На бирже курсовых и дипломных проектов можно найти готовые бесплатные и платные работы или заказать написание уникальных курсовых работ, дипломов, лабораторных работ, контрольных работ, диссертаций, рефератов по самым низким ценам. Добавив заявку на написание требуемой для вас работы, вы узнаете реальную стоимость ее выполнения.

ЛИЧНЫЙ КАБИНЕТ 

 

Здравствуйте гость!

 

Логин:

Пароль:

 

Запомнить

 

 

Забыли пароль? Регистрация

Быстрая помощь студентам

 

Результат поиска


Наименование:


автореферат Особливост правового механзму як структуроутворюючого елементу адмнстративного механзму в систем управлння охороною здоровя. Принципи, форми та процедура взаємодї владних структур субєктв громадянського суспльства в систем охорони здоровя.

Информация:

Тип работы: автореферат. Предмет: Правоведение. Добавлен: 20.02.2009. Сдан: 2009. Уникальность по antiplagiat.ru: --.

Описание (план):


35
Одеський регіональний інститут
Державного управління національної академії
Державного управління
При президентові України

Чеканова Тетяна Дмитрівна

УДК 35.071.2:35.073.5

Взаємодія адміністративних та політичних механізмів

у системі управління охороною здоров'я

25.00.02 - механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Науковий керівник: доктор наук з державного управління, доцент САХАНЕНКО Сергій Єгорович, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри державного управління і місцевого самоврядування.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, доцент КАРАМИШЕВ Дмитро Васильович, Національний фармацевтичний університет, завідувач кафедри менеджменту;

кандидат наук з державного управління КОЗУЛІНА Світлана Олександрівна, Одеський міжнародний гуманітарний університет, доцент кафедри теорії держави та права.

