Здесь можно найти учебные материалы, которые помогут вам в написании курсовых работ, дипломов, контрольных работ и рефератов. Так же вы мажете самостоятельно повысить уникальность своей работы для прохождения проверки на плагиат всего за несколько минут.
Предлагаем нашим посетителям воспользоваться бесплатным программным обеспечением «StudentHelp», которое позволит вам всего за несколько минут, выполнить повышение оригинальности любого файла в формате MS Word. После такого повышения оригинальности, ваша работа легко пройдете проверку в системах антиплагиат вуз, antiplagiat.ru, РУКОНТЕКСТ, etxt.ru. Программа «StudentHelp» работает по уникальной технологии так, что на внешний вид, файл с повышенной оригинальностью не отличается от исходного.
Результат поиска
Наименование:
Курсовик Охорона грунтв.Теоретичн засади дослдження правових форм охорони рунтв
Информация:
Тип работы: Курсовик.
Добавлен: 23.12.2013.
Год: 2013.
Страниц: 29.
Уникальность по antiplagiat.ru: < 30%
Описание (план):
ВСТУП
РОЗДІЛ I. Теоретичні засади дослідження правових форм охорони ґрунтів 1.1.Законодавче визначення ґрунтів ... ...5 1.2. Організаційно-правов засоби охорони ґрунтів...………9 РОЗДІЛ II. Аналіз особливостей охорони ґрунтів 2.1. ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ЗЕМЕЛЬ …...16 2.2.Сучасний стан законодавства щодо охорони ґрунтів………...19 РОЗДІЛ IIІ. Актуальні питання правової охорони земель………25 ВИСНОВКИ………...28 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………...30
ВСТУП Актуальність теми дослідження. Охорона земель передбачає здійснення заходів щодо охорони найважливішого їх компонента - ґрунтів. Серед великої кількості наявних у нашій країні типів ґрунтів найпоширенішими є чорноземи. їм властива висока природна родючість через високий вміст гумусу. Правова охорона ґрунтів - складова правової охорони земель. Усі передбачені земельним законодавством вимоги щодо раціонального використання та охорони земель повною мірою стосуються і ґрунтів. Однак охорона ґрунтів має ряд особливостей, які відображені у правовому регулюванні їх охорони та використання. Ці особливості виявляються, по-перше, у забезпеченні підвищеної правової охорони земель, вкритих цінними в екологічному, економічному, сільськогосподарсько у та соціальному відношеннях видами ґрунтів, та, по-друге, у правовій регламентації використання земель, повязаного з відокремленням ґрунтового покриву від материнської основи та його перенесенням на інші землі. Охорона ґрунтів - це найгостріша проблема сьогодення, з якою безпосередньо пов’язана проблема забезпечення продовольством населення планети,яке постійно збільшується. Охорона та використання ґрунтів -це єдине ціле;це-система заходів, спрямованих на захист, якісне поліпшення та раціональне використання земельних фондів. Охорона ґрунтів потрібна для збереження та примноження їхньої родючості, для підтримання стійкості біосфери. Охорона ґрунтів як і охорона природи, передбачає два види діяльності. Перший-розробка наукових знать, які забезпечують обґрунтування і розробку відповідних практичних заходів, другий - практичне втілення в життя наукових розробок. Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження моєї курсової роботи. Об’єктом дослідження курсової роботи є законодавство України в сфері земельних відносин. Предмет дослідження - правові форми охорони ґрунтів Метою курсової роботи є: дослідження правових форм охорони ґрунтів.
Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань: - дослідження охорони ґрунтів; - дослідити особливості правових форм охорони ґрунтів; - Визначити актуальні питання подальшого розвитку законодавства щодо охорони ґрунтів. Теоретоко-методологі ною основою роботи є праці таких дослідників, як Багай Н.О., Скакун О.Ф., Шульга М.В., Титова В.Г. тощо. Основою для написання роботи стало практичне вивчення земельного законодавства.
