток і на організаційну сторону системи права (другий критерій оцінки системи права) або іншими словами на сукупність правив ох установ. Здавна основним законодавчим органом, як це не дивно для представників інших правових систем був судовий орган. Це пояснюється тим, що основним джерелом, як було відзначено вище на певному етапі розвитку англосаксонської системи права був прецедент, що створювався в процесі судового розгляду конкретних життєвих ситуацій. Рішення, що приймав суддя по розглянутій справі ставало прецедентом, тобто подібні справи повинні були вирішуватися виходячи з положень цієї норми.
Крім цього можна відзначити й своєрідність діяльності и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.