Захист відбудеться 27 травня 2008 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.863.01 в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22, ауд. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22).
Автореферат розісланий 25 квітня 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради________Т.М. Безверхнюк
Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах соціально-економічних й інституційних перетворень стратегічною метою українського суспільства є розбудова такої моделі державного управління, яка б повною мірою відповідала демократичним стандартам ефективного врядування з урахуванням специфіки вітчизняних політичних традицій. Саме формування соціогуманітарних пріоритетів розвитку потребує наукового дослідження причин та факторів впливу на характер управлінських відносин таких регуляторів як культура, традиції, ідеологія і пошуку ефективних механізмів взаємодії влади й суспільства у кожній сфері державного управління.
Охорона здоров'я належить до тієї сфери державного управління, яка безпосередньо стосується кожної людини. За суспільними оцінками і уявленнями, здоров'я - головний показник соціально-культурного розвитку та якості життя в країні, ефективності системи державного управління в цілому. Саме внаслідок дії цих факторів управляти зазначеною сферою неможливо лише через використання суто адміністративного механізму, що й підтверджується кризовим станом системи охорони здоров'я в Україні. Виправлення ситуації на краще потребує залучення до державного управління охороною здоров'я потенціалу інститутів громадянського суспільства, що передбачає формування та використання механізму політичного управління.
Проблеми управління системою охорони здоров'я інтенсивно вивчалися і вивчаються як у вітчизняній, так і в зарубіжній науковій літературі. Зміст і характер наукових праць змінювалися під впливом соціально-політичних та економічних ситуацій. Особливої уваги заслуговують праці теоретико-методологічного характеру з питань функціонування і реформування системи державного управління, механізмів взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на комплексний розвиток різних сфер суспільства (В. Бакуменка, В. Князєва, П. Надолішнього, Н. Нижник, В. Токовенко). Безпосередньо проблеми державного управління охороною здоров'я в Україні при переході до ринкових відносин стали предметом дослідження провідних вчених (О. Біловола, Д. Карамишева, С. Крюкова, В. Лехан, Я. Радиша, В. Ройка, В. Руденя, Н. Солоненко, О.Шаптала). Спектр проблемних питань з управління охороною здоров'я, досліджуваних відомими науковцями, достатньо широкий: дослідження механізмів державного управління, їх типологія в сфері охорони здоров'я (Б. Гаєвський, Н. Єсипчук, О. Жадан, А. Кретова, В. Ребкало, М. Туленков, Ю. Ясенчук); роль медичного права у цій сфері (Н. Болотіна, З. Гладун, А. Голяченко, О. Голяченко, Є. Григорович, С. Козуліна, В. Лобас); вплив соціальних факторів на ефективність та якість механізмів державного управління системою медичного захисту населення (З. Балабаєва, Е. Гансова, О. Корвецький, А. Літвак, В. Чорномаз), значення європейського вибору у вдосконаленні механізмів управління охороною здоров'я (Г. Райт, Р. Салтман, Д. Фічейрос, І. Шейман та ін.).
Значні теоретичні розробки вітчизняної і зарубіжної науки державного управління, нові концептуальні і практичні напрацювання на межі XX-XXI століть обумовлюють глибокий і всебічний аналіз всього спектру напрямів трансформації механізмів державного управління системою охорони здоров'я. Не зважаючи на значний науковий інтерес до окресленої проблеми, дослідження питання взаємодії адміністративних та політичних механізмів у системі управління охороною здоров'я ще не отримало системний характер. Насамперед йдеться про організаційно-правові засади взаємодії між структурними елементами управління: інститутами виконавчої влади; громадськими об'єднаннями і політичними партіями; цінностями і нормами; соціальним і політичним контролем. Також потребують подальшого аналізу питання визначення чіткої межі між адміністративним та політичним управлінням, механізмами їх здійснення. Недостатня розробка цих питань обумовила вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі управління охороною здоров'я та валеології Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і є складовою частиною комплексних науково-дослідних тем: «Механізми адаптації системи публічного управління в Україні до європейських стандартів (регіональний рівень)» (ДР № 0107U004692); «Реформування територіальних основ організації публічної влади на регіональному та місцевому рівнях» (ДР № 0103U001648); «Механізми реалізації державної регіональної політики в контексті проведення політичної та адміністративної реформ» (ДР № 0107U004695), у межах яких дисертант досліджувала питання: тенденції реформування системи управління охороною здоров'я та трансформацію механізмів реалізації державної політики у цій сфері; фактори ефективності адміністративного й політичного механізмів публічного управління в системі охорони здоров'я, організаційно-правові основи їх взаємодії.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування сутності, принципів, організаційних і правових форм взаємодії адміністративних та політичних механізмів у системі управління охороною здоров'я, визначення напрямів їх удосконалення й впровадження в діяльність органів публічної влади.