РОЗДІЛ I. Теоретичні засади дослідження правових форм охорони ґрунтів 1.1.Законодавче визначення ґрунтів. Охорона ґрунтів є однією з планетарних проблем сучасності, з якою безпосередньо повязане забезпечення продовольством населення планети, яке постійно зростає. Збереження та відтворення родючості ґрунтів, раціоналізація та екологізація землекористування по суті є основою для вирішення продовольчих, економічних, екологічних та інших проблем людства, і забезпечення безпеки кожної національної держави. Інтенсивне використання земельних ресурсів у господарських цілях обєктивно потребує їх збереження як головного засобу виробництва. Загальновизнаним є те, що родючий потенціал українських ґрунтів має виняткову цінність. Проте їх сучасний якісний стан потребує негайного втручання, у тому числі правовими засобами. Це своєю чергою зумовлює виділення ґрунтів як самостійного природного обєкта, охорона якого забезпечується різними засобами, у тому числі правовими. Обєктом земельних відносин, які є предметом земельного права, є земля, а точніше - землі. Зовсім інший юридичний зміст має термін „землі" (аналогічно „води"). Під ним потрібно розуміти саме природний компонент, не вилучений з довкілля, а органічно в нього вплетений, який взаємодіє з водами, лісами та іншими природними ресурсами. Саме такий обєкт правової регламентації повинен бути в земельних відносинах, але в земельному законодавстві, навіть у Земельному кодексі, його називають юридично неточно - „земля"1. Цей обєкт має різне поняття, залежно від категорії земель, їх цільового призначення, функцій, які виконують землі. [16; с. 253] Для сільського господарства землі - основний і незамінний засіб виробництва. З огляду на те, що безпосередньою продуктивною силою земель тут є їх верхній родючий шар - ґрунти, вони набувають особливого значення для аграрних і земельних відносин. На жаль, ні земельне, ні аграрне, ні екологічне законодавства не тлумачать поняття ґрунтів ані як обєкт відповідних правових відносин, ані як обєкт їх правової охорони. Натомість в юридичній літературі це поняття і цей термін досить широко застосовується. Отже, правовий режим ґрунтів має дещо специфічний зміст. Термін „земля" є багатозначним. Земля - це назва однієї з планет Сонячної системи, на якій ми живемо. На думку В.В. Петрова, у взаємовідносинах з людиною земля виступає в комплексі екологічних, економічних, господарських, демографічних і політичних чинників. Інакше кажучи, автор розглядає її як складову частину навколишнього природного середовища, засіб виробництва і просторовий базис, обєкт господарювання, місце розселення людей і, врешті-решт, як територію країни, просторову межу державної влади. Земля - це суходіл. Земля - це грунт, або придатний для рослин верхній шар земної кори. Земля - це економічна категорія, загальний засіб праці та основний засіб виробництва у сільському господарстві. Зрештою земля - це територія з розташованими на ній угіддями, яка перебуває в чиємусь володінні, є власністю кого-небудь, відносно якої встановлено певний правовий режим, через що вона стає обєктом права. На відміну від інших обєктів власності, земля є продуктом самої природи, вона виникла та існує незалежно від волі й свідомості людей, без будь-якого сприяння з їхнього боку. Це відрізняє землю від інших обєктів права власності, створених працею людини, її виробничою діяльністю. Як зазначав Г.О. Аксеньонок, земля є природною і необхідною передумовою будь-якого суспільного виробництва, в тім числі повязаного з розвитком сільського господарства, з використанням предметів природи і довкілля. На думку Л.Б. Шейнін, уточнюючи обсяг поняття „земля", закон не уточнює розуміння цього слова, зважаючи на його побутове значення1. Водночас, у побуті землею називають і верхній родючий шар земної кори, особливо на орних угіддях (тобто грунт) і ґрунти, що втратили ґрунтовий покрив (підґрунтя), і загалом, будь-яку тверду поверхню (за винятком льоду) - виходи скельних порід, піски тощо. Крім цього, землею повинна вважатися й така поверхня, яка виходить з-під вод, що її покривають, наприклад, у випадках пересихання рік, озер та інших водойм.[4; c. 234] Керуючись цим розумінням, термін „земля" найзагальніше можна окреслити як будь-яку природну тверду поверхню, і в цьому випадку поняття „грунт" було б поглинуто поняттям „земля". З такою логічною конструкцією можна було б погодитись, коли б ґрунти не відрізнялись від шарів земної поверхні, що залягають нижче, не змінювались під дією людини і не відігравали важливої ролі в житті рослин. Для земель, які використовуються в сільському чи лісовому господарстві, суттєве значення має ґрунтовий покрив. Коли грунти будуть змиті, розвіяні, виведені або зіпсовані яким-небудь способом, то „земля" в розумінні твердої поверхні залишиться, проте її господарська цінність знизиться або навіть буде зведена нанівець. Для цілей