Для досягнення поставленої мети дисертаційної роботи було визначено та вирішувалися такі завдання:
- дослідити теоретико-методологічні засади системної парадигми державного управління охороною здоров'я, виявити на цій основі взаємозв'язок політики й державного управління, розкрити сутність феномену політичного управління та його роль у процесі модернізації системи публічного управління;
- уточнити сутнісні характеристики і зміст основних понять «адміністративні та політичні механізми управління», «державне управління охороною здоров'я», «взаємодія механізмів у системі управління охороною здоров'я»;
- проаналізувати правові засади державного управління у сфері охорони здоров'я, виявити особливості правового механізму як структуроутворюючого елементу адміністративного механізму в системі управління охороною здоров'я;
- оцінити сучасний стан та тенденції розвитку механізмів державного управління охороною здоров'я, виявити співвідношення між адміністративними та політичними механізмами в умовах демократичної трансформації суспільства;
- обґрунтувати принципи, форми та процедуру взаємодії владних структур і суб'єктів громадянського суспільства в системі управління охороною здоров'я;
- визначити напрями вдосконалення механізмів адміністративного та політичного управління та розробити рекомендації щодо підвищення ефективності їх взаємодії у системі управління охороною здоров'я.
Об'єкт дослідження - система державного управління охороною здоров'я в Україні.
Предмет дослідження - взаємодія адміністративних та політичних механізмів у системі управління охороною здоров'я в умовах розбудови демократичного врядування в Україні.
Гіпотеза дослідження: базується на припущенні, що ефективна взаємодія владних структур і суб'єктів громадянського суспільства у системі управління охороною здоров'я є однією з ключових умов розбудови демократичного урядування в Україні і забезпечується завдяки цілеспрямованому формуванню і впровадженню в практичну діяльність науково-обґрунтованих адміністративних і політичних механізмів публічного управління.
Методи дослідження. Теоретичною та методичною базою дисертаційного дослідження слугували положення сучасної теорії державного управління, законодавчі та нормативні акти України, зокрема Конституція України, закони України, укази Президента України, нормативні документи Кабінету Міністрів України, а також фундаментальні наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань забезпечення ефективності державного управління охороною здоров'я в Україні.
Для досягнення поставленої мети в роботі використано ряд загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які взаємопов'язані між собою і застосовувалися у роботі у послідовному і логічному зв'язку:
- порівняльно-історичний метод - для дослідження еволюції системи управління охороною здоров'я в Україні, виявлення особливостей функціонування системи управління охороною здоров'я за кордоном та порівняння з вітчизняною ситуацією у цій галузі;
- метод системного аналізу - при вивченні системи державного управління охороною здоров'я в Україні в цілісності, єдності та взаємозв'язку його окремих складових частин, визначенні мережі управлінських взаємозв'язків;
- ситуативний метод - для виявлення характерних особливостей системи державного управління охороною здоров'я в Україні в умовах конкретного часу та регіону; співвідношення між адміністративними та політичними механізмами в умовах демократичної трансформації суспільства;
- методи аналізу політики - при обґрунтуванні рекомендацій щодо підвищення ефективності політичного механізму та його взаємодії з адміністративним у системі управління охороною здоров'я;
Інформаційну базу дисертаційного дослідження становлять статистичні матеріали Державного комітету статистики України, матеріали експертного опитування, аналітичні матеріали і звіти науково-дослідних інститутів і центрів, науково-аналітичні праці вітчизняних і зарубіжних науковців у предметній галузі дослідження, особисті дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на основі системного аналізу сутності й змісту адміністративного і політичного механізмів управління, теоретично обґрунтовано принципи, форми та процедура їх ефективної взаємодії в системі управління охороною здоров'я.
Найсуттєвіші результати, що містять наукову новизну й характеризують відмінність одержаних результатів від існуючих розробок, полягають у тому, що:
уперше:
- на основі дослідження феномену політичного управління з позиції його ролі і місця у системі управління охороною здоров'я встановлено, що розвиток співробітництва владних структур і суб'єктів громадянського суспільства, в контексті демократичного врядування, передбачає ефективну взаємодію адміністративного та політичного механізмів управління;
- доведено об'єктивну обумовленість і можливості взаємодії адміністративного і політичного механізмів у системі управління охороною здоров'я в Україні, обґрунтовано вимоги, що мають забезпечити цілісність, єдність та гнучкість зазначених механізмів;
- визначено особливості функціонування адміністративних і політичних механізмів у різних регіонах України, що дозволило сформулювати принципи та процедуру їх ефективної взаємодії в системі управління охороною здоров'я, напрями подальшого розвитку;
удосконалено:
- понятійний апарат державного управління стосовно поглибленого розкриття змісту й авторського тлумачення базових понять «адміністративні та політичні механізми управління», «державне управління охороною здоров'я», «взаємодія механізмів у системі управління охороною здоров'я», які на відміну від існуючих підходів базуються на уявленні про адміністративні та політичні механізми як зв'язки, взаємодії, відносини між структурними елементами управління, владними інститутами, громадськими об'єднаннями і політичними партіями;
- існуючі теоретико-методологічні підходи щодо підвищення ефективності політичного механізму та його взаємодії з адміністративним у системі управління охороною здоров'я;
- модель інформаційно-аналітичного супроводу державного управління системою охорони здоров'я, що дозволило запропонувати структуру інформаційно-аналітичних підрозділів органів управління охороною здоров'я на регіональному рівні;
набуло подальшого розвитку:
- дослідження функцій державного управління охороною здоров'я, зокрема функція встановлення зв'язку між владою та суспільством, без якої демократична адміністративно-політична система управління не зможе стабільно розвиватися, за винятком тоталітарних систем, де стабільність досягається шляхом примусу, репресій та витіснення чужорідних елементів;
- узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду державного управління охороною здоров'я, у результаті якого обґрунтовано рекомендації щодо підвищення ефективності взаємодії механізмів у системі управління охороною здоров'я.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення і висновки доведені до рівня конкретних пропозицій, які можуть використовуватися в процесі реформування системи управління охороною здоров'я, і, передусім, слугувати надійною теоретико-методологічною основою для вирішення практичних завдань, пов'язаних з впровадженням у діяльність суб'єктів управління науково-обґрунтованих адміністративних і політичних механізмів публічного управління.
Одержані в дисертаційному досліджені наукові та науково-практичні результати використано:
- Одеською обласною радою при розробці проекту комплексної програми «Здоров'я» на 2002-2011 роки; програми «Репродуктивне здоров'я населення Одеської області до 2015 року».
- Одеським регіональним інститутом державного управління НАДУ при Президентові України у процесі викладання дисципліни «Концептуальні засади взаємодії політики й управління» при підготовці фахівців за напрямом «Державне управління».
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження доповідалися автором і обговорювалися на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: «Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія» (Дніпропетровськ, 2001); «Інтелігенція і влада» (Одеса, 2002); «Українська національна ідея - проблема відповідальності» (Львів, 2002); «Соціальна політика і механізм інтеграції українського суспільства» (Одеса, 2003); «Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації» (Одеса, 2004); «Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження» (Одеса, 2006) та розширеному засіданні кафедри управління охороною здоров'я та валеології в Одеському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України (протокол засідання від 25 травня 2007 р. №.14).
Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження висвітлено у 15 одноосібних публікаціях, п'ять з яких - у наукових фахових виданнях з державного управління.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Обсяг основного тексту становить 175 сторінок, список використаних джерел містить 238 найменувань. У роботі наведено 5 рисунків та 12 додатків.
Основний зміст роботи