землеробства, луківництва або лісівництва ґрунти потрібні не лише як „поверхня", але й як середовище для вирощування корисних рослин. [8; с. 350] Цінність сільськогосподарськи угідь значною мірою залежить від їх ґрунтового покриву. Тому в сільському й лісовому господарствах поняття „ґрунт" не може бути замінено більш загальним поняттям „земля", що означає будь-яку тверду поверхню. В будівництві, де землю цінують лише як операційний базис, ґрунти є радше перепоною, оскільки їх потрібно вилучати як непридатний для опори ґрунт (матеріал). Вивільненим ґрунтом можна окультурювати неродючі ґрунти, відвали, смітники тощо. В таких випадках ґрунт може навіть слугувати як самостійний господарський обєкт. Отже, ґрунт є самостійним природним і господарським обєктом, і це обовязково повинно бути відображене в праві. Термін „ґрунти" - це вужче поняття ніж „земля". Але й цей термін не є однозначним. В одному розумінні - це певне самостійне природне тіло, в іншому - засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві. Ці два аспекти поняття взаємоповязані, адже без природних чинників ґрунт не може бути засобом виробництва. З огляду на це важливе значення має комплексна наука соціоекологія, яка вивчає весь природний комплекс з усіма його складними взаємозвязками1. В юридичному аспекті використовують як термін „земля", так і термін „фунти". Вони наявні в науці аграрного, земельного та екологічного права, є вони й у відповідних галузях законодавства. Водночас вони мають свої суттєві особливості. В конституційному праві це найчастіше термін „земля" як певна територія, на яку поширюється суверенітет держави. Крім того, згідно з Конституцією України земля, її надра, атмосферне повітря та інші природні ресурси, які розміщені в межах території України, є обєктом права власності українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними обєктами права власності народу відповідно до закону. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині й суспільству. На жаль, уявлення про ґрунти як специфічного природного та господарського обєкта не одержало визнання в Основному законі країни. .[3; c. 34] Очевидним є те, що мається на увазі „земля" не просто як земна поверхня, а передусім поверхня з родючим ґрунтовим покривом, здатна до біопродукційних і всіх інших локальних і глобальних екологічних функцій, спро...
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Бондар О. Г. Земля як обєкт права власності за земельним законодавством України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. - К., 2005. - 222 с. 2. Вівчаренко О. А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми) / - Івано- Франківськ : ЗАТ Надвірнянська друкарня, 1998. - 179 с. 3. Земельний кодекс України від 25.10. 2001 р. N 2768-ІІІ / Голос України від 20.11.2001 - № 217. 4. Ковтун О.М. Правова охорона територій та обєктів природно-заповідного фонду України: Навчальний посібник. - К.: Прецедент, 2010. - 229 с. 5. Мірошниченко А. М. Земельне право України : [навч. посібник]. - К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2007. - 432 с. 6. Медведєв В.В., Лактіонова Т.М., Греков Л.Д. типологія і оцінка небезпечних явищ у грунтовому покриві України // Ґрунтознавство.-2004. Т.5.-№3-4.-С.13-23. 7. Мунтян В. Л. Деякі проблеми права власності на землю в Україні // Антологія української юридичної думки : в 10 т. - К. : Видавничий Дім «Юридична книга», - Т. 10. [ред. Ю. С. Шемшученко і В. Ф. Погорілко]. - 2005. - С. 718-740. 8. Методологічні зас ди розвитку екологічного, земельного, аграрного та господарського права / за ред. Ю.С. Шемшученка.-Т. 4. // Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. - Х.: Право, 2008 - 480 с. 9. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Підручник. - К.: Алерта; 2011. - 678 с. 10. Постанова Харків ького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року по справі № 2а-10044/12/2070 11. Постанова Харківс кого окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2012 року по справі № 2а-1054/12/2070 12. Постанова Харків ького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року по справі № 2а-10054/12/2070 13. Постанова Харків ького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року по справі № 2а-7488/12/2070 14. Постанова Харків ького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по справі № 2а-1870/8486/2070 15. Охорона ґрунтів: Підручник / М.К.Шикула, О.Ф.Гнатенко, Л.Р. Петренко, М.В. Капштик.-2-ге вид., випр.-К.: Т-во Знання”, КОО, 2004.-398 с. 16. Сохнич А. Моніторинг земель: Підручник / А. Сохнич, М. Богіра, В. Горлачук, Д. Солярчук, І. Песчанська / За ред. д.е.н. Сохнич А.Я.-Львів: “Компанія Манускрипт”, 2008.-264 с. 17. Сохнич А.Я. Моніторинг земель: технологічні засади /Сохнич А.Я.,Горлачук В.В., Смірнов Є.І, Сохнич О.А. / За ред. доктора економічних наук А.Я. Сохнича. Львів: НВФ “Українські технології”, 2005.-116 с.