У вступі дисертаційної роботи обґрунтовується актуальність теми, сформульовані гіпотеза, мета і завдання, визначено об'єкт і предмет, теоретико-методологічні основи і методи дослідження. Доводиться наукова новизна і практичне значення роботи, характеризується рівень апробації її результатів, особистий внесок дисертанта у розробку проблем, зв'язок із науковими програмами, планами і темами Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України; зазначено структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі - «Теоретичні засади дослідження управління охороною здоров'я у контексті системного аналізу» - розглянуто ступінь наукової розробки проблеми, теоретичні підходи до її аналізу, обґрунтовано напрями реформування системи управління охороною здоров'я.
У розділі зазначається, що система охорони здоров'я є цілісною множиною багатьох елементів, кожен із яких складається з простих явищ і процесів. Вона є неврівноваженою системою, у якій весь час відбуваються зрушення та робляться спроби до встановлення рівноваги. Основними ознаками системи є:
- взаємозв'язок групи елементів;
- утворення цими елементами певної цілісності;
- внутрішня взаємодія всіх елементів;
- прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;
- здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами.
При застосуванні системного аналізу необхідно враховувати важливість інших методів управління охороною здоров'я. У взаємозв'язку вони дозволяють давати повну картину процесів, трансформації систем, визначення їх властивостей, функцій, ефективності.
Встановлено, що ефективне виконання завдань державного управління охороною здоров'я можливе тільки на основі використання всіма органами держави основних принципів державного управління.
В останні роки дещо пожвавилися наукові пошуки шляхів реформування системи охорони здоров'я. У роботі проаналізовані альтернативні погляди щодо напрямків і стратегії вдосконалення державної політики охорони здоров'я. Це дозволило виділити три головних підходи переходу до нової системи державного управління охороною здоров'я.
Перший підхід передбачає: перетворення усіх медичних закладів у недержавні автономні структури, приватну індивідуальну практику, багатоканальне фінансування за рахунок державного і місцевого бюджетів, ресурсів підприємств, сімейних бюджетів, добровільного страхування, благочинних фондів, розповсюдження їх на певні контингенти і види медичної допомоги, вільний вибір лікаря. Тобто мова йде про перехід на ринкові відносини, конкуренцію між закладами, між керівними структурами, вільне ціноутворення. Прибічники такого підходу піддавалися критиці за соціальне розшарування в медичному середовищі, виникнення нерівності в медичному обслуговуванні «еліти» і «загалу».
Другий підхід мав на увазі утримання державної медицини за кошти державного і місцевих бюджетів, комунальної і приватної - за кошти громад і громадян, введення госпрозрахунку, право на безкоштовну медичну допомогу кожного пацієнта.
Представники третього підходу вважали, що всі реформи призвели до руйнування системи радянської медицини. Введення обов'язкового медичного страхування і системи сімейного лікаря - це помилковість і механічне копіювання досвіду Заходу (там спочатку впроваджувався приватний сектор, а потім впроваджувалося безкоштовне медичне обслуговування). Тобто акцент фактично робився на відновленні старої системи державного управління медичним обслуговуванням, при збереженні поступового введення в дію деяких ринкових механізмів.
На наш погляд, більш раціональним є другий підхід до реформування державної політики в системі охорони здоров'я, оскільки він дозволяє поєднати державну, комунальну і приватну форми власності, зберегти гарантований державою обсяг медичної допомоги, єдину методологію і методику ціноутворення в державних медичних закладах і вільну - в приватних, використати національні надбання і досягнення світового досвіду в галузі охорони здоров'я. Конкуренція моделей механізмів державної політики виправдана, оскільки дозволяє обрати такий концептуальний підхід до впровадження державної політики, який робить його ефективним, допомагає у визначенні найбільш раціональних механізмів і форм медичного обслуговування населення.
У другому розділі - «Напрями розвитку адміністративних та політичних механізмів у системі управління охороною здоров'я» - аналізуються організаційні, економічні, інформаційні, правові складові адміністративного та політичного механізмів управління в галузі охорони здоров'я. На наш погляд, при визначенні поняття «механізми управління охороною здоров'я» необхідно враховувати специфіку галузі охорони здоров'я, яка входить до соціальної сфери суспільства, рівною мірою визначити суб'єкти, об'єкти управління і динаміку взаємодії різних елементів механізмів. Також важливим є зазначити вплив на діяльність механізму управління охороною здоров'я фінансових, кадрових, правових та інших факторів, що перебувають у тісному контакті з діяльністю міністерств економіки, фінансів, освіти і науки, юстиції, навколишнього середовища, надзвичайних ситуацій та інших.
У зв'язку з цим вважаємо правомірним сформулювати наступне визначення понять «адміністративні та політичні механізми у системі управління охороною здоров'я». Адміністративні механізми у системі управління охороною здоров'я - це сукупність прийомів і технологій переважно у виконавчо-розпорядчій діяльності адміністрації з реалізації поставлених завдань, забезпечення ефективності і якості управлінської діяльності у сфері охорони здоров'я.
Політичні механізми у системі управління охороною здоров'я - це сукупність прийомів і технології взаємодії органів державної влади та громадсько-політичних об'єднань з метою налагодження стабільних відносин між громадянським суспільством і державними органами управління, узгодження інтересів усіх суспільних сил у сфері охорони здоров'я. Якщо суб'єктами адміністративного управління є державні органи, то суб'єктами політичного управління є держава як суспільний інститут, органи державної влади і управління та структури громадянського суспільства (політичні партії, громадські організації, групи інтересів тощо).
Механізм управління охороною здоров'я - це система органів державної влади, інших суб'єктів управління охороною здоров'я, їх функціональних дій, взаємозв'язки між ними, організаційне, регулятивне, правове, інформаційне, контролююче забезпечення їх діяльності за участі об'єднань громадян. Політичне управління, на відміну від адміністративного управління, використовуючи механізми взаємодії між людьми, реалізується як за допомогою державного управління, так і самоуправління, тобто виступає у двох самостійних формах, яким властиві спільні риси та відмінності.
У розділі розглядається структурно-організаційний зміст механізму охорони здоров'я, який містить сукупність певних елементів, на основі яких будується організаційний каркас управління охороною здоров'я: первинна, середня і вища ланка системи органів управління, відповідні підсистеми, взаємозв'язки між ними та громадськими об'єднаннями. Звичайно, не можна ототожнювати системи органів управління та механізм управління, адже їх функції у повному обсязі мають різні завдання, перше поняття є ширшим. Так, складовими системи управління є: наявність органів управління, посадових осіб, учасників управління, господарських та економічних об'єднань. Вони разом з начальниками управлінь і відділів охорони здоров'я, головними лікарями, заступниками головних лікарів, завідуючими відділеннями, директорами і начальниками клінік, керівниками приватних підприємств є обов'язковими особами для здійснення управління, але вони не завжди використовуються як механізми цього управління. Якщо структурно-організаційний підхід робить акцент на вивченні складових елементів механізму, внутрішньої особливості його побудови, то функціональний підхід розкриває процес функціонування складових механізму під час здійснення державного управління. Отже, перший підхід визначає суб'єкти і об'єкти управління, а другий - динамічну взаємодію суб'єктів і об'єктів управління. Основними елементами процесу функціонування механізмів управління є збір інформації та її оцінка, винесення рішення, організація його виконання, здійснення контролю, координація і регулювання дій, перевірка виконання та оцінка результатів.
Потребує докорінного вдосконалення кадровий механізм управління охороною здоров'я. Основна причина негараздів у цій сфері перебуває саме в площині відсутності належного рівня освітніх і наукових знань у теперішніх управлінців та лікарів, органів і закладів різних рівнів наявної системи охорони здоров'я та медичного забезпечення, що робило інноваційні спроби як у ініціаторів процесу реорганізації на рівні МОЗ України, так і в безпосередніх учасників - виконавців названого процесу на місцях - безперспективними.
В роботі встановлено, що не завжди концепції розвитку охорони здоров'я приймалися з урахуванням думки громадськості, фахівців з медицини. Поспішно були прийняті рішення про скорочення важливих спеціальностей підготовки медиків, направлення випускників вузів в сільську місцевість без створення необхідних умов для їх праці та проживання, заборони вільного продажу ліків широкого вжитку в аптеках без спеціального дозволу лікаря та інші. Непродумані нововведення були пов'язані з частою зміною керівних кадрів, особливо у Міністерстві охорони здоров'я. За роки незалежності України змінилося більше десяти міністрів охорони здоров'я, разом з ними часто змінювалися їх заступники, начальники департаментів і управлінь. За підрахунками спеціалістів міністр на своєму рівні управління може домогтися реального результату, якщо перебуватиме на посаді не менше 3-5 років. Ось чому управління у сфері охорони здоров'я мало не системний, а спорадичний характер. Зокрема недооцінювалась роль профілактичної роботи, повноцінна підготовка і перепідготовка сімейного лікаря, своєчасне фінансування охорони здоров'я тощо. Необхідна була децентралізація системи управління і створення повноцінної системи самоврядування.
В Україні є декілька достатньо автономних систем охорони здоров'я, які фінансуються державою. Більше 10% лікарень і 15% поліклінік знаходилися у власності різних міністерств і відомств (Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства транспорту тощо), а також окремих підприємств (так звана відомча медицина). Це призводило до розбалансування управління охороною здоров'я, дублювання однакових спеціалізованих відділень.
У дисертаційній роботі акцентується увага на необхідності покращення фінансового, матеріально-технічного, інформаційно-аналітичного та інших механізмів управління охороною здоров'я. Так, робота відділів медичної статистики свідчить, що вони займаються в основному збиранням та публікацією статистичних матеріалів про матеріально-технічне та кадрове забезпечення населення лікарями, про захворювання інфекційними хворобами, демографічні зміни та ін., але аналіз причин таких явищ не проводиться. У зв'язку з цим, на наш погляд, існує нагальна необхідність створення на регіональному рівні управління охороною здоров'я інформаційно-аналітичних підрозділів, укомплектованих аналітиками з головних напрямів охорони здоров'я. Саме вони повинні збирати і опрацьовувати медичну статистику, вести бази даних, відслідковувати їх терміном від 5 до 20 років (за прикладом, зокрема, Росії), вивчати причини захворювання та тенденції їх поширення, залежність захворювання від хімічних, радіаційних, еколого-техногенних та інших факторів. Передбачається також вести аналіз системи управління охороною здоров'я, розробити рекомендації із впровадження більш ефективних механізмів цього управління з урахуванням європейського досвіду. В період реформування охорони здоров'я в Україні акцент в механізмах державного управління повинен робитися на системному підході до оцінки якості медичної допомоги.
Спеціальний підрозділ присвячено ролі медичного права в управлінні охороною здоров'я. Першочерговими завданнями державної політики в галузі охорони здоров'я впродовж останнього періоду генезису державного управління стало перш за все законодавче забез и т.д.................


Перейти к полному тексту работы



Смотреть похожие работы


* Примечание. Уникальность работы указана на дату публикации, текущее значение может отличаться от указанного.